Ухвала суду № 136870054, 27.05.2026, Черкаський окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

27 травня 2026 року справа № 580/5410/26 м. Черкаси Черкаський окружний адміністративний суд у складі судді Л.В.Трофімової перевірив матеріали адміністративного позову Державної екологічної інспекції Центрального округу (вул.Коцюбинського 6, м.Полтава, Полтавська область, ЄДРПОУ 42149108) до Виноградської сільської ради (вул.Центральна 46 А, с.Виноград, Черкаська область, 19340, ЄДРПОУ 34207683), Виконавчого комітету Виноградської сільської ради (вул.Центральна 46 А, с.Виноград, Черкаська область, 19340, ЄДРПОУ 04410479) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, постановив ухвалу.

22.05.2026 вх.№27746/26 Позивач у позовній заяві просить:

визнати протиправною бездіяльність Виноградської сільської ради та Виконавчого комітету Виноградської сільської ради щодо невиконання делегованих повноважень у частині організації і здійснення землеустрою на території сільської ради: не встановлення в натурі ( на місцевості) меж прибережних захисних смуг річок Свинотовка, Пожиточна, Босівка, Вотилівка, Срібна, Багва, не закріплення межовими знаками встановленого зразка в порядку, передбаченому законодавством, та не внесення відомостей про них до Державного земельного кадастру;

зобов`язати Виноградську сільську раду та Виконавчий комітет Виноградської сільської ради виконати делеговані повноваження у частині організації і здійснення землеустрою на території сільської ради: не встановлення в натурі ( на місцевості) меж прибережних захисних смуг річок Свинотовка, Пожиточна, Босівка, Вотилівка, Срібна, Багва, не закріплення межовими знаками встановленого зразка в порядку, передбаченому законодавством, та не внесення відомостей про них до Державного земельного кадастру.

Додатково просить стягнути одночасно з Виноградської сільської ради та Виконавчого комітету Виноградської сільської ради витрати зі сплати судового збору у сумі 2662.40 грн без розрахунку, без повідомлення джерел і сум стягнення з кожного та не надання відомостей про те, хто є розпорядником бюджетних асигнувань.

В обгрунтуванні вимог вказує, що у межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації. За результатом перевірки надано обов`язкову до виконання вимогу від 12.03.2025 №2/03.3-15/2025 щодо здійснення контролю за створенням водоохоронних зон і прибережних захисних смуг р. Свинотовка, Пожиточна, Босівка, Вотилівка, Срібна, Багва, а також за додержанням режиму використання їх територій. В акті від 02.04.2026 встановлено, що вимоги не виконано. Адміністративні матеріали, складені Інспекцією, не оскаржувалися. Оскільки порушення не усунуті, то Інспекція подає позов, проте не покликається на відповідні повноваження у контексті ч.4 ст.5 КАС України у межах повноважень кожного адміністративного органу.

Відповідно до ч.2 ст.171 КАС України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі. Вивчивши матеріали позовної заяви, варто зазначити, що вона не відповідає вимогам статті 160, 161 КАС України, тому повинна бути залишена без руху для усунення недоліків, з огляду на таке.

Обов`язок з визначення (формулювання) позовних вимог, з якими особа звертається до суду за захистом своїх прав на етапі подання позовної заяви процесуальним законодавством покладений на позивача, саме для цього законодавцем визначені вимоги до позовної заяви, що міститься в статті 160 КАС України. Тобто визначитися з предметом спору має саме позивач, оскільки він є ініціатором судового процесу, а суд створює умови для реалізації ним процесуальних прав сторони спору. Аналогічні правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 826/16958/17.

Адміністративний орган - орган виконавчої влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадова особа, інший суб`єкт, який відповідно до закону уповноважений здійснювати функції публічної адміністрації (п.1 ч.1 ст.2 Закону України «Про адміністративну процедуру» від 17 лютого 2022 року № 2073-IX).

Верховний Суд 15.05.2026 у справі № 400/3489/24 ЄДРСР 136564629 сформував висновки про застосування Закону України «Про адміністративну процедуру».

Усупереч вимог п.4 ч.5 ст.160 КАС України не обгрунтовує повноваження кожного із співвідповідачів у контексті одночасно сформованих вимог до різних відповідачів.

Під час тлумачення термінопоняття «вимога» має враховуватися, крім предмета та підстави позову, також суб`єктний склад правовідносин (кількість співвідповідачів). Навіть за умови пред`явлення однорідних вимог немайнового характеру, пов`язаних між собою однією і тією ж підставою виникнення та поданими доказами, судовий збір щодо кожного відповідача необхідно визначати окремо (висновки ВС у справі № 758/5118/21).

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення (висновки Верховного Суду України у справі №800/301/16).

ВПВС у справі № 990/150/23 у п.28 постанови зазначає: реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 5 КАС України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту; п.33 - звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права; п. 37 зміст позовних вимог - це максимально чітко і зрозуміло сформовані визначення способу захисту порушеного права, свободи чи інтересу у прохальній частині позову; п.43 - формулювання прохальної частини позову із зазначенням альтернатив можливих способів захисту порушеного права є таким, що не відповідає положенням КАС України.

Вимога щодо не закріплення межовими знаками встановленого зразка у порядку, передбаченому законодавством, та не внесення відомостей про них, виконати делеговані повноваження є нечіткою і незрозумілою, не містить покликання на відповідні приписи нормативно-правових актів.

Міністерством культури України розроблений Порядок визначення меж і режимів використання зон охорони пам`яток культурної спадщини, історико-культурних заповідників та заповідних територій, а також вимоги до науково-проєктної документації для їх встановлення та оновлення (21:20, 26 травня 2026 / https://sud.ua/uk/news/ukraine/362208-kabmin-podderzhal-novyy-poryadok-opredeleniya-zon-okhrany-pamyatnikov-kulturnogo-naslediya).

Встановлення меж земельної ділянки проводиться вже після складання проекту землеустрою чи технічної документації на земельну ділянку та після реєстрації земельної ділянки в державному земельному кадастрі. Для встановлення меж необхідно, що б земельна ділянка вже була зареєстрована в кадастрі, оскільки сама процедура закріплення меж за своєю суттю є перенесенням координат поворотних точок ділянки з кадастру на місцевість за допомогою спеціального обладнання (тахеометра або спеціального RTK GPS GNSS приймача). Встановлення межових знаків на земельній ділянці проводиться інженером-геодезистом за участі власника (користувача) ділянки. В результаті закріплення земельної ділянки межовими знаками складається акт встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з підписом та печаткою сертифікованого інженера-землевпорядника або інженера-геодезиста (https://zemlevporyadnik.com.ua/vinos-mezh-zemelnoi-dilanki.html).

Нормативно-правову та методичну основу формування водоохоронних обмежень у використанні земель у даний час складають: Водний кодекс України; Земельний кодекс України; постанова Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 № 486 «Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них»; ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень»; СОУ 00032632-005:2009 «Землеустрій. Проекти землеустрою щодо створення водоохоронних зон. Правила розроблення» (затверджений наказом Держкомзему від 17.07.2009 № 375); Методика упорядкування водоохоронних зон річок України; ВБН 33-4759129-03-05-92 «Проектування, упорядкування та експлуатація водоохоронних зон водосховищ». Застосування ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень»; СОУ 00032632-005:2009 «Землеустрій. Проекти землеустрою щодо створення водоохоронних зон. Правила розроблення»; Методики упорядкування водоохоронних зон річок України; ВБН 33-4759129-03-05-92 «Проектування, упорядкування та експлуатація водоохоронних зон водосховищ».

Відповідно до ст.88 Водного кодексу України межі прибережних захисних смуг, пляжних зон зазначаються в документації із землеустрою, містобудівній документації та позначаються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування на місцевості інформаційними знаками. Відомості про межі прибережних захисних смуг, пляжних зон вносяться до Державного земельного кадастру як відомості про обмеження у використанні земель та ст. 60 Земельного кодексу України межі прибережних захисних смуг, пляжних зон зазначаються в документації із землеустрою, містобудівній документації на місцевому та регіональному рівнях та позначаються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування на місцевості інформаційними знаками. Відомості про межі прибережних захисних смуг, пляжних зон вносяться до Державного земельного кадастру як відомості про обмеження у використанні земель. Прибережні захисні смуги в межах населених пунктів встановлюються згідно з комплексними планами просторового розвитку територій територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, а в разі їх відсутності або якщо містобудівною документацією межі таких смуг не встановлені, вони визначаються шириною 100 метрів від урізу води морів, морських заток і лиманів, а для інших водних об`єктів - згідно з частиною другою цієї статті.

Позивач не покликається на відповідний кодекс, закон, нормативно-правовий акт та не надає на підтвердження зафіксованої в акті інформації документацію, плани і не визначає інших учасників.

Правове становище третіх осіб у процесі посідають особи, які мають юридичний інтерес до справи, але інтерес, який не є рівноцінним інтересам сторін (позивача чи відповідача).

Верховний Суд 29.01.2024 у справі №560/5937/22 наголосив: в адміністративному судочинстві для залучення до справи осіб, чиїх прав та обов`язків може стосуватися судове рішення, та з метою офіційного та повного з`ясування всіх обставин у справі, діє інститут третьої особи. Інститут третьої особи спрямований на створення умов для захисту прав, свобод та інтересів такої особи, які можуть бути порушені під час вирішення спору між позивачем і відповідачем за відсутності третьої особи. Участь третьої особи сприяє всебічному розгляду справи, зібранню більшої кількості доказів, правильному вирішенню справи, запобігає ситуації, коли у справах з одних правовідносин ухвалюються протилежні за змістом рішення. За правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 24.06.2008 у справі № 2/164-35/246 та від 30.03.2016 у справі № 814/3015/14, судове рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд під час визначення його прав і обов`язків.

Відповідно до п. 4 ч.5 ст. 160 КАС України у позовній заяві зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Відповідно до п. 9 ч.1 ст. 4 КАС України відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Верховний Суд у справі №826/16958/17 ЄДРСР 77537724 зазначив: якщо від наявності доказу залежить визначення предмета спору та підтримання позивачем відповідних вимог, позивач не може перекладати на суд власний обов`язок визначитися з предметом спору. Відповідно до ч.4 ст. 161 КАС України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Відповідно до частини 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI (далі Закон України № 3674-VI). Відповідно до статті 2 вказаного Закону платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом. Згідно із частиною 2 ст. 4 Закону України № 3674-VI за подання до адміністративного суду позову суб`єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлений у 2026 році прожитковий мінімум для працездатних осіб на одну особу в розрахунку на місяць з 1 січня 3328 грн. Оскільки адміністративний позов містить дві вимоги немайнового характеру до різних відповідачів, тому за подання позовної заяви позивачеві необхідно доплатити судовий збір в сумі 2662,40 грн (з урахуванням коефіцієнта 0,8).

Верховний Суд 13.04.2022 у справі № 160/11095/20 зазначив, що залишення позовної заяви без руху це тимчасовий захід, що застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви.

Особа повинна докладати зусиль для усунення недоліків або інформування суду про свою позицію щодо встановлених судом недоліків під час винесення ухвали про залишення без руху. Такий підхід відповідатиме принципу добросовісності (поваги до суду та інших учасників справи), а також принципу заборони зловживання процесуальними правами (висновки у постанові Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі №280/3193/23). З метою виконання завдання адміністративного судочинства сторона у справі має користуватися процесуальними правами, сприяючи тим самим суду у здійсненні правосуддя.

Згідно із частиною 6 статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до ч. 1 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись статтями 2, 5, 123, 160, 169, 241, 243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Державної екологічної інспекції Центрального округу залишити без руху.

Надати позивачеві для усунення недоліків позовної заяви десять днів з дати отримання копії ухвали.

Позивачем недоліки можуть бути усунуті шляхом надання: обґрунтування змісту і характеру якого саме порушеного права (інтересу) позивача з якого часу і у порушення яких нормативно-правових актів допущено відповідачем; обгрунтування обраного способу захисту відповідно до ст.5 КАС України та власних повноважень на виконання ч.4 ст.5 КАС України, підтвердження доплатити судового збору в сумі 2662,40 грн, надання редакції позовної заяви із зрозумілими вимогами та із дотриманням вимог п.2 ч.5 ст.160 КАС України щодо відомостей про електронні кабінети, надання доказів на підтвердження позиції суб`єкта владних повноважень у контексті завдань адміністративного судочинства; повідомлення: з якою датою пов`язує перебіг строку звернення до суду.

Роз`яснити Позивачу, що суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами (ч.4 ст.45 КАС України).

У разі невиконання вимог ухвали позовна заява буде повернута позивачу.

Ухвала набирає законної сили з дати підписання та не потребує оскарження.

Копію ухвали направити позивачу.

Ухвала складена, підписана 27.05.2026.

СуддяЛариса ТРОФІМОВА