Рішення № 136856987, 25.05.2026, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2026 року Чернігів Справа № 620/4652/26

Чернігівський окружний адміністративний суду складі:

головуючого судді Клопота С.Л.,

за участю секретаря Шевченко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департамента соціальної політики Чернігівської міської ради про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради та просить наступне.

1. Визнати протиправною відмову Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради оформлену листом № 844/2-16.04/2026 від 25.02.2026 року у видачі ОСОБА_1 посвідчення члена сім' ї загиблого згідно із п. 1 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та визнати протиправним рішенням Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради № 07-07/193 від 25 лютого 2026 року про відмову в наданні статусу члена сім`ї загиблого(померлого) ветерана війни ОСОБА_1 .

2. Зобов`язати Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради надати ОСОБА_1 статус члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни та видати відповідне посвідчення встановленого зразка.

Позов мотивовано тим, що відмова Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради оформлена листом № 844/2-16.04/2026 від 25.02.2026 року у видачі ОСОБА_1 посвідчення члена сім' ї загиблого згідно із п. 1 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та рішенням Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради № 07-07/193 від 25 лютого 2026 року про відмову в наданні статусу члена сім`ї загиблого(померлого) ветерана війни ОСОБА_1 , є протиправними та порушують його права і соціальні гарантії.

Від представника позивача до суду надійшла заява, в якій вона просить розглядати справу без її участі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином. До суду надійшло клопотання від відповідача, в якому він просить розглядати справу за відсутності його представника, та відзив на позовну заяву.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позову має бути відмовлено, враховуючи таке.

З поданих суду доказів убачається, що ОСОБА_1 , який є особою з інвалідністю І «Б» групи з дитинства, 24 лютого 2026 року звертався до Департаменту із заявою про надання статусу та видачу посвідчення «Член сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни» стосовно померлого батька ОСОБА_2 , додавши до заяви копії:

паспорта громадянина України ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , виданого Деснянським ВМ УМВС України в Чернігівській області 14 лютого 2000 року;

картки платника податків ОСОБА_1 , виданої Чернігівською державною податковою інспекцією Головного управління ДПС у Чернігівській області 02 грудня 2025 року;

свідоцтва про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 10 жовтня 1975 року;

свідоцтва про смерть ОСОБА_2 серії НОМЕР_3 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 17 вересня 2025 року;

посвідчення особи з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни ОСОБА_2 серії НОМЕР_4 від 24 квітня 2000 року;

довідки Чернігівської обласної медико-соціальної експертної комісії № 1 серії МСЕ-ЧНВ № 365318 від 21 квітня 2000 року;

довідки Чернігівської спеціалізованої міжрайонної психо-неврологічної медико-соціальної експертної комісії серії МСЕ-ЧНВ № 417763 від 25 жовтня 2011 року;

посвідчення особи з інвалідністю І групи з дитинства ОСОБА_1 серії НОМЕР_5 від 23 січня 2008 року;

експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України по встановленню причинного зв`язку хвороб, інвалідності і смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС від 25 листопада 2025 року № 619, відповідно до якого захворювання, що призвело до смерті ОСОБА_2 , пов`язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС;

рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 19 грудня 2025 року у справі № 750/15697/25.

За наслідками розгляду вказаного звернення Департаментом соціальної політики Чернігівської міської ради у наданні статусу члена сім`ї загиблого(померлого) ветерана війни та посвідчення члена сім' ї загиблого згідно із п. 1 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ОСОБА_1 було відмовлено.

Не погодившись з цим, позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 4 Закону ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа: військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.

Померлий ОСОБА_2 мав статус особи з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни на підставі п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону.

Проте, предметом спору між позивачем та відповідачем є не надання померлому ОСОБА_2 статусу особи з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни, а надання/ненадання його сину ОСОБА_1 статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни на підставі положень Закону, що не є тотожним.

Статус ОСОБА_2 , як особи з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни, ніким не оспорюється.

Проте, одного цього статусу померлого ветерана війни не достатньо для надання членам його сім`ї статусу відповідно до Закону. Для надання такого статусу необхідним є відповідність умовам, які встановлені ст. 10 Закону.

Тобто, законодавцем встановлено можливість надання відповідного статусу членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, але не всіх ветеранів війни, а лише тих, які зазначені у ст. 10 Закону.

Відповідно до абз. 1 п. 1 ст. 10 Закону до сімей загиблих (померлих) ветеранів війни належать: сім`ї осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва), одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби (у тому числі на території інших держав) під час воєнних дій та конфліктів.

Тобто, статус таким особам надається у разі загибелі (смерті) внаслідок:

травми, поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків);

захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби (у тому числі на території інших держав) під час воєнних дій та конфліктів.

Надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни згідно з абз. 1 п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону пов`язане з установленням причинного зв`язку смерті ветерана війни лише із травмою, пораненням, контузією чи каліцтвом (а не захворюванням), одержаним під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків).

Визнання членами сімей загиблих (померлих) ветеранів війни згідно з абз. 1 п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону членів сім`ї осіб, які померли внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби чи службових обов`язків або роботами з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, Законом не передбачено.

Наведене вище узгоджується з роз`ясненнями Міністерства у справах ветеранів України № 15859/1.3/3.1-25 від 29 липня 2025 року.

Таким чином, відповідно до абз. 1 п. 1 ст. 10 Закону підставою для надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни є загибель (смерть) осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби (у тому числі на території інших держав) під час воєнних дій та конфліктів.

Виконання обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС не є військовою службою під час воєнних дій та конфліктів, оскільки аварія на ЧАЕС не відноситься до воєнних дій та конфліктів.

Тобто, захворювання померлого ОСОБА_2 не пов`язане з перебуванням на фронті та не одержане в період проходження військової служби (у тому числі на території інших держав) під час воєнних дій та конфліктів.

Будь-яких доказів належності позивача та його померлого батька до категорій осіб, які передбачені абз.абз. 2-4 п. 1, п.п. 2-4 ст. 10 Закону позивачем не надано, тому будь-які правові підстави для надання йому статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни на підставі абз., абз. 2-4 п. 1, п.п. 2-4 ст. 10 Закону відсутні.

Враховуючи що саме захворювання, а не травма (поранення, контузія, каліцтво), пов`язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та не пов`язане з перебуванням на фронті і не одержане в період проходження військової служби (у тому числі на території інших держав) під час воєнних дій та конфліктів, стало причиною смерті ОСОБА_2 , відсутні правові підстави для надання його сину ОСОБА_1 статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни на підставі абз. 1 п. 1 ст. 10 Закону.

Від так, суд дійшов переконання, що рішенням Департаменту № 07-07/193 від 25 лютого 2026 року ОСОБА_1 правомірно та обґрунтовано відмовлено в наданні статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для відмови у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Департамента соціальної політики Чернігівської міської ради (вул. Івана Мазепи, 19, м. Чернігів,Чернігівська обл., Чернігівський р-н,14017) про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення виготовлено 26 травня 2026 року.

Суддя Сергій КЛОПОТ