Рішення № 136868587, 14.05.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/1194/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Головка А.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання Гаврильєва С.С.,

представників позивача Краснопіра В.М., Чеверди І.А.,Тумахи О.С.,

представника відповідача Гуляєвої Ю.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Славутич-Руда-Україна" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Славутич-Руда-Україна" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень Головного управління ДПС у Полтавській області від 10.10.2025 року № 00153260704, від 10.10.2025 року № 00153270704, від 10.10.2025 року № 00153280704.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що не згоден з висновками акту документальної позапланової виїзної перевірки № 12436/16-31-07-04-02/30267321 від 29.08.2025 року про завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток в загальному розмірі 20 425 210,00 грн., оскільки на момент проведення перевірки Товариство з обмеженою відповідальністю "Славутич-Руда-Україна" до закінчення строку позовної давності у письмовій формі визнало свої зобов`язання перед компанією "GULOVA ENTERPRISES LIMITED" по кредитному контракту № 1 від 20.05.20008 року та перед компанією "GARLIBAN ENTERPRISES LIMITED" по кредитному контракту № 3 від 18.09.2008 року. Зазначає, що станом на момент проведення перевірки строк позовної давності по вказаним кредитним контрактам не настав, а кредиторська заборгованість не є безповоротною фінансовою допомогою. Також, позивач заперечує висновки податкового органу про заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 2 217 121 грн. та застосовування штрафу за не реєстрацію податкової накладної в сумі 3400,00 грн. у зв`язку з тим, що будівництво і реалізація житлових будинків з інженерними мережами і під`їзними шляхами є господарською діяльністю позивача. Зазначає, що в період з 2011 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Славутич-Руда-Україна" з метою здійснення господарської діяльності було продано 15 об`єктів, які будувались в процесі реалізації проекту котеджного містечка. Накопичена собівартість реалізованих об`єктів була віднесена до витрат того звітного періоду, в якому визнано дохід. Протягом строку проведення перевірки "Зовнішні мережі та під`їздні шляхи" котеджного містечка не реалізовувались, після завершення всіх будівельних робіт вони будуть передані на баланс відповідних обслуговуючих організацій. Вважає, що податковим органом не доведено, в яких саме операціях, що не є господарською діяльністю товариства, які саме товари/послуги, необоротні акти використано позивачем.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 440/1194/26. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження.

10.03.2026 року від Головного управління ДПС у Полтавській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування відзиву зазначав, що сума не стягнутої заборгованості платника податків перед особами, що не є платниками податку, після закінчення строку позовної давності набуває ознаки безповоротної фінансової допомоги, на суму такої заборгованості платник податку збільшує фінансовий результат до оподаткування згідно з вимогами пп. 140.5.10 п. 140.5 статті 140 Податкового кодексу України. Після закінчення строку позовної давності кредиторська заборгованість, що виникла під час операційного циклу, підлягає зарахуванню до складу доходів з відображенням на субрахунку 717 "Дохід від списання кредиторської заборгованості". Перевіркою повноти визначення об`єкту оподаткування за період з 01.01.2023 року по 31.03.2025 року встановлено його заниження в розмірі 20 425 210 грн. Також зазначає, що платником занижено суму умовного постання в розмірі 11 085 066,07 грн.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.04.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити, а представник відповідача проти позову заперечував з підстав, зазначених у заявах по суті справи.

Заслухавши вступне слово учасників справи та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Славутич-Руда-Україна" зареєстроване як юридична особа (код ЄДРПОУ 30267321) та є платником податку на прибуток та податку на додану вартість.

У період з 14.08.2025 року по 22.08.2025 року Головним управлінням ДПС у Полтавській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Славутич-Руда-Україна" з питань податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за результатами якої складений акт № 12436/16-31-07-04-02/30267321 від 29.08.2025 року.

Перевіркою встановлено порушення:

1. п. 44.1 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, п.1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV (із змінами та доповненнями), п. 19 МСБО 18 "Дохід", п. 6 ПСБО 16 "Витрати", в результаті чого встановлено завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток в розмірі 20 425 210 грн., в тому числі за 2023 рік - 2417585 грн., 2024 рік - 6 595 890 грн., 1 квартал 2025 року - 20 425 210 грн.

2. п. 189.1 ст. 189 , п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), результаті чого встановлено заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 2 217 121 грн., в тому числі березень 2025 року у сумі 2 217 121 грн.

3. п. 198.5 ст. 198, п. 201.1, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме не виписано та не зареєстровано податкову накладну на загальну на суму 2 217 121 грн.

10.10.2025 року на підставі акту перевірки № 12436/16-31-07-04-02/30267321 від 29.08.2025 року Головним управлінням ДПС у Полтавській області прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 00153260704 про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2025 року в сумі 20 425 210 грн.;

- № 00153270704 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 2 771 401,25 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням в сумі 2 217 121 грн., за штрафними санкціями в сумі 554 280,25 грн.;

- № 00153280704 про застосування штрафу за платежем податок на додану вартість в сумі 3400 грн.

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду із позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, визначено нормами Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України, у редакції, чинній на час спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з пунктом 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності, згідно з підпунктом "а" підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України є безнадійною.

Підпунктом 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Безповоротна фінансова допомога - це, зокрема, сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності.

Таким чином, безнадійна заборгованість в податковому обліку як сума зобов`язання, яке не підлягає погашенню, обліковується в бухгалтерському обліку та включається до складу оподатковуваного доходу.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК). Договором може бути встановлено більший строк позовної давності. Позовна давність може подовжуватися та перериватися (частина перша статті 259, частина перша статті 264 ЦК). Для переривання строку позовної давності достатньо визнати заборгованість направити лист із визнанням боргу, перерахувати частину боргу тощо.

Статтею 35 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачено, що позовна давність визначається правом, яке застосовується для визначення прав та обов`язків учасників відповідних відносин.

Вимоги, на які позовна давність не поширюється, визначаються правом України, якщо хоча б один із учасників відповідних відносин є громадянином України або юридичною особою України.

Право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України (стаття 4 цього Закону).

Статтею 3 Конвенції ООН про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів, яка набула чинності для України 01.04.1994 року (далі - Конвенція), передбачено, що вона застосовується в тих випадках, коли комерційні підприємства сторін договору міжнародної купівлі-продажу товарів у момент його укладення перебувають у Договірних державах.

Конвенція не застосовується в тих випадках, коли сторони договору купівлі-продажу в ясній формі виключили її застосування (частина третя статті 3 Конвенції).

Оскільки суми кредиторської заборгованості, з приводу включення яких до доходу товариства виник спір, виникли за зовнішньоекономічними контрактами, питання щодо збігу за ними строку позовної давності повинно вирішуватися з врахуванням норм Конвенції, Закону України ''Про міжнародне приватне право'', умов зовнішньоекономічних контрактів щодо вибору права, яке підлягає застосуванню до змісту правовідносин.

Відповідно до статті 8 Конвенції строк позовної давності встановлюється у чотири роки.

Статтею 9 Конвенції передбачено, що перебіг строку позовної давності починається від дня випадків, передбачених статтями 10, 11 та 12. Початок перебігу строку позовної давності не відкладається через те, що: a) одна сторона може бути зобов`язана направити іншій стороні повідомлення, згадане в пункті 2 статті 1, або b) в арбітражній угоді міститься умова, згідно з якою до ухвалення арбітражного рішення не виникає ніякого права на вимогу.

Відповідно до статті 10 Конвенції вважається, що право на позов, що випливає з порушення договору, виникає в той день, коли мало місце таке порушення. Право на позов, що випливає з дефекту або іншої невідповідності товару умовам договору, виникає від дня фактичної передачі товару покупцеві або його відмови прийняти товар. Право на позов, що ґрунтується на обмані, вчиненому до, під час укладення виникає від дня, коли обман був або міг бути розумно розкритий.

Статтями 11, 12 Конвенції визначено, що якщо продавець дав щодо товару пряму гарантію, строк дії якої обмежений певним періодом або в іншій спосіб, перебіг позовної давності по вимогам що випливають з такої гарантії, починається від дня, коли покупець сповіщає продавця про факт, який став підставою для такої вимоги, але не пізніше закінчення строку дії гарантії. Якщо при наявності обставин, передбачених правом, застосовуваним до договору, одна з сторін може заявити про припинення договору до настання строку його виконання і заявляє про це, перебіг строку давності, що ґрунтується на цій обставині, починається від дня подання заяви іншій стороні. Якщо про припинення договору не заявлено до настання строку його виконання, перебіг позовної давності починається від дня настання строку виконання договору. Строк позовної давності, що випливає з порушення однією договірною стороною умови про поставку або оплату товару частинами, починається стосовно кожної окремої частини від дня, коли відбулося це порушення. Якщо згідно з застосовуваним до договору правом одна з сторін може заявити про припинення договору внаслідок такого порушення і заявляє про це, перебіг позовної давності щодо всіх відповідних частин починається від дня подання заяви іншій стороні.

З наведених положень Конвенції слідує, що строк позовної давності встановлюється у 4 роки, перебіг якого починається від дня настання порушення умов договору.

В свою чергу, якщо боржник до закінчення строку позовної давності у письмовій формі визнає своє зобов`язання перед кредитором, то від дня такого визнання розпочинається новий чотирирічний строк давності позову (стаття 20 Конвенції).

За результатами перевірки податковий орган дійшов висновків про завищення платником від`ємного значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток в загальному розмірі 20 425 210,00 грн. з посиланням на те, що частина непогашеного кредиту та відсотків за користування кредитними коштами по кредитним контрактам № 1 від 20.05.2008 року, № 3 від 18.09.2018 року, укладеним позивачем з компаніями "GULOVA ENTERPRISES LIMITED" та "GARLIBAN ENTERPRISES LIMITED", є безнадійною заборгованістю, яка підлягає зарахуванню до складу доходів позивача.

Матеріалами справи підтверджується, що між компанією "GULOVA ENTERPRISES LIMITED" (Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Славутич-Руда-Україна" (Позичальник) укладений кредитний контракт № 1 від 20.05.2008 року, за умовами якого кредитор видає позичальнику кредит в сумі 1000 000, 00 дол. США одним траншем.

Кредит видається в травні 2008 року. Кредит використовується позичальником для поповнення обігових коштів, в тому числі шляхом конвертації в гривню.

Повернення кредиту буде здійснюватись позичальником в термін до 31.05.2010 року згідно графіку. Кредит може бути погашений раніше вказаного терміну повністю або частково. У такому разі у графік погашення вносяться зміни.

Процентна ставка на весь термін дії кредиту становить 7% річних на основі року 365 днів. Проценти починають нараховуватись з дати перерахування грошових коштів кредитором на рахунок позичальника, та розраховуються на кінець року.

Проценти за кредит виплачуються позичальником на основі наданого кредитором розрахунку. У випадку дострокового погашення кредиту згідно умов договору проценти за кредит сплачуються одночасно з поверненням кредиту.

Доповненнями до Контракту сторонами було узгоджено повернення кредиту здійснювати позичальником в термін до 31.12.2016 року згідно графіку.

В свою чергу, згідно листа від 29.03.2022 року № 04/34 Товариством з обмеженою відповідальністю "Славутич-Руда-Україна" повідомлено компанію "GULOVA ENTERPRISES LIMITED", що у зв`язку з введенням воєнного стану заборонено здійснювати транскордонний переказ валютних цінностей з України, у зв`язку з чим вказаним листом товариство визнає свої зобов`язання перед компанією "GULOVA ENTERPRISES LIMITED" згідно кредитного контракту № 1 від 20.05.2008 року, проте не може на даний час здійснювати грошові перекази на погашення боргу у зв`язку з такою забороною.

Крім того, сторонами контракту підписані акти звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2016 року, станом на 31.12.2018 року, станом на 31.12.2019 року, станом на 31.12.2021 року, станом на 31.12.2023 року, останній за період з 01.01.2024 року по 31.12.2024 року, згідно з яким позивач визнає заборгованість станом на 31.12.2024 року в сумі 187 728,00 доларів США.

Таким чином, позивачем до закінчення строку позовної давності у письмовій формі здійснювались дії, які свідчать про визнання свого зобов`язання перед кредитором компанією "GULOVA ENTERPRISES LIMITED" згідно кредитного контракту № 1 від 20.05.2008 року.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що строк позовної давності згідно кредитного контракту № 1 від 20.05.2008 року продовжений до 31.12.2028 року (+4 роки згідно положень статті 20 Конвенції) та у перевіряємий період не закінчив свій перебіг.

Також, між компанією "GARLIBAN ENTERPRISES LIMITED" (Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Славутич-Руда-Україна" (Позичальник) укладений кредитний контракт № 3 від 18.09.2008 року, за умовами якого кредитор видає позичальнику кредит в сумі 1 100 000, 00 дол. США одним траншем.

Кредит видається в жовтні 2008 року. Кредит використовується позичальником для поповнення обігових коштів, в тому числі шляхом конвертації в гривню.

Повернення кредиту буде здійснюватись позичальником в термін до 31.10.2011 року згідно графіку. Кредит може бути погашений раніше вказаного терміну повністю або частково. У такому разі у графік погашення вносяться зміни.

Процентна ставка на весь термін дії кредиту становить 7,5% річних на основі року 365 днів. Проценти починають нараховуватись з дати перерахування грошових коштів кредитором на рахунок позичальника, та розраховуються на кінець року.

Проценти за кредит виплачуються позичальником на основі наданого кредитором розрахунку. У випадку дострокового погашення кредиту згідно умов договору проценти за кредит сплачуються одночасно з поверненням кредиту.

Доповненнями від 17.12.2015 року до Контракту сторонами було узгоджено повернення кредиту здійснювати позичальником на нові банківські реквізити.

В свою чергу, згідно листа від 29.03.2022 року № 04/35 Товариством з обмеженою відповідальністю "Славутич-Руда-Україна" повідомлено компанію "GARLIBAN ENTERPRISES LIMITED", що у зв`язку з введенням воєнного стану заборонено здійснювати транскордонний переказ валютних цінностей з України, у зв`язку з чим вказаним листом товариство визнає свої зобов`язання перед компанією "GARLIBAN ENTERPRISES LIMITED" згідно кредитного контракту № 3 від 18.09.2008 року, проте не може на даний час здійснювати грошові перекази на погашення боргу у зв`язку з такою забороною.

Крім того, сторонами контракту підписані акти звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2015 року, станом на 31.12.2017 року, станом на 31.12.2019 року, станом на 31.12.2021 року, станом на 31.12.2022 року, станом на 31.12.2023 року, останній за період з 01.01.2024 року по 31.12.2024 року, згідно з яким позивач визнає заборгованість станом на 31.12.2024 року в сумі 348 470,00 доларів США.

Таким чином, позивачем до закінчення строку позовної давності у письмовій формі здійснювались дії, які свідчать про визнання свого зобов`язання перед кредитором компанією "GARLIBAN ENTERPRISES LIMITED" згідно кредитного контракту № 3 від 18.09.2008 року.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що строк позовної давності згідно кредитного контракту № 3 від 18.09.2008 року продовжений до 31.12.2028 року (+4 роки згідно положень статті 20 Конвенції) та у перевіряємий період не закінчив свій перебіг.

Отже, суми отримані позивачем по кредитним контрактам № 1 від 20.05.2008 року, № 3 від 18.09.2018 року, строк позовної давності щодо стягнення яких не минув, не можуть бути визначені як суми безповоротної фінансової допомоги.

Висновок відповідача щодо віднесення вищевказаної кредиторської заборгованості за контрактами № 1 від 20.05.2008 року, № 3 від 18.09.2018 року до безнадійної заборгованості та про необхідність включення зазначеної суми до складу доходів позивача та її врахування під час визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток є неправомірним.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновок фіскального органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства та завищення платником від`ємного значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток в загальному розмірі 20 425 210,00 грн. здійснено при помилковому розумінні норм діючого законодавства України та фактичних обставин справи.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб`єкт владних повноважень, на якого покладено обов`язок щодо доказування, не довів правомірності власного рішення, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог у вказаній частині.

Щодо іншої частини позовних вимог з приводу висновків податкового органу про заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку із заниженням суми умовного постання в розмірі 11 085 066,07 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту "г" пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання (пункт 189.1 статті 189 ПК України).

Отже, якщо платник податку на додану вартість починає використовувати товари/послуги/необоротні активи, які були попередньо придбані з податком на додану вартість із формуванням податкового кредиту на ці суми, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, то він повинен нарахувати податкові зобов`язання з податку на додану вартість виходячи із бази оподаткування, визначеної в порядку, передбаченому пунктом 189.1 статті 189 ПК України (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу). Для висновку про наявність підстав для нарахування податкових зобов`язань на підставі положень підпункту 198.5 статті 198 ПК України слід встановити факт неоподатковуваного/негосподарського використання товарів (послуг) і необоротних активів.

При цьому використання придбаних товарів поза межами господарської діяльності є ключовим фактором для застосування положень підпункту "г" пункту 198.5 статті 198 ПК України.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2024 року у справі № 814/476/18.

У постанові від 24 січня 2023 року у справі № 560/7669/21 Верховний Суд сформулював висновок, відповідно до якого, якщо платник податку на додану вартість починає використовувати товари/послуги/необоротні активи, які були попередньо придбані з податком на додану вартість із формуванням податкового кредиту на ці суми, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, то він повинен нарахувати податкові зобов`язання з податку на додану вартість, виходячи із бази оподаткування визначеної в порядку передбаченому пунктом 189.1 статті 189 Податкового кодексу України (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу). Правове регулювання, запроваджене підпунктом "г" пункту 198.5 статті 198 ПК України, полягає у тому, що шляхом нарахування податкових зобов`язань вилучається (списується) попередньо сформований податковий кредит. Під час перевірки правильності формування податкового кредиту предметом доказування є обставини, які мали місце на момент віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту, а під час вирішення питання виникнення у платника обов`язку, встановленого підпунктом "г" пункту 198.5 статті 198 ПК України, - обставини, які мали місце у періоді виявлення факту припинення використання товару/необоротного активу у власній господарській діяльності платника податків.

Згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За правилами підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Отже, зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

У той же час, не обов`язково, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому, а також не виключено, що в результаті об`єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі. Зокрема, операція може виявитись збитковою, і це є одним із варіантів нормального перебігу подій при здійсненні господарської діяльності.

Тобто, господарська операція принаймні теоретично (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості.

Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції не є вчиненими в межах господарської діяльності, а відтак, їх наслідки не підлягають відображенню в податковому обліку.

З`ясування наміру платника податку на отримання економічного ефекту від господарської операції передбачає аналіз умов та обставин її здійснення. При цьому економічний ефект не повинен полягати виключно в зменшенні податкового навантаження на хоча б одного з учасників операції.

Відповідно, економічний ефект відсутній в операціях, які призводять до збільшення задекларованих витрат платника та зменшують об`єкт його оподаткування без можливості отримання додаткового приросту активів чи збереження їх вартості.

Як слідує з матеріалів перевірки Товариство з обмеженою відповідальністю "Славутич-Руда-Україна" здійснювало будівництво та реалізацію житлових будинків.

Як наведено в таблиці на стор. 19 акту перевірки реалізація покупцям у 2011 році котеджів № 4, № 11, № 12, № 13, № 14, № 15 відбувалась на підставі договорів від 27.12.2022 року, від 15.11.2011 року, від 05.08.2011 року, від 15.11.2011 року, на загальну суму 7 987 208 грн. (собівартість 6 084 496,06 грн., націнка 1 902 711,94 грн.).

Також, 18.04.2017 року позивачем реалізовано НВП "Фероліт" 7 будинків згідно договорів купівлі - продажу від 18.04.2017 року.

Аналітичний облік залишків по рахунку 151 "Капітальне будівництво" наведений в акті перевірки. Сальдо по рахунку 151 станом на початок та кінець 2023 року - 11 085 606,07 грн., на початок та кінець 2024 року - 11 085 606,07 грн., на початок та кінець І кварталу 2025 року - 11 085 606,07 грн.

Як встановлено судом вище, Товариство з обмеженою відповідальністю "Славутич-Руда-Україна" зареєстроване як юридична особа (код ЄДРПОУ 30267321) та є платником податку на додану вартість.

Згідно статутних документів позивача предметом його діяльності є, зокрема: - будівництво, інші монтажні роботи.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, одним із видів економічної діяльності товариства є за КВЕД 41.20 - будівництво житлових і нежитлових будівель.

З метою проведення господарської діяльності по будівництву житлових і нежитлових будівель позивачем отримано ліцензії на будівельну діяльність серії АА № 130727 строк дії до 17.05.2005 року, серії АБ № 201386 строком дії до 21.07.2010 року, серії АВ № 558940 строком дії до 20.08.2015 року.

Як слідує з пояснень представника позивача, здійснюючи господарську діяльність з метою отримання прибутку від виробничої, комерційної та іншої господарської діяльності, позивач здійснив будівництво господарським способом 16 будинків із зовнішніми мережами і під`їзними шляхами. Протягом всього строку будівництва зазначеної котеджної групи, накопичення витрат підприємства відбувалось за трьома аналітичними складовими: - коробка; зовнішні та внутрішні роботи; - зовнішні мережі та під`їзні шляхи. До складової "зовнішні мережі та під`їзні шляхи", в межах будівництва котеджного містечка відносилось будівництво/встановлення: - зовнішні мережі; - насосна станція; - газопровід низького тиску; - зовнішнє електрозабезпечення; - зовнішня електротрансформаторна; - автодорога; благоустрій; - огородження території; - озеленення території. В період з 2011 року з метою здійснення господарської діяльності товариством було реалізовано 15 об`єктів, які будувались в процесі реалізації проекту котеджного містечка: - 7 об`єктів незавершеного будівництва; 8 об`єктів - будинків з господарськими будівлями. Потягом строку проведення перевірки зовнішні мережі та під`їзні шляхи котеджного містечка не реалізовувались та після завершення всіх будівельних робіт будуть передані на баланс відповідних обслуговуючих організацій.

Проаналізувавши надані сторонами пояснення та докази у справі, суд приходить до висновку, що зазначені вище операції здійснені позивачем в межах його господарської діяльності.

Представник відповідача не зазначає, яким саме чином будівництво об`єкту котеджного містечка (житлової котеджної групи), зовнішньої мережі та під`їзних шляхів може свідчити про здійснення діяльності не направленої на отримання доходу.

Суд вважає, що відповідачем не доведено, в яких саме операціях, що не є господарською діяльністю підприємства, товари/послуги, необоротні активи використано позивачем.

За таких обставин, висновки податкового органу про збільшення грошового зобов`язання позивача з податку на додану вартість в сумі 2 217 121 грн. та нарахування штрафних санкцій за не здійснення реєстрації податкової накладеної в Єдиному реєстрі податкових накладних, є помилковими.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб`єкт владних повноважень, на якого покладено обов`язок щодо доказування, не довів правомірності власних рішень, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд приходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Славутич-Руда-Україна" підлягають задоволенню.

Згідно частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Славутич-Руда-Україна" (вул. Конституції, 32/33, м. Горішні Плавні, Кременчуцький район, Полтавська область, 39800; код ЄДРПОУ 30267321) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36000; код ЄДРПОУ 44057192) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 10.10.2025 року № 00153260704, від 10.10.2025 року № 00153270704, від 10.10.2025 року № 00153280704.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Славутич-Руда-Україна" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 33 280,00 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 27 травня 2026 року.

Головуючий суддя А.Б. Головко