Рішення № 136865862, 26.05.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.05.2026Справа № 910/14581/24

За позовомФонду гарантування вкладів фізичних осібдо1) ОСОБА_1 2) ОСОБА_2 3) ОСОБА_3 4) ОСОБА_4 5) ОСОБА_5 6) ОСОБА_6 7) ОСОБА_7 простягнення 52910960,00 грн шкодиСуддя Смирнова Ю.М.

Представники сторін: не викликалися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про солідарне стягнення зі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 майнової шкоди в розмірі 52910960,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачі, будучи керівниками та членами кредитного комітету Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" (ПАТ "Діамантбанк", банк), приймали недобросовісні та необґрунтовані рішення, вчиняли на їх виконання дії та допустили бездіяльність в частині нездійснення належного контролю за діяльністю виконавчих органів товариства, діючи всупереч інтересів банку та його кредиторів, чим завдали останнім шкоду. Зокрема, членами кредитного комітету банку було погоджено здійснення збиткових операцій з придбання векселів з подальшим продовженням строку їх пред`явлення з одного року до чотирьох, без жодної фінансової вигоди.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.04.2026 у справі №910/14581/24 в позові відмовлено повністю.

В порядку ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України ОСОБА_4 звернулася із заявою про ухвалення додатково рішення у справі щодо стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 477000,00 грн.

08.05.2026 від позивача надійшли заперечення на вказану заяву відповідача-4, в яких позивач зазначив про необґрунтованість розміру заявлених до стягнення витрат, їх завищений розмір, а також зауважив, що надання не всіх з перелічених в акті наданих послуг №1 від 21.04.2026 послуг адвокатом (у кількості 61 найменування) було необхідним при розгляді справи №910/14581/24 судом.

Згідно ч.3 ст.244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

З огляду на зазначені приписи Господарського процесуального кодексу України суд вирішує питання про судові витрати відповідача-4 у справі №910/14581/24 без повідомлення учасників справи, в порядку, передбаченому ст.244 цього Кодексу.

Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.ч.1, 2, ст.126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За приписами ч.ч.3-5 ст.126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Отже, відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

При цьому відповідач-4 у відзиві на позов зазначив, що відповідні докази понесення витрат на професійну правничу допомогу будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Заяву про розподіл судових витрат відповідач-4 подав своєчасно.

До заяви про розподіл витрат на професійну правничу допомогу відповідач-4 надав:

- договір про надання правничої допомоги №21/08-2025 від 21.08.2025, укладений між відповідачем-4 та Адвокатським об`єднанням "Лезо";

- додаткову угоду №1 від 21.08.2025 до договору про надання правничої допомоги №21/08-2025 від 21.08.2025;

- акт наданих послуг №1 від 21.04.2026 на загальну суму 477000,00 грн, в якому перелічені надані адвокатським об`єднанням у кількості 61 найменування.

- ордер серії АА №1615837 від 22.08.2025.

Суд зауважує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача відповідно до положень ст.126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспівмірним.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (наприклад, рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, п.269).

Суд зазначає, що оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Отже, з урахуванням зазначених вище критеріїв та виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку, що обґрунтованими та необхідними в рамках розгляду справи №910/14581/24 було надання адвокатом відповідача-4 наступних послуг: підготовка та подання адвокатом відзиву на позовну заяву з усіма додатками до суду та всім сторонам на суму 64000,00 грн, підготовка та подання адвокатом заперечень на відповідь на відзив Фонду до суду та всім сторонам на суму 16000,00 грн, а також участь адвоката у 8-ми судових засіданнях у Господарському суді міста Києва по справі №910/14581/24 на суму 24000,00 грн, а всього на суму 104000,00 грн.

Включення до вартості наданих послуг всього наведеного в акті наданих послуг №1 від 21.04.2026 переліку суд вважає необґрунтованим, оскільки зазначені послуги або входять до складу послуги з підготовки відзиву на позов/заперечень на відповідь на відзив, або не є необхідними для розгляду відповідної справи судом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 в справі №910/12876/19 зазначено, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст.41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви"). При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом і клієнтом на підставі укладеного ними договору в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року в справі № 904/4507/18.

Таким чином, виходячи з встановлених обставин, реально витраченого адвокатом часу, наявності вмотивованих заперечень позивача щодо обґрунтованості заявлених до стягнення сум, зважаючи на принципи співмірності та розумності судових витрат, враховуючи обсяг поданих сторонами процесуальних документів, кількість засідань та процесуальних дій, вчинених під час розгляду даної справи, суд вважає за необхідне стягнути з позивача на користь відповідача-4 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 104000,00 грн.

Керуючись ст.ст.124, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Заяву відповідача-4 про розподіл судових витрат задовольнити частково.

2. Стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м.Київ, вул.Січових Стрільців, 17, ідентифікаційний код 21708016) на користь ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 104000 (сто чотири тисячі) грн 00 коп.

3. В іншій частині заяви відповідача-4 про розподіл судових витрат відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.М. Смирнова