Рішення № 136853802, 25.05.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2026 рокусправа № 380/19346/25

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравціва О.Р. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі відповідач 1, ГУ ПФ України в Харківській області), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області ( далі відповідач 2, ГУ ПФ України у Львівській області), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №134650027716 від 23.04.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням до страхового стажу періодів з 12.03.1984 по 13.02.1987 та з 16.09.2003 по 31.07.2011, з 01.07.2015 по 10.11.2015, з 20.05.2016 по 31.03.2025.

Позовні вимоги обґрунтовані таким. Позивач не погоджується зі спірним рішенням, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки трудовий стаж позивача підтверджується відповідно до записів трудової книжки та відповідним формуляром з додатками.

Ухвалою суду від 24.09.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін.

Відповідач відзиву на позов у встановлений строк не подав. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (частина 6 статті 162 КАС України).

Ухвалою суду від 21.01.2026 від відповідачів витребувано додаткові докази у справі.

Ухвалою суду від 21.01.2026 продовжено розгляд справи на тридцять днів у зв`язку із необхідністю витребування додаткових доказів.

Відповідачі на виконання вимог ухвали суду подали до суду копії витребуваних доказів.

Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі (частина 2 статті 262 КАС України).

Суд на підставі позовної заяви, а також долучених письмових доказів,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 з метою призначення пенсії за віком зверталася із заявою від 26.10.2023 до ГУ ПФ України у Львівській області, за результатами розгляду якої позивачу розраховано стаж, який склав 10 років 01 місяць 24 дні.

Позивач також звернулася із заявами про призначення пенсії від 15.11.2023 та 05.12.2023 до ГУ ПФ України у Львівській області, до яких долучала додаткові документи.

Вчетверте позивач з метою призначення пенсії за віком звернулася до ГУ ПФ України у Львівській області із заявою від 15.04.2024.

За принципом екстериторіальності заяву позивача передано для розгляду ГУ ПФ України в Харківській області, яке прийняло рішення №134650027716 від 23.04.2025 про відмову у призначенні пенсії.

Рішення мотивоване тим, що до трудового стажу позивача не зараховано період роботи з 12.03.1984 по 13.02.1987 (у записі про звільнення відсутні посада відповідальної особи та її підпис); періоди здійснення підприємницької діяльності з 16.09.2003 по 31.07.2011, з 01.07.2015 по 10.11.2015, з 20.05.2016 по 31.03.2025, оскільки відсутня довідка про сплату внесків до Пенсійного фонду України та дані в реєстрі застрахованих осіб форми ОК-5.

Вважаючи рішення відповідача протиправним, позивач звернулася за захистом свої прав до суду.

Вирішуючи справу суд керується таким.

Завданням адміністративного судочинства України відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-VI (далі Закон №1058-VI) визначено принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону №1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Статтею 26 Закону №1058-IV встановлено умови призначення пенсії за віком. Відповідно до частини 1 статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31.12.2017. Починаючи з 01.01.2018 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 01.01.2025 по 31.12.2025 не менше 32 років.

У разі відсутності, починаючи з 01.01.2018, страхового стажу, передбаченого частиною 1 цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до абзацу 1 частини 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

За змістом статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі Закон №1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно із статтею 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).

Відповідно до пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 01.01.2004.

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з пунктом 8 Порядку №637 період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Відповідно до пункту 18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, стаж роботи установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Системний аналіз викладених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи (тобто такі, з приводу яких виникають сумніви у їх достовірності), для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи, визначені пунктом 3 Порядку №637.

При цьому, у разі неможливості одержання необхідних документів внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку (у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями) трудовий стаж може бути установлений на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Викладене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 12.09.2022 у справі №569/16691/16-а, від 27.07.2022 у справі №620/3754/18, від 28.01.2025 у справі №300/8132/23.

Крім того, положеннями частини 3 статті 44 Закону №1058-IV передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З доказів у справі суд встановив, що позивач з метою призначення пенсії за віком звернувся вчетверте із заявою від 15.04.2025 до ГУ ПФ України у Львівській області.

Рішенням ГУ ПФ України в Харківській області (органом визначеним за принципом екстериторіальності) від 23.04.2025 №134650027716 позивачу відмову у призначенні пенсії.

Рішення мотивоване тим, що до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 12.03.1984 по 13.02.1987 (у записі про звільнення відсутні посада відповідальної особи та її підпис); періоди здійснення підприємницької діяльності з 16.09.2003 по 31.07.2011, з 01.07.2015 по 10.11.2015, з 20.05.2016 по 31.03.2025, оскільки відсутня довідка про сплату внесків до Пенсійного фонду України та дані в реєстрі застрахованих осіб форми ОК-5.

Щодо незарахування до страхового стажу позивача період роботи з 12.03.1984 по 13.02.1987, суд зазначає таке.

Згідно із статтею 62 Закону №1788-XII та пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162 (далі Інструкція №162), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Згідно з абзацами 2, 3 пункту 2.2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

Абзацом 1 пункту 2.10 Інструкції №162 встановлено, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.

Згідно з пунктом 2.11 Інструкції №162 першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №162 при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, що внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, завіряються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Зміст викладених норм свідчить про те, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.

Спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110, затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі Інструкція).

Відповідно до пункту 2.4. вказаної Інструкції усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи виконуються арабськими цифрами; записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Отже, відповідальним за заповнення трудової книжки, в тому числі внесення до неї записів є підприємство роботодавець.

Положеннями Закону №1058-ІV підставою для призначення пенсії визначено наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Суд зауважує на тому, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Відповідний правовий висновок сформульовано в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №754/14989/15-а (адміністративне провадження №К/9901/11030/18).

Таким чином, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

З аналізу вказаних нормативно-правових актів випливає, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому, її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до її страхового стажу і на отримання пенсії з врахуванням такого періоду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №677/277/17.

Окрім того слід зазначити, що у справі №229/3431/16-а 9 (постанова від 12.12.2019) з аналогічного спору Верховний Суд дійшов висновку про безпідставність доводів скаржника, оскільки обставини, які підлягали встановленню судами у даній справі і доказуванню, значно віддалені у часі, при цьому враховуючи ступінь вини позивача (її відсутність) неможливості надати повний об`єм необхідних для реалізації його прав документів та повноти записів у наявних підтверджуючих страховий стаж документах з огляду на те, що обов`язок належного оформлення таких документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб.

Така правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 25.04.2019 у справі № 159/4178/16-а.

З доказів у справі суд встановив, що трудова книжка позивача містить усі необхідні записи та підтверджує стаж роботи позивача з роботи з 12.03.1984 по 13.02.1987. Доказів, які б свідчили про недостовірність записів у трудовій книжці позивача, відповідачем до суду не надано, внаслідок чого, останні безпідставно в повній мірі не взяті до уваги відповідачем при призначення пенсії.

Водночас слід зауважити, що відповідно до розрахунку страхового стажу для призначення пенсії у спірний період позивач також перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення 3-річного віку, а саме: з 13.08.1985 по 15.02.1987.

Відповідно до пункту «ж» частини 3 статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи, серед іншого, зараховується час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.

Отже, спірний період трудової діяльності позивача з 12.03.1984 по 13.02.1987 позивача перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення 3-річного віку з 13.08.1985 по 15.02.1987.

При цьому, відповідач 1 період з 13.08.1985 по 15.02.1987 до страхового стажу позивача зарахував.

Враховуючи викладене слід виснувати, що до страхового стажу позивача протиправно не зараховано відповідачем 1 до страхового стажу період роботи з 12.03.1984 по 12.08.1985.

Щодо незарахування до страхового стажу позивача періоди здійснення підприємницької діяльності з 16.09.2003 по 31.07.2011, з 01.07.2015 по 10.11.2015, з 20.05.2016 по 31.03.2025, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 11 Закону №1058-IV загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема, фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з підпунктом 1 пункту 3-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди: ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Пунктом 4 Порядку №637 передбачено, що періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ).

Періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності можуть підтверджуватися даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 2.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1) встановлено, що період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу. Для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 01 січня 2004 року можуть прийматись інші документи про сплату страхових внесків. Періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування.

Згідно з підпунктом 2 пункту 2.1 Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії додаються документи про стаж, що визначені Порядком №637.

Отже, обов`язковою умовою для зарахування до страхового стажу періоду здійснення особою підприємницької діяльності є сплата страхових внесків (єдиного внеску). При цьому, належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України або наявність спеціального торгового патенту, свідоцтва про сплату єдиного податку, патенту про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян тощо.

Суд зауважує, що у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутня інформація про те, що позивач була зареєстрована як фізична особа-підприємець.

Натомість, позивач вказує, що спірні періоди роботи з 16.09.2003 по 31.07.2011, з 01.07.2015 по 10.11.2015, з 20.05.2016 по 31.03.2025 повинні зарахуватися до страхового стажу на підставі трудової книжки, а відповідальність за достовірність внесення та подання до органів Пенсійного фонду України достовірних відомостей про працівника, яка фізичну особу, покладається на роботодавця.

Як вже зазначалося, згідно із статтею 62 Закону №1788-XII та пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Суд дослідив трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 16.03.1984 та встановив, що згідно з записами трудової книжки позивача з 16.09.2003 по 24.07.2011, 01.07.2015 по 10.11.2025 не перебувала у трудових відносинах із жодним підприємством, допомоги по безробіттю не отримувала.

Також, згідно з довідки форми ОК-5 за вказані періоди відсутні дані про сплату страхових внесків.

Водночас позивач не надала до суду жодних належних та допустимих доказів, що у вказані періоди вона була працевлаштована та перебувала у трудових відносинах із будь-яким підприємством.

Викладене свідчить, що відповідачем 1 правомірно не зараховано до страхового стажу позивача періоди з 16.09.2003 по 31.07.2011, з 01.07.2015 по 10.11.2015, коли позивача не була працевлаштована.

Щодо періоду роботи з 20.05.2016 по 31.03.2025 суд зауважує, що в трудовій книжці позивача відсутні також будь-які записи про працевлаштування у цей період.

Водночас позивач вказує, що набула страховий стаж не території Республіки Польща, а ГУ ПФ України у Львівській області подавало відповідний формуляр.

Положеннями Угоди між Україною та Республікою Польща про соціальне забезпечення від 18.05.2012 (далі Угода) визначено механізм призначення пенсій за кордоном з урахуванням українського стажу і навпаки, призначення їх в Україні, з урахуванням закордонного стажу.

Відповідно до пункту 12 Угоди якщо законодавство однієї Договірної Сторони ставить в залежність набуття, збереження або поновлення права на пенсію від набуття страхового стажу, то компетентна установа цієї Договірної Сторони враховує, у необхідному обсязі, страховий стаж, набутий відповідно до законодавства іншої Договірної Сторони так, ніби цей страховий стаж набутий відповідно до законодавства, яке вона застосовує, за умови, що цей стаж не співпадає.

Якщо законодавство однієї Договірної Сторони ставить в залежність отримання права на пенсію від набуття страхового стажу у професії, на яку поширюється страхування, що функціонує в спеціальній системі, або від виконання певної трудової діяльності, то страховий стаж, набутий в цій професії або при виконанні такої трудової діяльності відповідно до законодавства іншої Договірної Сторони, підсумовується при призначенні пенсії.

Якщо, після підсумовування, відповідно до пункту 1, застрахована особа не набуває права на пенсію, компетентна установа Договірної Сторони враховує страховий стаж, набутий в третій державі, з якою обидві Договірні Сторони зв`язані міжнародною угодою, яка передбачає підсумовування страхового стажу.

Відповідно до пункту 13 Угоди якщо страховий стаж, набутий відповідно до законодавства однієї Договірної Сторони менший ніж 12 місяців і на підставі цього стажу зацікавлена особа не набуває права на пенсію відповідно до цього законодавства, то компетентна установа цієї Договірної Сторони не призначає пенсію.

Не порушуючи положення пункту 1, страховий стаж менший ніж 12 місяців, набутий відповідно до законодавства кожної із Договірних Сторін, враховуються компетентною установою тієї Договірної Сторони, в якій при підсумовуванні цього стажу виникає право на пенсію.

Між компетентними органами України та Республіки Польща відповідно до пункту 1 статті 20 Угоди укладено 18.0.2012 Адміністративний договір щодо застосування Угоди між Україною та Республікою Польща про соціальне забезпечення (далі - Адміністративній договір), який набрав чинності 01.01.2014.

Відповідно до статті 1 Адміністративного договору установами зв`язку, про які йдеться у пункті 2 статті 20 Угоди, в Україні є, зокрема, Міністерство соціальної політики України - з питань застосування положень Частини II Угоди; Пенсійний фонд України - з питань призначення та виплати пенсій, а також виплати допомоги на поховання; в Республіці Польща - Установа соціального страхування, Центральний офіс у Варшаві - у сфері застосування законодавства про соціальне страхування, за виключенням соціального страхування аграріїв.

Установи зв`язку, вказані у пункті 1, погоджують спільні процедури та двомовні формуляри, необхідні для застосування Угоди та цього Адміністративного договору.

Згідно з статтею 3 Адміністративного договору компетентними установами, про які йдеться у пункті 2 статті 20 Угоди, є в Україні - Пенсійний фонд України - з питань призначення та виплати пенсій, а також виплати допомоги на поховання (підпункт 4); в Республіці Польща - Установа соціального страхування - у сфері застосування законодавства про соціальне страхування, за виключенням соціального страхування аграріїв (підпункт 1).

Відповідно до пункту 1 статті 4 Адміністративного договору якщо законодавство однієї з Договірних Сторін застосовується згідно із положеннями частини ІІ Угоди, компетентна установа цієї Договірної Сторони, визначена у пункті 2, на запит роботодавця або самозайнятої особи, видає довідку, яка підтверджує, що найманий працівник або самозайнята особа підпадає під дію цього законодавства, з визначенням терміну дії такої довідки. Ця довідка є доказом того, що найманий працівник або самозайнята особа не підпадають під дію законодавства іншої Договірної Сторони.

Згідно із пунктом 2 статті 4 Адміністративного договору довідка, про яку йдеться у пункті 1, видається: в Україні - Міністерством соціальної політики України або визначеною ним компетентною установою; в Республіці Польща - Установою соціального страхування у сфері застосування законодавства про соціальне страхування, за виключенням соціального страхування аграріїв.

Відповідно до пункту 3 статті 3 Адміністративного договору компетентна установа Договірної Сторони, що видає довідку, про яку йдеться в пункті 1, надає копію цієї довідки найманому працівнику або самозайнятій особі, а також роботодавцеві найманого працівника та установі зв`язку, або компетентній установі іншої Договірної Сторони.

За приписами пункту 1 статті 6 Адміністративного договору компетентна установа Договірної Сторони, яка отримує заяву про допомогу, що надається відповідно до законодавства іншої Договірної Сторони, згідно із статтею 24 Угоди, на відповідному формулярі надсилає запит до компетентної установи іншої Договірної Сторони разом з усіма наявними документами та інформацією, які необхідні компетентній установі іншої Договірної Сторони для визначення прав заявника.

Згідно з пунктом 2 статті 6 Адміністративного договору компетентні установи обох Договірних Сторін з використанням відповідних формулярів здійснюють невідкладний обмін наявними документами та інформацією, необхідними для ухвалення остаточного рішення щодо заяви про виплати, а також інформують одна одну щодо всіх обставин, що мають значення для права, розміру та виплати допомоги.

Компетентна установа Договірної Сторони, якій було подано заяву про допомогу, перевіряє відомості щодо заявника та членів його сім`ї. Види інформації, яка перевіряється, погоджують установи зв`язку обох Договірних Сторін (пункт 4 статті 6 Адміністративного договору).

Протоколом робочої зустрічі представників Пенсійного фонду України та Установи соціального страхування Республіки Польща (ZUS) від 05.02.2014, на виконання пункту 2 статті 2 Адміністративного договору, погоджено двомовні формуляри стосовно пенсійного забезпечення для співпраці при реалізації положень Угоди:

для Української Сторони UA-PL5, UA-PL6, UA-PL8, UA-PL9, UA-PL10 та UA-PL12;

для Польської Сторони PL-UA5, PL-UA6, PL-UA7, PL-UA11, PL-UA12 та PL-UA13.

Зразки формулярів додані до Протоколу.

Для цілей реалізації Угоди 2012 року визначено:

для Української Сторони: з питань призначення пенсій Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області; з питань виплати пенсій та допомоги на поховання Пенсійний фонд України;

для Польської Сторони Відділення Фонду соціального страхування у Жешові.

Бланки формулярів зв`язку відповідно до Угоди 2012 року оприлюднені на офіційному веб-сайті Пенсійного фонду України (https://www.pfu.gov.ua/25361-blanky-formulyariv-zv-yazku-vidpovidno-do-ugody-mizh-ukrayinoyu-ta-respublikoyu-polshha-pro-sotsialne-zabezpechennya/).

Слід зазначити, що форма UA-PL5 Формуляр зв`язку - заповнюється і надсилається компетентною установою; форма UA-PL6 Довідка про страховий стаж у Польщі - заповнюється і надсилається компетентною установою; форма UA-PL6 Підтвердження страхового стажу в Україні (статті 12 і 13 Угоди) - заповнюється і надсилається компетентною установою; форма UA-PL7 Заява про призначення пенсії - заповнюється заявником; форма UA-PL8 Заява на отримання польської пенсії за віком за інвалідністю - заповнюється заявником і компетентною установою; форма UA-PL9 Заява на отримання польської пенсії по втраті годувальника - заповнюється заявником і компетентною установою; форма UA-PL10 Заява про виплату польської допомоги на поховання - заповнюється заявником; форма UA-PL11 Заява щодо виплати допомоги на поховання - заповнюється заявником; форма UA-PL12 Статистичні дані щодо допомоги виплаченої отримувачам, які проживають в Україні у … році - заповнюється компетентною установою; форма UA-PL12 Статистичні дані щодо допомоги, виплаченої отримувачам, які проживають в Польщі у … році - заповнюється компетентною установою; форма UA-PL13 Заява формуляр для поновлення виплати раніше призначеної пенсії - заповнюється заявником.

При цьому, форма UA-PL5 формуляр зв`язку призначений для передачі заяви на пенсію; передачу інформації/формулярів/документів; запитів щодо інформації/формулярів/документів; нагадування про запит. Ця форма заповнюється і надсилається компетентною установою України відповідній компетентній установі Республіки Польща.

Водночас суд враховує, що в силу положень абзацу 11 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 особи, яким пенсія призначається відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення, надають документи про стаж, передбачені Порядком №637, а за періоди роботи після 01.01.2004 додатково надається інформація, отримана органами, що призначають пенсію, від відповідних фондів держав-учасниць міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення (в довільній формі) про сплату страхових внесків.

Отже, за загальним правилом, у разі призначення пенсії відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення, обов`язок надання інформації про сплату страхових внесків за період роботи особи, яка звертається за призначенням пенсії, в іншій державі покладається не на заявника, а саме на пенсійний орган.

У взаємовідносинах між Україною та Республікою Польща відповідні зобов`язання компетентних установ передбачені статтями 12, 16, 21, 24 Угоди та пунктом 1 статті 6 Адміністративного договору.

Із доказів у справі суд встановив, що у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 16.03.1984 відсутні записи про працевлаштування на території Республіки Польща.

Позивач вказує, що надавала до органів Пенсійного фонду документи, що підтверджують трудову діяльність на території Республіки Польща, а відповідач 2 надсилав формуляри до компетентного органу Республіки Польща.

Суд звертає увагу, що надані позивачем документи містять інформацію не про весь спірний період з 20.05.2016 по 31.03.2025, а лише про періодичні періоди роботи з липня 2016 року по вересень 2024 року.

Суд встановив, що 16.01.2024 Відділом виконання міжнародних договорів ГУ ПФ України у Львівській області на виконання вимог Угоди скеровано до Фонду Соціального Страхування (ФСС) Відділення у Жешові, Відділу Реалізації Міжнародних Договорів формуляри UA-PL5 (формуляр зв`язку) та UA-PL6 (довідка про страховий стаж у Польщі) із додатками.

Також, Відділом виконання міжнародних договорів ГУ ПФ України у Львівській області на виконання вимог Угоди скеровано повторно 09.05.2025 формуляр UA-PL5 (формуляр зв`язку) із додатками.

Отже, ГУ ПФ України у Львівській області вимоги Порядку №22-1 та Угоди між Україною та Республікою Польщею виконало та скерувало двічі відповідні формуляри (форми UA-PL5 та форми UA-PL6).

Однак відповіді від компетентного органу Республіки Польща щодо підтвердження періодів проживання та працевлаштування позивача на території Республіки Польща пенсійна справа не містить.

При цьому, відповідь від компетентного органу Республіки Польща не надходила до органів Пенсійного фонду України ні протягом 3 місяців після прийняття рішення про відмову в призначенні пенсії, ні станом на день розгляду справи.

Викладене свідчить, що відповідачем 1 правомірно не зараховано до страхового стажу позивача період роботи на території Республіки Польща.

З огляду на встановлені обставини справи, суд висновує, що відповідач 1 безпідставно не зарахував до страхового стажу період роботи з 12.03.1984 по 12.08.1985.

Оцінюючи дії ГУ ПФ України в Харківській області суд вважає, що відповідач під час прийняття рішення про відмову позивачу в призначенні пенсії не зарахувавши спірний період роботи, діяв протиправно. Тому, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 23.04.2025 №134650027716 про в призначенні пенсії за віком слід скасувати.

Щодо зобов`язання ГУ ПФ України у Львівській області зарахувати спірний період роботи та призначити пенсію за віком, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, згідно із яким, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

У справі, яка розглядається, для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФ України в Харківській області, рішеннями якого відмовлено у призначенні пенсії.

Тому, дії зобов`язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, яким у цьому випадку є ГУ ПФ України в Харківській області.

Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією, що викладена у постанові Верховного Суду від 08.02.2024 у справі №500/1216/23.

Відповідно до частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2); визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3); визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4); інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З практики Європейського суду слід виснувати, що в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», призначення, розрахунок, нарахування та виплата пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України, тобто, в даному випадку відповідач має виключну компетенцію щодо призначення позивачу пенсії.

Так, питання призначення пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Дискреційні повноваження це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

З огляду на викладене, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язати ГУ ПФ в Харківській області зарахувати до страхового стажу період роботи з 12.03.1984 по 12.08.1985 та розглянути повторно заяву позивача про призначення пенсії від 15.04.2025, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Суд наголошує, що при повторному розгляді заяви позивача відповідач не може прийняти рішення, яке по суті повторює рішення, що визнане судом протиправним, і повинен вирішити заяву позивача, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цій справі.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог. Отже, позов необхідно задовольнити частково.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись статтями 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 293, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 23.04.2025 №134650027716 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 12.03.1984 по 12.08.1985 та розглянути повторно заяву від 15.04.2025 про призначення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-VI, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

4. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір, пропорційно задоволених позовних вимог, у сумі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач 1: Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, майд. Свободи, Держпром, 3 під., 2 пов.; ЄДРПОУ 14099344).

Відповідач 2: Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів; ЄДРПОУ 13814885).

Суддя Кравців Олег Романович