Постанова № 13685476, 04.02.2011, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1491/10/1570

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2011 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Самойлюк Г.П.

при секретарі Бжассо В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Південна будівельна компанія» до державної податкової інспекції в Комінтернівському районі Одеської області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень № №0002052360/0, 0002062360/0 від 13.01.2010 року.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Південна будівельна компанія»звернулось до суду з позовом до державної податкової інспекції в Комінтернівському районі Одеської області в якому, з урахуванням уточнень, просить визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення №№0002052360/0, 0002062360/0 від 13.01.2010 р. В обґрунтування позову позивачем зазначено, що висновки перевіряючих, викладені в акті №412/35-02/32497323 від 28.12.2009р., на підставі якого прийняті податкові повідомлення-рішення, побудовані на припущеннях та визначенні субєктивної правової оцінці взаємовідносин позивача та ТОВ «Дронго плюс»з посиланням на протокол допиту обвинуваченого, що не може бути належним доказом. Підставою для визначення податкових зобовязань ТОВ «Південна будівельна компанія»стали взаємовідносини ТОВ «Дронго плюс»та ПП «Альфа Україна», однак перевірками не встановлено порушень з боку саме ТОВ «Південна будівельна компанія»стосовно направомірного обчислення та сплати податків, визначених оскаржуваними повідомленнями-рішеннями. Позивач також вважає, що перевірка проведена з порушенням діючого законодавства, оскільки 20.05.2009р. посадовими особами Державної податкової адміністрації в Одеській області було проведено невиїзну позапланову перевірку з питань взаємовідносин ТОВ «Південна будівельна компанія»з ТОВ «Дронго плюс»за період з 01.08.2006р. по 31.03.2009р., за наслідками якої складено довідку №1090/23-32497323, відповідно до якої не виявлено будь-яких порушень податкового законодавства з боку ТОВ «Південна будівельна компанія»стосовно господарських взаємовідносин з ТОВ «Дронго плюс». 28.12.2009р. ДПА в Одеській області складено акт №412/35-02/32497323 за наслідками документальної невиїзної перевірки ТОВ «Південна будівельна компанія»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Дронго плюс»за період з 01.07.06р. по 30.06.09р. Тобто перевіряючим органом було проведено повторну перевірку в порушення Закону «Про державну податкову службу України»та Указу Президента України від 23.07.98р. №817/98 «Про деякі заходи щодо регулювання підприємницької діяльності». Оскільки перевірка була проведена з порушенням діючого законодавства (тобто є неправомірною), то і висновки Акту перевірки не можуть бути підставою для прийняття законних рішень про визначення (нарахування) податкових зобовязань.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, викладених в запереченнях, зазначивши, що угоди, укладені між позивачем та TOB «Дронго плюс»є фіктивними, оскільки останній власними силами виконати будівельні роботи не мав можливості через відсутність працівників та устаткування, а основним контрагентом даного підприємства є ПП «Альфа Україна», яке також не виконувало будівельних робіт. Контролюючий орган дійшов висновку, що правочин, внаслідок якого неправомірно віднесений ПДВ до складу податкового кредиту позивача, по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави, протирічить інтересам держави і суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а, отже, відповідно до ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України - є нікчемним, що в свою чергу відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що посадовими особами Державної податкової адміністрації в Одеській області 20.05.2009р. було проведено невиїзну позапланову перевірку з питань взаємовідносин ТОВ «Південна будівельна компанія»з ТОВ «Дронго плюс» за період з 01.08.2006р. по 31.03.2009р., за наслідками якої складено довідку №1090/23-32497323, відповідно якої не виявлено будь-яких порушень податкового законодавства з боку ТОВ «Південна будівельна компанія»стосовно господарських взаємовідносин з ТОВ «Дронго плюс».

З 10.12.2009р. по 23.12.2009р. на підставі службового посвідчення, згідно з п.1 ст.11, п.5 ч.6 ст.11-1 Закону України від 04.12.1990р. №509-ХП «Про державну податкову службу в Україні», із змінами та доповненнями, ст. державним податковим ревізором-інспектором Демченко О.В. відповідно до дозволу на проведення невиїзної перевірки була проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ «Південна будівельна компанія»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Дронго плюс»за період з 01.07.06р. по 30.06.09р., за наслідками якої складено акт №412/35-02/32497323 від 28.12.2009р., відповідно до висновків якого позивачем порушено п.5.1 та п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України №334/94-ВР від 28.12.94р. «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за період, що перевірявся на загальну суму 2900850,0грн.; п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті, на загальну суму 2312113,0грн. та завищено залишок відємного значення з податку на додану вартість на суму 8569,0грн. На підставі акту 13.01.2010р. відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення №№0002052360/0, 0002062360/0, відповідно до яких позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 3481023,0грн., у тому числі за основним платежем-2320682,0грн., за штрафними санкціями-1160341,0грн. та податкове зобовязання з податку на прибуток у розмірі 5801700,00грн., з яких за основним платежем-2900850грн., за штрафними санкціями - 2900850,00грн.

Як вбачається з акту перевірки, ТОВ «Дронго плюс»було виконавцем будівельних робіт для ТОВ «Південна будівельна компанія»у відповідності до договору №32 «про виконання субпідрядником загальнобудівельних робіт на обєкті «Зелений мис». ТОВ «Дронго плюс»зареєстроване у ДПІ Малиновського району м. Одеси 25.06.09р., зареєстроване як платник податку на додану вартість та отримав свідоцтво №2680945 від 14.07.09р. ТОВ «Дронго плюс»отримано дозвіл (ліцензію) на право провадження будівельної діяльності №120758 від 14.08.06р., який наказом інспекції ДАБК в Одеській області від 23.06.09р. №14-Л анульовано. 30.08.06р. між ТОВ «Дронго плюс»(підрядник) та ПП «Альфа Україна»(субпідрядник) був укладений договір №32/1 на виконання субпідрядних робіт, відповідно до умов якого підрядник доручає, а субпідрядник приймає на себе зобовязання виконати загальнобудівельні роботи на обєкті «житловий мікрорайон «Зелений мис», який знаходиться за адресою: пос.Крижанівка Комінтернівського району. По вказаним взаємовідносинам сформовано податковий кредит у сумі 1899146,89грн. Згідно АІС «Контрагенти»ПП «Альфа Україна» не подає податкову звітність до ДПІ в Малиновському районі м.Одеси з 20.11.06р.

В акті перевірки зазначено, що оскільки ТОВ «Дронго плюс»власними силами виконати будівельні роботи не мало можливості через відсутність працівників та устаткування, а основним контрагентом даного підприємства було ПП «Альфа Україна», яке, як зазначено в аті перевірки, також не виконувало будівельні роботи, контролюючий орган дійшов висновку щодо відсутності факту реального здійснення господарських операцій між ТОВ «Дронго плюс»та ТОВ «Південна будівельна компанія», в звязку з чим здійснений правочин є фіктивним та таким, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином (ст.234 ЦКУ).

Судом встановлено, що перевіряючим в акті не заперечується, що у позивача наявні всі документи (платіжні документи, накладні та ін..), які підтверджують віднесення до валових витрат витрати по операціям з ТОВ «Дронго плюс»В бухгалтерському та податковому обліку вказані операції відображені в повному обсязі. Таким чином, позивачем до валових витрат віднесені витрати, які підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, а до податкового кредиту були внесені лише витрати по сплаті податку, які підтверджені податковими накладними відповідно до вимог п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсність договорів, а також актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), накладних та податкових накладних, підписаних від імені однієї із сторін неналежною особою, прямо законом не встановлена, а тому зазначені правочини відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України є оспорюваними.

Суд не бере до уваги посилання позивача на постанову СВ ПМ ДПІ в Одеській області від 21.04.2009 про порушення кримінальної справи відносно посадових осіб ТОВ «Дронго плюс»за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.212 КК України, оскільки факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва та ухилення від сплати податків, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду.

Інших доказів, які б підтверджували факт підписання реєстраційних, фінансових та іших документів від імені ТОВ «Дронго плюс»неналежними особами, відповідачем не надано.

Відповідачем не надано суду доказів визнання недійсними у судовому порядку вищевказаних Договорів, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), накладних, а також податкових накладних, підписаних посадовими особами ТОВ «Дронго плюс».

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Водночас, вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

Зобовязання за Договором між ТОВ«Південна будівельна компанія»та ТОВ«ПФ «Дронго плюс»виконані сторонами у повному обсязі, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, копії яких залучені до матеріалів справи.

Таким чином доводи Відповідача щодо фіктивності підприємницької діяльності, безтоварності господарських операцій, направленості діяльності ПП «Дронго плюс»на ухилення від сплати податків та підроблення первинних документів останнього, а у звязку з цим і нікчемності угод укладених Позивачем з вказаним підприємством, судом до уваги не приймаються як не підтверджені належними та допустимими доказами. Також необґрунтованими суд вважає посилання Відповідача на те, що ТОВ «Дронго плюс»не мало найманих працівників, технічного персоналу, основних фондів, виробничих актів, складських приміщень і транспортних засобів а тому не могло виконати зобовязання, визначені договорами, адже вказані обставини є лише припущеннями Відповідача і не доводять факту ненадання зазначених послуг Позивачеві.

Твердження відповідача щодо наявності порушеної Генеральною прокуратурою кримінальної справи відносно директора позивача спростовуються отриманою на запит суду постановою Печерського районного суду м.Києва від 10 листопада 2010р.,яка набрала законної сили, відповідно до якої постанову старшого прокурора відділу Генеральної прокуратури України від 20.09.2010р. скасовано.

Згідно ч. 4 ст. 69 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.1, 2 ст. 71 КАС України).

Податкові повідомлення-рішення, які оскаржує позивач, прийняті на підставі акту перевірки, в якому зазначене встановлення порушення з боку позивача п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України №334/94-ВР, п.п. 7.4.5. п. 7.4 статті 7 Закону України №168/97-ВР.

Пункт 5.1 ст.5 Закону України №334/94-ВР визначає поняття валових витрат виробництва та обігу, а саме що це сума будь яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. У пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України №334/94-ВР зазначені витрати, які не включаються до складу валових витрат, у тому числі будь які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної;дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі ст. 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі ст. 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.2.3 п.7.2, пп. 7.3.1 п.7.3 та пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Вказаним Законом до податкового кредиту не дозволялося включення суми податку на додану вартість, сплаченого в зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що не відносяться до складу валових витрат чи основних фондів (пп. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 зазначеного Закону) та витрати по сплаті податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 зазначеного Закону). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. Таким чином, Закон України «Про податок на додану вартість»визначає два випадки неможливості включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту: у разі, коли вартість придбаних товарів не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) чи основних фондів або у разі не підтвердження витрат по сплаті податку на додану вартість податковими накладними чи митними деклараціями. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість зазначений Закон не містить.

На виконання договору, укдаденого між ТОВ «Південна будівельна компанія»та ТОВ «Дронго»в підтвердження надання послуг та їх оприбуткування, між останніми підписано та скріплено печатками довідки про вартість виконаних підрядних робіт (за формою №КБ-3) та акти виконаних робіт (за формою КБ-2в).

Оплата здійснена товариством з обмеженою відповідальністю «Південна будівельна компанія» у повному обсязі, що підтверджується наданими платіжними дорученнями та не заперечується контролюючим органом, як вбачається з акту перевірки. Витрати щодо оплати зазначених послуг та товарів включені товариством з обмеженою відповідальністю «Південна будівельна компанія» до валових витрат.

На підтвердження надання послуг (виконання робіт) TOB «Дронго плюс» видало товариству з обмеженою відповідальністю «ПБК» податкові накладні (копії наявні в матеріалах справи).

Дослідивши акт перевірки та враховуючи, що відповідачем не надано жодних документів, які б підтверджували наявність фактів зазначених в акті, судом не встановлено наявність доказів щодо висновків контролюючого органу про безтоварність операцій ТОВ «Південна будівельна компанія»з ТОВ «Дронго плюс»по зазначеному договору. Проте, позивачем у судовому засіданні надані документи, що досліджувались судом та які підтверджують здійснення позивачем господарських операцій та понесені ним валові витрати, а саме договори, податкові накладні, довідки про вартість виконаних підрядних робіт, акти приймання виконаних підрядних робіт, платіжні доручення. Більше того, позивачем надані акти готовності обєкта до експлуатації, акти державної комісії про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом обєктів житлової групи «Зелений мис», розташованих за адресою: пос. Крижанівка Комінтернівського району, які на думку суду є безперечними доказами товарності даних операцій. В матеріалах справи також наявні копії ліцензій, виданих ТОВ «Південна будівельна компанія»та ТОВ «Дронго плюс», які були дійсними на момент укладення та виконання договорів. ТОВ «Дронго плюс»зареєстровано та є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва №2680945 від 14.07.99р.(стор.23 акту перевірки).

Судом не приймаються до уваги посилання відповідача на постанову старшого прокурора відділу Генеральної прокуратури України від 20.09.2010р. про порушення кримінальної справи відносно директора позивача, оскільки останню скасовано постановою Печерського районного суду м.Києва від 10.11.2010р., яка набрала законної сили.

Жодна норма податкового законодавства не вимагає від платника податків контролювати законність державної реєстрації, видачі свідоцтва платника ПДВ, сплату до бюджету податків та ведення бухгалтерського та податкового обліку своїх контрагентів. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба. При цьому суд враховує, що позивач та його контрагент на час спірних правовідносин були зареєстровані в ЄДР, знаходились на податковому обліку в ДПІ.

Крім того, суд вважає, що перевірка, за наслідками якої складено акт, здійснена з порушенням діючого законодавства з огляду на наступне.

Судом встановлено, що відповідач двічі здійснював перевірку ТОВ «Південна будівельна компанія»з питань взаємовідносин позивача з ТОВ «Дронго плюс»за період з 01.08.2006р. по 31.03.2009р., тобто предметом позапланової невиїзної перевірки у травні 2009 року було питання, з якого проводилась позапланова невиїзна документальна перевірка у грудні 2009 року.

Преамбулою Закону «Про державну податкову службу України»встановлено, що Закон визначає статус державної податкової служби України, її функції та основи діяльності. Підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових та позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обовязкових платежів) передбачені ст.11-1 Закону «Про державну податкову службу України».

Згідно п.4 Указу Президента України від 23.07.98р. №817/98 «Про деякі заходи щодо перегулювання підприємницької діяльності»вищестоящий контролюючий орган вправі прийняти рішення щодо повторної перевірки субєкта підприємницької діяльності лише в тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб контролюючого органу, які проводили планову або позапланову перевірку зазначеного субєкта, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу. Державна податкова адміністрація України вправі прийняти рішення про проведення повторної перевірки субєкта підприємницької діяльності в разі, коли таке рішення оформляється наказом за підписом її голови.

Судом встановлено, та підтверджено сторонами по справі, що вищестоящим контролюючим органом не було прийняте рішення щодо повторної перевірки ТОВ «ПБК»з питань взаємовідносин позивача з ТОВ «Дронго плюс»за період з 01.08.06р. по 31.03.2009р., стосовно посадової особи контролюючого органу, яка проводила позапланову перевірку зазначеного субєкта службове розслідування не проводилось, кримінальну справу не порушено, у звязку з чим суд дійшов висновку про незаконність зазначеної перевірки. Оскільки перевірка була проведена з порушенням діючого законодавства, то і висновки акту перевірки не можуть бути підставою для прийняття законних рішень про визначення (нарахування) податкових зобовязань.

Таким чином, судом не встановлено недодержання позивачем порядку формування податкового кредиту, а тому висновки податкового органу про порушення ТОВ «Південна будівельна компанія» п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Як вбачається з позовної заяви, позивач просить визнати нечинними податкові повідомлення рішення, які є актами індивідуальної дії. Водночас, такий спосіб захисту (вимога про визнання акта нечинним), як випливає з системного аналізу ст.ст.105, 162, 171 КАС України, може стосуватися лише випадків оскарження нормативно-правових актів. У тих випадках, коли предметом спору є індивідуальний акт, дія або бездіяльність, позовною вимогою за правилами КАС України має бути визнання такого акту протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування). Тому суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомленнь-рішень.

Частиною 2 ст. 11 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області №№0002052360/0, 0002062360/0 від 13.01.2010 р. мають бути визнані протиправними та підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст. 2, 7 , 8, 9, 11, 86, 159-164, 167, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Південна будівельна компанія» до державної податкової інспекції в Комінтернівському районі Одеської області, - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № № №0002052360/0, 0002062360/0 від 13.01.2010 року, прийняті державною податковою інспекцією в Комінтернівському районі Одеської області.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції в порядку та в строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано суддею 04 лютого 2011 року

Суддя/підпис/:

З оригіналом згідно:

Суддя: