Рішення № 136854581, 26.05.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/13219/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасишиної О.М., за участю секретаря судового засідання Гур`євої К.І., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження позовну заяву ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень у Миколаївській, Херсонській областях, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (місцезнаходження: 54001, м. Миколаїв, пр. Миру, 46/1; код ЄДРПОУ 45862901), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) про визнання протиправною та скасування постанови №79841071 від 17.12.2025 року,

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень у Миколаївській, Херсонській областях, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (місцезнаходження: 54001, м. Миколаїв, пр. Миру, 46/1; код ЄДРПОУ 45862901), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) про визнання протиправною та скасування постанови №79841071 від 17.12.2025 року.

Ухвалою від 12.05.2026р. Одеським окружним адміністративним судом вказану позовну заяву було залишено без руху, а також надано строк на усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, додатків до позовної заяви належним чином оформлені у паперовому вигляд.

18.05.2026 року представником позивача до канцелярії суду подано заяву про усунення недоліків позовної заяви, чим усунуто зазначені судом недоліки.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 19.05.2026 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін за наявними у справі матеріалами з урахуванням ст. 287 КАС України.

Ухвалою від 25.05.2026 року у задоволенні заяви представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ВП № 79841071 відкрито 17.12.2025 на підставі виконавчого листа №420/27279/24, виданого 28.11.2025 Одеським окружним адміністративним судом. Також, згідно постанови від 17.12.2025 про стягнення виконавчого збору з боржника стягнуто виконавчий збір у розмірі 32 000,00 грн. ІНФОРМАЦІЯ_2 наголошує, що зокрема, але не виключно, державним виконавцем неправильно визначено розмір виконавчого збору, оскільки спірні відносини, які розглядались у справі №420/27279/24, мають всі ознаки майнового спору, оскільки рішенням по цій справі зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", у розмірі до 30000 грн. пропорційно дням участі у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, за період 04.11.2023 р., з 15.11.2023 р. по 30.11.2023 р.

Позивач не погоджується із даною постановою, у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався. Відповідно до наявного в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідач отримав ухвалу про відкриття провадження у справі 19.05.2026 року.

В судове засідання 26.05.2026 року сторони по справі не з`явились, сповіщались належним чином та завчасно про дату, час та місце судового засідання, жодних клопотань про перенесення судового засідання на іншу дату або розгляд справи без участі представників до суду не надходили.

Відповідно до ч.9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).

За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви ІНФОРМАЦІЯ_3 окружному адміністративному суду.

Судом встановлено, що ВП № 79841071 відкрито 17.12.2025 на підставі виконавчого листа №420/27279/24, виданого 28.11.2025 Одеським окружним адміністративним судом. Також, згідно постанови від 17.12.2025 про стягнення виконавчого збору з боржника стягнуто виконавчий збір у розмірі 32 000,00 грн. ІНФОРМАЦІЯ_2 наголошує, що зокрема, але не виключно, державним виконавцем неправильно визначено розмір виконавчого збору, оскільки спірні відносини, які розглядались у справі №420/27279/24, мають всі ознаки майнового спору, оскільки рішенням по цій справі зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", у розмірі до 30000 грн. пропорційно дням участі у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, за період 04.11.2023 р., з 15.11.2023 р. по 30.11.2023 р.

Перевіривши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.

Не погоджуючись із вказаною постановою про стягнення виконавчого збору, ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до суду із цим позовом.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Приписами частини першої, другої статті 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закону України «Про виконавче провадження» 2 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII, у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно зі статтями 1, 5 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та, у передбачених цим Законом випадках, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Так, у відповідності із пунктом 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Частиною 5 статті 26 Закону України № 1404-VIII установлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

25 серпня 2022 року набрали чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності приватних виконавців та примусового виконання судових рішень, рішень інших органів (посадових осіб) у період дії воєнного стану" від 27.07.2022 року №2455-IX, а також Закон України "Про внесення зміни до пункту 10-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" щодо зупинення виконання рішень про стягнення з фізичної особи заборгованості за житлово-комунальні послуги у період дії воєнного стану" від 27.07.2022 року №2456-IX.

Цими Законами пункт 10-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1404-VIII доповнено новими абзацами. Зокрема, визначено:

"Зупиняється у період дії воєнного стану вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень (крім рішень за позовами фізичних осіб про стягнення заробітної плати, грошового забезпечення військовослужбовців), боржниками за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу, визначені в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, органи військового управління, з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, які входять до складу Збройних Сил України, рішень про стягнення з фізичної особи заборгованості за житлово-комунальні послуги в територіальних громадах, розташованих у районах проведення воєнних (бойових) дій, або які перебувають чи перебували у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, або якщо стягнення за житлово-комунальні послуги здійснюється щодо нерухомого майна, яке є місцем постійного проживання такої фізичної особи і було знищено або пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій.

Дія заборони, встановленої абзацом дванадцятим цього пункту, не поширюється на рішення, стягувачами за якими є держава, органи Пенсійного фонду України, інші державні цільові фонди, суб`єкти, визначені в абзаці дванадцятому цього пункту, а також на рішення про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю внаслідок кримінального правопорушення".

06 травня 2023 року набрав чинності новий Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих особливостей організації примусового виконання судових рішень і рішень інших органів під час дії воєнного стану" від 11.04.2023 року №3048-IX, яким пункт 10-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" викладено в новій редакції.

Положення щодо зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень, боржниками за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу, залишилися незмінними.

Отже, з 25 серпня 2022 року у період дії воєнного стану в Україні:

- зупиняється вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень, боржниками за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу;

- такий перелік боржників - підприємств оборонно-промислового комплексу визначається відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Це правило не застосовується під час виконання:

- рішень за позовами фізичних осіб про стягнення заробітної плати, грошового забезпечення військовослужбовців, його перерахунку, щодо забезпечення військовослужбовців житлом;

- рішень, стягувачами за якими є держава, органи Пенсійного фонду України, інші державні цільові фонди, суб`єкти, визначені в абзаці двадцять другому пункту 10-2;

- рішень про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю внаслідок кримінального правопорушення.

Аналіз вище вказаних норм законодавства вказує, що у період дії воєнного стану в Україні не зупиняється вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень за позовами фізичних осіб про стягнення заробітної плати, грошового забезпечення військовослужбовців, його перерахунку, боржниками за якими є, зокрема, орган управління Військової служби правопорядку у визначеній зоні діяльності.

На виконанні в органі ДВС перебуває рішення суду у справі № 420/27279/24, яким ІНФОРМАЦІЯ_1 зобов`язано нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 недоплачене грошове забезпечення за період з 04.11.2023р., з 15.11.2023р. по 30.11.2023р.

Відтак, у даному випадку немає законодавчо передбачених підстав для зупинення виконавчих дій у виконавчому провадженні з виконання рішення за позовом фізичної особи про перерахунок грошового забезпечення військовослужбовця.

Водночас, Законом України від 28.07.2022 року №2468-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння процесам релокації підприємств в умовах воєнного стану та економічного відновлення держави", який набрав чинності 19.08.2022 року, абзац 15 пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України "Про виконавче провадження" викладено у такій редакції:

«Забороняється відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень на території територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої російською федерацією території України, а також прилеглих до неї територій.»

На відміну від абзацу 12 пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України "Про виконавче провадження", яким передбачено зупинення виконавчих дій, абзац 15 вказаного пункту не містить визначення кола осіб щодо яких застосовується вказана заборона (боржники - підприємства оборонно-промислового комплексу і т. д.), а також рішень, які підлягають виконанню, зокрема, рішень за позовами фізичних осіб про стягнення заробітної плати, грошового забезпечення військовослужбовців.

З аналізу наведених вище приписів законодавства України слідує, що норма абзацу 15 пункту 10-2 Розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" регулює питання виконання органом державної виконавчої служби судового рішення з огляду на територіальний критерій та можливість фактичної реалізації органами виконавчої служби покладених на них законом завдань, у тому числі, у зв`язку з наявністю активних бойових дій та/або відсутністю тимчасового контролю населених пунктів

Так, згідно із частиною першою статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна.

Суд враховує, що встановлені вказаним Законом обмеження щодо відкриття та проведення виконавчих дій на територіях, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій, прийняті для захисту економіки держави та підприємств, які знаходяться в тяжкому економічному стані з причин безпосередньої близькості війни на територіях, які не є окупованими агресором.

Відтак, на переконання суду, законодавча заборона, передбачена абзацом 15 пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України "Про виконавче провадження", стосується не лише місця (території) відкриття виконавчого провадження, а і місця (території), на якій будуть вживатися заходи примусового виконання рішення, тобто місця реєстрації (розташування) боржника.

Відкриття виконавчого провадження у відношенні боржника, місцезнаходження якого є територія, що розташована в районі проведення воєнних (бойових) дій або тимчасово окупована територія, на думку суду, фактично унеможливлює доведення державним виконавцем до відома такого боржника постанови про відкриття виконавчого провадження та інших документів виконавчого провадження, яке у свою чергу робить неможливим подальше дотримання порядку і процедури проведення заходів примусового виконання рішень суду визначених положеннями Законом України "Про виконавче провадження" і Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5.

У даному випадку, судом з`ясовано, що позивач знаходиться на території Херсонської міської територіальної громади, яка віднесена до переліку територій, на яких ведуться активні бойові дії.

З огляду на викладене, суд зазначає про розповсюдження на спірні правовідносини дії абзацу 15 пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VIII щодо заборони вжиття заходів примусового виконання рішень на території місцезнаходження позивача, як боржника у виконавчому провадженні.

Разом з цим, в обґрунтування своїх доводів про незаконність постанови про стягнення виконавчого збору ВП №79841071 від 17.12.2025 року, як при зверненні з позовом до суду, позивач зазначив, що державним виконавцем неправильно визначено розмір виконавчого збору, оскільки такий розрахований як за примусове виконання рішення немайнового характеру.

Згідно до частин першої - четвертої статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

У своїй практиці Верховний Суд уже зазначав, що за змістом частини першої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» рішеннями немайнового характеру є рішення, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

Порядок виконання рішень немайнового характеру регулюється розділом VIII Закону України «Про виконавче провадження».

До рішень немайнового характеру, які підлягають примусовому виконанню, відносяться:

рішення про відібрання дитини, встановлення побачення з дитиною, усунення перешкод у побаченні з дитиною (статті 64, 64-1 Закону); про поновлення на роботі (стаття 65 Закону); про виселення божника (стаття 66 Закону); про вселення стягувача (стаття 67 Закону); інші рішення, за якими боржника зобов`язано особисто вчинити певні дії на користь стягувача чи утриматися від здійснення таких дій (постанова від 30 червня 2021 року у справі №201/12569/16).

Водночас, у постанові від 25 серпня 2020 року у справі №910/13737/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, яке підлягає грошовій оцінці. Тобто, будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.

Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.

Як встановлено судом, підставою для прийняття державним виконавцем постанови ВП №79841071 від 17.12.2025 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 32000 грн. слугував виконавчий лист №420/27279/24, виданий Одеським окружним адміністративним судом 28.11.2025 року.

Суд зазначає, що заявлені у справі №420/27279/24, вимоги про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", у розмірі до 30000 грн. пропорційно дням участі у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, за період 04.11.2023 р., з 15.11.2023 р. по 30.11.2023 р., є майновими вимогами, які виникли у зв`язку із проходженням військовослужбовцем військової служби та виплатою йому грошового забезпечення у розмірі, меншому, ніж установлено чинним (на момент виникнення спірних правовідносин) законодавством України. Наслідком задоволення таких вимог та виконання судового рішення є нарахування та виплата певної грошової суми на користь військовослужбовця (зміна його майнового стану), що, в свою чергу, є благом, яке після його перерахунку та виплати піддається грошовій оцінці.

При цьому, не зазначення у позовній заяві розміру грошового забезпечення, яке підлягає до виплати, та не визначення під час ухвалення судом першої інстанції судового рішення суми грошового забезпечення, яке необхідно нарахувати та виплатити на користь військовослужбовця, не змінює характер такої вимоги.

Відтак, у даному випадку розмір виконавчого збору має обраховуватися державним виконавцем з урахуванням суми нарахованого та виплаченого стягувачу грошового забезпечення у ВП №79841071.

Враховуючи вищевказане, суд дійшов висновку про необхідність визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця від 17.12.2025 року ВП №79841071 про стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_4 виконавчого збору у розмірі 32000 грн.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень у Миколаївській, Херсонській областях, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (місцезнаходження: 54001, м. Миколаїв, пр. Миру, 46/1; код ЄДРПОУ 45862901), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) про визнання протиправною та скасування постанови №79841071 від 17.12.2025 року - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень у Миколаївській, Херсонській областях, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України №79841071 від 17.12.2025 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 32000,00 грн.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 26.05.2026 р.

Суддя О.М. Тарасишина