Вирок № 136857760, 27.05.2026, Яремчанський міський суд

Справа № 354/217/26

Провадження № 1-кп/354/102/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2026 року м.Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 в режимі відеоконференції,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Яремче матеріали кримінального провадження, зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 42025272300001422 від 07.08.2025, щодо

ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Яремче Івано-Франківської області, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, неодруженого (розлучений), із повною середньою освітою, на утриманні має дві неповнолітні дитини, раніше не судимого, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації на посаді кухара господарчого відділення взводу забезпечення зенітного ракетно-артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_2 , у військовому званні «солдат».

за частиною 5 статті 407 КК України, -

в с т а н о в и в:

Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнаного судом доведеним.

Солдат військової частини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, проходячи військову службу за призовом під час мобілізації, з метою тимчасово ухилитися від виконання обов?язків військової служби, в умовах воєнного стану, без поважних причин, самовільно залишив військову A5101 в базовому таборі в районі АДРЕСА_2 та без поважних причин до 08.01.2026 за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , проводячи час на власний розсуд, не пов?язуючи його із проходженням військової служби.

За викладених обставин ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України самовільне залишення військової частини військовослужбовцем без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Позиції учасників судового провадження:

Позиція сторони обвинувачення викладена в обвинувальному акті, що був складений 11.02.2026 слідчим слідчого відділення ВП № 1 (м. Яремче) Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_6 ; 11.02.2026

погоджений і затверджений прокурором Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_7 .

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 , який брав участь в режимі відеоконференції, зазначив, що під час судового розгляду даного кримінального провадження обставини вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, знайшли своє підтвердження в повному обсязі, його дії кваліфіковано вірно і обґрунтовано, а винуватість обвинуваченого повністю підтверджена отриманими та дослідженими доказами.

В судових дебатах прокурор просив визначити мінімальне покарання обвинуваченому в межах санкції ч. 5 ст. 407 КК України, а саме позбавлення волі на строк п`ять років, запобіжний захід залишити в силі, після набрання вироком законної сили заставу повернути заставодавцю. Речових доказів та витрат у даному кримінальному провадженні не має.

Позиція сторони захисту

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину визнав частково, погодився з тим, що покинув військову частину, однак пояснив свій вчинок тим, що під час перебування в навчальному центрі були погані умови, заставляли носити тяжкі речі (бліндажі по 16 кг з каскою), крім того призначили його на посаду кухаря, але не навчили нічому, а в нього спеціальної освіти немає. Повідомив, що він захворів, а там не було належного медичного догляду. Тому, він з високою темпиратурою покинув військову частину та повернувся додому в м. Яремче. За медичною допомогою не звертався. Наміру продовжити службу не має, оскільки в нього хвора спина і він не може цілий день бути на ногах й тягати важке, тому взагалі не може проходити військову службу. В судових дебатах просив суд врахувати його стан здоров`я й ту обставину, що він є особою старшого віку і не має ні бажання, ні здоров`я служити у Збройних Силах України.

В судовому засіданні також був присутній його захисник адвокат ОСОБА_5 , який зазначив, що обвинувачений не є здоровою людиною, враховуючи той факт, що ним визнано провину, застосувати ст. 75 КК України та призначити покарання з іспитовим строком.

Обсяг та порядок дослідження судом доказів

Судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта згідно з вимогами ст. 337 КПК України.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Окрім часткового визнання обвинуваченим ОСОБА_4 своєї вини, його винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, за вказаних вище обставин, підтверджується його показаннями під час допиту в судовому засіданні та доказами по справі, зокрема матеріалами службового розслідування, дослідженими під час судового розгляду кримінального провадження.

Дослідивши всі обставини кримінального провадження у частині обвинувачення, суд дійшов висновку про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні самовільного залишення військової частини військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчиненого в умовах воєнного стану, виходячи з наступного.

Із витягу з ЄРДР у кримінальному провадженні № 42025272300001422, вбачається, що військовослужбовець військової частини НОМЕР_3 солдат ОСОБА_4 06.07.2025 умовах воєнного стану без дозволу командира самовільно залишив місце служби, яке було визначене у районі населеного пункту АДРЕСА_2 та по теперішній час до розташування військової частини НОМЕР_3 не повернувся, що також підтверджується повідомленням військової частини НОМЕР_3 № 1692/735 від 16.07.2025 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України солдатом ОСОБА_4 .

Суд враховує такий витяг з ЄРДР від 05.12.2025 про внесення відомостей про кримінальне правопорушення за ознаками ч. 5 ст. 407 КК України, як доказ законності отриманих та досліджених в судовому засіданні доказів.

Із Акту службового розслідування від 16.07.2025 вбачається, що під час проведення інструктажу з новоприбулим особовим складом зенітного ракетно-артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_3 в базовому таборі зенітного ракетно-артилерійського дивізіону в районі АДРЕСА_2 о 13:00 год 06.07.2025 було виявлено відсутність кухаря господарчого відділення взводу забезпечення зенітного ракетно-артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_3 ОСОБА_4 . Пошуки військовослужбовця позитивних результатів не принесли. На даний час місцезнаходження невідоме.

З цього приводу призначено службове розслідування по самовільному залишенню частини солдатом ОСОБА_4 , що підтверджується Витягом із Наказу командира військової частини НОМЕР_3 № 29 від 06.07.2025.

Доповіддю № 2692/591 від 07.07.2025 військової частини НОМЕР_3 повідомлено начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 про факт самовільного залишення військової частини (без зброї) військовослужбовцем, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації НОМЕР_3 солдатом ОСОБА_4 .

Факт перебування обвинуваченого на військовій службі підтверджується Витягом з Наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 27.05.2025 № 25, яким встановлено, що солдата ОСОБА_4 , який прибув для проходження військової служби з ІНФОРМАЦІЯ_4 28.05.2025, зараховано на всі види забезпечення, окрім продовольчого та вважати таким, що приступив до виконання службових обов?язків за посадою кухаря господарчого відділення взводу забезпечення зенітного ракетно-артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_3 .

Довідкою військово-лікарської комісії № 2025-0527-1419-5760-3 від 27.05.2025 зазначено, що старший солдат (запасу) ОСОБА_4 придатний до військової служби.

В період перебування у військовій частині солдат ОСОБА_4 за медичною допомогою не звертався, на обліку у психіатра та нарколога не перебував, що підтверджується медичною характеристикою начальника медичної служби військової частини НОМЕР_3 , а також карткою обстеження та медичного огляду військовозобов?язаного ОСОБА_4 від 27.05.2025 виданої КНП «ОКЛ ІФ ОР», в якій зроблено висновок про приданість обвинуваченого служити та наявний підпис обстежуваного ОСОБА_4 .

Обвинувачений ОСОБА_4 був ознайомлений про військові адміністративні проавопорушення та про кримінальну відповідальність за військові злочини, про що свідчить його особистий підпис 28.05.2025 у розписках.

Згідно з рішенням командира, за фактом самовільного залишення частини з 06.07.2025 солдатом ОСОБА_4 службове розслідування вирішено вважати завершеним. Солдата ОСОБА_4 притягнути до дисциплінарної відповідальності. Матеріали службового розслідування передано до Державного бюро розслідувань.

Досліджені документи є процесуальними джерелами доказів відповідно до вимог частини 2 статті 84 КПК України, які отримані в порядку, передбаченому КПК України.

Зазначені докази не викликають сумнівів у своїй достовірності, оскільки містять інформацію, яка відповідає дійсності. В своїй сукупності докази є достатніми та взаємопов`язаними між собою.

Висновки суду

Розглянувши кримінальне провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 в межах висунутого обвинувачення, допитавши останнього, дослідивши письмові матеріали, долучені прокурором відповідно до встановленого порядку, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_4 у самовільному залишенні військової частини

військовослужбовцем без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, доведено поза розумним сумнівом та кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ч. 5 ст. 407 КК України.

Обставини, що пом`якшують чи обтяжують покарання. Мотиви призначення покарання.

Вирішуючи питання про призначення виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд дійшов наступного висновку.

Згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ст. 65 зазначеного Кодексу суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Згідно положень ч. 5 ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, віднесено до категорії тяжких злочинів.

Санкція ч. 5 ст. 407 КК України передбачає позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років.

Відповідно до вимог ст. 66 КК України обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , судом не встановлено.

Згідно з вимогами ст. 67 КК України, обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , судом не встановлено.

Європейський Суд з прав людини у рішенні від 03.10.2002 в справі «Бемер проти Німеччини» зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою.

Суд, при обранні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , враховує особу обвинуваченого, й ті обставини, що скарг на його поведінку у міськвиконком Яремчанської міської ради Івано-Франківської області не надходило, до адміністративної відповідальності адмінкомісією при міськвиконкомі не притягувався, не є депутатом Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, неодружений (розлучений), із повною середньою освітою, на утриманні має двох неповнолітніх дитей, раніше не судимий, на обліку в психіатра чи нарколога не перебуває, а також його ставлення до вчиненого, яке полягає у визнанні винуватості, однак свої дії він не засуджує й не має бажання виправитися.

При призначенні покарання ОСОБА_4 в межах санкції кримінального закону, що передбачає відповідальність за вчинене, з огляду на ступінь тяжкості та фактичні обставини вчиненого ним правопорушення, скоєного у сфері військових кримінальних правопорушень, а боротьба з порушеннями порядку несення військової служби в Україні наразі є критично важливою, та відсутність обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання, враховуючи думки учасників, суд вважає, що виправлення ОСОБА_4 можливе при призначенні йому покарання у виді позбавлення волі з реальним його відбуттям, однак у мінімальній межі санкції ч. 5 ст. 407 КК України.

У справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 (заява № 10249/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від

суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Саме таке покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність

розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.

Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

Призначене покарання також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України заходом забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи.

Ухвалою слідчої судді Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 09.01.2026 було застосовано до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави в сумі 66 560,00 грн. Згідно квитанції від 12.01.2026 застава в розмірі 66 560,00 грн була сплачена ОСОБА_8 .

Відповідно до ч. 11 ст. 182 КПК України, застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Враховуючи вищезазначене, й те, що підстав для звернення застави в дохід держави, внесеної ОСОБА_8 , судом не встановлено, застава, внесена останнім згідно з квитанцією від 26.09.2025 у розмірі 66 560,00 грн, підлягає поверненню.

Цивільний позов у справі не заявлено.

Витрат та речових доказів у даному кримінальному провадженні не має.

Керуючись ст. 368, 369, 371, 373-374, 376, 392, 395, 615 КПК України,

у х в а л и в :

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Строк відбування покарання рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу залишити попередній - у виді застави.

Заставу в розмірі 66 560,00 (шістдесяти шести тисяч п`ятсот шістдесят) гривень, яка внесена на депозитний рахунок Яремчанського міського суду Івано-Франківської області, код за ЄДРПОУ: 26289647; Отримувач: ТУ ДСА України в Івано-Франківській області; Банк отримувача: ДКСУ, м. Київ; код банку отримувача (МФО) 820172, номер рахунку (IBAN):

UA 158201720355259002000002265 - повернути ОСОБА_8 , як заставодавцю після набрання вироком законної сили.

Вирок може бути оскаржений до Івано-Франківського апеляційного суду через Яремчанський міський суд Івано-Франківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 6 ст. 376 КПК України копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Головуюча суддя: ОСОБА_9