Ухвала суду № 136857615, 27.05.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/5846/21

Провадження № 1-кп/344/608/26

У Х В А Л А

27 травня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю: секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

представника потерпілого ОСОБА_4 ,

захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження з обвинувальним актом про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК, -

В С Т А Н О В И В:

Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області розглядається кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_7 за ч.1 ст.121 КК України.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 березня 2026 року продовжено щодо обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 28 травня 2026 року включно.

Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

У судовому засіданні прокурором подано клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 . Підтримуючи подане клопотання, мотивував його наявністю ризиків, передбачених п.п.1, 3, 4 ст.177 КПК України: переховування від суду, оскільки ОСОБА_7 інкримінується вчинення тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років, незаконного впливу на свідків, що ще не допитувалися під час судового розгляду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, не прибуваючи за викликами до суду.

Представник потерпілого ОСОБА_4 підтримала клопотання прокурора.

Захисник ОСОБА_5 заперечила щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , зазначила, що ризики, на які посилається прокурор у поданому клопотанні, не існували, не існують і не будуть існувати. Під час розгляду даного кримінального провадження іншим складом суду до обвинуваченого застосовувався запобіжний захід у виді домашнього арешту, неявок у судові засідання без поважних причин обвинувачений не допускав, на свідків чи потерпілого не впливав, нових злочинів не вчиняв, від суду не переховувався. Просила врахувати винятковість запобіжного заходу у виді тримання під вартою, розумні строки, особу обвинуваченого його похилий вік, наявність постійного місця проживання, міцні соціальні зв`язки, наявність на утриманні батьків похилого віку, що мають незадовільне здоров`я та потребують постійного догляду, а також незадовільне здоров`я обвинуваченого, а тому змінити запобіжний захід щодо ОСОБА_7 на інший, більш м`який домашній арешт.

Захисник ОСОБА_6 підтримав позицію захисника ОСОБА_5 , заперечив проти задоволення клопотання прокурора, вказав, що ризики, наведені у клопотанні, нічим не підтверджені, пред`явлене обвинувачення не відповідає вимогам «розумної підозри», оскільки об`єктивне розслідування у даному випадку фактично не проведено. Просив врахувати особу обвинуваченого, наявність на утриманні осіб похилого віку, що мають незадовільний стан здоров`я, наявність міцних соціальних зв`язків, працевлаштування обвинуваченого, виникнення в останнього проблем з погашенням кредиту внаслідок перебування під вартою, а тому з посиланням на практику ЄСПЛ просив відмовити у задоволенні клопотання сторони обвинувачення, а у разі необхідності обрати ОСОБА_7 запобіжний захід домашній арешт у нічний час, з покладенням відповідних обов`язків.

Обвинувачений підтримав думку захисників, просив врахувати незадовільний стан здоров`я та змінити застосований до нього запобіжний захід на домашній арешт, ствердив, що перешкоджати кримінальному провадженню не буде, оскільки зацікавлений у встановленні істини у справі.

Відповідно до ч. 1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

При цьому ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити. Отже ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови достатньої їх ймовірності.

Вислухавши сторін, вивчивши матеріали кримінального провадження з цього приводу, в тому числі дані, що характеризують особу ОСОБА_7 , його вік, стан здоров`я та майновий стан, наявність постійного місця проживання, міцність соціальних зв`язків (одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, батьки обвинуваченого, що є особами похилого віку та хворіють, проживають за межами Івано-Франківської області у м.Ічня), репутацію обвинуваченого, що раніше судимий вироком Тлумацького районного суду від 04.03.2019 за ч.1 ст.310, ч.2 ст.309, ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбуття покарання з встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки, у даному кримінальному провадженні обвинуваченому ОСОБА_7 інкримінується вчинення кримінального правопорушення у період іспитового строку за попереднім вироком суду, суд вважає, що на даний час існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, щодо переховування від суду, незаконного впливу на свідків, які ще не допитувалися під час судового розгляду, а також перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Крім того, суд враховує, що ризик у свою чергу не є визначеною подією, а по суті представляє ймовірність отримання несприятливих для судового провадження подій, визначених у ч.1 ст.177 КПК України.

Як вбачається з досудової доповіді про обвинуваченого ОСОБА_7 (т.6 а.с.70-71), ризик вчинення ОСОБА_7 повторного кримінального правопорушення оцінюється як високий, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінюється як високий.

Оцінюючи існування ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України переховування від суду, суд вважає, що внаслідок суспільної небезпечності дії, у вчиненні якої обвинувачується ОСОБА_7 , враховуючи санкцію ч.1 ст.121 КК України, що інкримінована обвинуваченому, є об`єктивні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від суду, що призведе до порушення розумних строків судового розгляду. Суд також враховує, що під час попереднього судового розгляду ухвалами суду від 12.02.2025, 17.02.2025, 19.02.2025 до обвинуваченого застосовувалися приводи у зв`язку з неявкою останнього у судові засідання під час дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту з покладенням відповідних обов`язків.

Щодо ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України незаконного впливу на учасників кримінального провадження - свідків, які ще не допитувалися під час судового розгляду, суд зважає на процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме безпосередність дослідження доказів

Оцінюючи існування ризику, передбаченого п.4 ч.1 ст.177 КПК України перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, суд зважає на твердження сторони обвинувачення про те, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може не з`являтися на виклики прокурора та суду, тим самим затягуючи строки судового розгляду.

Серйозність пред`явленого обвинувачення, відповідно до п.81 рішення ЄСПЛ у справі від 26.07.2001 «Ілійков проти Болгарії» є тим фактором, який надає можливість продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки це є один із аспектів при оцінюванні загрози ухилення від слідства чи продовження заняття злочинною діяльністю.

Кримінальне провадження перебуває на стадії судового провадження, що обумовлює наявність певних особливостей. Зокрема, на стадії судового провадження такий стандарт доказування як «обґрунтована підозра» втрачає свою актуальність і при оцінці доказів повинен бути застосований критерій доведеності «поза розумним сумнівом», який випливає із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Однак, цей критерій може бути застосований тільки під час ухвалення остаточного судового рішення, яким кримінальне провадження буде розглянуто по суті.

На даний час дослідження доказів у цьому кримінальному провадженні триває.

Щодо твердження сторони захисту про незадовільний стан здоров`я обвинуваченого, суд звертає увагу, що згідно ст.11 Закону України «Про попереднє ув`язнення», медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідеміологічна робота у місцях попереднього ув`язнення організовуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров`я.

Обставини, що слугували підставою обрання щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не змінилися, інших обставин, котрі давали б підстави до зміни чи скасування запобіжного заходу, судом не встановлено, також не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого зможе забезпечити більш м`який запобіжний захід.

На переконання суду, застосування більш м`якого запобіжного заходу є недостатнім для забезпечення виконання ОСОБА_7 покладених на нього обов`язків. Запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_7 є співмірним і доцільним задля забезпечення дієвості даного кримінального провадження, а тому запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_7 у виді тримання під вартою слід продовжити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.176-178, 183, 331, 369-372, ч.2 ст.392 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 задовольнити. Застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою продовжити до 25 липня 2026 року включно.

Копію ухвали для виконання направити начальнику ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№12)» та вручити обвинуваченому і прокурору негайно після її оголошення, інші сторони мають право отримати її копію в суді.

Ухвалу може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_8