Рішення № 13687077, 07.02.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.11 Справа № 4/318

Розглянувши матеріали справи за позовом

Публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк” в особі філії “Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Луганськ”, м. Луганськ

до Приватного підприємства “Донець Плюс”, с. Велика Чернігівка Станично- Луганського району Луганської області

про стягнення 749424 грн.65 коп.

Суддя: Батюк Г.М.

за участю секретаря судового засідання: Макаренка В.А.

У присутності представників сторін:

від позивача - Спіцина Н.Ф., довіреність №842 від 22.06.2010;

від відповідача –Усова Е.В., довіреність від 12.01.2011.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по кредиту у сумі 749424,65 грн. у тому числі: кредит у сумі 600000,00 грн., проценти у сумі 149424,65 грн. по кредитному договору № 14 від 24.02.2006 ( з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 12.01.2011 № 08/90).

Вказана заява про збільшення розміру позовних вимог від 12.01.2011 № 08/90, в порядку ст. 22 ГПК України, прийнята судом, як така, що не суперечить ст. 22 ГПК України. Позовними вимогами слід вважати: вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по кредиту у сумі 749424,65 грн. у тому числі: кредит у сумі 600000,00 грн., проценти у сумі 149424,65 грн. по кредитному договору № 14 від 24.02.2006

Представник позивача у судовому засіданні 07.02.2011 заяву про збільшення позовних вимог підтримав.

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців за № 7988848 станом на 29.12.2010, юридична адреса відповідача у справі - Приватного підприємства “Донець Плюс” є - с. Велика Чернігівка Станично- Луганського району Луганської області. Так, процесуальні документи слід надсилати на належну юридична адреса відповідача у справі, а саме: с. Велика Чернігівка Станично- Луганського району Луганської області.

Відповідач відзивом на позовну заяву, зданим у судовому засіданні 07.02.2011 позовні вимоги визнав у повному обсязі.

З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правової норми, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи учасників судового процесу, суд

ВСТАНОВИВ:

Заява про збільшення розміру позовних вимог підлягає до задоволення.

Позовними вимогами слід вважати: вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по кредиту у сумі 749424,65 грн. у тому числі: кредит у сумі 600000,00 грн., проценти у сумі 149424,65 грн. по кредитному договору № 14 від 24.02.2006 ( з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 12.01.2011 № 08/90).

Між сторонами у справі 24.02.2006 укладено кредитний договір № 14 із змінами від 28.04.2006, 20.02.2008,26.09.2008,06.11.2008,03.11.2008,09.04.2009,25.08.2009,30.03.2010 (надалі- Кредитний договір), відповідно до якого позивач (кредитор) відкрив відповідачу (позивальнику) кредитну лінію з лімітом у сумі 1 000 000 грн. 00 коп., з кінцевим строком погашення 23.02.2009.

Відповідно до п. 2.1, п. 4.1.1 Кредитного договору кредитором надавався позичальнику кредит в межах кредитної лінії шляхом оплати платіжних доручень з позичкових рахунків відкритих банком позичальнику дляв рахування виданого кредиту № 2073533185079, № 2063135085079, № 2067535085079, № 32062430185079, № 2067930185079 на рахунки контрагентів позичальника, що підтверджується випискою про рух коштів на вказаних рахунках.

Згідно пунктів 3.2 та 3.5 Кредитного договору за користування кредитом відповідач повинен сплачувати проценти та плату за управління в розмірі, передбаченому п.3.3 Кредитного договору.

Відповідно до п. 3.2 Кредитного договору відповідач повинен сплачувати проценти за користування кредитом з розрахунку: з 24.02.2009 –18% річних, з 08.02.2009 –17% річних, з 26.09.2008 -20% річних, з 02.04.2009 - 22% річних , з 25.08.209 –25% річних.

Відповідно до п. 3.5 Кредитного договору, за неналежне користування кредитом відповідач повинен сплачувати проценти з розрахунку 25% річних, з 09.04.2009 –30% річних.

Відповідно до п. 3.3 Кредитного договору за управління кредитною лінією з 24.02.2006 по 07.02.2008, відповідач повинен сплачувати плату за управління кредитною лінією з розрахунку 2% річних, з 08.02.2008 по 25.08.2008 –0,5 % річних.

Позивач вказує на те, що одночасно п.п.2.1,2.2 Кредитного Договору неодноразово було змінено графік погашення кредиту з його пролонгацією, відповідно до останньої редакції договору № 14/6-36 від 25.08.2009, змінами було пролонговано строк погашення залишку кредиту в сумі 600000,00 грн., у тому числі 300000,00 грн. –до 25.01.2010, і 300000,00 грн. до 23.02.2010.

Приписами статті 530 згаданого кодексу, зокрема, встановлено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3.2 Кредитного договору проценти за користування кредитом відповідач повинен сплачувати із встановленої відсоткової ставки, не пізніше останнього робочого дня поточного місяця.

Відповідач порушив зобов’язання за Кредитним договором щодо своєчасної та повної сплати кредиту та процентів за користування кредитом, в зв’язку з чим за ним уторилась заборгованість по кредиту у сумі 749424,65 грн. у тому числі: кредит у сумі 600000,00 грн., проценти у сумі 149424,65 грн. по кредитному договору № 14 від 24.02.2006 ( з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 12.01.2011 № 08/90).

Позивач звернувся до господарського суду Луганської області із позовною заявою, якою просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованості по кредиту у сумі 749424,65 грн. у тому числі: кредит у сумі 600000,00 грн., проценти у сумі 149424,65 грн. по кредитному договору № 14 від 24.02.2006 ( з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 12.01.2011 № 08/90).

Відзивом на позовну заяву, який зданий у судовому засіданні 07.02.2011, відповідач позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ним докази суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено факт порушення відповідачем зобов’язань за кредитним договором від 24.02.2006 № 14.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського Кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір з обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами статті 530 згаданого кодексу, зокрема, встановлено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокове повернення частини позики, що залишилася , по сплаті процентів.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного Кодексу України за кредитним договором, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.ст. 43, 33 Господарського процесуального кодексу України сторони повинні довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів належного виконання зобов’язань за кредитним договором від 24.02.2006 № 14 не надав та доводи позивача в цій частині не спростував.

За вказаних обставин вимоги позивача за позовом підтверджені матеріалами справи, відповідають фактичним обставинам, тому підлягають до задоволення повністю з віднесенням судових витрат на відповідача згідно ст. 49 ГПК України.

Згідно ч.5 ст.78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Судом встановлено, що дії відповідача не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи, відповідач визнав позов в повному обсязі, суд, відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, приймає рішення про задоволення позову повністю.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача у примусовому порядку заборгованості по кредиту у сумі 749424,65 грн. у тому числі: кредит у сумі 600000,00 грн., проценти у сумі 149424,65 грн. по кредитному договору № 14 від 24.02.2006 ( з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 12.01.2011 № 08/90).

У судовому засіданні 07.02.2011 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача, а саме державне мито у сумі 7494 грн. 25 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22,44,49, ч.5 ст. 78, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства “Донець Плюс”, с. Велика Чернігівка, Станично - Луганський район, Луганської області, код ЄДРПОУ 30230242 на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії “Відділення ПАТ “Промінвестбанк в м. Луганськ”, м. Луганськ, вул. К.Маркса, 36, код ЄДРПОУ 09304304, заборгованість за кредитом у сумі 600 000,00 грн., проценти у сумі 149 424,65 грн. державне мито у сумі 7494 грн. 25 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн.00 коп., видати позивачу наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повне рішення складено –09.02.2011.

Суддя Г.М.Батюк

Пом. судді Ю.А.Зайцева