Рішення № 13686552, 03.02.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

03 лютого 2011 р. Справа 11/195-10

за позовом приватного акціонерного товариства «Нова лінія», м. Київ

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Липовець

про стягнення 6736,2 грн.

Суддя В. Матвійчук

при секретарі судового засідання Т. Павловій , за участю представників:

від позивача - О. Паляничка за довіреністю б/н. від 23.11.2010р.;

від відповідача - не зявився.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 суми заборгованості за договором оренди № ДГУ-03-200 від 17.05.2010р. в загальному розмірі 6736,20 грн., з яких: 6 316, 12 грн. - основний борг, 130,82 грн. - індекс інфляції, 116,71 грн. - 10 % річних та 172, 55 грн. пеня.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у відповідності до укладеного між сторонами 17.05.2010р. договору оренди № ДГУ-03-200, позивач передав а відповідач прийняв нежитлове приміщення площею 2 кв.м., що розташований на території торгівельного комплексу АТ «Нова лінія» за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, смт. Чабани, Одеське шосе, 8.

Відповідно до п. 3.5. договору орендна плата сплачується щомісячно, але не пізніше 12 числа поточного (розрахункового) місяця, незалежно від факту отримання (не отримання) Орендарем рахунку Орендодавця.

В порушення взятих на себе зобовязань за договором в частині проведення розрахунків, відповідач заборгував 6316,12 грн. орендної плати.

Відповідач у відзиві заперечує проти позову посилаючись на те, що після численних звернень до позивача, договір оренди був підписаний лише 11.06.2010р. Орендна плата за два місяці сплачена згідно квитанції від 14.06.2010р.. У звязку з недоцільністю орендувати обумовлене договором приміщення, відповідач 22-23 липня 2010 року звернувся до позивача з листом в якому виявив бажання розірвати договір. За допомогою засобів електронного звязку від позивача надійшов зразок угоди № 1 про зміну умов договору оренди. З метою підписання даної угоди 04.08.2010р. відповідач зявився до офісу позивача де підписав два примірники додаткової угоди. Водночас, 05.08.2010р. представник позивача повідомив про необхідність сплати орендної плати за серпень місяць.

Окрім того відповідач зауважує, що в період з середини серпня 2010 року обєкт оренди визначений договором, позивач здає в оренду іншому орендарю.

Перевіривши доводи сторін доказами та оцінивши їх на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, судом встановлено наступне.

17 травня 2010 року між приватним акціонерним товариством «Нова лінія»(позивач, за договором Орендодавець) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 ( відповідач, за договором Орендар) укладено договір оренди за № ДГУ-03-200, за умовами якого Орендодавець зобовязався передати, а Орендар зобовязався прийняти в тимчасове платне користування обєкт оренди, що розташований на території майнового комплексу АТ «Нова лінія», за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, смт. Чабани, Одеське шосе, 8А. Загальна площа обєкту оренди становить 2 кв.м.. Відновна вартість обєкту оренди з урахуванням індексації становить 7428,64 грн..

Відповідно до п. 2.1. договору Орендодавець зобовязався передати обєкт оренди Орендарю в тимчасове платне користування протягом 14 календарних днів після підписання даного договору. Факт передачі обєкта оренди підтверджується актом прийому-передачі обєкта оренди.

Згідно з п. 3.1. договору щомісячна ставки орендної плати за цим договором дорівнює гривневому еквіваленту 100 доларів США за один метр квадратний обєкту оренди, з врахуванням ПДВ, зо курсом НБУ на перший банківський день поточного (розрахункового) місяця. На дату підписання цього договору загальний місячний платіж (орендна плата) за курсом НБУ становить 1584 грн. з врахуванням ПДВ.

Орендар зобовязується внести в якості авансу орендну плату за два місяці оренди (розраховану по курсу НБУ на день підписання акта прийому-передачі обєкта оренди), протягом 3 календарних днів з дати підписання акта прийому-передачі обєкта оренди. Зазначена сума буде врахована сторонами при розрахунках за перший та останній місяці оренди (п. 3.4. договору).

Орендна плата за другий та наступні місяці оренди, розраховується за ставкою, визначено у п. 3.1 договору та за курсом НБУ на перший банківський день поточного (розрахункового) місяця. При цьому Орендар зобовязаний сплачувати орендну плату щомісячно, але не пізніше 12 числа поточного (розрахункового) місяця, незалежно від факту отримання (неотримання) Орендарем рахунку Орендодавця. У разі необхідності отримання рахунку, Орендар зобовязаний звернутись до Орендодавця не пізніше 5 числа поточного (розрахункового) місяця (п. 3.5. договору).

01 червня 2010 року між сторонами підписано акт прийому-передачі обєкту оренди за договором оренди № ДГУ-03-200 від 17.05.2010р..

Як стверджується матеріалами справи, рахунками на оплату, актами здачі-прийняття робі та поясненнями представника позивача, відповідач проводив розрахунки за вказаним договором з порушенням строків. Так, 14.06.2010р. відповідачем сплачено 3170,04 грн. авансу передбаченого п. 3.4 договору, що стверджується меморіальним ордером № PL778860, який зараховано позивачем як орендна плата за червень, серпень та частково в сумі 6,48 грн. за липень місяць. Інших платежів відповідачем не було проведено.

Таким чином, відповідачем не сплачена орендна плата за липень в сумі 1574,58 грн., вересень в сумі 1577,34 грн., жовтень в сумі 1582 грн. та листопад в сумі 1582,20 грн., що загалом складає 6316,12 грн..

Беручи до уваги встановлені обставини, суд зважає на таке.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як вбачається із матеріалів справи предметом позову є стягнення боргу згідно договору оренди.

В силу ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За таких обставин позивачем правомірно заявлено до стягнення 6316,12 грн. боргу по орендній платі.

Судом також розглянуто вимогу позивача про стягнення 172,55 грн. пені, 116,71 грн. 10% річних та 130,82 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання .

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.1 ст.624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Пунктом 7.2 договору визначено, що у випадку порушення Орендарем терміну перерахування орендної плати, визначеного п.п. 3.4., 3.5. даного договору, Орендар зобовязується сплатити Орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення виконання зобовязання та додатково 10% річних від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у строк визначений у договорах, він є боржником, що прострочив.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Як зазначено вище сторони в договорі (п. 7.2.) встановили 10% річних за прострочення виконання зобовязання.

Перевіривши за допомогою бази даних «Законодавство України»правильність нарахування заявлених до стягнення сум пені та 10% річних судом встановлено, що позивачем допущено помилку в бік завищення в частині нарахування 10% річних, оскільки розмір річних за визначений в розрахунку період становить 110,16 грн.. При цьому, заявлена сума пені є обґрунтованою.

Щодо заявлених до стягнення 130,82 грн. інфляційних нарахувань за визначений розрахунком період, суд зауважує наступне.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться «ланцюговим»методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін»).

Визначений в розрахунку період нарахування не може бути предметом розгляду, оскільки прострочка платежу за менший період ніж місяць не тягне за собою нарахування інфляційних втрат.

За таких обставин задоволенню підлягає сума інфляційних нарахувань в розмірі 95,64 грн..

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Заперечення відповідача не заслуговують на увагу, оскільки не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.

Зважаючи на наведене, позов підлягає частковому задоволенню з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.43, 32, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (22500, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь приватного акціонерного товариства «Нова лінія»(08162, Київська область, Києво-Святошинський район, смт. Чабани, Одеське шосе, 8, код 30728887) 6 316 (шість тисяч триста шістнадцять) грн. 12 коп. боргу; 172 (сто сімдесят дві) грн. 55 коп. пені; 110 (сто десять) грн. 16 коп. - 10% річних; 95 (девяносто пять) грн. 64 коп. інфляційних нарахувань; 101 (сто одну) грн. 37 коп. - витрат зі сплати державного мита та 234 (двісті тридцять чотири) грн. 54 коп. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В решті позову відмовити.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5.Копію рішення направити відповідачу.

Повне рішення складено 07.02.2011р.

Суддя В. Матвійчук

віддрук. прим.:

1 - до справи

2- відповідачу - (22500, Вінницька область, м. Липовець, вул. Кірова, 9)