Рішення № 136867524, 26.05.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2026 року Справа №320/38805/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І. І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду в Житомирській області , Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду в Житомирській області (далі відповідач-1, ГУ ПФУ в Житомирській області), Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі відповідач-2, ГУ ПФУ у Київській області), у якому просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області № 104850007741 від 25 вересня 2023 року про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

2. Зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київської області зарахувати у страховий стаж ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , період його роботи з 27.04.1994 по 05.10.1998 у СФГ «Родень-1» та призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію за віком з 07 серпня 2023 року.

В обґрунтування позову вказує на наявності у нього права на призначення пенсії за віком, в чому його обмежив пенсійний фонд не зарахувавши період роботи з 27.04.1994 по 05.10.1998 у СФГ «Родень-1». Зазначає, що спірним рішенням № 104850007741 від 25 вересня 2023 року неправомірно відмовлено в призначенні пенсії за віком з підстави відсутності довідки про сплату страхових внесків оскільки працював позивач у СФГ «Родень-1» на посаді механізатора до прийняття Закону України «Про фермерське господарство», на період роботи діяв Закон України «Про селянське (фермерське) господарство». На підтвердження періоду роботи позивачем були надані трудова книжка заповнена 04 січня 1984 року, яка містить в собі належні записи про прийняття на роботу у СФГ «Родень-1» та звільнення, довідка №3 від 20.06.2002 на підтвердження роботи на посаді механізатора з 27.04.1994 по 05.10.1998 у СФГ «Родень-1». Вважає, що відсутність довідки про сплату соціальних внесків не є підставою для висновку про неможливість підтвердження спірного періоду роботи та позивач не має нести відповідальність за не виконання роботодавцем свого обов`язку зі сплати страхових внесків. Додає, що загальний страховий стаж підтверджено трудовими книжками НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , довідками №171 від 11.07.2022, № 170 від 11.07.2022, №354 від 07.07.2023.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2023 року провадження у справі відкрито, розгляд справи визначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

ГУ ФПУ у Київській області подано до суду відзив, у якому заперечує проти позовних вимог вважає правомірним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області № 104850007741 від 25 вересня 2023 року про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , оскільки враховуючи норми п. 2 ст. 24, ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV, п. 3 Порядку щодо підтвердження наявного трудового стажу №637, ст. 34 Закону України «Про фермерське господарство» час роботи у фермерському господарстві зараховується до страхового стажу за даними, що містяться в реєстрі застрахованих осіб, в тому числі за даними про трудову діяльність працівника, внесеної за Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», за періоди що не внесені до реєстру застрахованих осіб у порядку та на умовах законодавства, що діяло раніше. Вказує, що згідно поданих позивачем документів була відсутня довідка про сплату страхових внесків на позивача СФГ «Родень-1», у зв`язку із чим відсутні підстави для зарахування до страхового стажу періоду роботи з 27.04.1994 по 05.10.1998 у СФГ «Родень-1», право на спірну пенсію виникне у позивача після досягнення 63 років. Просить суд в позові відмовити.

ГУ ПФУ в Житомирській області в поданому до суду відзиві наполягає на правомірності спірного рішення № 104850007741 від 25 вересня 2023 року про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , необґрунтованості позовних вимог. Покликаючись на норми ст. 24, ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV, п. 3 Порядку щодо підтвердження наявного трудового стажу №637 та ст. 34 Закону України «Про фермерське господарство», та зазначає, що згідно по даних документів до заяви про призначення пенсії за віком була відсутня довідка про сплату страхових внесків на позивача СФГ «Родень-1», у зв`язку із чим відсутні підстави для зарахування до страхового стажу періоду роботи з 27.04.1994 по 05.10.1998 у СФГ «Родень-1» та підстави для призначення спірної пенсії. Позивачем не підтверджено страховий стаж, у зв`язку передбачений ч. 2 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Просить в позові відмовити.

До суду також подано копії матеріалів відмовної пенсійної справи позивача.

Дослідивши матеріали справи, позиції, доводи сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся 18.09.2023 до Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком та долучив до заяви наступні документи:

копія паспорту та ІПН ОСОБА_1 ;

копія рішення №104850007741 від 25.09.2023;

копія трудової книжки серія НОМЕР_4 , дата заповнення 04.01.1984;

копія довідки №3 від 20.06.2002;

копія трудової книжки серії НОМЕР_1 , дата заповнення 13.04.2018;

копія трудової книжки серії НОМЕР_2 , дата заповнення 06.11.2019;

копія довідки №171 від 11.07.2022, виданої СТОВ «Полісся»;

копія довідки №170 від 11.07.2022, виданої СТОВ «Полісся»;

копія трудової книжки серії НОМЕР_3 , дата заповнення 13.09.2006;

копія довідки №354 від 07.07.2023, виданої Бориспільським районним ТЦК.

ГУ ПФУ в Житомирській області з урахуванням принципу екстериторіальності, розглянуто заяву ОСОБА_1 від 18.09.2023 та прийнято рішення № 104850007741 від 25 вересня 2023 року про відмову в призначенні пенсії за віком.

В рішенні вказано, що відповідно наданих до заяви документів страховий стаж особи становить 29 років 04 місяці 19 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи в СФГ «Родень-1» відповідно довідки від 20.06.2002 №3 з 27.04.1994 по 05.10.1998, оскільки відсутня довідка про сплату соціальних внесків безпосередньо на ОСОБА_1 , що передбачено статтею 34 Закону України «Про фермерське господарство» №973-IV від 19.06.2003. Згідно реєстру застрахованих осіб зараховано всі періоди трудової діяльності, з 20.01.2000. Особа матиме право на пенсійну виплату з 07.08.2026, або при набутті необхідного страхового стажу.

Не погоджуючись з рішенням про відмову в призначенні пенсії за віком, позивач звернувся до суду за захистом порушених прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, визначено Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV, який набрав чинності 01.01.2004 (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до ст. 1 Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Статтею 9 Закону №1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Однією із обов`язкових умов для призначення пенсії є підтвердження особою відповідного страхового стажу.

Умови призначення пенсії за віком визначені ст. 26 Закону №1058-IV, згідно з частиною першою якої особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року,

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Згідно ч. 2 ст. 26 Закону № 1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років.

За ч. 4 ст. 26 Закону №1058-ІV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку.

Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 2 статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Абзацом 9 частини 3 статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

Як встановлено під час розгляду справи до страхового стажу відповідачем-1 не зараховано до страхового стажу позивача період роботи періоду роботи з 27.04.1994 по 05.10.1998 у СФГ «Родень-1», оскільки для зарахування необхідно надати довідку про сплату страхових внесків.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити про таке.

У період з 14.01.1992 економічні, соціальні і правові основи створення та діяльності селянських (фермерських) господарств в Україні визначав Закон України «Про селянське (фермерське) господарство» від 20.12.1991 №2009-XII (далі -Закон №2009-XII).

З 01.08.2003 набрав чинності Закону України «Про фермерське господарство» від 19.06.2003 №973-IV (далі - Закон №973-IV), який визначає правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 28 Закону №2009-XII члени селянського (фермерського) господарства починаючи з 16-річного віку і особи, які працюють в ньому за трудовим договором (контрактом, угодою), підлягають державному соціальному страхуванню і пенсійному забезпеченню нарівні з працівниками сільського господарства.

Селянське (фермерське) господарство реєструється як платник внесків на державне соціальне страхування в органах Пенсійного фонду України і Фонду соціального страхування України за своїм місцезнаходженням, у встановленому порядку сплачує внески на державне соціальне страхування на всі види заробітків за членів селянського (фермерського) господарства та осіб, які працюють в ньому за трудовим договором (контрактом, угодою).

Час роботи в селянському (фермерському) господарстві членів господарства та осіб, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом, угодою), зараховується до загального і безперервного стажу роботи на підставі записів у трудовій книжці і документів, що підтверджують сплату внесків на соціальне страхування.

Отже, з аналізу ст. 28 Закону №2009-XII вбачається, що даними нормами закріплено обов`язок, а не право, селянського (фермерського) господарства сплачувати за осіб, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом) внески (збір) на соціальне страхування.

Також суд зазначає, що вказаним Законом передбачено, що селянське фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи. Головою фермерського господарства є його засновник або інша визначена в Статуті особа (ст. 2 Закону №2009-XII).

Отже відповідальність за своєчасну сплату внесків (збір) на соціальне страхування за осіб, які працюють у селянському (фермерському) господарстві за трудовим договором (контрактом) покладається на голову фермерського господарства (засновника або іншу визначену Статутом особу), а тому несплата таких внесків не може позбавити громадян їх конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання надання пенсій за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Застосування відповідачами положень ст. 34 Закону України «Про фермерське господарство» суд вважає необґрунтованим в силу належного правозастосування в даному випадку Закон України «Про селянське (фермерське) господарство» №2009-XII діючого на час роботи позивача у спірному невизнаному періоді.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абз.1 ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV).

У силу ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII (далі Закон №1788-XII) до стажу зараховується до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

За приписами ст. 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Зазначеній нормі відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637).

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п.3 Порядку).

Пунктом 20 Порядку 637 передбачено, що у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

В довідці має бути вказано: період роботи, що зараховується до спеціального стажу: професія або посада, характер роботи: розділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включаються цій період роботи, первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно трактористів машиністів підприємств сільського господарства (в тому числі колгоспів) про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції.

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пенсійне забезпечення.

Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

При цьому, лише у разі відсутності трудової книжки або записів у ній органи Пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів. У разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами.

Суд вказує, що страховий стаж, набутий до 01.01.2004 підтверджується трудовою книжкою та документами, визначеними Порядком №637, а страховий стаж набутий після 01.01.2004 підтверджується довідкою з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Щодо відомостей в реєстрі застрахованих осіб суд вказує на таке.

Відповідно до ст. 1 Закону №1058-IV, у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування;

персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік) - організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку;

роботодавець - власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання; фізична особа, яка використовує працю найманих працівників (у тому числі іноземців, які на законних підставах працюють за наймом в Україні); власник розташованого в Україні іноземного підприємства, установи, організації (у тому числі міжнародної), філії та представництва, який використовує працю найманих працівників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;

страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону №1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Відповідно до частини 6 статті 20 Закону №1058-IV страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Згідно з частиною 12 статті 20 Закону №1058-IV страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

За загальним правилом, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, а також не внесення відомостей по спеціальному стажу не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки, обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.

Подібна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а та від 20.03.2019 у справі №688/947/17.

Той факт, що за спірний період роботодавець не сплачував страхові внески не може бути підставою для незарахування до страхового стажу позивача вказаного періоду роботи, оскільки відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, в якому працює застрахована особа.

Внаслідок невиконання роботодавцем обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України, позивач фактично позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за вказаний період, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Відповідна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, від 30.12.2021 у справі №348/1249/17, від 17.07.2019 у справі №144/669/17.

Згідно з відомостями з трудової книжки НОМЕР_4 від 04.01.1984 ОСОБА_2 27.04.1994 (запис №22) був прийнята на роботу до СФГ «Родень-1» на посаду механізатора (наказ №1 від 27.04.1994). На цій посаді позивач працював до 05.10.1998 (запис №23) та був звільнений за власним бажанням (наказ №7 від 05.10.1998).

Довідкою №3 від 20.06.2002 підтверджено роботу на посаді механізатора з 27.04.1994 по 05.10.1998 у СФГ «Родень-1».

Виходячи із змісту наведених вище правових норм, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків (у зв`язку із чим утворилася заборгованість зі сплати таких внесків) тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені, а у разі їх наявності - сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи сплачені страхові внески зараховувалися в рахунок сплати заборгованих страхувальником сум недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Суд зазначає, що, фактично, внаслідок невиконання роботодавцем обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що наявність заборгованості роботодавця перед Пенсійним фондом України по страховим внескам не може бути підставою для відмови у зарахуванні періоду роботи позивачці до страхового стажу, оскільки відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, в якому працювала застрахована особа.

Суд наголошує, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства зі страхових внесків не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу позивачці періодів її роботи на такому підприємстві.

Суд вказує, що за дослідженими матеріалами наявними у справі, на дату звернення ОСОБА_1 до пенсійного органу із заявою та документами про призначення пенсії за віком (18.09.2023) виповнилось 60 років, страховий стаж складає більше 32 років (29 років 04 місяці 19 днів визнані відповідачами та 4 роки 5 місяців 8 днів визнані судом як протиправно не зараховані відповідачами), що є достатнім для призначення пенсії за віком позивачу.

У зв`язку із чим, суд дійшов висновку, що неврахування відповідачем-1 під час вирішення питання про призначення позивачу пенсії відомостей про роботу носить формальний характер і не відповідає вимогам пенсійного законодавства, відповідачем-1 не було забезпечено розгляду наданої позивачем заяви про призначення пенсії за віком шляхом всебічного, повного та об`єктивного розгляду всіх поданих документів, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Житомирській області № 104850007741 від 25 вересня 2023 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо обраного способу захисту порушеного права суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, «ефективний засіб правового захисту» у розумінні ст. 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Відповідно до абзацу 13 пункту 4.2 Порядку № 22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Відповідно до пунктів 4.3, 4.10 Порядку № 22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.

Суд зазначає, що ГУ ПФУ в Житомирські області, як структурний підрозділ органу, що мав розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком, визначено засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності відповідно до пункту 4.2. Порядку №22-1.

Викладене свідчить, що у ГУ ПФУ в Житомирській області відповідно до приписів Порядку № 22-1 відсутні повноваження щодо вирішення питання стосовно зарахування певного стажу до страхового та розгляду по суті заяви позивача про призначення пенсії за віком, а відтак вимоги позивача до ГУ ПФУ у Київській області про зобов`язання зарахувати спірний стаж та призначити пенсію за віком підлягають задоволенню.

Щодо призначення пенсії за віком позивачу з 07 серпня 2023 року суд вказує слідуюче.

На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Стосовно дискреційних повноважень, суд, за наслідками аналізу вказаних положень, зазначає, що такими є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

У такому випадку дійсно суд, за загальним правилом, не завжди може зобов`язати суб`єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки, як правило, який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.

Суд вказує, що у разі настання визначених законодавством умов, враховуючи встановлені у справі обставини, пенсійний орган зобов`язаний до вчинення конкретних дій призначити пенсію, в іншому випадку, такі дії є неправомірними, тобто у пенсійного органу у спірних правовідносинах існував лише один правомірний варіант поведінки (призначити пенсію) і він не мав законної можливості на власний адміністративний розсуд (дискрецію) не призначати таку пенсію.

Умовами для призначення пенсії законодавство визначає цілком визначені матеріально-правові факти, а не бажання на вільний розсуд (дискрецію) пенсійного органу.

В іншому випадку законодавець формулював би відповідні положення закону із застосуванням формулювань на зразок «пенсійний орган може призначити пенсію» чи «пенсійний орган має право призначити пенсію» тощо, щоб вказувало на те, що це залежить виключно від його розсуду, а не від виконання платником передбачених законом умов.

Отже, повноваження пенсійного органу у спірних правовідносинах не є дискреційними.

Відповідно до частини першої статті 45 Закону №1058-IV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

День досягнення пенсійного віку позивача є 07 серпня 2023 року (наступний після дати народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ). ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу 18.09.2023, в межах трьох місяців з дня досягнення пенсійного віку.

Таким чином, заявлені позовні вимоги про зобов`язання ГУ ФПУ у Київській області призначити спірну пенсію з 07 серпня 2023 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України).

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «RuizTorija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно з вимогами пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд враховує доводи позивача аргументовані правовими висновками Верховного Суду як релевантні в даній справі та решта доводів сторін не впливають на висновки суду, не підлягають наданню правової оцінки.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи положення ст. 139 КАС України та повне задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 1073,60 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1, оскільки останнім прийнято спірне рішення.

Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 143, 241 - 246, 250, 262, 295 КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області № 104850007741 від 25 вересня 2023 року про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київської області (код ЄДРПОУ 22933548) зарахувати у страховий стаж ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , період його роботи з 27.04.1994 по 05.10.1998 у СФГ «Родень-1» та призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію за віком з 07 серпня 2023 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (код ЄДРПОУ 13559341) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят три гривні 60 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Войтович І. І.