Рішення № 136856922, 14.05.2026, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/83/26-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Анісімова О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Жабокріцької Я.В.,

представника позивача Єремейчук А.А.,

представників відповідача Теутуляк С.А., Проскурняк Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень, рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку,-

В С Т А Н О В И В:

I. РУХ СПРАВИ

1.1. ОСОБА_1 (далі позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернівецькій області (далі відповідач або ГУ ДПС), в якому просить визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення №00000/29908/Ж10/24-13-24-04 від 19.09.2025 року про застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 5 783 846,06 грн;

- податкове повідомлення-рішення № 00000/29895/Ж10/24-13-24-04 від 19.09.2025 року про застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 333 775,75 грн;

- податкове повідомлення-рішення №00000/29893/Ж10/24-13-24-04 від 19 вересня 2025 року про застосування грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 1 232 023,39 грн та про застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 308 005,85 грн;

- податкове повідомлення-рішення №00000/29896/Ж10/24-13-24-04 від 19.09.2025 року про донарахування акцизного податку в розмірі 215,35 грн та про застосування штрафної (фінансової) санкції у сумі 53,84 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №00000/29899/Ж10/24-13-24-04 від 19.09.2025 року про застосування штрафної (фінансової) санкції у сумі 24 000 грн;

- податкове повідомлення-рішення №00000/29903/Ж10/24-13-24-04 від 19.09.2025 року про застосування штрафної (фінансової) санкції у сумі 24 000 грн;

- податкове повідомлення-рішення № 00000/29897/Ж10/24-13-24-04 від 19.09.2025 року про застосування штрафної (фінансової) санкції у сумі 4 420 грн;

- податкове повідомлення-рішення №00000/29894/Ж10/24-13-24-04 від 19.09.2025 року про застосування грошового зобов`язання з військового збору у розмірі 168 408,52 грн та про застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 42 102,13 грн;

- податкове повідомлення-рішення №00000/29889/Ж10/24-13-24-04 від 19.09.2025 року про застосування штрафної (фінансової) санкції у сумі 1 020 грн;

- податкове повідомлення-рішення №00000/29891/Ж10/24-13-24-04 від 19.09.2025 року про застосування штрафної (фінансової) санкції у сумі 1 020 грн;

- рішення №16780/6/24-13-24-04 від 19.09.2025 року про анулювання реєстрації платника єдиного податку.

1.2. Ухвалою суду від 13.01.2026 позовну заяву залишено без руху.

1.3. Ухвалою суду від 22.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

1.4. Ухвалою суду від 23.04.2026, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

2.1. Обґрунтовуючи цей позов, позивач зазначає, що 07.07.2011 ОСОБА_1 зареєстрована як суб`єкт господарювання, фізична особа-підприємець. В перевіряємому періоді здійснювала роздрібну торгівлю продуктами харчування, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування (ІІ група єдиного податку). 20.03.2025 позивач звернулась до відповідача із заявою про припинення підприємницької діяльності.

2.2. У зв`язку з цим відповідач провів документальну позапланову невиїзну перевірку за результатами якої складено акт №22499/Ж5/24-13-24-04-05/ НОМЕР_1 від 20.06.2025. Після подання позивачем заперечень 18.07.2025 та проведення повторної перевірки, складено акт №34317/Ж5/24-13-24-04-05/3232212388 від 12.09.2025, на підставі якого 19.09.2025 прийнято оскаржувані рішення. За результатами адміністративного оскарження рішенням ДПС України від 05.12.2025 скаргу залишено без задоволення.

2.3. Щодо рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку (рішення №16780/6/24-13-24-04) та пов`язаних нарахувань з ПДФО, військового збору: позивач вважає анулювання незаконним, оскільки поодинокі операції з реалізації підакцизних товарів на загальну суму 4 306,99 грн (менше 0,1% загального доходу) не свідчать про систематичний характер такої діяльності. Анулювання реєстрації відбулось ретроспективно з 01.04.2023, тобто майже за два з половиною роки до дати прийняття рішення, що, на думку позивача, суперечить ст.58 Конституції України. При цьому для нарахування ПДФО не враховані документально підтверджені готівкові витрати позивача на придбання товарів на суму 2 689 532,65 грн.

2.4. Щодо ПДВ та штрафу у розмірі 333 775,75 грн. (ППР №00000/29895): позивач стверджує, що контролюючий орган підмінив поняття «дохід» та «обсяг оподатковуваних операцій». Без встановлення конкретних операцій постачання та їх «першої події» нарахування ПДВ є безпідставним.

2.5. Щодо порушення вимог Закону № 265/95-ВР та штрафу у розмірі 5 783 846,06 грн. (ППР №00000/29908): позивач зазначає, що РРО фактично застосовувався, виторг відображався в СОД РРО. Контролюючий орган безпідставно ототожнив різницю між задекларованим доходом та виторгом через РРО з «непроведеними розрахунковими операціями», не зазначивши жодної конкретної операції без РРО.

2.6. Щодо акцизного податку та пов`язаних санкцій (ППР №00000/29896, №00000/29899, №00000/29903, №00000/29897): позивач зазначає, що поодинокі операції з підакцизними товарами не утворюють самостійного забороненого виду діяльності; обов`язок отримання ліцензії та подання декларацій акцизного податку є похідним від фактичного здійснення відповідної діяльності.

2.7. Щодо військового збору (ППР №00000/29894): позивач вказує, що платники єдиного податку звільнені від сплати військового збору з доходів від підприємницької діяльності, а також що після складення акту перевірки контролюючий орган незаконно змінив суми нарахувань супровідним листом від 22.09.2025.

2.8. Щодо штрафів за ненадання документів (ППР №00000/29889 та №00000/29891): позивач стверджує, що первинні документи фактично надавалися для перевірки, хоча й у хаотичному порядку, що контролюючий орган безпідставно прирівняв до їх ненадання.

Позиція відповідача

2.9. Відповідно до відзиву та пояснень представників відповідача у судовому засіданні, ГУ ДПС вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

2.10. ГУ ДПС стверджує, що в першому кварталі 2023 року позивач здійснювала реалізацію підакцизних товарів (алкогольних напоїв та тютюнових виробів), що підтверджується даними СОД РРО. Відповідно, з 01.04.2023 позивач зобов`язана була перейти на загальну систему оподаткування. У зв`язку із цим відповідачем прийнято рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку та всі похідні донарахування.

2.11. Відповідач зазначає, що за результатами перевірки підтверджено перевищення позивачем порогу 1 000 000 грн. для обов`язкової реєстрації платником ПДВ, а також встановлено різницю між задекларованим доходом та виторгом через РРО, яку відповідач кваліфікує як непроведені розрахункові операції.

2.12. Щодо коригування сум акту перевірки листом від 22.09.2025, відповідач вважає це технічним виправленням допущеної помилки.

III. ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

3.1. Дослідженням матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрована як фізична особа-підприємець з 07.07.2011. У перевіряємому періоді здійснювала роздрібну торгівлю продуктами харчування, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування (ІІ група єдиного податку).

3.2. На підставі наказу ГУ ДПС у Чернівецькій області №992-п від 30.04.2025 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка за період з 01.01.2018 по 20.03.2025, за результатами якої складено акт №22499/Ж5/24-13-24-04-05/3232212388 від 20.06.2025.

3.3. Після подання позивачем заперечень ГУ ДПС прийнято рішення про проведення повторної перевірки на підставі наказу №1589-п від 28.07.2025, яка документована актом перевірки №34317/Ж5/24-13-24-04-05/3232212388 від 12.09.2025. Позивачем для перевірки надано в хаотичному порядку видаткові накладні, товарно-транспортні накладні від постачальників та вибірково платіжні доручення (акт про надання документів не в повному обсязі від 12.09.2025 №772/Ж6/24-13-24-04).

3.4. Актом перевірки від 12.09.2025 встановлено, що в першому кварталі 2023 року через РРО позивача (фіскальний №3001022552) пройшли операції з реалізації підакцизних товарів алкогольних напоїв (бренді) та тютюнових виробів на загальну суму 4 306,99 грн. без відповідних ліцензій. Повний перелік реалізованих підакцизних товарів міститься на стор. 11-12 акту перевірки.

3.5. Позивач не спростовуючи факт реалізації підакцизних товарів у першому кварталі 2023 року, стверджує, що такі операції, якщо вони були, мали поодинокий, несистематичний характер і могли статися внаслідок помилки касира, яка випадково вибила цей товарі в чеку.

3.6. Відповідно до даних СОД РРО: за 2023 рік виторг через РРО склав 427 349,40 грн.; за 2024 рік 1 178 297,24 грн. Водночас у деклараціях платника єдиного податку задекларований дохід за 2024 рік 5 122 000,00 грн., за перший квартал 2025 1 884 000,00 грн.

3.7. Після підписання та реєстрації акту перевірки від 12.09.2025 контролюючий орган супровідним листом від 22.09.2025 №16841/6/24-13-24-04 повідомив про допущену «технічну помилку» та запропонував вважати правильними суми військового збору 93 914,15 грн. та 168 408,52 грн. (замість зазначених в акті 28 174,25 грн. та 102 668,62 грн.). ППР №00000/29894 прийнято вже з урахуванням «виправлених» сум.

3.8. Рішенням ДПС України №35036/6/99-00-06-01-02-06 від 05.12.2025 адміністративну скаргу позивача залишено без задоволення. Рішення отримано позивачем 11.12.2025, позов подано у встановлений строк.

IV. ПОЗИЦІЯ СУДУ

4.1. Предметом оскарження у цій справі є рішення та податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС, прийняті за наслідками документальної позапланової невиїзної перевірки діяльності ОСОБА_1 .

Щодо рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку

4.2. Відповідно до пункту 299.11 статті 299 Податкового кодексу України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої третьої груп вимог, встановлених відповідною главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення.

4.3. Згідно підпункту 3) пп.291.5.1 п.291.5 ст.291 ПК України не можуть бути платниками єдиного податку першої-третьої груп суб`єкти господарювання, які здійснюють виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємностях до 20 літрів та діяльності фізичних осіб, пов`язаної з роздрібним продажем пива, сидру, пері (без додання спирту) та столових вин).

4.4. Тобто, фізичним особам-підприємцям, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, як платники єдиного податку другої групи, заборонено здійснення продажу підакцизних товарів. У іншому випадку на таку особу покладено обов`язок самостійно перейти на інший вид системи оподаткування з першого числа місяця, що настає за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності.

4.5. Так документальною перевіркою, встановлено, що згідно бази даних СОД РРО дані чеків - «Товари», позивачем проведено через РРО № 3001022552 групи підакцизних товарів у період з лютого 2023 року по лютий 2025 року. А саме ОСОБА_1 24.02.2023 здійснила реалізацію алкогольного напою (бренді) та тютюнових виробів (повний перелік реалізованих підакцизних товарів знаходиться на стор. 11-12 акту перевірки).

4.6. Водночас суд звертає увагу, що згідно пунктів 1, 2, 3, 4, 7 розділу II Порядку функціонування Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 05.08.2020, №477 СОД РРО - інформаційна система, призначена для збору, зберігання, використання даних РРО та ПРРО (у тому числі електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, створених РРО та ПРРО), перевірки справжності та достовірності розрахункових документів.

4.7. Наведене свідчить, що позивач порушила умови перебування на спрощеній системі оподаткування, визначенні Податковим кодексом України, а отже, у ГУ ДПС існували правові підстави для прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку.

4.8. Відповідно до пп. 9 п. 298.2.3 ч. 298.2 ст. 298 ПК України у разі здійснення платниками першої або другої групи діяльності, яка не передбачена у підпунктах 1 або 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених Кодексом, з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому здійснювалася така діяльність.

4.9. Крім цього, платник єдиного податку повинен в податковій декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця додатково відобразити окремо доходи, отримані від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування та застосувати до них ставку єдиного податку у розмірі 15 відсотків.

4.10. Суд звертає увагу на те, що Верховний Суд при розгляді подібних адміністративних справ сформував наступні висновки (див. постанову Верховного Суду від 18.03.2025, справа №160/21398/24): реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. При цьому, прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (постанови від 26 лютого 2019 року у справі №805/1396/17-а, від 05 лютого 2019 року у справі №805/206/17-а, від 24 січня 2019 року у справі №813/1346/18, від 05 червня 2018 року у справі №813/4266/17).

4.11. У зв`язку із здійсненням ОСОБА_1 видів діяльності, які не передбачені у підпункті 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, відповідно до пункту 299.11 статті 299 Податкового кодексу України реєстрація платника єдиного податку підлягає анулюванню шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу з 01.04.2023 року.

4.12. Суд звертає увагу на доводи позивача щодо несистематичного та незначного обсягу операцій з підакцизними товарами (4 306,99 грн., або менше 0,1% загального доходу). Разом з тим, системний аналіз пп.291.5.1 п.291.5 ст.291 ПК України свідчить, що встановлена заборона є категоричною та безумовною: наявність навіть поодиноких операцій з реалізації підакцизних товарів (на які не поширюються виключення, передбачені цією нормою) позбавляє права перебування на спрощеній системі оподаткування II групи. Законодавець не встановив жодного вартісного або кількісного мінімального порогу для застосування цього обмеження.

4.13. Щодо доводів про ретроспективний характер анулювання: суд зазначає, що відповідно до п.299.11 ст.299 ПК України анулювання здійснюється з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. Оскільки порушення допущено в I кварталі 2023 року, анулювання з 01.04.2023 є не ретроспективним застосуванням закону, а встановленим законом наслідком вчиненого порушення. Положення статті 58 Конституції України у цьому контексті не порушені.

4.14. Таким чином, суд приходить до висновку, що рішення ГУ ДПС №16780/6/24-13-24-04 від 19.09.2025 про анулювання реєстрації платника єдиного податку ОСОБА_1 з 01.04.2023 є правомірним.

Щодо методики нарахування ПДФО та штрафу (ППР №00000/29893)

4.15. Суд звертає увагу, що хоча правові підстави для нарахування ПДФО за загальною системою оподаткування є, оцінці підлягає також правомірність методики визначення бази оподаткування.

4.16. Відповідно до п.177.2 ст.177 ПК України об`єктом оподаткування ПДФО є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю.

4.17. Дослідженням матеріалів справи встановлено, що позивач, обґрунтовуючи свою позицію, надала суду акти звірки з контрагентами, які на її думку документально підтверджують готівкові витрати на придбання товарів у ТОВ «Глобинський м`ясокомбінат», ТОВ «Чернівецький хлібокомбінат», ТОВ «КЛАС і К», ТОВ «Рошен-Буковина» на загальну суму 2 689 532,65 грн.

Натомість контролюючий орган при визначенні витратної частини фактично не аналізував зазначені готівкові витрати, сформувавши витрати виключно на підставі банківських виписок та наданих позивачем первинних документів.

4.18. З цього приводу суд звертає увагу на правову природу актів звірки.

Зокрема, Верховний Суд у постанові від 21.12.2020, справа №916/499/20 зазначив наступне: «Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб…»

4.19. Підсумовуючи наведене, слід зазначити, що відповідно до чинного законодавства України та стандартів бухгалтерського обліку, акт звірки розрахунків сам по собі не є первинним документом, який підтверджує витрати. Він лише фіксує стан взаєморозрахунків між сторонами на певну дату та не підтверджує факт здійснення господарської операції (передачу товару, надання послуги), а лише констатує згоду або незгоду сторін із даними, що вже відображені в обліку.

Акт звірки може лише підтверджувати дані, що випливають із первинних документів, але не замінювати їх. Платник податків не можете відобразити витрати в обліку лише на підставі акта звірки. Якщо у вас відсутній акт наданих послуг чи накладна, витрати вважатимуться недокументованими, що призведе до штрафів під час податкової перевірки.

4.20. Отже, враховуючи те, що акти звірки не є первинними документами в розумінні ПК України, які посвідчують господарські операції позивача з ТОВ «Глобинський м`ясокомбінат», ТОВ «Чернівецький хлібокомбінат», ТОВ «КЛАС і К», ТОВ «Рошен-Буковина» на загальну суму 2 689 532,65 грн, слідує, що такі витрати є недокументованими та не можуть враховуватися судом.

Водночас суд звертає увагу, що позивач ні відповідачу під час здійснення перевірки, ні суду, не надала будь-яких первинних документів, на підтвердження проведення досліджуваних господарських операцій.

4.21. Щодо аналізу банківської виписки, згідно якої за безготівковими операціями у 2023-2025 роках позивач перераховував за товар, своїм контрагентам ТОВ «РОМА», ТОВ «СпринтерЦентр», ТОВ «ФІОРД» та ТОВ «СТВ Центр» гроші в сумі 1637141,28 грн., що перевищує обсяг витрат, врахований податковим органом при розрахунку чистого оподатковуваного доходу, то з цього приводу суд звертає увагу на висновок щодо застосування права, який сформував Верховний Суд у своїй постанові від 16.09.2025, справа №380/8798/21:

«Відповідно до пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Цьому обов`язку кореспондує право посадових осіб контролюючого органу при проведенні перевірок вимагати і отримувати у платників податків копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Таке право закріплене нормою пункту 85.4 статті 85 ПК України.

Отже, надання платником фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих ним показників податкового обліку. Обов`язок платника зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України до їх відсутності. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами. Якщо платник після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені ним у податковій звітності, але не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.»

4.22. За таких обставин, суд вважає, що ненадання ОСОБА_1 документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється до їх відсутності, внаслідок чого посадові особи ГУ ДПС при здійсненні перевірки могли та мала використовувати наявну у них податкову інформацію, з метою встановлення істини.

Тобто, ненадання позивачем під час податкової перевірки будь-яких первинних документів на підтвердження господарських операцій з ТОВ «РОМА», ТОВ «СпринтерЦентр», ТОВ «ФІОРД» та ТОВ «СТВ Центр», прирівнюється до їх відсутності та свідчить про те, що такі витрати не можуть враховуватися при розрахунку чистого оподаткованого доходу.

Банківська виписка є достатнім доказом понесених витрат, лише у разі її поєднання з іншими документами, які позивач ненадав суду.

4.23. Представниця позивача, в обґрунтування своєї позиції зазначає, що висновок про порушення ОСОБА_1 податкового законодавства базується на даних річних податкових деклараціях про майновий стан і доходи, без посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що суперечить логіці та вимогам ПК України.

4.24. З цього приводу суд звертає увагу, що посадовими особами ГУ ДПС, перед початком проведення досліджуваної перевірки, надано ОСОБА_1 запит №14656/6/24-13-24-04 від 05.08.2025 «Про надання документів» (Т.2, а.с.146-148), на що останньою надано частково видаткові накладні, товарно - транспортні накладні від постачальників та вибірково, не в повному обсязі платіжні доручення, виписки банківських рахунків з відображенням витратної частини та підтвердження оплати частини видаткових накладних.

4.25. У ході опрацювання та аналізу витрат, представлених для проведення перевірки позивачем, посадовими особами ГУ ДПС проведено співставлення банківських виписок та видаткових накладних, відповідно до чого, сформовано витратну частину виключно на основі наданих банківських виписок, які підтверджують оплату придбаних товарів, що використовувались платником під час здійснення господарської діяльності.

4.26. Так, актом перевірки встановлено, що період з 01.04.2023 по 20.03.2025 ОСОБА_1 отримувала доходи від реалізації товарів, згідно системи облікових даних реєстраторів розрахункових операцій та доходи виплачені за ознакою 157, згідно ЦБД ДРФО. Зокрема, згідно аналізу інформації щодо сум виторгів РРО інформаційної системи СОД РРО, сума виторгів в період з 01.04.2023 по 20.02.2025 складає 1 505 209,43 грн: за період з 01.04.2023 - 31.12.2023 - 283 055,25 грн; за 2024 рік - 1178 297,24 грн; за період з 01.01.2025 - 20.02.2025 - 43 856,94 грн.

4.27. Згідно відомостей з ЦБД ДРФО встановлено, що ОСОБА_1 за період з 01.04.2023 по 20.03.2025 отримувались доходи за ознакою доходу 157 від ІП «КОКА-КОЛА БЕВЕРІДЖИЗ УКРАЇНА ЛІМІТЕД» у сумі 109 784 грн, а саме: травень 2023 року сума виплаченого доходу 62 514,00 грн; жовтень 2023 року сума виплаченого доходу 47 270,00 грн.

4.28. Окрім цього, ОСОБА_1 , самостійно задекларовано суми отриманих доходів згідно поданих декларацій платника ЄП, а саме: 01.04.2023 - 31.12.2023 - 844 705,85 грн; 2024 рік - 5 122 000,00 грн; 01.01.2025 - 20.03.2025 - 1 884 000,00 грн;

Перевіркою правильності визначення загального оподатковуваного доходу за період з 01.04.2023 по 20.03.2025 встановлено його заниження на загальну суму 7 850 705,85 грн.

4.29. Перевіркою достовірності відображених показників у поданій Декларації про майновий стан та доходи та додатку Ф2 до неї за період з 01.04.2023 - 20.03.2025 встановлено:

1) Перевіркою відображеного показника у колонці 5 додатку Ф2 Декларації про майновий стан та доходи «вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції» показників за період з 01.04.2023 - 20.03.2025 у загальній сумі 0,00 грн. встановлено, що ОСОБА_1 здійснювала роздрібну торгівлю іншими продуктами харчування в спеціалізованих магазинах.

За результатами перевірки витрат віднесених на придбання товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції, сума витрат ТМЦ становить за період з 01.04.2023 по 20.03.2025 в загальній сумі 913 805,61 грн, а саме за період з 01.04.2023 по 31.12.2023 у сумі 664 685,19 грн та за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 у сумі 249 120,42 грн.

2) Перевіркою показників, відображених у колонці 6 додатків Ф2 до Декларацій про майновий стан та доходи „витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату" за період з 01.04.2023 по 20.03.2025 у загальній сумі 0,00 грн, що ОСОБА_1 у здійсненні господарської діяльності використовувала працю найманої особи - ОСОБА_2 (дата прийняття на роботу 14.08.2023, дата звільнення - 31.01.2024) та здійснювала нарахування заробітної плати за відповідні періоди.

Для визначення суми витрат, віднесених до витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату, для перевірки ОСОБА_1 не надано трудові договори, накази про прийняття на роботу, табелі робочого часу, відомості нарахування заробітної плати, відомості на виплату грошей та видаткові касові ордера, про що складено акт про надання документів не в повному обсязі від 12.09.2025 №772/Ж6/24-13-24-04.

Проте, згідно наявної інформації з баз даних ДПС України, а саме АІС «Податковий Блок», за період з 01.04.2023 по 20.03.2025, ОСОБА_1 було сплачено ПДФО, ВЗ та ЄСВ, а саме за період з 01.04.2023 по 31.12.2023 сплачено ПДФО в сумі 6 953,54 грн, ВЗ у сумі 691,06 грн та ЄСВ у сумі 25 313,33 грн. За період з 01.01.2024 по 31.12.2024 було сплачено ПДФО у сумі 21832,24 грн та ВЗ у сумі 2 765,81 грн.

Отже, за результатами перевірки сума витрат на оплату праці та нарахування на заробітну плату становить в загальній сумі 57 555,98 грн, а саме за період з 01.04.2023 року по 31.12.2023 у сумі 32 957,93 грн та за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 у сумі 24 598,05 грн.

3) Перевіркою відображеного показника у колонці 7 додатку Ф2 Декларації про майновий стан та доходи „інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг» за період з 01.04.2023 по 20.03.2025 у загальній сумі 0,00грн., встановлено, що ОСОБА_1 понесено витрати на сплату сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом.

Для визначення суми витрат за період з 01.04.2023по 20.03.2025 віднесених до інших витрат, для перевірки платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 не надано документів, щодо інших витрат, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг.

4.30. Згідно наявної інформації з баз даних ДПС України, а саме АІС «Податковий Блок», за період з 01.04.2023 по 20.03.2025, ОСОБА_1 було сплачено ЄСВ за себе, в загальній сумі 34 769,89 грн, а саме за період з 01.04.2023 по 31.12.2023 в сумі 9 340,94 грн., за 2024 рік в сумі 19 712,00 грн та за період з 01.01.2025 по 20.03.2025 в сумі 5 716,95 грн.

Отже, за результатами перевірки інших витрат, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг, встановлено виключно сплату єдиного соціального внеску в загальній сумі 34 769,89 грн. за період з 01.04.2023 по 20.03.2025.

4.31. Враховуючи наведене, податковою перевіркою правильності визначення документально підтверджених витрат, безпосередньо пов`язаних з одержанням доходу встановлено, що ОСОБА_1 за період з 01.04.2023 по 20.03.2025 не задекларовано суму витрат на загальну суму 1 006 131,48 грн, а саме за період з 01.04.2023 по 31.12.2023 в сумі 706984,06 грн, за 2024 рік в сумі 293 430,47 грн та за період з 01.01.2025 по 20.03.2025 в сумі 5716,95 грн, в результаті не подання Декларацій про майновий стан та доходи та додатку Ф2 до декларації за відповідні періоди.

4.32. Із врахуванням викладеного, слід прийти до висновку, що ОСОБА_1 , в порушення п. 177.1, п. 177.2 ст.177 ПК України занижено оподатковуваний дохід на загальну суму 6 844 574,37 грн, у тому числі за період з 01.04.2023 по 31.12.2023 на суму 137721,79 грн, за 2024 рік на суму 4 828 569,53 грн та за період з 01.01.2025 по 20.03.2025 на суму 1 878 283,05 грн, що призвело до заниження суми податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, за період з 01.04.2023 по 20.03.2025 на загальну суму - 1 232 023,39 грн.

4.33. Водночас суд звертає увага, що відповідно до пп.75.1.2 п..75.1 ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

4.34. Отже, аналізуючи викладене у своїй сукупності, слід прийти до висновку, що посадові особи ГУ ДПС мали не стільки право на використання під час перевірки ОСОБА_1 податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку іншої податкової інформації, яка в тому числі але не виключно містилася в ЄРПН, а скільки обов`язок.

4.35. А тому, відсутність посилань в акті перевірки на такі первинні документи, як видаткова накладна, рахунок фактура (особливо у зв`язку з їх ненаданням на законний запит), не може свідчити про порушення посадовими особами ГУ ДПС вимог ПК України.

4.36. Використана методика нарахування податкових зобов`язань є логічною та математично вірною. При її застосуванні презюмується правильність даних відображених у податкових деклараціях (розрахунках), оскільки вони сформовані за участі ОСОБА_1 .

Відповідачем, при проведенні нарахування податкових зобов`язань, враховувалися рух коштів по рахункам, кредиторська та дебіторська заборгованості, показники податкових декларацій. Наведений масив інформації, за наявних у справі обставин, надає можливість перевірити дотримання платником податків вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

4.37. За таких обставин, суд вважає, що ППР №00000/29893/Ж10/24-13-24-04 від 19.09.2025 є правомірним та не підлягає скасуванню.

Щодо військового збору ( НОМЕР_2 )

4.38. Обґрунтовуючи неправомірність цього податкового повідомлення рішення, позивач зазначає, що відповідно до підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХX ПК України об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 ПК України. Для фізичних осіб - підприємців, які перебувають на загальній системі оподаткування, таким об`єктом є чистий оподатковуваний дохід відповідно до пункту 177.2 статті 177 ПК України.

4.39. Водночас у спірному періоді позивач не перебувала на загальній системі оподаткування, а застосовувала спрощену систему оподаткування. Військовий збір не входить до переліку податків та зборів, які сплачуються платниками єдиного податку з доходів від підприємницької діяльності, а тому у позивача у перевіряємому періоді був відсутній об`єкт оподаткування військовим збором, а будь-які донарахування такого збору є безпідставними та такими, що суперечать прямим нормам Податкового кодексу України. Фактично контролюючий орган застосував до позивача правила оподаткування, які поширюються виключно на платників загальної системи оподаткування, що є грубим порушенням принципу законності оподаткування.

4.40. Однак, така позиція позивача є помилковою, оскільки суд вище визнав правомірним анулювання реєстрації платника єдиного податку з 01.04.2023, ОСОБА_1 з цієї дати перебуває на загальній системі оподаткування, що є підставою для нарахування військового збору як фізичної особи-підприємця.

4.41. Крім цього, у позові позивач зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення ґрунтується на незаконно змінених показниках акту перевірки. Зокрема, після складання та реєстрації акту документальної перевірки ГУ ДПС у Чернівецькій області супровідним листом від 22.09.2025 року №16841/6/24-13-24-04 повідомило про нібито допущену «технічну помилку» та запропонувало вважати правильними інші суми донарахувань, ніж ті, що були зазначені в акті перевірки, а саме замість сум 28 174,25 грн та 102 668,62 грн - суми 93 914,15 грн та 168 408,52 грн. Проте чинне податкове законодавство не передбачає можливості внесення змін до акту документальної перевірки шляхом будь-яких листів чи повідомлень.

4.42. З цього приводу суд звертає увагу на те, що дійсно відповідно до п.86.1 ст.86 ПК України та Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015, №727, акт документальної перевірки є службовим документом носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства. Пункту 6 Розділу ІІ зазначеного Порядку прямо забороняє будь-які виправлення цифрових показників, дат та інших даних в акті перевірки та його додатках.

4.43. Водночас, згідно акту перевірки, перевіркою правильності визначення суми чистого оподаткованого доходу з якого нараховується військовий збір, встановлено заниження суми чистого оподаткованого доходу на загальну суму на загальну суму 6 844 574,37 грн., у тому числі за період з 01.04.2023 по 31.12.2023 на суму 137 721,79 грн, за 2024 рік на суму 4 828 569,53 грн, та за період з 01.01.2025 по 20.03.2025 на суму 1 878 283,05 грн, в результаті допущених порушень податкового законодавства, що призвело до заниження військового збору від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 102 668,61 грн.

4.44. У подальшому після складення та реєстрації акту перевірки контролюючий орган у супровідному листі від 22.09.2025 №16841/6/24-13-24-04 повідомив про «технічну помилку» та запропонував вважати правильними суттєво відмінні суми (замість 102 668,62 грн 168 408,52 грн, замість 28 174,25 грн 93 914,15 грн).

4.45. Судом досліджено акт перевірки в цій частині (див стор.25, 52 акту перевірки, Т.2, а.с.173, 200), внаслідок чого встановлено, що посадова особа ГУ ДПС при визначенні ставки військового збору, помилково застосувала ставку 1,5% об`єкту оподаткування (не актуальна ставка), замість 5 % об`єкту оподаткування, що призвело до наявної помилки. Водночас показники заниження суми чистого оподаткованого доходу на загальну суму 6 844 574,37 грн., у тому числі за період з 01.04.2023 по 31.12.2023 на суму 137 721,79 грн, за 2024 рік на суму 4 828 569,53 грн, та за період з 01.01.2025 по 20.03.2025 на суму 1 878 283,05 грн, залишились не змінними.

Наведена помилка, жодним чином не впливає на цифрові показники господарської діяльності позивача, а пов`язана виключно із сумою нарахування військового збору. Акт перевірки містив достатні вихідні дані для самостійного розрахунку; предмет порушення не змінився.

4.46. Отже, проведення розрахунку податкового зобов`язання за платежем військовий збір здійснювалося, виходячи з того, що суми заниження чистого оподаткованого доходу складає 6 844 574,37 грн, а тому сума донарахованого військового збору має складати 168408,52 грн (6 844 574,37 грн х 5%), що вірно відображено в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні.

4.47. За таких обставин, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення №00000/29894/Ж10/24-13-24-04 від 19.09.2025, яким донараховано податкове зобов`язання з військового збору у розмірі 168 408,52 грн та штрафні санкції у розмірі 42 102,13 грн, є правомірним та не підлягає скасуванню.

Щодо визначення зобов`язань з ПДВ (ППР №00000/29895)

4.48. Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 181.1 статті 181 ПК України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1 000 000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник ПДВ. Водночас суд звертає увагу на виключення, яке містить ця норма: «крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи».

4.49. Обрахування граничного обсягу оподатковуваних операцій (1 млн. грн.), з досягненням якого пов`язується обов`язок зареєструватись платником ПДВ, особою, яка є платником єдиного податку, здійснюється з моменту, коли у цієї особи виник обов`язок перейти на загальну систему оподаткування, оскільки до цього ця особа звільнена від сплати ПДВ.

4.50. В особи, що перейшла зі спрощеної системи оподаткування на сплату інших податків і зборів, обов`язок зареєструватись платником ПДВ виникає в разі якщо загальна сума від здійснення операцій із постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню ПДВ, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1 000 000 гривень. При цьому обрахунок загальної суми розпочинається з часу переходу на загальну систему оподаткування, тобто для визначення наявності обов`язку щодо реєстрації платником ПДВ отримані від здійснення операцій на спрощеній системі оподаткування суми не враховуються (аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 26.02.2019, справа №814/4461/13-а, від 05.09.2019, справа №813/8772/14, від 16.10.2019, справа №1340/4383/18).

4.51. Крім цього, відповідно до п.54.3 ст. 54 ПК України якщо особа, що підлягає обов`язковій реєстрації як платника ПДВ, не подала своєчасно заяву та, відповідно, не зареєструвалася як платник ПДВ, контролюючий орган зобов`язаний самостійно за результатами проведення документальної перевірки визначити суму податкового зобов`язання з ПДВ.

4.52. У цій справі встановлено, що за результатом проведеної перевірки встановлено отримання ОСОБА_1 , доходів від здійснення реалізації товарів на основі баз даних СОД РРО, даних 1 ДФ ЦБД ДРФО та сум задекларованих платником доходів згідно самостійно поданих декларацій, а саме встановлено отримання доходу за період з 01.04.2023 (дата анулювання реєстрації платника єдиного податку ОСОБА_1 ) по 31.03.2024 у сумі 1 114 480,23 грн, що свідчить про те, що ОСОБА_1 , повинна була зареєструватись платником ПДВ з 11.04.2024 року.

4.53. ОСОБА_1 як платник ПДВ в ГУ ДПС у Чернівецькій області не реєструвалася.

4.54. Перевіркою повноти визначення податкових зобов`язань за період з 11.04.2024 по 20.03.2025 встановлено їх заниження всього на суму 1 335 103 грн, в тому числі за період з 11.04.2024 - 30.04.2024 у сумі 25244 грн, за травень 2024 року у сумі 38380 грн, за червень 2024 р. у сумі 37838 грн, за липень 2024 року у сумі 34761 грн, за серпень 2024 року у сумі 11690 грн, за вересень 2024 року у сумі 4095 грн, за жовтень 2024 року у сумі 6045 грн., за листопад 2024 року у сумі 5591 грн, за грудень 2024 року у сумі 794659 грн, за січень 2025 року у сумі 5534 грн, за лютий 2025 року у сумі 3238 грн та за період з 01.03.2025 по 20.03.2025 у сумі 368029 грн.

4.55. Щодо позицій позивача згідно яких в акті перевірки від 12.09.2025 і в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні відсутній належний розрахунок саме оподатковуваних операцій у розумінні ст. 185 ПК України; натомість контролюючий орган оперує категорією «дохід», сформованою шляхом механічного узагальнення різних джерел інформації (СОД РРО, 1ДФ, декларації); щодо того, що контролюючий орган не дослідив правову природу грошових надходжень, включених до складу «доходу» за результатами перевірки, та не встановив, чи є такі надходження оплатою за конкретні операції постачання (до складу доходу могли входити надходження, які не є оплатою за товари чи послуги та не утворюють об`єкта оподаткування ПДВ, зокрема безготівкові перерахування без використання електронних платіжних засобів, аванси, поворотна фінансова допомога, внутрішні переміщення власних коштів, помилкові або технічні надходження); щодо того, що зі змісту акта перевірки від 12.09.2025 вбачається суперечливість та довільність застосованого контролюючим органом методу розрахунку, оскільки одночасно використовуються показники з різною правовою природою, а в таблицях акта прямо зазначено, що «дохід за період з квітня 2022 року по грудень 2022 року не має можливості визначити, оскільки платником не надано для перевірки в повному обсязі документи», однак це не завадило контролюючому органу зробити категоричні висновки щодо досягнення порогу обов`язкової реєстрації платником ПДВ та визначити конкретну дату такої реєстрації, то суд зазначає наступне.

4.56. Позивач зобов`язана була зареєструватися, як платник ПДВ з 11.04.2024, однак цього не зробила, що обумовило нарахування податкових зобов`язань контролюючим органом, виходячи із суми реалізованого товару, яка визначалася самостійно ОСОБА_1 , під час декларування нею доходу. Водночас суд звертає увагу, що відповідачем повністю враховано наявні первинні документи та банківські виписки, в який не містяться операції, які не утворюють об`єкт оподаткування з ПДВ.

Доказів включення позивачем до доходу внутрішніх переказів, поворотної допомоги або технічних надходжень, немає. Господарські операції, за рахунок яких позивачем сформований декларований ним дохід, є оподаткованими операціями ПДВ в розумінні ПК України.

4.57. Відповідач, при здійсненні донарахувань з ПДВ керувався положеннями п. 187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 , п.193.1 ст.193 ПК України, що є правильним.

4.58. За таких обставин, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення №00000/29895/Ж10/24-13-24-04 від 19.09.2025 є правомірним та не підлягає скасуванню.

Щодо порушення вимог Закону № 265/95-ВР (ППР №00000/29908)

4.59. Обґрунтовуючи неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, позивач зазначає, що підставою для його складання стало порушення ним пп. 1, 2 та 3 ст. 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із змінами та доповненнями (далі - Закон № 265), в частині не проведення розрахункових операцій в готівковій/безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів) на повну суму покупки через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений у фіскальний режим роботи реєстратор розрахункових операцій у загальній сумі 5783 846,06 грн., в тому числі за 2024 рік у сумі 3 943 703 та за період з 01.01.2025 року по 20.03.2025 року у сумі 1 840 143,06 грн.

4.60. Зокрема, в п.2.8. «Перевірка дотримання вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР»» акту перевірки від 12.09.2025 року зазначено, що для здійснення розрахункових операцій в готівковій та/або безготівковій формі при продажу товарів платник податків фізична особа ОСОБА_1 в період з 12.10.2022 року по 20.02.2025 року застосовувала реєстратор розрахункових операцій, зареєстрований у ГУ ДПС у Чернівецькій області.

4.61. При визначенні суми донарахувань, контролюючий орган застосував наступну розрахункову модель: «Сума доходів, задекларованих платником податків у деклараціях платника єдиного податку» мінус «сума виторгу, відображеного через РРО за даними СОД РРО», що дорівнює «сума непроведених через РРО розрахункових операцій».

Позивач вважає, що наведене не відповідає фактичним матеріалами перевірки, є безпідставним та не законним, оскільки вона під час здійснення підприємницької діяльності використовувала реєстратор розрахункових операцій, який був зареєстрований в податковому органі, що повністю спростовує твердження про незастосування РРО як таке.

4.62. З цього приводу суд зазначає, що відповідач мав повні дані про виторг РРО за всі роки, що свідчить про те, що фіскалізація операцій відбувалася, РРО працював, дані передавалися до СОД РРО.

Однак це не свідчить, що позивачем здійснювалася фіскалізація усіх господарських операцій, пов`язаних з реалізацією продукції.

4.63. Так, згідно аналізу інформації щодо сум виторгів РРО інформаційної системи СОД РРО, сума виторгів за 2024 рік складає - 1 178 297,24 грн., за період з 01.01.2025 року по 20.02.2025 року - 43 856,94 грн. За результатом 2024 року, ОСОБА_1 до контролюючого органу подано податкову декларацію платника Єдиного податку за результатами звітного податкового періоду із зазначеною сумою одержаних доходів від здійснення підприємницької діяльності на суму 5 122 000,00 грн., та за результатом звітного податкового періоду платника з 01.01.2025 по 20.03.2025 платником податків ОСОБА_1 до контролюючого органу подано податку декларацію платника Єдиного податку із зазначеною сумою одержаних доходів від здійснення підприємницької діяльності на суму 1 884 000,00 грн.

Різниця в сумі задекларованих доходів та сум доходів проведених через РРО складає 5 783 846,06 грн., в тому числі за 2024 рік у сумі 3 943 703 та за період з 01.01.2025 року по 20.03.2025 року у сумі 1 840 143,06 грн.

4.64. Водночас суд звертає увагу, що позивач самостійно визначала під час декларування розмір свого доходу від здійснення підприємницької діяльності, який значно перевищує суми, які фіскалізовані за допомогою РРО.

Із врахуванням неналежного ведення обліку первинних документів та доказів того, що цей дохід не пов`язаний з продажом товарів у сфері торгівлі, уся сума доходу була визначена, як така, що отримана від основної діяльності позивача і підлягала проведенню через РРО.

4.65. У позові позивач зазначала, що її задекларований дохід міг включати безготівкові надходження на рахунок без застосування РРО, аванси, поворотну фінансову допомогу, внутрішні переміщення власних коштів та інші надходження, які відповідно до чинного законодавства не потребують застосування РРО. Однак, жодного доказу наведеного позивач суду не надала, як не надала його посадовим особами ГУ ДПС під час здійснення перевірки.

4.66. Натомість судом витребувано суцільну банківську виписку щодо руху коштів ОСОБА_1 за перевіряємий період, аналізом якої встановлено відсутність операцій пов`язаних з формуванням доходу за рахунок безготівкових надходжень на рахунок без застосування РРО, аванси, поворотну фінансову допомогу, внутрішні переміщення власних коштів та інші надходження, які відповідно до чинного законодавства не потребують застосування РРО.

4.67. Суд вважає, що за обставин які склалися під час цієї перевірки, використана методика нарахування податкових зобов`язань є логічною та математично вірною. При її застосуванні презюмується правильність даних відображених у податкових деклараціях (розрахунках), оскільки вони сформовані за участі ОСОБА_1 .

Відповідачем, при проведенні нарахування податкових зобов`язань, враховувалися рух коштів по рахункам, показники податкових декларацій. Наведений масив інформації, за наявних у справі обставин, надає можливість перевірити дотримання платником податків вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

4.68. Відповідно до статті 3 розділу II Закону №265 суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані:

- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

- у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій або програмних реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

4.69. Аналізуючи наведене вище у своїй сукупності, суд погоджується з позицією відповідача, яка викладена в акті перевірки та заявах по суті, згідно якої ОСОБА_1 не проведено розрахункових операцій в готівковій/безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів) на повну суму покупки через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений у фіскальний режим роботи реєстратор розрахункових операцій за період з 01.01.2024 по 20.03.2025 у розмірі 5 783 846,06 грн, в тому числі за 2024 рік у сумі 3 943 703 грн та за період з 01.01.2025 по 20.03.2025 у сумі 1840 143,06 грн.

4.70. За таких обставин, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення №00000/29908/Ж10/24-13-24-04 від 19.09.2025 є правомірним та не підлягає скасуванню.

Щодо акцизного податку, ліцензій та пов`язаних санкцій (ППР №00000/29896, №00000/29899, №00000/29903, №00000/29897)

4.71. Відповідно до ч.23 ст.15 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) може здійснюватися суб`єктами господарювання лише за наявності відповідних ліцензій. Аналогічні вимоги встановлені п.7 ст.16 Закону України від 18 червня 2024 року №3817-ІХ.

4.72. Згідно з актом перевірки та даними СОД РРО, позивач здійснювала реалізацію алкогольних напоїв (бренді) та тютюнових виробів без відповідної ліцензії.

Зокрема, перевіркою встановлено, що в період з 01.01.2018 по 20.03.2025 ОСОБА_1 , згідно даних, наявних в інформаційних базах даних ДПС України, а саме виторгів РРО, здійснювала продаж акцизних товарів без наявності ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, чим порушено вимоги ч. 23 ст. 15 Закону України № 481/95-ВР та п. 7 ст. 16 Закону України №3817-ІХ, а саме в період з 24.02.2023 року по 11.02.2025 року було реалізовано акцизних товарів на загальну суму 4 306,99 грн.

4.73. Відповідно до пп.213.1.9, пп.214.1.4, пп.215.3.10, п.216.9 ПК України позивач є платником акцизного податку від реалізації підакцизних товарів, а відповідно до пп.49.18.1 п.49.18 ст.49, п.223.1, п.223.2 ст.223 ПК України зобов`язана подавати декларації акцизного податку.

4.74. З огляду на доведений факт реалізації підакцизних товарів, суд вважає правомірними: донарахування акцизного податку (ППР №00000/29896) та застосування штрафних санкцій за реалізацію без ліцензії (ППР №00000/29899, №00000/29903) та за неподання декларацій акцизного податку (ППР №00000/29897).

4.75. За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні позову в частині податкових повідомлень-рішень №00000/29896/Ж10/24-13-24-04, №00000/29899/Ж10/24-13-24-04, №00000/29903/Ж10/24-13-24-04, №00000/29897/Ж10/24-13-24-04.

Щодо штрафів за ненадання документів (ППР №00000/29889, №00000/29891)

4.76. Відповідно до п.121.1 ст.121 ПК України відповідальність наступає за незабезпечення зберігання первинних документів або їх ненадання контролюючим органам при здійсненні податкового контролю.

4.77. Дослідженням матеріалів справи встановлено, що посадовими особами ГУ ДПС, перед початком проведення досліджуваної перевірки, надано ОСОБА_1 запити щодо надання документів, на що останньою надано частково видаткові накладні, товарно - транспортні накладні від постачальників та вибірково, не в повному обсязі платіжні доручення, виписки банківських рахунків з відображенням витратної частини та підтвердження оплати частини видаткових накладних.

4.78. Вибірковість подання витребуваних документів, підтверджується тим, що позивачем на вимогу суду надано суцільну банківську виписку, яка спростовує його позицію щодо предмету спору, а також окремо надано акти звірки, які не надавалися посадовим особам відповідача, під час проведення ними податкової перевірки.

4.79. Підсумовуючи наведене, слід прийти до наступних висновків:

- ОСОБА_1 незабезпечено зберігання первинних документів, які посвідчують господарські операції, за рахунок який нею сформований декларований дохід від здійснення підприємницької діяльності;

- ОСОБА_1 не надано усі витребувані посадовими особами ГУ ДПС під час здійснення перевірки первинні документи, які посвідчують декларований дохід від здійснення підприємницької діяльності.

4.80. За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні позову в частині податкових повідомлень-рішень №00000/29889/Ж10/24-13-24-04 від 19.09.2025 про застосування штрафної (фінансової) санкції у сумі 1 020 грн та №00000/29891/Ж10/24-13-24-04 від 19.09.2025 про застосування штрафної (фінансової) санкції у сумі 1 020 грн.

4.81. За таких обставин, суд вважає, що у задоволенні цього позову необхідно відмовити повністю, із міркувань наведених вище.

V. ВИСНОВКИ СУДУ

5.1. Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На розвиток зазначених положень Конституції України частиною 2 статті 2 КАС України визначені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, яким є відповідач.

5.2. Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

5.3. При розгляді цієї справи судом встановлено, що у ГУ ДПС існувала сукупність усіх обставин (як правових, так і фактичних), необхідних для проведення податкової перевірки. Відсутність необхідного сприяння з боку позивача під час здійснення перевірки (ненадання первинних документів), не може створювати для нього переваги пов`язані із мінімізацією податкових зобов`язань.

5.4. Документальною перевіркою, встановлено, що згідно бази даних СОД РРО дані чеків - «Товари», позивачем проведено через РРО № 3001022552 групи підакцизних товарів у період з лютого 2023 року по лютий 2025 року. А саме ОСОБА_1 24.02.2023 здійснила реалізацію алкогольного напою (бренді) та тютюнових виробів (повний перелік реалізованих підакцизних товарів знаходиться на стор. 11-12 акту перевірки).

Наведене свідчить, що позивач порушила умови перебування на спрощеній системі оподаткування, визначенні Податковим кодексом України, а отже, у ГУ ДПС існували правові підстави для прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку.

Системний аналіз пп.291.5.1 п.291.5 ст.291 ПК України свідчить, що встановлена заборона є категоричною та безумовною: наявність навіть поодиноких операцій з реалізації підакцизних товарів (на які не поширюються виключення, передбачені цією нормою) позбавляє права перебування на спрощеній системі оподаткування II групи.

Оскільки порушення допущено в I кварталі 2023 року, анулювання з 01.04.2023 є не ретроспективним застосуванням закону, а встановленим законом наслідком вчиненого порушення.

5.5. Також, ОСОБА_1 занизила оподатковуваний дохід на загальну суму 6 844 574,37 грн, у тому числі за період з 01.04.2023 по 31.12.2023 на суму 137721,79 грн, за 2024 рік на суму 4 828 569,53 грн та за період з 01.01.2025 по 20.03.2025 на суму 1 878 283,05 грн, що призвело до заниження суми податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, за період з 01.04.2023 по 20.03.2025 на загальну суму - 1 232 023,39 грн.

Акти звірки не є первинними документами в розумінні ПК України, які посвідчують господарські операції позивача з ТОВ «Глобинський м`ясокомбінат», ТОВ «Чернівецький хлібокомбінат», ТОВ «КЛАС і К», ТОВ «Рошен-Буковина» на загальну суму 2 689 532,65 грн.

Аналіз банківської виписки, згідно якої за безготівковими операціями у 2023-2025 роках позивач перераховував за товар, своїм контрагентам ТОВ «РОМА», ТОВ «СпринтерЦентр», ТОВ «ФІОРД» та ТОВ «СТВ Центр» гроші в сумі 1637141,28 грн., що перевищує обсяг витрат, врахований податковим органом при розрахунку чистого оподатковуваного доходу.

Водночас суд звертає увагу, що ненадання позивачем під час податкової перевірки будь-яких первинних документів на підтвердження господарських операцій з ТОВ «РОМА», ТОВ «Спринтер Центр», ТОВ «ФІОРД» та ТОВ «СТВ Центр», прирівнюється до їх відсутності та свідчить про те, що такі витрати не можуть враховуватися при розрахунку чистого оподаткованого доходу.

5.6. Суд вище визнав правомірним анулювання реєстрації платника єдиного податку з 01.04.2023, ОСОБА_1 з цієї дати перебуває на загальній системі оподаткування, що є підставою для нарахування військового збору як фізичної особи-підприємця. Проведення розрахунку податкового зобов`язання за платежем військовий збір здійснювалося, виходячи з того, що суми заниження чистого оподаткованого доходу складає 6 844 574,37 грн, а тому сума донарахованого військового збору має складати 168408,52 грн (6 844 574,37 грн х5%), що вірно відображено в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні.

5.7. Позивач зобов`язана була зареєструватися, як платник ПДВ з 11.04.2024, однак цього не зробила, що обумовило нарахування податкових зобов`язань контролюючим органом, виходячи із суми реалізованого товару, яка визначалася самостійно ОСОБА_1 , під час декларування нею доходу. Водночас суд звертає увагу, що відповідачем повністю враховано наявні первинні документи та банківські виписки, в який не містяться операції, які не утворюють об`єкт оподаткування з ПДВ.

5.8. Суд погоджується з позицією відповідача, яка викладена в акті перевірки та заявах по суті, згідно якої ОСОБА_1 не проведено розрахункових операцій в готівковій/безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів) на повну суму покупки через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений у фіскальний режим роботи реєстратор розрахункових операцій за період з 01.01.2024 по 20.03.2025 у розмірі 5 783 846,06 грн, в тому числі за 2024 рік у сумі 3 943 703 грн та за період з 01.01.2025 по 20.03.2025 у сумі 1840 143,06 грн.

5.9. З огляду на доведений факт реалізації підакцизних товарів, суд вважає правомірними: донарахування акцизного податку (ППР №00000/29896) та застосування штрафних санкцій за реалізацію без ліцензії (ППР №00000/29899, №00000/29903) та за неподання декларацій акцизного податку (ППР №00000/29897).

5.10. Суд вважає, що ОСОБА_1 незабезпечено зберігання первинних документів, які посвідчують господарські операції, за рахунок який нею сформований декларований дохід від здійснення підприємницької діяльності; та не надано усі витребувані посадовими особами ГУ ДПС під час здійснення перевірки первинні документи, які посвідчують декларований дохід від здійснення підприємницької діяльності, що свідчить про правомірність податкових повідомлень-рішень №00000/29889/Ж10/24-13-24-04 та №00000/29891/Ж10/24-13-24-04.

5.11. За таких обставин суд прийшов до висновку, що зазначений позов не підлягає задоволенню повністю.

VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

6.1. Оскільки у задоволенні позову відмовлено повністю суд не стягує та не присуджує на користь позивача судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-77, 90, 241-246, 250 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень, рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, відмовити повністю.

У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне судове рішення складено 25 травня 2026 р.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач - Головне управління ДПС у Чернівецькій області (вул. Героїв Майдану, 200 А, м. Чернівці, 58006 код ЄДРПОУ ВП 44057187).

Суддя О.В. Анісімов