Ухвала суду № 136867058, 27.05.2026, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

27 травня 2026 року м. Житомир справа № 240/19404/26

категорія 108020200

Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Гуріна Д.М., розглядаючи позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Драйвкар" до Житомирської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

20.05.2026 до Житомирського окружного адміністративного суду звернувся із позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Драйвкар" , в якому просить визнати протиправним і скасувати рішення Житомирської митниці про коригування митної вартості товарів від 22.07.2025.

Перевіряючи адміністративний позов на відповідність його вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що він не відповідає вимогам даної норми Кодексу з наступних підстав.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Перевіривши дотримання позивачем процесуальних строків на звернення з даним позовом до суду, суд встановив наступне.

Частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними, після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Таким чином, дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов`язано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.

Згідно з абзацом першим частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд зауважує, що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.

Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).

Зі змісту позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Драйвкар" встановлено, що предметом спірних правовідносин є рішення Житомирської митниці про коригування митної вартості товарів від 14.11.2025.

Таким чином, правовідносини з приводу яких позивач звернувся до суду виникли 14.11.2025, водночас даний позов позивач подав до суду 20.05.2026, через систему "Електроний суд", тобто з пропуском визначеного в статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України шестимісячного строку.

Доводів, які б свідчили про наявність об`єктивно непереборних обставин, пов`язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, позивачем суду не наведено.

Відповідно до вимог частини 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Однак, в порушення вимог частини 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України позивач заяви про поновлення пропущеного строку на звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску до суду не надав.

Частинами 1 та 2 статті 23 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Окрім того, позовна заява подана із порушенням положень частини 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме до позовної заяви не додано документа про сплату судового збору.

Так, підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI "Про судовий збір" (далі - Закон №3674-VI) передбачено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою, встановлено ставку судового збору 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону №3674-VI при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що вона містить позовну вимогу про коригування митної вартості товару, яка є майновою, оскільки відповідачем оскаржуваним рішенням відкоригована митна вартість товару шляхом збільшення на 180 347,00 грн (сума збору за подання якої складає 2658,40 грн = 3323,00 грн х 0,8%).

Зважаючи на зазначене, позивачу за подання до суду даного позову, з урахуванням позовних вимог і розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2026, під час подачі позову до суду необхідно сплатити судовий збір у сумі 2658,40 грн грн за такими реквізитами: отримувач коштів ГУК у Жит.обл/ТГ м.Житомир/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37976485, банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), рахунок отримувача UA048999980313181206084006797, код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу 101 _____ (код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Житомирський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).

Щодо розміру судового збору, який підлягає сплати за звернення позивача до суду з вимогами майнового характеру, то суд зазначає таке.

Під час імпорту товару особа сплачує митні платежі, базою для нарахування яких є митна вартість товару.

Враховуючи, що прийняття суб`єктом владних повноважень рішення про коригування митної вартості призводить до збільшення обов`язкових платежів до бюджету, судовий збір слід обчислювати, виходячи з різниці митних платежів, що підлягали сплаті згідної митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої контролюючим органом у відповідному рішенні.

Такі висновки суду узгоджуються зі змістом частини 7 статті 55 Митного кодексу України, якою встановлено порядок випуску товарів у вільний обіг у випадку прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості товарів.

Зокрема, положеннями вказаної статті передбачено, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Отже, наведене свідчить, що під час коригування контролюючим органом митної вартості товарів саме покладення на особу обов`язку сплати додаткових митних платежів становить втручання у майнові права такої особи, тому розмір таких додаткових митних платежів, а не безпосередньо різниця між заявленою та скоригованою митною вартістю, і є базою для розрахунку розміру судового збору.

Суд зазначає, що ціною позову за майновою вимогою про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, та, відповідно, базою для обчислення розміру судового збору, є різниця між сумами платежів, нарахованими за митною вартістю, визначеною декларантом, і митною вартістю, визначеною митним органом, що вказується у графі В Подробиці розрахунків митної декларації, поданої декларантом після коригування контролюючим органом митної вартості на підставі спірного рішення.

Також, з урахуванням наведених висновків суду, позивачу слід визначити та сплатити суму судового збору за вимоги майнового характеру про оскарження рішення про коригування митної вартості від 14.11.2025 №UА101020/2025/000164/2, обчислюючи судовий збір, виходячи з різниці митних платежів, що підлягали сплаті згідно митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої контролюючим органом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин, позовна заява підлягає залишенню без руху для усунення зазначених недоліків шляхом надання до суду:

- окремої заяви відповідно до вимог частини 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням причин пропуску строку на звернення до суду із даним позовом та доказами поважності причин його пропуску;

- належних доказів сплати судового збору у сумі 2658,40 грн за вимогу майнового характеру.

На підставі наведеного та керуючись статтями 160, 161, 169, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України

ухвалив:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Драйвкар" залишити без руху.

Позивачу усунути зазначені в ухвалі суду недоліки протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення.

У разі якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк, встановлений судом, позовну заяву буде повернуто позивачу.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Суддя Д.М. Гурін