Рішення № 136852668, 25.05.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 травня 2026 року Справа № 280/692/26 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Міністерство оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі-позивач) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Міністерство оборони України (далі - третя особа), в якому позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 НАЦІОНАЛЬНОЇ ГВАРДІЇ УКРАЇНИ (Код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) щодо ненарахування та невиплати старшому солдату ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 грн. за тривалість проходження військової служби в бойових умовах на підставі пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану»;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 НАЦІОНАЛЬНОЇ ГВАРДІЇ УКРАЇНИ (Код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) нарахувати та здійснити виплату старшому солдату ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 грн. за тривалість проходження військової служби в бойових умовах на підставі пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що незважаючи на наявність у позивача права на отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження військової служби в бойових умовах у відповідності до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 153, та наявність окремого доручення Міністра оборони України від 20.02.2025 № 999/уд, яким врегульовано порядок отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження військової служби в бойових умовах, - досі не було вчинено відповідних дій щодо нарахування та виплати позивачу одноразової грошової винагороди за тривалість проходження військової служби в бойових умовах. Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною, у зв`язку з чим звернувся до суду з позовом. Просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою суду від 28 січня 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення та виклику учасників справи. Витребувано від Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України докази по справі.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперчечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що до учасників експериментального проекту запровадженого Постановою №153, було додано Національну гвардію України після публікації в офіційному виданні Урядовий кур`єр (випуск № 72) 08.04.2025 Постанови Кабінету Міністрів України від 1 квітня 2025 р. № 387 Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153. Окрім того, у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 30 липня 2025 року № 942 Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153, яка набрала чинності 07.08.2025 (публікація в офіційному виданні Урядовий кур`єр (випуск № 159), дія Постанови №153 була розповсюджена і на військовослужбовців, які, зокрема, були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу. Вказує, що Національна гвардія України є військовим формуванням, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України. Наголошує, що законодавство обмежує повноваження Міністра оборони України по відношенню до Національної гвардії України, у зв`язку з чим, не всі нормативні акти, які приймаються в Міністерстві оборони України, розповсюджують свою дію на Відповідача. І хоча, підпунктом 2 пункту 3 Постанови № 153 установлено, що координатором експериментального проекту є Міністерство оборони, проте такі координаційні повноваження по відношенню до Національної гвардії України чинним законодавством не визначені. У зв`язку з чим, обґрунтування Позивачем своїх позовних вимог на підставі розпорядчих документів або інших дій, вчинених Міністерством оборони України, в контексті розгляду даної справи, є помилковим, оскільки не стосуються спірних правовідносин. Відповідач зазначає, що, по-перше, Постановою № 153 чітко визначено параметри, яким одночасно повинні відповідати особи для отримання одноразової грошової винагороди, зокрема, особи, які зазначені в абзаці 7 (строковики) тільки абзацу 2 пункту 4, а не 4 (у зв`язку з отриманням поранення). По-друге, абзац 4 пункту 4 передбачає виплату одноразової грошової винагороди особам, які брали безпосередню участь у бойових діях у чітко визначених районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на 13.02.2025, водночас, Відповідач зазначає, що у нього відсутні відомості як і про райони ведення воєнних (бойових) дій, в яких Позивач приймав безпосередню участь в бойових діях, так і вцілому про факт участі цієї особи в бойових діях, що прямо передбачено абзацом 5 пункту 4 Постанови № 153. Зазначає, що для осіб, які були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу передбачається виплата одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах виключно за участь в бойових діях, загальним строком не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, у зв`язку з чим, відсутні підстави для пропорційної виплати одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах. Позивач помилково ототожнює підстави для виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168 та підстави для виплати одноразової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 153. Чинне законодавство щодо проходження військової служби оперує такими поняттями як безпосередньої участі у бойових діях та безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Ці поняття не є тотожними, застосовуються незалежно один від одного та мають на увазі різні дій щодо виконання бойових (спеціальних) завдань. Відповідач зазначає, що хоча чинним законодавством не визначається обов`язок щодо самостійного збору документів, які не є у нього в розпорядженні, проте, 09.12.2025 Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України направлено запит за вих. № 10/29/2-9042-2025 до Військової частини НОМЕР_3 , для надання документального підтвердження участі в бойових діях вказаного військовослужбовця, а також іншої інформації, яка необхідна для визначення наявності критеріїв для виплати спірної винагороди. Листом № 3/33/4-7768-2025 від 16.12.2025 Військовою частиною НОМЕР_3 , в частині, що стосуються Позивача, було надані тільки документи щодо наявності підстав для притягнення його до кримінальної відповідальності. Відповідач зазначає, що при зборі документів йому стало відомо про наявність внесених відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками частини 4 статті 402 Кримінального кодексу України: № 620250801000001956 від 15.03.2025; № 620250801000008264 від 03.12.2025 (повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України). Звертає увагу суду, що Позивачем вчинені правопорушення, передбачені ч. 4 ст. 402 КК України, які відносяться до кримінальних правопорушень проти встановленого порядку несення військової служби. Окрім того, Військовою частиною НОМЕР_3 Національної гвардії України був наданий висновок службового розслідування за фактом відкритої відмови від виконання Позивачем бойового наказу 25 жовтня 2024 року, відповідно до пункту 3 резолютивної частини якого, копію матеріалів службового розслідування було направлено до Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у місті Мелітополі, для прийняття правового рішення.

Щодо витребуваних судом доказів, а саме належним чином засвідчену копію довідки про безпосередню участь ОСОБА_1 у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин; належним чином засвідчені копії бойових наказів (бойові розпорядження) щодо ОСОБА_1 ; належним чином засвідчену копію журналу бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення щодо ОСОБА_1 , повідомлено, що у спірний період, а саме до 13.02.2025, Позивач у складі військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України не залучався до участі у бойових діях та заходах в районах ведення бойових дій. У зв`язку з викладеним, Відповідач не може виконати ухвалу суду в частині надання зазначених доказів, так як не є тримачем зазначеної інформації.

Щодо надання довідки про відсутність (наявність) випадків притягнення до кримінальної відповідальності та інших особливих обставин, повідомлено, що чинним законодавством не передбачено виготовлення такої довідки. Повідомлено, що за період проходження служби у військовій частині ОСОБА_1 тричі притягався до дисциплінарної відповідальності, а саме 18.01.2025 на нього було накладено дисциплінарне стягнення сувора догана, 30.10.2025 - сувора догана та 02.02.2026 - сувора догана. Крім того, відносно Позивача двічі внесені відомості до ЄДРДР за ознаками частини 4 статті 402 Кримінального кодексу України, а саме за № 620250801000001956 від 15.03.2025 та за №620250801000008264 від 03.12.2025. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 17 березня 2026 року клопотання Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про поновлення процесуального строку на подання відзиву - задоволено. Поновдено строк для подачі відзиву на позовну заяву та прийнято до розгляду відзив на позовну заяву, поданий Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України в адміністративній справі № 280/692/26.

У відповіді на відзив представник позивача наголосила, що відзив подано з істотним порушенням процесуальних вимог, просить суд не враховувати поданий Відповідачем відзив під час розгляду справи. Доводи відповідача про те, що Окреме доручення Міністра оборони України №5601/уд від 26.09.2025 не поширюється на військовослужбовців Національної гвардії України, вважає необґрунтованими. Наголошує, що Військова частина НОМЕР_1 повинна була підготувати документи на позивача, перелік яких визначено Дорученням Міністерства оборони України № 5601/уд від 26.09.2025, а саме: витяг з послужного списку; копію обліково послужної картки; довідку про проходження військової служби (трудову діяльність) (додаток 10 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 10.04.2009 № 170); копію службової картки; довідку про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин. та нарахувати та виплатити Позивачу Винагороду у розмірі 1 млн. гривень за тривалість проходження військової служби в бойових умовах на підставі абз.4 п.4 Постанови КМУ від 11 лютого 2025 року №153, бо Позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 НГУ. Отже, керівництвом військової частини НОМЕР_1 , не виконанні вказівки Міністерства оборони України, в порушення окремого доручення Міністра оборони України № 5601/уд від 26.09.2025, не виконанні вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 № 153, досі не було складено необхідний пакет документів для оформлення виплати одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 гривень військовослужбовцю ОСОБА_1 , який має право на отримання такої винагороди. Посилання відповідача на ненадання відповідних документів військовою частиною НОМЕР_3 не може вважатися належним обґрунтуванням невиконання вимог Постанови Кабінету Міністрів України №153 та не звільняє його від обов`язку належного забезпечення реалізації передбаченого нею механізму виплати винагороди. Крім того зазначено, що Відповідач не надав суду витребувані документи у повному обсязі, не повідомив суд про об`єктивну неможливість їх подання та не ініціював продовження або зміну способу виконання ухвали, чим фактично проігнорував процесуальні обов`язки, покладені на нього судом. Щодо дисциплінарного стягнення відповідач зазначає, що 18.01.2025 до позивача було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани. Однак такі твердження не можуть бути підставою для відмови у виплаті винагороди з огляду на таке. Абзацом 5 пункту 4 Постанова Кабінету Міністрів України №153 передбачено, що винагорода не виплачується військовослужбовцям у разі, якщо вони: притягувалися до кримінальної відповідальності; два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за військове адміністративне правопорушення; притягувалися на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни, і строк дії таких стягнень не закінчився. При цьому Окремим дорученням Міністра оборони України №5601/уд прямо визначено, що перелік порушень військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни, встановлено у додатку 12 до Наказу Міністерства оборони України №604 від 29.11.2018. Зазначений перелік є вичерпним та містить конкретно визначені види дисциплінарних проступків (зокрема розпивання алкогольних напоїв, перебування у стані сп`яніння, порушення правил несення служби, самовільне залишення місця служби понад три години, корупційні правопорушення тощо). Водночас відповідач не навів та не довів, що дисциплінарне стягнення, на яке він посилається, було накладено саме за порушення військової дисципліни, передбачене зазначеним переліком. Сам факт накладення дисциплінарного стягнення у вигляді «суворої догани» не є автоматичною підставою для застосування обмеження, передбаченого пунктом 4 Постанови №153, оскільки для цього необхідно встановити, що таке стягнення накладено саме за порушення, яке відповідно до додатку 12 Інструкції враховується для оцінки стану військової дисципліни.

У відзиві відповідач зазначає, що позивачем нібито вчинено кримінальні правопорушення, посилаючись на внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Разом з тим такі твердження є передчасними та необґрунтованими. Сам по собі факт внесення відомостей до ЄРДР або здійснення досудового розслідування не свідчить про вчинення особою кримінального правопорушення та не є підтвердженням її вини.

Представник позивач також вважає твердження відповідача про відсутність участі Позивача у бойових діях є повністю безпідставними та спростовуються сукупністю належних і допустимих доказів, а саме: довідкою про безпосередню участь у заходах із забезпечення оборони України, рапортами командира підрозділу, а також фактичними нарахуваннями та виплатами збільшеної додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінет Міністрів України від 28.02.2022 №168. Більше того, дані форми ОК-7 не лише корелюють із довідкою №439, а й охоплюють ширший часовий період, за який Позивачу фактично нараховувалась та виплачувалась збільшена додаткова винагорода. Це свідчить про те, що держава в особі уповноважених органів уже на момент нарахування грошового забезпечення офіційно визнавала безпосередню участь ОСОБА_1 у бойових діях у районах їх ведення. За таких обставин сама наявність та тривалість виплат підвищеної додаткової винагороди, підтверджених у тому числі довідкою ОК-5, є самостійним і додатковим доказом реальної участі Позивача у бойових діях, а отже остаточно спростовує позицію відповідача щодо відсутності правових підстав для відповідних виплат.

Крім того наголошує, що саме факт отримання поранення під час виконання бойових завдань є тим юридичним фактом, який замінює критерій шестимісячної участі у бойових діях, а не доповнює його, як помилково стверджує Відповідач. Інше тлумачення позбавляє абзац четвертий пункту 4 самостійного регулятивного значення та суперечить елементарним засадам юридичної логіки. Вважає, що в діях Відповідача має місце неправомірне звуження змісту та обсягу прав Позивача шляхом довільного тлумачення норм Постанови №153. Абзац четвертий пункту 4 цієї Постанови підлягає самостійному застосуванню та є достатньою правовою підставою для виплати Позивачу одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 гривень.

Від третьої особи до суду надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що військова частина № НОМЕР_1 Національної Гвардії України не входить в структуру Міністерства оборони України та Збройних Сил України. Дорученням Міністерства оборони України №5601/уд від 26.09.2025 завдання військовим частинам Національної гвардії України не визначалися, оскільки вони входять до системи Міністерства внутрішніх справ України. Отже, нарахування, формування фінансових документів та здійснення виплат військовослужбовцям НГУ здійснюється у системі Міністерства внутрішніх справ України, без участі Міністерства оборони України. Просить виключити Міністерство оборони України зі складу учасників справи як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, установив наявність достатніх підстав для прийняття рішення у справі.

З матеріалів адміністративної справи судом установлено, що позивач ОСОБА_1 був призваний 05.11.2021 на строкову військову службу ІНФОРМАЦІЯ_1 і направлений для проходження служби у Військову частину НОМЕР_3 Національної гвардії України.

27.04.2023 між позивачем та Міністерством внутрішніх справ України в особі командира Військової частини НОМЕР_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 було укладено Контракт про проходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України на посадах осіб рядового, сержантського та старшинського складу.

Відповідно до витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_3 Національної гвардії України від 11.01.2025 №18, позивач виключений зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення з 11.01.2025.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 № 30 о/с від 11.01.2025 переміщений до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Згідно наказу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) № 12 від 12.01.2025 позивач був зарахований до списків особового складу військової частини та призначений на посаду стрільця (помічника кулеметника) 1-го взводу оперативного призначення 1-ої роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) НОМЕР_4 батальйону оперативного призначення з 12.01.2025.

З метою реалізації положень Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 командир 4-го батальйону оперативного призначення майор ОСОБА_2 звернувся з рапортом на ім`я тимчасово виконуючого обов`язки командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України полковника ОСОБА_3 , відповідно до якого, просив включити до наказу на виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень стрільця (помічника кулеметника) 1-го взводу оперативного призначення 1-ої роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 4-го батальйону оперативного призначення старшого солдата ОСОБА_1 .

04.12.2025 військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України звернулась із запитом №10/29/2-9042-2025 до військової частини НОМЕР_3 Національної гвардії України, в якому серед іншого, просила надати належним чином завірені витяги з журналів бойових дій військової частини НОМЕР_3 , витяг з бойових розпоряджень, рапортів командирів підрозділів про безпосередню участь у бойових діях, інформацію щодо фактів притягнення до адміністративної або кримінальної відповідальності, інших обставин на старшого солдата ОСОБА_1 у періоди виконання ним бойових завдань (ведення бойових дій).

Листом від 16.12.2025 №3/33/4-7768-2025 військова частина НОМЕР_3 Національної гвардії України надіслала документи на колишніх військовослужбовців частини НОМЕР_3 , зокрема, старшого солдата ОСОБА_1 . До листа було додано:

- повідомлення ТУ ДБР, розташоване у м.Мелітополі, про те, що 03.12.2025 розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №62025080100008264, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.12.2025 за ч.4 ст.402 КК України;

- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань №62025080100008264 від 03.12.2025, виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення: старший солдат ВЧ НОМЕР_1 НГУ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , діючи умисно, в умовах воєнного стану, 03.12.2025 приблизно о 7:00, перебуваючи у місці несення служби в місці тимчасової дислокації вч НОМЕР_1 НГУ, відкрито відмовився виконувати бойовий наказ командира НОМЕР_5 батальйону оперативного призначення вч НОМЕР_6 НГУ №1183дск від 02.12.2025, направлений на виконання бойового розпорядження командира вч НОМЕР_1 НГУ №2363дск від 02.12.2025 щодо призначення та відрядження для виконання бойових (спеціальних) завдань в оперативному підпорядкуванні НОМЕР_7 броп НГУ, хоча об`єктивно міг та зобов`язаний був виконати цей наказ начальника;

- рапорт командира 2 патрульного батальйону військової частини НОМЕР_3 від 10.12.2025;

- рапорт т.в.о. командира 2 патрульного батальйону військової частини НОМЕР_3 від 25.10.2024.

03.01.2026 комісією щодо розгляду документів стосовно можливості виплати одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 було відмовлено у включенні до відповідного наказу ОСОБА_1 .

За змістом витягу з протоколу засідання комісії щодо розгляду документів стосовно можливості виплати одноразової грошової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 від 03.01.2026 №1: «… документів до рапорту, які б зберігалися б у відділенні документального забезпечення та контролю та підтверджували участь старшого солдата ОСОБА_1 в бойових діях в районах ведення бойових дій на розгляд комісії не надано. …. Фактів притягнення до кримінальної відповідальності, або притягнення два або більше разів до адміністративної відповідальності за вчинення військових адміністративних правопорушень, стосовно старшого солдата ОСОБА_1 не виявлено. … Відповідно до довідки ВЛК №1748/с від 21.11.2024 з`ясовано, що старший солдат ОСОБА_1 отримав під час виконання бойових завдань у складі військової частини НОМЕР_3 травму пов`язану із захистом Батьківщини, що дає військовослужбовцю право на отримання одноразової грошової допомоги. … В абзаці 2 п.4 ПКМУ 153 відсутня норма щодо виплати винагороди у повному обсязі військовослужбовцям, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень, (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, а з абзацу 6, 7 пункту 4 ПКМУ 153 вбачається, що виплата винагороди здійснюється військовослужбовцям, які були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу та відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці 2 пункту 4. …. Старший солдат ОСОБА_1 призваний на строкову військову службу та в подальшому прийнят на військову службу за контрактом під час дії воєнного стану. Вирішили: враховуючи те, що на розгляд комісії не були подані документи, які б підтверджували участь у бойових діях старшого солдата ОСОБА_1 . Військовослужбовець є особою, що призвані на строкову військову службу та в подальшому прийнятий на військову службу за контрактом під час дії воєнного стану, відсутністю у чинному законодавстві норми виплати винагороди у повному обсязі військовослужбовцям, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку з наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, підстави для включення до проєкту наказу на виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах відсутні.».

Відповідно до Довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 19.03.2024 №236 солдат ОСОБА_1 , 2003 р. н. «26» січня 2024 року одержав: ВТ. (26.01.2024). Множинні вогнепальні осколкові сліпі поранення м`яких тканин правого стегна, обох сідничних та крижової ділянок з наявністю множинних сторонніх тіл у м`яких тканинах металевої щільності та металевим уламком заочеревинно в ділянці тазу справа. Вогнепальне наскрізне осколкове поранення м`яких тканин задньої поверхні грудної клітини справа. За обставин: 26.01.2024 при виконанні бойових завдань західніше н. п. Старомайорське Волноваського р-ну Донецької області в складі ЗВРез №3ОУВ «Запоріжжя» в смузі оборони 1 отбр під час оборонних дій підрозділу в результаті скиду вибухового пристрою з боку противника. В стані алкогольного сп`яніння (клінічно) не перебував.

Згідно з довідкою військово-лікарської комісії ДУ «ТМО МВС України по Запорізькій області» №1748/С, ОСОБА_1 пройшов медичний огляд у медичній (військово-лікарській) комісії 21.11.2024, рішення медичної (військово-лікарської) комісії: наслідки мінно-вибухової травми (26.01.2024): множинних вогнепальних уламкових сліпих поранень м`яких тканин правого стегна, обох сідничних та крижової ділянки з наявністю сторонніх тіл металевої щільності та металевим уламком заочеревинно в ділянці тазу праворуч, вогнепального наскрізного уламкового поранення м`яких тканин задньої поверхні грудної клітки праворуч (операція: 27.01.2024 - ПХО ран обох сідниць, правого стегна з видаленням металевих уламків, ран. задньої поверхні грудної клітки праворуч, 16.02.2024 - ВХО ран), у вигляді зміцнілих рубців, без порушення функції. Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини.

Згідно з довідкою військово-лікарської комісії ДУ «ТМО МВС України по Запорізькій області» №602/С, ОСОБА_1 пройшов медичний огляд у медичній (військово-лікарській) комісії 18.04.2025, рішення медичної (військово-лікарської) комісії: наслідки мінно-вибухової травми (26.01.2024): множинних вогнепальних уламкових сліпих поранень м`яких тканин правого стегна, обох сідничних та крижової ділянки з наявністю сторонніх тіл металевої щільності та металевим уламком заочеревинно в ділянці тазу праворуч, вогнепального уламкового сліпого поранення задньої поверхні грудної клітки праворуч (операція: 27.01.2024 - ПХО ран, видалення металевих уламків, 16.02.2024 - ВХО ран), у вигляді зміцнілих рубців. Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини.

Відповідно до Довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України від 15.12.2025 №439, ОСОБА_1 дійсно в період 25 лютого 2022 року, з 20 по 27 вересня 2022 року, 20-31 липня 2023 року, 01-28 серпня 2023 року, 13-30 вересня 2023 року, 01-31 жовтня 2023 року, 01-19 листопада 2023 року, 23-26 січня 2024 року, 03-30 вересня 2024 року, 01-22 жовтня 2024 року, 23-25 жовтня 2024 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України, перебуваючи в Запорізькій, Донецькій областях. Підстава: накази командира в/ч НОМЕР_3 від 12.04.2022 №103 дск (с/ч), від 07.10.2022 №264 (с/ч), від 04.08.2023 №191(с/ч), від 03.09.2023 №216 (с/ч), від 09.10.2023 №262 (с/ч), від 08.1.11.2023 №305 (с/ч), від 07.12.2023 №340 (с/ч), від 09.02.2024 №50 (с/ч), від 08.10.2024 №312 (с/ч), від 08.11.2024 №349 (с/ч) (про оголошення періодів часті у заходах для вплати додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн).

Матеріали справи містять також:

рапорт командира 2-го патрульного батальйону військової частини НОМЕР_3 від 04.10.2022 щодо виплати додаткової винагороди відповідно до постанови КМУ №168 (доплати до 100 000 грн у розрахунку на місяць, пропорційно дням участі у бойових діях або заходах) військовослужбовцям 2-го патрульного батальйону, як таким, які брали участь безпосередню участь в бойових діях або забезпечували здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, а також додаток до нього зі списком військовослужбовців, серед яких зазначений солдат ОСОБА_1 із визначенням періоду безпосередньої участі у відповідних заходах у вересні 2022 року (з 20.09 по 27.09);

рапорт т.в.о. командира 2-го патрульного батальйону військової частини НОМЕР_3 від 06.09.2023 щодо виплати додаткової винагороди відповідно до постанови КМУ №168 у розмірі 30000 грн у розрахунку на місяць, пропорційно часу виконання завдань військовослужбовцям 2-го патрульного батальйону, а також додаток до нього зі списком військовослужбовців, серед яких зазначений солдат ОСОБА_1 із визначенням періоду виконання завдань у липні 2023 року (з 20.07 по 31.07.2023);

рапорт т.в.о. командира 2-го патрульного батальйону військової частини НОМЕР_3 від 01.09.2023 щодо виплати додаткової винагороди відповідно до постанови КМУ №168 у розмірі до 30000 грн у розрахунку на місяць, пропорційно часу виконання завдань, та на виплату збільшеної додаткової винагороди (доплати до 100 000 грн у розрахунку на місяць, пропорційно дням участі у бойових діях або заходах) військовослужбовцям 2-го патрульного батальйону, а також додаток до нього зі списком військовослужбовців, серед яких зазначений солдат ОСОБА_1 із визначенням періоду виконання завдань у серпні 2023 року (з 01.08 по 28.08.2023);

рапорт т.в.о. командира 2-го патрульного батальйону військової частини НОМЕР_3 від 02.10.2023 щодо виплати додаткової винагороди відповідно до постанови КМУ №168 у розмірі до 30000 грн у розрахунку на місяць, пропорційно часу виконання завдань, та на виплату збільшеної додаткової винагороди (доплати до 100 000 грн у розрахунку на місяць, пропорційно дням участі у бойових діях або заходах) військовослужбовцям 2-го патрульного батальйону, а також додаток до нього зі списком військовослужбовців, серед яких зазначений солдат ОСОБА_1 із визначенням періоду виконання завдань у вересні 2023 року (з 13.09 по 30.09.2023);

рапорт т.в.о. командира 2-го патрульного батальйону військової частини НОМЕР_3 від 06.11.2023 щодо виплати додаткової винагороди відповідно до постанови КМУ №168 у розмірі до 30000 грн у розрахунку на місяць, пропорційно часу виконання завдань, та на виплату збільшеної додаткової винагороди (доплати до 100 000 грн у розрахунку на місяць, пропорційно дням участі у бойових діях або заходах) військовослужбовцям 2-го патрульного батальйону, а також додаток до нього зі списком військовослужбовців, серед яких зазначений солдат ОСОБА_1 із визначенням періоду виконання завдань у жовтні 2023 року (з 01.10 по 31.10.2023);

рапорт командира 2-го патрульного батальйону військової частини НОМЕР_3 від 04.12.2023 щодо виплати додаткової винагороди відповідно до постанови КМУ №168 у розмірі до 30000 грн у розрахунку на місяць, пропорційно часу виконання завдань, та на виплату збільшеної додаткової винагороди (доплати до 100 000 грн у розрахунку на місяць, пропорційно дням участі у бойових діях або заходах) військовослужбовцям 2-го патрульного батальйону, а також додаток до нього зі списком військовослужбовців, серед яких зазначений солдат ОСОБА_1 із визначенням періоду виконання завдань у листопад 2023 року (з 01.11 по 19.11.2023);

рапорт командира 2-го патрульного батальйону військової частини НОМЕР_3 від 02.02.2024 щодо виплати додаткової винагороди відповідно до постанови КМУ №168 у розмірі до 30000 грн у розрахунку на місяць, пропорційно часу виконання завдань, та на виплату збільшеної додаткової винагороди (доплати до 100 000 грн у розрахунку на місяць, пропорційно дням участі у бойових діях або заходах) військовослужбовцям 2-го патрульного батальйону;

рапорт командира 2-го патрульного батальйону військової частини НОМЕР_3 від 02.10.2024 щодо виплати додаткової винагороди відповідно до постанови КМУ №168 у розмірі до 30000 грн у розрахунку на місяць, пропорційно часу виконання завдань, та на виплату збільшеної додаткової винагороди (доплати до 100 000 грн у розрахунку на місяць, пропорційно дням участі у бойових діях або заходах) військовослужбовцям 2-го патрульного батальйону;

рапорт т.в.о. командира 2-го патрульного батальйону військової частини НОМЕР_3 від 04.11.2024 щодо виплати додаткової винагороди відповідно до постанови КМУ №168 у розмірі до 30000 грн у розрахунку на місяць, пропорційно часу виконання завдань, та на виплату збільшеної додаткової винагороди (доплати до 100 000 грн у розрахунку на місяць, пропорційно дням участі у бойових діях або заходах) військовослужбовцям 2-го патрульного батальйону.

В матеріалах справи міститься висновок службового розслідування за фактом відкритої відмови від виконання бойового наказу військовослужбовцем 2 патрульного батальйону старшим солдатом ОСОБА_1 , за змістом резолютивної частини якого: «вважати доведеною вину старшого солдата ОСОБА_1 щодо відмови від виконання бойового наказу, вчиненої в умовах воєнного стану. За порушення вимог статті 65 Конституції України, статті 17 Закону України «Про оборону України», статі 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», статтей 9, 11, 16, 28, 30, 37, 127, 128 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, статтей 3, 4, 6 Дисциплінарного Статуту ЗСУ помічник начальника військового наряду (помічник гранатометника) 2 відділення 1 патрульного взводу 1 патрульної роти 2 патрульного батальйону військової частини НОМЕР_3 старшого солдата ОСОБА_1 заслуговує на дисциплінарне стягнення, але враховуючи те, що в його діях вбачається ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК України, копію матеріалів службового розслідування направити до ТУ ДБР для прийняття рішення».

В матеріалах справи міститься витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань №620250801000001956 від 15.03.2025, виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення: за повідомленням військової частини НОМЕР_1 НГУ, старший солдат ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в умовах воєнного стану, з метою ухилитися від військової служби, 12.01.2025 відкрито відмовився виконувати наказ командира.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 грн. за тривалість проходження військової служби в бойових умовах на підставі пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою, другою статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

В силу статті 65 Основного Закону України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснюється Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон 2232-ХІІ).

Частиною 3 статті 1 Закону 2232-ХІІ визначено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно з частиною 9 статті 1 Закону 2232-ХІІ щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону 2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією держави-терориста російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

В подальшому строк дії воєнного часу неодноразово продовжувався та триває на дату розгляду даної справи.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11 лютого 2025 року №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі Постанова № 153) та затверджено «Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі - Порядок).

Згідно з пунктом 3 Постанови №153 установлено, що учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.

Відповідно до пункту 4 Постанови № 153 установлено, що громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується;

виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та:

були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу;

проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу молодший лейтенант;

проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.

Суд зазначає, що для вирішення цього спору визначальним є встановлення наявності або відсутності у позивача сукупності умов, передбачених пунктом 4 Постанови №153, а саме: належності позивача до відповідної категорії військовослужбовців, прийняття або призову на військову службу у віці до 25 років під час воєнного стану, проходження військової служби, участі у бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій, а також відсутності встановлених Постановою №153 обставин, які виключають право на виплату.

Суд звертає увагу, що позивач проходив строкову військову службу, в подальшому 27.04.2023 під час дії воєнного стану у віці до 25 років був прийнятий на військову службу за контрактом під час воєнного стану, проходить військову службу у Національній гвардії України.

Суд критично оцінює доводи відповідача про те, що дія Постанови №153 не поширювалась на Національну гвардію України до внесення відповідних змін постановою Кабінету Міністрів України від 01.04.2025 №387.

Зі змісту пункту 3 Постанови №153 вбачається, що учасниками експериментального проекту прямо визначено, зокрема, Національну гвардію України та Міністерство внутрішніх справ України. Крім того, пункт 4 Постанови №153 поширює право на відповідну винагороду не виключно на військовослужбовців Збройних Сил України, а й на громадян України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу інших утворених відповідно до законів України військових формувань, до яких належить і Національна гвардія України.

Разом з тим, суд погоджується з доводами відповідача та третьої особи в тій частині, що окремі доручення Міністра оборони України не є нормативними актами прямої дії щодо Національної гвардії України, яка входить до системи Міністерства внутрішніх справ України, а не Міністерства оборони України.

Однак вказане не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на отримання спірної винагороди, оскільки предметом доказування в цій справі є не обов`язковість для відповідача відомчого доручення Міністерства оборони України, а наявність у позивача права на виплату, передбачену Постановою №153.

Оцінюючи доводи сторін щодо наявності у позивача необхідного строку безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, суд зазначає наступне.

Судом установлено, що позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_8 .

Відповідно до Довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України від 15.12.2025 №439, ОСОБА_1 дійсно в період 25 лютого 2022 року, з 20 по 27 вересня 2022 року, 20-31 липня 2023 року, 01-28 серпня 2023 року, 13-30 вересня 2023 року, 01-31 жовтня 2023 року, 01-19 листопада 2023 року, 23-26 січня 2024 року, 03-30 вересня 2024 року, 01-22 жовтня 2024 року, 23-25 жовтня 2024 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України, перебуваючи в Запорізькій, Донецькій областях.

Вказана довідка видана на підставі наказів командира в/ч НОМЕР_3 від 12.04.2022 №103 дск (с/ч), від 07.10.2022 №264 (с/ч), від 04.08.2023 №191(с/ч), від 03.09.2023 №216 (с/ч), від 09.10.2023 №262 (с/ч), від 08.1.11.2023 №305 (с/ч), від 07.12.2023 №340 (с/ч), від 09.02.2024 №50 (с/ч), від 08.10.2024 №312 (с/ч), від 08.11.2024 №349 (с/ч) (про оголошення періодів часті у заходах для вплати додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн).

Матеріали справи містять рапорти командирів 2-го патрульного батальйону військової частини НОМЕР_3 за 20222024 роки щодо виплати позивачу додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168, у тому числі збільшеної додаткової винагороди (доплати до 100 000 грн пропорційно дням участі у бойових діях або заходах), а також додатки до них зі списками військовослужбовців, серед яких зазначений солдат ОСОБА_1 , із визначенням конкретних періодів його участі у бойових діях та виконанні бойових (спеціальних) завдань у районах ведення бойових дій протягом вересня 2022 року, липня-листопада 2023 року, січня 2024 року, вересня-жовтня 2024 року.

Суд враховує, що довідка від 15.12.2025 №439 містить формулювання про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, однак у сукупності з іншими доказами справи, на думку суду, підтверджує участь позивача у бойових діях та виконанні бойових завдань у районах ведення воєнних (бойових) дій.

Крім того, довідка про обставини травми №236 від 19.03.2024 підтверджує, що позивач 26.01.2024 отримав множинні вогнепальні осколкові поранення під час виконання бойових завдань західніше н.п. Старомайорське Волноваського району Донецької області внаслідок скиду вибухового пристрою противником.

Також відповідно до довідок ВЛК №1748/С від 21.11.2024 та №602/С від 18.04.2025 встановлено, що отримані позивачем поранення пов`язані із захистом Батьківщини.

За наведених обставин суд вважає, що факт безпосередньої участі позивача у бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій належним чином підтверджений матеріалами справи.

Суд також враховує, що відповідач у протоколі засідання комісії від 03.01.2026 №1 визнав наявність у позивача поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини та отриманого під час виконання бойових завдань.

При цьому підставою для відмови у включенні позивача до наказу про виплату винагороди відповідач визначив власне тлумачення положень пункту 4 Постанови №153, відповідно до якого військовослужбовці з числа осіб, які проходили строкову військову службу та уклали контракт під час воєнного стану, можуть отримати винагороду виключно за умови наявності шестимісячного строку безпосередньої участі у бойових діях.

Суд не погоджується з таким твердженням відповідача.

З аналізу абзаців другого-четвертого пункту 4 Постанови №153 убачається, що законодавець передбачив три окремі правові підстави виплати винагороди:

у повному розмірі - за наявності сукупного шестимісячного строку участі у бойових діях;

пропорційно часу участі - у разі участі менше шести місяців;

у повному розмірі - у разі участі менше шести місяців, якщо така менша тривалість обумовлена пораненням, травмою, контузією, каліцтвом, захворюванням, одержаними під час захисту Батьківщини, або перебуванням у полоні.

Отже, абзац четвертий пункту 4 Постанови №153 є самостійною спеціальною нормою, яка прямо передбачає можливість виплати винагороди у повному обсязі військовослужбовцям, які брали участь у бойових діях менше шести місяців саме у зв`язку з наявністю поранення чи травми, одержаних під час захисту Батьківщини.

Доводи відповідача фактично нівелюють зміст абзацу четвертого пункту 4 Постанови №153.

Суд зазначає, що до позивача підлягає застосуванню абзац четвертий пункту 4 Постанови №153, оскільки позивач призваний на строкову військову службу, в подальшому уклав контракт під час воєнного стану, брав участь у бойових діях, отримав поранення, пов`язане із захистом Батьківщини.

Суд також відхиляє доводи відповідача щодо відсутності підтвердження участі позивача саме у бойових діях, а не лише у заходах із забезпечення оборони України.

Так, наявні у справі документи щодо нарахування та виплати позивачу збільшеної додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 прямо пов`язують відповідні виплати із безпосередньою участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони у районах ведення бойових дій.

При цьому поранення позивача було отримано безпосередньо під час виконання бойових завдань в районі активних бойових дій на території Донецької області.

Відповідачем не надано жодного належного доказу, який би спростовував факт перебування позивача у районах ведення бойових дій або факт виконання ним бойових завдань.

Натомість відповідач посилається на відсутність у нього окремих документів, які перебували у розпорядженні іншої військової частини.

Суд зауважує, що неналежна організація документообігу між військовими частинами та ненадання частиною 3033 усіх необхідних документів не може покладати негативні наслідки на позивача та бути підставою для обмеження його права на отримання спірної винагороди.

Суд також враховує, що відповідач, заперечуючи проти позову, фактично обмежився посиланням на відсутність у нього окремих документів, однак не спростував зміст наданих позивачем доказів, не довів їх недостовірність та не надав суду доказів, які б виключали участь позивача у бойових діях або виконанні бойових завдань у відповідні періоди.

Стосовно доводів відповідача про наявність обставин, які виключають право позивача на виплату винагороди, суд зазначає наступне.

Відповідач посилається на наявність дисциплінарних стягнень, внесення відомостей до ЄРДР за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.402 КК України.

Відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 Постанови №153 військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

Суд зазначає, що внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, початок досудового розслідування не свідчить про притягнення особи до кримінальної відповідальності та не є підтвердженням вини особи.

Матеріали справи не містять доказів ухвалення щодо позивача обвинувального вироку суду, набуття ним статусу особи, притягнутої до кримінальної відповідальності, або доказів повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Посилання відповідача на висновок службового розслідування суд оцінює критично, оскільки такий документ не встановлює винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення та не може підміняти вирок суду.

Суд зазначає, що матеріали справи дійсно містять документи щодо службового розслідування за фактом відкритої відмови позивача від виконання бойового наказу, а також відомості про внесення інформації до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 402 Кримінального кодексу України.

Разом з тим, як вже зазначалося судом, сам факт внесення відомостей до ЄРДР або здійснення досудового розслідування не є тотожним факту притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Матеріали справи не містять доказів набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо позивача, яке б свідчило про притягнення його до кримінальної відповідальності у розумінні правових наслідків, передбачених Постановою №153.

Крім того, відповідачем не доведено наявності двох або більше випадків притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення військових адміністративних правопорушень.

Щодо дисциплінарних стягнень суд зазначає, що сам по собі факт накладення дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани не є безумовною підставою для невиплати винагороди.

Абзац п`ятий пункту 4 Постанови №153 передбачає врахування лише тих дисциплінарних стягнень, які накладені за порушення військової дисципліни, що враховуються для оцінки стану дисципліни.

Водночас відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що дисциплінарні проступки, за які позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності, належать до переліку порушень, які враховуються для оцінки стану військової дисципліни у розумінні Постанови №153.

Суд погоджується з доводами представника позивача про те, що відповідач не навів та не довів, що дисциплінарне стягнення, на яке він посилається, було накладено саме за порушення військової дисципліни

Більше того, з витягу з протоколу комісії від 03.01.2026 №1 вбачається, що комісія відповідача зазначила: «…. Фактів притягнення до кримінальної відповідальності, або притягнення два або більше разів до адміністративної відповідальності за вчинення військових адміністративних правопорушень, стосовно старшого солдата ОСОБА_1 не виявлено. …».

Отже, наведені відповідачем обставини щодо внесення відомостей до ЄРДР, проведення службового розслідування та наявності дисциплінарних стягнень не свідчать про наявність підстав для невиплати позивачу одноразової грошової винагороди, передбаченої Постановою №153.

Витяг з протоколу комісії від 03.01.2026 №1 свідчить про те, що відповідач визнав наявність у позивача поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, однак відмовив у включенні його до проєкту наказу, зокрема, з мотивів відсутності документів про участь у бойових діях та «відсутністю у чинному законодавстві норми виплати винагороди у повному обсязі військовослужбовцям, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку з наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни», яким судом вже надана оцінка.

Суд враховує, що такий висновок комісії зроблений за неповного обсягу документів, що мають істотне значення для прийняття рішення.

З матеріалів справи вбачається, що станом на дату засідання комісії у розпорядженні військової частини НОМЕР_1 були відсутні документи військової частини НОМЕР_3 щодо участі позивача у бойових діях або заходах, оскільки на запит відповідача військова частина НОМЕР_3 надала переважно документи щодо службового розслідування, повідомлення про початок досудового розслідування, витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Водночас матеріалами справи підтверджено, що довідка військової частини НОМЕР_3 від 15.12.2025 №439 та копії рапортів командирів підрозділів щодо участі ОСОБА_1 у бойових діях/заходах були отримані представником позивача безпосередньо від військової частини НОМЕР_3 за адвокатським запитом та долучені до позовної заяви.

Отже, комісія відповідача під час прийняття рішення 03.01.2026 не досліджувала довідку №439 та рапорти командирів підрозділів щодо участі позивача у бойових діях/заходах, оскільки такі документи на той момент не перебували у її розпорядженні.

Разом з цим, як було зазначено вище, неналежна організація документообігу між військовими частинами та ненадання частиною 3033 усіх необхідних документів не може покладати негативні наслідки на позивача та бути підставою для обмеження його права на отримання спірної винагороди.

За таких обставин, оскільки під час розгляду справи суду надано документи, які комісія не досліджувала та які мають істотне значення для вирішення питання щодо відповідності позивача критеріям Постанови №153, такі документи мають бути оцінені уповноваженим органом у сукупності з іншими, зокрема, довідками ВЛК, довідкою про обставини травми, даними про проходження служби, матеріалами службового розслідування.

Таким чином суд дійшов висновку, що відповідач зобов`язаний забезпечити повний, об`єктивний і належний розгляд питання щодо виплати винагороди за наявними та витребуваними документами, а у разі необхідності - вжити заходів для отримання документів від попереднього місця служби військовослужбовця.

Водночас суд у межах цієї справи не може підміняти собою уповноважену комісію та вирішувати питання про наявність або відсутність усіх підстав для нарахування та виплати одноразової грошової винагороди, оскільки комісією не були досліджені всі документи, які мають значення для прийняття рішення.

Суд зазначає, що оцінка відповідності позивача критеріям Постанови №153, рапортів командирів підрозділів, довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України від 15.12.2025 №439, довідок ВЛК, довідки про обставини травми, а також матеріалів службового розслідування належить до компетенції відповідача як суб`єкта, уповноваженого вирішувати питання щодо включення військовослужбовця до наказу про виплату відповідної винагороди.

За таких обставин вимога позивача про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити одноразову грошову винагороду є передчасною, оскільки за відсутності належного розгляду всіх документів призведе до підміни судом повноважень відповідача.

Разом із тим суд вважає, що права позивача підлягають захисту шляхом визнання протиправною відмови відповідача у включенні позивача до проєкту наказу, оформленої протоколом комісії від 03.01.2026 №1, та зобов`язання відповідача повторно розглянути питання щодо наявності підстав нарахування та виплати позивачу одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 грн за тривалість проходження військової служби в бойових умовах на підставі пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні, та з наданням оцінки всім наявним у справі документам.

Такий спосіб захисту відповідає завданню адміністративного судочинства та не підміняє дискреційні повноваження відповідача.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень

Згідно з частиною першою та частиною другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами статті 90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Інші доводи учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Разом з цим, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір» з відповідача судовий збір у відповідності до статті 139 КАС України не стягуються.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_9 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Міністерство оборони України (03168, м.Київ, пр.Повітряних Сил, буд.6, код ЄДРПОУ 00034022) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо включення ОСОБА_1 до проєкту наказу про виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах, оформлену протоколом засідання комісії щодо розгляду документів стосовно можливості виплати одноразової грошової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 від 03.01.2026 №1.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України повторно розглянути питання щодо наявності підстав нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 грн за тривалість проходження військової служби в бойових умовах на підставі пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні, та з наданням оцінки всім наявним у справі документам.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ж.М. Чернова