Ухвала суду № 136853895, 20.05.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

з питань закриття провадження у справі

20 травня 2026 рокусправа № 380/22524/25зал судових засідань № 12

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Кузана Р.І.,

секретар судового засідання Янковська І.І.,

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Прудиуса О.О.,

представника відповідача Коржевич У.A., Кривого В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові в порядку спрощеного позовного провадження клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий центр «Левандівка» про визнання протиправними та скасування ухвал, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до суду з позовом до Львівської міської ради (місцезнаходження: 79008, м.Львів, пл.Ринок, 1, код ЄДРПОУ 04055896), в якому, з врахуванням заяви про зміну предмета позову від 15.05.2026, просить:

- визнати протиправною та скасувати ухвалу 44 сесії 8-го скликання Львівської міської ради №7073 від 23.10.2025 «Про надання ТзОВ «Торговий центр «Левандівка» дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. П.Калнишевського, 16»;

- визнати протиправною та скасувати ухвалу 49 сесії 8-го скликання Львівської міської ради №7627 від 26.02.2026 «Про затвердження ТзОВ «Торговий центр «Левандівка» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки в оренду на вул. П. Калнишевського, 16».

Ухвалою судді від 18.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою судового засідання від 12.01.2026 суд залучив до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий центр «Левандівка».

Ухвалою від 09.02.2026 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті.

Від представника відповідача 04.05.2026 надійшла заява про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України). В обґрунтування заяви зазначає, що позивач оспорює рішення органу місцевого самоврядування, яким Львівською міською радою надано дозвіл ТзОВ «Торговий центр «Левандівка» на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. П. Калнишевського, 16 на підставі якого у ТзОВ «Торговий центр «Левандівка» виникло речове право на земельну ділянку. Львівською міською радою 26.02.2026 прийнято ухвалу №7627 про затвердження ТзОВ «Торговий центр «Левандівка» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки в оренду на вул. П. Калнишевського, 16. На підставі вказаної ухвали, між Львівською міською радою та ТзОВ «Торговий центр «Левандівка» зареєстровано договір оренди земельної ділянки № З-4887 від 17.04.2026. Згідно з цим договором в оренду передається земельна ділянка з кадастровим номером 4610136300:06:014:0597 загальною площею 0,2652 га (у тому числі площею 0,0035 га в межах червоних ліній) для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови (рекомендований вид цільового призначення земельної ділянки 03.15 для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови). Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав №473697791 зареєстровано право оренди земельної ділянки 4610136300:06:014:0597 загальною площею 0,2652 га на підставі договору оренди землі від 17.04.2026. Таким чином спірна у цій справі земельна ділянка вже сформована, перебуває у власності Львівської міської ради та передана в оренду ТзОВ «Торговий центр «Левандівка». Відповідно, з моменту реєстрації речового права за орендарем, спірні правовідносини перестали існувати у площині публічно-правових відносин і перейшли у приватно-правовий спір.

Тому, зважаючи на завершення процедури формування земельної ділянки шляхом державної реєстрації на неї майнових прав, виникнення спірних правовідносин фактично обумовлено незгодою позивача із правомірністю набуття ТзОВ «Торговий центр «Левандівка» права користування земельною ділянкою. Зазначає, що правовий висновок у подібних правовідносинах викладений у постанові Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду №380/3992/23 від 04.10.2024, який необхідно врахувати при вирішенні питання про закриття провадження у справі.

Враховуючи вище наведене представник відповідача вважає, що на даному етапі розгляду справи спірні правовідносини перестали існувати у площині публічно правових відносин і перейшли у приватно-правовий спір.

Представник позивача в судовому засіданні щодо закриття провадження у справі заперечив. Подав заяву про зміну предмета спору, в якій додатково до первинної позовної вимоги про визнання протиправною та скасування ухвали відповідача №7073 від 23.10.2025, просить визнати протиправною та скасувати ухвалу Львівської міської ради №7627 від 26.02.2026 «Про затвердження ТзОВ «Торговий центр «Левандівка» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки в оренду на вул. П. Калнишевського, 16».

Представники відповідача в судовому засіданні подану заяву про закриття провадження у справі підтримали. Вказали, що збільшення позивачем позовних вимог у цій справі не змінює правового регулювання спірних правовідносин. Позивачем не спростовано доводів відповідача про наявність підстав для закриття провадження у справі.

Третя особа участі повноважного представника в судовому засіданні не забезпечила.

При вирішення заяви про закриття провадження у справі суд керувався таким.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Публічно-правовий спір це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Частинами 1, 2 ст. 5 КАС України закріплено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За правилами ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий.

Водночас, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень. Сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для віднесення спору до категорії публічно-правових та, відповідно, до справ адміністративної юрисдикції. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний (ні) виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, на вирішення адміністративного суду може бути переданий спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб`єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта, а ці суб`єкти відповідно зобов`язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб`єкта.

Водночас, якщо суб`єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб`єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.

Для визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі тощо.

Згідно із частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

В постанові від 11 жовтня 2016 року у справі № 816/4340/14 колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що у разі прийняття суб`єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки, а також правомірності надання іншій особі дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

Аналогічну за змістом правову позицію висловлено Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 24 квітня 2018 року у справі № 825/478/17, від 06.06.2018 у справі № 826/631/15, від 20.09.2018 у справі № 816/389/15-а, від 12.02.2020 у справі № 712/10439/16-а та в постановах Верховного Суду від 20.10.2020 у справі №2а-2145/11/1226 та від 09.06.2021 у справі № 128/2402/17.

В свою чергу, Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини рішення від 16.04.2009 № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв`язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі отримання державного акта на право власності на земельну ділянку.

Отже, у разі прийняття суб`єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (користування), тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації, подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися в порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.

Скасування такого акта не породжує наслідків для користувача земельної ділянки, оскільки в такої особи виникло право користування земельною ділянкою, яке ґрунтується на правовстановлюючих документах. Відтак обраний спосіб захисту порушеного права (оскарження рішення суб`єкта владних повноважень про розпорядження земельною ділянкою) не забезпечує його реального захисту.

В контексті наведеного суд враховує, що предметом оскарження у цій справі є ухвала 44 сесії 8-го скликання Львівської міської ради №7073 від 23.10.2025 «Про надання ТзОВ «Торговий центр «Левандівка» дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. П. Калнишевського, 16» та ухвала 49 сесії 8-го скликання Львівської міської ради №7627 від 26.02.2026 «Про затвердження ТзОВ «Торговий центр «Левандівка» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки в оренду на вул. П. Калнишевського, 16».

Згідно із пунктом 1 ухвали «Про затвердження ТзОВ «Торговий центр «Левандівка» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки в оренду на вул. П. Калнишевського, 16» Львівської міської ради №7627 від 26.02.2026 ТОВ «Торговий центр «Левандівка» затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки в оренду на вул. П. Калнишевського, 16.

На підставі вказаної ухвали між Львівською міською радою та ТзОВ «Торговий центр «Левандівка» зареєстровано договір оренди земельної ділянки № З-4887 від 17 квітня 2026 року.

Відповідно до договору оренди земельної ділянки Львівська міська рада надає, а ТОВ «Торговий центр «Левандівка» приймає в строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 4610136300:06:014:0597 загальною площею 0,2652 га (у тому числі площею 0,0035 га в межах червоних ліній) для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови (рекомендований вид цільового призначення земельної ділянки 03.15 для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови).

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав №473697791 зареєстровано право оренди земельної ділянки 4610136300:06:014:0597 загальною площею 0,2652 га, на підставі договору оренди землі від 17.04.2026.

Позивач в позовній заяві та в судовому засіданні вказав, що причиною, яка зумовила звернення до суду, є порушення його прав учасника ТзОВ «Торговий центр «Левандівка», в тому числі на користування земельною ділянкою, яка внаслідок прийняття відповідачем оскаржуваних рішень передана в оренду ТОВ «Торговий центр «Левандівка» всупереч волі учасників товариства. Наведене свідчить про існування між позивачем та ТОВ «Торговий центр «Левандівка» спору про право цивільне, яке позивач бажає захистити шляхом визнання протиправним та скасування рішення суб`єкта владних повноважень, тобто спірні правовідносини носять приватно-правовий характер.

У постанові Верховного Суду від 16.01.2023 у справі № 500/3487/20 вказано, що якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на думку особи, рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Також слід врахувати, що на підставі оспорюваного рішення міська рада не тільки затвердила проєкт землеустрою, а й надала право користування земельними ділянками.

На підставі вказаного рішення між Львівською міською радою та ТОВ «Торговий центр «Левандівка» у справі укладено договір оренди землі. Так, відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав встановлено, що 17.04.2026 внесено запис про укладення договору оренди землі на земельні ділянки за кадастровими номерами 4610136300:06:014:0597 загальною площею 0,2652 га між ТОВ «Торговий центр «Левандівка» та Львівською міською радою.

Таким чином, оскаржувані позивачем ухвали Львівської міської ради вже була реалізовані шляхом підписання з ТОВ «Торговий центр «Левандівка» договору оренди земельної ділянки, а речове право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав.

Крім того, земельна ділянка на даний час сформована як об`єкт цивільного права у порядку статті 79-1 Земельного кодексу України, що підтверджується витягом із реєстру права на нерухоме майно, де у частині опису об`єкта, що передається в оренду, зазначено дату реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі: 17.04.2026.

Отже, Львівською міською радою прийнято рішення про передачу земельних ділянок в оренду (користування), тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації (укладення договору оренди), а тому подальше оспорювання правомірності набуття третьою особою спірної земельної ділянки має вирішуватися в порядку цивільної чи господарської юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.

Суд звертає увагу, що звернення до суду обумовлене захистом прав позивача, як учасника ТзОВ «Торговий центр «Левандівка», від незаконного, на думку позивача, набуття права користування третьою особою всупереч рішенням зборів учасників товариства.

Статті 13, 14 Конституції України гарантують, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави і від імені Українського народу права власника, зокрема, на землю здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Отже, цей спір пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача і спрямований на відновлення самого права позивача у спосіб, визначений позивачем.

Тобто спір не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органу місцевого самоврядування, а стосується захисту його приватних інтересів.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 09.10.2019 у справі № 605/567/17, від 20.11.2019 у справі № 526/138/17, Верховного Суду від 29.09.2021 у справі № 526/2434/17, від 22.10.2021 у справі № 420/3397/19, від 29.05.2024 у справі №300/2197/23, від 01.03.2023 у справі № 401/668/22 та від 04.10.2024 у справі №380/3992/23.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (подалі Суд) від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін встановленим законом у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом [див. рішення у справі Занд проти Австрії (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, встановленим законом, національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття суду, встановленого законом зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Пунктом 1 частини 1 статті 238 КАС України визначено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За таких обставин, провадження у справі необхідно закрити, у зв`язку з чим заяву представника відповідача підлягає задоволенню.

Суд роз`яснює позивачу, що вказаний спір підлягає вирішенню місцевим загальним судом відповідно до вимог Цивільного процесуального кодексу України або господарським судом відповідно до Господарського процесуального кодексу України, в залежності від мотивів позову та обсягу прав, за захистом яких позивач має намір звернутись до суду.

Керуючись ст.ст. 238, 239, 243, 248, 250, 256, 293-295 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі - задовольнити.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий центр «Левандівка» про визнання протиправними та скасування ухвал - закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Р.І. Кузан