Ухвала суду № 136861219, 25.05.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/12839/26 1-кп/760/3208/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2026 м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участі:

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у м. Києві клопотання прокурора Солом`янської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, в рамках кримінального проводження № 12026100090000776, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.04.2026 за ч.4 ст.186 КК України , -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Солом`янського районного суду міста Києва перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України.

Прокурором ОСОБА_3 заявлено клопотання про продовження строку запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою.

У судовому засіданні прокурор підтримала заявлене нею клопотання та вказала що строк дії раніше застосованого обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою закінчується, обвинувачений ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, та продовжують існувати ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, які вказують на те, що обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення. Зі змісту клопотання прокурора слідує, що більш м`які запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час судового розгляду. У зв`язку із чим, просила продовжити тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 на строк 60 днів, із визначеним розміром застави 70 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 заперечувала проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , зазначила, що ризики вказані прокурором жодним чином не підтверджені. Просила долучити до матеріалів справи договір найму (оренди) нерухомого майна, відповідно до якого співмешканка ОСОБА_4 - ОСОБА_6 винайняла квартиру та ОСОБА_4 може перебувати там знаходячись під дією запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав позицію свого захисника.

Суд, вислухавши думку учасників судового засідання, дослідивши матеріали кримінального провадження, приходить до наступних висновків.

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 03.04.2026 року до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто 31.05.2026 року включно, крім того визначено розмір альтернативного запобіжного заходу, а саме застави, яка склала 70 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 232 960 (двісті тридцять дві тисячі дев`ятсот шістдесят) гривень 00 копійок, з покладанням на нього обов`язків в разі внесення ним застави.

Відповідно до ч.1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Згідно ч.2 ст.331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Частиною 1 ст.183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 Кодексу.

Суд виходить з того, що на даному етапі розгляду кримінального провадження суд не вправі визнавати особу винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, водночас суд дійшов висновку, що причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього запобіжного заходу.

Суд також виходить з того, що за своєю правовою природою ризик вчинення підозрюваним, обвинуваченим дій, перелік яких визначений ч.1 ст.177 КПК України, є твердженням, яке ґрунтується на доказах про ймовірність протидії підозрюваного, обвинуваченого кримінальному провадженню у один із способів, зазначених в указаній нормі закону. Така протидія може мати місце як у майбутньому, так і нинішньому чи минулому.

При цьому, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Так, ризик втечі не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку і може оцінюватись у світлі факторів, пов`язаних із характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (справа «Бекчиєв проти Молдови»).

Суд враховує, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину проти власності та в разі визнання його винним, йому може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, а тому, усвідомлюючи невідворотність покарання, яке може бути йому призначено судом у випадку визнання ОСОБА_4 винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення на підставі вироку суду, обвинувачений може вживати заходів, спрямованих на переховування від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

При цьому, згідно з практикою ЄСПЛ тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Більш того, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 офіційно не працевлаштований, не має постійного джерела доходу, не одружений, тобто немає стійких соціальних зв`язків, , що свідчить про високий ризик того, що ОСОБА_4 може вчинити спробу переховуватись від суду.

Крім того, обвинуваченому у порядку ст. 290 КПК України були відкриті матеріали досудового розслідування, а тому він обізнаний із анкетними відомостями потерпілої та свідків у даному кримінальному провадженні, що вказує на наявність ризику можливого впливу на потерпілу та свідків з метою зміни останніми своїх показів, наданих на етапі досудового розслідування.

Що стосується ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, суд не знаходить підстав для встановлення ймовірності його існування, оскільки сторона обвинувачення при його доведенні обмежилася лише висловленням припущень.

Згідно із положеннями рішення Конституційного Суду України від 08.07.2003 року за № 14-рп/2003 при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу разом з іншими обставинами враховується тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа.

При розгляді клопотання прокурора про продовження застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом враховано особу обвинуваченого, який є офіційно не працевлаштований, не одружений, малолітніх чи неповнолітніх дітей не має, що вказує на відсутність в обвинуваченого міцних соціальних зв`язків, які б могли бути стримуючим фактором для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого на стадії судового розгляду кримінального провадження.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини та враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_4 , його майновий та сімейний стан, обставини вчинення останнім інкримінованого йому злочину, а також наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, та відсутність доказів, які б унеможливлювали утримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою, що на думку суду, свідчить про недостатність обрання більш м`яких запобіжних заходів для запобігання зазначеним ризикам.

За таких обставин, суд вважає необхідним продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , застосований раніше запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, тобто до 23 липня 2026 року включно.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» станом на 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3328 гривень.

Враховуючи обставини кримінального правопорушення, майновий та сімейний стан обвинуваченого, суд вважає необхідним, відповідно до ч.5 ст.182 КПК України визначити заставу в розмірі 70 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 232 960 ( двісті тридцять дві тисячі дев`ятсот шістдесят) гривень 00 копійок.

На переконання суду, застава у вказаному розмірі буде визначатися саме тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, у випадку ухилення від суду та/або порушення встановлених обов`язків, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб присікти у обвинуваченого бажання переховуватися від суду, а також впливати на потерпілого та свідків чи не виконувати інші процесуальні обов`язки.

З урахуванням викладеного, клопотання сторони обвинувачення підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 27, 176, 177, 182, 183, 194, 331 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Солом`янської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.

Продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 днів, тобто до 23 год. 59 хв. 23 липня 2026 року.

Строк дії ухвали закінчується о 23 год. 59 хв. 23 липня 2026 року.

Визначити розмір застави у розмірі 70 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 232 960 ( двісті тридцять дві тисячі дев`ятсот шістдесят) гривень 00 копійок, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: Банк отримувача коштів: ДКСУ, м. Київ; Код банку отримувача (МФО): 820172; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26268059; Рахунок отримувача: UA128201720355259002001012089; призначення платежу: «застава за … (П.І.Б.), … (дата народження особи, за яку вноситься застава), згідно з ухвалою …(назва суду)… від … (дата ухвали)… по справі №…, кримінальне провадження №….», та надати документ, що це підтверджує, до Солом`янського районного суду міста Києва.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

- не відлучатися за межі міста Києва без дозволу суду;

- прибувати на першу вимогу до суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон,інші документи ,що дають право на виїзд з України чи в`їзд в Україну.

Термін дії обов`язків, покладених судом, визначити до 25.07.2026 року, включно.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Солом`янського районного суду м. Києва коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та суддю Солом`янського районного суду м. Києва.

З моменту звільнення з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора ОСОБА_3 .

Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її оголошення, а обвинуваченим - в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.

Суддя ОСОБА_1