Рішення № 136859156, 11.05.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/17620/22

Провадження № 2/752/240/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.05.2026 року м. Київ

Суддя Голосіївського районного суду міста Києва Ольшевська І.О., за участю секретаря судового засідання Білас С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства фірма «Юнікс Трейд Ко», ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

у присутності:

позивач: не з`явився

представник позивача: Ковалевська Д.С. - адвокат (ордер серії АА №1238150 від 21.09.2022р.)

представник відповідача 1: Гавриловець Д.М. (дов. від 12.10.2023р.)

відповідач 2: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства фірма «Юнікс Трейд Ко» та просив суд стягнути з товариства на свою користь майнову шкоду в розмірі 461 333,38 грн., моральну шкоду в розмірі 5 000,00 грн., а також судові витрати.

В обгрунтування позовних вимог зазначив, що 20.08.2022р. о 19 год 50 хв. у м. Києві по проспекту Науки, 82 відбулась ДТП за участю транспортного засобу Fiat Doblo, д.н.з. НОМЕР_1 , під керування водія ОСОБА_2 , та транспортного засобу Volkswagen, д.н.з. НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_3 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. ОСОБА_3 довіреністю НСА 570232 №1615 від 13.09.2022р. уповноважив ОСОБА_1 вчиняти дії щодо розпорядження належним йому транспортним засобом, у тому числі, й отримувати кошти в рахунок страхового відшкодування та відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП 20.08.2022р. Постановою Голосіївського районного суду міста Києва у справі №752/11725/22 від 22.09.2022р. ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в ПрАТ «СК «Українська страхова група» згідно Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №206720502 з лімітом відповідальності в 130 000,00 грн. Позивач звернувся до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування. 07.11.2022р. страховик здійснив таку виплату в розмірі 130 000,00 грн. З метою визначення розміру матеріальної шкоди, яка була заподіяна позивачу

у зв`язку з пошкодженням автомобіля, позивач звернувся до ТОВ «Клевер Експерт», яким складено Звіт про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу №260/09-22, згідно якого вартість ТЗ до ДТП становить 852 586,80 грн., а вартість відновлювального ремонту становить 1 313 719,91 грн. Отже, як вказує позивач, у розумінні Закону України ОСЦПВВНТЗ автомобіль вважається фізично знищеним, оскільки його ремонт є економічно необгрунтованим. Таким чином, позивачу, як володільцю автомобіля Volkswagen, д.н.з. НОМЕР_2 , повинно бути відшкодовано матеріальний збиток у розмірі 591 333,38 грн., що відповідає різниці між вартістю ТЗ до ДТП - 852 586,80 грн., та вартістю ТЗ після ДТП - 261 253,42 грн. Під час оформлення протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 , а також схеми місця ДТП, працівниками поліції було зафіксовано належність транспортного засобу Fiat Doblo, д.н.з. НОМЕР_1 , відповідачу, а тому саме відповідач, як вказав позивач, як власник транспортного засобу, водія якого визнано винним у ДТП, у силу положень ст.ст. 1187, 1194 Цивільного кодексу України зобов`язаний відшкодувати позивачу різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою. Додатково позивач просить стягнути 5 000,00 грн. моральної шкоди та пояснює, що в результаті протиправних дій відповідача було спричинено пошкодження майна позивача, що безумовно вплинуло на якість повсякденного життя позивача, в тому числі і за рахунок того, що позивач був вимушений витрачати час на пошук експертної організації, звертатись до СТО та страхової компанії, звертатись за допомого до юристів, тощо.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 06.12.2022р. відкрито провадження в даній справі, постановлено розглядати її в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Від ПП фірма «Юнікс Трейд Ко» надійшов відзив на позовну заяву, за яким відповідач не погодився з позовними вимогами та просив відмовити в їх задоволенні. На думку відповідача, вимоги заявлені до неналежного відповідача, оскільки ДТП сталася в неробочий час за умови незаконного самовільного заволодіння ОСОБА_2 транспортного засобу. Тим самим ОСОБА_2 завдав матеріального збитку підприємству. Відповідач повідомив, що з 01.08.2022р. ОСОБА_2 встановлено неповний робочий день з режимом роботи з 08:00 год. до 14:30 год. з перервою на обід з 12:00 до 12:00. Згідно матеріалів службового розслідування начальника відділу безпеки відповідача від 25.10.2022р. водій ОСОБА_2 самовільно о 19:30 шляхом угону/самоправства взяв не закріплене за ним авто Fiat Doblo, д.н.з. НОМЕР_1 , на якому о 19:50 скоїв ДТП на проспекті Науки, 82-А. За фактом матеріалів службового розслідування до відділу Дарницького УП ГУНП у м. Києві відповідачем подано заяву про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_2 . Також відповідач звертає увагу на те, що додана позивачем довіреність не містить жодних повноважень ОСОБА_1 щодо укладення договорів та проведення експертних досліджень щодо визначення вартості збитків при ДТП. Більше того ОСОБА_1 взагалі не мав права проведення замовлення будь-яких експертиз, експертиза проведена 07.09.2022р., при цьому довіреність видана 13.09.2022р. Окрім того, звіт про оцінку автомобіля був проведений без участі відповідача, який про час та місце проведення огляду не повідомлявся, для огляду пошкодженого автомобіля не залучався, що є

свідченням порушення прав відповідача у проведенні товарознавчої експертизи та право на подання зауважень і заперечень стосовно процедури проведення експертного дослідження.

Ухвалою суду від 03.03.2023р. задоволено клопотання ПП фірма «Юнікс Трейд Ко» про заперечення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

У відповіді на відзив позивач вказав, що ознайомившись із доданими до відзиву документами просить суд віднестись до поданого відповідачем витягу з наказу від 01.08.2022р. №33-к критично, оскільки цей документи є внутрішнім у відповідача та перевірити його легітимність немає можливості. При цьому відповідачем не долучається ані копія заяви ОСОБА_2 з проханням встановити йому неповний робочий час із встановленням режиму дня, яка засвідчена підписом працівника, ані копія самого наказу про встановлення ОСОБА_2 неповного робочого часу, який має бути підписаний генеральним директором та самим працівником. Окрім того, надані відповідачем докази в сукупності суперечать один одному, відповідач вибірково надає внутрішні документи. Недоведеним є факт незаконного заволодіння водієм ОСОБА_2 автомобіля Fiat Doblo, д.н.з. НОМЕР_1 . У службовій записці вказується, що водій скористався тимчасовою відсутністю механіка, в 19:30 зайшов у його кабінет та самовільно взяв ключі від автомобіля та виїхав з території відповідача. У зв`язку з тим, що заява про незаконні дії водія ОСОБА_2 була подана з боку відповідача через тривалий строк, вбачаючи, що в ОСОБА_2 ненормований робочий графік на посаді водія, вбачаючи, що водій ОСОБА_2 мав при собі свідоцтво про реєстрацію ТЗ та страховий Поліс, сторона позивача просить вважати недоведеним факт неправомірного заволодіння транспортним засобом Fiat Doblo, д.н.з. НОМЕР_1 . Також позивач вказує, що замовлення оцінки ним було здійснено на підставі ст. 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Автомобіль Volkswagen, д.н.з. НОМЕР_2 , на законних підставах перебував у позивача задовго до ДТП, а генеральна довіреність видана власником на позивача задля того, щоб довести страховику передане право власника автомобіля на отримання позивачем страхового відшкодування та шкоди, завданої внаслідок ДТП. Оцінювач прикріпив довіреність до Звіту на прохання замовника оцінки після отримання такої довіреність, хоча замовник оцінки ОСОБА_1 є правомірним на підставі ст. 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» без жодних довіреностей. Також позивач звертає увагу на те, що відповідно до п. 5.2. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів виклик заінтересованих осіб слід робити в разі потреби, а в яких ситуаціях є потреба не роз`яснено в нормативно-правовому акті, як і коло заінтересованих осіб. Тобто дана норма не є імперативною, а є диспозитивною, а тому ніякого порушення не відбулось з боку позивача чи оцінювача. Оцінювач ОСОБА_4 має відповідну освіту, пройшов спеціальне навчання та підготовку, склав іспит та є оцінювачем, що підтверджується копією свідоцтва оцінювача, долученого до Звіту про оцінку, а тому є спеціалістом у галузі побудови автомобіля та визначення розміру матеріального збитку.

Надавши заперечення на відповідь на відзив, відповідач просить врахувати їх при вирішенні даного спору, зазначивши в них, що в умовах війни з 24.02.2022р. підприємство було вимушено скоротити тривалість робочого часу, а у випадках загрози життю працівників чи ракетних обстрілах припиняти роботу працівників чи структурних підрозділів. В умовах війни службове розслідування було розпочате 29.08.2022р. та завершене 02.11.2022р. з направленням до юридичного відділу СП м. Миколаїв. У подальшому юристами підготовлено та подано заяву до Дарницького управління поліції протягом місяця. Окрім того пояснює, що відповідач здійснює оптову та роздрібну торгівлю автомобільними запчастинами, здійснює доставку клієнтам та переміщення товарів на свої структурні підрозділи в містах України. Кожен водій підписує договір про повну матеріальну відповідальність. За кожним водієм у компанії закріплюється транспортний засіб. Автомобіль, який потрапив у ДТП, Fiat Doblo, д.н.з. НОМЕР_1 , закріплений за водієм ОСОБА_5 . Реєстраційні та діючі страхові поліси завжди присутні в автомобілях та не здаються механіку підприємства, оскільки після завершення рейсу всі авто знаходяться на території підприємства, водії повертають шляховий лист та ключі від авто механіку. В такому ж порядку отримують шляховий лист та ключі з початку робочого часу від механіка.

Позивачем подано заяву про залучення співвідповідача, про зміну підстави позову та збільшення розміру позовних вимог, за якою позивач просить змінити підстави позову на ті, що викладені у вказаній заяві, що регулюються ч. 3-4 ст. 1187 Цивільного кодексу України, залучити в якості співвідповідача ОСОБА_2 , збільшити позовні вимоги та вважати їх такими: встановити судом розмір часток кожного відповідача від загального розміру завданого збитку позивачу, стягнути з відповідачів на користь позивача спільно відповідно до встановлених судом часток майнову шкоду в розмірі 461 333,38 грн., збитки від інфляції в розмірі 21 041,39 грн., 3% річних у розмірі 13 802,00 грн. та моральну шкоду в розмірі 5 000,00 грн., а також стягнути судовий збір.

У заяві зазначено, що враховуючи, що ДТП сталась не при виконанні службових обов`язків водієм ОСОБА_2 , ст. 1172 Цивільного кодексу України є нерелевантною до правовідносин, що розглядаються в даній справі. З огляду на те, що водій ОСОБА_2 заволодів транспортним засобом Fiat Doblo, д.н.з. НОМЕР_1 , неправомірно через пряму недбалість в.о. механіка Борзакова П.В., яким було залишено свій кабінет та не зачинено його, внаслідок чого водій ОСОБА_2 викрав ключі від автомобіля, а також враховуючи недбалість товариства, що виражена у створенні безолаберних умов зберігання ключів від службових автомобілів без спеціального сейфа, який би унеможливим доступ третіх осіб до ключів, та створивши легку можливість залишати територію компанії на службовому автомобіля без перевірки дозволу не виїзд, позивач вважає, що деліктні відносини щодо наслідків ДТП від 20.08.2022р. регулюються ч. 3-4 ст. 1187 Цивільного кодексу України.

За ухвалою суду від 13.12.2023р. залучено до участі у справі співвідповідача ОСОБА_2

13.12.2023р. прийнято до розгляду заяву позивача про зміну підстав позову та збільшення розміру позовних вимог.

У відзиві на заяву позивача про зміну предмету позову та збільшення розміру

позовних вимог відповідач 1 зазначає, що територія, де розміщується транспорт компанії, є орендованою та, відповідно, компанії надаються лише парковочні місця в певній кількості. За договором з виконавцем товариство не має права облаштовувати контрольно-пропускні пункти чи окремі виїзди чи облаштовувати свої заборони виїзду/в`їзду. Також жодних законодавчих правил зберігання страхових полісів, документів чи ключів не встановлено. Щодо виходу в.о. механіка без зачинення дверей, то ОСОБА_6 є виконуючим обов`язки, при цьому залишив кабінет лише вийшовши за природньою потребою на кілька хвилин. Ключі автомобіля чи реєстраційний документ не є зброєю чи наркотичним засобом, який потребує згідно законодавства зберігання у сейфах.

Ухвалою суду від 20.03.2024р. за клопотанням відповідача 1 призначено у справі судову транспортно-товарознавчу експертизу, провадження у справі зупинено до отримання висновку за результатами її проведення.

11.11.2024р. матеріали справи повернулись без виконання судової експертизи, з огляду на те, що оплата за її проведення не недійшла до експертної установи.

За ухвалою суду від 11.11.2024р. провадження у справі поновлено, призначено підготовче засідання.

За ухвалою суду від 29.01.2025р. закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 29.01.2025р. задоволено клопотання відповідача 1 про виклик експерта ОСОБА_4 .

Експерт ОСОБА_4 викликався в судові засідання, однак не з`явився.

Дослідивши матеріали цивільної справи, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, що мають істотне значення для правильного вирішення справи по суті та на яких ґрунтується позовні вимоги, оцінивши докази на предмет належності, достовірності та допустимості у їх сукупності, заслухавши думку представників сторін, судом встановлено наступне.

ОСОБА_2 20.08.2022р. о 19 год. 50 хв. у м. Києві по проспекту Науки, 82, керуючи транспортним засобом Fiat, д.н.з. НОМЕР_1 , був неуважний до зміни дорожньої обстановки, не вибрав безпечну швидкість, здійснив виїзд на смугу зустрічного напрямку, в результаті чого здійснив зіткнення з транспортним засобом Volkswagen, д.н.з. НОМЕР_2 , у результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушив вимоги п.п. 2.3. (б), 12.1. ПДР України, відповідальність за що передбачена ст. 124 КУпАП.

Зазначені обставини встановлені постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 22.09.2022р. у справі №752/11725/22, за якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3

власником транспортного засобу Volkswagen Touareg, д.н.з. НОМЕР_2 , є ОСОБА_3 .

За довіреністю від 12.09.2022р., посвідченою приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Гайдамакою О.В., ОСОБА_3 уповноважив ОСОБА_1 бути представником з питань, пов`язаних із вчиненням правочинів щодо реєстрації права власності на ТЗ, користування, оренди, суборенди, фінансового лізингу, міни, експлуатації та продажу автомобіля Volkswagen Touareg, д.н.з. НОМЕР_2 , і в тому числі отримувати кошти в рахунок страхового відшкодування та відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП від 20.08.2022р.

Також встановлено, що цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу Fiat, д.н.з. НОМЕР_1 , на дату настання ДТП була забезпечена в ПАТ «СК «УСГ»» за Полісом №ЕР-206720502 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з визначеною страховою сумою за шкоду майну в розмірі 130 000,00 грн., франшиза - 0 грн.

Позивач, як потерпіла в ДТП особа, звернувся до ПАТ «СК «УСГ» із заявою про виплату страхового відшкодування.

07.11.2022р. страховою компанією було виплачено позивачу страхове відшкодування в розмірі 130 000,00 грн.

Разом з тим, позивачем замовлено оцінку визначення вартості матеріального збитки, завданого автомобілю Volkswagen Touareg, д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок ДТП, що сталася 20.08.2022р.

Згідно Звіту про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу №260/09-22 від 07.09.2022р., виготовленого СОД ТОВ «Клевер Експерт», вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Volkswagen Touareg, д.н.з. НОМЕР_2 , становить 852 586,80 грн., вартість відновлювального ремонту автомобіля без урахування фізичного зносу вузлів і деталей на момент проведення дослідження становить 1 313 719,91 грн., ринкова вартість автомобіля до моменту ДТП становить 852 586,80 грн., ринкова вартість автомобіля з урахуванням аварійних пошкоджень у результаті ДТП 20.08.2022р. становить 261 253,42 грн.

У відповідності до ст. 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», чинного на момент виникнення спірних правовідносин, транспортних засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необгрунтованим. Ремонт вважається економічно необгрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Аналогічні норми містить чинний Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», де його 28 стаття визначає, що транспортний засіб вважається знищеним,

якщо вартість відновлювального ремонту перевищує ринкову вартість транспортного засобу станом на день настання дорожньо-транспортної пригоди до його пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, страхова (регламентна) виплата розраховується як сума: матеріальних збитків, що визначаються як різниця між ринковою вартістю транспортного засобу на день настання дорожньо-транспортної пригоди до його пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та після пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди; документально підтверджених витрат, пов`язаних з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання потерпілої особи або до місця стоянки такого транспортного засобу на території України.

Отже, виходячи з наведених норм Закону та з огляду на Звіт про оцінку вартості матеріального збитку від 07.09.2022р., автомобіль Volkswagen Touareg, д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок ДТП є фізично знищеним, а значить власнику має бути відшкодована різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, що, виходячи із Звіту складає 591 333,38 грн.

При цьому, як встановлено вище, страхова компанія в межах ліміту відповідальності сплатила потерпілій у ДТП особі страхове відшкодування в розмірі 130 000,00 грн.

Позивач з посиланням на ч. 3-4 ст. 1187 Цивільного кодексу України вважає, що решта суми збитків у розмірі 461 333,38 грн. має бути відшкодована відповідачами із встановленням судом розміру часток кожного від загального розміру завданої позивачу шкоди.

Відповідач 1 заперечує проти доводів позивача в повному обсязі та вважає себе неналежним відповідачем, вказуючи про відсутність у матеріалах справи жодних доказів на підтвердження позиції позивача.

Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У відповідності до ст. 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

Згідно із частиною першою ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб.

Частинами 3 та 4 ст. 1187 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов`язана відшкодувати її на загальних підставах. Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом

сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Отже, володілець небезпечного об`єкта не може бути визнаний суб`єктом відповідальності за завдану шкоду, якщо транспортним засобом неправомірно заволоділа інша особа. У цьому випадку відповідальність перед потерпілим буде нести особа, яка неправомірно заволоділа небезпечним об`єктом. Разом з тим власник або інший володілець джерела підвищеної небезпеки також може бути притягнений до відповідальності, якщо буде доведено, що неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом сприяла недбалість її власника (володільця). Наприклад, якщо особа не здійснювала належної охорони транспортного засобу, залишила незакритими двері автомобіля тощо. У такому випадку до відповідальності притягуються як володілець джерела підвищеної небезпеки, так і особа, яка неправомірно заволоділа небезпечним об`єктом, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення - ступеня вини володільця об`єкта в недбалому ставленні до його зберігання, величини завданої шкоди, матеріального становища сторін тощо.

У п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013р. №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» зазначено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не відповідає за шкоду, завдану цим джерелом, якщо доведе, що воно вибуло з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб (наприклад, у разі незаконного заволодіння транспортним засобом), внаслідок непереробної сили (наприклад, у разі стихійного лиха), а не з його вини. Особи, які вчинили ці протиправні дії (неправомірно заволоділи транспортним засобом, механізмом або інших об`єктом), відшкодовують шкоду на загальних підставах цивільно-правової відповідальності особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки. Коли цьому сприяла недбалість її власника або володільця (не була забезпечена належна охорона тощо), відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, може бути покладено на особу, яка неправомірно заволоділа цим джерелом, і на його власника або володільця у частці відповідно до ступеня вини кожного з них, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Отже, для застосування до спірних правовідносин положень частини четвертої статті 1187 Цивільного кодексу України необхідно встановити, що особа, яка фактично користувалася транспортним засобом під час завдання шкоди, заволоділа ним неправомірно та що цьому сприяла недбалість власника транспортного засобу.

Так, згідно наказу (розпорядження) №255-к про прийняття на роботу від 29.04.2021р. ОСОБА_2 прийнятий на роботу водієм автотранспортних засобів відділу транспортної логістики (Київ) Департаменту аналітики та логістики Приватного підприємства фірми «Юнікс Трейд Ко» з 05.05.2021р.

За наказом відповідача 1 від 01.07.2021р. №41-ОД «Про закріплення

транспортних засобів» за відповідачем 2 закріплено транспортний засіб Renault Master, р.н. НОМЕР_4 .

У свою чергу, транспортний засіб Fiat Doblo Cargo, р.н. НОМЕР_1 , закріплений за водієм ОСОБА_5 (наказ відповідача 1 від 10.07.2021р. №44-ОД).

01.08.2022р. за заявою відповідача 2 йому встановлено неповний робочий день тривалістю шість годин на день з режимом роботи з 08.00 до 14:30 з перервою на обід з 12.00 до 12.30 (наказ відповідача 1 від 01.08.2022р. №330-к).

За результатами службового розслідування, яке було проведено на підприємстві відповідача 1, начальником безпеки відповідача 1 складено Висновок від 25.10.2022р., за яким встановлено, що 20.08.2022р. ОСОБА_2 в рамках робочого дня виконував рейс по маршруту Київ-Умань-Київ на службовому автомобілі Renault Master, р.н. НОМЕР_4 (шляховий лист №У00165434 від 20.08.2022р.). У той же день в 17:15 після закінчення рейсу водій ОСОБА_2 поставив автомобіль на стоянку на території компанії за адресою: м. Київ, вул. Пирогівський шлях, 30. Скориставшись тимчасовою відсутністю механіка, ОСОБА_2 в 19:30 зайшов у його службовий кабінет та самовільно взяв ключі від автомобіля компанії (Fiat Doblo Cargo, р.н. НОМЕР_1 ) та виїхав з території компанії. При цьому даний автомобіль за ОСОБА_2 закріплений не був. Як указав начальник відділу транспортної логістики ОСОБА_7 , ОСОБА_2 працює на посаді водія, як співробітник характеризується негативно, уже скоював ДТП на службовому автомобілі. Як указав начальник ремонтно-експедиційної служби ОСОБА_8 , всі ключі від службових автомобілів компанії зберігаються в робочому кабінеті, в якому знаходяться механіки та логісти. За затвердженою процедурою видаються ключі водію тільки після проходження передрейсового контролю та оформлення належних документів (шляхових листів). За відсутності механіків (логістів) кабінет зачиняється на ключ, доступ сторонніх осіб до ключів від службових автомобілів суворо регламентований. Як указав в.о. механіка ОСОБА_6 , 20.08.2022р. він затримався на робочому місці у зв`язку з виробничою необхідністю. Так як робочий день закінчився, співробітники компанії в офісі були відсутні. Він ненадовго вийшов із свого кабінету та не зачинив його. В цей час водій ОСОБА_2 скористався його відсутністю та самовільно взяв ключ від службового автомобіля Fiat Doblo, р.н. НОМЕР_1 . Враховуючи отримані в ході розслідування дані, відділ безпеки прийшов до висновку про те, що факт угону та самовільного використання службового автомобіля компанії в неробочий час в особистих цілях та здійснення ДТП, яке призвело до матеріальних збитків компанії, стало можливим внаслідок грубого порушення своїх посадових обов`язків водієм ОСОБА_2 .

За заявою відповідача підрозділом дізнання Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві внесені відомості до ЄРДР за номером кримінального провадження №12022105020002855, правова кваліфікація кримінального правопорушення - ст. 356 КК України, дата реєстрації провадження 24.12.2022р.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 31.07.2023р. у справі №753/10957/23 за позовом Приватного підприємства Фірма «Юнікс Трейд Ко» до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди позовні вимоги задоволені, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПП фірма «Юнікс Трейд Ко» суму матеріальної шкоди, що заподіяна не при виконанні трудових обов`язків, у розмірі 9 500,00 грн. Як

вбачається з тексту рішення, матеріальні збитки пов`язані з ДТП, що сталася 20.08.2022р. по проспекту Науки, 82 в м. Києві.

Таким чином, виходячи із встановлених фактів, можна зробити висновок про те, що відповідач 2 неправомірно заволодів автомобілем Fiat Doblo Cargo, р.н. НОМЕР_1 , і це сталося внаслідок неналежного контролю за зберіганням та використанням транспортного засобу його власником, тобто відповідачем 1, з огляду на що обов`язок по відшкодуванню завданої шкоди має бути покладений на власника автомобіля - відповідача 1, та винуватця ДТП - відповідача 2, спільно.

При визначенні розміру частки суд враховує ступінь вини власника транспортного засобу та особи, яка керувала транспортним засобом під час ДТП, величину завданої шкоди та вважає, що розмір частки відповідача 1 має складати 80% та відповідача 2 - 20%, тобто 369 066,70 грн. та 92 266,68 грн. відповідно.

Вказані суми підлягають до стягнення з відповідачів на користь позивача, вони визначені згідно Звіту від 07.09.2022р., виготовленого на замовлення позивача, їх розмір не спростований відповідачами належними засобами доказування. Ухвала від 20.03.2024р. про призначення судової транспортно-товарознавчої експертизи повернулась без виконання судової експертизи, з огляду на відсутність оплати з боку відповідача 1.

Щодо вимог про стягнення з відповідачів 3% річних та інфляційних витрат слід зазначити наступне.

Так, у відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Тобто приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 703/2718/16-ц.

У відповідачів існує невиконане грошове зобов`язання перед позивачем з відшкодування матеріальної шкоди, з огляду на що в позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до статті 625 ЦК України.

Згідно розрахунку позивача сума 3% річних складає 13 802,00 грн., інфляційних витрат складає 21 041,39 грн.

Контррозрахунку суми 3% річних та інфляційних витрат відповідачі суду не надали.

Отже, підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача вказані суми з урахуванням часток відповідальності у 80% та 20%, тобто з відповідача 1 - 11 041,60 грн. 3% річних та 16 833,11 грн. інфляційних витрат; з відповідача 2 - 2 760,40 грн. 3% річних та 4 208,28 грн. інфляційних витрат.

Стосовно вимоги про стягнення суми моральної шкоди суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством, з урахуванням суті позовних вимог, характеру дій особи, яка спричинила шкоду, фізичних та моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків та обставин справи.

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, яка не може бути виправленою шляхом лише констатації судом факту порушення (ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., ратифікована 17.07.1997р.). Достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є визнаний судом факт порушення права (справедлива сатисфакція потерпілій стороні, справи «Савула проти України», № 12868/05, рішення від 10.12.2009р.; «Войтенко проти України», № 18966/02, рішення від 29.06.2004р.)

Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19) міститься висновок про те, що визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Визначений позивачем розмір моральної шкоди в 5 000,00 грн., на думку суду, є розумним, справедливим, співмірним та підлягає до стягнення з відповідачів на користь позивача в розмірі 4 000,00 грн. з відповідача 1 та 1 000,00 грн. з відповідача 2.

Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Судові витрати у вигляді судового збору відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягають до стягнення з відповідачів на користь позивача (4 009,86 грн. з відповідача 1 та 1 002,47 грн. з відповідача 2).

Керуючись ст.ст. 9, 10, 12, 13, 255, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного підприємства фірма «Юнікс Трейд Ко», ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства фірма «Юнікс Трейд Ко» на користь

ОСОБА_1 майнову шкоду в розмірі 369 066,70 (триста шістдесят дев`ять тисяч шістдесят шість грн. 70 коп.) грн., 11 041,60 (одинадцять тисяч сорок одна грн. 60 коп.) грн. 3% річних, 16 833,11 (шістнадцять тисяч вісімсот тридцять три грн. 11 коп.) грн. інфляційних витрат, 4 000,00 (чотири тисячі грн. 00 коп.) грн. моральної шкоди, що становить 80% від загального розміру шкоди.

3. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду в розмірі 92 266,68 (дев`яносто дві тисячі двісті шістдесят шість грн. 68 коп.) грн., 2 760,40 (дві тисячі сімсот шістдесят грн. 40 коп.) грн. 3% річних, 4 208,28 (чотири тисячі двісті вісім грн. 28 коп.) грн. інфляційних витрат, 1 000,00 (одна тисяча грн. 00 коп.) грн. моральної шкоди, що становить 20% від загального розміру шкоди.

4. Стягнути з Приватного підприємства фірма «Юнікс Трейд Ко» на користь ОСОБА_1 4 009,86 (чотири тисячі дев`ять грн. 86 коп.) грн. судового збору.

5. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 002,47 (одна тисяча дві грн. 47 коп.) грн. судового збору.

6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ).

Відповідач 1: Приватне підприємство фірма «Юнікс Трейд Ко» (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 7, код ЄДРПОУ 20873670).

Відповідач 2: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 ).

Повний текст рішення суду складено та підписано 21.05.2026р.

Суддя Ірина ОЛЬШЕВСЬКА