Ухвала суду № 136853685, 26.05.2026, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

26 травня 2026 року м. ДніпроСправа № 520/2619/26

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши в письмову провадженні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про залишення позову без розгляду у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває адміністративний позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач), в якому після уточнення позовних вимог просив суд:

-визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 з 09.03.2022 по 11.02.2024 включно грошового забезпечення, а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідні тарифні коефіцієнти;

-зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії), грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та інших виплат, обчислених із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням за період з 09.03.2022 по 31.12.2022 - з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 - 2481,00 грн, з 01.01.2023 по 31.12.2023 - з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 - 2684,00 грн, з 01.01.2024 по 11.02.2024 - з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2024 - 3028,00 грн на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб та здійснити виплату різниці з урахуванням фактично сплачених сум та з урахуванням висновків суду з одночасним відрахуванням військового збору у розмірі 1,5% та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

Відповідач 29.03.2026 через підсистему «Електронний суд» надав клопотання, в якому просив залишити без розгляду позовну заяву у порядку ст.123 КАС України, у зв`язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду без поважних причин.

В обґрунтування підстав зазначено, що відлік тримісячного строку для звернення з цим позовом до адміністративного суду почався з 30.06.2023 і закінчився 30.09.2023. Позивач звернувся до суду із позовною заявою 12.03.2026, тобто за закінченням більше ніж 2-х років з дня завершення карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19). Частина 2 ст.233 КЗпП України встановлює трьохмісячний строк для звернення до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом позову не є спір про виплати позивачу сум при звільненні. До предмету позову входить оскарження розмірів складової нарахованого і виплаченого позивачу грошового забезпечення щомісячно, а не при звільненні.

Отже положення ч.2 ст.233 КЗпП України на строки подання цього позову не розповсюджуються. Враховуючи вищевикладене, відповідач вважає, що встановлений чинним законодавством України, строк на звернення із позовною заявою до суду, позивачем є пропущеним без поважних причин.

Розглянувши клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, перевіривши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Частина перша статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п`ята статті 122 КАС України).

При цьому, суд зазначає, що положення статті 233 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2023 у справі № 380/15245/22.

Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 № 2352-ІХ) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01.07.2022 № 2352-ІХ, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Починаючи з 19 липня 2022 року, - дня набрання чинності Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX, яким частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у новій редакції, законодавчо визначений тримісячний строк звернення до суду.

Водночас, Велика Палата Конституційного Суду України 11 грудня 2025 року розглянула справу за конституційним поданням Верховного Суду про неконституційність частини першої статті 233 КЗпП та ухвалила Рішення №1-р/2025, в якому виснувала, що оспорюваний припис Кодексу в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат є таким, що не відповідає Конституції України, частина перша статті 233 КЗпП визнана неконституційною, утрачає чинність із дня ухвалення Судом цього Рішення.

Отже, частина перша статті 233 КЗпП визнана неконституційною в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, а частина друга залишилась діючою.

Відповідно до інформації, зазначеної в посвідченні офіцера серія НОМЕР_2 позивач з 09.03.2022 по 11.02.2024 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Наказом КДШВ ЗСУ №31 від 11.02.2024 позивач призначений командиром десантно-штурмового батальйону в/ч НОМЕР_3 .

Тобто, станом на час звернення позивача до суду з даним позовом він продовжує проходити військову службу у Збройних Силах України, у зв`язку з чим наразі необмежений у строках щодо позовних вимог про стягнення грошового забезпечення за спірний період.

Як наслідок, суд дійшов висновку про те, що позов поданий без порушення процесуальних строків. А тому, у задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду слід відмовити.

Керуючись статтями 121, 122, 248, 256, 287 КАС України

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про залишення позову без розгляду відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та не може бути оскаржена окремо від рішення суду. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Н.М. Басова