Рішення № 136866771, 26.05.2026, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2026 року м. Житомир справа № 240/5613/26

категорія 109000000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Лавренчук О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Житомирської міської ради, треті осиби: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , Житомирська міська рада про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Житомирської міської ради, у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Житомирської міської ради щодо невжиття заходів з демонтажу незаконних огорож у прибережній захисній смузі річки Тетерів за адресою м. Житомир, пров. Річковий, 19-Б;

- зобов`язати Виконавчий комітет Житомирської міської ради прийняти рішення та забезпечити демонтаж усіх незаконно встановлених огорож та огороджувальних конструкцій у межах прибережної захисної смуги річки Тетерів за адресою м. Житомир, пров. Річковий, 19-Б;

- зобов`язати забезпечити вільний та безоплатний доступ громадян до водного об`єкта.

В обґрунтування позову вказує, що у межах прибережної смуги р. Тетерів самовільно встановлено паркани та огороджувальні конструкції якими обмежено вільний та безоплатний доступ до водного об`єкта, порушено режим використання земель прибережної смуги, створено незаконні перешкоди загальному водокористування. Позивач зазначає, що у відповідь на його заяву, відповідач жодних дій не вчинив, а листом фактично повідомив про відмову виконати пряму норму закону. Звертаючись до суду з позовом позивач вважає, що відповідач діяв не у спосіб, визначений законом, що призвело, на переконання позивача, до порушення прав територіальної громади, режиму використання прибережної захисної смуги та обов`язку органу місцевого самоврядування забезпечувати захист земель комунальної власності та доступ громадян до водного об`єкта. Просить позов задовольнити.

Суддя своєю ухвалою від 25.02.2026 прийняла позовну заяву до розгляд та відкрила спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

До суду 03.03.2026 надійшло клопотання позивача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою суду від 04.03.2026 призначено адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Житомирської міської ради про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії до судового розгляду у відкритому судовому засіданні з викликом осіб, які беруть участь у справі на 20 березня 2026 року 09:00.

Позивач 04.03.2026 та 13.03.2026 подав до суду клопотання про долучення доказів.

До суду 13.03.2026 надійшла відповідь на відзив у якій позивач зазначає, що: факт обмеження доступу громадян до прибережної захисної смуги підтверджено Державною екологічною інспекцією Поліського округу; наявність хвіртки у огорожі не забезпечує вільний доступ громадян, оскільки такий доступ є контрольованим власниками огороджувальних конструкцій; огорожі у прибережній захисній смузі суперечать вимогам законодавства; бездіяльність відповідача є очевидною, оскільки не вживає жодних реальних заходів щодо усунення порушення режиму прибережної захисної смуги. Позивач просить врахувати наведені обставини під час розгляду справи та задовольнити позов.

Відзив на позовну заяву подано представником відповідача через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС 12.03.2026 (вх. від 17.03.2026). Заперечуючи позовні вимоги відповідач вказує, що демонтажу на підставі ч.5 ст. 61 ЗК України підлягають саме огорожі або інші конструкції, що перешкоджають доступу громадян до берегів річок, тобто безпосередньо до урізу води, а не по всій ширині прибережної захисної смуги.

У відзиві зазначається також, що заходи щодо безпосереднього забезпечення доступу до узбережжя вживалися органом місцевого самоврядування ще у 2024 році, зокрема ПП «ОЛСО» як користувачу земельної ділянки з кадастровим номером 1810136300:11:023:0036 направлялася вимога від 14.02.2024 №36/659 щодо необхідності забезпечення безперешкодного доступу до узбережжя річки Тетерів. Зазначена вимога була виконана у добровільному порядку шляхом демонтажу огороджувальних конструкцій (воріт) користувачем земельної ділянки. Позивач був особисто присутнім під час демонтажу цих конструкцій, здійснював відео фіксацію та подальше поширення цього відео у соціальних мережах. Представник відповідача вважає, що з огляду на вказані у відзиві обставини, твердження позивача про протиправність бездіяльності відповідача не відповідають дійсності та не підтверджуються фактичними обставинами справи.

У відзиві зазначається також, що з метою приведення у відповідність до вимог чинного законодавства саме режиму використання прибереженої захисної смуги річки Тетерів за адресою: м. Житомир, пров. Річковий 19 б, Житомирською міською радою були подані позовні заяви до суду з вимогами щодо припинення укладених договорів оренди за вищевказаною адресою, скасування державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, винесення об`єктів нерухомого майна за межі прибережної захисної смуги річки Тетерів шляхом знесення. Представник відповідача звертає увагу, що задоволення позовної вимоги про припинення договору оренди передбачає повернення земельної ділянки власнику (Житомирській міській раді) у первинному стані, в якому вона надавалась, тобто без огороджувальних конструкцій. Відповідач вважає, що обраний спосіб захисту прав Житомирської міської територіальної громади є найбільш ефективним та обґрунтованим для досягнення тривалого та законного результату. Тому звільнення прибережної захисної смуги від усіх наявних конструкцій, у тому числі огороджувальних, відбудеться після набрання законної сили судовими рішеннями про задоволення позовних вимог у справах за позовами міської ради, про які вказувалось вище. У відзиві представник відповідача зазначає також, що позовна вимога щодо зобов`язання Виконавчого комітету Житомирської міської ради прийняти рішення є також передчасною з огляду на зміст ч.5 ст. 61 ЗК України, яка передбачає ряд інших дій органу місцевого самоврядування. Просить відмовити у задоволенні позову.

Відповідачем 13.03.2026 (вх. від 17.03.2026) через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС подано клопотання про долучення доказів.

Клопотання про залучення третьої особи - ОСОБА_8 надійшло до суду 18.03.2026.

Протокольною ухвалою від 20.03.2026 постановлено "витребувати у відповідача докази, а питання щодо залучення третьої особи - ОСОБА_8 вирішити після надходження до суду доказів. Наступне судове засідання призначнити на 08.04.2026".

До суду 06.04.2026 (вх. від 07.04.2026) відповідачем подано клопотання про долучення доказів, витребуваних протокольною ухвалою від 20.03.2026.

У судовому засіданні 08.04.2026 судом було поставлено на обговорення питання про залучення третіх осіб. Позивач заперечував щодо залучення до участі у справі третіх осіб, а представник відповідача не заперечувала щодо їх залучення.

Ухвалою суду від 08.04.2026 постановлено залучити до участі у справі третіх осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , Житомирську міську раду.

Наступне судове засідання призначено на 29 квітня 2026 року о 09:00.

Клопотання представника відповідача про долучення доказів подано суду 14.04.2026 через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС (вх. від 14.04.2026).

Пояснення Житомирської міської ради через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС подано 14.04.2026 (вх. від 20.04.2026). У своїх поясненнях представник третьої особи зазначає, що у даній справі відсутній протиправний аспект бездіяльності Виконавчого комітету Житомирської міської ради, оскільки Житомирською міською радою було направлено претензії землекористувачам земельних ділянок з наступними кадастровими номерами 810136300:11:023:0022; 1810136300:11:023:0023; 1810136300:11:023:0024; 1810136300:11:023:0026; 1810136300:11:023:0028; 1810136300:11:023:0030; 1810136300:11:023:0033; 1810136300:11:023:0035: 1810136300:11:023:0034; 1810136300:11:023:0032: 1810136300:11:023:0031; 1810136300:11:023:0029; 1810136300:11:023:0027 - із вимогами про припинення договорів оренди землі та звільнення орендованих земельних ділянок у добровільному порядку. По земельній ділянці із кадастровим номером 1810136300:11:023:0025 направлялась претензія із вимогою про добровільне звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки в добровільному порядку, оскільки в даному випадку відсутній договір оренди даної земельної ділянки. Щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1810136300:11:023:0036 орендарю земельної ділянки ПП «Каяк тревел» 19.06.2025 направлено повідомлення про відмову від підписання проекту договору щодо поновлення оренди земельної ділянки, тому договір оренди даної земельної ділянки також відсутній. Представник Житомирської міської ради вважає, що надіслання Виконавчим комітетом відповідних вимог дублювало би ці вже зроблені дії Житомирською міською радою. А тому, з урахуванням раціонального використання коштів місцевого бюджету Житомирської територіальної громади в умовах воєнного стану, вважаємо доцільним подання саме Житомирською міською радою, як власником земельних ділянок на яких розташовані відповідні об`єкти нерухомості вищезазначених позовів до суду. Ураховуючи викладене у поясненнях, представник Житомирської міської ради вважає, що Виконавчий комітет Житомирської міської ради здійснював свої повноваження на підставах та у спосіб передбачений чинним законодавством, та з урахуванням усіх обставин з метою уникнення дублювання повноважень та витрачань на ці дії зайвих ресурсів. Просить відмовити у задоволенні позовної заяви в повному обсязі.

Представник ОСОБА_8 подав до суду пояснення (вх. від 22.04.2026) у яких зазначає, що огорожа у межах прибережної захисної смуги не забороняється автоматично. Для застосування частини 5 статті 61 ЗК необхідно встановити, чи конкретна огорожа перешкоджає доступу саме до берега - до урізу води, а у цій справі така оцінка не проведена. Земельні ділянки третьої особи перебувають в оренді за чинними договорами з територіальною громадою. Договори не визнані судами недійсними. Орендар має право володіти ділянкою і відмежовувати її межі. Орган місцевого самоврядування не набув повноважень на примусовий демонтаж огорож на підставах, наведених позивачем. На переконання представника третьої особи, акт обстеження Державної екологічної інспекції від 09.03.2026 не може бути достатнім доказом позову, оскільки обстеження проведено з істотними процедурними недоліками; перелік обстежених об`єктів у документах Інспекції внутрішньо суперечливий; Акт не містить встановлення факту перешкоджання доступу до берега. У поясненнях зазначається також, що територія є історичною забудовою, що передує чинному режиму прибережних захисних смуг; позов передчасний відповідач не бездіяв, як стверджує позивач. Відповідач діє, але у інший спосіб - через судовий захист публічного інтересу шляхом пред`явлення дванадцяти позовів, спрямованих на комплексне відновлення режиму прибережної захисної смуги; позивач не обґрунтував порушення його особистих прав. Просить відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні 29.04.2026 представники третіх осіб заявили клопотання про відкладення судового засідання для надання їм часу для ознайомлення з матеріалами адміністративної справи. Наступне судове засідання призначено на 13.05.2026.

За вх. від 12.05.2026 надійшли пояснення представника третьої особи Балковського Віталія Анатолійовича. У поясненнях представник третьої особи зазначає, що окремі працівники Державної екологічної інспекції Поліського округу, діяли у не передбачений законом спосіб, встановлюючи будь які порушення у власному кабінеті, оскільки, акт виготовлений за допомогою технічних пристроїв (надрукований) й лише підписаний. На переконання представника третьої особи, змінами у законодавстві, які введені у дію з 22.04.2020 запроваджено особливості регулювання правовідносин, пов`язаних із влаштування огорож або інших конструкцій, що перешкоджають доступу громадян до берегів річок, а у прибережних захисних смугах забороняється влаштування огорож або інших конструкцій, що перешкоджають доступу громадян до берегів річок, водойм та островів, крім випадків, передбачених законом. При цьому у поясненнях зазначається, що матеріалами справи підтверджується наявність безперешкодного доступу до берегу річки Тетерів та те, що паркан на земельній ділянці (згідно з позовом за адресою м. Житомир, пров. Річковий, 19-Б, (адреси земельної ділянки не існує, див вище)), не створює перешкод для вільного доступу до берегу річки. Водночас, справляння плати для доступу до річки Тетерів не підтверджується матеріалами справи. Просить залишити без задоволення або без розгляду позовну заяву.

Пояснення ОСОБА_6 , якого залучено до участі у справі як третю особу, надійшли до суду 12.05.2026. У своїх запереченнях зазначає, що на земельній ділянці, орендарем якої він є згідно укладеного договору оренди, відсутні будь-які огорожі, а будинок тривалого відпочинку за адресою АДРЕСА_1 , який розташований на орендованій земельній ділянці, не обмежує доступ громадян до узбережжя річки Тетерів. Просить відмовити у задоволенні позову.

Пояснення третьої особи - ОСОБА_5 надійшли до суду 12.05.2026. У своїх поясненнях ОСОБА_5 зазначає, що той декоративний бар`єр, який частково встановлений на земельній ділянці присутній з огляду на те, що місцевість має різкий перепад висоти (урвище, скельний схил), а укріплені металевою сіткою є запобіжним огородженням, яке мінімізує ризик падіння людини з висоти, заподіяння тілесних ушкоджень чи настання тяжких наслідків, зокрема для користувачів даної земельної ділянки. Просить відмовити у задоволенні позову.

Пояснення ОСОБА_4 , який є третьою особою у справі, надійшли до суду 12.05.2026. У своїх поясненнях ОСОБА_4 зазначає, що суд не може перебирати на себе виконавчо-розпорядчу функцію відповідача, голосувати замість членів колегіального органу та визначати зміст майбутнього рішення без встановлення конкретного предмета демонтажу і правових підстав для втручання у майнові права третіх осіб. Просить відмовити у задоволенні позову.

Представником ОСОБА_9 було подано пояснення, у яких зазначається, що позивачем не обґрунтовано які права чи інтереси порушуються бездіяльністю Виконавчого комітету Житомирської міської ради. На переконання представника, позивач хибно трактує зазначену вище норму частини 2 статті 61 Земельного кодексу України, а твердження позивача про заборону будівництва будь-яких споруд у прибережних захисних смугах є безпідставним та таким що формується на хибному трактуванні чинного законодавства України. Представник ОСОБА_9 вважає, що огорожа у межах прибережної захисної смуги не заборонена законом. У поясненнях також зазначається, що для застосування частини 5 статті 61 ЗК України необхідно встановити факт того що огорожа перешкоджає доступу до берега, а саме урізу води. Акт обстеження ДЕІ від 09.03.2026 наданий позивачем містить лише візуальну фіксацію наявності огорожі по межах земельних ділянок та загальне твердження про обмеження доступу до водного об`єкта. Жодної оцінки того, чи уріз води є недоступним через огорожі чи відсутні підходи до берега у зазначеному акті відсутні.

Представник третьої особи зазначає у поясненнях, що Житомирською міською радою, як власником земельних ділянок, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1 було направлено претензії всім землекористувачам у яких висловлено вимогу щодо припинення договорів оренди землі та звільнення орендованої земельної ділянки. Звертає увагу на те, що задоволення позовної вимоги про припинення договору оренди передбачає повернення земельної ділянки власнику, а саме Житомирській міській раді у первинному стані, в якому вона надавалась, тобто без огороджувальних конструкцій. На переконання представника третьої особи, заявляючи позовні вимоги, ОСОБА_1 фактично вимагає від суду втрутитися в дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування. Просить відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні 13.05.2026, ураховуючи клопотання представника третьої особи Богатирчука О.О., постановлено наступне судове засідання призначене на 20.05.2026.

Через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС 18.05.2026 (вх. від 19.05.2026) надійшли пояснення представника третьої особи Багатирчука Олега Олександровича. У поясненнях зазначається, що позивач не надав жодних доказів та обґрунтувань того, що відповідач виконавчий комітет Житомирської міської ради здійснив будь-які дії або бездіяльність, які порушили права або охоронювані законом інтереси позивача. У поясненнях також зазначається, що майно ОСОБА_3 не спричиняє будь-яких перешкод у доступі до річки Тетерів, та навіть не знаходиться на березі річки. Третя особа ОСОБА_12 заперечує ту обставину, що будь-яке належне йому майно є таким, яке знаходиться в межах прибережної захисної смуги р. Тетерів, і обмежує/перешкоджає, та/ або може обмежувати/перешкоджати у доступі до берега річки Тетерів. На переконання представника третьої особи, позивач не надає жодних доказів в підтвердження існування підстав для даного позову, якими, на думку позивача, є перешкоджання у доступі до р. Тетерів. Окрім того, у поясненнях зазначається, що міська рада була зобов`язана враховувати при розробленні Ген.плану в контексті встановлення захисної смуги обставини забудови, які склались, а саме той факт, що з 2007 р. за адресою: м. Житомир, провулок Річковий, 19б зареєстровано право приватної власності на об`єкти нерухомого майна. Тобто, дана захисна смуга навіть станом на 2007р. вже не могла бути встановленою у межах ширини 100 метрів, а визначалась з врахуванням об`єкту нерухомого майна, який знаходився за вказаною вище адресою. Представник третьої особи у поясненнях зазначає, що ОСОБА_12 не здійснював забудови за адресою: м. Житомир, пров. Річковий, 19-Б, оскільки об`єкти нерухомого майна перебували за даною адресою ще станом на 2007рік. Просить відмовити у задоволенні позову.

Представником третьої особи ОСОБА_10 через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС 19.05.2026 (вх. від 20.05.2026) подано клопотання про витребування доказів.

До суду 20.05.2026 надійшли пояснення представника третьої особи Медарь І.Л. у яких зазначається, що жодних доказів будь-якої незаконності встановлення огорож матеріали справи не містять, а з матеріалів справи неможливо встановити які саме огорожі на думку позивача є такими, що встановлені незаконно та хто є власником таких огорож.

Представником третьої особи зазначається також, що в матеріалах справи відсутні докази наявності перешкод збоку ОСОБА_10 шляхом встановлення огорожі, яка перешкоджає доступу до берега річки. Від відповідача не надходило жодних рішень про демонтаж. На переконання представника третьої особи, акт обстеження від 09.03.2026 є неналежним та недопустимим доказом.

Просить відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні 20.05.2026 протокольною ухвалою постановлено відмовити у задоволенні клопотання представника третьої особи ОСОБА_10 про витребування доказів. Позивач просив суд задовольнити позов, а представник відповідача та представники третіх осіб - відмовити у його задоволенні. Протокольною ухвалою, за згодою учасників судового процесу, постановлено перейти до розгляду справи у письмовому провадженні.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, судом встановлено наступне.

Земельні ділянка для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення за адресою: АДРЕСА_1 передані Житомирською міською радою у строкову оренду фізичним особам (т. 1 а с 141-204):

- Договір оренди землі №187 від 15.09.2020, укладений з ОСОБА_2 (орендар); об`єкт оренди: 1810136300:11:023:0022;

- Договір оренди землі №85 від 22.09.2022, укладений з ОСОБА_3 (орендар); об`єкт оренди: 1810136300:11:023:0027;

- Договір оренди землі №83 від 22.09.2022, укладений з ОСОБА_3 (орендар); об`єкт оренди: 1810136300:11:023:0029;

- Договір оренди землі №84 від 22.09.2022, укладений з ОСОБА_3 (орендар); об`єкт оренди: 1810136300:11:023:0031;

- Договір оренди землі №99 від 03.11.2022, укладений з ОСОБА_4 (орендар); об`єкт оренди: 1810136300:11:023:0032;з

- Договір оренди землі №82 від 21.09.2022, укладений з ОСОБА_5 (орендар); об`єкт оренди: 1810136300:11:023:0034;

- Договір оренди землі №207 від 15.10.2020, укладений з ОСОБА_6 (орендар); об`єкт оренди: 1810136300:11:023:0035;

- Договір оренди землі №206 від 13.10.2020, укладений з ОСОБА_7 (орендар); об`єкт оренди: 1810136300:11:023:0033;

- Договір оренди землі №16 від 06.02.2024, укладений з ОСОБА_8 (орендар); об`єкт оренди: 1810136300:11:023:0028;

- Договір оренди землі №385 від 25.11.2025, укладений з ОСОБА_8 (орендар); об`єкт оренди: 1810136300:11:023:0030;

- Договір оренди землі №161 від 20.08.2020, з ОСОБА_9 (орендар); об`єкт оренди: 1810136300:11:023:0026;

- Договір оренди землі №188 від 15.09.2020, з ОСОБА_10 (орендар); об`єкт оренди: 1810136300:11:023:0024;

- Договір оренди землі №189 від 15.09.2020, укладений з ОСОБА_11 (орендар); об`єкт оренди: 1810136300:11:023:0023;

У всіх договорах, окрім договору оренди землі №385 від 25.11.2025, міститься пункт 24 наступного змісту: "На орендовану земельну ділянку встановлено обмеження (обтяження) щодо ... га ( вказано площу земельної ділянки, у кожному договорі вона різна - примітка суду) прибережна захисна смуга вздовж річок, навколо водойми та на островах".

У договорі оренди землі №385 від 25.11.2025 подібна норма зазначена у п. 19 договору.

ОСОБА_1 є громадянином України, зареєстроване місце проживання якого м. Житомир.

Вимога ОСОБА_1 від 02.02.2026 про негайне усунення порушень земельного та водного законодавства зареєстрована у Виконавчому комітеті Житомирської міської ради за вх. №860 від 02.02.2026. У вимозі повідомляється, що у межах прибережної захисної смуги річки Тетерів, за адресою провулок Річковий, 19-Б, м. Житомир, самовільно влаштовані паркани та огороджувальні конструкції, якими обмежено вільний та безоплатний доступ громадян до водного об`єкта, порушено режим використання прибережної захисної смуги, створено незаконні перешкоди загальному водокористуванню. Заявником у вимозі вимагається невідкладно зафіксувати факт порушення режиму прибережної захисної смуги по провулку Річковому, 19-б; забезпечити демонтаж огорож у строк, визначений ч. 5 ст. 61 Земельного кодексу України; забезпечити безперешкодний та безоплатний доступ громадян до берегів річки Тетерів ( т. 1 а.с. 5).

Листом від 13.02.2026 №25/Ш-860/287 за підписом секретаря міської ради Галини Шиманської, Житомирська міська рада повідомила про розгляд вимоги та зазначила наступне:

".. демонтажу на підставі ч.5 ст. 61 ЗК України підлягають саме огорожі або інші конструкції, що перешкоджають доступу громадян до берегів річок, тобто безпосередньо до урізу води, а не по всій ширині прибережної захисної смуги.

Заходи щодо безпосереднього забезпечення доступу до узбережжя вживалися Житомирською міською радою ще у 2024 році, зокрема ПП «ОЛСО» як користувачу земельної ділянки з кадастровим номером 1810136300:11:023:0036 направлялася вимога від 14.02.2024 №36/659 щодо необхідності забезпечення безперешкодного доступу до узбережжя річки Тетерів. Зазначена вимога була виконана у добровільному порядку шляхом демонтажу огороджувальних конструкцій (воріт) користувачем земельної ділянки, при якому Ви були особисто присутнім, що також підтверджується Вашими публікаціями у соціальних мережах за лютий 2024 року. Також, ефектавність вжитих заходів та забезпечення доступу до води підтвердила і Державна екологічна інспекція Поліського округу (далі - Екоінспекція) у листі №1494/2/1-07 від 02.04.2024 (далі - Лист).

Також, Екоінспекція у листі підкреслює, що питання забезпечення вільного доступу до берегів водних об`єктів ні в якому разі не стосується додержання режиму використання прибережних захисних смуг, встановлених навколо водойм, акцентує увагу що метою встановлення прибережних захисних смуг є саме охорона поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності (ст. 60 ЗК України). Таким чином поняття доступу до берега водного об`єкта не є тотожним доступу до всієї ширини прибережної захисної смуги.

Додатково повідомляємо, що з метою приведення у відповідність до вимог чинного законодавства режиму використання прибереженої захисної смуги річки Тетерів за адресою: м. Житомир, пров. Річковий 19 б, Житомирською міською радою були подані позовні заяви до суду з вимогами щодо припинення укладених договорів оренди за вищевказаною адресою, скасування державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, винесення об`єктів нерухомого майна за межі прибережної захисної смути річки Тетерів шляхом знесення. Звертаємо увагу, що задоволення позовної вимоги про припинення договору оренди передбачає повернення земельної ділянки власнику (Житомирській міській раді) у первинному стані, в якому вона надавалась, тобто без огороджувальних конструкцій.

Враховуючи положення частини 2 статті 19 Конституції України, Земельного кодексу України, міська рада вважає що обраний спосіб захисту прав мешканців Житомирської міської територіальної громади, зокрема зазначених у вимозі є найбільш ефективним та обґрунтованим для досягнення тривалого та законного результату щодо звільнення прибережної захисної смуги річки Тетерів від нерухомого майна, огорож та інших конструкцій. Тому звільнення прибережної захисної смуги від усіх наявних конструкцій, у тому числі огороджувальних, відбудеться після набрання законної сили судовими рішеннями про задоволення позовних вимог у справах за позовами міської ради, про які вказувалось вище."

Звертаючись до суду з позовом позивач вважає протиправно та такою, що порушує права та інтереси громадян на вільний та безоплатний доступ до водного об`єкта порушеними, а бездіяльність Виконавчого комітету Житомирської міської ради щодо невжиття заходів з демонтажу незаконних огорож у прибережній захисній смузі річки Тетерів за адресою м. Житомир, пров. Річковий, 19-Б протиправною.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Щодо права позивача на звернення до суду.

У статті 55 Конституції України закріплено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року у справі № 19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

За приписами частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до ч. 2. ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч. 1 статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні":

територіальна громада - жителі, об`єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об`єднання жителів кількох сіл, селищ, міст, що мають єдиний адміністративний центр;

житель - громадянин України, який задекларував або зареєстрував місце проживання на території територіальної громади

Зі змісту позову вбачається, що підставою для звернення ОСОБА_1 до суду вказується бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, що порушує його права, свободи або законні інтереси, як громадянина України та жителя територіальної громади м.Житомира.

Враховуючи викладене, суд вважає помилковими твердження представників третіх осіб про відсутність підстав для звернення ОСОБА_1 до суду та порушення його прав.

При цьому, обставини, вказані позивачем у позові, підлягають встановленню судом при наданні правової оцінки спірним правовідносинам під час розгляду справи по суті.

Щодо суті спору.

Статтею 13 Конституції України закріплено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Стаття 14 Конституції України визначає, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно статті 6 Закону України "Про оренду землі", орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Статтею 4 Водного кодексу України та статтею 28 Земельного кодексу України встановлено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті:

морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами;

прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами;

гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них;

береговими смугами водних шляхів.

Статтею 88 Водного кодексу України визначено, що з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках всіх категорій земель, крім земель морського і внутрішнього водного транспорту.

Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом.

У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації.

Прибережні захисні смуги в межах населених пунктів встановлюються згідно з комплексними планами просторового розвитку територій територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, а в разі їх відсутності або якщо зазначеною містобудівною документацією межі таких смуг не встановлені, вони визначаються шириною 100 метрів від урізу води морів, морських заток і лиманів, а для інших водних об`єктів - згідно з частиною другою цієї статті. Межі прибережних захисних смуг, пляжних зон зазначаються в документації із землеустрою, містобудівній документації та позначаються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування на місцевості інформаційними знаками. Відомості про межі прибережних захисних смуг, пляжних зон вносяться до Державного земельного кадастру як відомості про обмеження у використанні земель.

Громадянам забезпечується безперешкодний та безоплатний доступ до узбережжя морів, морських заток, лиманів та островів у внутрішніх морських водах у межах пляжної зони, до берегів річок, водойм та островів для загального водокористування, крім земель охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон та зон особливого режиму використання земель, а також земельних ділянок, на яких розташовані:

гідротехнічні, гідрометричні та лінійні споруди;

об`єкти підвищеної небезпеки;

пансіонати, об`єкти реабілітації, спорту, санаторії та інші лікувально-оздоровчі заклади, дитячі оздоровчі табори, що мають відповідні передбачені законом документи на споруди та на провадження відповідної діяльності;

об`єкти природно-заповідного фонду, об`єкти культурної спадщини.

Обмеження доступу громадян у будь-який спосіб (у тому числі шляхом влаштування огорож або інших конструкцій) до узбережжя водних об`єктів на земельних ділянках прибережних захисних смуг, що перебувають у користуванні юридичних або фізичних осіб, а також справляння за нього плати є підставою для припинення права користування земельними ділянками прибережних захисних смуг за рішенням суду.

Подібні правові норми закріплені також у статті 60 Земельного кодексу України.

За приписами частини 4 та 5 статті 61 Земельного кодексу України, режим господарської діяльності на земельних ділянках прибережних захисних смуг уздовж річок, навколо водойм та на островах встановлюється законом.

У прибережних захисних смугах забороняється влаштування огорож або інших конструкцій, що перешкоджають доступу громадян до берегів річок, водойм та островів, крім випадків, передбачених законом.

Такі огорожі або інші конструкції демонтуються їхніми власниками протягом десяти днів після одержання письмової вимоги місцевої державної адміністрації чи виконавчого органу сільської, селищної чи міської ради. У разі невиконання такої вимоги зазначені огорожі або інші конструкції демонтуються за рішеннями місцевої державної адміністрації чи виконавчого органу сільської, селищної чи міської ради. Видатки відповідного місцевого бюджету, пов`язані з демонтажем зазначених огорож або інших конструкцій, відшкодовуються їхніми власниками.

У разі якщо неможливо встановити власника огорожі або інших конструкцій чи особу, за рішенням якої вони були встановлені, оплата робіт, пов`язаних із демонтажем, покладається на особу, у користуванні якої перебуває земельна ділянка, на якій встановлена огорожа або інші конструкції.

За приписами ст. 85 Водного кодексу України, у користування на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів можуть надаватися підприємствам, установам, організаціям, об`єднанням громадян, релігійним організаціям, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, а також для проведення науково-дослідних робіт.

Користування цими ділянками у зазначених цілях здійснюється з урахуванням вимог щодо охорони річок і водойм від забруднення, засмічення та замулення, а також з додержанням правил архітектури планування приміських зон та санітарних вимог у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У статті 89 Водного кодексу України закріплено, що прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.

У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється:

1) розорювання земель (крім підготовки грунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво;

2) зберігання та застосування пестицидів і добрив;

3) влаштування літніх таборів для худоби;

4) будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій, майданчиків для занять спортом на відкритому повітрі, об`єктів фізичної культури і спорту, які не є об`єктами нерухомості), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів; ...

Об`єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству (частина третя статті 13 Конституції України).

Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (частина сьома статті 41 Конституції України, частина третя статті 1 ЗК України).

Отже, орендарі, які користуються на правах оренди земельними ділянками, що відносяться до прибережних захисних смуг уздовж річок, зобов`язані дотримуватись вимог Земельного кодексу України та Водного кодексу України щодо, зокрема, заборони влаштування огорож або інших конструкцій, що перешкоджають доступу громадян до берегів річок, водойм та островів, крім випадків, передбачених законом.

Встановлені огорожі або інші конструкції, що перешкоджають доступу громадян до берегів річок, демонтуються їхніми власниками протягом десяти днів після одержання письмової вимоги місцевої державної адміністрації чи виконавчого органу сільської, селищної чи міської ради.

Звертаючись до суду ОСОБА_1 звертає увагу на бездіяльність Виконавчого комітету Житомирської міської ради яка полягає у невжитті заходів щодо демонтажу огорож у прибережній захисній смузі р. Тетерів за адресою провулок Річковий, 19-Б, м.Житомир.

У вимозі від 02.02.2026, позивач звернув увагу суб`єкта владних повноважень на порушення орендарями земельних ділянок, що відносяться до прибережних захисних смуг уздовж річки Тетерів, вимог земельного та водного законодавства. При цьому ШвецовО.О. акцентував увагу, що за адресою провулок Річковий, 19-Б, м. Житомир, самовільно влаштовані паркани та огороджувальні конструкції, якими обмежено вільний та безоплатний доступ громадян до водного об`єкта, порушено режим використання прибережної захисної смуги, створено незаконні перешкоди загальному водокористуванню.

Статтею 7 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 Закону України " Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

За визначенням, наведеним у ст. 1 Закону України " Про місцеве самоврядування в Україні", виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.

Статтею 33 Закону України " Про місцеве самоврядування в Україні" визначені повноваження у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища.

Згідно з пп.14 п. "б" ст.33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать здійснення контролю за забезпеченням безперешкодного і безоплатного доступу громадян до узбережжя водних об`єктів та островів для загального водокористування відповідно до закону.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.11.2018 у справі №504/2864/13-ц зазначає: «… землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які розповсюджується особливий порядок надання та використання."

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц звертає увагу на те, що у спорах стосовно прибережних захисних смуг, земель лісогосподарського призначення, інших земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству.

В рішенні Великої Палати Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Депаль проти Франції» зазначено, що «збереження прибережної зони, а особливо пляжів, «місць, відкритих для всіх», є прикладом місць, які вимагають особливого порядку облаштування. ЄСПЛ вважав у зв`язку з цим, що втручання держави в здійснення заявником своїх прав мало законну мету загального інтересу: заохотити вільний доступ до берегової смуги, необхідність якого встановлена із усією очевидністю».

Під час розгляду адміністративної справи представником Виконавчого комітету Житомирської міської ради не надано доказів, які б містили інформацію про те, що таким органом місцевого самоврядування учинялись дії щодо контролю за забезпеченням безперешкодного і безоплатного доступу громадян до узбережжя річки Тетерів, зокрема, за адресою провулок Річковий, 19-б у м. Житомир.

Такі дії не було вчинено і після отримання вимоги ОСОБА_1 від 02.02.2026, що зареєстрована виконавчим комітетом Житомирської міської ради за вх. №860.

Верховний Суд України у постанові від 24 листопада 2015 року у справі №П/800/259/15 (21-3538а15) зазначив, що сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити. Тобто бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим.

Враховуючи наведене, суд вважає, що відповідач не вжив необхідних заходів, допустив протиправну бездіяльність щодо контролю за забезпеченням безперешкодного і безоплатного доступу громадян до узбережжя річки Тетерів, зокрема, за адресою провулок Річковий, 19-б у м. Житомир, що свідчить про його бездіяльність.

Відповідно до статті 6 частини 2 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно до статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Суд вважає за необхідне зауважити, що направлення Житомирською міською радою претензій орендарям щодо звільнення земельних ділянок з цільовим призначенням "для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначенні", які знаходяться в прибережній захисній смузі річки Тетерів та звернення Житомирської міської ради до суду з позовними заявами, у порядку цивільного судочинства, про припинення договорів оренди, свідчить про вчинення саме Житомирською міською радою, як орендодавцем, дій щодо переданих в оренду земельних ділянок.

Задоволення позовних вимог у спосіб, визначений позивачем у прохальній частині позову є передчасним, оскільки реагування відповідача залежить від того, які обставини буде встановлено за наслідками виконання ним своїх обов`язків щодо контролю за забезпеченням безперешкодного і безоплатного доступу громадян до узбережжя річки Тетерів для загального водокористування відповідно до закону.

При цьому, правомірність, достатність, повнота заходів контролю відповідача не може бути оцінена наперед, а судове рішення не може мати умовного характеру.

Право на звернення до адміністративного суду не завжди співпадає з правом на судовий захист, яке закріплено у статті 5 КАС України. Саме собою звернення до адміністративного суду за захистом ще не означає, що суд зобов`язаний надати такий захист, адже для того, щоб було надано судовий захист суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу та інтерес, про захист яких вона просить, і що це право, свобода чи інтерес порушені рішенням, дією або бездіяльністю відповідача у публічно-правових відносинах. Натомість відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

З огляду на встановлені судом обставини, що підтверджуються належними доказами, суд дійшов висновку, що порушене право підлягає судовому захисту шляхом визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення ним контролю за забезпеченням безперешкодного і безоплатного доступу громадян до узбережжя річки Тетерів за адресою провулок Річковий, 19-Б м Житомир для загального водокористування та зобов`язати відповідача вчинити такі дії.

Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Форма та зміст акту (актів) Державної екологічної інспекції Поліського округу судом в межах даного спору не досліджується, правова оцінка не надається.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Виконавчого комітету Житомирської міської ради (майдан С.П.Корольова, 4/2, м. Житомир, 10014,ЄДРПОУ: 04053625), треті особи: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_4 ), ОСОБА_5 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_5 ), ОСОБА_6 ( АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_6 ), ОСОБА_7 ( АДРЕСА_8 , РНОКПП НОМЕР_7 ), ОСОБА_8 ( АДРЕСА_9 , РНОКПП НОМЕР_8 ), ОСОБА_9 ( АДРЕСА_10 , РНОКПП НОМЕР_9 ), ОСОБА_10 ( АДРЕСА_11 , РНОКПП НОМЕР_10 ), ОСОБА_11 ( АДРЕСА_12 , РНОКПП НОМЕР_11 ), Житомирська міська рада (майдан ім. С.П. Корольова,4/2, ЄДРПОУ13576954) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Житомирської міської ради щодо нездійснення контролю за забезпеченням безперешкодного і безоплатного доступу громадян до узбережжя річки Тетерів за адресою АДРЕСА_1 , для загального водокористування відповідно до закону.

Зобов`язати Виконавчий комітет Житомирської міської ради здійснити контроль за забезпеченням безперешкодного і безоплатного доступу громадян до узбережжя річки Тетерів за адресою провулок Річковий, 19-б, м. Житомир, для загального водокористування відповідно до закону.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Лавренчук

26.05.26