Рішення № 136854243 від 26.05.2026 , Миколаївський окружний адміністративний суд

Єдиний державний реєстр судових рішень

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2026 р. № 400/12881/25 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ярощука В.Г., при секретарі судового засідання Друца Т.О., розглянувши за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МИНЕРАЛИС» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.08.2025 № 1560014290708

За участю представників відповідача Петренко Катерини Іванівни і Золотарьової Валентини Іванівни

ВСТАНОВИВ:

01 грудня 2025 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МИНЕРАЛИС» (далі позивач) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі відповідач) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 11.08.2025 № 1560014290708.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган прийняв податкове повідомлення-рішення (далі ППР) від 11.08.2025 № 1560014290708, яким позивачу нараховано пеню в розмірі 432930607,82 грн за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності. На переконання позивача, вищенаведене ППР є протиправним і підлягає скасуванню. Він наголосив на тому, що між ним і АРСЕНІС ДОО («ARSENIS DOO») (Подгориця, Чорногорія) було укладено імпортний контракт від 06.02.2024 № 0602-24 на поставку технічної кам`яної солі. Однак, враховуючи повномасштабне вторгнення російської федерації на територію України, що в свою чергу ускладнило логістику через блокування морських шляхів, позивач не отримав імпортний товар. 08.08.2024 позивач звернувся із позовною заявою до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України про стягнення з нерезидента «АРСЕНІС ДОО суми боргу у розмірі 5300000 доларів США за імпортним контрактом від 06.02.2024 № 0602-24. Крім цього, 29.02.2024 між позивачем і АРСЕНІС ДОО було укладено зовнішньоекономічний контракт № 2902-24 на поставку позивачу солі технічної кам`яної насипом. Згідно із вказаним імпортним контрактом позивач перерахував на адресу АРСЕНІС ДОО грошові кошти у сумі 18120500,00 доларів США. У свою чергу АРСЕНІС ДОО не виконав зобов`язання щодо поставки товару. Позивач вжив заходи досудового врегулювання спору щодо повернення коштів сплачених в рахунок передплати, за результатами яких АРСЕНІС ДОО повернув позивачу кошти у розмірі 5246459,72 доларів США. Станом на день подання цього позову, позивач вчиняв підготовчі дії для звернення до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України. Отже, неналежне виконання зовнішньоекономічних договорів нерезидентом АРСЕНІС ДОО не є наслідком неправомірних дій позивача, а відтак у його діях відсутній склад валютного правопорушення. Позивач вважає, що у зв`язку з дією в Україні воєнного стану нарахування пені відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» підлягає зупиненні, оскільки повномасштабна військова російська агресія проти України є форс-мажорною обставиною. Крім цього, відповідач безпідставно ототожнив термін «день виникнення заборгованості в імпортних правовідносинах» з «днем виникнення порушення», оскільки днем виникнення заборгованості в цих правовідносинах є день здійснення авансового платежу (попередньої оплати) за імпортний товар, відповідно до положень частини третьої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», а не перший день після спливу граничних строків розрахунків. Таким чином, відповідач неправомірно розраховав суму пені за курсом долара США (код валюти 840), встановленого Національним банком України на 181-й день після оплати резидентом імпортного товару, що призвело до завищення суми пені, враховуючи офіційні курси долара США, що були встановлені на дати здійснення авансового платежу (попередньої оплати) за імпортований товар.

29.12.2025 відповідач подав до Миколаївського окружного адміністративного суду відзив на позовну заяву, в якому він заперечив проти позову і просив у його задоволені відмовити у повному обсязі. Відзив умотивовано тим, що на виконання імпортного контракту від 29.02.2024 № 2902-24 позивач перерахував на валютний рахунок на адресу нерезидента АРСЕНІС ДОО у період з 08.03.2024 по 03.05.2024 кошти в загальній сумі 18120500,00 доларів США (708186339,78 грн за курсом Національного банку України на дату перерахування коштів). Продавець не виконав своє зобов`язання на визначені дати. Імпортний товар в Україну від нерезидента не надійшов. АРСЕНІС ДОО частково повернув у період з 11.06.2024 по 17.09.2024 позивачу кошти у сумі 5246459,72 доларів США (214378401,10 грн за курсом Національного банку України на дати надходження коштів на валютний рахунок позивача). Станом на 07.07.2025 розрахунки із нерезидентом не завершено, дебіторська заборгованість складає 12874040,28 доларів США, яка є простроченою. Позивач під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки не надав контролюючому органу, по-перше, висновки на подовження граничних строків розрахунків за контрактом від 29.02.2024 № 2902-24 відповідно до частини четвертої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», по-друге, довідку (сертифікат) щодо підтвердження форс-мажорних обставин, виданих уповноваженою організацією (органом) країни розташування сторони за зовнішньоекономічним контрактом нерезидентом, по-третє, підтвердних документів про звернення позивача з позовом до міжнародного комерційного арбітражу за контрактом від 29.02.2024 № 2902-24. Лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, на який посилається позивач, не є сертифікатами Торгово-промислової палати України, яким засвідчено форс-мажорні обставини. Відповідач закцентував увагу також на тому, що відлік встановленого Національним банком України граничних строків розрахунків здійснюється з дати здійснення платежу (списання коштів з розрахунку клієнта) за імпортними контрактами. Тому курс валют, встановлених Національним банком України, при нарахуванні пені слід визначати станом на дату виникнення простроченої заборгованості. Законом України «Про валюту і валютні операції» не передбачено встановлення вини резидента як необхідної умови притягнення особи до відповідальності за порушення граничних строків розрахунків, встановлених Національним банком України, за зовнішньоекономічною операцією з імпорту/експорту товарів, а тому достатньо наявності факту порушення відповідних строків. Отже, факти, викладені в акті перевірки від 21.07.2025 № 11803/14-29-07-08/43308658, ґрунтуються на наявних фактах порушення позивачем норм чинного законодавства, за результатами якого відповідно до вимог чинного законодавства прийнято оскаржуване ППР.

Позивач правом на подання відповіді на відзив у встановлений судом строк не скористався.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ, ЗАЯВИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 03.12.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду документа, що підтверджує сплату судового збору в розмірі 24224,00 гривні.

11.12.2025 позивач подав до суду заяву про виконання ухвали суду, до якої додав платіжну інструкцію кредитного переказу коштів від 05.12.2025 № 7774890798997932 про сплату судового збору в розмірі 24224,00 гривні.

17.12.2025 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про відкриття провадження в адміністративній справі, про її розгляд за правилами загального провадження за матеріалами в електронній формі, а також про призначення підготовчого засідання у ній на 27.01.2026.

26.01.2026 позивач подав до Миколаївського окружного адміністративного суду клопотання про відкладення підготовчого засідання, призначеного на 27.01.2026, а відповідач 27.01.2026 клопотання про долучення до матеріалів справи копію листа Торгово-промислової палати України від 26.01.2026 № 156/05-7.2.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.01.2026:

задоволено клопотання позивача про відкладення підготовчого засідання та клопотання відповідача про долучення доказів;

визнано поважною причину неявки представника позивача у підготовче засідання, що було призначено на 27.01.2026;

відкладено підготовче засідання на 03.02.2026;

долучено до матеріалів справи копію листа Торгово-промислової палати України від 26.01.2026 № 156/05-7.2;

витребувано у відповідача деякі докази, а позивачу рекомендовано надати докази.

30.01.2026 відповідача подав до суду витребувані в нього докази. Натомість позивач рекомендовані докази суду не подав, про причини їх ненадання не повідомив.

02.02.2026 позивач подав до Миколаївського окружного адміністративного суду клопотання про відкладення підготовчого засідання, призначеного на 03.02.2026.

03.02.2026 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 10.02.2026 (пункт 18 протоколу судового засідання від 03.02.2026 № 5839260).

09.02.2026 позивач подав до Миколаївського окружного адміністративного суду клопотання про відкладення підготовчого засідання, призначеного на 03.02.2026.

10.02.2026 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 24.02.2026 (пункт 20 протоколу судового засідання від 10.02.2026 № 5877478).

Крім цього, ухвалою від 10.02.2026 Миколаївський окружний адміністративний суд повторно рекомендував позивачу подати до суду копії відповідних доказів.

23.02.2026 позивач надав частину рекомендованих документів. Натомість ним не було надано суду такі докази:

а) інвойси за контрактом від 29.02.2024 № 2902-24, укладеного між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МИНЕРАЛИС» і АРСЕНІС ДОО («ARSENIS DOO») (Подгориця, Чорногорія);

б) докази про подання ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МИНЕРАЛИС» позову до Міжнародного комерційного Арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України про стягнення з АРСЕНІС ДОО («ARSENIS DOO») (Подгориця, Чорногорія) боргу на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МИНЕРАЛИС» з АРСЕНІС ДОО («ARSENIS DOO») (Подгориця, Чорногорія), що виник у зв`язку з невиконанням контрагентом умов контракту від 29.02.2024 № 2902-24.

Зазначені докази позивач повторно не надав Миколаївському окружному адміністративному суду, про причини їх неподання не повідомив.

23.02.2026 представник позивача подав до суду клопотання про зупинення провадження у справі № 400/12881/25, а представниця відповідача 24.02.2026 заперечення проти вказаного клопотання.

24.02.2026 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про відмову у задоволенні клопотання представника позивача від 23.02.2026 про зупинення провадження у справі № 400/12881/25 та ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 31.03.2026 (пункти 76, 85, 91 протоколу судового засідання в режимі конференції від 24.02.2026 № 5961657).

27.03.2026 представник позивача заявив клопотання про призначення судово-економічної експертизи, у задоволенні якого ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.03.2026 відмовлено (пункт 53 протоколу судового засідання в режимі конференції від 31.03.2026 № 6167107).

У підготовчому засіданні 31.03.2026 представник позивача також заявив клопотання про відкладення підготовчого засідання, в задоволенні якого ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.03.2026 відмовлено (пункти 86-87 протоколу судового засідання в режимі конференції від 31.03.2026 № 6167107).

31.03.2026 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про закриття підготовчого засідання, призначення справи до судового розгляду по суті та про проведення судового засідання 19.05.2026 (пункт 96 протоколу судового засідання в режимі конференції від 31.03.2026 № 6167107).

08.05.2026 представник позивача подав заяву про покладення витрат на правову допомогу позивача на відповідача.

18.05.2026 представник позивача подав клопотання про відкладення розгляду справи, призначеної на 19.05.2026.

Миколаївський окружний адміністративний суд визнав неявку представника позивача неповажною і ухвалою від 19.05.2026 відклав судове засідання на 22.05.2026 на 10 год 00 хв (пункти 12-20 протоколу судового засідання від 19.05.2026 № 6454880).

22.05.2026 у судове засідання представник позивача не прибув, будь-яких доказів про причини неявки суду не надав. Водночас 22.05.2026 представник позивача Макарчук Леонід Леонідович, як представник ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ПРОМЕТЕЙ-ТОП», був присутній в режимі відеоконференції в підготовчому засіданні у справі № 400/8489/25, яка розглядається тим же складом суду, що і ця справа. Підготовче засідання у справі № 400/8489/25 22.05.2026 було завершено о 09 год 47 хв, тобто за 13 хв до початку судового засідання у справі № 400/12881/25.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.05.2026 судове засідання було відкладено на 26.05.2026 на 10 год 00 хв (пункт 20 протоколу судового засідання від 22.05.2026 № 6481912).

25.05.2026 представник позивача подав клопотання про відкладення призначеного на 26.05.2026 судового засідання, яке вмотивував тим, що він перебуватиме у відрядженні у м. Львові з метою участі як представника ТОВ «ЗЕРНОСТАЛЬ» в Господарському суді Львівської області справи № 914/1132/26, яка призначена на 26.05.2026 на 13 год 00 хвилин.

У зв`язку з третьою неявкою у судове засідання 26.05.2026 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про проведення судового засідання в адміністративній справі № 400/12881/25 за відсутності представника позивача.

При постановлені вищенаведеної ухвали суд врахував, по-перше, 26.05.2026 у справі № 914/1132/26 проводилось підготовче засідання, та ухвалою Господарського суду Львівської області від 13.05.2026 у справі № 914/1132/26 постановлено учасникам справи визначити участь в судовому засіданні на власний розсуд, тобто явка сторін не була визнана обов`язковою.

По-друге, підготовче засідання у справі № 914/1132/26 було призначено на 26.05.2026 на 13 год 00 хв, а судове засідання у справі № 400/12881/25 на 10 год 00 хв, а отже представник позивача мав можливість взяти участь у судовому засіданні в цій справі в режимі відеоконференцзв`язку. Доказів такої неможливості він суду не надав.

По-третє, з 8 судових засідань, враховуючи підготовче засідання, представник позивача не явився на 6 засідань (75 %), у п`яти з яких він клопотав про відкладення судового засідання, а про причини неявки в одне (22.05.2026) суд не повідомив (пункт 28 протоколу судового засідання від 26.05.2026 № 6501076).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Розглянувши заяви по суті справи, повно і всебічно, з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

Позивач уклав з АРСЕНІС ДОО («ARSENIS DOO») (Подгориця, Чорногорія) зовнішньоекономічні контракти на постачання солі технічної кам`яної, насипом, а саме:

від 06.02.2024 № 0602-24 із загальною вартістю контракта 22500000,00 доларів США +/- 10 % в залежності від кількості поставленого товару (пункт 5.2);

від 29.02.2024 № 2902-24 із загальною вартістю контракта 22500000,00 доларів США +/- 10 % в залежності від кількості поставленого товару (пункт 5.2.).

Згідно з пунктом 4.1 усіх вищенаведених контрактів товар має бути поставлений на умовах CIF-Чорноморськ.

Відповідно до пункту 4.3 контрактів кожна партія оформляється окремим інвойсом.

Додатковою угодою № 1 від 06.02.2024 до контракту від 06.02.2024 № 0602-24 внесено зміни до пункту 4.3 контракту від 06.02.2024 № 0602-24 шляхом викладення його в наступній редакції:

«На кожну партію Товару виставляється окремий інвойс, що підтверджує зобов`язання Покупця оплатити Товар. Строки поставки кожної окремої партії Товару зазначаються в інвойсі.»

Пунктом 4.5 контрактів від 06.02.2024 № 0602-24 і від 29.02.2024 № 2902-24 встановлено, що право власності на Товар, усі ризики втрати або пошкодження Товару, переходять від Продавця до Покупця з дати поставки товару.

Оплата за Товар здійснюється Покупцем в доларів США на умовах 100 % передплати згідно з інвойсом Продавця шляхом банківського переказу на банківський рахунок Продавця. Датою оплати є дата зарахування грошових коштів на рахунок Продавця (пункт 5.3).

Згідно з пунктом 8.1 контрактів від 06.02.2024 № 0602-24 і від 29.02.2024 № 2902-24 усі спори, розбіжності або вимоги, що виникають за цим Контрактом або в зв`язку з ним, у тому числі що стосуються його тлумачення, виконання, порушення, припинення або недійсності, підлягають вирішенню в Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України відповідно до його Регламенту. Місце проведення засідання Арбітражного суду м. Київ, Україна.

На підставі контракту від 06.02.2024 № 0602-24 та інвойсу від 06.02.2024 № 0602-1 позивач відповідно до платіжних інструкцій від 14.02.2024 № 5402618, від 21.02.2024 № 6281933 і від 23.02.2024 № 6592327 перерахував на адресу АРСЕНІС ДОО кошти на загальну суму 5300000,00 доларів США.

08.08.2024 до Міжнародного комерційного Арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України надійшов позов позивача до АРСЕНІС ДОО про стягнення на його користь з АРСЕНІС ДОО борг у сумі 5300000,00 доларів США, що виник у зв`язку з невиконанням контрагентом умов контракту від 06.02.2024 № 0602-24.

Постановою Міжнародного комерційного Арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 08.08.2024 у справі № 282/2024 вищенаведений позов прийнятий до провадження Міжнародним комерційним Арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України.

Водночас на підставі контракту від 29.02.2024 № 2902-24 позивач відповідно до платіжних інструкцій від 08.03.2024 № 4, від 11.03.2024 № 6, від 15.03.2024 № 8, від 19.03.2024 № 9, від 03.04.2024 № 10, від 11.04.2024 № 12, від 16.04.2024 № 14, від 16.04.2024 № 17, від 18.04.2024 № 18, від 24.04.2024 № 19, від 25.04.2024 № 20, від 29.04.2024 № 22 і від 03.05.2024 № 24 перерахував на адресу АРСЕНІС ДОО кошти на загальну суму 18120500,00 дол. США.

У зв`язку з невиконанням своїх зобов`язань у визначені дати щодо поставки позивачу товару АРСЕНІС ДОО частково повернув позивачу кошти згідно з платіжними інструкціями від 11.06.2024 № 1348383759, від 16.09.2024 № 1392762461, від 17.09.2024 № 1393198722 і від 26.09.2024 № 596029.

Станом на 07.07.2025 розрахунки позивача із АРСЕНІС ДОО не було завершено, а дебіторська заборгованість складала:

на суму 2689540,28 доларів США на 300 днів (з 11.09.2024 по 07.07.2025);

на суму 2407500,00 доларів США на 2 дні (з 15.09.2024 по 16.09.2024);

на суму 1407500,00 доларів США на 1 день (17.09.2024);

на суму 808500,00 доларів США на 9 днів (з 18.09.2024 по 26.09.2024);

на суму 843500,00 доларів США на 281 день (з 30.09.2024 по 07.07.2025);

на суму 1379500,00 доларів США на 273 дні (з 08.10.2024 по 07.07.2025);

на суму 200000,00 доларів США на 268 днів (з 13.10.2024 по 07.07.2025);

на суму 1299500,00 доларів США на 268 днів (з 13.10.2024 по 07.07.2025);

на суму 1422000,00 доларів США на 266 днів (з 15.10.2024 по 07.07.2025);

на суму 603000,00 доларів США на 260 днів (з 21.10.2024 по 07.07.2025);

на суму 1485000,00 доларів США на 259 днів (з 22.10.2024 по 07.07.2025);

на суму 1035000,00 доларів США на 255 днів (з 26.10.2024 по 07.07.2025);

на суму 1917000,00 доларів США на 251 день (з 30.10.2024 по 07.07.2025).

Відповідно до наказу Головного управління ДПС у Миколаївській області від 03.07.2025 № 889-п «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «МИНЕРАЛИС» (код за ЄДРПОУ 43308658)» і направлення на перевірку від 07.07.2025 № 1557/14-29-07-10, виданого Головним управлінням ДПС у Миколаївській області, посадова особа відповідача провела документальну позапланову виїзну перевірку позивача за період з 08.07.2025 по 14.07.2025.

За результатами цієї перевірки Головне управління ДПС у Миколаївській області склало Акт від 21.07.2025 № 11803/14-29-07-08/43308658 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «МИНЕРАЛИС» (код за ЄДРПОУ 43308658), з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами від 06.02.2024 № 0602-2024, від 29.02.2024 № 2902-24 (далі Акт від 21.07.2025).

В Акті від 21.07.2025 відповідач дійшов до висновку про порушення позивачем частини третьої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» та абзацу другого пункту 142 постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 № 18 в частині несвоєчасного повернення валютних коштів на суму 4623500,00 дол. США (191060795,50 грн за курсом Національного банку України на дату виникнення) та ненадходження імпортного товару у сумі 12874040,28 дол. США (530773054,97 грн за курсом Національного банку України на дату виникнення) за імпортним контрактом від 29.02.2024 № 2902-24, укладеного з компанією «ARSENIS DOO» (Чорногорія).

На підставі Акта від 21.07.2025 відповідач виніс ППР від 11.08.2025 № 1560014290708 (форма «С») про нарахування позивачу на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України та частини п`ятої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 432930607,82 грн, яке залишено без змін рішенням Державної податкової служби України від 27.10.2025 № 30988/6/99-00-06-01-03-06.

Вважаючи зазначене ППР протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України (далі ПК України) контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Підпунктами 191.1.4 і 191.1.34 статті 191 ПК України встановлено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 193 цього Кодексу, зокрема:

здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті, за додержанням порядку приймання готівки для виконання платіжних операцій (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, наявністю торгових патентів;

забезпечують визначення в установлених цим Кодексом, іншими законами України випадках сум податкових та грошових зобов`язань платників податків, застосування і своєчасне стягнення сум передбачених законом штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону України «Про валюту і валютні операції» органами валютного нагляду відповідно до цього Закону є Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Органи валютного нагляду в межах своєї компетенції здійснюють нагляд за дотриманням резидентами та нерезидентами валютного законодавства.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентами (крім уповноважених установ) та нерезидентами вимог валютного законодавства (частина шоста статті 11 Закону України «Про валюту і валютні операції»).

Абзацом першим частини дев`ятою статті 11 Закону України «Про валюту і валютні операції» передбачено, що органи валютного нагляду мають право проводити перевірки з питань дотримання вимог валютного законодавства визначеними частинами п`ятою і шостою цієї статті суб`єктами здійснення таких операцій.

Відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення, у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Таким чином, до повноважень відповідача, як контролюючого органу, належить здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами (крім уповноважених установ) та нерезидентами вимог валютного законодавства, зокрема шляхом проведення перевірки з питань дотримання вимог валютного законодавства, а також у разі встановлення порушень валютного законодавства нараховувати пеню у визначених розмірах.

Аналогічний правовий висновок сформований у постанові Верховного Суду від 23.07.2024 у справі № 240/25642/22.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з пунктом 61.1 статті 61 ПК України податковий контроль система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин (підпункт 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України).

Відповідно до абзацу першого пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові; позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з абзацом першим підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності такої підстави: отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Згідно з абзацами першим-четвертим пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Отож відповідач мав право проводити документальні позапланові перевірки, зокрема, коли отримано інформацію про порушення платником податків валютного законодавства, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит.

Суд встановив, що листами від 24.10.2024 № 29560/7/99-00-07-04-02-07, від 22.11.2024 № 32485/7/99-00-07-04-02-07 і від 24.03.2025 № 7882/7/99-00-07-04-02-07 Державна податкова служба України повідомила відповідача про виявлені факти ненадходження / повернення в установлені Національним банком України граничні строки розрахунків грошових коштів чи товарів за операціями з експорту та імпорту товарів та про незавершені розрахунки, зокрема і щодо позивача за контрактами, укладеними ним з АРСЕНІС ДОО.

У зв`язку з неповним обсягом наданих позивачем документів на письмові запити відповідача від 29.10.2024 № 22585/6/14-29-07-08-02, від 25.11.2024 № 24211/6/14-29-07-08-05 і від 26.03.2025 № 7772/6/14-29-07-08-02 наказом Головного управління ДПС у Миколаївській області від 03.07.2025 № 889-п «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ МИНЕРАЛИС» (код за ЄДРПОУ 43308658)» наказано провести документальну позапланову виїзну перевірку позивача з 08.07.2025 тривалістю 5 робочих днів з питання дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами від 06.02.2024 № 0602-24, від 29.02.2024 № 2902-24 за період з 06.02.2024 по 07.07.2025.

07.07.2025 посадовою особою контролюючого органу було видано направлення на проведення документальної позапланової перевірки позивача № 1557/14-29-07-10.

З вищевикладеного слідує, що контролюючий орган мав правові підстави для проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання ним вимог валютного законодавства при здійсненні розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами і провів її з дотриманням вимог ПК України.

Що стосується обставин, на підставі яких контролюючий орган прийняв оскаржуване ППР, то суд зазначає наступне.

З преамбули Закону України «Про валюту і валютні операції» вбачається, що такий є спеціальним законом, який визначає правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Відповідно до частини другої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.

Частиною п`ятою статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» встановлено, що резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Отже, за порушення граничних строків розрахунків, що встановлюються Національним банком України передбачено відповідальність у вигляді пені.

У постанові від 23.07.2024 у справі № 240/25642/22 Верховний Суд зазначив, що хоча положеннями Закону України «Про валюту і валютні операції» не врегульовано процедуру прийняття рішення про нарахування пені, як виду адміністративно-господарської санкції за порушення строків проведення розрахунків в іноземній валюті, а такий порядок унормований положеннями ПК України, проте це не означає, що правовідносини у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду стають частиною законодавства щодо справляння податків і зборів та на них розповсюджуються всі положення ПК України. Закон Закону України «Про валюту і валютні операції» та ПК України регулюють різні сфери державної політики.

Підстави для ототожнення пені, яка застосовується у податкових правовідносинах, із пенею, яка застосовується у сфері валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду (за порушення строків надходження валютної виручки за операціями з експорту та імпорту товарів, відповідальність за яке встановлено статтею 13 Закону України «Про валюту і валютні операції») відсутні.

З огляду на те, що пеня, як міра відповідальності, яка нараховується за порушення граничних строків розрахунків, врегульована спеціальним Законом, відповідно на таку (пеню) не розповсюджуються і положення підпункту 129.9.7 пункту 129.9 статті 129 ПК України, за аналогією з положеннями абзацу одинадцятого пункту 521 та підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.

Таким чином, на спірні правовідносини не поширюються положення глав 11 і 12 ПК України.

Юридичний склад правопорушення за недотримання строків надходження валютної виручки за операціями з експорту та імпорту товарів встановлений статтею 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», і він не передбачає наявності вини як елемента суб`єктивної сторони вказаного правопорушення.

Тобто резидент, який допустив порушення строків надходження валютної виручки за операціями з експорту та імпорту товарів, підлягає притягненню до юридичної відповідальності у формі нарахування пені за відсутності вини у його діяннях (дії, бездіяльності).

Тому твердження позивача, що у зв`язку з відсутністю в його діяннях вини щодо порушення строків надходження валютної виручки за операціями з експорту він не може нести юридичну відповідальність, є необґрунтованим і спростовується вищевикладеним.

Єдиний випадок, коли резидент звільняється від притягнення до юридичної відповідальності за вчинення вказаного правопорушення, передбачений частиною шостою статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції». Згідно з нею у разі якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п`ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин.

Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту).

Отже, введення воєнного стану в Україні не можна розцінювати як форс-мажорну обставину для не перерахування контрагентом-нерезидентом АРСЕНІС ДОО) на рахунки позивача коштів за непоставлений йому товар в межах зовнішньоекономічних контрактів.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23.07.2024 у справі № 240/25642/22.

Відповідно до пункту 142 постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 180 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05 квітня 2022 року.

Розрахунки за операціями резидентів з експорту та імпорту товарів здійснюються не пізніше строку, визначеного в пункті 142 цієї постанови, з урахуванням вимог пункту 143 цієї постанови в повному обсязі, з урахуванням вимог пункту 143 цієї постанови стосовно операцій з експорту, імпорту товарів у незначній сумі (уключаючи незавершені розрахунки за операцією). Грошові кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів підлягають зарахуванню на рахунок резидента в банку в Україні (пункту 144 постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану»).

У постанові від 17.09.2025 у справі № 160/6138/24 Верховний Суд сформував правовий висновок, що умови договору щодо строків поставки мають юридичну силу лише в тій частині, яка узгоджується із зазначеними імперативними приписами. Домовленості сторін не можуть змінювати чи продовжувати строки, встановлені Національним банком України, оскільки останні є обов`язковими до застосування незалежно від волевиявлення учасників правовідносин.

Водночас у постанові від 25.10.2025 у справі № 260/4525/24 Верховний Суд підтвердив сталість підходу, відповідно до якого зарахування зустрічних вимог є припустимим способом припинення валютних зобов`язань, і в такому разі пеня за порушення строків розрахунків не нараховується.

Отже, за експортними та імпортними операціями контролюючий орган стягує з резидентів пеню, або якщо від нерезидента не надійшли грошові кошти в банк України, або якщо не відбулось зарахування зустрічних вимог за експортований або імпортований товар в обумовлені договором строки, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків 180 днів. Розмір такої пені становить 0,3 відсотка вартості недопоставленого товару за кожний день прострочення.

Відповідно до підпункту 4 пункту 3 розділу І Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 7 (далі Інструкція № 7), день виникнення порушення перший день після закінчення встановленого Національним банком граничного строку розрахунків за операцією з експорту, імпорту товарів або строку, установленого відповідно до раніше виданих за цією операцією висновків.

Згідно з підпунктом 2 пункту 7 розділу ІІ Інструкції № 7 банк розпочинає відлік установлених Національним банком граничних строків розрахунків з дати здійснення платежу (списання коштів з рахунку клієнта), а в разі застосування розрахунків у формі документарного акредитива здійснення банком платежу на користь нерезидента (списання коштів з рахунку банку) за операціями з імпорту товарів.

Датою здійснення платежу на користь нерезидента - постачальника товару вважається дата здійснення банком платежу на користь нерезидента - постачальника товару, якщо оплата зобов`язань резидента за операцією з імпорту товару здійснюється за рахунок коштів, отриманих від банку на підставі кредитного договору без зарахування цих коштів на поточний рахунок такого резидента в банку.

Підпунктами 3 і 5 пункту 9 розділу ІІІ Інструкції № 7 встановлено, що банк завершує здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків:

у разі імпорту продукції, яка ввозиться в Україну, після отримання інформації з реєстру МД про здійснення поставки за імпортною операцією з оформленням МД типу IM-40 «Імпорт», IM-41 «Реімпорт», ІМ-51 «Переробка на митній території», IM-72 «Безмитна торгівля», IM-75 «Відмова на користь держави», IM-76 «Знищення або руйнування» (якщо продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню) або після пред`явлення резидентом документа (крім МД), який використовується для митного оформлення продукції (якщо на продукцію, що імпортується, згідно із законодавством України не оформляється МД);

у разі імпорту продукції без її увезення на територію України після зарахування грошових коштів від нерезидента на поточний рахунок резидента в банку в разі продажу нерезиденту продукції в повному обсязі за межами України (уключаючи кошти, переказані резидентом із власного рахунку, відкритого за кордоном, якщо розрахунки за продаж нерезиденту продукції за межами України здійснювалися через рахунок резидента, відкритий за кордоном, та резидентом подано документи іноземного банку, які підтверджують зарахування коштів від нерезидента за продукцію) або подання документів, що підтверджують використання резидентом продукції за межами України на підставі договорів (контрактів, угод), інших форм документів, що застосовуються в міжнародній практиці та можуть уважатися договором.

Таким чином, днем виникнення порушення у сфері валютних розрахунків за імпортними операціями є наступний день після закінчення граничного строку розрахунків, встановленого Національним банком України, тобто 181 день з дати здійснення платежу (списання коштів з рахунку клієнта), а в разі застосування розрахунків у формі документарного акредитива здійснення банком платежу на користь нерезидента (списання коштів з рахунку банку).

І саме з цього дня нараховується пеня за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором у національній валюті або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості.

Проте, «день виникнення порушення» не є тотожним за змістом словосполученню «день виникнення заборгованості», прив`язка до якої встановлена у частині п`ятій статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» та з урахуванням якої здійснюється обрахунок пені.

У постанові Верховного Суду від 20.12.2024 у справі № 160/6138/24 зазначено, що при імпорті ключовою подією, з якою пов`язується виникнення заборгованості, є момент здійснення резидентом попередньої оплати товару. Саме з цього дня в нерезидента-продавця виникає зобов`язання поставити товар, а у відносинах сторін формується заборгованість за вже оплачену, але ще не поставлену продукцію. Ця заборгованість є поточною та стає простроченою лише після спливу договірних та/або законодавчо встановлених граничних строків поставки.

Відтак при обчисленні розміру пені за заборгованістю в іноземній валюті підлягає застосуванню курс валют, встановлений Національним банком України на день виникнення заборгованості, тобто день здійснення резидентом попередньої оплати за товар, що імпортується.

Що стосується безпосередньо спірних правовідносин, то суд встановив наступне.

На виконання контракту від 29.02.2024 № 2902-24 позивач перерахував на адресу АРСЕНІС ДОО кошти на загальну суму 18120500,00 дол. США, а саме:

08.03.2024 на суму 1979407,07 дол. США, що підтверджується платіжною інструкцією від 08.03.2024 № 4;

11.03.2024 на суму 522592,93 дол. США, що підтверджується платіжною інструкцією від 11.03.2024 № 6;

15.03.2024 на суму 2835000,00 дол. США, що підтверджується платіжною інструкцією від 15.03.2024 № 8;

19.03.2024 на суму 2407500,00 дол. США, що підтверджується платіжною інструкцією від 19.03.2024 № 9;

03.04.2024 на суму 1035000,00 дол. США, що підтверджується платіжною інструкцією від 03.04.2024 № 10;

11.04.2024 на суму 1379500,00 дол. США, що підтверджується платіжною інструкцією від 11.04.2024 № 12;

16.04.2024 на суму 200000,00 дол. США, що підтверджується платіжною інструкцією від 16.04.2024 № 14;

16.04.2024 на суму 1299500,00 дол. США, що підтверджується платіжною інструкцією від 16.04.2024 № 17;

18.04.2024 на суму 1422000,00 дол. США, що підтверджується платіжною інструкцією від 18.04.2024 № 18;

24.04.2024 на суму 603000,00 дол. США, що підтверджується платіжною інструкцією від 24.04.2024 № 19;

25.04.2024 на суму 1485000,00 дол. США, що підтверджується платіжною інструкцією від 25.04.2024 № 20;

29.04.2024 на суму 1035000,00 дол. США, що підтверджується платіжною інструкцією від 29.04.2024 № 22;

03.05.2024 на суму 1917000,00 дол. США, що підтверджується платіжною інструкцією від 03.05.2024 № 24.

Відтак поставка товару або зарахування коштів за непоставлений товар на банківський рахунок в банку України за контрактом від 29.02.2024 № 2902-24 позивачу повинні були бути здійсненні протягом 180 днів з вищезазначених дат здійснення платежів.

В Акті від 21.07.2025 встановлено і позивачем не заперечено, що станом на 07.07.2025 розрахунки із нерезидентом не завершено, дебіторська заборгованість складала 12874040,28 дол. США, яка є простроченою, а саме: