Рішення № 136850985, 26.05.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2026 рокуСправа №160/4534/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турлакової Н.В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства у справах ветеранів України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Міністерства у справах ветеранів України, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства у справах ветеранів України у формі Листа вих. № 20472/1.3/3.1-25 від 23.09.2025 про закриття адміністративного провадження за заявою ОСОБА_1 від 05.09.2025 р. зареєстрована за № К-10691 про встановлення йому статусу учасника бойових дій.

- зобов`язати Міністерство у справах ветеранів України (код ЄДРПОУ 42657144) розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 05.09.2025 р. зареєстрована за № К-10691 та додані до неї документи про надання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) статусу учасника бойових дій.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся з посиланням на п.19 ч. 1 ст. 6 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту звернувся із заявою про встановлення позивачу статусу учасника бойових дій до Міністерства у справах Ветеранів. Заява містила детальне обґрунтування підстав для надання позивачу статусу учасника бойових дій, свідчення свідків, документальне підтвердження. Наданим документам не надано належної оцінки. Рішенням у формі листа вих.№ 20472/1.3/3.1-25 від 23.09.2025 позивачу відмовлено в розгляді його заяви у зв`язку з відсутністю правових підстав, відповідно до п. 21, 25 ч.1 ст.6 Закону України №3551-ХІІ, вказуючи на наявність підстав для надання такого статусу за п.19.ч.1 ст.6 Закону України №3551-ХІІ, що виходить за межі компетенції комісії. Адміністративне провадження за результатами розгляду заяви було закрито, а додані до заяви матеріали повернуті. Не розглянувши по суті звернення позивача про направлення його документів на засідання міжвідомчої комісії, відповідач вирішив питання про відсутність правових підстав для надання статусу учасника бойових дій позивачу, що не відповідає п.3 р.VІІ Положення про міжвідомчу комісію. Позивач вважає рішення відповідача про закриття адміністративного провадження протиправним та таким, що підлягає скасуванню, що і стало підставою звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 березня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).

Від відповідача надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що на адресу Мінветеранів надійшла заява ОСОБА_1 від 05.09.2025 до міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера (далі міжвідомча комісія), в якій позивач просив розглянути його документи, стосовно надання позивачу статусу учасника бойових дій відповідно до статті 6 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту (далі Закон № 3551-ХІІ). Мінветеранів листом від 23.09.2025 № 20472/1.3/3.1-25 (додаток 2) повідомило ОСОБА_1 , що на підставі пункту 2 частини другої статті 65 Закону України Про адміністративну процедуру адміністративне провадження за результатами розгляду заяви про надання статусу учасника бойових дій закрито, оскільки вирішення порушеного питання не належить до компетенції міжвідомчої комісії. У зв`язку з цим повернуло додані до заяви матеріали позивачу. Відповідачем підтверджено, що позивач брав участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України у складі саме добровольчого формування територіальної громади (як це передбачено пунктом 19 частини першої статті 6 Закону № 3551-ХІІ), а не у складі добровольчого формування (як це передбачено пунктом 25 частини першої статті 6 Закону № 3551-ХІІ) на підставі наданих ним документів. Відповідач вказує, що на теперішній час шляхом внесення змін до Порядку № 413 було врегульовано питання надання статусу учасника бойових дій особам з числа ДФТГ, що надає можливість позивачу реалізувати своє право на отримання статусу учасника бойових дій, шляхом звернення до Міноборони, з необхідною довідкою передбаченою абзацом другим підпункту 4 пункту 4 Порядку № 413. Таким чином, міжвідомча комісія не уповноважена розглядати заяву позивача про надання йому статусу учасника бойових дій на підставі пункту 19 частини першої статті 6 Закону № 3551-ХІІ.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 травня 2026 року продовжено строк розгляду справи на 90 днів.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином України, що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_2 від 04.10.2003р.

Згідно копії посвідчення серії НОМЕР_3 , ОСОБА_1 з 15.03.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 31.12.2024 мав статус добровольця територіальної оборони.

05.09.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Міністерства у справах ветеранів України із заявою про надання статусу учасника бойових дій (вх.№К-10691), в якій відповідно до статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", згідно з п.19. ч.1 ст.6 , постанови КМУ №1139 від 27.12.2018 "Про затвердження Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищала незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України" та постанови КМУ від 23.11.2022 №1302 "Про особливості прийняття рішень про надання статусу учасника бойових дій, статусу особи з інвалідність внаслідок війни та статуту постраждалого учасника Революції Гідності деяким категоріям осіб" просив надати статус учасника бойових дій.

До заяви були долучені документи: копія паспорту, копія посвідчення добровольця територіальної оборони, копія контракту добровольця територіальної оборони; свідчення учасників бойових дій (нотаріально засвідчені), заяви ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , письмове свідчення командира батальйону ОСОБА_9 , копія акту видачі зброї Бориспільською міською радою для Добровольчого батальйону територіальної оборони, копія акту отримання зброї, копія витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_4 від 20.06.2022, копія акту приймання-передавання озброєння від 26.03.2022, копія витягу з наказу командувача сил територіальної оборони ЗСУ від 11.03.2022 №22.

За результатами розгляду заяви позивача Міністерство у справах ветеранів України листом від 23.09.2025 №20472/1.3/3.1-25, повідомило наступне.

"Згідно з пунктом 19 частини першої статті 6 Закону "України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі Закону до учасників бойових дій віднесено, зокрема, осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Натомість, особи, які з 24 лютого по 25 березня 2022 року відповідно до Закону України "Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України" або у складі добровольчих формувань у взаємодії із Збройними Силами України, Міністерством внутрішніх справ України, Державною прикордонною службою України та іншими утвореними відповідно до закону військовими формуваннями та правоохоронними органами брали участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, визнаються учасниками бойових дій відповідно до пункту 25 частини першої статті 6 Закону.

Повноваження комісій з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, утвореної в Міноборони, МВС, Мін`юсті, Національній поліції, Національній гвардії, СБУ, розвідувальних органах, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, Управлінні державної охорони, Адміністрації Держспецзв`язку, ДСНС, Державному бюро розслідувань, Національному антикорупційному бюро (далі комісія) та міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера, яка утворюється Мінветеранів (далі міжвідомча комісія) визначені Порядком надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2024 № 413 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2024 № 837) (далі Порядок).

Відповідно до пункту 19 Порядку рішення про надання (відмову у наданні) статусу учасника бойових дій приймається:

комісіями стосовно заявників з числа осіб, зазначених у пунктах 19 i 20 частини першої статті 6 Закону;

міжвідомчою комісією у разі виникнення спірних питань, що потребують міжвідомчого врегулювання, та стосовно заявників з числа осіб, зазначених у пунктах 21 і 25 частини першої статті 6 Закону.

Згідно з доданими до Вашої заяви матеріалами Ви не належите до категорії осіб, визначених у пунктах 21 або 25 частини першої статті 6 Закону.

Отже, на підставі пункту 2 частини другої статті 65 Закону України "Про адміністративну процедуру" адміністративне провадження за результатами розгляду Вашої заяви про надання статусу учасника бойових дій закрито, оскільки вирішення порушеного Вами питання не належить до компетенції міжвідомчої комісії. У зв`язку з цим повертаємо додані до заяви матеріали."

Також судом встановлено, що між командиром Добровольчого формування територіальної громади міста Києва №13 ОСОБА_10 та громадянином ОСОБА_1 на добровільній основі, на час виконання державний та/або громадських обов`язків, перебуваючи під захистом Держави, маючи усі права, свободи, гарантії закріплені Конституцією України, КЗпП України відповідно до ЗУ "Про основи національного супротиву" та Положення про добровольчі формування територіальних громад, затверджене постановою КМУ від 29.12.2021 №1449 було укладено Контракт добровольця територіальної оборони.

Судом досліджено нотаріально засвідчені свідчення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , якими останні підтвердили, що ОСОБА_1 брав участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Також досліджено акт видачі зброї, акт отримання зброї, копію опитування ОСОБА_9 , витяг з наказу командира ВЧ НОМЕР_4 від 20.06.2022 №280, акт приймання-передавання озброєння від 26.03.2022, витяг з наказу командувача Сил територіальної оборони ЗСУ ( з основної діяльності) від 11.08.2022 №22.

Позивач вважаючи протиправним рішення Міністерства у справах ветеранів України у про закриття адміністративного провадження за заявою про встановлення статусу учасника бойових дій, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий статус ветеранів війни визначається Законом № 3551-XII, який забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Згідно з пунктом 19 частини 1 статті 6 Закону № 3551-XII військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані, добровольці Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, особи рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, особи начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України.

Порядок надання статусу учасника бойових дій (крім осіб, особливості набуття статусу учасника бойових дій якими визначені у статті 6-1 цього Закону) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб та терміни їх участі (забезпечення проведення) в антитерористичній операції, у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ у Донецькій та Луганській областях, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, визначаються Кабінетом Міністрів України. Райони антитерористичної операції визначаються Кабінетом Міністрів України, а райони здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ у Донецькій та Луганській областях - відповідно до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України". Порядок позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, зазначених в абзаці першому цього пункту, визначає Кабінет Міністрів України.

Особи, зазначені в абзаці першому цього пункту (крім військовослужбовців (резервістів, військовозобов`язаних) Служби безпеки України та осіб, які входять до складу розвідувальних органів України), або їх представники мають право відповідно до Закону України "Про особливості надання публічних (електронних публічних) послуг" подати заяву про надання статусу учасника бойових дій, у тому числі засобами Реєстру та/або Державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони, та/або Єдиного державного веб-порталу електронних послуг, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, до комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, повноваження якої визначаються законодавством.

У такій заяві зазначаються відомості про безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення та перебування безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також додаються копії відповідних документів, засвідчені підписом суб`єкта звернення (за наявності).

Якщо особа, яка подає заяву про надання статусу учасника бойових дій, не володіє такими відомостями (документами), комісія з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій витребовує такі відомості (документи) за запитом в уповноваженого органу або особи в рамках міжвідомчої взаємодії суб`єктів владних повноважень, але не пізніше ніж через п`ять календарних днів від дати надходження такої заяви. Уповноважений орган або особа зобов`язані надати запитувані відомості (документи) або обґрунтувати причину відмови у наданні не пізніше ніж через 15 календарних днів від дати надходження такого запиту.

Не пізніше ніж через 10 календарних днів після отримання відомостей (документів) комісія з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій приймає рішення про надання (відмову у наданні) статусу учасника бойових дій.

Відповідно до пункту 25 частини 1 статті 6 Закону № 3551-XII учасниками бойових дій визнаються особи, які з 24 лютого по 25 березня 2022 року відповідно до Закону України "Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України" або у складі добровольчих формувань у взаємодії із Збройними Силами України, Міністерством внутрішніх справ України, Державною прикордонною службою України, Національною поліцією, Національною гвардією України, Службою безпеки України та іншими утвореними відповідно до закону військовими формуваннями та правоохоронними органами брали участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Рішення про надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, приймається міжвідомчою комісією, утвореною центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері соціального захисту ветеранів війни, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, постраждалих учасників Революції Гідності, членів сімей таких осіб і членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць України.

Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб, а також райони проведення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, визначаються Кабінетом Міністрів України. Порядок позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, зазначених в абзаці першому цього пункту, визначає Кабінет Міністрів України.

Підставою для надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, є довідка, видана командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України та інших утворених відповідно до закону військових формувань чи правоохоронних органів, у взаємодії з якими особа сама або у складі добровольчого формування брала безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, про період участі у таких заходах.

У разі відсутності такої довідки, відповідно до абзацу 6 пункту 25 статті 6 Закону № 3551-ХІІ підставою для надання статусу учасника бойових дій зазначеним особам є документи, дані та інформація, вказана у абзацах сьомому, восьмому частини першої статті 6 Закону № 3551-XII.

Аналіз вищенаведених норм права дозволяє дійти висновку, що для отримання статусу учасника бойових дій відповідно до абзацу 6 пункту 25 статті 6 Закону № 3551-ХІІ особа повинна підпадати під визначення абзацу першого пункту 25 частини 1 статті 6 Закону № 3551-XII та мати або довідку про безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України або документи, дані, вказані у абзацах сьомому, восьмому частини першої статті 6 Закону № 3551-XII.

При цьому, за приписами пунктів 19 та 25 частини 1 статті 6 Закону № 3551-ХІІ, законодавець виокремив осіб, що брати участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України саме у складі у складі добровольчого формування у взаємодії Збройними Силами України (пункт 25) та, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади (пункт 19).

Відповідно до підпункту 2 пункту 1 статті 1 Закону України Про основи національного супротиву від 16.07.2021 № 1702-ІХ (далі Закон № 1702-ІХ) добровольче формування територіальної громади це воєнізований підрозділ, сформований на добровільній основі з громадян України, які проживають у межах території відповідної територіальної громади, який призначений для участі у підготовці та виконанні завдань територіальної оборони. Відповідно до абзацу п`ятого частини другої статті 8 Закону № 1702-ІХ у разі введення в Україні або в окремих її місцевостях воєнного стану всі добровольчі формування територіальних громад переходять в оперативне підпорядкування командирів відповідних військових частин Сил територіальної оборони Збройних Сил України.

Відповідно до пункту 3 статті 9 Закону № 1702-ІХ до складу добровольчих формувань територіальних громад зараховуються громадяни України, які відповідають вимогам, встановленим Положенням про добровольчі формування територіальних громад, пройшли медичний, професійний та психологічний відбір і підписали контракт добровольця територіальної оборони. Громадяни України зараховуються до складу добровольчих формувань територіальних громад за місцем своєї реєстрації. У разі введення воєнного стану громадяни України можуть зараховуватися до складу добровольчих формувань територіальних громад також безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій.

Аналіз вищенаведеного свідчить, що добровольчі формування територіальної громади це воєнізовані підрозділи, сформовані на добровільній основі з громадян України, які перебувають в підпорядкуванні командирів відповідних військових частин Сил територіальної оборони Збройних Сил України (а не просто із ними взаємодіють), їх учасниками є особи, які підписали контракт за формою, встановленою Міноборони, а порядок утворення та участі у них осіб унормовано Законом № 1702-ІХ та Положенням про добровольчі формування територіальних громад, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 № 1449 (далі Положення № 1449).

Водночас, добровольчі формування це добровільні об`єднання фізичних осіб, які почали утворюватися з 2014 року у відповідь на початок російської збройної агресії проти України, як в організаційно-правовій формі громадських об`єднань так і без юридичної особи взагалі, які брали участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, у взаємодії із Збройними Силами України (а не їх підпорядкуванні) або іншими утвореними відповідно до закону військовими формуваннями та правоохоронними органами, при цьому, порядок утворення та участі у них осіб чинним законодавством не унормовано.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України" від 03.03.2022 № 2114-IX (далі Закон № 2114-IX) у період дії воєнного стану громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України (далі - цивільні особи), можуть брати участь у відсічі та стримуванні збройної агресії Російської Федерації та/або інших держав, у тому числі отримати вогнепальну зброю і боєприпаси до неї відповідно до порядку та вимог, встановлених Міністерством внутрішніх справ України.

14.08.2014 року постановою КМУ № 413 затверджено "Порядок надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України" (далі Порядок 413).

Згідно п.19 Порядку №413, рішення про надання (відмову у наданні) статусу учасника бойових дій приймається:

комісіями - стосовно заявників з числа осіб, зазначених у пунктах 19 і 20 частини першої статті 6 Закону;

міжвідомчою комісією - у разі виникнення спірних питань, що потребують міжвідомчого врегулювання, та стосовно заявників з числа осіб, зазначених у пунктах 21 і 25 частини першої статті 6 Закону.

Рішення щодо утворення комісії та положення про неї затверджуються відповідним міністерством, центральним органом виконавчої влади та іншим державним органом, зазначеним в підпункті 3 пункту 2 цього Порядку.

Положення про міжвідомчу комісію затверджується Мінветеранів. До складу міжвідомчої комісії включаються представники Міноборони, МВС, Мін`юсту, Національної поліції, Національної гвардії, СБУ, розвідувальних органів, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, Управління державної охорони, Адміністрації Держспецзв`язку, ДСНС, Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро. Також можуть включатися представники інших державних органів та громадських об`єднань.

Комісії розглядають документи, у разі потреби заслуховують пояснення заявників, стосовно яких вони подані, свідків та в місячний строк із дня надходження документів приймають рішення щодо надання статусу учасника бойових дій. За відсутності підстав комісії повертають документи до військових частин (органів, підрозділів), підприємств, установ та організацій з метою подальшого доопрацювання та повторного подання на розгляд комісій протягом 10 календарних днів.

Комісії подають на розгляд міжвідомчої комісії документи із спірних питань, які потребують міжвідомчого врегулювання.

Міжвідомча комісія розглядає документи, надіслані комісіями, заявниками з числа осіб, зазначених у пунктах 21 і 25 частини першої статті 6 Закону, або командирами добровольчих формувань, у складі яких такі заявники брали безпосередню участь в антитерористичній операції, у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та в разі потреби уточнює інформацію про заявників, стосовно яких вони подані (надсилає необхідні запити тощо), заслуховує пояснення таких заявників, свідків, представників державних органів та в місячний строк з дня надходження документів (уточненої інформації) приймає рішення про надання (відмову в наданні) статусу учасника бойових дій, про що інформує комісії чи заявників, які звернулися до міжвідомчої комісії (п.21 Порядку 413).

Станом на час звернення позивача із заявою про надання статусу учасника бойових дій діяло Положення про міжвідомчу комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту що затверджено Наказом Міністерства у справах ветеранів України 26 лютого 2021 року № 43 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 квітня 2021 року за № 521/36143 (далі Положення № 43) (втратило чинність 10.10.2025), основними завданнями міжвідомчої комісії зокрема є:

1) надання статусу учасника бойових дій у разі виникнення спірних питань, що потребують міжвідомчого врегулювання, особам, зазначеним в пунктах 19, 20 та 22 частини першої статті 6 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту (далі - Закон);

2) надання статусу учасника бойових особам, зазначеним в пунктах 21, 25 частини першої статті 6 Закону;

3) надання статусу учасника бойових дій працівникам підприємств, установ, організацій, які у порядку, встановленому законодавством, залучалися та брали безпосередню участь в антитерористичній операції в районах її проведення у період з дня набрання чинності Законом України від 01 липня 2014 року № 1547-VII Про внесення зміни до статті 6 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту до набрання чинності Законом України від 07 квітня 2015 року № 291-VIII Про внесення змін до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту щодо статусу осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України.

Для розгляду питання про надання статусу учасника бойових дій міжвідомча комісія має, серед іншого, такі права:

1) розглядати документи зі спірних питань, що потребують міжвідомчого врегулювання, надіслані комісіями при міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади чи інших державних органах, щодо надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним у підпункті 1 пункту 1 цього розділу, або позбавлення їх такого статусу;

2) розглядати документи щодо надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в підпункті 2 пункту 1 цього розділу, або позбавлення їх такого статусу, надіслані такими особами або командирами добровольчих формувань, у складі яких вони брали участь в антитерористичній операції, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України;

6) уточнювати інформацію про осіб, стосовно яких подано документи, заслуховувати пояснення цих осіб, свідків та представників державних органів;

7) приймати рішення про надання (відмову у наданні) статусу учасника бойових дій особам, зазначеним у підпунктах 1-3 пункту 1 цього розділу;

10) повертати документи щодо надання статусу учасника бойових дій комісіям при міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади чи інших державних органах у разі відсутності в поданих документах спірних питань, що потребують міжвідомчого врегулювання (стосовно осіб, зазначених у підпункті 1 пункту 1 цього розділу).

Комісія має право уточнювати інформацію, заслуховувати заявників і приймати рішення про надання чи відмову в наданні статусу учасника бойових дій, а також повертати документи у разі відсутності спірних питань.

Підстави для відмови міжвідомчої комісії передбачені пунктом 5 розділу ІІ Положення і включають: 1.Відсутність правових підстав; 2.Відсутність достатніх доказів участі в АТО; 3.Подання недостовірної інформації; 4.Виявлення підробки документів; 5.Наявність обвинувального вироку за умисний тяжкий або особливо тяжкий злочин.

Таким чином, відмова у статусі учасника бойових дій можлива лише після оцінки доказів, що підтверджують або спростовують право особи на цей статус.

Суд зазначає, що питання про надання статусу учасника бойових дій входить до виключної компетенції міжвідомчої комісії.

Згідно п.3 розділу VII. Організація роботи Положення №43, у разі надходження документів, розгляд яких не належить до повноважень міжвідомчої комісії, визначених підпунктами 1-5 пункту 2 розділу II цього Положення, Міністерство у справах ветеранів України протягом п`яти робочих днів з дати їх отримання повертає документи заявнику з відповідними роз`ясненнями або надсилає їх за належністю без винесення таких документів на розгляд міжвідомчої комісії.

Так, судом встановлено, що позивач 05.09.2025 року звернувся до Міністерства у справах ветеранів України із заявою про надання статусу учасника бойових дій відповідно до п.19 ч.1 ст.6 Закону №3551 із наданням зокрема письмових пояснень свідків та інших документів.

Вважаючи спірним питання надання статусу учасника бойових дій згідно п.19 ч.1 ст.6 Закону №3551 (як особі, що входила до складу добровольчого формування територіальної громади) позивач мав право звернутись до міжвідомчої комісії Міністерства у справах ветеранів України відповідно до пп.1 п.1 розділу II. Завдання та повноваження Положення №43.

Відповідачем в оскаржуваному рішенні, вирішено що згідно з доданими до заяви матеріалами заявник не належить до категорії осіб, визначених у пунктах 21 або 25 частини першої статті 6 Закону. Провадження за результатами розгляду заяви про надання статусу учасника бойових дій закрито, оскільки вирішення порушеного питання не належить до компетенції міжвідомчої комісії, додані до заяви матеріали повернуто.

Таким чином, оскаржуваним рішенням у формі листа від 23.09.2025 №20472/1.3/3.1-25 без оцінки доказів наданих згідно додатків до поданої заяви, відповідачем вирішено питання про відсутність у позивача права особи на статус учасника бойових. При цьому зазначено про непідвідомчість вказаного питання відповідачу, а провадження за результатами розгляду заяви закрито. При цьому заявника не було поінформовано про те, який орган уповноважений розглянути це питання, що фактично позбавило його права на належний розгляд справи.

Разом з тим суд звертає увагу, що згідно копії посвідчення серії НОМЕР_3 , ОСОБА_1 з 15.03.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 31.12.2024 мав статус добровольця територіальної оборони. До заяви були долучені документи: копія паспорту, копія посвідчення добровольця територіальної оборони, копія контракту добровольця територіальної оборони; свідчення учасників бойових дій (нотаріально засвідчені), заяви ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , письмове свідчення командира батальйону ОСОБА_9 , копія акту видачі зброї Бориспільською міською радою для Добровольчого батальйону територіальної оборони, копія акту отримання зброї, копія витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_4 від 20.06.2022, копія акту приймання-передавання озброєння від 26.03.2022, копія витягу з наказу командувача сил територіальної оборони ЗСУ від 11.03.2022 №22.

З огляду на зазначене, суд вважає, що відмова за відсутності правових підстав для надання статусу учасника бойових дій згідно пунктів 21 або 25 частини першої статті 6 Закону можлива лише внаслідок дослідження доказів та надання їм належної оцінки у випадку не підтвердження права особи на отримання такого статусу, а не у випадку непідвідомчості цього питання міжвідомчій комісії.

У зв`язку з чим приймаючи у такий спосіб рішення щодо розгляду заяви позивача про встановлення йому статусу учасника бойових дій, відповідач всупереч вимогам чинного законодавства, фактично без розгляду справи по суті, вирішив питання відсутності правових підстав для надання статусу учасника бойових дій, а не про відсутність у цієї комісії, як суб`єкта владних повноважень, на розгляд питання про надання статусу учасника бойових дій, та не повідомив про орган чи посадову особу, до повноважень якого віднесено право вирішувати згідно діючого законодавства питання про надання статусу УБД позивачу.

Таким чином відповідач як суб`єкт владних повноважень при прийнятті оскаржуваного рішення діяв не в межах повноважень та у спосіб, що визначений Конституцією та законами України, без дотримався принципу добросовісності та обґрунтованості, та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що рішення Міністерства у справах ветеранів України викладене у формі листа вих. № 20472/1.3/3.1-25 від 23.09.2025 про закриття адміністративного провадження за заявою ОСОБА_1 від 05.09.2025 р. зареєстрована за № К-10691 про встановлення йому статусу учасника бойових дій є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги зобов`язального характеру, суд зазначає наступне.

Зважаючи на приписи п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Частиною четвертою ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Відтак, з метою ефективного способу захисту порушеного права позивача суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом зобов`язання Міністерство у справах ветеранів України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.09.2025 р. (вх.№ К-10691) та додані до неї документи про надання статусу учасника бойових дій, з урахуванням висновків суду у даній справи.

Решта доводів та аргументів учасників справи не мають значення для вирішення спору по суті, не спростовують встановлених судом обставин у спірних правовідносинах та викладених висновків суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Належних та достатніх доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач під час розгляду справи не надав.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Міністерства у справах ветеранів України (код ЄДРПОУ 42657144, 01001, м.Київ, вул.Хрещатик, 34) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства у справах ветеранів України викладене у формі листа № 20472/1.3/3.1-25 від 23.09.2025 про закриття адміністративного провадження за заявою ОСОБА_1 від 05.09.2025 р. про встановлення йому статусу учасника бойових дій.

Зобов`язати Міністерство у справах ветеранів України (код ЄДРПОУ 42657144) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 05.09.2025 р. (вх.№ К-10691) та додані до неї документи про надання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) статусу учасника бойових дій, з урахуванням висновків суду викладених у даній справі.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.В. Турлакова