Рішення № 136868975, 27.05.2026, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2026 року Справа № 480/1838/25

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Павлічек В.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/1838/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, в якій просить:

1. Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо проведення ОСОБА_1 з 01.01.2025 перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці з посадовим окладом, розрахованим з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2025 року - 3028 гривень.

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області провести ОСОБА_1 з 01.01.2025 перерахунок розміру щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці з посадовим окладом, розрахованим з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2025 року - 3028 гривень та проводити відповідні виплати з 1 січня 2025 року з врахуванням раніше виплачених сум.

Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що рішенням від 05.02.2025 року № 959060188786 відповідачем протиправно відмовлено у проведенні перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2025, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2025 - 3028 грн.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того даною ухвалою було залучено до участі у справі №480/1838/25 співвідповідачем Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Представником Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області було надано суду через систему "Електронний суд" відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в їх задоволенні, зокрема, зазначивши, що статтею 7 Закону України від 19.11.2024 №4059-ІХ «Про державний бюджет України на 2025 рік» передбачено, що у 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу суддів, становить 2102 грн.. тобто на рівні 2020 року. Отже, зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді не відбулося, у зв`язку з чим відсутні підстави для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (а.с. 18-20).

Також копія даної ухвали була направлена Головному управлінню Пенсійного фонду України в Харківській області через систему "Електронний суд" та отримана ним 26.03.2025, про що свідчить довідка про доставку електронного листа (а.с. 16). Проте вимоги суду не виконано, відзиву на позовну заяву суду надано не було.

У зв`язку зі звільненням ОСОБА_2 з посади судді Сумського окружного адміністративного суду на підставі Указу Президента України №958/2025 від 13 грудня 2025 року та наказу голови Сумського окружного адміністративного суду від 08.01.2026 № 5-ОС, на підставі розпорядження керівника апарату від 13.01.2026 №353 призначено повторний автоматизований розподіл судової справ №480/1838/25.

Програмою "Діловодство спеціалізованого суду" дану справу було розподілено судді Павлічек В.О.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду дану праву прийнято до провадження судді Павлічек В.О.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Сумській області та отримує довічне грошове утримання, відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів", про що зазначено представником Головного управлінні Пенсійного фонду України в Сумській області у відзиві на позовну заяву.

Позивач звернувся до пенсійного органу із заявою від 30.01.2025 року щодо проведення перерахунку з 01.01.2025 року довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до ст. 13, 143 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2025 року - 3028 грн (а.с. 24).

Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивача.

Рішенням від 05.02.2025 року № 959060187542 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області було відмовлено позивачу в перерахунку пенсії.

В даному рішенні зазначено, що щомісячне довічне грошове утримання гр. ОСОБА_1 перераховано 19.02.2020 року відповідно до рішення суду від 06.11.2020 року по справі № 480/4664/20. При цьому базовий розмір посадового окладу судді місцевого та апеляційного суду в порівнянні з 2020 роком не змінився. Таким чином на даний час підстави для перерахунку у зв`язку зі зміною розміру складових суддівської винагороди згідно заяви № 223 від 30.01.2025 року, відсутні (а.с. 9).

Не погодившись з даною відмовою, позивач звернулася до суду з позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Частиною першою статті 4 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі Закон № 1402) встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» передбачено, що з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні.

Таким чином, Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» для визначення базового розміру посадового окладу судді передбачена спеціальна розрахункова величина, розмір якої становить 2102,00 грн.

Однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення.

Визначені Конституцією України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів» гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їхнього статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Конституційний Суд України неодноразово в своїх рішеннях підкреслював, що конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя (Рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013, від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018).

30 вересня 2016 року набрали чинності зміни, внесені до Конституції України, згідно із Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», яким, зокрема, статтю 130 Основного Закону викладено в новій редакції, текст якої зазначено, і вперше закріплено спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що «розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій».

Питання визначення розміру суддівської винагороди врегульовано статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (який, з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (зазначену в його преамбулі), є законом про судоустрій в розумінні частини другої статті 130 Конституції України), зокрема, пунктом 1 частини третьої якої визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.

За визначенням статті 1 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», державні соціальні стандарти - встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.

Відповідно до приписів статті 2 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», державні соціальні стандарти і нормативи встановлюються з метою, зокрема, визначення механізму реалізації соціальних прав та державних соціальних гарантій громадян, визначених Конституцією України.

Згідно з положеннями статті 6 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового обслуговування, соціального захисту, культури, охорони здоров`я та освіти.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень урегульовано Законом України «Про прожитковий мінімум».

Статтею 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» визначено, що прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.

Зазначеною нормою Закону України «Про прожитковий мінімум» визначено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум.

Статтею 4 Закону України «Про прожитковий мінімум» встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Слід зазначити, що Законом України «Про прожитковий мінімум» не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді». Вказаним законом судді не віднесені до окремої соціальної чи демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

Натомість статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» разом із встановленням на 01 січня 2025 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028,00 грн був введений такий вид прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», розмір якого становить 2102,00 грн.

Варто зазначити, що зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди, а також в Закон України «Про прожитковий мінімум» щодо визначення розміру прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, немає.

Як вказав Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 17 лютого 2026 року у справі № 200/2309/25, Закон України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

При цьому, Верховний Суд у вищевказаній постанові наголосив, що «…Закон України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

На такі аспекти при підготовці, прийнятті та введенні в дію закону про Держбюджет звертав увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008.

Законом України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги повинен братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Зазначена конституційна гарантія незалежності суддів не може зазнавати змін без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, тобто суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України «Про судоустрій і статус суддів».»

Враховуючи вищезазначене, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 17 лютого 2026 року у справі № 200/2309/25 дійшов висновку, що заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2024 року (3028,00 грн) на іншу розрахункову величину, яка Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн), на підставі абзацу 5 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», є протиправною.

Крім того, у вищевказаній постанові Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду вирішив відступити від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 17 листопада 2025 року у справі № 520/32171/24 та сформулював наступний висновок:

«у зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік станом на 1 січня, а також зумовленим цим зростанням розміру суддівської винагороди, розрахунок якої здійснюється на основі прожиткового мінімуму, у суддів у відставці виникає право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання;

для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі, встановленому законом про Державний бюджет України на відповідний рік та, відповідно, у разі його збільшення порівняно з попереднім роком з 01 січня наявні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.».

Аналогічний правовий підхід застосовано Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 03.03.2026 у справі № 600/5380/24-а, від 16.03.2026 у справі №400/2835/25, від 31.03.2026 у справі № 420/5660/25, від 31.03.2026 у справі № 560/2583/25, від 01.04.2026 у справі № 520/27065/24, від 08.04.2026 у справі № 340/1792/25, від 09.04.2026 у справі № 380/23531/24, від 29.04.2026 у справі № 560/1318/25.

Таким чином, суд вважає, що Головне управління Пенсійного фонду в Харківській області, відмовляючи позивачу, як судді у відставці, в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, на тій підставі, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого та апеляційного суду в порівнянні з 2020 роком не змінювався, діяло необґрунтовано та всупереч вимог частини другої статті 130 Конституції України і частини 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

При цьому судом враховано, що у постанові від 9.04.2026 у справі № 380/23531/24 Верховний Суд зазначив, що "Обгрунтовуючи позов, позивач зазначив, що через зміну розміру прожиткового мінімуму він набув права на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання. Проте ГУ ГІФУ у Львівській області автоматичний перерахунок не провело, а згодом листом від 17 жовтня 2024 року відмовило у задоволенні вимоги позивача через відсутність підстав".

Враховуючи викладене суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обгрунтованими та підлягають задоволенню в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити позивачу виплату довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 01.01.2025 року, з урахуванням виплачених сум.

Отже Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області протиправно було відмовило позивачу у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2025 року - 3028 грн.

А відтак, враховуючи викладене та оскільки позивачу було відмовлено у здійсненні перерахунку та виплати довічного грошового утримання судді у відставці саме рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 05.02.2025 року № 959060187542, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в частині шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 05.02.2025 року № 959060187542.

Відповідно, позовна вимога про визнання протиправною відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо проведення ОСОБА_1 з 01.01.2025 перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці з посадовим окладом, розрахованим з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2025 року - 3028 гривень, задоволенню не підлягає.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області провести ОСОБА_1 з 01.01.2025 перерахунок розміру щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці з посадовим окладом, розрахованим з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2025 року - 3028 гривень та проводити відповідні виплати з 1 січня 2025 року з врахуванням раніше виплачених сум, суд зазначає наступне.

Дії зобов`язального характеру щодо перерахунку позивачу довічного грошового утримання судді у відставці має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про перерахунок позивачу довічного грошового утримання судді у відставці, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Наведена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.05.2024 у справі №460/38580/22, від 24.05.2024 у справі №460/17257/23, від 18.09.2024 року по справі №240/6201/23, від 16 жовтня 2024 року по справі № 140/14380/23.

В свою чергу, відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).

Згідно з пунктом 4.2 розділу ІV Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Пунктом 4.3. розділу ІV Порядку №22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

За приписами пункту 4.10 розділу ІV Порядку №22-1 після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.

Аналіз наведених вище положень Порядку №22-1 свідчить про наступне:

- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив`язки до території;

- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п.4.10);

- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.

Дана позиція суду, узгоджується з позицією викладеною у постановах Другого апеляційного адміністративного суду від 08.01.2026 р. по справі № 440/991/25, від 04.02.2026 р. по справі № 480/1469/25 та від 17.03.2026 р. по справі № 520/22064/25.

А відтак, враховуючи викладене та оскільки оскаржуване рішення було прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області, суд доходить висновку, що позовна вимога в цій частині підлягає задоволенню шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести з 01.01.2025 року перерахунок позивачу довічного грошового утримання судді у відставці виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2025 року - 3028 грн, з урахуванням виплачених сум; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити позивачу виплату довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 01.01.2025 року, з урахуванням виплачених сум.

Крім того, згідно ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області суму судового збору у розмірі 605,60 грн., сплаченого відповідно до квитанції від 04.03.2025 року (а.с. 10).

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 05.02.2025 року № 959060187542.

Зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 поверх, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) провести з 01.01.2025 року перерахунок ОСОБА_1 довічного грошового утримання судді у відставці виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2025 року - 3028 грн, з урахуванням виплачених сум.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Степана Бандери, 43, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) виплату перерахованого довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2025 року - 3028 грн, починаючи з 01.01.2025 року, з урахуванням виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 поверх, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) суму судового збору в розмірі 605,60 грн. (шістсот п`ять гривень 60 коп.).

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.О. Павлічек