Рішення № 136863577, 27.05.2026, Снігурівський районний суд Миколаївської області

Справа № 468/673/26

Провадження №2/485/503/26

Заочне рішення

іменем України

27 травня 2026 року м. Снігурівка

Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючий - суддя Соловйов О.В.,

секретар судового засідання Гусарова І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Снігурівка в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

У березні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" (далі ТОВ "Діджи Фінанс") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовують тим, що 13.11.2013 між Акціонерним товариством "ОТП БАНК" (далі ТОВ "ОТП БАНК") та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №2004368196 відповідно до умов якого відповідачці було надано кредит. Однак відповідачка належним чином не виконувала умов договору, в наслідок чого виникла заборгованість в загальному розмірі 53294,69 грн, яка складається з: 36038,20 грн - заборгованість за тілом кредиту; 17256,49 грн заборгованість за відсотками.

15.03.2024 року між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «Діджи Фінанс», укладений договір факторингу №15/03/24 відповідно до якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором №2004368196 від 13.11.2013.

Посилаючись на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором в розмірі 53294,69 грн, сплачений судовий збір в сумі 2662,40 грн та витрати на правничу допомогу - 7000 грн.

В судове засідання сторони не з`явилися.

Представник позивача в позовній заяві просив розгляд справи проводити за відсутністю представника ТОВ "Діджи Фінанс" та в разі неявки відповідача ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідачка ОСОБА_2 про день, час та місце розгляду справи повідомлялася своєчасно та належним чином шляхом направлення судової повістки рекомендованим листом з повідомленням за місцем реєстрації та через оголошення опубліковане на офіційному веб-сайті суду на порталі Судова влада України. Причини неявки суду невідомі. Відзив на позов не надійшов.

За наявності умов, визначених у ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив про проведення заочного розгляду справи.

У зв"язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України розгляд справи здійснено без фіксування судового процесу.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Надані позивачем документи свідчать про те, що 24.06.2013 між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 2004368196. Відповідно до розділу 1 зазначеного Договору кредитор надав позичальнику споживчий кредит у загальній сумі 1400,00 грн, з яких 1250,00 грн на придбання товару у продавця та 150 грн на придбання послуг зі страхування, строком на 12 місяців до 24.06.2014 зі сплатою відсотків у розмірі 0,01% річних. Того ж дня відповідачка підписала графік платежів, який є Додатком № 1 до договору про надання споживчого кредиту № 2004368196 від 24.06.2013.

Відповідно до п. 1.4.5. відповідачка зобов`язалась щомісячно, після закінчення пільгового періоду, одночасно з погашенням суми кредиту та процентів сплачувати комісію, розмір якої зазначений в Графіку платежів.

Відповідно до положень розділу 2 Договору, Банк та Позичальник підтвердили факт укладення між ними Договору про видачу та обслуговування міжнародних платіжних пластикових карток (особистих) на підставі Правил користування кредитною карткою MasterCard Standart, що розміщені на інтернет сайті Банку та на умовах викладених в цьому розділі.

Відповідно до умов Договору Банк надав позичальнику кредит у вигляді встановлення відновлюваної кредитної лінії до карткового рахунку, в розмірі 1000,00 грн, а позичальник прийняв кредит і зобов`язався його повернути на умовах, в строки та порядку, що передбачені Договором та сплатити відсотки за користування кредитом.

Пунктом 2.4. договору передбачено право Банку в будь-який час змінити (збільшити або зменшити) розмір кредитного ліміту без зазначення причин такої зміни.

Кредитний договір № 2004368196 від 24.06.2013 та графік платежів, який є Додатком № 1 до договору № 2004368196 від 24.06.2013 підписано відповідачкою власноручним підписом (а.с.50-54, 58).

Також, 24.06.2013 сторони підписали договір добровільного страхування держателя кредитної картки 06/08/2004368196 (а.с. 55-57) та договір страхування від нещасних випадків № 20/01/2004368196 (а.с. 60-61).

Крім того, 24.06.2013 відповідачкою також підписано згоду-дозвіл на обробку персональних даних та опитувальний лист фізичної особи (а.с. 62-64).

АТ "ОТП Банк" перерахував грошові кошти за товар на користь продавця ТОВ "Епіцентр" на суму 1250,00 грн згідно рахунку № Счт/KS0003836 від 24.06.2013 та видаткової накладної № Рнк/KS-0003603 від 24.06.2013 (а.с. 68-69).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Відповідно до ст. ст. 526, 612, 625 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У частинах першій та другій ст. 639 ЦК України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ч.1 ст. 642 ЦК України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України, встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом.

Відповідно до статей 76, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18), договір факторингу є правочином, який характеризується тим, що: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватись у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

У постанові Верховного Суду від 03 листопада 2021 року(справа №301/2368/14-ц) було зазначено, що вирішуючи питання про перехід до нового кредитора права грошової вимоги слід звернути увагу на наявність доказів на підтвердження обставин здійснення повної оплати за кожним договором відступлення на час або після його укладення, тобто доказів які б підтверджували належність виконання заявником своїх зобов`язань за договором. На необхідність перевірки факту перерахування коштів на виконання умов договору про відступлення права вимоги також посилається Верховний Суд у постанові від 29 вересня 2021 року в справі №2-879/11(провадження №61-10005св21).

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданої відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справ або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У постанові Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі № 219/1704/17 вказано, що за загальним правилом тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову, покладається на позивача.

Обґрунтовуючи право на стягнення заборгованості з відповідача за кредитним договором №2004368196 від 13.11.2023 року, позивач надав суду копію договору факторингу №15/03/2024 укладеного 15.03.2024 між акціонерним товариством «ОТП Банк» і ТОВ «Діджи Фінанс», за яким первісний кредитор передав, а Фактор (Новий кредитор) прийняв право грошової вимоги, що належить Клієнту, і став кредитором за кредитними договорами, укладеними між первісним кредитором і боржниками, в розмірі портфеля заборгованості ( а.с.78-94).

Відповідно до витягу з Реєстру боржників за договором факторингу №15/03/24 від 15.03.2024 позивач набув право грошової вимоги до відповідача за договором №2004368196 від 13.11.2013 на загальну суму 53294,69 (а.с.48).

Одночасно, позивачем не надано зокрема самого кредитного договору №2004368196 від 13.11.2023 року, за яким позивач просить стягнути заборгованість в загальному розмірі 53294,69 грн, яка складається з заборгованість за тілом кредиту 36038,20 грн, та заборгованість за відсотками 17256,49 грн, що позбавляє суд можливості встановити, по-перше сам по собі факт події укладення такого кредитного договору, та по-друге умови визначені договором (в т.ч. розмір наданого кредиту, відсоткову ставку, строк кредитування, тощо).

За твердженням сторони позивача, кредитний договір № 2004368196 фактично укладено 24.06.2013, при цьому в день його укладення відповідачем було використано частину кредитних коштів на придбання товарів та послуг, тоді як користування кредитними коштами, наданими в межах кредитної лінії, розпочалося з 30.10.2015, що підтверджується розрахуноком заборгованості № 2004368196 від 13.11.2013 та випискою з рахунку приватного клієнта № 2004368196 за період з 13.11.2013 по 15.03.2024, у зв`язку з чим у позовній заяві зазначено датою видачі кредитних коштів за вказаним кредитним договором 13.11.2013, як дату початку відображення внутрішньобанківських операцій за рахунком.

Суд вважає вказані твердження безпідставними оскільки позивачем не обгрунтовано яким саме чином момент початку користування кредитними коштами впливає на дату укладення договору. Також є незрозумілим чому позивач, стверджуючи що датою укладення договору є дата початку користування кредитним коштами та в той час же вказує, що початком користування кошами є 30.10.2015, а дату укладення договору вказує 13.11.2013.

При цьому, представником позивача суду не надано жодних належних та допустимих доказів, в розумінні чинного ЦПК України, на підтвердження вище зазначених обставин.

Про те, що сторона має довести ті обставини, на які вона посилається, і саме такі належним чином вчинені дії позивача, за загальним правилом, є підставою для задоволення його позову йдеться у Постанові ВСУ від 27 травня 2020 року у справі № 2-879/13. Натомість відсутність належного спростування іншою стороною обставин, на які посилається сторона без належного їх доведення, сама по собі не є підставою для задоволення позову, оскільки суперечить загальним принципам доказування у цивільних справах зазначає Суд. Окрім цього Суд зауважив, що сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

За таких обставин суд вважає, що у задоволенні позовних вимогТОВ "Діджи Фінанс" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором слід відмовити у зв`язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, за відмови у задоволенні позовних вимог, понесені позивачем судові витрати залишаються покладеними на нього ж.

Керуючись ст. 4, 13, 81, 141, 263-265, 268, 280 ЦПК України, суд

ухвалив:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2004368196від 13.11.2013 - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 27.05.2026.

Суддя О. В. Соловйов