Постанова № 13685528, 03.02.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2011 року м.ПолтаваСправа № 2а-6521/10/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Клочка К.І.,

при секретарі Міщенко Р.В.,

за участю:

представника позивача Убийвовк М.В., Збираник А.Ю.,

представника відповідача Щурик О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Торговий дім «Мегаполіс-ХХІ»до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській областіпро скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

14 грудня 2010 року позивач Приватне підприємство «Торговий дім «Мегаполіс-ХХІ» (надалі позивач, ПП «Торговий дім «Мегаполіс-ХХІ»)звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (надалі відповідач, Кременчуцька ОДПІ)про скасування податкових повідомлень-рішень №0000381550/0/2237 від 09.07.2010 та № 0000381550/1/3188 від 27.09.2010, якими визначено суму податкового зобовязання у розмірі 493966,50 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що спірна сума податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджена належними бухгалтерськими документами, підприємство є добросовісним платником податків, обовязку контролювати сплату податку на додану вартість контрагентами позивач не має.

Представник відповідача заперечував проти позовних вимог, посилаючись на те, що перевіряючим зроблено запити до ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровськ, на обліку в якій перебувають контрагенти позивача. Оскільки відповіді не надійшли, підтвердити заявлену суму податкового кредиту з податку на додану вартість не було можливості.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.

В період з 22.06.2010 по 29.06.2010 Кременчуцькою ОДПІ проведено документальну невиїзну перевірку податкових декларацій з податку на додану вартість ПП «Торговий дім «Мегаполіс-ХХІ»за період квітень травень 2010 року. В ході проведеного аналізу податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська товарна група «Будсервіс»(надалі - «Українська товарна група «Будсервіс»), яке у період з квітня по травень 2010 року перебувало у договірних відносинах з ПП «Торговий дім «Мегаполіс-ХХІ», встановлено, що підприємством не включено до податкового зобовязання по контрагенту ПП «Торговий дім «Мегаполіс-ХХІ»суму 320806,75 грн. Загальна сума податкових зобовязань по декларації за квітень складає 24073 грн. Декларація з податку на додану вартість за травень 2010 року ТОВ «Українська товарна група «Будсервіс»визнана недійсною.

За результатами перевірки складено акт №3367/15-522/33672324 від 29.06.2010, в якому зафіксовано порушення позивачем підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на додану вартість перевіркою встановлено, що за період з квітня по травень 2010 року ПП «Торговий дім «Мегаполіс-ХХІ»задекларовано податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 8485,00 грн. Перевіркою повноти визначення податку на додану вартість за період з квітня по травень 2010 року встановлено його заниження на суму 384904,85 грн.

На підставі акту перевірки та за наслідками адміністративного оскарження Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення №0000381550/0/2237 від 09.07.2010, яким визначено суму податкового зобовязання у розмірі 493966,50 грн та № 0000381550/1/3188 від 27.09.2010 на суму податкового зобовязання - 493966,50 грн

Досліджуючи правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та висновків викладених в акті перевірки суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В розумінні пункту 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 №168/97-ВР (надалі Закон - № 168/97) бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 № 168/97-ВР встановлено, що податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до підпункту 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6.).

При цьому підпунктом 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З огляду на викладені положення Закону, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Аналогічні вимоги містяться і в пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №165 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за №233/2037), який визначає, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно із пунктом цього 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Відповідно до підпункту 7.7.1. Закону “Про податок на додану вартість”, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно підпунктом 7.7.2., якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною першою статті 9 зазначеного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

На підтвердження сформованого податкового кредиту у розмірі 384904,85 грн за квітень-травень 2010 року, позивачем надано договори, податкові накладні, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, виписки з банківського рахунку, а також первинні документи на підтвердження подальшої реалізації придбаних товарів (видаткові накладні, довіреності, договори перевезення вантажів автомобільним транспортом, договори на викання транспортних послуг, акт здачі-приймання робіт, товарно-транспортні накладні, договори поставки).

Крім того, судом встановлено, що 12.11.2010 Кременчуцькою ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ПП «Торговий Дім «Мегаполіс-ХХІ»(довідка №5696/23-309/33672324), згідно повторної скарги №б/н від 24.09.2010 до Державної податкової адміністрації у Полтавській області на податкове повідомлення-рішення №0000381550/0/2237 від 09.07.2010 по податку на додану вартість з усіх питань оскарження за період квітень-травень 2010 року. Перевіркою встановлено, що придбаний у квітні-травні 2010 року у ТОВ «Українська товарна група «Будсервіс»товар на суму 2 309 429,00 грн був оприбуткований на підприємстві та використаний в господарській діяльності підприємства.

Стосовно посилання відповідача на не включення до податкового зобовязання ПП «Торговий Дім «Мегаполіс-ХХІ»суми 320806,75 грн, судом встановлено, що 26.08.2010 ТОВ «Українська товарна група «Будсервіс»подало до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровськ уточнений розрахунок на квітень 2010 року та податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2010 року, розшифровку коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року, уточнивши помилку та зазначивши суму податкового зобовязання у квітні 2010 року у розмірі 320806,75 грн та у травні 2010 року у розмірі 64098,10 грн.

Вищезазначене спростовує доводи відповідача щодо ненадходження спірних сум податку на додану вартість до бюджету.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що висновок податкового органу про завищення бюджетного відшкодування позивачем на суму 384904,85 грн суперечить положенням Закону України “Про податок на додану вартість”, оскільки закон не ставить у залежність відшкодування сум податку на додану вартість від сплати їх контрагентами платника податку.

Таким чином, суд доходить висновку, що Кременчуцька ОДПІ неправомірно зменшила ПП «Торговий дім «Мегаполіс-ХХІ»податковий кредит з податку на додану вартість за період квітень-травень 2010 року на суму 384904,85 грн, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню.

Відповідно до положень статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до положень частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа)

Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Торговий дім "Мегаполіс ХХІ" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області №0000381550/0/2237 від 09.07.2010, №0000381550/1/3188 від 27.09.2010.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Торговий дім "Мегаполіс ХХІ" витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 (три) гривні 40 (сорок) копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 08 лютого 2011 року.

Суддя К.І. Клочко