Рішення № 136855511, 26.05.2026, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/905/26

26 травня 2026 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через представника звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, у якому просить:

визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про відмову у призначенні пенсії № 084350006424 від 23.01.2026 ОСОБА_1 ;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком №1 періоди трудової діяльності з 19.02.2014 по 24.12.2021 на посаді дезактиваторниуом 2 групи дільниці з деактивації приміщень цеху дезактивації та призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення, з врахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1- р/2020.

Позов обґрунтовано тим, що 15.01.2026 позивач звернулася до територіальних органів Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1. Однак рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 084350006424 від 23.01.2026 їй відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, оскільки ОСОБА_2 не досягла на дату звернення 60 років відповідно до статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Представник позивача не погоджується з таким рішенням відповідача та звертає увагу, що з 23.01.2020 (з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення № 1-р/2020) існують два Закони, що одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №1, а саме: пункт а статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення у редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VIII та пункт 1 частини другої статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII. Вказані правові норми містять розбіжності в умовах призначення пенсії жінкам на пільгових умовах за Списком №1 щодо вікового цензу, який складає 50 років або 55 років відповідно.

Вирішуючи питання про те, який закон необхідно застосовувати до спірних правовідносин, позивач вважає, що перевагу слід надати саме тому закону, який у застосуванні найбільш сприятливий для особи, а саме пункт а статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення у редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VIII, положення якого визнано неконституційними, який передбачав, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком №1 (36-2003-п) виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема жінки після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

При цьому покликається на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21.04.2021 у зразковій справі №360/3611/20, яке підтримане постановою Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021, де вказано, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Позивач стверджує, що на момент звернення до відповідача з заявою про призначення пенсії, досягнула віку 50 років, має достатній страховий стаж та стаж роботи за Списком №1, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, тобто дотримані умови для призначення пенсії на пільгових умовах. Проте оскаржуваним рішенням Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області протиправно відмовило призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, через що позивач звернулася до суду з цим позовом.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі, ухвалено судовий розгляд справи проводити суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами. Одночасно цією ухвалою суду зобов`язано відповідача надати належним чином засвідчені копії документів.

Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області у відзиві на позовну заяву проти позову заперечує та зазначає, що 15.01.2026 позивач звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Вік позивачки на момент звернення до пенсійного органу становив 46 років 05 місяців, страховий стаж 23 роки 00 місяців 26 днів. Позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з відсутністю встановленого законодавством пенсійного віку 60 років. При цьому необхідний страховий стаж визначений цією статтею становить 35 років. Вважає, що спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю (а.с.20-22).

Ухвалою суду від 23.04.2026 повторно зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільський області у строк до 05.05.2026 надати суду всі матеріали, що стосуються предмета позову, зокрема матеріали відмовної пенсійної справи позивача, а також розрахунок зарахованого страхового стажу, розрахунок пільгового страхового стажу, у тому числі до 01.04.2015, довідку форми ОК-5 з індивідуальними відомостями про застраховану особу ОСОБА_3 з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а ще - пояснення щодо умов для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 та їх дотримання заявницею. Цією ж ухвалою суду продовжено строк розгляду адміністративної справи на строк до тридцяти днів.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільський області в Тернопільський області надані матеріали відмовної пенсійної справи позивача, а також рішення про відмову у призначенні пенсії № 084350006424 від 28.04.2026 (на заміну рішення № 084350006424 від 23.01.2026) (а.с.32-52).

Інших заяв по суті справи не надходило.

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 15.01.2026 у віці 46 років звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком (а.с.45).

За принципом екстериторіальності структурним підрозділом для розгляду заяви та прийняття рішення визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільський області, рішенням якого № 084350006424 від 23.01.2026 відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком згідно з статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, оскільки на дату звернення заявниця не досягла встановленого законодавством пенсійного віку 60 років (а.с.10).

Зі змісту цього рішення вбачається, що відповідач розглядав питання про призначення пенсії заявниці на загальних підставах.

Надалі, у ході розгляду цієї справи відповідач на заміну рішенню про відмову у призначенні пенсії № 084350006424 від 23.01.2026 прийняв нове рішення № 084350006424 від 28.04.2026, яким позивачу також відмовлено в призначенні пенсії за віком. Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільський області в цьому рішенні розглянуло все ту ж заяву ОСОБА_1 , але вже з урахуванням того чи має заявниця право на призначення пільгової пенсії за віком.

у цьому рішення У рішенні зазначено, що вік заявниці становить 46 років 05 місяців.

Страховий стаж особи з урахуванням додаткових років за роботу за Списком №1 становить 31 рік 00 місяців 26 днів, в тому числі пільговий стаж за Списком №1 - 08 років 11 місяців 29 днів.

За змістом цього рішення заявниці відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, оскільки заявниця не досягла встановленого законодавством пенсійного віку 50 років (а.с.46).

Позивач вважає, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільський області у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах є протиправною, порушує її право на соціальний захист, а тому звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі Закон №1788-ХІІ) та Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV).

Відповідно до статті 2 Закону № 1788-XII, за цим Законом призначаються трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Згідно з пунктом а частини першої статті 13 Закону № 1788-ХІІ (у редакції Закону України від 02.03.2015 № 213-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення, далі - Закон № 213-VIII) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування": чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи; жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.

До внесення змін Законом № 213-VIII у статтю 13 Закону № 1788-ХІІ було встановлено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком №1 (36-2003-п) виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема жінки після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці жінкам.

Тобто Законом №213-VIII, який набув чинності з 01.04.2015, віковий ценз для жінок у 45 років було збільшено до 50 років.

У свою чергу, Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій від 03.10.2017 № 2148-VIII, який набрав чинності 11.10.2017 (далі - Закон №2148-VIII), Закон №1058-IV доповнено розділом XIV-1 Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян.

Зокрема, пунктом 1 частини другої статті 114 Закону №1058-IV (в редакції Закону №2148-VIII) на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 45 років - які народилися по 31 березня 1970 року включно; 45 років 6 місяців - з 1 квітня 1970 року по 30 вересня 1970 року; 46 років - з 1 жовтня 1970 року по 31 березня 1971 року; 46 років 6 місяців - з 1 квітня 1971 року по 30 вересня 1971 року; 47 років - з 1 жовтня 1971 року по 31 березня 1972 року; 47 років 6 місяців - з 1 квітня 1972 року по 30 вересня 1972 року; 48 років - з 1 жовтня 1972 року по 31 березня 1973 року; 48 років 6 місяців - з 1 квітня 1973 року по 30 вересня 1973 року; 49 років - з 1 жовтня 1973 року по 31 березня 1974 року; 49 років 6 місяців - з 1 квітня 1974 року по 30 вересня 1974 року; 50 років - з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи; жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку для жінок застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.

Разом з цим, Законом №2148-VIII у новій редакції був викладений пункт 2 розділу XV Закону №1058-IV, де зазначалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Крім цього, в силу спеціальної вказівки у Законі №2148-VIII, наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017.

Таким чином, з 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком №1, почали регламентуватись одночасно двома законодавчими актами, а саме: пунктом а частини першої статті 13 Закону № 1788-ХІІ у редакції Закону № 213-VIII та пунктом 1 частини другої статті 114 Закону №1058-IV у редакції Закону № 2148-VIII. Правила вказаних законів були повністю уніфікованими (ідентичними).

Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 "У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII".

Конституційний Суд України у вказаному рішенні, дослідивши правовідносини, пов`язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років, зазначає, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об`єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов`язані саме з положеннями Закону № 1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.

Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що стаття 13, частина друга статті 14, пункти б-г статті 54 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

За змістом пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти б - г статті 54 Закону № 1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення стаття 13, частина друга статті 14, пункти б - г статті 54 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

У відповідності до пункту 3 резолютивної частини рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти б - г статті 54 Закону № 1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам.

Отже, з 23.01.2020 правила призначення пенсій за Списком №1 регламентуються одночасно пунктом а частини першої статті 13 Закону №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом №213-VIII та пунктом 1 частини другої статті 114 Закону №1058-IV у редакції Закону №2148-VIII.

Повертаючись до матеріалів справи, суд зазначає, що на час розгляду справи у суді, актуальним рішенням, яке стосується прав позивача, є нове рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільський області № 084350006424 від 28.04.2026, прийняте на заміну рішенню про відмову у призначенні пенсії № 084350006424 від 23.01.2026. Фактично останнє є вже не актуальним, а тому суд надає оцінку саме рішенню № 084350006424 від 28.04.2026, прийнятому за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 з урахуванням того чи має заявниця право на призначення пільгової пенсії за віком.

Як слідує зі змісту цього рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільський області, страховий стаж ОСОБА_1 становить 31 рік 00 місяців 26 днів, пільговий стаж роботи за Списку №1 складає 08 років 11 місяців 29 днів (а.с.46). Вказане також вбачається з розрахунку стажу (а.с.52).

Відмовляючи позивачу у призначенні пенсії, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільський області покликається на те, що позивач на час звернення за пенсією не досягла пенсійного віку (50 років), відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону №1058-IV.

В рішенні у зразковій справі № 360/3611/20, на яку покликається представник позивача, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що суперечність положень Законів України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII та «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV в частині врегулювання питань призначення пенсій на пільгових умовах, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України»).

Велика Палата Верховного Суду в межах цієї зразкової справи дійшла висновку про те, що в даному випадку підлягають застосуванню саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, положення яких є найбільш сприятливим для особи, а не Закону №1058-ІV.

Відносно обставин, що розглядаються у цій справі, означені закони містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який становить 45 років за пунктом а частини першої статті 13 Закону №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом №213-VIII, та 50 років відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону №1058-IV в редакції Закону України №2148-VIII, який є чинним та неконституційним не визнавався та, на думку відповідача, є таким, що підлягає застосуванню при вирішенні питання про наявність у позивача права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Вирішуючи питання щодо того, норми якого саме Закону - №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом №213-VIII чи №1058-ІV в редакції Закону №2148-VIII підлягають застосуванню у даному випадку, суд зважає на вищенаведені приписи пункту 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, якою чітко визначено, що застосуванню підлягає, зокрема, стаття 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.

Визначальним у цьому випадку є з`ясування обставин щодо того, чи працювала особа, яка звертається з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, на посадах, визначених у нормах статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII), саме до 01.04.2015 і у разі якщо так, то при вирішенні питання про призначенні такій особі пільгової пенсії слід керуватися саме статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII).

Таким чином, якщо особа, яка звертається з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, працювала на посадах, передбачених Списком № 1 до 01.04.2015, то підлягають застосуванню норми пункту а частини першої статті 13 Закону №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом №213-VIII (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020).

Однак, якщо особа набула пільговий стаж за Списком № 1 після 01.04.2015, то при призначенні такій особі пенсії необхідно керуватися нормами пункту 1 частини другої статті 114 Закону №1058-IV в редакції Закону №2148-VIII.

Наведене узгоджується з правою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 16.06.2025 у справі №200/4104/24.

Як встановлено судом, позивач працювала на посадах, віднесених до Списку № 1, з 19.02.2014 та не має спеціального стажу 7 років 6 місяців станом на 01.04.2015, тому при визначенні права позивача на пільгову пенсію необхідно керуватися нормами пункту 1 частини другої статті 114 Закону №1058-IV. Норми пункту а частини першої статті 13 Закону №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом №213-VIII щодо зменшення віку до спірних правовідносин не підлягають застосуванню.

Таким чином, твердження представника позивачки щодо застосування норми статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII є безпідставними, у даному випадку застосуванню підлягають положення Закону №1058-ІV в редакції чинній на момент звернення позивача до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії.

Отож, оскільки позивач не досягнула віку 50 років на момент звернення до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії, як того вимагає пункт 1 частини другої статті 114 Закону №1058-IV у редакції Закону №2148-VIII, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільський області рішенням № 084350006424 від 28.04.2026 правомірно було відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. При цьому, виходячи зі змісту цього рішення відповідач зарахував ОСОБА_1 до пільгового стажу за списком №1 період роботи з 19.02.2014 по 07.08.2025 згідно даних наявних у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про спецстаж, такий пільговий стаж становить 08 років 11 місяців 29 днів та є достатнім для призначення пільгової пенсії, проте лише після досягнення заявницею 50 років.

Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги до задоволення не підлягають.

З огляду на ухвалення судом рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, за відсутності доказів понесення відповідачем судових витрат, підстав для їх розподілу немає.

Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 243-246, 255, 258, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (Майдан Волі, 3, місто Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ 14035769) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 26 травня 2026 року.

Суддя Чепенюк О.В.