№ 136855113, 25.05.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/16352/25

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бойка С.С., розглянувши у письмовому провадженні заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі №44016352/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Полтавського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому позивач просив:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ведення військового обліку стосовно ОСОБА_1 як військовозобов`язаного;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 привести у відповідність військово-облікові дані ОСОБА_1 , а саме внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про виключення з військового обліку ОСОБА_1 .

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 25.03.2025 адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ведення військового обліку стосовно ОСОБА_1 як військовозобов`язаного. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 привести у відповідність військово-облікові дані ОСОБА_1 у Єдиному державному реєстрі призовників, вісйьковозобов`язаних та резервістів відповідно до військового квитка ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , а саме внести до Єдиного державного реєстру призовників, вісйьковозобов`язаних та резервістів відомості про виключення з військового обліку ОСОБА_1 . Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

20.04.2026 через підсистему "Електронний суд" надійшла заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення у цій справі, у якій просить суд ухвалити додаткове судове рішення щодо стягнення на користь ОСОБА_1 витрати професійну правничу допомогу у розмірі 23500 гривень за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

В обґрунтування заяви представник позивача посилався на те, що судом при ухваленні рішення не вирішено питання про судові витрати на правничу допомогу.

Ухвалою суду від 14.05.2026 заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі приписів частини четвертої статті 229 КАС України.

Надаючи оцінку заяві представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі в частині розподілу судових витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Порядок розподілу судових витрат регламентований статтею 139 КАС України.

Питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються статтею 134 КАС України, у силу положень якої за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Крім того, як визначено частиною дев`ятою статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Отже, документально підтверджені судові витрати належить компенсувати стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень, та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.2018 у справі №815/4300/17, від 04.08.2020 у справі №810/3213/16.

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу адвокат у цій справі надала копії: свідоцтва про зайняття адвокатською діяльністю, ордеру серії ВІ №1351259 від 21.11.2025, договору про надання правничої допомоги від 21.10.2025, акт приймання-передачі наданих послуг від 05.03.2026; квитанції №1 від 05.03.2026.

Зі змісту залучених до матеріалів справи документів слідує, що адвокатом надано клієнту правничу допомогу у цій справі, вартість якої становить 23500,00 грн.

Статтею 19 Закону України від 05.07.2012 №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон №5076-VI) визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до статті 30 Закону №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Велика Палата Верховного Суду вказує на те, що при визначенні суми судових витрат, на відшкодування якої має право позивач, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (заява №19336/04) підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (пункт 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду від 01.02.2023 у справі №160/19098/21.

Оцінюючи надані заявником документи у взаємозв`язку з фактичними обставинами цієї справи, суд враховує, що цей спір не характеризується значним суспільним інтересом до його розгляду, великою кількістю зібраних і поданих до суду доказів тощо.

Матеріали справи не містять відомостей про збирання адвокатом доказів задля звернення до суду, обсяг наданих письмових доказів є помірним; усі надані разом з позовною заявою письмові докази перебували у володінні позивача, надання консультацій та опрацювання нормативно-правових актів, аналіз судової практики у релевантних справах є частинами складання позовної заяви.

Ця справа відноситься до справ незначної складності, була призначена до розгляду та розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відтак, сума витрат на правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 23500 грн, є завищеною щодо іншої сторони спору.

Таким чином, виходячи з вищеописаних обставин справи, зважаючи на те, що підготовлені адвокатом у цій справі процесуальні документи не потребують значних затрат часу для їх складення, суд, оцінивши надані заявником докази у їх сукупності, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності та пропорційності судових витрат, дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу у цій справі до 5000,00 грн.

Керуючись статтями 134, 139, 143, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

У Х В А Л И В:

В адміністративній справі №440/16352/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії ухвалити додаткове рішення, яким стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн (п`ять тисяч гривень).

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.С. Бойко