Постанова № 13685678, 24.11.2010, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-4325/10/1770

24 листопада 2010 року 18год. 15хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Юрчука М.І. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Бакун Р.А.,

відповідача: представник Троянчук Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "ДП Рівнетрансекспедиція"

доДержавної податкової інспекції у м.Рівне

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ТОВ "ДП Рівнетрансекспедиція" звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0004721541/0/15-214 від 25.08.2010р., прийнятого Державною податковою інспекцією у м.Рівне, про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 42441,00 грн.

На обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що податковий кредит, на підставі якого виникло бюджетне відшкодування, сформовано у звязку з придбанням товарів, робіт та послуг, які в наступному використовувалися товариством в рамках господарської діяльності у відповідності до вимог пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (надалі по тексту судової постанови - Закон №168-97-ВР) , що підтверджується податковими накладними, які відповідають вимогам передбаченим пп. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону №168-97 -ВР.

Окрім того, позивач вказує, що у відповідності із п. 10.1., п. 10.2. ст. 10 Закону №168-97-ВР він є відповідальним за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону. З наведеного позивач робить висновок, що сама по собі несплата податку продавцем, його контрагентом (у тому числі, внаслідок ухилення від сплати, несвоєчасна сплата тощо) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Товариство не може нести відповідальність за порушення третіх осіб.

З огляду на це, позивач вважає, що твердження податкового органу про порушення позивачем пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону №168-97-ВР та про завищення останнім суми податкового відшкодування з податку на додану вартість є безпідставними та неаргументованими.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримала в повному обсязі, суду додатково пояснила, що в процесі перевірки відповідачем було визначено всю суму фактично сплаченого позивачем податку на додану вартість, що відображено на ст. 3-6 довідки №15-200-30712154 (а.с. 10-11), оформленій за результати перевірки, проте, у висновку наведеному у вказаній довідці підтверджено бюджетне відшкодування з ПДВ на суму 6562,00 грн., що складає лише частину від всієї суми заявленого позивачем бюджетного відшкодування у розмірі 49003,00 грн.

Представник позивача також зазначила, що отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість не залежить від результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та факту виконання продавцем обов'язку щодо сплати ПДВ до бюджету.

Представник позивача просила суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0004721541/0/15-214 від 25.08.2010р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 42441,00 грн.

До початку судового засідання представником відповідача було подано письмові заперечення.

У судовому засідання представник відповідача адміністративний позов не визнала, суду пояснила, що у відповідності до вимог п. 1.8 ст. 1, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.10 п.7.7 ст. 7 Закону №168-97-ВР, право платника податків на отримання бюджетного відшкодування виникає лише в разі сплати податку на додану вартість до Державного бюджету України.

Проте, за результатами проведеної документальної невиїзної перевірки податкових декларацій з ПДВ позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2010р. з врахуванням матеріалів зустрічних перевірок постачальників по ланцюгу та автоматизованого співставлення податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, встановлено, що ПДВ в сумі 42440,00 грн. за червень 2010р. не підлягає до повернення з бюджету, так як попередньо не було сплачено до бюджету постачальниками.

Представник відповідача просить суд відмовити в задоволені позовних вимог позивача повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані ними письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають до задоволення повністю.

Судом встановлено, що 16.08.2010 року посадовими особами відповідача було проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість позивача за червень 2010р. з врахуванням матеріалів зустрічних перевірок постачальників по ланцюгу та автоматизованого співставлення податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, за результатами якої оформлено акт №661/15-200/30712154 (а.с. 7-8, надалі по тексту судової постанови - акт) та довідку №15-200-30712154 (а.с. 9-13, надалі по тексту судової постанови - довідка).

У вищевказаних акті та довідці зазначено про порушення позивачем п. 1.8. ст. 1, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168-97-ВР, в результаті чого позивачем було завищено заявлену суму бюджетного відшкодування в сумі 42440,00 грн. за червень 2010р.

На цих підставах, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0004721541/0/15-214 від 25.08.2010р. (а.с. 6), згідно якого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 42441,00 грн.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 №168-97-ВР, бюджетне відшкодування визначається як сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону №168-97-ВР, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З огляду на те, що бюджетне відшкодування залежить від правомірності формування платником податків податкового кредиту, при перевірці правильності його визначення слід враховувати вимоги пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168-97-ВР, відповідно до яких податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168-97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як вбачається з акту, позивачем до складу податкового кредиту на підставі якого було визначено бюджетне відшкодування за червень 2010 року, перенесено залишок відємного значення за періоди вересень 2009р., січень 2010р., лютий 2010р., березень 2010р., квітень 2010р., травень 2010р.

Як вбачається з довідки під час автоматизованого співставлення податкових зобовязань в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено, що в ланцюгах постачальників наявні контрагенти, що не виконують вимоги Закону №168-97-ВР щодо декларування результатів фінансово-господарської діяльності та наступної сплати до бюджету податку на додану вартість. Враховуючи неможливість підтвердження взаємовідносин підприємств по ланцюгах постачання посадові особи ДПІ у м. Рівне дійшли висновку про завищення позивачем сум бюджетного відшкодування.

Основними постачальниками були ПП "Ніка Ойл" та ТОВ ВТФ "Авіас", у яких позивач придбавав дизельне паливо, яке використовувалося в господарській діяльності останнього, так як основним видом діяльності позивача є діяльність автомобільного вантажного транспорту, що підтверджується довідкою ЄДРПОУ (а.с. 5).

Вчинення господарських операцій із вищезазначеними контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи копіями податкових накладних та інших первинних документів наявних у матеріалах справи та не заперечувалося посадовими особами відповідача, зокрема відображено у довідці оформленій відповідачем за результатами перевірки (а.с. 9-13).

Таким чином, господарські операції позивача не викликають сумніву в їх реальності.

Та обставина, що контрагенти позивача не виконали свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження суми свого податкового кредиту.

Позивачем було дотримано вимоги Закону №168-97-ВР необхідні для отримання бюджетного відшкодування за червень 2010р., а зменшення останньому бюджетного відшкодування у звязку з неможливістю підтвердити фактичне надходження податку на додану вартість до бюджету по ланцюгу постачальників є нормативно необґрунтованим.

Згідно із ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на це, суд приходить до висновку, що відповідач не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомленнярішення №0004721541/0/15-214 від 25.08.2010р., а тому адміністративний позов підлягає до задоволення.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0004721541/0/15-214 від 25.08.2010р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 42441,00 грн.

Присудити на користь позивача Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "ДП Рівнетрансекспедиція" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Юрчук М.І.