Рішення № 136855144, 25.05.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

Єдиний державний реєстр судових рішень

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/5790/25

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бевзи В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВ ІНВЕСТ ГРУП» до Державної екологічної інспекції Центрального округу про визнання протиправними та скасування постанов,

В С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

Стислий зміст позовних вимог

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «КИЇВ ІНВЕСТ ГРУП» звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції Центрального округу Державної екологічної інспекції України про визнання протиправною та скасування постанови, а саме просить:

- №7 у розмірі 10000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян у сумі 170000,00 грн., за порушення вимог пункту 6 частини 4 статті 44 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції";

- №8 у розмірі 2000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян у сумі 34000,00 грн., за порушення вимог пункту 3 частини 4 статті 44 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції";

- №9 у розмірі 2000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян у сумі 34000,00 грн., за порушення вимог пункту 3 частини 4 статті 44 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції";

- №10 у розмірі 2000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян у сумі 34000,00 грн., за порушення вимог пункту 3 частини 4 статті 44 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції".

Обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначає про неправомірність рішень контролюючого органу та їх безпідставність, під час контрольного заходу відповідачу надані всі документи, товариство не здійснювало жодних перешкод під час проведення перевірки, відповідач всупереч вимогам до оформлення оспорюваних рішень не визначив конкретних способів усунення виявлених порушень. При винесенні рішень про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів відповідач обмежився вказівкою на загальний порядок усунення виявлених порушень без зазначення конкретних дій чи заходів, які повинен вчинити позивач з метою приведення продукції у відповідність до вимог законодавства. Відповідно до позиції позивача, викладене свідчить про недотримання відповідачем при винесенні рішень про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів принципів правової визначеності, який гарантує забезпечення легкості з`ясування змісту права і можливість скористатися цим правом, та принципу належного урядування, одним з елементів якого є обов`язок державного органу діяти в належний і якомога послідовніший спосіб, у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права особи, як майнові права.

Рішення про вжиття обмежувальних заходів позивач не оскаржує, а оскаржує виключно постанови про накладення штрафу за невиконання таких рішень.

Позивачем неодноразово подані додаткові пояснення на позовну заяву, в яких акцентована увага на доводи товариства, разом із долученими додатковими доказами.

Стислий зміст заперечень відповідача.

У наданому до суду відзиві на позовну заяву представник відповідача заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні у повному обсязі, посилаючись на те, що контрольний захід та прийняті рішення є правомірними. Позивач зазначив, що рішення про вжиття обмежувальних заходів позивач не виконав, що є підставою для застосування відповідальності до суб`єкта господарювання.

Відповідач надав також додаткові пояснення з окремих питань, в яких наголосив на правомірності позиції контролюючого органу.

Заяви, клопотання учасників справи.

Сторони не подали суду заяви чи клопотання із процесуальних питань.

Процесуальні дії по справі

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року відкрито провадження у даній справі (суддя ОСОБА_1 ), призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

Згідно із розпорядженням керівника апарату Полтавського окружного адміністративного суду від 24.02.2026 № 21 у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 19.02.2026 № 226/0/15-26, з урахуванням наказу голови суду Полтавського окружного адміністративного суду від 20.02.2026 № 3/10, відповідно до розпорядження керівника апарату № 3/19 від 23.02.2026 "Про здійснення повторного автоматизованого розподілу між суддями судових справ та матеріалів, які перебували в провадженні судді Довгопол М.В."

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.02.2026 справу передано для розгляду судді Бевзі В.І.

Суд ухвалою від 02.03.2026 прийняв справу до провадження, запропонував сторонам надати додаткові пояснення, розгляд справи здійснений спочатку.

Сторони надали додаткові пояснення суду.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини.

Державною екологічною інспекцією Центрального округу на підставі наказу №05-25/82 від 14.03.2025 про проведення планової перевірки характеристик продукції, а саме: автомобільні бензини, дизельне паливо на АЗС за адресою: Полтавська обл. м. Кременчук, вул. Велика Набережна, 32 А, та направлення на проведення перевірки від 17.03.2025 №07-17/20 проведена перевірка у період з 18.03.2025 по 21.03.2025.

21.03.2025 відповідачу надані запитувані документи ТОВ «Київ Інвест Груп» під час контрольного заходу.

21.03.2025 відповідачем складений акт перевірки характеристик продукції №07-17/19 від 21.03.2025, висновками якого встановлені наступні порушення вимог законодавства:

1. Під час проведення перевірки на бензин "Premium" 95, що реалізується за адресою: Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Велика Набережна, 32А надано «сертифікат» на іноземній мові, який не відповідає вимогам «Технічного регламенту щодо вимогам до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив» затвердженого Постановою КМ України від 01.08.2013 №927 (далі - Технічний регламент), а саме відсутні:

- відомості щодо декларації про відповідність;

- гарантійний строк зберігання.

На бензин "Premium" 95 не наданий паспорт якості, що оформлений акредитованою випробувальною лабораторією, відповідно до пунктів 8, 9, 10 Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив, затвердженого Постановою КМ України від 01.08.2013 №927;

2. Під час проведення перевірки на бензин "Premium" 95, що реалізується за адресою: Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Велика Набережна, 32A, у наданих товарно-транспортних накладних №344 від 28.02.2025 та №451 від 18.03.2025 не зазначений номер резервуару, посилання на паспорт якості чи декларацію про відповідність відсутні, що не дає змоги перевірити відповідність документа про якість (паспорта якості) на дану поставку палива на АЗС, відповідно до пунктів 8, 9 Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив, затвердженого Постановою КМ України від 01.08.2013 №927;

3. Під час проведення перевірки на паливо дизельне ДП-3-Євро5-В0, що реалізується за адресою: Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Велика Набережна, 32А, у наданих товарно-транспортних накладних № 464 від 17.03.2025 та №465 від 18.03.2025 не зазначений номер резервуару, посилання на паспорт якості чи декларацію про відповідність відсутні, що не дає змоги перевірити відповідність документа про якість (паспорта якості) на дану поставку палива на АЗС, відповідно до пунктів 8, 9 Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив, затвердженого Постановою КМ України від 01.08.2013 №927;

4. Під час проведення перевірки, що реалізується за адресою: Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Велика Набережна, 32A. Позначення автомобільного бензину "Premium" A-95-Євро5-E0, в розрахункових документах чеках (відображено A-95+), A95-Євро5-E0 паливо в розрахункових документах чеках (відображено А-95), ДП-3- Євро5-ВО (відображено DP), не відповідає вимогам «Технічного регламенту щодо вимогам до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив», затвердженого Постановою КМ України від 01.08.2013 №927, відповідно до пункту 7 Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив, затвердженого Постановою КМ України від 01.08.2013 №927 та Додатку 1 до Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив.

Відповідачем винесені рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів:

№07-18/50 від 21.03.2025, обґрунтування прийнятого рішення: Під час проведення перевірки на бензин "Premium" 95, що реалізується за адресою: Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Велика Набережна, 32А. надано «сертифікат» на іноземній мові який не відповідає вимогам «Технічного регламенту щодо вимогам до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив» затвердженого Постановою КМУ від 01.08.2013 №927 (далі - Технічний регламент), а саме відсутні: відомості щодо декларації про відповідність, гарантійний строк зберігання. На бензин "Premium" 95 не надано паспорт якості, що оформлений акредитованою випробувальною лабораторією. Враховуючи наведене, а також зважаючи вимоги пунктів п.8,9,10, Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив, затвердженого Постановою КМУ від 01.08.2013 №927;

№07-18/51 від 21.03.2025, обґрунтування прийнятого рішення: Під час проведення перевірки на паливо дизельне ДП-3-Євро5-B0, що реалізується за адресою: Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Велика Набережна, 32А. В наданих товарно-транспортних накладних № 464 від 17.03.2025 та №465 від 18.03.2025 не зазначено номер резервуару, посилання на паспорт якості чи декларацію про відповідність відсутні, що не дає змоги перевірити відповідність документа про якість (паспорта якості) на дану поставку палива на АЗС. Враховуючи наведене, а також зважаючи вимоги пунктів п.8,9 Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив, затвердженого Постановою КМУ від 01.08.2013 №927

№07-18/52 від 21.03.2025, обґрунтування прийнятого рішення: Під час проведення перевірки, що реалізується за адресою: Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Велика Набережна, 32А. Позначення автомобільного бензину "Premium" А-95-Євро5- 0, в розрахункових документах чеках (відображено А-95+), А-95-Євро5-Е0 паливо в розрахункових документах чеках (відображено А-95), ДП-3-Євро5-B0 (відображено DP), не відповідає вимогам «Технічного регламенту щодо вимогам до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив» затвердженого Постановою КМУ від 01.08.2013 №927 Враховуючи наведене, а також зважаючи вимоги пунктів п.7 Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив, затвердженого Постановою КМУ від 01.08.2013 №927;

№07-18/53 від 21.03.2025, обґрунтування прийнятого рішення: Під час проведення перевірки на бензин "Premium" 95, що реалізується за адресою: Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Велика Набережна, 32А. В наданих товарно-транспортних накладних №344 від 28.02.2025 та № 451 від 18.03.2025 не зазначено номер резервуару, посилання на паспорт якості чи декларацію про відповідність відсутні, що не дає змоги перевірити відповідність документа про якість (паспорта якості) на дану поставку палива на АЗС. Враховуючи наведене, а також зважаючи вимоги пунктів п.8,9 Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив, затвердженого Постановою КМУ від 01.08.2013 №927;

У цих рішеннях про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів зазначені обмежувальні (корегувальні) заходи відповідно до статей 28-32 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» та статті 12 Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції»:

«а) обмеження надання продукції на ринку: приведення продукції у відповідність до встановлених вимог усунення формальної невідповідності тимчасова заборона надання продукції на ринку.

Обмежити надання продукції на ринку шляхом: усунення формальної невідповідності. Вжити заходів щодо приведення продукції у відповідність до встановлених вимог шляхом взаємодії з суб`єктами господарювання у ланцюгу постачання відповідної продукції або в інший спосіб, що не суперечить законодавству.»

У рішеннях зазначено, що відповідно до Порядку здійснення контролю стану виконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 жовтня 2011 року № 1017, суб`єкт господарювання ТОВ «Київ Інвест Груп» зобов`язаний письмово повідомити за формою, згідно із додатком до зазначеного Порядку, орган державного ринкового нагляду про виконання цього рішення до 03 квітня 2025 року.

Також зміст рішень містить роз`яснення щодо виконання:

«Примітки: особи органу державного ринкового нагляду)

1. Відповідно до частини шостої статті 27 та частини п`ятої статті 30 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» надання на ринку продукції, зразки якої відібрано для проведення експертизи (випробування), або продукції, яку необхідно привести у відповідність до встановлених вимог, за рішенням органу державного ринкового нагляду тимчасово забороняється на строк приведення такої експертизи (випробування) або на строк приведення продукції у відповідність до встановленим вимог. Зазначене рішення діє до прийняття органом державного ринкового нагляду рішення про скасування рішення про тимчасову заборону надання на ринку такої продукції або прийняття рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів.

2. Відповідно до частини восьмої статті 32 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» у разі прийняття рішення про вилучення продукції з обігу та/або її відкликання виробник такої продукції та/або її розповсюджувач повинен обов`язково повідомити споживачів (користувачів) та інших розповсюджувачів такої продукції про причини вилучення продукції з обігу чи її відкликання.

3. Відповідно до частини дев`ятої статті 32 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» виробник, який відкликає продукцію з метою її знищення чи приведення такої продукції в інший спосіб до стану, що виключає її використання, за домовленістю із споживачем (користувачем) цієї продукції зобов`язаний відшкодувати йому повну вартість продукції, що відкликається (крім випадків безоплатного постачання продукції споживачеві (користувачеві), або замінити її на таку чи аналогічну продукцію.

4. Відповідно до статті 36 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» рішення, приписи, дії чи бездіяльність органів державного ринкового нагляду або їх посадових осіб можуть бути оскаржені до суду відповідно до чинного законодавства України. Права та обов`язки суб`єктів господарювання викладені в статтях 7, 8 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» відповідно.»

03.04.2025 ТОВ «КИЇВ ІНВЕСТ ГРУП» направило до Державної екологічної інспекції Центрального округу заперечення на акт перевірки та повідомлення про виконання рішень від 21.03.2025 р. за №№ 07-18/50; 07-18/51; 07-18/52; 07-18/53, яким ТОВ «КИЇВ ІНВЕСТ ГРУП», як особа, яка реалізує нафтопродукти в роздрібній мережі, не має права самостійно вносити зміни/доповнення/уточнення до паспортів якості, які виробляються виробником, ТТН на постачання та ін., при цьому усунути визначені порушення іншим чином також не має можливості, оскільки діють спеціальні норми законодавства, які визначають правовий режим документів про якість палива. Вказані вище обставини, а також зважаючи на те, що в рішеннях про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 21.03.2025р. №№ 07-18/50; 07-18/51; 07-18/52; 07- 18/53, відсутні чіткі вказівки на конкретні дії чи заходи, які повинен був вчинити ТОВ «КИЇВ ІНВЕСТ ГРУП» для усунення виявлених невідповідностей, свідчать про те, що у позивача відсутня об`єктивна можливість виконати зазначені рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів у спосіб, яким визначений Державною екологічною інспекцією Центрального округу.

07.04.2025 відповідачем отримано від позивача повідомлення №03-04/01/38744775 від 03.04.2025 про виконання рішень від 21.03.2025 за №07-18/50; №07-18/51; №07-18/52; №07-18/53.

У цьому повідомленні №03-04/01/38744775 від 03.04.2025 позивач зазначив, що встановлені відповідачем обставини, а також зважаючи на те, що в рішеннях про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 21.03.2025 №№07-18/50; 07-18/51; 07-18/52; 07-18/53, відсутні чіткі вказівки на конкретні дії чи заходи, які повинен вчинити позивач для усунення виявлених невідповідностей, свідчать про те, що у останнього відсутня об`єктивна можливість виконати зазначені рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів у спосіб, яким визначений Державною екологічною інспекцією Центрального округу.

Позивач подав заперечення (зауваження) на акт перевірки №03- 04/01/38744775 від 03.04.2025.

Відповідач на підставі наказу №05-25/115 від 04.04.2025 та направлення про проведення перевірки №07-17/28 від 04.04.2025 призначив проведення з 07.04.2025 по 08.04.2025 перевірки виконання стану рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 21.03.2025 № 07-18/50, 21.03.2025 № 07-18/51, 21.03.2025 № 07-18/52, 21.03.2025 №07- 18/53, на АЗС, за адресою: м. Кременчук, вул. Велика Набережна, 32А.

Відповідно до акту перевірки стану виконання суб`єктом господарювання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 08 квітня 2025 року № 07-17/25 встановлений стан виконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів:

від « 21» березня 2025 року № 07-18/50 невиконане, не може бути визнане результативним: надано «сертифікат» на іноземній мові який не відповідає вимогам «Технічного регламенту щодо вимогам до автомобільних бензинів, Дизельного, суднових та котельних палив» затвердженого Постановою КМ України від 01.08.2013 №927 (далі - Технічний регламент), а саме відсутні: -відомості щодо декларації про відповідність; -гарантійний строк зберігання. На бензин "Premium" 95 не надано паспорт якості, що оформлений акредитованою випробувальною Лабораторією п. 8,9,10 Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив, затвердженого Постановою КМ України від 01.08.2013 №927;

від 21» березня 2025 року № 07-18/51 невиконане, не може бути визнане результативним: у наданих товарно-транспортних накладних №344 від 28.02.2025 та № 451 від 18.03.2025 не зазначено номер резервуару, посилання на паспорт якості чи декларацію про відповідність відсутні, що не дає змоги перевірити відповідність Документа про якість (паспорта якості) на дану поставку палива на АЗС. п. 8,9 Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив, затвердженого Постановою КМ України від 01.08.2013 №927;

від 21» березня 2025 року № 07-18/52 невиконане, не може бути визнане результативним: у наданих товарно-транспортних накладних № 464 від 17.03.2025 та №465 від 18.03.2025 не зазначено номер резервуару, посилання на паспорт якості чи декларацію про відповідність відсутні, що не дає змоги перевірити відповідність Документа про якість (паспорта якості) на дану поставку палива на АЗС. п. 8, 9 Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив, затвердженого Постановою КМ України від 01.08.2013 №927;

від « 21» березня 2025 року № 07-18/53 невиконане, не може бути визнане результативним: позначення автомобільного бензину "Premium" A-95-Євро5-Е0, в розрахункових документах чеках (відображено А-95+), А-95-Євро5-0 паливо в розрахункових документах чеках (відображено А-95), ДП-3- Євроб-80 (відображено DP), не відповідає вимогам «Технічного регламенту щодо вимогам до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив» затвердженого Постановою КМ України від 01.08.2013 №927. п.7 Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив, затвердженого Постановою КМ України від 01.08.2013 №927.

Враховуючи, що позивач до 03.04.2025 не виконав рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 21.03.2025 №№07-18/50; 07-18/51; 07-18/52; 07-18/53, відповідач перейшов до процедури встановлення факту невиконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 21.03.2025 №№07-18/50; 07-18/51; 07-18/52; 07-18/53 та розгляду питання про наявність підстав для притягнення позивача до відповідальності.

Відповідачем складений протокол №5 від 08.04.2025 про виявлені порушення вимог Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» та Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції», в якому вказано, що 08.04.2025 під час аналізу повідомлення про виконання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів встановлено факт про невиконання рішень від 21 березня 2025 року № 07-18/50, від 21 березня 2025 року № 07-18/51, 21 березня 2025 року №07-18/52, 21 березня 2025 року № 07-18/53 винесеного за результатами перевірки під час розповсюдження продукції, а саме: автомобільного бензину на АЗС, що розташована за адресою: Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Велика Набережна,32А, юридична особа ТОВ «Київ Інвест Груп» (ЄДРПОУ 38744775), що розташована за адресою: 01033, м. Київ, вул. Антоновича, 33В, офіс 31:

- невиконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 21 березня 2025 року № 07-18/50, від 21 березня 2025 року № 07-18/51, 21 березня 2025 року №07-18/52, 21 березня 2025 року № 07-18/53, щодо усунення формальної невідповідності, визначених пунктом 3 частини 4 статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».

Відповідачем прийняті постанови про притягнення позивача до відповідальності за невиконання встановлених вимог законодавства, що визначені в рішеннях про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 21.03.2025 №№07-18/50; 07-18/51; 07-18/52; 07-18/53:

- постанова про накладення штрафу від 08.04.2025 №7 та встановлено, що на АЗС, що розташована за адресою: Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Велика Набережна,32А, юридична особа ТОВ «Київ Інвест Груп» (ЄДРПОУ 38744775), що розташована за адресою: 01033, м. Київ, вул. Антоновича, 33В, офіс 31: порушено вимоги п. 6 ч. 4 ст. 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», невиконання встановлених цим Законом вимог посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд (не виконані п. 8, 9, 10 Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив, затвердженого Постановою КМ України від 01.08.2013 №927 акт, що додається від 21.03.2025 №07-17/19) та постановлено ТОВ «Київ Інвест Груп» сплатити у 15-денний строк штраф у розмірі 10000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян у сумі 170 000 грн.;

- постанова про накладення штрафу від 08.04.2025 № 8: порушені вимоги п.3 ч.4 ст. 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», а саме: не виконано рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 21.03.2025 року № 07-18/51, щодо усунення формальної невідповідності, визначених частиною третьою статті 29 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» та постановлено ТОВ «Київ Інвест Груп» сплатити у 15-денний строк штраф у розмірі 2 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 34 000 грн.;

- постанова про накладення штрафу від 08.04.2025 № 9: порушені вимоги п.3 ч.4 ст. 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», а саме: не виконано рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 21.03.2025 року № 07-18/52, щодо усунення формальної невідповідності, визначених частиною третьою статті 29 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» та постановлено ТОВ «Київ Інвест Груп» сплатити у 15-денний строк штраф у розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 34 000 грн.;

- постанова про накладення штрафу від 08.04.2025 № 10: порушені вимоги п.3 ч.4 ст. 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», а саме: не виконано рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 21.03.2025 року № 07-18/53, щодо усунення формальної невідповідності, визначених частиною третьою статті 29 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» та постановлено ТОВ «Київ Інвест Груп» сплатити у 15-денний строк штраф у розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 34 000 грн.

Судом встановлено, що за невиконання вимог відповідача під час перевірки прийнята постанова про накладення штрафу від 08.04.2025 №7 за порушення вимог п. 6 ч. 4 ст. 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», невиконання встановлених цим Законом вимог посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд (не виконані п. 8, 9, 10 Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив, затвердженого Постановою КМ України від 01.08.2013 №927 акт, що додається від 21.03.2025 №07-17/19) та постановлено ТОВ «Київ Інвест Груп» сплатити у 15-денний строк штраф у розмірі 10000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян у сумі 170 000 грн., тобто відповідальність відповідачем застосована за невиконання вимог відповідача, що визначені у висновках акту перевірки від 21.03.2025 №07-17/19, як за створення перешкод шляхом недопущення до проведення перевірок характеристик продукції та невиконання встановлених цим Законом вимог посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд.

Матеріали справи, заяви по суті спору відповідача, акт перевірок, протокол та постанова про накладення штрафу від 08.04.2025 №7 не містять конкретного визначення, які саме позивач створив перешкоди шляхом недопущення до проведення перевірок характеристик продукції та які саме не виконав, встановлені Законом, вимоги посадових осіб.

Відповідач не застосував відповідальність до позивача за невиконання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 21.03.2025 №№07-18/50.

Позивач не оскаржував рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 21.03.2025 №№07-18/50; 07-18/51; 07-18/52; 07-18/53.

Під час проведення перевірки позивачу наданий запит про надання документів необхідних для проведення перевірки до 19.03.2025.

Позивач листом № 21-03/38744775 від 21.03.2025 надав відповідь на запит, в якому зазначив, що згідно з направленням на перевірку від 17.03.2025 за № 07-17/20, виданого на підставі наказу Державної екологічної інспекції Центрального округу від 14.03.2025р. № 05- 25/82, на об`єкті АЗС, що знаходиться у м. Кременчуці по вул. Велика Набережна, 32А, у період з 18.03.2025р. по 21.03.2025р. проводиться планова перевірка стосовно дотримання вимог щодо представлення продукції автомобільних бензинів та дизельного пального. На виконання вимог Державної екологічної інспекції Центрального округу, ТОВ «КИЇВ ІНВЕСТ ГРУП», як суб`єкт господарювання, що здійснює діяльність на АЗС, що знаходиться у м. Кременчуці по вул. Велика Набережна, 32А, надає належним чином посвідчені копії документів згідно з додатком, які зазначені у переліку до цього листа.

Відповідач врахував зазначені документи, що підтверджується змістом акту перевірки.

Позивач, вважаючи протиправними постанови відповідача про накладення штрафу, звернувся до суду з вказаним позовом.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Частина третя статті 42 Конституції України передбачає, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Згідно статей 415 та 416 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, ратифікована Законом України N 1678-VII від 16 вересня 2014 року, Україна взяла зобов`язання забезпечувати високий рівень захисту прав споживачів.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» безпека продукції - відсутність будь-якого ризику для життя, здоров`я, майна споживача і навколишнього природного середовища при звичайних умовах використання, зберігання, транспортування, виготовлення і утилізації продукції.

У силу вимог статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року №1023-XII держава зобов`язана забезпечувати, зокрема, дотримання прав споживачів на належну якість продукції та безпеку продукції.

Згідно частини першої статті 5 Закону України "Про захист прав споживачів" держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров`я і життєдіяльності.

Правові та організаційні засади здійснення державного ринкового нагляду і контролю нехарчової продукції визначено Законом України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" від 02.12.2010 №2735-VI (далі - Закон №2735-VІ, у редакції, чинній на час спірних правовідносин).

Частиною першою статті 1 Закону №2735-VI визначено терміни, які вживаються у цьому Законі, а саме: державний ринковий нагляд (далі - ринковий нагляд) - діяльність органів ринкового нагляду з метою забезпечення відповідності продукції встановленим вимогам, а також забезпечення відсутності загроз суспільним інтересам; орган державного ринкового нагляду - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного ринкового нагляду у межах сфери своєї відповідальності, державний колегіальний орган, що визначається відповідно до цього Закону (далі - орган ринкового нагляду). У разі якщо орган ринкового нагляду здійснює визначені цим Законом та Законом України "Про загальну безпечність нехарчової продукції" повноваження також через свої територіальні органи, термін "орган ринкового нагляду" позначає також його територіальні органи; сфера відповідальності органу ринкового нагляду - перелік видів продукції, затверджений відповідно до цього Закону Кабінетом Міністрів України, щодо яких відповідний орган ринкового нагляду здійснює ринковий нагляд.

Законодавство України про державний ринковий нагляд і контроль продукції складається з цього Закону, Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції", інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини в цій сфері, у тому числі технічних регламентів (частина перша статті 3 Закону №2735-VI ).

Стаття 4 Закону №2735-VІ визначає, що метою здійснення ринкового нагляду є вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів з відповідним інформуванням про це громадськості щодо продукції, яка при її використанні за призначенням або за обґрунтовано передбачуваних умов і при належному встановленні та технічному обслуговуванні становить загрозу суспільним інтересам чи яка в інший спосіб не відповідає встановленим вимогам.

Метою здійснення контролю продукції є забезпечення відповідності продукції, що ввозиться на митну територію України, встановленим вимогам до моменту її випуску у вільний обіг на митній території України та недопущення ввезення на митну територію України продукції, яка становить серйозний ризик суспільним інтересам.

Відповідно до частин першої, п`ятої, шостої статті 10 Закону №2735-VI ринковий нагляд здійснюється органами ринкового нагляду в межах сфер їх відповідальності. Органи ринкового нагляду становлять єдину систему.

Повноваження та порядок діяльності органів ринкового нагляду, права та обов`язки їх посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд, встановлюються цим Законом та Законом України "Про загальну безпечність нехарчової продукції".

Органи ринкового нагляду та сфери їх відповідальності визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 №275 затверджено Положення про Державну екологічну інспекцію України (далі - Положення №275).

Відповідно до пункту 1 Положення №275 Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Відповідно до пункту 7 Положення №275 Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно із пунктом 1 Положення про Державну екологічну інспекцію Поліського округу, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 20.02.2023 №32 (далі - Положення №32), Державна екологічна інспекція Поліського округу є міжрегіональним територіальним органом Держекоінспекції та їй підпорядковується. Повноваження інспекції поширюються на територію Житомирської та Рівненської областей.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2016 №1069 затверджено Перелік видів продукції, щодо яких органи державного ринкового нагляду здійснюють державний ринковий нагляд (далі - Перелік №1069).

Згідно з пунктом 21 Переліку №1069 Держекоінспекція здійснює державний ринковий нагляд (сфера відповідальності органу державного ринкового нагляду) щодо автомобільних бензинів, дизельного, суднового та котельного палива.

Права посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд, встановлені статтею 15 Закону №2735-VI.

Так, згідно з приписами вказаної статті посадові особи, які здійснюють ринковий нагляд, мають право:

1) проводити у випадках і порядку, визначених цим Законом, перевірки документів та обстеження зразків продукції, відбирати зразки продукції і забезпечувати проведення їх експертизи (випробування);

2) безперешкодно відвідувати, за умови пред`явлення службового посвідчення та направлення на проведення перевірки, у будь-який час протягом часу роботи об`єкта:

а) торговельні та складські приміщення суб`єктів господарювання і місця, зазначені у пункті 2 частини шостої статті 23 цього Закону, для проведення перевірок характеристик продукції і перевірок стану виконання суб`єктами господарювання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів;

б) місця, зазначені в пункті 3 частини шостої статті 23 цього Закону, для проведення перевірок додержання вимог щодо представлення продукції, яка не відповідає встановленим вимогам, перевірок характеристик продукції та перевірок виконання суб`єктами господарювання приписів і рішень відповідно до частини п`ятої статті 26 цього Закону;

в) місця, зазначені в пункті 4 частини шостої статті 23 цього Закону, для проведення перевірок характеристик продукції з дотриманням вимог Митного кодексу України;

3) вимагати від суб`єктів господарювання надання документів і матеріалів, необхідних для здійснення ринкового нагляду, одержувати копії таких документів і матеріалів. За згодою органу ринкового нагляду документи і матеріали, необхідні для здійснення ринкового нагляду, їх копії можуть надаватися йому мовою оригіналу або іншою мовою, ніж мова діловодства та документації державних органів, якщо ця мова є зрозумілою для посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд. У разі якщо оригінали таких документів і матеріалів складені іншою мовою, ніж мова діловодства та документації державних органів, на вимогу органів ринкового нагляду суб`єкти господарювання зобов`язані у строк не більше ніж тридцять робочих днів за власний рахунок забезпечити їх переклад мовою діловодства та документації державних органів в обсязі, необхідному для здійснення ринкового нагляду;

4) вимагати від посадових осіб суб`єктів господарювання та фізичних осіб - підприємців надання у погоджений з ними строк усних чи письмових пояснень з питань, що виникають під час проведення перевірок і вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів;

5) складати акти перевірок та застосовувати в установленому законом порядку адміністративно-господарські санкції у вигляді штрафу до суб`єктів господарювання за порушення вимог цього Закону, Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції" та встановлених вимог;

6) складати на основі актів перевірок протоколи про адміністративні правопорушення у сфері здійснення ринкового нагляду та розглядати справи про відповідні адміністративні правопорушення згідно із законом України;

7) залучати у разі потреби в установленому порядку та за рахунок органів ринкового нагляду до здійснення ринкового нагляду працівників наукових установ та фахівців. На осіб, залучених у встановленому порядку до здійснення ринкового нагляду, поширюються обов`язки, визначені пунктами 1-5 частини першої статті 17 цього Закону;

8) вимагати від посадових осіб суб`єктів господарювання та фізичних осіб - підприємців припинення дій, які перешкоджають здійсненню заходів ринкового нагляду, а в разі їх відмови від припинення таких дій - звертатися до органів Національної поліції за допомогою у здійсненні законної діяльності з ринкового нагляду.

Статтею 17 Закону №2735-VI передбачено обов`язки посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд і контроль продукції.

Зокрема, згідно пункту 9 частини першої статті 17 Закону №2735-VI посадові особи, які здійснюють ринковий нагляд і контроль продукції зобов`язані дотримуватися встановлених цим Законом принципів, вимог та порядку здійснення заходів ринкового нагляду.

Заходами ринкового нагляду відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 22 Закону №2735-VI є, зокрема, перевірка характеристик продукції, у тому числі відбір зразків продукції та їх експертиза (випробування).

Порядок проведення перевірок характеристик продукції встановлений статтею 23 Закону №2735-VI.

Відповідно до частин першої - п`ятої статті 23 Закону №2735-VI під час проведення перевірок характеристик продукції проводиться перевірка документів, у разі необхідності - обстеження зразків продукції, за результатами яких приймається рішення про відбір та експертизу (випробування) зразків продукції, про що зазначається в акті, підготовленому відповідно до вимог статті 23-1 цього Закону.

При проведенні перевірок характеристик продукції органи ринкового нагляду враховують ступінь ризику, який може становити відповідна продукція, а також відомості, що містяться у зверненнях споживачів (користувачів) про захист їх права на безпечність продукції, та іншу інформацію щодо продукції.

Органи ринкового нагляду проводять планові та позапланові перевірки характеристик продукції.

Планові перевірки характеристик продукції проводяться у розповсюджувачів цієї продукції, а позапланові - у розповсюджувачів та виробників такої продукції.

Предметом таких перевірок є характеристики продукції певного виду (типу), категорії та/або групи.

Під час проведення перевірок продукції певного виду (типу), категорії та/або групи забороняється перевіряти продукцію іншого виду (типу), категорії та/або групи.

У разі якщо за результатами перевірки характеристик продукції органом ринкового нагляду прийнято рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів щодо продукції певного виду (типу), категорії та/або групи, що є предметом перевірки, такі заходи мають бути вжиті суб`єктами господарювання щодо всіх одиниць продукції певного виду (типу), категорії та/або групи, які надаються на ринку та є небезпечними, становлять ризик та/або не відповідають встановленим вимогам.

Перевірки характеристик продукції проводяться на підставі наказів (рішень) органів ринкового нагляду та направлень на проведення перевірки, що видаються та оформлюються відповідно до цього Закону. У разі одержання інформації про надання на ринку продукції, що становить серйозний ризик, відповідні накази (рішення) та направлення видаються і оформлюються невідкладно.

Відповідно до частини шостої статті 23 Закону №2735-VI перевірки характеристик продукції проводяться: 1) у торговельних та складських приміщеннях суб`єктів господарювання; 2) у місцях введення продукції в експлуатацію (якщо відповідність продукції певним встановленим вимогам може бути визначена лише під час введення її в експлуатацію); 3) за місцем проведення ярмарку, виставки, показу або демонстрації продукції в інший спосіб; 4) у місцях зберігання під митним контролем продукції, митне оформлення якої призупинено за результатами контролю продукції, з дотриманням вимог Митного кодексу України; 5) за місцезнаходженням органу ринкового нагляду.

Як передбачено частиною сьомою статті 23 Закону № 2735-VI, під час перевірки характеристик продукції у випадках, передбачених цим Законом, перевірці підлягають такі документи (їх копії) та інформація:

1) декларація про відповідність;

2) супровідна документація, що додається до відповідної продукції (включаючи інструкцію щодо користування продукцією);

3) загальний опис продукції, а також повний склад технічної документації на відповідну продукцію, передбачений технічним регламентом;

4) документи щодо системи якості чи системи управління якістю;

5) висновки експертиз та протоколи випробувань зразків відповідної продукції, відібраних (узятих) у межах здійснення ринкового нагляду і контролю продукції;

6) документи, що дають змогу відстежити походження відповідної продукції та її подальший обіг (товарно-супровідна документація або договори). Орган ринкового нагляду має право вимагати надання таких документів лише в обсязі, що необхідний для встановлення ланцюга постачання продукції;

7) документи і матеріали щодо стану виконання суб`єктом господарювання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, у тому числі в межах моніторингу дій суб`єктів господарювання, що вживаються ними для вилучення відповідної продукції з обігу та/або її відкликання;

8) повідомлення та інша інформація, надана суб`єктами господарювання, митними органами, органами з оцінки відповідності згідно з положеннями цього Закону та Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції".

Відповідно до абзаців 1, 4 частини десятої статті 23 Закону №2735-VI строк проведення перевірки характеристик продукції не може перевищувати у розповсюджувача цієї продукції чотирьох робочих днів, у виробника такої продукції - п`яти робочих днів. У разі проведення перевірки за місцезнаходженням органу ринкового нагляду перебіг строку проведення перевірки починається з дня одержання органом ринкового нагляду від суб`єкта господарювання документів (їх копій) на продукцію, зазначених у частині сьомій цієї статті.

Розпорядчі документи органів ринкового нагляду, які видаються, оформлюються для здійснення планової або позапланової перевірки характеристик продукції органу ринкового нагляду, встановлені статтею 23-1 Закону №2735-VI.

Так, згідно положень вказаної статті для здійснення планової або позапланової перевірки характеристик продукції орган ринкового нагляду видає наказ, який має містити предмет перевірки (найменування виду (типу), категорії та/або групи продукції), найменування та адресу об`єкта, де розміщується продукція.

На підставі наказу оформляється направлення на проведення перевірки, яке підписується керівником органу ринкового нагляду або його заступником із зазначенням його прізвища, імені та по батькові і засвідчується печаткою відповідного органу.

Вимоги до направлення визначені частиною третьою статті 23-1 Закону № 2735-VI.

Згідно із частиною п`ятою статті 23-1 Закону № 2735-VI за результатами здійснення планової або позапланової перевірки характеристик продукції посадова особа органу ринкового нагляду складає акт, який повинен містити відомості, визначені цією частиною статті 23-1.

Посадова особа органу ринкового нагляду зазначає в акті детальний опис порушень вимог законодавства, виявлених під час перевірки, з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу ринкового нагляду, які здійснювали перевірку, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.

Якщо суб`єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями.

Зауваження суб`єкта господарювання або уповноваженої ним особи щодо здійснення перевірки є невід`ємною частиною акта органу ринкового нагляду.

У разі відмови суб`єкта господарювання або уповноваженої ним особи підписати акт посадова особа органу ринкового нагляду вносить до такого акта відповідний запис.

Особливості проведення перевірок характеристик продукції у її розповсюджувачів передбачені статтею 24 Закону №2735-VI.

Так, відповідно до приписів підпункту а пункту 2 частини 1 статті 24 Закону № 2735-VI органи ринкового нагляду проводять перевірки характеристик продукції у її розповсюджувачів: позапланові: за зверненнями споживачів (користувачів) відповідної продукції, а також органів виконавчої влади, виконавчих органів місцевих рад, правоохоронних органів, громадських організацій споживачів (об`єднань споживачів), об`єднань суб`єктів господарювання, у яких міститься інформація про розповсюдження продукції, що завдала шкоди суспільним інтересам чи має недоліки, що можуть завдати такої шкоди, і відсутня інформація, за якою виробника такої продукції може бути ідентифіковано, але міститься інформація, за якою може бути встановлено розповсюджувача, у якого було придбано (виявлено) таку продукцію.

Частиною 2 статті 24 Закону №2735-VI передбачено, що під час проведення перевірки характеристик продукції у її розповсюджувачів на підставах, визначених пунктом 1 і підпунктом "а" пункту 2 частини першої цієї статті:

1) на початковому етапі перевірки об`єктами перевірки є:

а) наявність знака відповідності технічним регламентам, якщо його нанесення передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції, та додержання вимог щодо форми, опису, правил та умов нанесення знака відповідності технічним регламентам, а також правил його застосування;

б) наявність супровідної документації, яка має додаватися до відповідної продукції (зокрема інструкція з користування продукцією), етикетки, маркування, інших позначок, якщо це встановлено технічними регламентами, та їх відповідність встановленим вимогам;

в) наявність декларації про відповідність, якщо згідно з технічним регламентом на відповідний вид продукції продукція при її розповсюдженні має супроводжуватися такою декларацією;

2) на наступних етапах перевірки можуть бути проведені:

а) обстеження зразків відповідної продукції та ідентифікація виробника продукції;

б) відбір та експертиза (випробування) зразків продукції (у разі якщо є підстави вважати, що продукція є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам).

Стаття 29 Закону № 2735-VI визначає, що у разі якщо органом ринкового нагляду встановлено, що продукція не відповідає встановленим вимогам (крім випадків, передбачених статтею 28 цього Закону, та формальної невідповідності), орган ринкового нагляду невідкладно вимагає від відповідного суб`єкта господарювання вжити протягом визначеного строку заходів щодо приведення такої продукції у відповідність із встановленими вимогами. У разі якщо органом ринкового нагляду встановлено, що продукція не відповідає встановленим вимогам та одночасно становить серйозний ризик, орган ринкового нагляду вживає обмежувальних (корегувальних) заходів, передбачених частиною першою статті 28 цього Закону.

Орган ринкового нагляду невідкладно вимагає від відповідного суб`єкта господарювання вжити протягом визначеного строку заходів щодо усунення формальної невідповідності, якщо цей орган встановить будь-яку таку невідповідність:

знак відповідності технічним регламентам було нанесено з порушенням вимог, визначених у відповідному технічному регламенті;

не було нанесено знак відповідності технічним регламентам, якщо його нанесення передбачено відповідним технічним регламентом;

не було складено декларацію про відповідність або декларація про відповідність (її копія чи спрощена декларація про відповідність) не супроводжує продукцію, якщо це передбачено відповідним технічним регламентом;

декларацію про відповідність було складено з порушенням вимог;

органу ринкового нагляду не надано доступу до технічної документації або вона є неповною;

вчинено інші порушення встановлених вимог, визначені у відповідному технічному регламенті як формальна невідповідність.

Перелік порушень встановлених вимог, які вважаються формальною невідповідністю, уточнюється у відповідних технічних регламентах.

У разі якщо органом ринкового нагляду за результатами аналізу повідомлення відповідного суб`єкта господарювання про виконання ним рішення про приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами чи усунення формальної невідповідності та/або перевірки стану виконання суб`єктом господарювання цього рішення, проведених відповідно до статті 34 цього Закону, встановлено, що невідповідність продукції встановленим вимогам не усунено або усунено частково, орган ринкового нагляду відповідно до затвердженої Кабінетом Міністрів України методики вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів вживає таких обмежувальних (корегувальних) заходів: обмеження, заборона надання продукції на ринку, вилучення продукції з обігу, відкликання продукції.

Орган ринкового нагляду повідомляє про виявлену невідповідність продукції встановленим вимогам (крім формальної невідповідності) та обмежувальні (корегувальні) заходи, вжиті щодо такої продукції, призначеним органам з оцінки відповідності, які були залучені до оцінки відповідності цієї продукції вимогам технічних регламентів.

Технічним регламентом на певний вид продукції може бути встановлено особливості застосування обмежувальних (корегувальних) заходів, передбачених цією статтею.

Пункт 2 частини 1 статті 30 Закону №2735-VI встановлює, що обмеження надання продукції на ринку здійснюються шляхом усунення формальної невідповідності.

Відповідно до частини 2-6 Закону № 2735-VI, обмеження надання продукції на ринку, визначені у пункті 1 частини першої цієї статті, застосовуються органами ринкового нагляду у випадках, передбачених цим Законом, якщо існує можливість приведення такої продукції у відповідність із встановленими вимогами. Зазначені обмеження можуть застосовуватися до продукції, що надається на ринку, у тому числі тієї, що зберігається на складах виробників (імпортерів), та/або продукції, що перебуває у споживачів (користувачів).

Приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами здійснюється за місцем проживання (місцезнаходженням) споживачів (користувачів) або за місцезнаходженням розповсюджувачів, виробників (імпортерів) чи підприємств, що здійснюють технічне обслуговування та ремонт продукції, а також в інших місцях, у яких можливо здійснити таке приведення. Суб`єкти господарювання в ланцюгу постачання відповідної продукції зобов`язані співпрацювати між собою з метою приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами.

Приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами здійснюється за рахунок суб`єкта господарювання, внаслідок дій чи бездіяльності якого продукція стала такою, що не відповідає встановленим вимогам.

Тимчасова заборона надання продукції на ринку застосовується органами ринкового нагляду у разі прийняття ними рішення про:

1) відбір зразків продукції для проведення їх експертизи (випробування) - на строк проведення експертизи (випробування);

2) приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами - на строк дії відповідного обмеження.

Тимчасова заборона надання продукції на ринку запроваджується одночасно з прийняттям рішень, зазначених у цій частині.

Органами ринкового нагляду у випадках, передбачених Законом України "Про загальну безпечність нехарчової продукції", можуть також застосовуватися обмеження введення в обіг або розповсюдження продукції.

Стаття 33 Закону №2735-VI встановлює порядок прийняття рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів

Обмежувальні (корегувальні) заходи запроваджуються відповідними рішеннями органів ринкового нагляду.

Рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів можуть бути прийняті:

1) за результатами проведених органами ринкового нагляду перевірок характеристик продукції (крім перевірок, що проводяться відповідно до статті 26 цього Закону), у тому числі перевірок, що проводяться на підставі повідомлень митних органів про призупинення митного оформлення продукції відповідно до частини шостої статті 38 цього Закону;

2) за результатами моніторингу результативності запровадженої заборони надання продукції на ринку, здійсненого відповідно до частини десятої статті 34 цього Закону;

3) на підставі повідомлень про продукцію, що становить ризик, наданих суб`єктами господарювання відповідно до вимог відповідних технічних регламентів;

4) на підставі повідомлень про продукцію, що не відповідає загальній вимозі щодо безпечності продукції, наданих суб`єктами господарювання відповідно до Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції" .

Рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів можуть бути змінені або їхня дія може бути припинена відповідними органами ринкового нагляду за результатами аналізу повідомлень суб`єктів господарювання про виконання ними рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів та/або за результатами перевірок стану виконання суб`єктами господарювання цих рішень, проведених відповідно до статті 34 цього Закону. Зазначені рішення також можуть бути змінені за результатами розгляду органами ринкового нагляду клопотань, пояснень, заперечень та інформації, наданих суб`єктами господарювання відповідно до частин десятої і п`ятнадцятої цієї статті.

Рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, внесення змін до таких рішень або припинення їхньої дії приймаються керівниками органів ринкового нагляду або їх заступниками (головою та членами або уповноваженою особою державного колегіального органу) відповідно до їх повноважень, визначених законами України.

Будь-який захід щодо обмеження чи заборони надання продукції на ринку, вилучення продукції з обігу чи її відкликання, що вживається відповідно до цього Закону або Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції", має бути пропорційним рівню загрози відповідної продукції суспільним інтересам. У рішенні про застосування обмеження чи заборону надання продукції на ринку, вилучення продукції з обігу чи її відкликання мають бути зазначені підстави його застосування.

Кабінет Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного і соціального розвитку, затверджує методику вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, у якій мають бути визначені чіткі та зрозумілі критерії оцінки ризику, умови та обставини, за яких органи ринкового нагляду обирають відповідні обмежувальні (корегувальні) заходи, яких необхідно вжити.

У рішенні органу ринкового нагляду про заборону чи обмеження надання продукції на ринку, вилучення продукції з обігу або її відкликання зазначаються:

1) обґрунтування підстав прийняття такого рішення;

2) конкретні обмежувальні (корегувальні) заходи та пов`язані з ними дії, що має виконати суб`єкт господарювання, до якого застосовуються такі заходи;

3) потреба у вжитті відповідних обмежувальних (корегувальних) заходів щодо всього обсягу продукції певної марки (моделі, артикулу, модифікації) або її окремих партій чи серій;

4) строк виконання рішення;

5) способи, порядок і строки оскарження суб`єктом господарювання цього рішення;

6) строк повідомлення відповідним суб`єктом господарювання органу ринкового нагляду про виконання рішення.

Обмежувальні (корегувальні) заходи залежно від обставин можуть застосовуватися до всього обсягу продукції певної марки (моделі, артикулу, модифікації) або її окремих партій чи серій.

При прийнятті рішення про вилучення продукції з обігу або її відкликання розглядається питання про залучення розповсюджувачів, споживачів (користувачів) цієї продукції до участі у виконанні відповідних заходів.

Строк виконання рішення має бути обґрунтованим і визначатися з урахуванням характеру ризику та/або невідповідності встановленим вимогам, обсягу продукції, що підлягає приведенню у відповідність із встановленими вимогами, вилученню з обігу чи відкликанню, та реальних можливостей суб`єкта господарювання належним чином виконати це рішення. Строк виконання рішення може бути змінено органом ринкового нагляду за обґрунтованим клопотанням суб`єкта господарювання. Таке клопотання може бути подано у будь-який час виконання рішення, але до закінчення строку виконання такого рішення.

До прийняття рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів орган ринкового нагляду надає (надсилає) суб`єкту господарювання, щодо якого передбачається прийняти рішення, проект відповідного рішення з пропозицією надати в письмовій формі свої пояснення, заперечення до проекту рішення, інформацію про вжиття ним заходів, спрямованих на запобігання або уникнення ризиків суспільним інтересам, усунення невідповідності продукції, що є предметом проекту рішення, встановленим вимогам.

Суб`єкт господарювання, якого стосується проект рішення, має право надати (надіслати) органу ринкового нагляду свої пояснення, заперечення та/або інформацію до проекту такого рішення протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту. Цей строк може бути продовжено органом ринкового нагляду за обґрунтованим клопотанням відповідного суб`єкта господарювання.

До своїх пояснень, заперечень та/або інформації суб`єкт господарювання може додавати документи чи їх копії, що обґрунтовують його позицію та підтверджують наведені ним дані.

Пояснення, заперечення та інформація до проекту рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, надані (надіслані) суб`єктом господарювання, підлягають обов`язковому розгляду органом ринкового нагляду та зберігаються в органі ринкового нагляду.

У разі необхідності термінового вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів з метою запобігання або уникнення ризиків суспільним інтересам орган ринкового нагляду може прийняти рішення про вжиття відповідних обмежувальних (корегувальних) заходів без надання (надіслання) суб`єкту господарювання проекту такого рішення. У такому разі суб`єкт господарювання, якого стосується рішення, має право надати (надіслати) свої пояснення, заперечення та/або інформацію до такого рішення в будь-який час після його прийняття, але до закінчення визначеного строку виконання такого рішення. Орган ринкового нагляду має негайно розглянути одержані пояснення, заперечення та інформацію суб`єкта господарювання та за результатами такого розгляду оцінити адекватність і пропорційність прийнятого ним рішення.

Надання, несвоєчасне надання чи ненадання пояснень, заперечень та/або інформації до проекту рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів не позбавляє суб`єкта господарювання, якого стосується рішення, права оскаржити таке рішення.

Зміни до рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів вносяться у порядку прийняття рішення, встановленому цією статтею.

Положення частин одинадцятої - сімнадцятої цієї статті не поширюються на порядок прийняття та внесення змін до рішень про тимчасову заборону надання продукції на ринку, що приймаються на строк, необхідний для проведення експертизи (випробування) зразків такої продукції.

Відповідно до статті 34 Закону №2735-VI, з метою контролю стану виконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів органи ринкового нагляду:

1) аналізують повідомлення про виконання цих рішень, надані (надіслані) суб`єктами господарювання, яких стосувалися такі рішення;

2) проводять перевірки стану виконання суб`єктами господарювання цих рішень;

3) здійснюють моніторинг результативності вжитих обмежувальних (корегувальних) заходів.

Суб`єкт господарювання, якого стосується рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, має у визначений у такому рішенні строк надати (надіслати) органу ринкового нагляду, що прийняв відповідне рішення, повідомлення про його виконання. До цього повідомлення суб`єкт господарювання може додавати документи або їх копії, що підтверджують виконання рішення.

У разі якщо інформація, що міститься в повідомленні суб`єкта господарювання про виконання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, та долучені до рішення документи є недостатніми для підтвердження результативності виконання цього рішення, а також за наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності цієї інформації відповідний орган ринкового нагляду проводить перевірку стану виконання суб`єктом господарювання такого рішення.

Перевірка стану виконання рішення починається не пізніше десяти робочих днів з дня одержання органом ринкового нагляду повідомлення суб`єкта господарювання про виконання відповідного рішення, а в разі ненадання суб`єктом господарювання такого повідомлення у визначений у рішенні строк - не пізніше десяти робочих днів з дня настання визначеного строку.

Перевірка стану виконання рішення проводиться відповідно до вимог, встановлених статтею 23 цього Закону. За потреби може бути проведено обстеження зразків продукції, а за наявності підстав вважати, що продукція є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам, - відбір і експертизу (випробування) зразків продукції.

Під час проведення перевірки стану виконання рішення орган ринкового нагляду встановлює ступінь виконання суб`єктом господарювання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів та результативність їх виконання.

У разі якщо за результатами аналізу повідомлення суб`єкта господарювання про виконання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів та/або перевірки стану виконання цього рішення встановлено факт повного та результативного виконання суб`єктом господарювання відповідного рішення (крім рішення про заборону надання продукції на ринку), орган ринкового нагляду невідкладно приймає рішення про припинення дії такого рішення.

У разі якщо за результатами аналізу повідомлення суб`єкта господарювання про виконання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів та/або перевірки стану виконання цього рішення встановлено факт невиконання чи часткового виконання суб`єктом господарювання відповідного рішення або виконання рішення не може бути визнано результативним, орган ринкового нагляду невідкладно приймає рішення про внесення змін до зазначеного рішення. Такі зміни можуть передбачати вжиття нових обмежувальних (корегувальних) заходів.

Після скасування рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, за винятком рішень про заборону надання продукції на ринку, органи ринкового нагляду здійснюють моніторинг результативності вжитих обмежувальних (корегувальних) заходів. Такий моніторинг здійснюється шляхом проведення згідно з секторальними планами ринкового нагляду перевірок характеристик конкретної продукції, щодо якої було вжито обмежувальні (корегувальні) заходи, у її розповсюджувачів.

Моніторинг результативності застосованої заборони надання продукції на ринку полягає у відстеженні органами ринкового нагляду додержання такої заборони в торговельній мережі. У разі якщо за результатами зазначеного моніторингу буде встановлено, що на ринку надається продукція, надання якої на ринку заборонено, орган ринкового нагляду вимагає від виробника цієї продукції вилучити її з обігу та/або відкликати її. У разі встановлення факту регулярного надання на ринку продукції, забороненої для надання на ринку, орган ринкового нагляду розглядає питання про проведення перевірки характеристик такої продукції у її виробника.

Контроль стану виконання рішення про тимчасову заборону надання продукції на ринку, прийнятого на строк, необхідний для проведення експертизи (випробування) зразків такої продукції, здійснюється шляхом перевірки дій суб`єкта господарювання щодо додержання цієї тимчасової заборони.

Порядок здійснення контролю стану виконання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідальність за порушення вимог цього Закону встановлюється цим та іншими законами України (частина перша статті 44 Закону №2735-VI).

Відповідно до пункту 6 частини четвертої статті 44 Закону №2735-VI до суб`єкта господарювання застосовуються адміністративно-господарські санкції у вигляді штрафу в разі створення перешкод шляхом недопущення до проведення перевірок характеристик продукції та невиконання встановлених цим Законом вимог посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд, - у розмірі десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з частиною сьомою статті 44 Закону №2735-VI відповідальність за порушення інших вимог цього Закону встановлюється згідно із законом.

Справи про накладення штрафів за порушення, визначені цією статтею, розглядаються керівниками органів ринкового нагляду або їх заступниками (головою та членами або уповноваженими посадовими особами державного колегіального органу) відповідно до їх компетенції.

Про вчинення порушень, зазначених у цій статті, посадові особи органів ринкового нагляду, що виявили правопорушення, складають протокол на підставі документів, що містять інформацію про походження продукції та її обіг.

Протокол складається у двох примірниках, які підписуються посадовими особами органу ринкового нагляду та фізичною особою, у тому числі фізичною особою - підприємцем, чи керівником юридичної особи або уповноваженою ним особою.

У разі відмови фізичної особи, у тому числі фізичної особи - підприємця, чи керівника юридичної особи або уповноваженої ним особи підписати протокол посадова особа органу ринкового нагляду (голова та член або уповноважена посадова особа державного колегіального органу) вносить до такого протоколу відповідний запис.

Один примірник протоколу вручається фізичній особі, у тому числі фізичній особі - підприємцю, чи керівнику юридичної особи або уповноваженій ним особі, а другий - зберігається в органі ринкового нагляду.

Протокол разом з актом перевірки, поясненнями фізичної особи, у тому числі фізичної особи - підприємця, чи керівника юридичної особи або уповноваженої ним особи (у разі їх наявності) та документами, що стосуються справи, не пізніше наступного робочого дня за днем його складання передається керівнику чи заступнику керівника органу ринкового нагляду (голова та члени або уповноважені посадові особи державного колегіального органу), які розглядають справу протягом 15 календарних днів з дня отримання протоколу та відповідних документів і приймають рішення про накладення штрафу. Кожний штраф оформляється окремою постановою.

Постанова надсилається суб`єкту господарювання не пізніше наступного робочого дня за днем її оформлення.

Згідно пункту 1 додатку 1 до тендерної документації встановлено, що товар повинен відповідати вимогам Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2013 року №927 (далі Технічний регламент №927).

Відповідно до пунктів 7-10 Технічного регламенту №927 визначене наступне:

7. Під час роздрібного постачання (реалізації) палива позначення палив повинне бути розміщено у місцях, доступних для споживача (на паливо-розподільчому обладнанні), а також відображено в розрахункових документах.

На вимогу споживача (користувача) розповсюджувач повинен надати копію документа про якість (паспорт якості) палива та копію декларації про відповідність.

8. Кожна партія палива, що вводиться в обіг або перебуває в обігу, повинна мати документ про якість (паспорт якості) палива.

9. Документ про якість (паспорт якості) палива повинен містити:

дату видачі і номер документа;

назву, марку (категорію) - для суднових та котельних палив; позначення палива - для автомобільного бензину та дизельного палива;

назву та адресу підприємства - виробника;

назву та адресу розповсюджувача (за наявності);

дату виготовлення палива;

дату відбирання проби та дату проведення випробування;

нормативні значення та фактичні результати випробувань, які підтверджують відповідність марки палива вимогам цього Технічного регламенту;

відомості щодо декларації про відповідність;

посилання на нормативні документи на методи випробування згідно з нормативним документом на паливо;

номер партії (резервуара);

дані про вид та кількість добавок (присадок);

підпис начальника відділу технічного контролювання або керівника лабораторії, яка виконує функції відділу, або уповноваженої особи, завірений печаткою;

гарантійний строк зберігання.

10. Вимоги щодо позначення автомобільного бензину і дизельного палива наведені у додатку 1 до цього Технічного регламенту.

Відповідно до пункту 1 розділу І «Загальні положення» наказу Міністерства фінансів України від 21.01.2016 №13, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2016 року за № 220/28350, затверджене Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів назва товару (послуги) - слово, поєднання слів або слова та цифрового коду, які відображають споживчі ознаки товару (послуги) та однозначно ідентифікують товар чи послугу в документообігу СГ (далі Положення №13), це Положення розроблено відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Цим Положенням визначено форми і зміст розрахункових документів / електронних розрахункових документів, які в обов`язковому порядку мають надаватися особам, які отримують або повертають товар, отримують послуги або відмовляються від них, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням інтернету, при здійсненні розрахунків суб`єктами господарювання для підтвердження факту: продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів у сфері торгівлі, ресторанного господарства та послуг; здійснення операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі, якщо такі операції виконуються не в касах банків; здійснення операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів; приймання комерційними агентами банків та небанківськими надавачами платіжних послуг та їх комерційними агентами готівки для подальшого її переказу з використанням програмно-технічних комплексів самообслуговування (далі - ПТКС), за винятком ПТКС, що дають змогу користувачеві здійснювати виключно операції з отримання коштів.

У цьому Положенні терміни вживаються в таких значеннях:

назва товару (послуги) - слово, поєднання слів або слова та цифрового коду, які відображають споживчі ознаки товару (послуги) та однозначно ідентифікують товар чи послугу в документообігу СГ (пункт 2 розділу І Положення №13).

Пунктом 1, 2 розділу «ІІ. Фіскальний касовий чек на товари (послуги)» Положення №13 визначено, що фіскальний касовий чек на товари (послуги) (далі - фіскальний чек) - розрахунковий документ / електронний розрахунковий документ, створений у паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ), реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги). Форма № ФКЧ-1 фіскального касового чека на товари (послуги) наведена у додатку 1 до цього Положення. в разі реалізації в роздрібній мережі підакцизних товарів назву товару (з додатковим зазначенням марки для палива) та його вартість, серію та номер марки акцизного податку на алкогольні напої або серійний номер електронної марки акцизного податку (зазначаються у випадках, передбачених законодавством). Фіскальний чек має містити такі обов`язкові реквізити:

назва товару (послуги) / спрощена назва товару (послуги), вартість, літерне позначення ставки ПДВ (рядок 11).

Додатком 7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (Наказ Міністерства транспорту України 14.10.97 № 363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568, визначено, що у товарно-транспортній накладній зазначаються супровідні документи на вантаж.

ІV. ВИСНОВКИ СУДУ

Повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів, здійснюючи наступні висновки.

Суд з урахуванням змісту спірних правовідносин зазначає про наступні ключові питання для вирішення цього спору:

- яка вірна правова кваліфікація відповідальності за невиконання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів: пункт 3 чи пункт 6 частині 4 статті 44 Закону №2735-VI?

- поширення санкції (виду відповідальності) пункт 6 частині 4 статті 44 Закону №2735-VI «створення перешкод шляхом недопущення до проведення перевірок характеристик продукції та невиконання встановлених цим Законом вимог посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд, - у розмірі десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян» за невиконання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів;

- меж правової оцінки та перегляду постанов про накладення штрафу, відповідно до пункту 3 частини 4 статті 44 Закону №2735-VI, у випадку, якщо суб`єкт господарювання не оскаржував рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів та їх не виконав;

- невиконання суб`єктом господарювання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів з підстав незрозумілості змісту та порядку виконання заходу - усунення формальної невідповідності.

Щодо правомірності постанови про накладення штрафу від 08.04.2025 №7.

Предметом оскарження у цій справі є постанова відповідача про накладення штрафу від 08.04.2025 №7, якою на позивача накладений штраф у розмірі десяти тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян у сумі 170 000 грн.

Суд надає висновок цьому оспорюваному рішенню в межах дотримання відповідачем процедури під час його прийняття, з урахуванням того, що судовим розглядом не встановлені обставини порушення, за яке до позивача застосований такий вид відповідальності.

Матеріали справи, заяви по суті спору відповідача, акти перевірок, протокол №5 від 08.04.2025 та постанова про накладення штрафу від 08.04.2025 №7 не містять конкретного визначення дій чи бездіяльності позивача: які саме позивач створив перешкоди шляхом недопущення до проведення перевірок характеристик продукції та які саме не виконав вимоги посадових осіб встановлені Законом України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».

Як слідує з матеріалів справи, у протоколі №5 від 08.04.2025 про виявлені порушення вимог Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" та Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції" зазначені відомості про невиконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 21 березня 2025 року № 07-18/50, від 21 березня 2025 року № 07-18/51, 21 березня 2025 року № 07-18/52, 21 березня 2025 року № 07-18/53, щодо усунення формальної невідповідності, визначених пунктом 3 частини 4 статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».

У змісті постанови про накладення штрафу від 08.04.2025 №7 зазначене, що позивач порушив вимоги п. 6 ч. 4 ст. 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», а саме:

невиконання встановлених цим Законом вимог посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд (не виконано п. 8, 9, 10 Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив, затвердженого Постановою КМ України від 01.08.2013 №927 акт, що додається від 21.03.2025 №07-17/19).

Тобто, ні у протоколі №5 від 08.04.2025, ні у постанові від 08.04.2025 №7 про накладення штрафу, не встановлені та не визначені відповідачем фактичні обставини невиконання конкретних вимог посадових осіб встановлені Законом України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».

Суд позбавлений можливості встановити та надати оцінку із змісту заяв по суті спору відповідача, оскаржуваної постанови та матеріалів справи, які вимоги посадових осіб, встановлені Законом України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», не виконав позивач під час проведення перевірки.

Зазначення у постанові про накладення штрафу від 08.04.2025 №7 за невиконання п. 8, 9, 10 Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив, затвердженого Постановою КМ України від 01.08.2013 №927, чи акту перевірки від 21.03.2025 №07-17/19, не є вимогами посадових осіб, а є невиконання вимог законодавства та невиконання певного рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів суб`єктом господарювання заходу, як усунення формальної невідповідності.

В акті перевірки встановлені порушення вимог законодавства, на підставі яких прийняті рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 21 березня 2025 року № 07-18/50, від 21 березня 2025 року № 07-18/51, 21 березня 2025 року № 07-18/52, 21 березня 2025 року № 07-18/53, щодо усунення формальної невідповідності, проте невиконання таких рішень не є тотожним поняттю невиконання вимог посадових осіб, оскільки у пунктах 3 та 6 частині 4 статті 44 Закону №2735-VI встановлені різні види відповідальності:

3) невиконання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів щодо усунення формальної невідповідності, визначених частиною третьою статті 29 цього Закону, - у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для осіб, які ввели продукцію в обіг або відповідно до цього Закону вважаються такими, що ввели продукцію в обіг, у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для розповсюджувачів (крім юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для розповсюджувачів - юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування;

6) створення перешкод шляхом недопущення до проведення перевірок характеристик продукції та невиконання встановлених цим Законом вимог посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд, - у розмірі десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За невиконання трьох рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 21 березня 2025 року № 07-18/51, 21 березня 2025 року № 07-18/52, 21 березня 2025 року № 07-18/53 до позивача застосована відповідальність на підставі п. 3 ч. 4 ст. 44 Закону №2735-VI та винесені відповідні постанови про накладення штрафу від 08.04.2025 №8, 9, 10, саме за невиконання рішення, а не вимог посадових осіб.

За невиконання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 21 березня 2025 року № 07-18/50 до позивача не застосована відповідальність, оскільки жодна із оспорюваних постанов про накладення штрафу від 08.04.2025 № 7, 8, 9, 10 не містить у змісті реквізити про таке рішення від 21 березня 2025 року № 07-18/50.

У актах перевірок, протоколі та постанові про накладення штрафу від 08.04.2025 №7 відсутні відомості про невиконання вимог посадових осіб позивачем під час здійснення контрольного заходу.

Судовим розглядом встановлені наступні обставини:

- в акті перевірки характеристик продукції №07-17/19 від 21.03.2025 встановлене порушення, що надано «сертифікат» на іноземній мові, який не відповідає вимогам «Технічного регламенту щодо вимогам до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив» затвердженого Постановою КМ України від 01.08.2013 №927 (далі - Технічний регламент), а саме відсутні: - відомості щодо декларації про відповідність; - гарантійний строк зберігання; на бензин "Premium" 95 не наданий паспорт якості, що оформлений акредитованою випробувальною лабораторією, відповідно до пунктів 8, 9, 10 Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив, затвердженого Постановою КМ України від 01.08.2013 №927,

- на підставі цього висновку прийняте рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 21 березня 2025 року № 07-18/50, що надано «сертифікат» на іноземній мові, який не відповідає вимогам «Технічного регламенту щодо вимогам до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив» затвердженого Постановою КМ України від 01.08.2013 №927 (далі - Технічний регламент), а саме відсутні: - відомості щодо декларації про відповідність; - гарантійний строк зберігання; на бензин "Premium" 95 не наданий паспорт якості, що оформлений акредитованою випробувальною лабораторією, відповідно до пунктів 8, 9, 10 Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив, затвердженого Постановою КМ України від 01.08.2013 №927,

в акті перевірки стану виконання суб`єктом господарювання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 08 квітня 2025 року № 07-17/25 встановлений стан виконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів:

від « 21» березня 2025 року № 07-18/50 невиконане, не може бути визнане результативним: надано «сертифікат» на іноземній мові який не відповідає вимогам «Технічного регламенту щодо вимогам до автомобільних бензинів, Дизельного, суднових та котельних палив» затвердженого Постановою КМ України від 01.08.2013 №927 (далі - Технічний регламент), а саме відсутні: -відомості щодо декларації про відповідність; -гарантійний строк зберігання. На бензин "Premium" 95 не надано паспорт якості, що оформлений акредитованою випробувальною Лабораторією п. 8,9,10 Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив, затвердженого Постановою КМ України від 01.08.2013 №927.

У той же час, у жодній із оспорюваних постанов про накладення штрафу від 08.04.2025 № 7, 8, 9, 10 не містить у змісті реквізити про невиконання рішення від 21 березня 2025 року № 07-18/50.

Матеріали справи не містять докази накладення на позивача відповідальності за невиконання рішення від 21 березня 2025 року № 07-18/50, хоча акт перевірки стану виконання суб`єктом господарювання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 08 квітня 2025 року № 07-17/25 та протокол №5 від 08.04.2025 містять доводи про невиконання позивачем рішення від 21 березня 2025 року № 07-18/50 та про порушення пунктів 8, 9, 10 Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив, затвердженого Постановою КМ України від 01.08.2013 №927.

Оскільки рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 21 березня 2025 року № 07-18/50 прийняте внаслідок невиконання позивачем пунктів 8, 9, 10 Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив, затвердженого Постановою КМ України від 01.08.2013 №927, і такі самі пункти 8, 9, 10 Технічного регламенту зазначені у постанові про накладення штрафу від 08.04.2025 № 7, а матеріали справи не містять доказів невиконання позивачем вимог посадових осіб під час проведення перевірки, то суд висновує, що відповідач виніс постанову про накладення штрафу від 08.04.2025 № 7 на позивача у сумі 170000,00 грн. фактично за невиконання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 21 березня 2025 року № 07-18/50, а не за невиконання вимог посадових осіб під час проведення перевірки.

Отже, постанова про накладення штрафу від 08.04.2025 № 7 винесена із помилковою кваліфікацією дій позивача щодо невиконання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 21 березня 2025 року № 07-18/50, і за таке порушення застосовується відповідальність, визначена п. 3 ч. 4 ст. 44 Закону №2735-VI, як за невиконання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів щодо усунення формальної невідповідності, встановлених частиною третьою статті 29 цього Закону у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для розповсюджувачів.

Одночасно, пункти 8, 9, 10 Технічного регламенту №927 не містять будь-яких норм про наявність вимог посадових осіб під час проведення перевірок характеристик продукції органом ринкового нагляду.

Відповідач наклав стягнення на позивача за порушення невиконання вимог посадових осіб на підставі п. 6 ч. 4 ст. 44 Закону №2735-VI, які позивач не вчинив, тобто помилково кваліфікував вид порушення та вид відповідальності.

Помилковість встановлена судом також і тим, що за всі невиконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 21 березня 2025 року № 07-18/51, 21 березня 2025 року №07-18/52, 21 березня 2025 року № 07-18/53 до позивача застосована відповідальність, окрім за невиконання рішення від 21 березня 2025 року № 07-18/50.

Зазначена обставина помилкового визначення позивачу виду відповідальності за порушення, яке позивач не вчиняв, є істотним порушенням процедури, оскільки особа не може нести юридичну відповідальність за діяння (бездіяльність), яке вона не вчиняла, а також особа не може притягатись до юридичної відповідальності на підставі помилкової кваліфікації державою санкції за відповідне порушення закону, тобто невірного визначення виду відповідальності протиправному діянню.

Щодо тлумачення виду відповідальності у пункті 6 частини 4 статті 44 Закону №2735-VI.

Текстуальна конструкція цієї норми Закону свідчить на користь того, що законодавець, маючи мету віднести до такого виду юридичної відповідальності, визначив конкретний склад правопорушення, за який встановлюється такий значний штраф у розмірі десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, саме як створення перешкод шляхом недопущення до проведення перевірок характеристик продукції та невиконання встановлених цим Законом вимог посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд.

Логічно-правовий зв`язок простої диспозиції норми пункту 6 частини 4 статті 44 Закону №2735-VI побудований переліком обставин, які поєднані одним змістом: створення перешкод, недопущення до перевірки та невиконання вимог посадових осіб саме під час проведення перевірки характеристик продукції.

Окремий вид відповідальності у пункті 6 частини 4 статті 44 Закону №2735-VI визначений саме за створення перешкод під час перевірок ринкового нагляду та невиконання вимог посадових осіб під час такого контрольного заходу.

На перевагу даного тлумачення суду свідчить і те, що законодавець диференціював види відповідальності і за невиконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів у пункті 3 частини 4 статті 44 Закону №2735-VI (окремий вид відповідальності).

З урахуванням викладеного, відповідач невірно визначив вид відповідальності, який підлягає застосуванню, проте удавано застосував таку відповідальність до позивача, як за невиконання рішення від 21 березня 2025 року № 07-18/50.

Висновок щодо порушення процедури визначення відповідальності.

Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків і, на противагу йому, принцип формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення.

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Аналогічну позицію висловлено у постанові КАС ВС від 28 вересня 2022 року у справі №160/2552/21.

Згідно з висновком Верховного Суду, сформованим у постанові від 27.09.2022 у справі №320/1510/20 ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів: протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків і, на противагу йому, принцип формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення; межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови безумовного дотримання ним передбаченої законом процедури прийняття такого рішення.

Суд враховує, що у постанові від 22.05.2020 у справі №825/2328/16 Верховний Суд зазначив, що порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).

Саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків визначених законом.

Виходячи з міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.

Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Суд не застосовує у даному випадку надмірний формалізм щодо дотримання процедури.

Саме кумулятивний (сумарний, сукупний) ефект допущених відповідачем порушень дозволяє стверджувати, що оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень містить ознаки свавільного (недобросовісного) рішення.

Суд зазначає, що в адміністративному судочинстві добросовісність (несвавільність, розумність, справедливість) рішення суб`єкта владних повноважень означає, що при його прийнятті повинен бути застосований певний стандарт поведінки посадових осіб, що характеризується законністю, транспарентністю та повагою до прав та інтересів суб`єкта приватного права (від лат. Uberrimafides - найбільш добросовісний).

Подібний висновок ухвалений Верховним Судом у постанові 23 січня 2025 року у справі №240/32993/23.

Принципи адміністративної процедури є добросовісність і розсудливість (п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про адміністративну процедуру» 17 лютого 2022 року № 2073-IX).

Стаття 10 Закону України «Про адміністративну процедуру» пояснює добросовісність і розсудливість в адміністративній процедурі. Адміністративний орган зобов`язаний діяти добросовісно для досягнення мети, визначеної законом. Адміністративний орган при здійсненні адміністративного провадження повинен діяти, керуючись здоровим глуздом, логікою та загальноприйнятими нормами моралі, з дотриманням вимог законодавства. Особа зобов`язана здійснювати надані їй права добросовісно та не зловживати ними.

Одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви.

Зокрема, він є одним з визначальних принципів "доброго врядування" і "належної адміністрації" (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до "якості" закону).

Рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону. Аналогічні висновки наведені у постановах Верховного Суду від 20.04.2023 у справі №380/4746/22, від 31.05.2023 у справі №280/1255/20.

Суд наголошує, що, у відповідності до практики Європейського суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Водночас під час розгляду цієї справи судом встановлені істотні порушення процедури прийняття оскаржуваної постанови, які вплинути на кінцевий результат розгляду відповідачем питання про притягнення позивача до відповідальності.

Істотність та кумулятивний ефект порушення процедури полягають у тому, що відповідач не тільки помилково застосував вид відповідальності, але й визначив невірно розмір штрафу, і застосував відповідальність до порушення, яке не вчиняв позивач, оскільки факт невиконання позивачем вимог посадових осіб під час контрольного заходу не встановлений відповідачем, а встановлене виключено порушення вимог Технічного регламенту №927.

До того ж, щодо обставин саме виявленого під час перевірки порушення, відповідач жодних обґрунтувань не навів у своїх заявах по суті спору.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення контролюючим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Європейський суд з прав людини у пункті 36 рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), від 01.07.2003 року №37801/97 вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції». Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

За наслідком розгляду справи суд приходить до висновку про те, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення не дотримані вимоги частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Доводами позивача у цій частині знайшли підтвердження під час судового розгляду.

На підставі викладених вище мотивів та висновків, суд визнає постанову відповідача про накладення штрафу від 08.04.2025 №7 у сумі 170000,00 грн. протиправною та такою, що підлягає скасуванню судом.

Щодо постанов про накладення штрафу від 08.04.2025 №8, 9, 10.

Оцінюючи правомірність постанов відповідача постанова про накладення штрафу від 08.04.2025 №8, 9, 10, суд виходить із наступних мотивів.

Не погоджуючись із застосованою відповідальністю, позивач оскаржує постанови про накладення штрафів від 08.04.2025 №8, 9, 10, позивач фактично просить суд здійснити переоцінку рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, які позивач не виконав та не оскаржив.

Даний зміст спірних правовідносин полягає у наданні відповіді на ключове питання щодо меж правової оцінки судом постанов про накладення штрафу від 08.04.2025 №8, 9, 10, які прийняті внаслідок невиконання позивачем рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 21 березня 2025 року № 07-18/51, 21 березня 2025 року № 07-18/52, 21 березня 2025 року № 07-18/53.

Судовим розглядом встановлене, що позивач позивачем рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 21 березня 2025 року № 07-18/51, 21 березня 2025 року № 07-18/52, 21 березня 2025 року № 07-18/53 не виконав та їх не оскаржив.

03.04.2025 позивач направив відповідачу повідомлення про виконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 21 березня 2025 року № 07-18/51, 21 березня 2025 року №07-18/52, 21 березня 2025 року № 07-18/53, надіславши лист №03-04/01/38744775 від 03.04.2025 про виконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 21 березня 2025 року № 07-18/51, 21 березня 2025 року № 07-18/52, 21 березня 2025 року № 07-18/53, в якому зазначив, що в рішеннях про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 21.03.2025р. №№ 07-18/50; 07-18/51; 07-18/52; 07- 18/53, відсутні чіткі вказівки на конкретні дії чи заходи, які повинно вчинити ТОВ «КИЇВ ІНВЕСТ ГРУП» для усунення виявлених невідповідностей, у позивача відсутня об`єктивна можливість виконати зазначені рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів у спосіб, яким визначено Державною екологічною інспекцією Центрального округу.

З урахуванням фактично змісту повідомлення позивача №03-04/01/38744775 від 03.04.2025, наявна офіційна обставина відмови позивача виконувати рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 21 березня 2025 року № 07-18/51, 21 березня 2025 року №07-18/52, 21 березня 2025 року № 07-18/53.

Одночасно, позивач не оскаржив такі рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 21 березня 2025 року № 07-18/51, 21 березня 2025 року №07-18/52, 21 березня 2025 року №07-18/53.

Суд також враховує, що позивач разом із повідомленням направив заперечення №03-04/01/38744775 від 03.04.2025 на висновки акту характеристик продукції від 21.03.2025 Акту перевірки характеристик продукції №07-17/19.

Зазначені заперечення та повідомлення отримані відповідачем 07.04.2025, під час проведення перевірки стану виконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів із 07.04.2025-08.04.2025.

На момент перевірки стану виконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, позивач повідомив відповідача про те, що суб`єкт господарювання відмовляється виконувати рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів.

Станом на дату складення протоколу №5 від 08.04.2025 та прийняття постанов про накладення штрафів від 08.04.2025 №8, 9, 10, позивач не оскаржив рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, і в цей момент наявна обставина невиконання таких рішень.

Правові висновки про пріоритетність життя та здоров`я людини у сфері захисту прав споживачів, що забезпечується, у тому числі належним інформуванням споживачів про якість товару, його відповідність встановленим вимогам та технічним регламентам, неодноразово висловлював Верховний Суд, зокрема, у постановах від 14.11.2019 у справі № 817/381/16, від 14.02.2020 у справі №808/2525/16, від 28.09.2020 у справі № 826/855/16, від 17.02.2021 у справі № 640/19248/19 та від 31.01.2022 у справі № 640/15352/19.

Суд зазначає, що правовідносинам (предмету та підставам, що виникають у подібних (релевантних) обставинах) Верховний Суд неодноразово вже надавав свою оцінку у постановах.

Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів 2 червня 2016 року № 1402-VIII, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно із частиною 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний суд у постанові від 16 вересня 2024 року у справі №160/7457/21 здійснив правовий висновок щодо меж перегляд постанов про накладення штрафу випадку неоскарження суб`єктом господарювання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів шляхом усунення формальної невідповідності:

« 39. Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 2 ст. 33 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» за результатами проведених органами ринкового нагляду перевірок характеристик продукції можуть бути прийняті рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів (ст. 28 - 32 Закону № 2735-VI). Відповідно до ст. 36 цього Закону рішення, приписи, дії чи бездіяльність органів ринкового нагляду або їх посадових осіб можуть бути оскаржені до суду відповідно до чинного законодавства України.

40. Рішення про вжиття обмежувальних заходів від 15.07.2020 № 402, 405, 403, 406 позивач до суду не оскаржував, однак і не виконав (що представник позивача підтвердила в судовому засіданні у Верховному Суді), вважаючи, що розповсюджувач не може цього зробити. Стосовно неможливості виконання зазначених рішень позивач відповідача не інформував.

41. У Верховному Суді вже поставали питання щодо можливості оспорювання рішень, невиконання яких стало підставою для застосування санкцій, у справі за позовом про визнання таких санкцій протиправними та їх скасування.

42. Зокрема, у постанові від 16.12.2020 у справі № 807/983/15 Верховний Суд зазначив, що якщо позивач вважав, що рішенням, діями чи бездіяльністю позивача як суб`єкта владних повноважень порушено його права, він вправі був оскаржити такі до суду і в рамках такої справи на підставі належних щодо предмета доказування дослідження доказів, які стосувалися предмету. Відповідач не скористався таким правом, тому встановлення таких обставин у справі щодо іншого предмета доказування не буде відповідати правилу належності доказів, які в силу приписів ст. 73 КАС України повинні містити інформацію безпосередньо щодо предмета доказування.

43. Відповідно до ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

44. Застосовуючи такий підхід в контексті обставин справи, що розглядається, Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що питання дотримання порядку прийняття відповідачем вказаних вище рішень виходять за межі тих обставин, що підлягають з`ясуванню в межах цієї справи, оскільки не впливають на вирішення спірних правовідносин.

Невиконання рішень від 15.07.2020 №№ 402, 403, 405, 406 становлять окремі та завершені склади правопорушень, які обумовлюють застосування заходів фінансової відповідальності згідно з приписами пунктів 2, 3 частини 4 статті 44 Закону № 2735-VI.

Як на час прийняття відповідачем оскаржуваних постанов про накладення штрафів, так і на час вирішення спору між сторонами рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 15.07.2020 №№ 402, 403, 405, 406 в установленому порядку не оскаржувалися і є чинними.

45. Оцінка правомірності оскаржених постанов про накладення штрафів потребує встановлення обставин, які свідчать про виконання, невиконання (неповне виконання) рішень про вжиття обмежувальних заходів від 15.07.2020 № 402, 405, 403, 406. Водночас, оцінка правомірності самих цих рішень виходить за межі предмету доказування у цій справі.»

Оскільки позивач рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 21 березня 2025 року № 07-18/51, 21 березня 2025 року №07-18/52, 21 березня 2025 року №07-18/53 не виконав до 03.04.2025 та не оскаржив, з цих підстав оцінка правомірності вказаних рішень виходить за межі предмету доказування у цій справі.

Суд продовжує надавати правову оцінку постановам про накладення штрафів від 08.04.2025 №8, 9, 10 виключно в межах дотримання відповідачем дискреційних повноважень в частині застосування виду відповідальності, з урахування обставин невиконання позивачем рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 21 березня 2025 року № 07-18/51, 21 березня 2025 року №07-18/52, 21 березня 2025 року №07-18/53 до 03.04.2025.

Відповідно до частини другої статті 11 Закону № 2073-IX, адміністративний акт повинен прийматися з дотриманням необхідного балансу між несприятливими наслідками для права, свободи чи законного інтересу особи і цілями, на досягнення яких спрямований адміністративний акт. Негативні наслідки для особи та публічних інтересів повинні бути найменшими.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди, відповідно до частини другої статті 2КАС України, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Суд здійснює перевірку рішень суб`єктів владних повноважень на предмет їх відповідності вимогам закону, дотримання меж повноважень та встановленого порядку, а також забезпечення принципу пропорційності. Водночас суд не наділений повноваженнями самостійно визначати доцільність обраного адміністративним органом заходу реагування чи замінювати його на інший, оскільки це перебуває в дискреційних повноваженнях органу.

Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №825/602/17 та від 22 серпня 2018 року у справі № 826/10548/17 (щодо визначення поняття «дискреційні повноваження»).

Велика Палата Верховного Суду визнає необхідним здійснювати судовий контроль за реалізацією дискреційних повноважень, але такий контроль є обмеженим.

Великою Палатою Верховного Суду узагальнені критерії реалізації адміністративним органом дискреції залежно від обставин справи визначають за допомогою таких питань:

- чи переслідував орган легітимну мету;

- чи дотримано процедурних гарантій;

- чи належно вмотивоване рішення;

- чи не є рішення (висновки) адміністративного органу свавільними (довільними), нераціональними, не підтвердженими доказами або ж помилковими щодо фактів; необ`єктивними або явно несправедливими.

Щодо визначення у рішеннях достатнього обсягу змісту усунення формальної невідповідності для їх розуміння суб`єктом господарювання.

Обов`язки розповсюджувачів визначені статтею 9 Закону № 2736-VI. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 9 Закону № 2736-VI розповсюджувачі зобов`язані не постачати продукцію, про яку їм відомо або має бути відомо на підставі наявної в них інформації, що ця продукція не відповідає вимогам щодо забезпечення безпечності продукції.

Обмеження надання продукції на ринку, визначені у пункті 1 частини першої цієї статті, застосовуються органами ринкового нагляду у випадках, передбачених цим Законом, якщо існує можливість приведення такої продукції у відповідність із встановленими вимогами. Зазначені обмеження можуть застосовуватися до продукції, що надається на ринку, у тому числі тієї, що зберігається на складах виробників (імпортерів), та/або продукції, що перебуває у споживачів (користувачів) (ч. 2 ст. 30 Закону № 2735-VI).

Приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами здійснюється за місцем проживання (місцезнаходженням) споживачів (користувачів) або за місцезнаходженням розповсюджувачів, виробників (імпортерів) чи підприємств, що здійснюють технічне обслуговування та ремонт продукції, а також в інших місцях, у яких можливо здійснити таке приведення. Суб`єкти господарювання в ланцюгу постачання відповідної продукції зобов`язані співпрацювати між собою з метою приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами (ч. 3 ст. 30 Закону № 2735-VI).

Відповідно до частини 4 статті 29 Закону № 2735-VI, у разі якщо органом ринкового нагляду за результатами аналізу повідомлення відповідного суб`єкта господарювання про виконання ним рішення про приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами чи усунення формальної невідповідності та/або перевірки стану виконання суб`єктом господарювання цього рішення, проведених відповідно до статті 34 цього Закону, встановлено, що невідповідність продукції встановленим вимогам не усунено або усунено частково, орган ринкового нагляду відповідно до затвердженої Кабінетом Міністрів України методики вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів вживає таких обмежувальних (корегувальних) заходів: обмеження, заборона надання продукції на ринку, вилучення продукції з обігу, відкликання продукції.

У разі якщо за результатами аналізу повідомлення суб`єкта господарювання про виконання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів та/або перевірки стану виконання цього рішення встановлено факт невиконання чи часткового виконання суб`єктом господарювання відповідного рішення або виконання рішення не може бути визнано результативним, орган ринкового нагляду невідкладно приймає рішення про внесення змін до зазначеного рішення. Такі зміни можуть передбачати вжиття нових обмежувальних (корегувальних) заходів (частина 8 статті 34 Закону №2735-VI).

Відповідач вважає, що позивач докази об`єктивної неможливості вчинення відповідних дій позивачу не надав, тому до позивача застосовані штрафні санкції саме за невиконання рішень щодо усунення формальної невідповідності.

Аналізуючи зміст актів перевірок характеристик продукції та рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 21 березня 2025 року № 07-18/51, 21 березня 2025 року №07-18/52, 21 березня 2025 року №07-18/53 до 03.04.2025, суд зазначає, що у їх змісті деталізовані конкретні факти порушень, які необхідно усунути позивачу.

Позивач у свою чергу, жодних пояснень та запитів про роз`яснення виконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів не надав відповідачу.

Суд встановив, що позивач тільки 03.04.2025 (останній день строку виконання рішень) направив відповідачу заперечення до акту перевірки та повідомлення про невиконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 21 березня 2025 року № 07-18/51, 21 березня 2025 року №07-18/52.

До 03.04.2025 позивач жодних дій щодо роз`яснення виконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів не здійснив, хоча акт отримав 21.03.2025.

Органи ринкового контролю лише контролюють належне виконання обов`язків суб`єктів господарювання щодо забезпечення якості нехарчової продукції.

Судовим розглядом встановлено та не заперечується сторонами, що позивач про вжиття заходів з виконання адресованих йому рішень орган ринкового нагляду повідомив про відмову у їх виконанні, не скористався правом на подання клопотань про внесення змін до рішень про застосування обмежувальних заходів чи подальшого продовження терміну виконання таких рішень, визначених у статті 33 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», не вчинив жодних дій для виконання рішень та не надав відповідачу жодної інформації про стан виконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів.

Означена бездіяльність позивача не узгоджується з вимогами закону та свідчить про невиконання рішень щодо застосування обмежувальних заходів, що є підставою для відповідальності і застосування адміністративно-господарських санкцій.

Водночас, пунктами 7-9 Технічного регламенту №927 чітко визначені вимоги до обсягу й повноти інформації, яка повинна міститися під час роздрібного постачання (реалізації) палива.

Відповідач зазначив, що внаслідок відсутності у товарно-транспортних накладних відомостей про номер резервуару, паспорт якості чи декларацію про відповідність - не дає змоги ідентифікувати відповідність документа про якість (паспорта якості) на кожну окрему поставку палива, яка наявна в авто-заправній станції, а також у фіскальних розрахункових документах зазначення виду бензину та дизельного палива не відповідає позначенню палива (найменування товару неідентифіковане), яке розповсюджується позивачем (позивачем 18.03.2025 на автомобільний бензин "Premium" A-95- Євро5-Е0, відображено як A-95+, що підтверджується в Х-звіт №0810 за 18.03.25, на автомобільний бензин А-95-Євро5-Е0, відображено як А-95, що підтверджується в Х-звіт №0810 за 18.03.25, дизельне пальне ДП-3-Євро5 ВО, відображено DP, що підтверджується в Х-звіт №0810 за 18.03.25).

Враховуючи викладене, назва товару в фіскальному чеку реєстратора розрахункових операцій повинна зазначатися так, щоб виконувались одночасно дві умови: назва має відображати споживчі ознаки товару та однозначно ідентифікувати товар в документообігу суб`єкта господарювання, а в товарно-транспортних документах обов`язково зазначають супровідні документи (документ про якість (паспорта якості) на кожну поставку палива).

Таким чином, суд під час тестування дискреції на правомірність втручання у права позивача, не виявив очевидних ознак порушення компетенції органу ринкового нагляду або його свавільних дій, які характеризуються нерозсудливістю чи нелогічністю рішень, або відвертою недобросовісністю із явними ознаками непропорційності, як під час формування висновків акту перевірки, так і під час прийняття рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів та постанов про накладення штрафів.

Добросовісність розповсюджувача у цьому випадку є оціночною категорією, однак вона не може підміняти собою невиконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів з одних лише формальних посилань на незрозумілість змісту усунення формальної невідповідності, тобто прямо встановленого Законом № 2736-VI обов`язку, невиконання якого тягне за собою застосування заходів реагування та санкцій.

Щодо достатнього мінімального обсягу змісту для зрозумілості виконання усунення формальної невідповідності, то Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів не повинно обов`язково містити повторення всіх встановлених порушень, якщо такі порушення детально конкретизовані в акті перевірки характеристик продукції, на підставі якого прийняте відповідне рішення, а акт перевірки був належним чином вручений суб`єкту господарювання. Акт перевірки та рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів у сукупності забезпечують можливість суб`єкта господарювання ідентифікувати невиконані вимоги та правові наслідки їх невиконання, на підставі яких приймаються постанови про накладення штрафів (постанова Верховного Суду від 10 лютого 2026 року у справі №440/3822/25).

Позивач помилково зазначає, що рішення не містять конкретизації порушень вимог законодавства та способів усунення формальної невідповідності, оскільки позивач повинен або усунути відповідні недоліки або повернути продукцію по ланцюгу постачання, якщо неможливе усунення, внаслідок того, що такі вимоги визначені, як в Законі № 2736-VI, так і в Технічному регламенті №927.

У постанові від 19.01.2023 у справі № 520/6006/21 Верховний Суд зазначив:

« 60. … суб`єктами господарювання в ланцюгу постачання є не лише особа, у якої було придбано продукцію, а також виробник продукції, імпортер. При цьому з метою усунення формальної невідповідності, приведення продукції у відповідність до встановлених вимог, суб`єкт господарювання має право звернутись до будь-якого суб`єкта господарювання в ланцюгу постачання, в тому числі до постачальника та виробника даної продукції, а також вжити всіх можливих заходів для повідомлення цих осіб про виявлену невідповідність встановленим вимогам.

Законом не обмежено розповсюджувачів, котрими, всупереч вимогам чинного законодавства, було надано на ринку продукцію, що не відповідає встановленим вимогам, у виборі способів співпраці із суб`єктами господарювання в ланцюгу постачання з метою усунення формальної невідповідності. Однак необхідність ефективної співпраці між собою з метою забезпечення відповідності продукції встановленим вимогам, визначено як обов`язок з метою досягнення встановлених законом цілей.

61. Цей висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема в постанові Верховного Суду від 7 вересня 2022 року у справі № 440/539/21.»

Розвиваючи цей висновок з урахуванням контексту справи, що розглядається, суд звертає увагу на те, що встановлена законом вимога «співпрацювати» з усіма суб`єктами у ланцюгу постачання та з органами державного ринкового нагляду, хоч і не містить конкретних дій, які повинен вчиняти розповсюджувач у межах співпраці, покладає на нього обов`язок вчиняти дії, які необхідні, зважаючи на конкретні обставини, для приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами. При цьому вибір переліку таких дій закон залишає за суб`єктами господарювання. Саме вони, співпрацюючи між собою, мають визначитися ким, за чий рахунок та в який спосіб має бути приведено продукцію у відповідність із встановленими вимогами, оскільки ці питання належать до суб`єктів господарювання у ланцюгу постачання.

Залишаючи обрання конкретних способів приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами на розсуд суб`єктів господарювання, закон захищає їх від надмірного втручання органу ринкового нагляду у господарську діяльність.

Водночас, якщо така співпраця є неефективною або суб`єкти господарювання її уникають, орган ринкового нагляду має бути про це проінформований і може вживати відповідних заходів відповідно до закону, зокрема, вносити зміни до своїх рішень.

Тотожний висновок ухвалений у постанові Верховного Суду від 16.09.2024 у справі №160/7457/21.

Суд встановив, що не заперечується сторонами, що позивач рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів не виконав, не скористався правом на подання клопотань про внесення змін до цих рішень чи подальшого продовження терміну виконання рішень, визначених у нормах Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», не вжив вичерпних заходів для забезпечення співпраці з суб`єктами господарювання в ланцюгу постачання, не вчинив жодних дій для виконання рішень та не надав відповідачу жодної інформації про стан виконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, або не здійснив дій щодо повернення товару.

Така бездіяльність не узгоджується з вимогами закону та свідчить про невиконання рішень про застосування обмежувальних (корегувальних) заходів, що є підставою для відповідальності і застосування адміністративно-господарських санкцій.

У той же час, сукупність обставин того, яку поведінку обрав позивач під час виконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, свідчить про обставину відмови позивача виконувати такі рішення із формальним посиланням на незрозумілість порядку усунення формальної невідповідності та змісту порушення вимог законодавства, які встановлені під час перевірки.

Суд не встановив ознак порушення дискреції під час прийняття відповідачем рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, а тому не виходить за межі правової оцінки оспорюваних постанов про накладення штрафів на позивача.

Ураховуючи, що під час винесення постанов про накладення штрафів не встановлені обставини порушення процедури їх прийняття (меж повноважень, кваліфікації порушень), а до позивача застосована відповідальність за невиконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 21 березня 2025 року № 07-18/51, 21 березня 2025 року №07-18/52, 21 березня 2025 року №07-18/53 до 03.04.2025, на підставі пункту 3 частини 4 статті 44 Закону № 2736-VI, що відповідає кваліфікації порушення та виду відповідальності, то позовні вимоги у цій частині суд відхиляє.

Отже, позивачем не доведений факт вчинення з боку відповідача порушення його прав, свобод та інтересів.

За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, надав суду достатні докази на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і довів правомірність своїх дій та рішення.

Суд прийшов до висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України та аналізуючи наведені положення законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у цій частині, а постанови про накладення штрафів №8, 9, 10 від 08.04.2025 суд визнає правомірними.

Інші доводи сторін не впливають на висновки суду у цьому рішенні.

В адміністративному судочинстві добросовісність (несвавільність, розумність, справедливість) рішення суб`єкта владних повноважень означає, що при його прийнятті повинен бути застосований певний стандарт поведінки посадових осіб такого суб?єкта, що характеризується законністю, транспарентністю та повагою до прав та інтересів суб`єкта приватного права (від лат. uberrima fides - найбільш добросовісний).

Одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви.

Зокрема, він є одним з визначальних принципів "доброго врядування" і "належної адміністрації" (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до "якості" закону).

Так, одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів "доброго врядування" і "належної адміністрації" (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до "якості" закону).

Наприклад, у пунктах 70-71 рішення у справі "Рисовський проти України" (заява № 29979/04) Європейський Суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування", зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункт 120, "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), заява № 48939/99, пункт 128, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункт 72, "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, "Тошкуца та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), пункт 119).

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland),заява № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), пункту 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 58, "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип "належного урядування" може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (наприклад, рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), пункту 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (зазначені вище рішення у справах "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 53 та "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), пункт 38).

З огляду на викладене, суд здійснив висновки щодо всіх ключових питань, які стосувались підстав, обставин та предмету справи.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, ч. 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При цьому, суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Таки чином, в контексті обставин даної справи судом надана оцінка та відповідь на всі доводи позивача та відповідача, які можуть вплинути на правильне вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково, шляхом визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу №7 від 08.04.2025.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Щодо сплати судового збору.

Позивач сплатив судовий збір у сумі 12112,00 грн.

Суд відкрив провадження 12.05.2025, вважаючи даний розмір судового збору належним.

Суд не вбачає підстав для зміни висновку щодо розміру судового збору, оскільки за кожне оспорюване рішення судовий збір визначається у мінімальному розмірі, як за майнову вимогу у сумі 3028,00 грн.

Суд зазначає, що у цій справі заявлені чотири майнові вимоги щодо кожного окремого рішення (постанови про накладення штрафу) у загальній сумі (170000,00 грн. + 34000,00 грн. + 34000,00 грн. + 34000,00 грн.) 272000,00 грн., що становлять окремі епізоди порушень.

Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне, відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у сумі судового збору 3028,00 грн. за визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу №7 від 08.04.2025.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВ ІНВЕСТ ГРУП» (01033, м. Київ, вул. Антоновича, 33 В, офіс 301, код ЄДРПОУ 38744775) до Державної екологічної інспекції Центрального округу (36039, місто Полтава, вулиця Коцюбинського, 6, код ЄДРПОУ 42149108) про визнання протиправними та скасування постанов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Державної екологічної інспекції Центрального округу №7 від 08.04.2025 про накладення штрафу у сумі 170000,00 грн. (сто сімдесят тисяч гривень).

У іншій частині вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної екологічної інспекції Центрального округу на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВ ІНВЕСТ ГРУП» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В.І. Бевза