Рішення № 13686564, 03.02.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

03 лютого 2011 р. Справа 7/238-10

за позовом: Відкритого акціонерного товариства "Уманьавтодор" (вул.Жовтневої революції, 27, м.Умань, Черкаської області, 20300)

до: Дочірнього підприємства "Вінницький облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (вул.40 років Перемоги, 27, м.Вінниця, 21036) в особі філії "Чечельницький райавтодор" ДП "Вінницький облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (вул. Леніна, 55, смт. Чечельник, Вінницької області, 24800)

про стягнення 4 819,62 грн.

Головуючий суддя Банасько О.О.

Cекретар судового засідання Кислиця Л.С.

Представники

позивача : не з'явився.

відповідача : не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

До господарського суду Вінницької області 24.12.2010 року надійшла позовна заява Відкритого акціонерного товариства "Уманьавтодор" до Дочірнього підприємства "Вінницький облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі філії "Чечельницький райавтодор" ДП "Вінницький облвтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"" про стягнення 4819,62 грн. заборгованості з яких 4366,60 грн. боргу, 200,86 грн. інфляційних втрат та 252,16 грн. пені.

Ухвалою від 24.12.2010 року порушено провадження у справі № 7/238-10 та призначено до розгляду на 03.02.2011 року.

Сторони в судове засідання 03.02.2011 року не з'явилися та не повідомили про причини своєї неявки, при тому, що про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що вбачається із поданими останніми клопотань наявними в матеріалах справи.

Так, не з'явившись в судове засідання сторонами до суду подано письмові клопотання про розгляд справи за відсутності їх представників (позивач - лист від 03.02.2011 року № 174, відповідач - лист від 02.02.2011 року № 106).

При цьому відповідач у своєму листі вказує на те, що позовні вимоги визнає.

За викладених вище обставин справу, із врахуванням вимог ч.1 ст.69 ГПК України, розглянуто за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

За відсутності сторін та подання ними відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

17.06.2010 року між Відкритим акціонерним товариством "Уманьавтодор" (Замовник) та Дочірнім підприємством ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі Філії "Чечельницький райавтодор" Дочірнього підприємства ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (Підприємство) укладено договір про надання автотранспортних послуг № 59, згідно п.1.1 якого Підприємство надає послуги трала IVECO, а Замовник приймає отримані послуги та розраховується за них.

Вартість експлуатації трала IVECO 440 складає : за 1 км. пробігу - 2,96 грн., за 1 маш. год. - 427,72 грн. (п.2.1 Договору).

Вартість дизельного пального, яке враховане у вартості експлуатації автотранспорту складає : за 1 л. - 7,10 грн. (п.2.2 Договору).

Відповідно до п. 4.1 Замовник проводить розрахунки за отримані послуги на підставі товарно-транспортних накладних, підписаних уповноваженими представниками шляхом перерахунку коштів на розрахунковий рахунок Підприємства.

Кінцеві розрахунки за надані послуги здійснюються Замовником протягом 10 календарних днів, після виконання робіт (п.4.2 Договору).

ВАТ "Уманьавтодор" надало ДП "Вінницький облавтодор" автотранспортні послуги на суму 4366,00 грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною №002480 від 18.06.2010 року.

15.11.2010 року позивачем надіслано претензію відповідачеві з вимогою погашення заборгованості.

За твердженням позивача відповіді на претензію від 15.11.2010 року відповідачем надано не було, заборгованість за надані послуги не погашено.

Таким чином сума заборгованості становить 4366,00 грн..

Непроведення відповідачем розрахунків спонукало позивача звернутися з відповідним позовом до суду.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Беручи до уваги зміст договору укладеного між сторонами, характер взятих на себе сторонами зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з договору про надання послуг, регулювання яких здійснюється в главі 63 "Послуги. Загальні положення", ст.ст.901-907 ЦК України.

Згідно ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 4366,60 грн. правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 252,16 грн. пені за період з 08.07.2010 року по 08.11.2010 року включно, 200,86 грн. інфляційних втрат за період з серпня по жовтень 2010 року за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.4.3 у разі несвоєчасної оплати наданих послуг Замовник сплачує підприємству пеню в сумі 2 % від не сплаченої суми за кожен день затримки платежів.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення пені, інфляційних витрат є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинного законодавства.

Провівши перевірку правильності наданих позивачем розрахунків судом виявлено помилки, які полягають в наступному.

Так, позивач розраховував пеню на прострочену заборгованість за період з 08.07.2010 року по 08.11.2010 року за 124 дні включно. При цьому за основу взято облікову ставку НБУ у розмірі 8,5 % річних.

Разом з тим, суд вважає вказаний розрахунок пені частково невірним.

Так, згідно постанови правління НБУ від 09.08.2010 року № 3777 розмір облікової ставки НБУ встановлювався з 10.08.2010 року в розмірі 7,75 % річних, що не було враховано позивачем при обрахуванні пені.

За результатами проведеного перерахунку із врахуванням виявлених помилок в межах періоду вказаного позивачем судом отримано 235,86 грн. пені.

Як вбачається позивачем заявлено до стягнення 252,16 грн. пені, що є більшим ніж отримав суд в результаті перерахунку в зв'язку з чим в стягненні 16,30 грн. пені слід відмовити, як заявленій безпідставно.

Перевіркою правильності наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат не виявлено помилок в зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, інфляційних втрат та пені, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів), а також в своїй заяві позовні вимоги визнав.

Враховуючи наведене вище позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з врахуванням вищевикладених мотивів щодо часткової відмови у позовній вимозі про стягнення пені.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

03.02.2011 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст.4-3,4-5 ,22 ,32 ,33 ,34 ,36 ,43 ,44 ,45 ,46 ,49 ,78 ,82 ,84 ,85 ,87,115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Вінницький облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі філії "Чечельницький райавтодор" ДП "Вінницький облвтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", вул.Леніна, 55, смт.Чечельник, Вінницька область, 24800 (ідентифікаційний код - 03449574) - на користь Відкритого акціонерного товариства "Уманьавтодор" вул.Жовтневої революції, 27, м.Умань, Черкаська область, 20300 (ідентифікаційний код - 14196857) - 4366 грн. 60 коп. - боргу, 200 грн. 86 грн. - інфляційних втрат, 235 грн. 86 коп. - пені, 101 грн. 66 коп. - відшкодування витрат пов’язаних зі сплатою державного мита та 235 грн. 20 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забез6печення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

5. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Суддя Банасько О.О.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 08 лютого 2011 р.

віддрук. 4 прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу - вул.Жовтневої революції, 27, м.Умань, Черкаської області, 20300.

3 - відповідачу - вул.40 років Перемоги, 27, м. Вінниця, 21036.

4 - відповідачу - вул. Леніна, 55, смт. Чечельник, Вінницької області, 24800.