Рішення № 136853849, 25.05.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2026 рокусправа № 380/12348/25

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю торгово-виробнича компанія «Перша приватна броварня «Для людей як для себе!» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю торгово-виробнича компанія «Перша приватна броварня «Для людей як для себе!» (далі позивач, ТОВ «Перша приватна броварня», Товариство) звернулося до суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі відповідач, Центральне МУ ДПС по роботі з ВПП, контролюючий орган), у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.03.2025 № 666/Ж10/31-00-04-01-03-27.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте за результатами незаконної камеральної перевірки. Вказав, що перевірку проведено з порушенням строків, визначених пунктом 76.3 статті 76 Податкового кодексу України, оскільки камеральна перевірка декларації з ПДВ за березень 2023 року мала бути проведена не пізніше 20.05.2023, тоді як акт складено лише 26.02.2025. Зазначив, що висновки перевірки ґрунтуються на податковому повідомленні-рішенні форми «Р» від 08.02.2022 № 25/33-00-07-01, яке визнане протиправним та скасоване рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26.12.2022 у справі № 380/12782/22, залишеним у силі постановою Верховного Суду від 27.07.2023. Вважає, що контролюючим органом порушено строк повідомлення про розгляд заперечень, передбачений підпунктом 86.7.2 пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України, чим порушено право платника на участь у розгляді матеріалів перевірки.

Ухвалою від 18.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач проти позову заперечив, подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що камеральною перевіркою встановлено факт несвоєчасної сплати позивачем узгоджених сум грошових зобов`язань з податку на додану вартість, у зв`язку з чим на підставі пункту 124.1 статті 124 Податкового кодексу України правомірно застосовано штрафні (фінансові) санкції. Відповідач наполягає, що камеральна перевірка своєчасності сплати узгодженої суми грошового зобов`язання проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України, а не у 30-денний строк за пунктом 76.3 статті 76 цього Кодексу; що ухвали суду касаційної інстанції про зупинення виконання чи дії судового рішення від 12.04.2023 у справі № 380/12782/22 не встановлено, а допущена в акті технічна помилка щодо граничного строку сплати не вплинула на розмір штрафу. Процедурне порушення щодо строку повідомлення про розгляд заперечень, на думку відповідача, не призвело до помилковості висновків та не тягне протиправності рішення.

Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.

ТОВ «Перша приватна броварня» (код ЄДРПОУ 31978272) зареєстроване як юридична особа, основним видом економічної діяльності якої є виробництво пива (код КВЕД 11.05), перебуває на обліку як платник податку на додану вартість.

На підставі акта Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 10.01.2022 № 1/33-00-07-02/31978272, складеного за результатами документальної планової виїзної перевірки, контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 08.02.2022 № 25/33-00-07-01 про нарахування грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 12334000,00 грн та штрафної (фінансової) санкції у розмірі 3083500,00 грн.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26.12.2022 у справі № 380/12782/22 позов ТОВ «Перша приватна броварня» задоволено, податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 08.02.2022 № 25/33-00-07-01 визнано протиправним та скасовано. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.04.2023 апеляційну скаргу контролюючого органу задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 27.07.2023 у справі № 380/12782/22 касаційну скаргу ТОВ «Перша приватна броварня» задоволено, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.04.2023 скасовано, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.12.2022 залишено в силі. Таким чином, податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 08.02.2022 № 25/33-00-07-01 остаточно визнано протиправним та скасовано.

Судом установлено, що у період з 25.05.2023 по 27.06.2023 позивач сплатив суми, нараховані за податковим повідомленням-рішенням форми «Р» від 08.02.2022 № 25/33-00-07-01, а саме на підставі платіжних інструкцій від 25.05.2023 № 506405906 на суму 1640769,00 грн, № 506405907 на суму 2096785,10 грн, № 506405905 на суму 513620,90 грн, від 27.06.2023 № 518729189 на суму 1295173,00 грн та № 518729190 на суму 4251175,00 грн, тобто до набрання чинності постановою Верховного Суду від 27.07.2023.

Позивач 19.04.2023 подав податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2023 року (реєстраційний № 9085383010), якою самостійно визначив (узгодив) суму податкового зобов`язання з граничним строком сплати 01.05.2023. Зазначене зобов`язання сплачено позивачем 25.07.2023 та 31.07.2023 із затримкою до 85 та 91 календарного дня відповідно.

26.02.2025 заступником начальника управління начальником відділу Центрального МУ ДПС по роботі з ВПП складено акт камеральної перевірки № 598/Ж5/31-00-04-01-03-22/31978272, яким встановлено порушення позивачем пунктів 54.1 статті 54, 57.1, 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, що полягало у несвоєчасній сплаті грошових зобов`язань за податковим повідомленням-рішенням форми «Р» від 08.02.2022 № 25/33-00-07-01 у загальній сумі 8 672 594,04 грн (із затримкою до 26 та 59 днів) та самостійно визначеного грошового зобов`язання з ПДВ за березень 2023 року у розмірі 3 345 634,00 грн (із затримкою до 85 та 91 дня).

06.03.2025 позивач подав заперечення на акт перевірки. Повідомленням від 10.03.2025 № 2997/6/31-00-04-01-02-06, що надійшло до електронного кабінету платника 10.03.2025, контролюючий орган призначив розгляд заперечень на 13.03.2025. Листом від 20.03.2025 № 3442/6/31-00-04-01-03-06 заперечення залишено без задоволення.

На підставі висновків акта перевірки відповідач прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 27.03.2025 № 666/Ж10/31-00-04-01-03-27, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 989264,03 грн на підставі пункту 124.1 статті 124 Податкового кодексу України за затримку сплати на 26, 59, 85 та 91 календарний день.

Не погодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

При вирішенні спору суд керується таким.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (далі ПК України) камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних відповідних електронних систем. Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Пунктом 76.3 статті 76 ПК України передбачено, що камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, за днем їх фактичного подання. Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації. Відповідно до пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку розпочинає процедуру оскарження.

Згідно з пунктом 57.4 статті 57 ПК України пеня та штрафні санкції, нараховані на суму грошового зобов`язання (її частку), скасовану за результатами адміністративного чи судового оскарження, також підлягають скасуванню, а якщо такі пеня та санкції були сплачені, вони підлягають зарахуванню в рахунок погашення податкового боргу, грошових зобов`язань або поверненню в порядку, встановленому статтею 43 цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий борг сума узгодженого грошового зобов`язання, але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Відповідно до пункту 124.1 статті 124 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Спір у справі стосується правомірності застосування до позивача штрафних санкцій за пунктом 124.1 статті 124 ПК України за несвоєчасну сплату грошових зобов`язань, які умовно поділяються на дві групи: 1) зобов`язання, нараховані податковим повідомленням-рішенням форми «Р» від 08.02.2022 № 25/33-00-07-01 (штраф у загальному розмірі 654700,66 грн); 2) самостійно визначене позивачем зобов`язання за податковою декларацією з ПДВ за березень 2023 року (штраф у загальному розмірі 334563,37 грн). Суд розглядає правомірність нарахування штрафу за кожною з груп окремо.

Доводи позивача про те, що камеральну перевірку проведено з порушенням 30-денного строку, передбаченого абзацом першим пункту 76.3 статті 76 ПК України, суд відхиляє.

У пункті 76.3 статті 76 ПК України законодавець встановив два різні строки залежно від предмета камеральної перевірки. Перший 30 календарних днів застосовується до камеральної перевірки податкової декларації або уточнюючого розрахунку, тобто перевірки достовірності та правильності задекларованих показників. Другий строк з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 ПК України (1095 днів), застосовується до камеральних перевірок з інших питань.

Верховний Суд у сталій судовій практиці послідовно відносить питання своєчасності сплати грошових зобов`язань саме до «інших питань» у розумінні абзацу другого пункту 76.3 статті 76 ПК України, строк проведення перевірки з яких визначається з урахуванням строків давності за статтею 102 цього Кодексу. Така правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 24.07.2023 у справі № 821/850/18, а також у постановах від 12.08.2021 у справі № 240/2549/19, від 04.03.2021 у справі № 820/3499/17 та від 17.07.2020 у справі № 826/4776/17.

Оскільки предметом спірної камеральної перевірки була не достовірність задекларованих показників, а саме своєчасність сплати узгодженої суми грошового зобов`язання, до неї застосовується строк давності, визначений пунктом 102.1 статті 102 ПК України, який обчислюється від граничного строку сплати грошових зобов`язань. Граничні строки сплати у цій справі припадали на 28.04.2023 та 01.05.2023, тоді як акт перевірки складено 26.02.2025, тобто в межах строку давності. За таких обставин строк проведення камеральної перевірки контролюючим органом не порушено, а відповідні доводи позивача є необґрунтованими.

Щодо доводів про порушення строку повідомлення про розгляд заперечень, суд враховує таке.

Згідно з підпунктом 86.7.2 пункту 86.7 статті 86 ПК України повідомлення про дату, час та місце розгляду матеріалів перевірки надсилається платнику податків протягом двох робочих днів з дня отримання заперечень, але не пізніше ніж за чотири робочі дні до дня їх розгляду. Судом установлено, що заперечення подано 06.03.2025, повідомлення про розгляд надіслано 10.03.2025, а розгляд призначено на 13.03.2025, тобто з недотриманням чотириденного строку.

Разом із тим, відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 08.09.2021 у справі № 816/228/17, підставами для скасування рішень, прийнятих за наслідками перевірки, є не будь-які порушення, допущені під час її призначення і проведення, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та, відповідно, на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Допущене відповідачем порушення строку повідомлення про розгляд заперечень саме по собі не вплинуло і об`єктивно не могло вплинути на правильність висновків контролюючого органу щодо самого факту та строків сплати грошових зобов`язань, які встановлюються виключно на підставі об`єктивних даних інформаційних систем. Позивач реалізував своє право на подання заперечень, які були розглянуті контролюючим органом по суті. За таких обставин це процедурне порушення не є самостійною та достатньою підставою для визнання оскаржуваного податкового повідомлення-рішення протиправним.

Щодо штрафу, нарахованого за несвоєчасну сплату зобов`язань за податковим повідомленням-рішенням форми «Р» від 08.02.2022 № 25/33-00-07-01.

Суд встановив, що частину оскаржуваного штрафу (654700,66 грн) нараховано за несвоєчасну сплату грошових зобов`язань, визначених податковим повідомленням-рішенням форми «Р» від 08.02.2022 № 25/33-00-07-01. Це податкове повідомлення-рішення остаточно визнано протиправним та скасовано рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26.12.2022 у справі № 380/12782/22, залишеним у силі постановою Верховного Суду від 27.07.2023.

Відповідно до усталеної правової позиції Верховного Суду, у разі визнання незаконним (протиправним) індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття. Зазначений висновок викладений, зокрема, у пункті 47 постанови Верховного Суду від 05.02.2024 у справі № 140/5638/23. Отже, з моменту набрання законної сили рішенням суду про скасування податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 08.02.2022 № 25/33-00-07-01 вважається таким, що не діяло з моменту його прийняття, а визначене ним грошове зобов`язання втратило статус узгодженого.

Притягнення платника податків до відповідальності за пунктом 124.1 статті 124 ПК України можливе виключно за умови несплати ним саме узгодженої суми грошового зобов`язання. Сума, нарахована скасованим податковим повідомленням-рішенням, не може вважатися узгодженою, а тому відсутня обов`язкова умова (об`єкт правопорушення) для застосування штрафу за пунктом 124.1 статті 124 ПК України.

Крім того, пункт 57.4 статті 57 ПК України прямо передбачає, що пеня та штрафні санкції, нараховані на суму грошового зобов`язання (її частку), скасовану за результатами судового оскарження, також підлягають скасуванню. Системне тлумачення цієї норми свідчить, що скасування грошового зобов`язання за наслідками судового оскарження виключає можливість застосування до платника будь-яких штрафних санкцій, пов`язаних із таким зобов`язанням, у тому числі санкцій за несвоєчасну його сплату.

Та обставина, що позивач сплатив відповідні суми у травні-червні 2023 року (до набрання чинності постановою Верховного Суду від 27.07.2023), не змінює наведених висновків. Скасування податкового повідомлення-рішення з ретроспективним ефектом (з моменту його прийняття) позбавляє правової підстави як саме нараховане зобов`язання, так і похідні від нього штрафні санкції за порушення строків його сплати. Контролюючий орган, проводячи камеральну перевірку 26.02.2025, тобто більш ніж через півтора року після остаточного скасування податкового повідомлення-рішення, не міг не врахувати відповідні судові рішення, які в силу статті 370 КАС України є обов`язковими до виконання.

Посилання відповідача на те, що ухвал суду касаційної інстанції про зупинення виконання або зупинення дії судового рішення від 12.04.2023 у справі № 380/12782/22 не встановлено, є нерелевантним, оскільки на дату проведення спірної камеральної перевірки касаційний перегляд цієї справи вже завершився ухваленням остаточної постанови Верховного Суду від 27.07.2023 на користь платника податків.

З огляду на викладене, нарахування штрафних санкцій у сумі 654 700,66 грн за несвоєчасну сплату грошових зобов`язань за податковим повідомленням-рішенням форми «Р» від 08.02.2022 № 25/33-00-07-01 є протиправним, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення у цій частині підлягає скасуванню.

Щодо штрафу, нарахованого за несвоєчасну сплату самостійно визначеного зобов`язання за декларацією з ПДВ за березень 2023 року.

Суму оскаржуваного штрафу (334563,37 грн) нараховано за несвоєчасну сплату грошового зобов`язання, самостійно визначеного позивачем у податковій декларації з ПДВ за березень 2023 року (реєстраційний № 9085383010) з граничним строком сплати 01.05.2023.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 ПК України сума грошового зобов`язання, самостійно обчислена платником та зазначена ним у податковій декларації, вважається узгодженою. Це зобов`язання у судовому порядку не оскаржувалося та не скасовувалося, отже має статус узгодженого. Матеріалами справи (даними інтегрованої картки платника, розрахунком штрафних санкцій) підтверджується, що це зобов`язання сплачено позивачем 25.07.2023 та 31.07.2023, тобто з порушенням установленого пунктом 57.1 статті 57 ПК України граничного строку сплати (01.05.2023), із затримкою до 85 та 91 календарного дня.

Відповідальність, передбачена пунктом 124.1 статті 124 ПК України, не пов`язана зі встановленням/доведенням вини платника податків у формі умислу та настає за самим фактом порушення граничних строків сплати узгодженого грошового зобов`язання. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 19.04.2024 у справі № 580/5283/23. При цьому контролюючий орган застосував саме пункт 124.1 статті 124 ПК України (без кваліфікуючої ознаки умислу), що відповідає змісту акта перевірки, в якому зазначено про невстановлення обставин, що доводять умисність діянь платника.

Доводи позивача про застосування зупинення штрафних санкцій на період дії карантину (пункт 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України) суд відхиляє, оскільки порушення граничного строку сплати допущено у травні-липні 2023 року, тобто поза межами періоду, на який поширювалася відповідна заборона.

За таких обставин нарахування штрафних санкцій у сумі 334563,37 грн за несвоєчасну сплату самостійно визначеного позивачем грошового зобов`язання за декларацією з ПДВ за березень 2023 року здійснено контролюючим органом правомірно, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог у цій частині належить відмовити.

Згідно з частинами першою, другою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень суд перевіряє, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано та з дотриманням принципу рівності перед законом.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наявних у справі доказів, а також їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 27.03.2025 № 666/Ж10/31-00-04-01-03-27 є протиправним у частині застосування штрафних санкцій у сумі 654700,66 грн, а в решті (334563,37 грн) прийняте правомірно.

За правилами частини третьої статті 90 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті спору не спростовують. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справі «Серявін та інші проти України») суд зобов`язаний обґрунтовувати свої рішення, проте це не може розумітися як вимога детально відповідати на кожен аргумент.

Частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно із частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково (на 654700,66 грн із заявлених 989264,03 грн, що становить 66,18 відсотка), судовий збір, сплачений позивачем за подання позовної заяви, підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 27.03.2025 № 666/Ж10/31-00-04-01-03-27 у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 654700 (шістсот п`ятдесят чотири тисячі сімсот) гривень 66 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (ЄДРПОУ 44082145) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю торгово-виробнича компанія «Перша приватна броварня «Для людей як для себе!» (ЄДРПОУ 31978272) судовий збір у розмірі 9677 (дев`ять тисяч шістсот сімдесят сім) грн 32 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Желік О.М.