Ухвала суду № 136858168, 27.05.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа №638/11327/26

Провадження № 2-н/638/2720/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2026 року м.Харків

Суддя Шевченківського районного суду м.Харкова Теслікова І.І., розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги з постачання електричної енергії, -

ВСТАНОВИВ:

Представник ПАТ «Харківенергозбут» звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги з постачання електричної енергії у розмірі 33725.84 грн., суми судового збору у розмірі 332,80 грн., а також 80.00 грн., сплачених за отримання інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно.

На підтвердження заявлених вимог, стягувачем до заяви надано платіжне доручення про сплату судового збору, довідку - розрахунок поточного боргу, копію платіжної інструкції №25737 від 05.01.2026 про сплату за отримання інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Суд дослідивши заяву, дійшов наступного висновку.

Згідно частини 1 статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

За правилами пункту 3 частини 1 статті 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, зокрема, щодо стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.

У судовому наказі зазначається сума судових витрат, що сплачена заявником і підлягає стягненню на його користь з боржника (пункт 6 частини 1 статті 168 ЦПК України).

Відповідно до положень частини 1 статті 167 ЦПК України розгляд справи в порядку наказного провадження проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника.

Аналіз наведених приписів процесуального законодавства свідчить, що наказне провадження є безспірним, тобто в його порядку задовольняються тільки ті вимоги заявника, що мають безспірний характер

За змістом статей 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим зобов`язанням є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається, в тому числі, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

З вищевикладеного вбачається, що наказне провадження передбачає можливість стягнення неоспорюваної заборгованості за заявою особи, якій належить право вимоги про стягнення неоспорюваної грошової заборгованості за письмовими договорами.

Як вбачається зі змісту статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких також належать і витрати пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів.

Відповідно до частини 1 статті 140 ЦПК України особа, яка надала доказ на вимогу суду, має право вимагати виплати грошової компенсації своїх витрат, пов`язаних із наданням такого доказу. Розмір грошової компенсації визначає суд на підставі поданих такою особою доказів здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою на витребуванням доказів, входить до предмету доказування по справі. З вищенаведеного можливо прийти до висновку, що стягнення з ОСОБА_1 витрат пов?язаних з витребуванням доказів суперечить самій суті наказного провадження.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Як вбачається зі змісту норм ЦПК України, судові витрати підлягають розподілу між позивачем та відповідачем (сторонами у позовному провадженні) у разі вирішення спору по суті, тобто при ухваленні судом остаточного рішення, оскільки саме тоді на суд покладається обов`язок вирішення питання щодо розподілу судових витрат з урахуванням приписів частини 3, 8 статті 141 ЦПК України та застосування пропорційності, що передбачено вимогами частин 1 та 2 статті 141 ЦПК України.

Враховуючи вищевикладене, відшкодування витрат пов`язаних витребуванням доказів, можливе лише у справах позовного провадження, а у справах наказного провадження такі судові витрати не відшкодовуються.

Крім того, суд зауважує, що за результатами розгляду вимоги про відшкодування витрат пов`язаних з витребуванням доказів в розмірі 80.00 грн не може бути видано судовий наказ, оскільки такі вимоги не входить до переліку вимог, визначених частини 1 статті 161 ЦПК України, за якими видається судовий наказ і про неможливість стягнення такого відшкодування у справі, яка розглянута за правилами наказного провадження.

З огляду на викладене, у видачі судового наказу в частині вимоги про стягнення витрат пов?язаних з витребуванням доказів, належить відмовити.

Керуючись ст. 161, 165, 259, 260 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Відмовити Приватному акціонерному товариству «Харківенергозбут» у видачі судового наказу в частині вимог про стягнення з ОСОБА_1 витрат пов?язаних з витребуванням доказів у розмірі 80 (вісімдесят) грн. 00 коп.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п`ятнадцятиденний строк з дня її проголошення.

Суддя І.І.Теслікова