Рішення № 13686561, 03.02.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

03 лютого 2011 р. Справа 7/237-10

за позовом: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Суворовське", с.Суворовське, Тульчинський район, Вінницька область

до: Приватного сільськогосподарського підприємства "Савинецьке", с.Савинці, Тростянецького району, Вінницької області

про стягнення 287 293,33 грн.

Головуючий суддя Банасько О.О.

Cекретар судового засідання Кислиця Л.С.

Представники

позивача: Мандрик С.М. - головний бухгалтер, довіреність № 35 від 01.02.2011 року, паспорт серія НОМЕР_1 виданий 23.03.2006 року.

відповідач: Лірник Н.П. - представник, довіреність № 262 від 05.07.2010 року, паспорт серія НОМЕР_2 виданий 07.04.1998 року.

ВСТАНОВИВ :

До господарського суду Вінницької області 23.12.2010 року надійшла позовна заява Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Суворовське" до Приватного сільськогосподарського підприємства "Савинецьке" про стягнення 287293,33 грн. заборгованості.

Ухвалою від 24.12.2010 року порушено провадження у справі № 7/237-10 та призначено до розгляду на 03.02.2011 року.

За відсутності поданого представниками сторін відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

01.03.2009 року між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Суворовське" (Продавець) та Приватним сільськогосподарським підприємством "Савинецьке" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 01/03.09, згідно п.1.1 якого Продавець продає, а Покупець купує насіння ярих та озимих культур.

Відповідно до п.1.2 Предметом даного Договору є насіння ярих та озимих культур.

Вартість договору становить 500000,00 грн . (п'ятсот тисяч гривень ) (п.1.3 Договору).

Покупець зобов'язаний оплатити продукцію на протязі 3-х банківських днів з дня отримання насіння згідно видаткових накладних (п.2.1 Договору).

За період з 30.04.2009 року по 31.05.2010 року позивач передав відповідачу товар на загальну суму 287293,33 грн., що підтверджується довіреностями на отримання товарно- матеріальних цінностей та видатковими накладними :

- від 30.04.2009 року № 141 поставлено товар на суму 76750,00 грн.;

- від 22.05.2009 року № 151 поставлено товар на суму 428,33 грн..

- від 26.03.2010 року № 30 поставлено товар на суму 24630,00 грн..

- від 26.04.2010 року № 143 поставлено товар на суму 63000,00 грн..

- від 31.05.2010 року № 186 поставлено товар на суму 122485,00 грн..

За твердженням позивача відповідач за отриманий згідно зазначених вище видаткових накладних товар не провів розрахунок.

Відповідачем за отриманий товар не було сплачено 287293,33 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 03.02.2011 року.

Таким чином сума заборгованості становить 287293,33 гривень.

20.10.2010 року позивачем надіслано претензію відповідачеві з вимогою погашення заборгованості.

За твердженням позивача відповіді на претензію від 20.10.2010 року відповідачем надано не було, заборгованість за поставлений товар не погашено.

Непроведення відповідачем розрахунків спонукало позивача звернутися з відповідним позовом до суду.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобовязання по оплаті за отриманий товар.

З моменту укладення сторонами договору від 01.03.2009 року між ними виникли зобов'язання які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 287293,33 грн. правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду жодних доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

03.02.2011 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, ч.ч.1, 2, 5 ст. 49, ст.ст.82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Савинецьке", вул. Леніна, 45А, с.Савинці, Тростянецький район, Вінницька область, 24335 (ідентифікаційний код - 33559260) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Суворовське" вул. Леніна, 1, с.Суворовське, Тульчинський район, Вінницька область, 23643 (ідентифікаційний код - 03734470) - 287293 грн. 33 коп. - боргу, 2872 грн. 93 коп. - відшкодування витрат повязаних зі сплатою державного мита та 236 грн. 00 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Банасько О.О.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 08 лютого 2011 р.

віддрук. 1 прим.:

1 - до справи.