Рішення № 136851085, 19.05.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2026 року Справа № 160/14893/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого суддіГорбалінського В.В. при секретарі судового засіданняФіліпенко А.С. за участі: представника позивача представника відповідача Григоренко В.О. Барановської А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури про стягнення матеріальної шкоди,-

УСТАНОВИВ:

В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури, в якій позивач просить (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог):

- стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у сумі 1 135 143,34 грн. у вигляді неотриманої частини заробітної плати, а саме: посадового окладу, визначеного за ч.3 ст.81 Закону України «Про прокуратуру», завданої положеннями пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, що визнані неконституційними, за період з 01.07.2015 року по 14.05.2020 року.

В обґрунтування позову зазначено, що зазначив, що Законом України від 28.12.2014 року №79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, згідно з яким норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, чим порушено право власності позивача на майно, а саме: на отримання заробітної плати у розмірі, встановленому частиною 3 статті 81 Закону України «Про прокуратуру». Позивач зауважив, що Рішенням від 26.03.2020 року №6-р/2020 Конституційний Суд України визнав положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України неконституційними. На цій підставі позивач, посилаючись на частину 3 статті 152 Конституції України, вказує на те, що він має право на відшкодування матеріальної шкоди, завданої прийняттям закону, який згодом визнаний неконституційним. Шкоду позивач визначив у вигляді неотриманої частини заробітної плати, а саме: посадового окладу, визначеного за ч.3 ст.81 Закону України «Про прокуратуру», за період з 01.07.2015 року по 14.05.2020 року з урахуванням виплат, що повинні бути виключені з загальної суми, а саме: допомога по тимчасовій непрацездатності та оплата перших п`яти днів тимчасової непрацездатності. На підставі зазначеного позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

12.11.2020 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

01.12.2020 року Дніпропетровська обласна прокуратура звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із відзивом на позовну заяву.

В обґрунтування заперечень у відзиві зазначено, що функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності прокуратури здійснюються Генеральною прокуратурою України. Згідно з вимогами статті 48 Бюджетного кодексу України та розміру загальної суми, передбаченої в Законах України «Про Державний бюджет України» на 2015-2020 роки на утримання органів прокуратури, Офісом Генерального прокурора проводились розрахунки сум на оплату праці у розрізі прокуратур усіх рівнів для затвердження їх у відповідних кошторисах видатків на кожен рік відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 року №505, у зв`язку з чим відповідач не мав правових підстав для нарахування та виплати позивачу заробітної плати поза межами видатків бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України. Крім того, відповідачем у відзиві наголошено, що за змістом ст.152 Конституції України рішення Конституційного Суду України не має ретроактивності та змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення, а у разі встановлення порушеного права позивача на отримання заробітної плати у розмірах, встановленими ст.81 Закону України «Про прокуратуру», завдану йому матеріальну шкоду повинна відшкодовувати саме держава, а не конкретний державний орган в межах власних бюджетних асигнувань. У зв`язку з чим відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

01.12.2020 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду перейдено до розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження.

18.02.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із відповіддю на відзив, в якій позивач підтримав свою позицію, викладену у позовній заяві.

16.03.2021 року Дніпропетровська обласна прокуратура звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із запереченнями на відповідь на відзив, в яких відповідач підтримав свою позицію, викладену у відзиві на позовну заяву.

16.03.2021 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції по справі №160/6949/20.

02.03.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду поновлено провадження у справі.

17.03.2026 року Дніпропетровська обласна прокуратура звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із додатковими поясненнями.

У вказаних поясненнях відповідач додатково зазначив, що позивач не врахував при розрахунку суми матеріальної шкоди факт перебування його на лікарняному, та включив ці дні до розрахунку. Разом з тим, оплата перших п`яти днів тимчасової непрацездатності та допомога по тимчасовій непрацездатності не є заробітною платою. Таким чином відповідач зауважив, що сума розрахованого позивачем посадового окладу за відповідні місяці має бути зменшена на кількість фактично невідпрацьованих днів.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява та відзив на позовну заяву, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 працював в Дніпропетровській обласній прокуратурі, зокрема, в період з 01.07.2015 року по 14.05.2020 року.

За період з 01.07.2015 року по 14.05.2020 року заробітна плата ОСОБА_1 нараховувалась та виплачувалась відповідно до пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, та на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 року №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури».

Конституційний Суд України Рішенням від 26.03.2020 року №6-р/2020 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Позивач, вважаючи, що внаслідок дії пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, який був визнаний неконституційним, йому було завдано матеріальної шкоди у вигляді недотриманої заробітної плати, звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України «Про прокуратуру» №1697-VІІ від 14.10.2014 (далі по тексту Закон №1697-VII).

Відповідно до частини 2 статті 15 Закону №1697-VІІ прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає у прокуратурі.

Статтею 16 Закону №1697-VІІ визначені гарантії незалежності прокурора, однією з яких є належне матеріальне, соціальне та пенсійне забезпечення прокурора.

Відповідно до частини 2 статті 81 Закону №1697-VІІ (в редакції Закону України від 02.07.2015 року №578-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про прокуратуру» щодо удосконалення та особливостей застосування окремих положень» (далі Закон №578-VIII)) заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством.

Преміювання прокурорів здійснюється в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.

Розмір посадового окладу прокурорів визначений частиною 3 статті 81 Закону, яка протягом спірного в цій справі періоду (2015-2017 роки) передбачала, що посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 01.07.2015 10 мінімальних заробітних плат; з 01.01.2016 11 мінімальних заробітних плат; з 01.01.2017 12 мінімальних заробітних плат.

При цьому з 01.01.2017 року посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлювався у розмірі 12 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

В свою чергу 25.09.2019 року посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлювався у розмірі 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Разом з тим, 01.01.2015 року набрав чинності Закон №79-VIII, яким внесено зміни до пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України та установлено, що стаття 81 Закону №1697-VII застосовується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На виконання приписів пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України Кабінет Міністрів України постановою від 30.09.2015 року №763 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 року № 505» вніс зміни до постанови №505, якими затвердив нові схеми посадових окладів працівників прокуратур.

Суд зазначає, що законодавець, наділивши Кабінет Міністрів України повноваженнями встановлювати порядок виплати та розміри заробітної плати прокурора, запровадив відмінне від передбаченого положеннями статті 81Закону №1697-VІІ нормативне регулювання заробітної плати прокурора, що суперечить принципу верховенства права, передбаченого частиною першою статті 8 Конституції України.

Надалі, Конституційний Суд України Рішенням від 26.03.2020 року №6-р/2020 (у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремого положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України) визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону №1697-VІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частинами 1 та 2 статті 152 Конституції України визначено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Аналогічні за змістом положення містяться в частині 1 статті 91 Закону України від 13.07.2017 року №2136-VIII «Про Конституційний Суд України» (далі Закон №2136-VIII).

Порядок виконання рішень та висновків Конституційного Суду України регламентовано положеннями статті 97 Закону №2136-VIII, відповідно до частини першої якої Конституційний Суд у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання, а також зобов`язати відповідні державні органи забезпечити контроль за виконанням рішення, додержанням висновку.

Керуючись зазначеними нормами Закону №2136-VIII, Конституційний Суд України в Рішенні від 26.03.2020 року №6-р/2020 встановив, що норма Бюджетного кодексу України, яка була визнана неконституційною, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Варто зазначити, що за своєю правовою природою визнання Конституційним Судом України неконституційності закону, інших актів або їх окремих положень вказує на те, що такі суперечили нормам Основного Закону з моменту їх прийняття. Ухвалення рішення Конституційного Суду України не створює юридичного факту неконституційності, таким рішенням лише визнається наявність чи відсутність такого факту, який виник в момент прийняття неконституційного акта. З дня прийняття рішення Конституційним Судом України, якщо іншого строку не зазначено у самому рішенні, неконституційні акти лише втрачають чинність.

Тобто шкода завдана неконституційним актом виникає у період, коли акт діяв та ще не був визнаний неконституційним, тобто в минулому, оскільки не можна заподіяти шкоду неконституційним актом після того, як він за рішенням Конституційного Суду України втратив чинність. Заподіяння шкоди завжди відбувається внаслідок вже прийнятого та застосовного в минулому до особи неконституційного акта.

Згідно з частиною 3 статті 152 Конституції України матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.

Отже, положення частини 3 статті 152 Конституції України містять посилання на спеціальний закон, а тому відшкодування шкоди, завданої актами і діями, які визнані неконституційними, не повинно здійснюватися в іншому, ніж у встановленому законом порядку.

Конституційний Суд України в своїх рішеннях неодноразово підтверджував висловлену ним юридичну позицію згідно з якою відповідно до частини третьої статті 152 Конституції України матеріальна та моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку, тому позитивним обов`язком держави є прийняття відповідного закону, який має визначати порядок та умови такого відшкодування (рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 року №25-рп/2009, від 07.04.2021 року №1-р(II)/2021, від 21.07.2021 року №4-р(II)/2021).

Разом з тим, закон, який би встановлював порядок відшкодування державою матеріальної чи моральної шкоди, завданої актами і діями, що визнані неконституційними, на час розгляду цієї справи, незважаючи на вимоги статті 152 Конституції України, не прийнятий.

Як було зазначено вище стаття 8 Конституції України закріплює визнання та дію принципу верховенства права і роз`яснює його зміст наступним чином:

а) як найвищу юридичну силу Конституції України, яка передбачає, що закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй;

б) як пряму дію норм Основного Закону країни, що передбачає гарантування звернення до суду для захисту конституційних прав та свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України.

Пряма дія норм Конституції України означає, що ці норми застосовуються безпосередньо. Законами України та іншими нормативно-правовими актами можна лише розвивати конституційні норми, а не змінювати їх зміст. Закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються лише у частині, що не суперечить Конституції України (абзац 2 підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.09.2016 №6-рп/2016).

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 20.06.2019 року №6-р/2019 наголошував, що верховенство права як один із засадничих конституційних приписів слід розуміти, зокрема, як механізм забезпечення контролю над використанням влади державою та захисту людини від свавільних дій державної влади (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 20.06.2019 року №6-р/2019).

Суд зазначає, що найголовнішою ознакою відповідальності держави є її специфічний, правовідновлюючий, публічно-правовий характер, оскільки держава, реалізуючи статтю 1 Конституції, що проголошує Україну суверенною, незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою, за власною ініціативою повинна вживати заходи для поновлення визнаних нею і порушених з її вини прав, свобод та законних інтересів приватних осіб чи територіальних громад, хоча прямо публічно-правовий характер відповідальності держави в законодавстві не проголошується.

Дійсно, в Україні відсутні конкретні нормативні механізми відшкодування такої шкоди, у зв`язку з чим можна стверджувати, що інститут позасудового, добровільного відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів влади, в Україні не працює, у зв`язку із чим з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень можливе ініціювання заінтересованими особами відшкодування шкоди (матеріальної та/або моральної) в судовому порядку.

Верховний Суд у постанові від 19.03.2025 року у справі №757/25182/23-ц підкреслив, що Конституція України закріплює принцип відповідальності держави перед людиною за свою діяльність, який має не лише політичний чи моральний, а й юридичний характер, оскільки держава та її органи зобов`язані нести публічно-правову відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх конституційних обов`язків, а також забезпечити ефективний міжнародно-правовий та/або конституційно-правовий механізм захисту порушених прав відповідно до статей 55 і 152 Конституції України, остання з яких прямо покладає на державу обов`язок відшкодувати матеріальну чи моральну шкоду, завдану актами або діями, що визнані неконституційними.

Зважаючи на наведене, суд констатує, що з 01.01.2015 року було обмежено розмір посадових окладів працівників прокуратури, у зв`язку із дією пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, який згодом було визнано неконституційним Рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 року №6-р/2020.

Визнання зазначеного положення Бюджетного кодексу України таким, що не відповідає Конституції України, засвідчило його невідповідність конституційним гарантіям належного матеріального забезпечення прокурорів як складової їх незалежності та зумовило виникнення у осіб, до яких воно застосовувалося, права на оцінку наслідків такого регулювання з точки зору наявності шкоди, завданої актом, що був визнаний неконституційним, та на її відшкодування (за умови встановлення факту її завдання внаслідок дії неконституційного акта) і за відсутності закону, який установлює порядок такої компенсації, оскільки держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію, в іншому випадку всі негативні наслідки відсутності такого механізму покладаються на державу.

Суд зазначає, що Верховний Суд у своїй постанові від 20.12.2023 року у справі №420/17886/21 слушно зауважив, що шкода завдана неконституційним актом виникає у період, коли акт діяв та ще не був визнаний неконституційним, тобто в минулому, оскільки не можна заподіяти шкоду неконституційним актом після того, як він за рішенням Конституційного Суду України втратив чинність. Заподіяння шкоди завжди відбувається внаслідок вже прийнятого та застосовного в минулому до особи неконституційного акта і відсутність передбаченого частиною третьою статті 152 Конституції України спеціального закону, який установлює порядок відшкодування зазначеної шкоди не звільняє державу від обов`язку здійснити таку компенсацію.

Відповідаючи на питання, який орган слід вважати належним відповідачем у спорах про відшкодування шкоди, заподіяної фізичним чи юридичним особам актами або діями, що визнані неконституційними та оцінюючи доводи прокуратури про те, що таким органом є Державна казначейська служба України, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Юрисдикція адміністративного суду поширюється на публічно-правовий спір (пункт 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України), тому однією зі сторін цього спору (учасником правовідносин) є суб`єкт владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 46 Кодексу адміністративного судочинства України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.

За загальним правилом, визначеним у частині четвертій статті 46 Кодексу адміністративного судочинства України, суб`єкт владних повноважень виступає відповідачем в адміністративній справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом, оскільки, як було зазначено вище, метою вирішення спору у сфері публічно-правових відносин є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 27.11.2019 року у справі №242/4741/16-ц виклала правовий висновок, відповідно до якого у спорах про відшкодування шкоди державою остання бере участь у справі як відповідач через той орган, діяннями якого заподіяно таку шкоду. При цьому, залучення або незалучення до участі у таких категоріях спорів Державної казначейської служби України чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки Державна казначейська служба України чи її територіальний орган не є тим суб`єктом, який порушив права чи інтереси позивача.

Враховуючи наведене, суд констатує, що належним відповідачем у справі за даним позовом про відшкодування шкоди, завданої дією пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, який було визнаний неконституційним, є відповідний орган прокуратури, який безпосередньо здійснював нарахування заробітної плати такому прокурору, як орган державної влади діями якого було заподіяно таку шкоду, а саме: Дніпропетровська обласна прокуратура.

Означені висновки зроблено Верховним Судом у постанові від 24.02.2026 року по справі №160/6949/20.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог та підстав позову, суд зазначає, що позивач визначив матеріальною шкодою, завданій йому, посадовий оклад, обрахований виходячи із ч.3 ст.81 Закону України «Про прокуратуру», за період з 01.07.2015 року по 14.05.2020 року з відрахуванням виплат, що повинні бути виключені із загальної суми, а саме: допомога по тимчасовій непрацездатності та оплата перших п`яти днів тимчасової непрацездатності.

Відповідно до ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Таким чином суд проводить обрахунок матеріальної шкоди виходячи із посадового окладу, за фактично відпрацьований позивачем час, із виключенням із загальної суми допомоги по тимчасовій непрацездатності та оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності.

Як встановлено судом із розрахункових листів за 2015 рік, позивач відпрацював:

- в липні 20 із 23 робочих днів;

- в серпні 20 із 20 робочих днів;

- в вересні 17 із 22 робочих днів;

- в жовтні 21 із 21 робочих днів;

- в листопаді 21 із 21 робочих днів;

- в грудні 23 із 23 робочих днів.

Також з вказаних розрахунків вбачається, що за період з 01.07.2015 року по 31.12.2015 року позивачу нараховано та виплачено посадовий оклад в загальній сумі 9 652,69 грн.

При обрахунку матеріальної шкоди за період з 01.07.2015 року по 31.12.2015 року суд керується ч.3 та 4 ст.81 Закону№1697-VII (в редакції чинній протягом періоду з 01.07.2015 року по 31.12.2015 року) посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат.

Посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора місцевої прокуратури з коефіцієнтом: прокурора регіональної прокуратури - 1,2.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» установлено у 2015 році мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі: з 1 січня - 1218 гривень, з 1 вересня - 1378 гривень.

Отже посадовий оклад позивача

- з 01.07.2015 року мав становити 14 616,00 грн., виходячи з наступного розрахунку: 1 218,00 грн. (мінімальна заробітна плата станом на 01.07.2015 року) * 10 *1,2 (коефіцієнт відповідно до ч.4 ст.81 Закону№1697-VII);

- з 01.09.2015 року мав становити 16 536,00 грн., виходячи з наступного розрахунку: 1 378,00 грн. (мінімальна заробітна плата станом на 01.09.2015 року) * 10 *1,2 (коефіцієнт відповідно до ч.4 ст.81 Закону№1697-VII).

Таким чином посадовий оклад обраховується судом за фактично відпрацьований позивачем час за період з 01.07.2015 року по 31.12.2015 року, оскільки судом встановлено, що позивач не відпрацював усі робочі дні протягом спірного періоду.

Отже матеріальна шкода за період з 01.07.2015 року по 31.12.2015 року виходячи із посадового окладу, за фактично відпрацьований позивачем час (наведений вище), із виключенням із загальної суми допомоги по тимчасовій непрацездатності та оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності становить 80 058,69 грн., виходячи із наступного розрахунку: 89 711,38 грн. (розмір посадового окладу, який мав бути нарахований, за фактично відпрацьований час) 9 652,69 грн. (фактично виплачена сума посадового окладу).

Як встановлено судом із розрахункових листів за 2016 рік, позивач відпрацював:

- в січні 14 із 19 робочих днів;

- в лютому 21 із 21 робочих днів;

- в березні 22 із 22 робочих днів;

- в квітні 18 із 21 робочих днів;

- в травні 19 із 20 робочих днів;

- в червні 10 із 20 робочих днів;

- в липні 22 із 22 робочих днів;

- в серпні 19 із 22 робочих днів;

- в вересні 22 із 22 робочих днів;

- в жовтні 16 із 20 робочих днів;

- в листопаді 22 із 22 робочих днів;

- в грудні 16 із 22 робочих днів.

Також з вказаних розрахунків вбачається, що за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року позивачу нараховано та виплачено посадовий оклад в загальній сумі 21 894,85 грн.

При обрахунку матеріальної шкоди за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року суд керується ч.3 та 4 ст.81 Закону№1697-VII (в редакції чинній протягом періоду з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року) посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат.

Посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора місцевої прокуратури з коефіцієнтом: прокурора регіональної прокуратури - 1,2.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» установлено у 2016 році мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі: з 1 січня - 1378 гривень, з 1 травня - 1450 гривень, з 1 грудня - 1600 гривень.

Отже посадовий оклад позивача

- з 01.01.2016 року мав становити 18 189,60 грн., виходячи з наступного розрахунку: 1 378,00 грн. (мінімальна заробітна плата станом на 01.01.2016 року) * 11 *1,2 (коефіцієнт відповідно до ч.4 ст.81 Закону№1697-VII);

- з 01.05.2016 року мав становити 19 140,00 грн., виходячи з наступного розрахунку: 1 450,00 грн. (мінімальна заробітна плата станом на 01.05.2016 року) * 11 *1,2 (коефіцієнт відповідно до ч.4 ст.81 Закону№1697-VII);

- з 01.12.2016 року мав становити 21 120,00 грн., виходячи з наступного розрахунку: 1 600,00 грн. (мінімальна заробітна плата станом на 01.12.2016 року) * 11 *1,2 (коефіцієнт відповідно до ч.4 ст.81 Закону№1697-VII).

Таким чином посадовий оклад обраховується судом за фактично відпрацьований позивачем час за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року, оскільки судом встановлено, що позивач не відпрацював усі робочі дні протягом спірного періоду.

Отже матеріальна шкода за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року виходячи із посадового окладу, за фактично відпрацьований позивачем час (наведений вище), із виключенням із загальної суми допомоги по тимчасовій непрацездатності та оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності становить 175 853,30 грн., виходячи із наступного розрахунку: 197 748,15 грн. (розмір посадового окладу, який мав бути нарахований, за фактично відпрацьований час) 21 894,85 грн. (фактично виплачена сума посадового окладу).

Як встановлено судом із розрахункових листів за 2017 рік, позивач відпрацював:

- в січні 20 із 20 робочих днів;

- в лютому 20 із 20 робочих днів;

- в березні 22 із 22 робочих днів;

- в квітні 14 із 19 робочих днів;

- в травні 17 із 21 робочих днів;

- в червні 16 із 20 робочих днів;

- в липні 15 із 21 робочих днів;

- в серпні 22 із 22 робочих днів;

- в вересні 21 із 21 робочих днів;

- в жовтні 18 із 21 робочих днів;

- в листопаді 22 із 22 робочих днів;

- в грудні 10 із 20 робочих днів.

Також з вказаних розрахунків вбачається, що за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року позивачу нараховано та виплачено посадовий оклад в загальній сумі 36 373,08 грн.

При обрахунку матеріальної шкоди за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року суд керується ч.3 та 4 ст.81 Закону№1697-VII (в редакції чинній протягом періоду з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року) посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури з 1 січня 2017 року становить 12 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора місцевої прокуратури з коефіцієнтом: прокурора регіональної прокуратури - 1,2.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» установлено у 2017 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2017 року - 1600 гривень.

Отже посадовий оклад позивача

- з 01.01.2017 року мав становити 23 040,00 грн., виходячи з наступного розрахунку: 1 600,00 грн. (прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2017 року) * 12 *1,2 (коефіцієнт відповідно до ч.4 ст.81 Закону№1697-VII).

Таким чином посадовий оклад обраховується судом за фактично відпрацьований позивачем час за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року, оскільки судом встановлено, що позивач не відпрацював усі робочі дні протягом спірного періоду.

Отже матеріальна шкода за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року виходячи із посадового окладу, за фактично відпрацьований позивачем час (наведений вище), із виключенням із загальної суми допомоги по тимчасовій непрацездатності та оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності становить 215 173,90 грн., виходячи із наступного розрахунку: 251 545,98 грн. (розмір посадового окладу, який мав бути нарахований, за фактично відпрацьований час) 36 373,08 грн. (фактично виплачена сума посадового окладу).

Як встановлено судом із розрахункових листів за 2018 рік, позивач відпрацював:

- в січні 21 із 21 робочих днів;

- в лютому 20 із 20 робочих днів;

- в березні 21 із 21 робочих днів;

- в квітні 16 із 19 робочих днів;

- в травні 21 із 21 робочих днів;

- в червні 20 із 20 робочих днів;

- в липні 11 із 22 робочих днів;

- в серпні 19 із 22 робочих днів;

- в вересні 20 із 20 робочих днів;

- в жовтні 22 із 22 робочих днів;

- в листопаді 17 із 22 робочих днів;

- в грудні 20 із 20 робочих днів.

Також з вказаних розрахунків вбачається, що за період з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року позивачу нараховано та виплачено посадовий оклад в загальній сумі 62 906,63 грн.

При обрахунку матеріальної шкоди за період з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року суд керується ч.3 та 4 ст.81 Закону№1697-VII (в редакції чинній протягом періоду з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року) посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури з 1 січня 2017 року становить 12 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора місцевої прокуратури з коефіцієнтом: прокурора регіональної прокуратури - 1,2.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» установлено у 2018 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2018 року - 1762 гривень.

Отже посадовий оклад позивача

- з 01.01.2018 року мав становити 25 372,80 грн., виходячи з наступного розрахунку: 1 762,00 грн. (прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2018 року) * 12 *1,2 (коефіцієнт відповідно до ч.4 ст.81 Закону№1697-VII).

Таким чином посадовий оклад обраховується судом за фактично відпрацьований позивачем час за період з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року, оскільки судом встановлено, що позивач не відпрацював усі робочі дні протягом спірного періоду.

Отже матеріальна шкода за період з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року виходячи із посадового окладу, за фактично відпрацьований позивачем час (наведений вище), із виключенням із загальної суми допомоги по тимчасовій непрацездатності та оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності становить 214 579,54 грн., виходячи із наступного розрахунку: 277 486,17 грн. (розмір посадового окладу, який мав бути нарахований, за фактично відпрацьований час) 62 906,63 грн. (фактично виплачена сума посадового окладу).

Як встановлено судом із розрахункових листів за 2019 рік, позивач відпрацював:

- в січні 21 із 21 робочих днів;

- в лютому 20 із 20 робочих днів;

- в березні 16 із 20 робочих днів;

- в квітні 20 із 20 робочих днів;

- в травні 22 із 22 робочих днів;

- в червні 18 із 18 робочих днів;

- в липні 12 із 23 робочих днів;

- в серпні 21 із 21 робочих днів;

- в вересні 16 із 21 робочих днів;

- в жовтні 18 із 22 робочих днів;

- в листопаді 21 із 21 робочих днів;

- в грудні 20 із 21 робочих днів.

Також з вказаних розрахунків вбачається, що за період з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року позивачу нараховано та виплачено посадовий оклад в загальній сумі 62 194,60 грн.

При обрахунку матеріальної шкоди за період з 01.01.2019 року по 24.09.2019 року суд керується ч.3 та 4 ст.81 Закону№1697-VII (в редакції чинній протягом періоду з 01.01.2019 року по 24.09.2019 року) посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури з 1 січня 2017 року становить 12 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; (в редакції чинній протягом періоду з 25.09.2019 року по 31.12.2019 року) посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора місцевої прокуратури з коефіцієнтом: прокурора обласної прокуратури - 1,2.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» установлено у 2019 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2019 року 1921 гривень.

Отже посадовий оклад позивача

- з 01.01.2019 року мав становити 27 662,40 грн., виходячи з наступного розрахунку: 1 921,00 грн. (прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2019 року) * 12 *1,2 (коефіцієнт відповідно до ч.4 ст.81 Закону№1697-VII);

- з 25.09.2019 року мав становити 34 578,00 грн., виходячи з наступного розрахунку: 1 921,00 грн. (прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2019 року) * 15 *1,2 (коефіцієнт відповідно до ч.4 ст.81 Закону№1697-VII).

Отже матеріальна шкода за період з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року виходячи із посадового окладу, за фактично відпрацьований позивачем час (наведений вище), із виключенням із загальної суми допомоги по тимчасовій непрацездатності та оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності становить 258 536,20 грн., виходячи із наступного розрахунку: 320 730,77 грн. (розмір посадового окладу, який мав бути нарахований, за фактично відпрацьований час) 62 194,60 грн. (фактично виплачена сума посадового окладу).

Як встановлено судом із розрахункових листів за 2020 рік, позивач відпрацював:

- в січні 10 із 21 робочих днів;

- в лютому 15 із 20 робочих днів;

- в березні 18 із 21 робочих днів;

- в квітні 11 із 21 робочих днів;

- в травні 8 із 19 робочих днів.

Також з вказаних розрахунків вбачається, що за період з 01.01.2020 року по 14.05.2020 року позивачу нараховано та виплачено посадовий оклад в загальній сумі 17 351,60 грн.

При обрахунку матеріальної шкоди за період з 01.01.2020 року по 14.05.2020 року суд керується ч.3 та 4 ст.81 Закону№1697-VII (в редакції чинній протягом періоду з 01.01.2020 року по 14.05.2020 року) посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора місцевої прокуратури з коефіцієнтом: прокурора обласної прокуратури - 1,2.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» установлено у 2020 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2020 року - 2102 гривні.

Отже посадовий оклад позивача

- з 01.01.2020 року мав становити 37 836,00 грн., виходячи з наступного розрахунку: 2 102,00 грн. (прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2020 року) * 15 *1,2 (коефіцієнт відповідно до ч.4 ст.81 Закону№1697-VII).

Отже матеріальна шкода за період з 01.01.2020 року по 14.05.2020 року виходячи із посадового окладу, за фактично відпрацьований позивачем час (наведений вище), із виключенням із загальної суми допомоги по тимчасовій непрацездатності та оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності становить 97 223,24 грн., виходячи із наступного розрахунку: 114 574,80 грн. (розмір посадового окладу, який мав бути нарахований, за фактично відпрацьований час) 17 351,60 грн. (фактично виплачена сума посадового окладу).

З огляду на вищевикладене, матеріальна шкода за період з 01.07.2015 року по 14.05.2020 року виходячи із посадового окладу, за фактично відпрацьований позивачем час за період з 01.07.2015 року по 14.05.2020 року, із виключенням із загальної суми допомоги по тимчасовій непрацездатності та оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності в загальній сумі становить 1 041 424,87 грн.

Таким чином суд доходить висновку, що матеріальна шкода, завдана позивачу дією пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, який було визнаний неконституційним, становить 1 041 424,87 грн.

Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, враховуючи висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури про стягнення матеріальної шкоди.

Керуючись ст.2, 12, 72-77, 139, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 38, код ЄДРПОУ 02909938) про стягнення матеріальної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у сумі 1 041 424,87 грн. у вигляді неотриманої частини заробітної плати, а саме: посадового окладу, визначеного за ч.3 ст.81 Закону України «Про прокуратуру», завданої положеннями пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, що визнані неконституційними, за період з 01.07.2015 року по 14.05.2020 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складений 26.05.2026 року, відповідно до ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Горбалінський