Рішення № 136850969, 15.05.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2026 рокуСправа №160/60/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Олійника В. М.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

02.01.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, в якій позивач просить суд:

визнати протиправними рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №047150013094 щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 від 04.06.2021, від 25.05.2023, від 09.07.2024, від 16.07.2025 в частині обчислення стажу та розміру пенсії позивача разом з надбавками;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області:

здійснити належне обчислення та відображення перерахунку від 16.07.2025, за яким встановити, що пенсія ОСОБА_1 з 18.06.2025, відповідно до наданого у позовній заяві розрахунку, має бути у наступних належних складових, які оскаржуються:

страховий стаж після 01.01.2004: 25 років 9 місяців 29 днів; робота за списком №1: 26 років 6 місяців 7 днів; додаткові роки за список №1: 26 років;

додатковий стаж: 19 років 10 місяців 17 днів; страховий стаж (повний): 76 років 7 місяців 19 днів; % обчислення пенсії по інвалідності: 60; коефіцієнт стажу з урахуванням кратності: 0.76583; розмір пенсії за віком (ст.27) (51 873,92 х 0.76583): 39 726,60 грн.; доплата за понаднормовий стаж (ст.28 ч.1 абз.2) (за 41 рік): 968,01 грн.; загальний розмір пенсії: 40 694, 61 грн.;

розмір пенсії по інвалідності 24 416,76 грн. (двадцять чотири тисячі чотириста шістнадцять гривень сімдесят шість копійок) збільшення ст. 21 ЗВС Пост. №1381 п.1: 6 104,19 грн. (шість тисяч сто чотири гривні дев`ятнадцять копійки);

виплатити різницю між належним та фактичним розміром пенсії ОСОБА_1 в періоді між 25.03.2021 (датою встановлення інвалідності) по 31.12.2025 включно (дати, яка передує зверненню позивача до суду з цією позовною заявою), відповідно до наданого у позовній заяві розрахунку, у сумі 391 334, 33 грн. (триста дев`яносто одна тисяча триста тридцять чотири гривні тридцять три копійки);

подати у місячний строк звіт про виконання винесеного по цій справі рішення суду.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні та з 25.03.2021 отримує пенсію по інвалідності (ІІІ група інвалідності) загальне захворювання, обчислену відповідно до Закону України 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

На виконання рішення суду від 19.03.2025 по справі №160/1108/25 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області до страхового стажу позивача зараховано періоди з 12.09.2016 - 21.10.2016, 21.12.2016 - 13.01.2017, 23.01.2018 - 28.04.2018, 02.05.2018 - 29.07.2018, 09.08.2018 - 18.08.2018 у пільговому обчислення (один місяць за три місяці).

Повторно розглянувши заяву від 21.05.2024 року про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду було винесено рішення від 06.11.2025 року №047150013094 про відмову в переведені з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах, оскільки позивач не досяг необхідного пенсійного віку - 50 років.

ОСОБА_1 вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №047150013094 щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 від 04.06.2021, від 25.05.2023, від 09.07.2024, від 16.07.2025 в частині обчислення стажу та розміру пенсії позивача разом з надбавками; щодо нездійснення обчислення та відображення перерахунку від 16.07.2025 року, за яким пенсія з 18.06.2025 року має бути у наступних належних складових, які оскаржуються: страховий стаж після 01.01.2004: 25 років 9 місяців 29 днів; робота за списком №1: 26 років 6 місяців 7 днів; додаткові роки за список №1: 26 років; додатковий стаж: 19 років 10 місяців 17 днів; страховий стаж (повний): 76 років 7 місяців 19 днів; % обчислення пенсії по інвалідності: 60; коефіцієнт стажу з урахуванням кратності: 0.76583; розмір пенсії за віком (ст.27) (51 873,92 х 0.76583): 39 726,60 грн.; доплата за понаднормовий стаж (ст.28 ч.1 абз.2) (за 41 рік): 968,01 грн.; загальний розмір пенсії: 40 694, 61 грн.; розмір пенсії по інвалідності 24 416,76 грн. (двадцять чотири тисячі чотириста шістнадцять гривень сімдесят шість копійок) збільшення ст. 21 ЗВС Пост. №1381 п.1: 6104,19 грн. (шість тисяч сто чотири гривні дев`ятнадцять копійки), у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена справа розподілена судді Ремез К.І.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.01.2026 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.01.2026 року залучено Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (54020, Миколаївська обл., Миколаївський р-н, м. Миколаїв, вул. Морехідна, 1, код ЄДРПОУ 13844159) до участі у справі № 160/60/26 як другого відповідача.

16.02.2026 року на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача-2 з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві, не погоджується та вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні та з 25.03.2021 отримує пенсію по інвалідності (ІІІ група інвалідності) загальне захворювання, обчислену відповідно до Закону України 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.03.2025 у справі №160/1108/25, яке залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19.08.2025 у справі №160/1108/25, та яке набрало законної сили 19.08.2025, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи в пільговому обчисленні (в розрахунку один місяць служби за три місяці), періоди здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпечення їх здійснення та періоди безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з 12.09.2016 - 21.10.2016, 21.12.2016 - 13.01.2017, 23.01.2018 - 28.04.2018, 02.05.2018 - 29.07.2018, 09.08.2018 - 18.08.2018.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву Позивача від 21.05.2024 про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону №1058, з урахуванням висновків суду.

На виконання рішення суду від 19.03.2025 по справі №160/1108/25 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області до страхового стажу позивача зараховано періоди з 12.09.2016 - 21.10.2016, 21.12.2016 - 13.01.2017, 23.01.2018 - 28.04.2018, 02.05.2018 - 29.07.2018, 09.08.2018 - 18.08.2018 у пільговому обчислення (один місяць за три місяці).

Повторно розглянувши заяву від 21.05.2024 року про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду, було винесено рішення від 06.11.2025 року №047150013094 про відмову в переведені з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах, оскільки позивач не досяг необхідного пенсійного віку - 50 років.

З урахуванням висновків суду страховий стаж становить 47 років 8 місяців 21 день (в тому числі додатково за повних 22 роки роботи за Списком 1).

А отже, позивач фактично не погоджується з розрахунками проведеними після рішень судів.

У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження.

У даному випадку, позивачем не доведено доводів та не надано доказів, які б свідчили про те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області ухиляється від їх виконання за наслідками набрання рішеннями законної сили.

З урахуванням викладеного, представник відповідача-2 просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

06.01.2026 року на адресу суду від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, в якій позивач не погоджується з доводами відповідача-2, вважає їх необґрунтованими та помилковими, враховуючи наступне.

ГУ ПФ України в Миколаївській області у 3-му абзаці ІІ глави відзиву зазначає, що на виконання рішення суду від 19.03.2025 по справі №160/1108/25: Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області до страхового стажу позивача зараховано періоди з 12.09.2016 - 21.10.2016, 21.12.2016 - 13.01.2017, 23.01.2018 - 28.04.2018, 02.05.2018 - 29.07.2018, 09.08.2018 - 18.08.2018 у пільговому обчислення (один місяць за три місяці), аналогічно і в 10-му абзаці рішення ГУ ПФ України в Миколаївській області N?30802/03-16 від 06.11.2025 року про відмову в перерахунку.

Відповідач вчергове декларує виконання рішення суду, але фактично перерахунку, у зв`язку з набуттям об`єму страхового, спеціального та пільгового стажу роботи по Списку №1 позивача у розрахунку один місяць служби за три за період проходження військової служби, протягом якого позивач брав участь у бойових діях, не проводить, різниці між фактичним та належним розміром пенсії позивачу не обчислює та не виплачує. Останній перерахунок пенсії позивача у зв`язку з виконанням судового рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.02.2025 року в справі №160/606/25 проведено рішенням пенсійного органу 16.07.2025 року.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, де перебуває на обліку позивач, відомо про набуття стажу позивачем, обов`язкове врахування якого визначене судовими рішеннями, але обидва пенсійні органи виявляють повну бездіяльність чи неналежне виконання судових рішень (декларуючи врахування висновків суду та наводячи хибні розрахунки), у зв`язку з цим необхідні засоби судового контролю за виконанням рішення суду (який не є передчасним та спрямованим на майбутній захист порушених прав позивача) та чітке визначення належних та конкретних дій пенсійних органів, в твердих розрахунках до виконання, а не в розмитих формулюваннях - виконати належний перерахунок чи повторно розглянути заяву, так як низка неналежно виконаних попередніх судових рішень демонструє зловживання пенсійними органами дискреційними повноваженнями, оскільки правозастосування ними відбувається з порушенням прав позивача на вірний розрахунок системно та не приводить до вирішення спору по суті, але призводить до років проведених в судових інстанціях.

З урахуванням викладеного, позивач просить задовольнити його позовні вимоги.

Розпорядженням від 02.03.2026 року №298 д призначено повторний автоматизований розподіл справи №160/60/26.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративну справу №160/1311/26 передано на розгляд судді Олійнику В.М.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.03.2026 року прийнято до провадження справу №160/60/26 за позовом ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

09.03.2026 року на адресу відповідачів направлено ухвалу про прийняття до провадження справи №160/60/26.

10.03.2026 року відповідачами отримано ухвалу про прийняття до провадження справи №160/60/26, що підтверджується довідками про доставку електронних листів в системі "Електронний суд", які містяться в матеріалах справи.

25.03.2026 року на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача-1 з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві, не погоджується та вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні та з 25.03.2021 року отримує пенсію по інвалідності (ІІІ група інвалідності) загальне захворювання, обчислену відповідно до Закону України 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позивач вказує на те, що для розрахунку пенсії взято не вірний % обчислення пенсії по інвалідності, а саме слід взяти 60% та при цьому позивач посилається на Закону України від 09.04.1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Позивач підміняє два різні закони, які регулюють умови пенсійного забезпеченні різних категорій цивільних і військових.

Дійсно, відповідно до частини 1 статті 21 Закону України №2262-ХІІ пенсії по інвалідності військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом (тобто Законом № 2262) призначаються в таких розмірах:

а) особам з інвалідністю внаслідок війни I групи - 100 процентів, II групи - 80 процентів, III групи - 60 процентів відповідних сум грошового забезпечення (заробітку).

Позивач отримує пенсію відповідно до Закону №1058, яка обчислена як 50% від пенсії за віком (для ІІІ групи інвалідності), а не Закону №2262, пенсія позивача не розрахована від сум грошового забезпечення, тому відсутній правові підстави для застосування 60 % для обчислення пенсії по інвалідності.

Відповідно до статті 30 Закону №1058 пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

Залежно від ступеня втрати працездатності визначено три групи інвалідності. Відповідно до частини 1 статті 33 Закону №1058 пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в таких розмірах: особам з інвалідністю I групи - 100 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю II групи - 90 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю III групи - 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону.

Показники при обчисленні пенсії з 25.03.2021:

Вік позивача 40 років.

Страховий стаж (повний): 58 років 9 місяців 20 днів; страховий стаж до 01.01.2004: 4 роки 11 місяців 3 дні;

Страховий стаж після 01.01.2004: 17 років; робота за списком № 1: 17 років 8 місяців 10 днів; додаткові роки за список № 1: 17 років; додатковий стаж 19 років 10 місяців 17 днів; коефіцієнт стажу з урахуванням кратності: 0.58750;

обчислення пенсії по інвалідності: 50%;

розмір пенсії за віком (ст.27 ЗУ № 1058) (47316,41 х 0,58750) : 27798,39 грн.;

доплата за понаднормовий стаж (ст.28 ч.1 абз.2 Закону України № 1058) (за 23 роки): 406,87 грн.;

загальний розмір пенсії: 28205,26 грн.;

розмір пенсії по інвалідності: 14102,63 грн. (28205,26 : 50);

цільова допомога учасникам бойових дій Пост. № 1603 п.1: 40,00 грн.

Розмір пенсії з надбавками: 14142,63 грн. (з 25.03.2021)

У подальшому у позивача змінювався показник цільової допомоги як учаснику бойових дій, відповідно змінювався розмір пенсії.

З 19.05.2021 розмір пенсії складав - 14584,88 грн.

З 01.07.2021 - 14606,13 грн.

З 01.12.2021 - 14645,39 грн.

Щодо вимоги здійснити належне обчислення та відображення перерахунку від 16.07.2025, за яким встановити, що пенсія позивача з 18.06.2025 має бути відповідно до наданого у позовній заяві розрахунку.

На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.03.2025 по справі №160/1108/25 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області винесено рішення від 06.11.2025 №047150013094, яким зараховано позивачеві до стажу роботи в пільговому обчисленні (в розрахунку один місяць служби за три місяці), періоди здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпечення їх здійснення та періоди безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з 12.09.2016 - 21.10.2016, 21.12.2016 - 13.01.2017, 23.01.2018 - 28.04.2018, 02.05.2018 - 29.07.2018, 09.08.2018 - 18.08.2018, однак відмовлено у переведенні на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, оскільки позивач не досяг пенсійного віку - 50 років.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.02.2025 у справі №160/606/25, яке залишене без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови зарахувати до пільгового стажу по Списку № 1 період проходження військової служби в особливий період Позивача.

Зобов`язано Головне управління зарахувати до пільгового стажу роботи Позивача за Списком № 1 за професією машиніст екскаватора, зайнятий повний робочий день на роботах із видобування корисних копалин у кар`єрі завглибшки 150 метрів і глибше, що дає право на пенсію відповідно до частини третьої ст.114 №1058 період проходження військової служби з 01.08.2022 по 31.05.2023.

Зобов`язано Головне управління зарахувати до страхового, спеціального та пільгового стажу роботи по Списку № 1 ОСОБА_1 , що дає право на пенсію відповідно до частини третьої ст.114 Закону № 1058: один місяць служби за три період проходження військової служби, протягом якого Позивач брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях з 10.03.2022 по 11.03.2022, з 24.03.2022 по 25.03.2022, з 08.08.2022 по 25.08.2022, з 25.08.2022 по 20.11.2022, з 28.11.2022 по 03.12.2022, з 03.12.2022 по 06.03.2023, з 03.04.2023 по 08.06.2023, з 07.07.2023 по 18.03.2024.

На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.02.2025 у справі № 160/606/25 Головним управлінням здійснено перерахунок стажу та суми пенсії Позивача.

Розмір пенсії Позивача з 18.06.2025 (у зв`язку з перерахунком пенсії відповідно до рішення суду № 160/606/25) склав - 22755,40 грн.

З урахуванням викладеного, представник відповідача-1 просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Дніпропетровській області та з 25.03.2021 отримує пенсію по інвалідності (ІІІ група інвалідності) загальне захворювання, обчислену відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Показники при обчисленні пенсії з 25.03.2021:

Вік позивача 40 років.

Страховий стаж (повний): 58 років 9 місяців 20 днів; страховий стаж до 01.01.2004: 4 роки 11 місяців 3 дні;

Страховий стаж після 01.01.2004: 17 років; робота за списком № 1: 17 років 8 місяців 10 днів; додаткові роки за список № 1: 17 років; додатковий стаж : 19 років 10 місяців 17 днів; коефіцієнт стажу з урахуванням кратності: 0.58750;

обчислення пенсії по інвалідності: 50%;

розмір пенсії за віком (ст.27 ЗУ № 1058) (47316,41 х 0,58750) : 27798,39 грн.;

доплата за понаднормовий стаж (ст.28 ч.1 абз.2 Закону України № 1058) (за 23 роки): 406,87 грн.;

загальний розмір пенсії: 28205,26 грн.;

розмір пенсії по інвалідності: 14102,63 грн. (28205,26 : 50);

цільова допомога учасникам бойових дій Пост. № 1603 п.1: 40,00 грн.

Розмір пенсії з надбавками: 14142,63 грн. (з 25.03.2021)

У подальшому у позивача змінювався показник цільової допомоги як учаснику бойових дій, відповідно змінювався розмір пенсії.

З 19.05.2021 розмір пенсії складав - 14584,88 грн.

З 01.07.2021 - 14606,13 грн.

З 01.12.2021 - 14645,39 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.02.2025 у справі №160/606/25, яке залишене без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови зарахувати до пільгового стажу по Списку № 1 період проходження військової служби в особливий період позивача.

Зобов`язано Головне управління зарахувати до пільгового стажу роботи позивача за Списком № 1 за професією машиніст екскаватора, зайнятий повний робочий день на роботах із видобування корисних копалин у кар`єрі завглибшки 150 метрів і глибше, що дає право на пенсію відповідно до частини третьої ст.114 № 1058 період проходження військової служби з 01.08.2022 по 31.05.2023.

Зобов`язано Головне управління зарахувати до страхового, спеціального та пільгового стажу роботи по Списку № 1 ОСОБА_1 , що дає право на пенсію відповідно до частини третьої ст.114 Закону № 1058: один місяць служби за три період проходження військової служби, протягом якого позивач брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях з 10.03.2022 по 11.03.2022, з 24.03.2022 по 25.03.2022, з 08.08.2022 по 25.08.2022, з 25.08.2022 по 20.11.2022, з 28.11.2022 по 03.12.2022, з 03.12.2022 по 06.03.2023, з 03.04.2023 по 08.06.2023, з 07.07.2023 по 18.03.2024.

На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.02.2025 у справі №160/606/25 Головним управлінням здійснено перерахунок стажу та суми пенсії позивача.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.03.2025 у справі №160/1108/25, яке залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19.08.2025, у справі №160/1108/25 та яке набрало законної сили 19.08.2025, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи в пільговому обчисленні (в розрахунку один місяць служби за три місяці), періоди здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпечення їх здійснення та періоди безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з 12.09.2016 - 21.10.2016, 21.12.2016 - 13.01.2017, 23.01.2018 - 28.04.2018, 02.05.2018 - 29.07.2018, 09.08.2018 - 18.08.2018.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву позивача від 21.05.2024 про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону №1058, з урахуванням висновків суду.

На виконання рішення суду від 19.03.2025 по справі №160/1108/25 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області до страхового стажу позивача зараховано періоди з 12.09.2016 - 21.10.2016, 21.12.2016 - 13.01.2017, 23.01.2018 - 28.04.2018, 02.05.2018 - 29.07.2018, 09.08.2018 - 18.08.2018 у пільговому обчислення (один місяць за три місяці).

Розмір пенсії позивача з 18.06.2025 (у зв`язку з перерахунком пенсії відповідно до рішення суду № 160/606/25) склав - 22755,40 грн.

Повторно розглянувши заяву від 21.05.2024 року про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду було винесено рішення від 06.11.2025 року №047150013094 про відмову в переведені з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах, оскільки позивач не досяг необхідного пенсійного віку - 50 років.

З урахуванням висновків суду страховий стаж становить 47 років 8 місяців 21 день (в тому числі додатково за повних 22 роки роботи за Списком 1).

ОСОБА_1 вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №047150013094 щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 від 04.06.2021, від 25.05.2023, від 09.07.2024, від 16.07.2025 в частині обчислення стажу та розміру пенсії позивача разом з надбавками; щодо нездійснення обчислення та відображення перерахунку від 16.07.2025 року, за яким пенсія з 18.06.2025 року має бути у наступних належних складових, які оскаржуються: страховий стаж після 01.01.2004: 25 років 9 місяців 29 днів; робота за списком №1: 26 років 6 місяців 7 днів; додаткові роки за список №1: 26 років; додатковий стаж: 19 років 10 місяців 17 днів; страховий стаж (повний): 76 років 7 місяців 19 днів; % обчислення пенсії по інвалідності: 60; коефіцієнт стажу з урахуванням кратності: 0.76583; розмір пенсії за віком (ст.27) (51 873,92 х 0.76583): 39 726,60 грн.; доплата за понаднормовий стаж (ст.28 ч.1 абз.2) (за 41 рік): 968,01 грн.; загальний розмір пенсії: 40 694, 61 грн.; розмір пенсії по інвалідності 24 416,76 грн. (двадцять чотири тисячі чотириста шістнадцять гривень сімдесят шість копійок) збільшення ст. 21 ЗВС Пост. №1381 п.1: 6104,19 грн. (шість тисяч сто чотири гривні дев`ятнадцять копійки), у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пунктів 1, 6 частини 1 статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на військовій службі, визначає Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року №2262-ХІІ, яким держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Відповідно до ч.2 ст. 1 Закону №2262-ХІІ військовослужбовці, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, які стали особами з інвалідністю за умов, передбачених цим Законом, набувають право на пенсію по інвалідності.

Згідно з ч.1 ст. 2 Закону №2262-ХІІ військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.

Статтею 18 Закону №2262-ХІІ передбачено, що пенсії по інвалідності особам, які мають право на пенсію за цим Законом, призначаються в разі, якщо інвалідність настала в період проходження ними служби або не пізніше трьох місяців після звільнення зі служби, або якщо інвалідність настала пізніше тримісячного терміну після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва тощо), яке виникло в період проходження військової служби чи під час перебування в полоні або заручником, якщо полонення чи захоплення заручником не було добровільним і особа, яка має право на пенсію за цим Законом, перебуваючи в полоні або заручником, не вчинила злочину проти миру і людства.

Згідно з ч.1 ст. 26 Закону №2262-ХІІ пенсії по інвалідності військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються на весь час інвалідності, встановленої медико-соціальною експертною комісією, а особам з інвалідністю, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" - довічно. Повторний огляд цих осіб з інвалідністю провадиться лише за їх заявою.

Частинами 1-2 ст. 30 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV передбачено, що пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.

Відповідно до ст.32 Закону № 1058-IV особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності зокрема страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією: для осіб з інвалідністю II та III груп:

до досягнення особою 23 років включно - 1 рік;

від 24 років до досягнення особою 26 років включно - 2 роки;

від 27 років до досягнення особою 28 років включно - 3 роки;

від 29 років до досягнення особою 31 року включно - 4 роки;

від 32 років до досягнення особою 33 років включно - 5 років;

від 34 років до досягнення особою 35 років включно - 6 років;

від 36 років до досягнення особою 37 років включно - 7 років;

від 38 років до досягнення особою 39 років включно - 8 років;

від 40 років до досягнення особою 42 років включно - 9 років;

від 43 років до досягнення особою 45 років включно - 10 років;

від 46 років до досягнення особою 48 років включно - 11 років;

від 49 років до досягнення особою 51 року включно - 12 років;

від 52 років до досягнення особою 55 років включно - 13 років;

від 56 років до досягнення особою 59 років включно - 14 років.

Якщо інвалідність настала в період проходження строкової військової служби або внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), у особи, яка звернулася за медичною допомогою у період з 21 листопада 2013 року по 30 квітня 2014 року, то пенсія по інвалідності призначається особі незалежно від наявності страхового стажу.

Законом № 2262-XII передбачено, що пенсія по інвалідності призначається після звільнення зі служби та в разі, якщо інвалідність настала в період проходження служби або не пізніше трьох місяців після звільнення зі служби, або якщо інвалідність настала пізніше тримісячного терміну після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва тощо), яке виникло в період проходження військової служби.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ.

Як вже зазначалося, Законом №2262-XII передбачено, що пенсія по інвалідності призначається після звільнення зі служби та в разі, якщо інвалідність настала в період проходження служби або не пізніше трьох місяців після звільнення зі служби, або якщо інвалідність настала пізніше тримісячного терміну після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва тощо), яке виникло в період проходження військової служби.

Закон №2262-XII не ставить право особи на отримання пенсії по інвалідності в залежність від страхового стажу.

Закон України «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих; та гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Згідно з ст. 1 Закону №1788 громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Частиною 1 статті 26 Закону №1058 визначено умови призначення пенсії за віком, відповідно до якої особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.

Відповідно до ст. 1 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно з ч.1 ст.24 Закону №1058-IVстраховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Наведене кореспондується з положенням ч.2 ст.24 Закону №1058-IV, за якими страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ч.4 ст.24 Закону № 1058-IVперіоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також:

а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків;

в) військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби;

д) навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі;

При призначенні пенсій на пільгових умовах відповідно до статей 13 і 14 та пенсій за вислугу років відповідно до статті 55 цього Закону провадиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цими статтями, за умови, що зазначені роботи дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.

Статтею 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено порядок та умови призначення пенсій за віком на пільгових умовах.

Відповідно до ч.1 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до ч.2 ст 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається:

1) працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону:

чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи;

жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.

Відповідні положення містить і стаття 13 Закону «Про пенсійне забезпечення».

Так, згідно із ч.1 ст.13 Закону №1788 на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»:

чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи;

жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.

Статтю 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено порядок підтвердження стажу роботи, згідно з якою основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Статтею 48 Кодексу законів про працю України також визначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідні положення містить і Постанова Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Пунктом 10 Порядку №383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.

Під час вирішення спору, суд виходить з наступного.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні та з 25.03.2021 отримує пенсію по інвалідності (ІІІ група інвалідності) загальне захворювання, обчислену відповідно до Закону України 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.02.2025 у справі №160/606/25, яке залишене без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови зарахувати до пільгового стажу по Списку № 1 період проходження військової служби в особливий період Позивача.

Зобов`язано Головне управління зарахувати до пільгового стажу роботи позивача за Списком № 1 за професією машиніст екскаватора, зайнятий повний робочий день на роботах із видобування корисних копалин у кар`єрі завглибшки 150 метрів і глибше, що дає право на пенсію відповідно до частини третьої ст.114 Закону № 1058 період проходження військової служби з 01.08.2022 по 31.05.2023.

Зобов`язано Головне управління зарахувати до страхового, спеціального та пільгового стажу роботи по Списку № 1 ОСОБА_1 , що дає право на пенсію відповідно до частини третьої ст.114 Закону № 1058,: один місяць служби за три період проходження військової служби, протягом якого позивач брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях з 10.03.2022 по 11.03.2022, з 24.03.2022 по 25.03.2022, з 08.08.2022 по 25.08.2022, з 25.08.2022 по 20.11.2022, з 28.11.2022 по 03.12.2022, з 03.12.2022 по 06.03.2023, з 03.04.2023 по 08.06.2023, з 07.07.2023 по 18.03.2024.

На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.02.2025 у справі №160/606/25 Головним управлінням здійснено перерахунок стажу та суми пенсії позивача.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.03.2025 у справі №160/1108/25, яке залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19.08.2025, у справі №160/1108/25 та яке набрало законної сили 19.08.2025, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи в пільговому обчисленні (в розрахунку один місяць служби за три місяці), періоди здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпечення їх здійснення та періоди безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з 12.09.2016 - 21.10.2016, 21.12.2016 - 13.01.2017, 23.01.2018 - 28.04.2018, 02.05.2018 - 29.07.2018, 09.08.2018 - 18.08.2018.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву позивача від 21.05.2024 про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону №1058, з урахуванням висновків суду.

На виконання рішення суду від 19.03.2025 по справі №160/1108/25 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області до страхового стажу позивача зараховано періоди з 12.09.2016 - 21.10.2016, 21.12.2016 - 13.01.2017, 23.01.2018 - 28.04.2018, 02.05.2018 - 29.07.2018, 09.08.2018 - 18.08.2018 у пільговому обчислення (один місяць за три місяці).

Розмір пенсії позивача з 18.06.2025 (у зв`язку з перерахунком пенсії відповідно до рішення суду №160/606/25) склав - 22755,40 грн.

Повторно розглянувши заяву від 21.05.2024 року про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду було винесено рішення від 06.11.2025 року №047150013094 про відмову в переведені з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах, оскільки позивач не досяг необхідного пенсійного віку - 50 років.

З урахуванням висновків суду страховий стаж становить 47 років 8 місяців 21 день (в тому числі додатково за повних 22 роки роботи за Списком 1).

Суд вбачає з позову та з відповіді на відзив, що позивач не згоден з розрахунком пенсії з 18.06.2025 року, який здійснено на виконання вищевказаних рішень судів.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно приписів частини 2 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до статті 381-1 КАС України, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.

З огляду на вищенаведене, у разі невиконання, неналежного виконання судового рішення (у даному випадку рішень в справах №160/606/25 та №160/1108/25) позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження та КАС України.

Щодо дискреційних повноважень ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо здійснення з 18.06.2025 року нового розрахунку пенсії позивача за визначеними показниками, суд зазначає наступне.

Як видно з положень Рекомендації Комітету Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 року №1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі.

Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 року №21-87а13.

Так, у даних правовідносинах суд враховує, що здійснення перерахунку пенсії позивача в межах виконання рішень Дніпропетровського окружного адміністративного суду в справах №160/606/25 та №160/1108/25 є дискреційними повноваженнями Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.

Відтак, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про неможливість самостійного визначення складових пенсії ОСОБА_1 з 18.06.2025 року у наступних складових:

страховий стаж після 01.01.2004: 25 років 9 місяців 29 днів; робота за списком №1: 26 років 6 місяців 7 днів; додаткові роки за список №1: 26 років;

додатковий стаж: 19 років 10 місяців 17 днів; страховий стаж (повний): 76 років 7 місяців 19 днів; % обчислення пенсії по інвалідності: 60; коефіцієнт стажу з урахуванням кратності: 0.76583; розмір пенсії за віком (ст.27) (51 873,92 х 0.76583): 39 726,60 грн.; доплата за понаднормовий стаж (ст.28 ч.1 абз.2) (за 41 рік): 968,01 грн.; загальний розмір пенсії: 40 694, 61 грн.;

розмір пенсії по інвалідності 24 416,76 грн. (двадцять чотири тисячі чотириста шістнадцять гривень сімдесят шість копійок) збільшення ст. 21 ЗВС Пост. №1381 п.1: 6 104,19 грн. (шість тисяч сто чотири гривні дев`ятнадцять копійки);

Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для відмови в задоволенні адміністративного позову.

Щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Судом встановлено, що позивач звільнений від сплати судового збору, у зв`язку з чим розподіл судових витрат судом не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.М. Олійник