Рішення № 136858578, 26.05.2026, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя Паляничко Д. Г.

Справа № 644/8949/25

Провадження № 2/644/614/26

26.05.2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2026 року м. Харків

Індустріальний районний суд м. Харкова у складі:

головуючої судді - Паляничко Д.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Книшенко А.С.,

позивачки - ОСОБА_1 ,

представника позивачки - адвоката Зінченко С.А.,

одноособово, розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 приміщення Індустріального районного суду м. Харкова цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Територіальної громади Шевченківської селищної ради Куп`янського району Харківської області (юридична адреса: 63601, Харківська обл., Куп`янський р-н, с-ще Шевченкове, вул. Стуса Василя, б. 2, ЄДРПОУ 04400156), Шевченківської селищної військової адміністрації Куп`янського району Харківської області (юридична адреса: 63601, Харківська обл., Куп`янський р-н, с-ще Шевченкове, вул. Стуса Василя, б. 2, ЄДРПОУ 45098470) про визнання права власності на житловий будинок,

ВСТАНОВИВ:

1.Стислий виклад:

1.1.позиції позивача

ОСОБА_1 (далі за текстом - ОСОБА_1 /позивачка), в особі представника - адвоката Зінченко Світлани Анатоліївни, яка діє на підставі доручення № 4017/2025-4016729 від 27.08.2025, через систему «Електронний суд» звернулася до Індустріального районного суду м. Харкова з позовною заявою до Територіальної громади Шевченківської селищної ради Куп`янського району Харківської області, Шевченківської селищної військової адміністрації Куп`янського району Харківської області (далі за текстом - Територіальна громада Шевченківської селищної ради Куп`янського р-ну Харківської обл, Шевченківська селищна військова адміністрація Куп`янського р-ну Харківської обл./відповідачі), предметом якої є: визнання права власності за набувальною давністю на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами: на житловий будинок літ. А, прибудова А1, прибудова А2 ; літня кухня В ; сарай Д. погріб П; вбиральня Т;огорожа №1;ворота №2 ;хвіртка №3;огорожа №4; що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

В обґрунтування позову позивачка зазначила, що 1986 році домовилася про майбутнє укладення договору купівлі продажу житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , отримала оригінали документів на будинок, сплатила грошові кошти та заселилася в будинок, проживала в цьому будинку, газифікувала його, сплачувала рахунки за газ, за електроенергію, здійснювала капітальний та поточний ремонт будинку, доглядала за територією навкруг житлового будинку.

У зв`язку з бойовими діями на території України, прийнято рішення внести відомості про речові права, однак рішенням державного реєстратора прав на нерухоме було відмовлено у проведенні реєстраційних дій через відсутність дій, пов`язаних із присвоєнням поштової адреси на домоволодіння. У подальшому виявилося , що власниками житлового будинку в органах БТІ зазначені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , заразом наявне свідоцтво про смерть ОСОБА_4 , проте інформації про смерть ОСОБА_2 відсутня і знайти будь яку інформацію щодо смерті зазначеної особи не має можливості.

1.2.заперечень відповідача

Шевченківська селищна військова адміністрація Куп`янського району Харківської області не скористалася процесуальним правом на пропозицію суду, викладену в ухвалі Індустріального районного суду м. Харкова від 07.10.2025, подати відзив на позов, чи спростувати наведені позивачем аргументи та доводи у позовній заяві, заразом, представником відповідача Ковалевським Андрієм Вікторовичем, який діє на підставі довіреності у порядку передоручення від 18.02.2026, надано до суду заяву про розгляд справи за відсутності відповідача, в якій відповідачем зазначено, що Шевченківська селищна військова адміністрація Куп`янського району Харківської області не заперечує проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

2. заяви, клопотання

15.10.2025 на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника ОСОБА_1 - адвоката Зінченко С.А., яка діє на підставі доручення від 27.08.2025 № 4017/2025-4016729, надійшло клопотання про витребування доказів у Чугуївській державній нотаріальній конторі Харківської області.

16.10.2025 на адресу суду через систему «Електронний суд» надійшло клопотання від представника ОСОБА_1 - адвоката Зінченко С.А., про витребування доказів (уточнене).

27.10.2025 на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника ОСОБА_1 - адвоката Зінченко С.А. надійшла заява про проведення судових засідань у режимі відеоконференції.

20.11.2025 на адресу суду через систему «Електронний суд» надійшло клопотання від представника ОСОБА_1 - адвоката Зінченко С.А. про розгляд клопотання про витребування доказів у відсутність позивачки та її представника, клопотання підтримала та просила його задовільнити.

26.12.2025 на адресу Індустріального районного суду м. Харкова від Шевченківської державної нотаріальної контори Харківської області надійшов лист з витребуваною інформацією.

19.01.2026 через канцелярію суду від представника ОСОБА_1 - адвоката Зінченко С.А., надійшла заява про проведення підготовчого судового засідання за відсутності позивачки та її представника, не заперечує проти його закриття та призначення справи до судового розгляду.

20.01.2026 на адресу суду через систему «Електронний суд» надійшла заява від представника Шевченківської селищної військової адміністрації Куп`янського району Харківської області - Ковалевського Андрія Вікторовича, який діє на підставі довіреності у порядку передоручення від 18.02.2026, про розгляд справи за відсутності представника відповідача, заразом зазначив, що не заперечує проти задоволення позовних вимог.

05.02.2026 на адресу суду через систему «Електронний суд» надійшла заява від представника Шевченківської селищної ради - Ковалевського Андрія Вікторовича, який діє на підставі довіреності у порядку передоручення від 31.05.2023, про розгляд справи за відсутності представника відповідача, заразом зазначив, що не заперечує проти задоволення позовних вимог.

05.02.2026 на адресу суду через систему «Електронний суд» надійшло клопотання від представника ОСОБА_1 - адвоката Зінченко С.А., про витребування доказів.

05.02.2026 через канцелярію суду від представника ОСОБА_1 - адвоката Зінченко С.А., надійшла заява про ознайомлення з відповіддю Шевченківської державної нотаріальної контори. Матеріали справи були надані для ознайомлення того ж, про що свідчить розписка в матеріалах справи.

17.02.2026 на адресу Індустріального районного суду м. Харкова від Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшли витребувані матеріали.

27.03.2026 на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника ОСОБА_1 - адвоката Зінченко С.А. надійшла заява про долучення доказів.

06.04.2026 на адресу Індустріального районного суду м. Харкова від Шевченківської державної нотаріальної контори Харківської області надійшов лист з витребуваною інформацією.

3.інші процесуальні дії у справі

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу справ між суддями від 25.09.2025 справа № 644/8949/25 визначена на розгляд судді Паляничко Д.Г.

Згідно з ч.1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Вимоги заявлено щодо об`єкту нерухомого майна за адресою: житловий будинок літ. А, прибудова А1, прибудова А2 ; літня кухня В ; сарай Д. погріб П; вбиральня Т; огорожа №1;ворота №2 ;хвіртка №3;огорожа №4; що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить до територіальної юрисдикції Індустріального районного суду м. Харкова.

Рішенням Вищої ради правосуддя № 399/0/15-23 від 20.04.2023, з 01.05.2023 змінено територіальну підсудність судових справ, зокрема Шевченківського районного суду Харківської області та Дворічанського районного суду Харківської області на Орджонікідзевський районний суд м. Харкова.

Відповідно до Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних судів», найменування Орджонікідзевського районного суду міста Харкова змінене на Індустріальний районний суд міста Харкова.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 07.10.2025 позов прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі № 644/8949/25 та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 20.11.2025 зобов`язано Чугуївську державну нотаріальну контору надати суду витребувані докази та відкладено розгляд справи.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 19.01.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 05.02.2026 зобов`язано Харківське міжрегіональне управління Міністерства юстиції надати суду витребувані докази та відкладено розгляд справи.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 18.03.2026 зобов`язано Шевченківську державну нотаріальну контору надати суду витребувані докази та відкладено розгляд справи.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник адвоката Зінченко С.А. у судовому засіданні підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили їх задовільнити.

Представник Шевченківської селищної військової адміністрації Куп`янського району Харківської області у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином та своєчасно, матеріали справи містять заяву, у якій він просить суд здійснити розгляд справи за його відсутності, щодо задоволення позовних вимог не заперечує.

Представник Територіальної громади Шевченківської селищної ради Куп`янського району Харківської області у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином та своєчасно, матеріали справи містять заяву, у якій він просить суд здійснити розгляд справи за його відсутності, щодо задоволення позовних вимог не заперечує.

Згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів.

4. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази, мотиви їх відхилення та врахування, мотивована оцінка суду аргументів сторін, порушені чи оспорені права, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Вирішуючи спір, суд установив, частина права власності на будинок станом на 01.01.2013 за адресою: АДРЕСА_2 зареєстроване за ОСОБА_2 , на підставі свідоцтва про право власності виданого 25.11.1980 Шевченківською селищною радою.

Виконавчим комітетом Шевченківської селищної Ради народних депутатів Шевченківського району Харківської області видано Свідоцтво про право особистої власності на житловий будинок від 25.11.1980 на частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 . Свідоцтво видано на підставі рішення виконкому Шевченківської селищної Ради народних депутатів № 186 від 24.11.1980 взамін договору купівлі-продажу, посвідченого Шевченківською. Нотаріальною конторою від 13.06.1979, реєстр № 636.

Судом установлено, що частини права власності станом на 01.01.2013 на будинок за адресою: АДРЕСА_2 зареєстроване за ОСОБА_3 , на підставі свідоцтва про право на спадщину від 23.05.1981, посвідчене Шевченківською ДНК № 441, що підтверджується довідкою № 163 від 12.08.2025 наданою КП «Шевченківське бюро технічної інвентаризації».

Згідно зі Свідоцтвом про право на спадщину по закону від 23.05.1981 спадкоємицею майна ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_3 .

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 07.10.2003 Відділом РАГС Шевченківського районного управління юстиції.

З відповіді Куп`янського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Куп`янському районі Харківської області від 04.09.2025 № 169-23-25-32.14 вбачається, що у відділу відсутній актовий запис про смерть ОСОБА_2 , 1918 року народження.

За інформацією Шевченківської державної нотаріальної контори Харківської області, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , спадкоємці померлого до Шевченківської державної нотаріальної контори Харківської області з заявами про прийняття спадщини або відмову від спадщини в нотаріальну контору не звертались, але можуть бути спадкоємці, які спадщину прийняли фактично, які постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Спадкова справа не заводилась. Свідоцтво про право н а спадщину не видавалось.

Згідно з інформації Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України № 2819/2919/10/26/4.1 від 12.02.2026, в актовому записі про смерть № 111 від 16.12.1993, складеного Куп`янським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Куп`янському районі Харківської області зазначено ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , зазначене підтверджується копією актового запису про смерть № 111 від 16.12.1993.

Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 84736826 від 01.04.2026 за параметрами запиту ОСОБА_6 (рос. ОСОБА_7 ), інформація відсутня.

За інформацією з витягу реєстру територіальної громади № 2024/003703120 від 15.04.2024, місце проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 , з 23.08.1989. Зазначене вище також, підтверджується витягом № 872 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 03.06.2024.

Згідно з довідкою АТ «Харківобленерго» № 267 від 03.07.2025 особовий рахунок № НОМЕР_3 за адресою: АДРЕСА_2 , діє договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, укладений між АТ «Харківобленерго» в ролі оператора системи розподілу та споживачем ОСОБА_1 на умовах договору про користування електричної енергією від 24.03.2015.

Відповідно до довідки ОСОБА_1 є абонентом КП «АКВА» Шевченківської селищної ради за адресою: АДРЕСА_2 , з 07.08.201, о/с НОМЕР_7, згідно договору про надання послуг з 07.08.2018, заборгованість за водопостачання відсутня.

Розгляд заяви про державну реєстрацію речового права на об`єкт нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , зупинено, що підтверджується рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Клінкуш М.Л. Шевченківської селищної ради Куп`янського району Харківської області № 78708148 від 03.05.2025.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Клінкуш М.Л. Шевченківської селищної ради Куп`янського району Харківської області № 79230850 від 03.06.2025, відмовлено ОСОБА_1 у проведенні реєстраційних дій на об`єкт нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .

За інформацією з листа архівного фонду Куп`янської районної державної адміністрації Харківської області від 23.05.2025 № 01-33/126, відомостей про присвоєння поштової адреси житловому будинку ОСОБА_1 по АДРЕСА_2 не виявлено.

Згідно з відповіддю Шевченківської селищної військової адміністрації Куп`янського району Харківської області віл 22.05.2025 № 02-45/1107, ОСОБА_1 відмовлено у присвоєнні об`єкту нерухомого майна адреси: АДРЕСА_2 .

22.04.2024 проведено експлікацію приміщень будинку садибного типу за адресою: АДРЕСА_2 , та надано характеристику будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами.

З витягу Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва № б/н від 22.04.2024 будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2 , вбачається, що вулиця Харківський шлях (колишня Кірова) змінено на підставі розпорядження Шевченківської селищної ради від 19.02.2016 № 22/3. Змінилася житлова площа будинку з 21,6 кв.м на 22,6 кв.м за рахунок уточнень.

Технічний паспорт житлового будинку садибного типу за адресою: АДРЕСА_2 , виготовлено 22.04.2024 КП «Шевченківське бюро технічної інвентаризації».

Особовий рахунок НОМЕР_4 у КП «Шевченківський Промінь 05» (сміття) зареєстровано на ОСОБА_1 починаючи з 2010 року.

Свідки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , під час судового засідання 18 березня 2026 року пояснили, що є сусідами позивачки ОСОБА_1 , та проживають за адресами: АДРЕСА_2, відповідно. Кожен із свідків пояснив, що знають особисто позивачку тривалий час, ОСОБА_9 з 2000 року, оскільки у неї з позивачкою є спільна стіна житлового будинку який складається з двох частин та фактично мають різні юридичні адреси АДРЕСА_2 та АДРЕСА_2 , і тому вона систематично спілкується та знає про життя ОСОБА_1 , особисто бачила як остання зі своїм покійним чоловіком відбудовували свою частину будинку АДРЕСА_2 , починаючи з 2006 року, проводили комунікації, та починаючи з 2010 року постійно проживали в ньому, доглядали, добудовували, вільно та відкрито володіли ним тощо.

ОСОБА_8 , пояснила, що ОСОБА_1 , з 2010 року постійно проживає за адресою: АДРЕСА_2 , спочатку разом з чоловіком, з яким вели домашні справи та фактично добудовували зруйнований часом будинок, вкладали кошти у проведення послуг з газопостачання, води, електроенергії, вивозу побутових відходів тощо, а після смерті чоловіка самостійно де фактично проживає до тепер.

5.Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Суд під час розгляду справи керується принципом верховенства права та розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

За змістом наведеної норми для набуттям права власності за набувальною давністю потрібна сукупність таких умов - володіння має бути добросовісним, тобто таким коли особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності, наявність у володільця певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності та володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю, якщо воно має такий правовий режим, тобто, є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац 2 ч. 3 ст. 344 ЦК України 2003 року); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (ч. 2 ст. 344 ЦК України 2003 року). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто, бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у Цивільному кодексі України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років. Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду. Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

Саме таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду від 14.05.2019 у справі № 910/17274/17 (провадження №12-291гс18).

Враховуючи положення ст. 335 і 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду (ст. 214 ЦПК).

Виходячи зі змісту ст. 335 і 344 ЦК, взяття безхазяйної нерухомої речі на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вона розміщена, і наступна відмова суду в переданні цієї нерухомої речі у комунальну власність не є необхідною умовою для набуття права власності на цей об`єкт третіми особами за набувальною давністю.

Ураховуючи положення п. 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК про те, що правила ст. 344 ЦК про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК набрав чинності з 1 січня 2004 року, положення ст. 344 ЦК поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 1 січня 2011 року.

Коли строк давнісного володіння почався раніше 1 січня 2001 року, то до строку, який дає право на набуття права власності за набувальною давністю, зараховується лише строк з 1 січня 2001 року. Разом із тим, якщо перебіг строку володіння за давністю почався після цієї дати, то до строку набувальної давності цей період зараховується повністю.

Можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також ч. 4 ст. 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (п. 5 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Відповідно до ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до правової позиції, висловленої в п. 9, 11, 13, 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК України. При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (ч. 3 ст. 344 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного від 14.05.2019 у справі № 910/17274/17 вказано, що правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 Цивільного кодексу України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

У подальшому ця правова позиція була неодноразово підтверджена та розвинута Верховним Судом. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2019 у справі № 910/17274/17 зазначила, зокрема: правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 Цивільного кодексу України, а саме: - наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; - законність об`єкта володіння; - добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; - сплив установлених строків володіння; - відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю; - для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація) (п. 43); - аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до ст. 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків; - при вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом; - володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном; - крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього (п. 46); - звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю; - підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність; - наявність у володільця певного юридичного титулу, володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник; - володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності (п.п. 47, 55); - якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності добросовісність заволодіння майном (п. 48); - відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння; - при цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння; - володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник (п. 50); -давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим; тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у ЦК України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи; для нерухомого майна такий строк складає десять років (п. 52); - набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх вказаних умов у сукупності (п. 54).

Аналогічні правові позиції Верховний Суд висловив і в ряді інших своїх судових рішень, а в постанові від 28.04.2020 у справі № 552/1354/18 вказав також на те, що за набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено. Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.

Як установлено вимогами ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

6.Висновки суду.

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.

Суд бере до уваги, що ОСОБА_1 постійно починаючи з 2006 року добросовісно володіє та користується житловим будинком за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується поясненнями свідків, позивачки, а також інформацією з витягу реєстру територіальної громади № 2024/003703120 від 15.04.2024, з якого вбачається, що місце проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 , з 23.08.1989, що також підтверджується витягом № 872 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 03.06.2024.

Судом враховано, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , належав на праві часткової приватної власності у розмірі по частки ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , наразі жодних спадкоємців судом не установлено, що підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 84736826 від 01.04.2026 та листом № 6284/01-16 від 04.12.2025 Шевченківської державної нотаріальної контори Харківської області, згідно з яким, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , спадкоємці померлого до Шевченківської державної нотаріальної контори Харківської області з заявами про прийняття спадщини або відмову від спадщини в нотаріальну контору не звертались, але можуть бути спадкоємці, які спадщину прийняли фактично, які постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Спадкова справа не заводилась. Свідоцтво про право на спадщину не видавалось.

Суд бере до уваги, що ОСОБА_1 не тільки вільно та добросовісно використовує домоволодінняза адресою: АДРЕСА_2 , але й здійснила добудови, зокрема: прибудова А2 у 1989 році; літня кухня В у 1989 році; сарай Д у 1989 році; та добудовані погріб П; вбиральня Т; огорожа № 1; ворота № 2; хвіртка № 3; огорожа № 4, що також підтверджено поясненнями свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_8 . Окрім цього, ОСОБА_1 справно сплачує комунальні послуги, зокрема: з 2010 року сміттєвивіз, що підтверджується довідкою КП «Шевченківський Промінь 05»; водопостачання - з 2018 року, що підтверджується довідкою КП «АКВА» Шевченківської селищної ради та електропостачання, що підтверджується довідкою АТ «Харківобленерго» № 267 від 03.07.2025, заборгованість за якими відсутня.

Судом взято до уваги, що місце проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 , з 23.08.1989, що підтверджується інформацією з витягу реєстру територіальної громади № 2024/003703120 від 15.04.2024, та витягом № 872 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 03.06.2024.

Постійне користування ОСОБА_1 домоволодінням за адресою: АДРЕСА_2 , підтверджується також фактом проведення технічної інвентаризації цього домоволодіння та отриманням на своє ім`я технічного паспорту ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_7 у КП «Шевченківське бюро.

Отже, ОСОБА_1 постійно користується житловим будинком з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_2 , що належав на праві власності ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто позивачка відкрито, безперервно тривалий час, що перевищує 10 років, безперешкодно володіє нерухомим майном.

Як роз`яснено в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», вирішальне значення має сукупність наступних умов:

-добросовісність заволодіння чужим майном;

-відкритість володіння особа не приховує факт знаходження майна у її володінні;

-безперервність володіння;

-сплив встановленого строку.

При цьому добросовісність розуміється як стан, за якого особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності, та ключове значення має саме момент початку володіння. Проте, якщо володіння майном розпочалось до 01 січня 2004 року, строк набувальної давності обчислюється з 01 січня 2001 року згідно з пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 (справа №910/17274/17) зазначається, що аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 Цивільного кодексу України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього. Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник. Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном. Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію. Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник. Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац 2 частини третьої статті 344 Цивільного кодексу України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 Цивільного кодексу України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі. Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у Цивільному кодексі України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років. Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

Суд враховує, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Отже, аналізуючи надані у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки позивачкою доведено добросовісне володіння та користування житловим будинком, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 більше десяти років, у зв`язку з чим, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

7.Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно з вимогами ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачкою сплачено судовий збір в сумі 2 100,00 грн заразом позивачкою не ставиться питання про стягнення суми сплаченого судового збору з відповідача, тому суд дійшов переконання, що судові витрати з відповідача не стягуються

Отже, враховуючи викладене вище, керуючись ст. 15, 16, 335, 344 ЦК України, ст. 12, 13, 77, 263, 265, 274, 279, 280, 282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Територіальної громади Шевченківської селищної ради Куп`янського району Харківської області, Шевченківської селищної військової адміністрації Куп`янського району Харківської області про визнання права власності за набувальною давністю на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на будинок згідно характеристики будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами: на житловий будинок літ. А, прибудова А1, прибудова А2; літня кухня В; сарай Д; погріб П; вбиральня Т; огорожа № 1; ворота №2; хвіртка № 3; огорожа № 4, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , у порядку набувальної давності.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354, ст.355 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду (ч.1, 2 ст.273 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення (п.1 ч.2 ст.354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч.3 ст.354 ЦПК України).

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки: http://og.hr.court.gov.ua /sud2029/.

Повне ім`я/найменування сторін:

Позивачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_5 , виданий 28.02.1997 Шевченківським РВ УМВС України в Хркіській області, тел. НОМЕР_6 .

Відповідач - Територіальна громада Шевченківської селищної ради Куп`янського району Харківської області, юридична адреса: 63601, Харківська обл., Куп`янський р-н, с-ще Шевченкове, вул. Стуса Василя, б. 2, ЄДРПОУ 04400156, ел. пошта: mail@shevselrada.gov.ua тел. (05751)-51164

Відповідач - Шевченківська селищна військова адміністрація Куп`янського району Харківської області, юридична адреса: 63601, Харківська обл., Куп`янський р-н, с-ще Шевченкове, вул. Стуса Василя, б. 2, ЄДРПОУ 45098470, ел. пошта: mail@shevselrada.gov.ua, тел. +38(096)-322-31-86.

Суддя Д.Г. Паляничко