Ухвала суду № 136861945, 20.05.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Cправа № 127/11899/26

Провадження № 1-кс/127/4628/26

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

Іменем України

20 травня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

слідчого ОСОБА_4 ,

підозрюваних ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

ОСОБА_7 ,

захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

ОСОБА_10 ,

представника АРМА ОСОБА_11 ,

розглянувши в залі Вінницького міського суду Вінницької області клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_4 про визначення порядку зберігання речових доказів при проведені досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42025020000000174 внесеного до ЄРДР 17.10.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 369 2 КК України, за відсутності фіксації судового розгляду технічними засобами, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшло клопотання слідчого ОСОБА_4 , яке погоджене з прокурором про визначення порядку зберігання речових доказів при проведені досудового розслідування у кримінальному провадженні.

Клопотання мотивовано тим, що у провадженні слідчого перебувають матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025020000000174 від 17.10.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 369-2 КК України, у зв`язку із чим у органу досудового розслідування постала необхідність у визначенні порядку зберігання речових доказів при проведені досудового розслідування у кримінальному провадженні.

Під час розгляду, з матеріалів клопотання встановлено, що законом України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» від 06.10.2005 №2961-IV зі змінами та доповненнями (далі - Закон №2961) визначено основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров`я, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності.

Відповідно до ст. 1 Закону інвалідність - міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими порушеннями, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Згідно ст. 3 основними завданнями законодавства України з питань реабілітації осіб з інвалідністю є: створення умов для усунення обмежень повсякденного функціонування осіб з інвалідністю, відновлення і компенсації їх порушених або втрачених здатностей до побутової, професійної, суспільної діяльності; визначення основних завдань системи реабілітації осіб з інвалідністю, видів і форм реабілітаційних заходів.

Крім того, відповідно до ст. 7 цього Закону залежно від ступеня стійкого обмеження повсякденного функціонування, спричиненого стійким обмеженням повсякденного функціонування, зумовленим захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими порушеннями, при взаємодії із зовнішнім середовищем, особі, визнаній особою з інвалідністю, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності.

Відповідно до «Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи» затверджене постановою Кабінету Міністрів України №1338 від 15.11.2024 (далі Положення) встановлено, що з 1 січня 2025 року експертиза щодо встановлення інвалідності відповідно до законодавства для повнолітніх осіб проводиться експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи, до складу яких можуть входити лікарі, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування особи а також Центром оцінювання функціонального стану осіб. Крім того, проведення оцінювання повсякденного функціонування особи організовується в кластерних та надкластерних закладах охорони здоров`я.

Згідно п. 9 Положення експертні команди, окрім іншого: формують результати оцінювання на підставі відомостей про стан здоров`я особи, зокрема обов`язково на підставі тих, що містяться в електронній системі охорони здоров`я, та в медичній документації, що була внесена до електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи в сканованому вигляді лікарем, який направив на проведення оцінювання; встановлюють групи (підгрупи) інвалідності, фіксують причини та час її настання відповідно до підтверджувальних документів; встановлюють ступінь втрати професійної працездатності; вносять до електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи протокол та рішення про проведене оцінювання в електронній формі в установленому законодавством порядку та ін.

Таким чином, встановлення інвалідності, як процес медичного констатування та юридичного закріплення наявності втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист, передбачає проходження пацієнтом низки процедурних етапів зазначених вище.

Названі етапи є логічно послідовними та взаємодоповнюючими, а кожен із суб`єктів, який має безпосередній стосунок до їх реалізації, виконує та здійснює контроль (керує) за певною ділянкою роботи, наслідком якої є створення конкретного медичного документа (групи документів), який має юридичне значення та створює передумови для проходження наступного етапу.

Так, лікар-ортопед-травматолог ОСОБА_5 , будучи згідно з ч. 3 ст. 18 КК України, ЗУ «Про державну службу» службовою особою, діючи умисно, з корисливим мотивом та метою, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, діючи за попередньою змовою з лікарем-невропатологом КНП «Літинська центральна районна лікарня» ОСОБА_6 , та ОСОБА_7 , отримав від громадянина ОСОБА_12 неправомірну вигоду за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поєднане з вимаганням, щодо встановлення групи інвалідності за наступних обставин.

Так, в вересні 2025 року, ОСОБА_12 звернувся за медичною

допомогою до лікаря-ортопеда-травматолога ОСОБА_5 , який в ході консультації повідомив останньому, що в сукупності з іншими діагнозами у нього є підстави для встановлення ІІІ групи інвалідності, та за неправомірну вигоду, через посередника ОСОБА_7 , зможе вплинути в його інтересах на відповідних службових осіб, а саме членів експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (далі ЕКОПФО) для встановлення групи інвалідності. За вказані дії, ОСОБА_5 вказав, що йому необхідно буде надати неправомірну вигоду в розмірі 3000 доларів США, частину коштів з яких він має передати ОСОБА_7 для встановлення ІІІ групи інвалідності, терміном 1 рік з можливістю подальшого продовження,

Вважаючи дії ОСОБА_5 щодо вимоги надання неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, кримінально-протиправними, ОСОБА_12 звернувся до правоохоронних органів із письмовою заявою про учинення кримінального правопорушення, був залучений ними до конфіденційного співробітництва та у подальшому діяв під їх контролем.

В подальшому, 28.10.2025 ОСОБА_5 , продовжуючи свої злочинні дії, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_6 , в ході особистої зустрічі з ОСОБА_12 повідомив, що йому потрібно буде пройти фіктивне стаціонарне лікування у неврологічному відділенні КНП «Літинстка ЦРЛ», а саме лікаря-невропатолога ОСОБА_6 .

Після цього, 07.11.2025, ОСОБА_12 , діючи під контролем працівників правоохоронних органів, на виконання попередньої домовленості із ОСОБА_5 , прийшов до лікаря-невропатолога ОСОБА_6 , яка зробила йому направлення на «фіктивну» госпіталізацію. Крім того, в невстановлені досудовим розслідуванням місці та час, але не пізніше 19.11.2025 ОСОБА_6 склала та видала завідомо неправдивий офіційний документ, який здатний спричинити наслідки правового характеру, а саме можливість реалізації ОСОБА_12 прав у сфері охорони здоров`я та соціального забезпечення «медичну карту стаціонарного хворого», в якому зазначила завідомо неправдиві відомості про перебування ОСОБА_12 на стаціонарному лікуванні у відділенні КНП «Літинська ЦРЛ» терміном 10 днів, а також проведені обстеження.

Після цього, ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_12 , що всі документи готові, і йому потрібно лише чекати дати призначення комісії щодо встановлення групи інвалідності.

В подальшому, 22.02.2026 в денний період часу, ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_7 , з прямим умислом, корисливим мотивом та з метою особистого незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в ході особистої зустрічі, одержав від ОСОБА_12 , який діяв під контролем працівників правоохоронних органів, шляхом передачі з рук у руки неправомірну вигоду у розмірі 3000 доларів США.

Далі, ОСОБА_5 , перебуваючи у власному автомобілі Audi Q3, д.н.з. НОМЕР_1 , на виконання попередніх домовленостей з ОСОБА_7 , передав останньому грошові кошти в сумі 3000 доларів США, з яких особисто отримав 600 доларів США, за здійснення впливу на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а саме членів експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи для встановлення ОСОБА_12 ІІІ групи інвалідності терміном 1 рік.

В подальшому, 24.02.2026 ОСОБА_5 та ОСОБА_6 затримано співробітниками правоохоронних органів у порядку ст. 615 КПК України, вилучено предмет неправомірної вигоди та припинено їх кримінально-протиправну діяльність.

На підставі здобутих доказів, 24.02.2026 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 28 - ч. 3 ст. 369-2 КК України, тобто в одержанні службовою особою неправомірної вигоди, а так само проханні надати таку вигоду для себе та третьої особи за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням службового становища, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди та одержанні неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з вимаганням такої вигоди та 27.02.2026 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 - ч. 3 ст. 369-2 КК України, тобто в одержанні неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з вимаганням такої вигоди.

У ході документування кримінального правопорушення, 24.02.2026 на підставі ухвали слідчого судді Вінницького міського суду у справі №127/5903/26 від 24 лютого 2026 року, було проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого виявлено та вилучено, окрім іншого грошові кошти у сумі 126 851 доларів США. Так, ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області ОСОБА_13 від 04.03.2026 (у справі № 127/6268/26) накладено арешт на вищевказані грошові кошти, які визнано речовими доказами, із встановленням заборони розпорядження вказаним майном. З них 1900 доларів США, було поміщено в інший спеціальний пакет, оскільки це кошти, які передавались 22.02.2026 в ході проведення контролю за вчиненням злочину.

Крім того, цього ж дня, на підставі ухвали слідчого судді Вінницького міського суду №127/5424/26 від 19.02.2026 року проведено обшук в домоволодінні, яке розташоване на земельній ділянці 0522486400:06:000:0332, що розташована в с. Літинські Хутори, Вінницького району, Вінницької області за місцем проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , під час якого виявлено та вилучено, окрім іншого: грошові кошти в сумі 57000 доларів США, грошові кошти в сумі 12010 доларів США, грошові кошти в сумі 3200 доларів США, грошові кошти в сумі 357500 гривень та грошові кошти в сумі 1765 Євро. Так, ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 12.03.2026 (у справі №127/6263/26) накладено арешт на 12010 доларів США, 3200 доларів США, та 1765 Євро, які визнано речовими доказами, із встановленням заборони розпорядження вказаним майном. Крім того, 700 доларів США з вищевказаної суми, було поміщено в інший спеціальний пакет, оскільки це кошти, які передавались 22.02.2026 в ході проведення контролю за вчиненням злочину.

Санкцією ч. 3 ст. 368 КК України встановлено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з конфіскацією майна.

Жодних документів щодо походження зазначених грошових коштів під час обшуку не виявлено та вказаними громадянами України не надано. Вилучені грошові кошти визнані речовими доказами та передані на відповідальне зберігання.

Основною метою накладення арешту на майно у кримінальному провадженні є забезпечення невідворотності настання негативних наслідків для особи за вчинення кримінальних правопорушень через позбавлення особи економічних переваг, одержаних внаслідок ї протиправної поведінки, а також унеможливлення одержання такою особою будь-яких вигод внаслідок вчинення кримінального правопорушення, зокрема, доходів від нього.

Згідно з пунктом 3 частини 6 статті 100 КПК України, речові докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду Національному агентству України зпитань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення хї збереження або збереження їхньої економічної вартості.

Відповідно до положень абзацу частини першої статті 19 Закону України «Про Національне агентство України зпитань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» Національне агентство здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у тому числі як захід забезпечення позову - лише щодо позову, пред?явленого в інтересах держави, зі встановленням заборони розпоряджатися та/або користуватися активами, сума або вартість яких дорівнює або перевищує 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року.

Крім того, відповідно до положень абзацу частини першої статті 20 Закону Управління грошовими коштами у готівковій та безготівковій формах у будь-якій валюті, а також банківськими металами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні або у позовному провадженні у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, здійснюється Національним агентством шляхом їх розміщення на депозитних рахунках Національного агентства у відповідній валюті або банківському металі, відкритих у державних банках, визначених на конкурсних засадах у порядку, встановленому законодавством про державні (публічні) закупівлі, за договором банківського вкладу на вимогу, за наявності висновку Національного банку України про створення умов для визнання банку проблемним або неплатоспроможним.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» (далі - Закон) Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - Національне агентство) є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері виявлення та розшуку активів, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, та/або з управління активами, на які накладено арешт або які конфісковано у кримінальному провадженні.

Створення і забезпечення належного функціонування Національного агентства є заходом з виконання положень Закону України «Про засади державної антикорупційної політики (Антикорупційна стратегія)» на 2014 - 2017 роки та Державної програми щодо реалізації засад державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційної стратегії) на 2015 - 2017 роки, імплементації в законодавство України Директиви ЄС від 03.04.2014 №2014/42/Е0 про арешт та конфіскацію предметів злочинної діяльності та доходів від неї в ЄС, Рішення Ради ЄС № 2007/845/JHA від 06.12.2007 про співробітництво між агентствами держав- членів з повернення активів у сфері виявлення і розшуку доходів, отриманих злочинним шляхом, або іншого майна, пов?язаного зі злочинною діяльністю, а також одним зі основних критеріїв виконання Україною Плану дій з лібералізації візового режиму з ЄС.

Національне агентство утворено з метою виконання міжнародних договорів стороною яких є Україна, зокрема, Конвенції про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, Конвенції Організації Об?єднаних Націй проти корупції, Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією і Конвенції Ради Європи про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, та про фінансування тероризму.

Директива ЄС № 2014/42/EU передбачає необхідність вжиття заходів з ефективного розпорядження активами, на які накладено арешт, а також створення спеціальних інституцій, відповідальних за менеджмент такими активами зметою хї збереження або збереження їх вартості. В Директиві зазначається, що з метою ефективного управління передбачається можливість здійснення реалізації активів. «Великою вісімкою» (G8) в межах підгрупи з кримінально-правових питань 27 квітня 2005 року схвалено Кращі практики щодо адміністрування арештованих активів (G8 Best Practices for the Administration of Seized Assets). Як зазначається у відповідних рекомендаціях, вони спрямовані, зокрема, на допомогу державам у збереженні вартості арештованих активів. При цьому, однією з ключових рекомендацій є те, що в судовому провадженні, відповідно до національного законодавства, має бути дозволено продаж активів до винесення остаточного рішення суду по справі та застосування заходів конфіскації або стягнення активів в дохід держави стосовно тих активів, які швидко псуються або швидко знижуються у вартості. Держава має забезпечити розгляд питання про надання дозволу на продаж до винесення остаточного рішення суду по справі активів, які є надто обтяжливими для управління. В свою чергу, отримані від реалізації доходи повинні бути збережені відповідно до національного законодавства до винесення остаточного рішення суду та застосування заходів конфіскації або стягнення активів в дохід держави.

Пунктом 4 частини першої статті 9 Закону на Національне агентство покладено функцію з проведення оцінки, ведення обліку та управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні.

Відповідно до абзацу четвертого частини першої статті 1 Закону, управляючи активами, Національне агентство забезпечує збереження активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, та їх економічної вартості. Відповідно до абзацу другого частини першої статті 19 Закону, активи приймаються в управління на підставі ухвали слідчого судді, суду чи згоди власника активів.

Частиною першою статтею 21 Закону встановлено, що управління рухомим та нерухомим майном, цінними паперами, майновими та іншими правами здійснюється Національним агентством шляхом реалізації відповідних активів або передачі їх в управління.

Відповідно до частини третьої статті 21 Закону, управління активами, зазначеними у частині першій цієї статті, здійснюється на умовах ефективності, а також збереження та збільшення їх вартості.

Арештоване майно у ході досудового розслідування кримінального провадження №42025020000000174 від 17.10.2025, згідно до офіційного курсу гривні щодо іноземних валют Національного банку України, станом на 24.02.2026 в загальній сумі становить 6038661 грн грн та може без шкоди для кримінального провадження бути передане в управління Національному агентству для передачі в управління за договором.

Зазначене арештоване майно потребує спеціальних заходів з управління ним, спрямованих на збереження та збільшення його вартості, сплату витрат на утримання тощо. Вирішення цих питань можливе лише силами Національного агентства.

У зв?язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, відповідно до статті 41 Конституції України, пункту 4 статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», частини другої статті 4 «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», Указу Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», необхідно орієнтувати військові адміністрації на прийняття рішень у конкретних кримінальних провадженнях про примусове відчуження арештованого майна на користь Збройних сил України.

Враховуючи викладене, вжиття заходів щодо передачі в управління Національному агентству для реалізації відповідних активів або передачі в управління за договором передбачено вимогами статті 100 КПК України та ст.ст. 19, 20 та 21 Закону.

Розглянути це клопотання вважається за необхідне без повідомлення особи, в якої вказані грошові активи було вилучено, оскільки існує ризик того, що зацікавлені особи, дізнавшись про внесення та розгляд клопотання, почнуть здійснювати перешкоди, що унеможливлять передачу та забезпечення управління майном Національним агенством, що у подальшому створить додаткові перешкоди у забезпеченні конфіскації майна та відшкодуванні шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

3 огляду на викладене та керуючись ст.ст. 36, 100 Кримінального процесуального кодексу України, ст. 1, 9, 19, 20 та 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», слідчий просив слідчого суддю клопотання задовольнити.

В судовому засіданні прокурор та слідчий в судовому засіданні клопотання підтримали за обставин викладених у ньому.

Підозрювані та їх захисники в судовому засіданні заперечили проти клопотання слідчого.

Слідчий суддя вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали клопотання, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 7 ст. 100 КПК України у випадках, передбачених пунктами 2, 4 та абзацом сьомим частини шостої цієї статті, слідчий за погодженням із прокурором або прокурор звертається з відповідним клопотанням до слідчого судді місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, або до суду під час судового провадження, яке розглядається згідно із статтями 171-173 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Абзацом 7 ч. 6 ст. 100 КПК України, речові докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості.

Відповідно до ч. 1 статті 2 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» (далі - Закон), Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - Національне агентство) є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері виявлення та розшуку активів, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, та/або з управління активами, на які накладено арешт або які конфісковано у кримінальному провадженні.

Національне агентство функціонує на виконання положень Закону України «Про засади державної антикорупційної політики (Антикорупційна стратегія)» на 2014 - 2017 роки та Державної програми щодо реалізації засад державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційної стратегії) на 2015 - 2017 роки, імплементації в законодавство України Директиви ЄС від 03 квітня 2014 року 2014/42/EU про арешт та конфіскацію предметів злочинної діяльності та доходів від неї в ЄС.

Пунктом 4 частини першої статті 9 Закону на Національне агентство покладено функцію з проведення оцінки, ведення обліку та управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні.

Відповідно до абзацу четвертого частини першої статті 1 Закону, управляючи активами, Національне агентство забезпечує збереження активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, та їх економічної вартості.

Абзацом першим частини першої статті 19 Закону встановлено, що Національне агентство здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, із встановленням заборони розпоряджатися та/або користуватися такими активами, сума або вартість яких дорівнює або перевищує 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року.

Згідно з абзацом другим частини першої статті 19 Закону, активи, визначені абзацом першим цієї статті, приймаються в управління на підставі ухвали слідчого судді, суду чи згоди власника активів.

Частиною другою статті 19 Закону, визначено, що у разі прийняття в управління активів, які чи права на які та їх обтяження підлягають державній реєстрації, Національне агентство надсилає того самого дня інформацію про накладення арешту на активи органам, що ведуть державні реєстри таких активів, прав на них або їх обтяжень.

Управління рухомим та нерухомим майном, цінними паперами, майновими та іншими правами, відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону, здійснюється Національним агентством, шляхом реалізації відповідних активів або передачі їх в управління.

Відповідно до ч. 3 ст. 21 Закону, управління активами, зазначеними у частині першій цієї статті, здійснюється на умовах ефективності, а також збереження та збільшення їх вартості.

Згідно ч. 7 ст. 21 Закону у разі здійснення управління активами у вигляді частки у статутному (складеному) капіталі чи акцій, паїв управитель під час здійснення повноважень власника таких активів у вищих органах управління відповідної юридичної особи зобов`язаний погоджувати свої дії з власником таких активів.

Судовим розглядом встановлено, що вартість речових доказів становить понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у зв`язку із чим, слідчий суддя приходить до висновку що зазначене арештоване майно може бути передано Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для реалізації у порядку та умовах, визначених ст. ст. 1, 9, 19, 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів».

Крім того, під час розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 04.03.2026, справа № 127/6268/26, накладено арешт на грошові кошти в сумі 126 851 доларів США, з яких 1900 доларів США, було поміщено в інший спеціальний пакет, оскільки це контрольовані кошти, які передавались в ході проведення контролю за вчиненням злочину. Також, ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 12.03.2026, справа №127/6263/26 накладено арешт на 12010 доларів США, 3200 доларів США, та 1765 Євро, з яких 700 доларів США, було поміщено в інший спеціальний пакет, оскільки це контрольовані кошти, які передавались в ході проведення контролю за вчиненням злочину. З урахуванням наведеного, загальна сума коштів, які підлягають передачі Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, складає 139 461 (сто тридцять дев`ять тисяч чотириста шістдесят один) доларів США та 1765 (тисяча сімсот шістдесят п`ять) Євро.

На підставі викладеного і керуючись ст. 100, 170 - 173, 309, 372 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити.

Передати Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (код ЄДРПОУ 41037901), у відповідності до вимог Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» та вимог Положення про Національне агенство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для реалізації у порядку та умовах, визначених ст. 1, 9, 19, 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» майно, на яке накладено арешт ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 04.03.2026, справа № 127/6268/26, та ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 12.03.2026, справа № 127/6263/26, а саме:

банкноти (долари США), на загальну суму 139 461 (сто тридцять дев`ять тисяч чотириста шістдесят один) доларів США, банкноти (Євро) на загальну суму 1765 (тисяча сімсот шістдесят п`ять) Євро.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом 5 днів із дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Слідчий суддя Вінницького міського суду

Вінницької області ОСОБА_14