Рішення № 136850172, 20.05.2026, Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/2975/25

номер провадження 2/695/523/26

20 травня 2026 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Середи Л.В.,

за участі секретаря судового засідання Оніщенко Н.В..,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

07.07.2025 року ТОВ «Юніт-Капітал» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , у якій просить стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 347450338 від 20.10.2020 у розмірі 17 513,93 грн., а також просить стягнути витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн..

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20.10.2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 347450338 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Згідно умов кредитного договору, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало свій обов`язок та перерахувало ОСОБА_2 , шляхом ініціювання через банк провайдер, грошові кошти у розмірі 10 800,00 грн. на банківську карту № НОМЕР_1 , яку відповідачка вказала у заявці на отримання грошових коштів в кредит від 20.10.2020 року при укладенні кредитного договору.

28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого право грошової вимоги за договором, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2 перейшло до ТОВ «Таліон Плюс».

05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01 за яким, серед іншого, право вимоги за кредитним договором № 347450338 від 20.10.2020 був переданий новому кредитору, а саме ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс».

04.06.2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт-Капітал» укладено договір факторингу № 04/06/25-Ю відповідно до умов якого на користь ТОВ «Юніт-Капітал» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 347450338 від 20.10.2020.

Позивач наполягає, що він є належним стягувачем внаслідок переходу права вимоги за кредитним договором № 347450338 від 20.10.2020 до відповідача.

Взяті на себе зобов`язання позичальник належним чином не виконувала в зв`язку з чим виникла загальна заборгованість в розмірі 17 513,93 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 8 894,96 грн.; заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом в розмірі 8 618,97 грн.

Ухвалою суду від 15.09.2025 року відкрито провадження по зазначеній цивільній справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін.

03.11.2025 року через підсистему «Електронний суд» від представника відповідачки ОСОБА_3 до суду надійшли додаткові пояснення, у яких зазначено, що відповідачка ОСОБА_2 змінила прізвище на ОСОБА_4 . Окрім цього, представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження переходу до позивача права грошової вимоги за вказаним кредитним договором. Зокрема, первісний договір факторингу № 28/1118-01 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» був укладений 28.11.2018 року, тобто до моменту виникнення самого кредитного зобов`язання, при цьому позивачем не надано жодних первинних документів на підтвердження здійснення фінансування (оплати) за договорами факторингу в ланцюжку відступлення прав. Також сторона відповідача зазначила, що умовами кредитного договору чітко визначено строк кредитування 29 днів, проте наданий позивачем розрахунок заборгованості виконаний поза межами погодженого сторонами строку, що суперечить чинній практиці Верховного Суду. Разом з тим, позивачем безпідставно не враховано, що відповідачка здійснила часткове погашення заборгованості за вказаним кредитним договором у загальному розмірі 11 095,00 грн, у зв`язку з чим реальний залишок заборгованості (тіло кредиту та правомірні відсотки в межах строку) становить 4 668,35 грн. Щодо вимог про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн, представник відповідача просив зменшити їх до 500,00 грн, посилаючись на їх не співмірність, необґрунтованість та відсутність реального зв`язку із складністю справи.

04.11.2025 року через підсистему «Електронний суд» від представника позивача ТОВ «Юніт Капітал» надійшли письмові пояснення, в яких останній наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі та заперечував проти доводів відповідача.

Щодо правомірності переходу права грошової вимоги позивач зазначив, що первісний договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, укладений між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», є рамковою угодою, строк дії якої неодноразово продовжувався додатковими угодами до 31.12.2024 року. На підставі Витягу з реєстру прав вимоги № 113 від 22.12.2020 року до вказаного договору, право вимоги до відповідача за кредитним договором № 347450338 від 20.10.2020 року перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» вже після виникнення кредитного зобов`язання. В подальшому, в межах строків дії відповідних рамкових угод, право вимоги за договором факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року перейшло від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (згідно з реєстром від 31.08.2023 року), а від останнього до позивача ТОВ «Юніт Капітал» на підставі договору факторингу № 04/06/25-Ю від 04.06.2025 року та Акта прийому-передачі Реєстру боржників.

Стосовно відсутності доказів оплати за договорами факторингу, представник позивача вказав, що за змістом ст.ст. 512, 514, 1077 ЦК України та умов укладених правочинів, момент переходу права вимоги пов`язаний виключно з підписанням відповідних реєстрів, а не з фактом здійснення внутрішніх розрахунків між фінансовими компаніями. Крім того, з метою спростування заперечень відповідача, позивачем долучено до матеріалів справи копії платіжних інструкцій, актів звірки та протоколів, що підтверджують фінансування операцій відступлення. На підтвердження чинності такої моделі переходу права вимоги позивач послався на актуальну судову практику апеляційних інстанцій.

Щодо порядку нарахування заборгованості, позивач зазначив, що електронний кредитний договір укладений відповідачем добровільно, з повним ознайомленням із Паспортом споживчого кредиту та Правилами кредитування. Умовами договору (п. 1.3, п. 1.4) чітко передбачено нарахування процентів за Дисконтною ставкою (1,63% на день) протягом первісного строку (29 днів), а у випадку користування кредитом понад установлений строк застосування Базової процентної ставки в розмірі 1,70% на день від суми кредиту до дня його фактичного повернення.

Позивач визнав факт здійснення відповідачем двох платежів: 29.11.2020 року на суму 9 095,00 грн (з яких 7 344,00 грн спрямовано на відсотки, 1 751,00 грн на тіло кредиту) та 11.12.2020 року на суму 2 000,00 грн (з яких 1 845,96 грн відсотки, 154,04 грн тіло кредиту), що загалом становить 11 095,00 грн. Представник позивача наголосив, що оскільки залишок заборгованості за тілом кредиту та нарахованими відсотками відповідачем не погашений, а сам договір не визнаний недійсними в судовому порядку, вимоги про стягнення заборгованості є законними та обґрунтованими, при цьому відповідачка вказаний факт укладення договору не оспорює.

Обґрунтовуючи правомірність нарахування відсотків поза межами строку кредитування, позивач зазначив, що у п. 4.3 кредитного договору сторони дійшли взаємної згоди та чітко врегулювали правову природу виплат після закінчення узгодженого строку надання кредиту, визначивши їх як проценти в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. Позивач наголосив, що приписи ст. 625 ЦК України щодо розміру відсотків за порушення грошового зобов`язання є диспозитивними, а отже, дозволяють сторонам погодити у договорі інший (збільшений) розмір відсотків, який виконує функцію гарантії належного виконання зобов`язань та є мірою відповідальності за прострочення.

З посиланням на правові висновки Великої Палати Верховного Суду (зокрема, у справах № 910/4518/16, № 910/1238/17, № 14-10цс18 та № 14-154цс18), представник позивача вказав, що після спливу строку кредитування змінюється правова природа зобов`язання. Оскільки позичальник не повернув суму кредиту, в охоронних правовідносинах право позивача на стягнення погодженого розміру процентів забезпечується саме ч. 2 ст. 625 ЦК України, на яку ТОВ «Юніт Капітал» прямо посилається у позовній заяві. Також позивач додав, що нараховані суми не є неустойкою (штрафом, пенею) у розумінні ст. 549 ЦК України, а тому на них не поширюються обмеження, встановлені п. 15 Прикінцевих положень ЦК України щодо звільнення від штрафних санкцій у період дії карантину.

Щодо вимог про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, позивач вважає їх обґрунтованими та пропорційними ціні позову. На підтвердження надання послуг адвокатом Тараненко А.І. до матеріалів справи долучено повний пакет документів: договір про надання правничої допомоги № 05/06/25-01 від 05.06.2025 року, додаткову угоду, довіреність, ордер, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та Акт прийому-передачі виконаних робіт, який підтверджує належне виконання та фіксацію обсягу наданих послуг. Позивач зазначив, що відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності цих витрат покладається виключно на відповідача.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві просив розгляд справи проводити за його відсутності.

Відповідач та її представник в судове засідання не з`явилися, однак від представника відповідача через підсистему «Електронний суд» надійшла заява про розгляд справи за відсутності відповідача.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали цивільної справи, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, що мають істотне значення для правильного вирішення справи по суті та на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази на предмет належності, достовірності та допустимості у їх сукупності, суд приходить до наступного.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За правилами ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно вимог ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямовована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За правилом ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з пунктами 1, 3, 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, сплата неустойки, відшкодування збитків.

За правилом ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Положеннями ч. 1 ст. 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

У ч. 1 ст. 514, ч. 1 ст. 516 ЦК України зазначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За правилом ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно вимог ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

За змістом ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Так, у приписах ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

За правилом ч. 1 ст. 10 Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).

За змістом ч.ч. 3, 4, 6, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону, заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону, вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

За змістом ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.

20.10.2020 ОСОБА_2 подала заявку на отримання грошових коштів в кредит вказавши особисті дані, такі як дата народження, номер та серія, а також дату видачі паспорту, РНОКПП та номер картки № НОМЕР_1 .

Того ж дня сторони уклали кредитний договір за №347450338 на наступних умовах:

Відповідно до п. 1.1 Договору, Товариство (кредитодавець) зобов`язується надати позичальникові кредит на суму 10 800 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за його користування.

Згідно з п. 1.2 Договору, моментом укладення правочину та початком відліку строку є «дата отримання Кредиту Позичальником». Технічно кошти перераховуються на банківський (картковий) рахунок, який позичальник вказав у заявці, що підтверджується п. 2.1.1.3 Договору (де закріплено право кредитора на договірне списання з цієї ж картки).

Відповідно до п. 1.2 Договору, кредит надається строком на 29 (двадцять дев`ять) днів від дати отримання коштів. Згідно з п. 1.6 Договору, саме в цей термін (не пізніше 29-го дня) Позичальник зобов`язаний повністю повернути тіло та дисконтні відсотки.

У п. 4.2 Договору сторони погодили, що «строк дії цього договору, вказаний в п. 1.2, продовжується на весь період, протягом якого сторони здійснюють свої права і виконують свої обов`язки… до фактичної дати повернення Кредиту».

Договір містить різні умови щодо сплати відсотків, а саме згідно з п. 1.3 Договору, протягом первісних 29 днів нарахування здійснюється за Дисконтною ставкою в розмірі 1,63% від суми кредиту за кожний день користування.

У річному еквіваленті (згідно з п. 4.4 договору) ця ставка становить 596,58% річних.

Базова процентна ставка ( передбачає можливість скасування дисконту заднім числом) встановлена в п. 1.4 договору та передбачає, якщо позичальник користується кредитом понад строк (хоча б на 30-й день), умови щодо Дисконтної ставки повністю скасовуються. Замість неї застосовується Базова процентна ставка в розмірі 1,70% за кожний день користування.

При цьому п. 1.4 договору зобов`язує позичальника сплатити різницю між дисконтною та базовою ставкою за весь строк користування кредитом. У річному еквіваленті (згідно з п. 4.4 Договору) базова ставка становить 622,20% річних.

Відповідно до п. 4.3 договору, сторони погодили, що «проценти, нараховані після закінчення строку надання Кредиту, визначеного в п. 1.2 цього договору, є процентами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України».

Згідно з п. 2.2.1.3 договору, позичальник має право звернутися до товариства з наміром продовження строку надання кредиту або реструктуризації. Механізм цього регулюється п. 2.1.1.5, де вказано, що за згодою сторін у разі зміни строку може бути встановлена інша процентна ставка.

Відповідно до п. 3.4 Договору, впроваджено так званий «3-денний пільговий строк». Якщо позичальник поверне кредит і відсотки (нараховані за дисконтною ставкою 1,63%) протягом трьох днів після закінчення 29-денного строку, то пеня взагалі не нараховується, а перерахунок на базову ставку (1,70%) за п. 1.4 та п. 1.5 договору не застосовується. Якщо ж оплата не надходить до кінця 32-го дня, то санкції та базова ставка стягуються на загальних підставах.

Відповідно до п. 3.3 Договору, у разі прострочення товариство має право нараховувати позичальнику пеню у розмірі 1,3% від залишку суми кредиту за кожний день прострочення.

Згідно додатку № 1 до договору №347450338 загальна вартість кредиту складає 15 905, 16 грн, з яких тіло кредиту 10 800,00 грн, проценти за користування кредитом 5105,16 грн.

Згідно довідки, яка сформована 11.09.2023 року щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» по договору №347450338 від 20.10.2020 року, акцепт оферти позичальником (підписання договору одноразовим ідентифікатором) MNV7YX57, який було відправлено позичальнику 20.10.2020 о 14.07:09 на номер мобільного телефону НОМЕР_2 та ідентифікатор введено позичальником/відправлено Товариству 20.10.2020 о 14.07:46, а перерахування грошових коштів позичальнику відбулося 20.10.2020 о 14:07:52.

З платіжного доручення 9a54ec4f-40fb-4150-90ef-fc52ef471204 від 20.10.2020 року встановлено, що 20.10.2020 року з рахунку ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», відкритого в АТ «Альфа-Банк», на кредитний рахунок № НОМЕР_1 було здійснено переказ коштів у розмірі 10 800 грн. згідно договору № 347450338 від 20.10.2020 року.

З довідки АТ КБ «ПриватБанк» від 06.02.2026 року вих. № 20.1.0.0.0/7-260129/38933-БТ, яка надана на виконання ухвали суду від 12.01.2026, встановлено, що на ім`я ОСОБА_5 було емітовано картку № НОМЕР_3 . Номер телефону на який відправляється інформація про підтвердження операцій за платіжною карткою № НОМЕР_4 .

Згідно наданої АТ КБ «ПриватБанк» виписки за договором № б/н за період з 20.10.2020 по 25.10.2020 на картку № НОМЕР_5 було здійснено зарахування переказу в сумі 10 800,00 грн.

Із системного аналізу наведеного законодавства вбачається, що електронний правочин може бути підписаний сторонами за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатора, що за своїми правовими наслідками повністю прирівнюється до власноручного підпису особи на паперовому документі.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, спірний кредитний договір було укладено дистанційно в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи. Відповідачка пройшла процедуру ідентифікації в системі, ознайомилась з істотними умовами договору та надала відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який був надісланий на номер її мобільного телефону.

Оцінюючи надані суду докази останній констатує, що кредитний договір є належним чином укладеними відповідно до чинного законодавства. Факт ідентифікації відповідача підтверджується тим, що персональні дані боржника та реквізити його банківської картки (номер картки), що були використані для перерахування коштів, могли бути надані виключно самим боржником при реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі кредиторів та оформленні заявки. Це свідчить про усвідомлене волевиявлення відповідача на укладення правочину.

Водночас, без реєстрації та здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету та без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, жоден кредитний договір не був би укладений, що повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постановах від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20, від 12 серпня 2022 року у справі №234/7297/20, від 09 лютого 2023 року у справі №640/7029/19.

Факт отримання коштів відповідачем стверджується вказаним вище листом АТ «КБ «Приватбанк», а згідно доданої до вказаного листа інформації банку про рахунок відповідача, на рахунок останнього було зараховано вказані вище суми коштів, що фактично відображає операцію перерахування кредитного тіла на зазначену картку відповідача.

На підставі наведеного вище, виходячи з «балансу ймовірностей» як стандарту доказування, котрий ЄСПЛ у рішенні «J.K. AND OTHERS v. SWEDEN» (заява № 59166/12) від 23.08.2016 визнає притаманним саме цивільним справам, відповідно до якого доведення факту вважається виконаним, якщо на підставі поданих доказів можна зробити висновок, що факт швидше мав місце, ніж не мав, суд доходить до висновку, що між вказаним кредитодавцем та відповідачем укладено зазначений вище договір, відповідно до умов яких відповідачу було надано кредитні кошти у розмірі, який ним було обумовлено.

28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого право грошової вимоги за договором, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем перейшло до ТОВ «Таліон Плюс».

Вказане стверджується доданим до матеріалів справи договором факторингу від 28.11.2018 року, додатковою угодою №19 від 28.11.2019 (за умовами якої строк дії договору факторингу закінчується 31.12.2020 року) та додатковою угодою №26 від 31.12.2020 (за умовами якої строк дії договору факторингу закінчується 31.12.2021), витягом з реєстру прав вимоги №113 від 22.12.2020 у якому, під номером 1880 зазначено про передачу права вимоги за кредитним договором № 347450338 від 20.10.2020, протоколом узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги згідно реєстру прав вимоги №113 від 22.12.2020, який складено 22.12.2020, актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2020 зі сплати суми фінансування за реєстром прав вимоги 3113 від 22.12.2020 за договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018.

05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01, строк дії якого закінчується 04.08.2021 року. додатковими угодами №2 від 03.08.2021 та №3 від 30.12.2022 строк дії договору факторингу був продовжений до 30.12.2024 року.

Згідно витягу з реєстру прав вимоги №11 від 31.08.2023 право вимоги за кредитним договором № 347450338 від 20.10.2020 перейшло віт ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс». Перехід права вимоги також стверджується протоколом узгодженням предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги згідно реєстру прав вимоги №11 від 31.08.2023, а також платіжною інструкцією від 31.08.2023 за №4586.

04.06.2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» уклали договір факторингу № 04/06/25-Ю відповідно до умов якого на користь ТОВ «Юніт Капітал» відступлено право грошової вимоги за кредитним договором № 347450338 від 20.10.2020.

Перехід права вимоги стверджується доданими до матеріалів справи копіями договору факторингу №04/06/25-Ю від 04.06.2025, витягом з реєстру боржників від 04.06.2025, актом прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №04/06/25-Ю від 04.06.2025, платіжними інструкціями за №467, №468, №469, №470, №478, №479, №483.

Судом критично сприймаються доводи сторони відповідача на позовну заяву про те, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження відступлення прав вимог за кредитним договором, з огляду на таке.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Суд зазначає, що надані копії договорів факторингу, додаткові угоди, витяги з реєстру боржників є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.

Щодо тверджень представника відповідачки про те, що у позивача відсутнє право вимоги за кредитним договором № 347450338 від 20.10.2020, так як договір укладений з відповідачем пізніше, ніж договори факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, суд зазначає, що надані позивачем договори факторингу є рамковими угодами та підтверджують згоду їх сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу.

Тобто приписи відповідних договорів факторингу діють не лише під час їх укладення, а й протягом усього періоду строку дії таких правочинів. Відтак, права вимоги за кредитним договором, який було укладено пізніше, ніж відповідний договір факторингу, можуть бути відступлені у порядку, визначеному такими договорами факторингу у спосіб укладення додаткових угод до них під час строку їх дії, що й мало місце у даній справі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

При цьому, встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.

Окремо суд зазначає і про те, що межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.

Відповідно до приписів ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

З зазначеної норми права вбачається, що відступлення права вимоги може здійснюватися лише стосовно дійсної вимоги, яка існувала на момент переходу цих прав.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 зроблено висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

В постанові від 18.10.2023 у справі № 905/306/17 Верховний Суд дійшов висновку, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 753/20537/18, від 21.07.2021 у справі № 334/6972/17, від 27.09.2021 у справі № 5026/886/2012).

Суд звертає увагу, що у договорах факторингу чітко визначено, що моментом набуття права вимоги є підписання Реєстру прав вимог або Реєстру боржників та Акту прийому-передачі реєстру, а тому права вимоги за Кредитним договором № 347450338 від 20.10.2020 передані ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на користь ТОВ «Таліон Плюс», ТОВ «Таліон Плюс» на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та в подальшому позивачу на підставі Реєстрів прав вимоги, які оформлені належним чином.

Крім того варто вказати і на те, що оскільки боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору то не повідомлення боржника про перехід права вимоги до іншого кредитора не може бути підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Крім того, за загальним правилом заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов`язків, не погіршує становище боржника та не зачіпає його інтересів.

У зв`язку з викладеним суд вважає, що відповідні договори факторингу, внаслідок укладення яких позивач набув права вимоги до відповідача у справі, є чинними та перед судом відповідачкою питання про визнання їх недійсними не порушувалося.

Відтак, ТОВ «Юніт Капітал» підтвердив свій процесуальний статус позивача щодо права вимоги за кредитним договором № 347450338 від 20.10.2020.

Разом із тим суд не погоджується із розрахунком заборгованості, який складений позивачем виходячи з наступного.

Згідно із долученими до матеріалів справи розрахунками заборгованості від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та першого нового кредитора ТОВ «Таліон Плюс», рух коштів, нарахування процентів та часткові оплати за кредитним договором № 347450338 відображено за загальний період з 20.10.2020 року по 31.08.2023 року у такій послідовності:

1. Період нарахувань ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (з 20.10.2020 по 22.12.2020):

20.10.2020 року відповідачу було надано (видано) кредит у розмірі 10 800,00 грн.

У межах визначеного договором строку (з 20.10.2020 по 18.11.2020 року) кредитор здійснював щоденне нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою 1,63% на день, що становило 176,04 грн щодня.

Після виникнення прострочення, за період з 19.11.2020 по 22.11.2020 року кредитор здійснив одноразове донарахування різниці за ставками у розмірі 953,64 грн, а з 23.11.2020 року перевів нарахування на Базову процентну ставку 1,70% на день, що становило 183,60 грн щодня від початкового тіла кредиту.

29.11.2020 року відповідач здійснив перший частковий платіж у розмірі 9 095,00 грн, які були розподілені кредитором таким чином: 7 344,00 грн на погашення нарахованих процентів, 1 751,00 грн на погашення тіла кредиту. Після цього залишок тіла кредиту зменшився до 9 049,00 грн.

З 30.11.2020 року по 10.12.2020 року проценти нараховувалися за Базовою ставкою 1,70% на день на зменшений залишок тіла та становили 153,83 грн щодня.

11.12.2020 року відповідач здійснив другий частковий платіж у розмірі 2 000,00 грн, які були розподілені кредитором так: 1 845,96 грн на погашення процентів, 154,04 грн на погашення тіла кредиту. Після цього залишок тіла кредиту зменшився до 8 894,96 грн.

З 12.12.2020 року по 22.12.2020 року проценти нараховувалися за Базовою ставкою 1,70% на день на залишок тіла 8 894,96 грн і становили 151,21 грн щодня.

Станом на 22.12.2020 року (дата відступлення права вимоги) загальний баланс за даними первісного кредитора складав: всього видано 10 800,00 грн; всього нараховано процентів 10 853,27 грн; всього сплачено відповідачем 11 095,00 грн. Залишок заборгованості, переданий за договором факторингу, зафіксовано у розмірі 10 558,27 грн, з яких: 8 894,96 грн залишок за тілом кредиту та 1 663,31 грн залишок за процентами.

2. Період нарахувань ТОВ «Таліон Плюс» (з 23.12.2020 по 31.08.2023):

Прийнявши право вимоги із вихідним балансом 10 558,27 грн, новий кредитор ТОВ «Таліон Плюс» у період з 23.12.2020 року по 06.02.2021 року (протягом 45 днів прострочення) продовжив щоденне додаткове нарахування процентів.

Нарахування здійснювалося за Базовою процентною ставкою у розмірі 1,70% на день від залишку тіла кредиту (8 894,96 грн), що становило 151,21 грн щодня. За вказаний проміжок часу було додатково нараховано проценти на загальну суму 6 804,45 грн.

Станом на 06.02.2021 року загальний розмір заборгованості за розрахунком кредитора досяг 17 513,93 грн.

У період з 07.02.2021 року по 31.08.2023 року (дата подальшого відступлення права вимоги до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс») нові нарахування процентів або інших штрафних санкцій у розрахунку не відображалися. Часткових сплат з боку відповідача за цей період також не відображено.

Відтак загальна сума заборгованості на момент завершення наведеного розрахунку та передачі права вимоги визначена позивачем у розмірі 17 513,93 грн, з яких 8894,96 грн залишок невиконаних зобов`язань за тілом кредиту; 8618,97 грн сукупний залишок нарахованих процентів (сформований як 1663,31 грн непогашених процентів перед первісним кредитором та 6804,45 грн процентів, донарахованих ТОВ «Таліон Плюс»).

На підтвердження заборгованості за процентами позивачем суду надано розрахунок заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та розрахунок заборгованості ТОВ «Таліон Плюс», які належними доказами нарахованої заборгованості за процентами у розмірі 8618,97 грн. бути не можуть, оскільки в графі всього сплачених процентів за період з 22.12.2020 року по 31.08.2023 року зазначено 8618,97 грн., що не узгоджується з позовними вимогами та суперечить обставинам, які вказуються самим же позивачем.

Відтак такий доказ розрахунку суми заборгованості за відсотками, який складений фінансовою структурою не може бути визнаний належним доказом.

При цьому позивач, надаючи заперечення на доводи відповідача належного перерахунку суду не надав.

Дослідивши наявні в матеріалах справи розрахунки заборгованості та умови Кредитного договору № 347450338 від 20.10.2020 року, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Позивач має нараховувати відсотки лише в межах строку дії договору, що відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16, а саме: «Велика Палата Верховного Суду наголошує, що проценти відповідно до ст. 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга ст. 1050 ЦК України). Саме за це благо можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Водночас, зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Отже, припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою ст. 1050 ЦК України».

У Договорі встановлений чіткий строк користування кредитом 29 днів (п. 1.2. Кредитного договору). У цей строк відповідач зобов`язаний був повернути первісному кредитору грошові кошти (тіло кредиту) в сумі 10 800,00 грн та відсотки, нараховані за цей період.

За первісний період, встановлений у п. 1.2. Договору (29 днів), сторонами погоджено застосування Дисконтної процентної ставки в розмірі 1,63% від суми кредиту за кожен день користування (п. 1.3. Договору).

Відповідно до Графіку розрахунків (Додаток № 1 до Договору), який є його невід`ємною частиною, сторони чітко зафіксували, що граничний розмір процентів за цей правомірний період становить 5105,16 грн, а загальна сума, яка підлягала поверненню в межах строку дії договору, складала 15 905,16 грн (10 800,00 грн тіла кредиту + 5105,16 грн дисконтних відсотків).

Оскільки відповідач протягом листопада-грудня 2020 року здійснив два добровільні платежі на загальну суму 11 095,00 грн, а правомірні відсотки згідно з Графіком становлять 5105,16 грн, решта внесених коштів у розмірі 5989,84 грн (11 095,00 - 5 105,16) підлягає зарахуванню в рахунок погашення основного боргу (тіла кредиту).

Таким чином, залишок заборгованості за тілом кредиту становить: 10 800,00 грн - 5989,84 грн = 4 810,16 грн.

Щодо умов пунктів 1.4 та 1.5 Кредитного договору про скасування Дисконтної ставки та перерахунок заборгованості за Базовою процентною ставкою (1,70% на день) за весь період користування кредитом у разі його не продовження у строк, суд зазначає наступне.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом як плату за користування коштами (ст. 1048 ЦК України) припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування (в даному випадку після 29 днів). Після закінчення цього строку позичальник не отримує від кредитора відповідного блага, а тому легітимні очікування кредитора обмежені сумою процентів, погоджених у Графіку розрахунків (Додаток №1), яка становить 5 105,16 грн.

Будь-які подальші щоденні нарахування, які здійснювалися первісним кредитором та його правонаступником ТОВ «Таліон Плюс» у період прострочення з 23.12.2020 року по 06.02.2021 року за базовою ставкою у розмірі 151,21 грн щодня, відповідно до п. 4.3 самого Кредитного договору визначені сторонами як проценти в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України, тобто є заходами відповідальності за порушення зобов`язання.

Позивач обґрунтовує такі нарахування посиланням на п. 4.3 договору, зазначаючи, що дані суми є «процентами за користування грошовими коштами у розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України».

Суд критично оцінює вказані доводи та зазначає, що кредитодавець фактично ототожнив відсотки за користування кредитними коштами з відсотками, які підлягають сплаті боржником за прострочення виконання зобов`язання (мірою цивільно-правової відповідальності), що суперечить вимогам чинного законодавства.

Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 та від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом обмежене строком кредитування і повністю припиняється після спливу визначеного договором строку. Твердження про те, що проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватися поденно до моменту повного фактичного повернення коштів, свідчать про помилкове розуміння правової природи процентів. Сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору (ст. 627 ЦК України) домовитись про зміну правової природи нарахувань, обходити імперативні обмеження закону та штучно продовжувати нарахування високих договірних процентів під виглядом статті 625 ЦК України.

В охоронних правовідносинах (після спливу строку договору) права та інтереси позивача забезпечені виключно нормою ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення грошового зобов`язання (стягнення інфляційних втрат та 3% річних, якщо інший розмір річних процентів не встановлений законом або договором).

Проте, поденне нарахування відсотків не може вважатися правомірною платою у розумінні ст. 625 ЦК України.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що ТОВ «Юніт Капітал» просить суд стягнути з відповідача заборгованість, яка за своєю структурою та способом обчислення сформована як «договірні проценти за користування кредитом» поза межами строку кредитування. Самостійних вимог про стягнення з відповідача грошових коштів, розрахованих на підставі охоронної норми ч. 2 ст. 625 ЦК України (у виді законних 3% річних або чітко визначених договірних річних відсотків за прострочення), позовна заява не містить, а суд не може виходити за межі заявлених позовних вимог.

Враховуючи викладене, нараховані позивачем та попередніми кредиторами відсотки поза межами строку кредитування є безпідставними та стягненню не підлягають.

За таких обставин, єдиним правомірним та істотним зобов`язанням відповідача за договором є повернення тіла кредиту в розмірі 10 800,00 грн та дисконтних відсотків у розмірі 5 105,16 грн.

З урахуванням фактично сплачених Відповідачем коштів у розмірі 11 095,00 грн, залишок невиконаних зобов`язань становить 4 810,16 грн.

Будь-які інші донараховані позивачем проценти за Базовою ставкою 1,70% поза межами 29-денного строку кредитування стягненню не підлягають через припинення права кредитора на їх нарахування після 18.11.2020 року.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «Юніт Капітал» підлягають частковому задоволенню в розмірі залишку фактичного тіла кредиту, а саме в сумі 4810,16грн. У задоволенні решти позовних вимог (в частині стягнення інших накручених процентів) слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги ТОВ «Юніт Капітал» підлягають задоволенню частково, то відповідно до ст. 141 ЦПК України, розмір сплаченого позивачем судового збору при зверненні до суду з цим позовом підлягає стягненню з відповідачки на його користь пропорційно задоволеним вимогам, а саме в розмірі 665,31 грн. (2422,40 х 27,46 % : 100 % = 665,31).

Пунктом 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У ч. 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Позивач надав до суду договір про надання правничої допомоги № 05/06/25-01 від 05.06.2025 року, з якого вбачається, що ТОВ «Юніт Капітал» уклало з адвокатським бюро «Тараненко та Партнери» договір про надання правничої допомоги.

На підтвердження розміру понесених витрат на надання правової допомоги, також надано акт прийому-передачі наданих послуг, згідно з яким адвокатське бюро «Тараненко та Партнери» надано юридичну допомогу ТОВ «Юніт Капітал» наступного характеру: складання позовної заяви ТОВ «Юніт Капітал» (2 год.) - 5000,00 грн., вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з позичальника (2 год.) - 1000,00 грн., підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором № 347450338 від 20.10.2020 року (1 год.) - 500,00 грн., підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором № 347450338 від 20.10.2020 (1 год.) - 500,00 грн.. Загальна сума, що підлягає оплаті позивачем на користь адвокатського бюро «Тараненко та Партнери» становить 7000,00 грн..

Проаналізувавши виконаний опис робіт, суд вважає, що такі види правових послуг, як вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з позичальника не передбачено вимогами закону, як передумова для звернення до суду - не є окремими процесуальними діями, а є діями, що направлені на досягнення одного результату, яким в даному випадку є складання позовної заяви.

Зокрема, Верховний Суд у пунктах 48-49 додаткової постанови від 08.04.2021 у справі № 922/2321/20 виклав правовий висновок, за яким зазначені окремо у Акті надання правової допомоги послуги адвоката зі здійснення аналізу нормативного матеріалу, консультації, пошук і вивчення судової практики в аналогічних справах, публікацій науковців, коментарів спеціалістів охоплюються послугою зі здійснення підготовки відзивів на касаційні скарги; правова позиція боржника викладена у відзивах на касаційні скарги вже була сформована до касаційного розгляду справи, а доказів додаткового комплексного та усестороннього вивчення юридичної природи спірних правовідносин не надано та з матеріалів справи не вбачається.

Суд вважає, що цей правовий висновок у повній мірі застосовний до цієї цивільної справи, з огляду на що вищевказані послуги, надані адвокатським бюро «Тараненко та Партнери», не відповідають критерію «неминучості», охоплені за своєю суттю іншою послугою, а тому не підлягають розподілу.

Отже, суд виходячи з критерію реальності послуг за надання правової допомоги та розумності її розміру за конкретних обставин справи вважає, що справедливою та реальною сумою, яка може бути сплачена позивачем, виходячи з наданих цін за підготовку (складання) позовної заяви є 5000 грн. 00 коп.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких належать і витрати на правничу допомогу), покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу згідно з договором про надання правничої допомоги № 05/06/25-01 від 05.06.2025 року пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (27,46%), а саме на суму 1373,24 грн. (5000 * 27,4648 % : 100%).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 279, 354 ЦПК України, ст. ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (місцезнаходження: 01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, 4-А, офіс 10, код ЄДРПОУ: 43541163) заборгованість за кредитним договором № 347450338 від 20.10.2020 року в розмірі 4 810 (чотири тисячі вісімсот десять) гривень 16 коп.

Стягнути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (місцезнаходження: 01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, 4-А, офіс 10, код ЄДРПОУ: 43541163) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 31 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 373 (одна тисяча триста сімдесят три) гривні 24 коп., а разом 2 038 (дві тисячі тридцять вісім) гривень 55 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.В. Середа