Рішення № 136850126, 25.05.2026, Городищенський районний суд Черкаської області

ГОРОДИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 691/1322/25

провадження № 2/691/338/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 рокум. Городище

Городищенський районний суд Черкаської області у складі: головуючого судді Подороги Л.В., за участю секретаря судових засідань Гергель М.В., в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

ТОВ «Діджи Фінанс» звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 100042684 від 07.06.2021 у розмірі 25125 грн. 64 коп., судовий збір у сумі 2422 грн. 40 коп. та витрати на правничу допомогу в сумі 5000 грн.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що 07.06.2021 ОСОБА_1 на офіційному веб-сайті ТОВ «Мілоан» подав заявку на отримання кредиту № 100042684. ТОВ «Мілоан» направило ОСОБА_1 електронне повідомлення з одноразовим ідентифікатором, при введені якого останній підтверджує прийняття умов кредитного договору. Таким чином було укладено електронний договір про надання споживчого кредиту № 100042684, за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Мілоан, відповідно до якого ОСОБА_1 перераховано кредитні кошти на картковий рахунок у сумі 5500 грн.

30.09.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено договір відступлення прав вимоги № 09Т, за умовами якого ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором у сумі 25125 грн. 64 коп., що складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 5335 грн. 00 коп., заборгованості по відсотках у сумі 18745 грн. 64 коп. та заборгованості за комісійною винагородою у сумі 1045 грн.

Всупереч умов договору, відповідач не виконав свого зобов`язання та не здійснив погашення заборгованості за кредитним договором, у зв`язку з чим позивач вимушений звернутися до суду.

Відповідно до норм ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, за наявними у справі матеріалами.

Про час і місце розгляду справи відповідач ОСОБА_1 повідомлений належним чином, шляхом направлення поштової кореспонденції за встановленим місцем реєстрації відповідача, що підтверджується реєстром відправки поштових повідомлень.

Будь-якого роду клопотань від відповідача не надходило.

Оскільки відповідач не подав відзив на позовну заяву, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Ознайомившись із матеріалами справи суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Частиною 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За правилами з ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Судом установлено, що 07.06.2021 ОСОБА_1 склавши анкету-заяву на кредит № 100042684, надав особисті відомості та ознайомився з умовами кредитування у ТОВ «Мілоан», уклав договір про споживчий кредит № 100042684, за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ, за умовами якого, отримав кредит у сумі 5500 грн. на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника.

За умовами п. 1.3, 1.4 договору кредит надається строком на 21 день з 07.06.2021, із кінцевим терміном повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 28.06.2021.

Відповідно до п. 1.5 договору орієнтовна загальна вартість кредиту складає 9432 грн. 50 коп.

Комісія за надання кредиту у сумі 1045 грн. нараховується за ставкою 19.00 % відсотків від суми кредиту одноразово.

Проценти за користування кредитом у сумі 2887 грн. 50 коп. нараховуються за ставкою 2.50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Відповідно до п. 2.1 договору, кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

Згідно п. 6.1 договору, кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційної системі Товариства та доступний через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток.

Розмір загальної вартості кредиту 9432 грн. 50 коп. також вказано у додатку № 1 до договору про споживчий кредит № 100042684 від 07.06.2021 - графік платежів та додатку № 2 до договору - паспорт споживчого кредиту.

Згідно наданого позивачем платіжного доручення № 28477918 від 07.06.2021, ТОВ «Мілоан» перерахувало ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 5500 грн.

30.09.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено договір факторингу № 09Т, за умовами якого ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право грошової вимоги за портфелем заборгованості до боржників, зазначених у реєстрі боржників.

За умовами п. 5.1.3 договору, право вимоги до ТОВ «Діджи Фінанс» переходить не пізніше 10 банківських днів, з моменту надходження коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Мілоан».

На підтвердження переходу права грошової вимоги позивач надав витяг із реєстру боржників та платіжні інструкції про сплату ТОВ «Діджи Фінанс» грошових коштів на користь ТОВ «Мілоан» за договором відступлення прав вимоги № 09Т від 30.09.2021.

Згідно наданого ТОВ «Мілоан» розрахунку заборгованості, ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором у сумі 25125 грн. 64 коп., що складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 5335 грн. 00 коп., заборгованості за відсотками у сумі 18745 грн. 64 коп. та заборгованості за комісійними винагородами у сумі 1045 грн.

Як неодноразово зазначено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, постанові Верховного Суду від 15.03.2023 у справі № 300/438/18, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Із викладеного вбачається, що протягом дії договірних відносин, розмір і порядок отримання процентів установлюється договором, протягом дії якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до умов договору. А після закінчення дії договору, у випадку наявності невиконаного зобов`язання, у кредитора виникає право вимоги відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду в Постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 зауважила, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за користування кредитом, так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконання боржником зобов`язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування, грошове зобов`язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість у будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника.

Однак, як зазначалося вище, за умовами кредитного договору ОСОБА_1 взяв на себе обов`язок за весь час кредитування повернути тіло кредиту в сумі 5500 грн., проценти в сумі 2887 грн. 50 коп. та комісію сумі 1045 грн.

Як вбачається з відомості про щоденні нарахування, складеної ТОВ «Мілоан», на виконання умов договору ОСОБА_1 було сплачено 165 грн. тіла кредиту, 613 грн. процентів, 165 грн. комісії.

Тому заборгованість відповідача складає 5500-165=5335 грн. тіла кредиту, 2887,5-613=2274,5 грн. процентів та 1045-165=880 грн. комісії, а всього 8489,5 грн.

При цьому за договором факторингу можуть бути передані лише ті права і обов`язки, які існували на час передачі такого права.

Щодо судових витрат.

Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, відносяться витрати, у тому числі, на професійну правничу допомогу.

Позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 5000 грн., надавши договір про надання правової допомоги № 01-05/05 від 05.05.2025, додаткову угоду № 711 до договору, акт надання послуг № 711 до договору.

При цьому суд враховує, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи, чи були вони фактично понесені, та оцінювати їх необхідність, що узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, провадження № 12- І71гс19).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У постановах Верховного Суду від 02.10.2019 у справі №211/3113/16-ц та від 06.11.2020 у справі № 760/11145/18 зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Аналогічні висновки викладені й у постановах Верховного Суду від 12.10.2022 у справі № 456/456/20, від 01.11.2022 у справі № 757/24445/21-ц.

Дослідивши надані докази витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує, що позовна заява є нескладною, стосується стягнення заборгованості лише за одним кредитним договором, основна частина позовної заяви складає цитування чинного законодавства та є ідентичною для такої категорії позовних заяв, тому значного часу на вивчення чинного законодавства і судової практики та підготовку позовної заяви адвокату не потребується. Участі в судових засіданнях адвокат не приймав.

На підставі чого суд приходить до висновку, що витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 грн. є явно завищеними та не співмірними витратам фактично наданої правничої допомоги, а тому вважає, що витрати на правничу допомогу мають складати 3000 грн., оскільки саме така сума буде відповідати критерію розумності, справедливості та виконаної адвокатом роботи.

Разом із цим суд враховує, що позивачем початково заявлена явно завищена сума витрат на правничу допомогу з метою завищення таких витрат у разі часткового задоволення позову, а тому витрати на правничу допомогу слід розраховувати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, виходячи з визначеної судом співмірної суми 3000 грн.

Тому сума витрат на правничу допомогу, яка підлягає стягненню на користь позивача складає 3000*8489,5/25125,64=1013,68 грн.

Також стягненню з відповідача підлягає судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог: 2422,4х8489,5/25125,64=818,49 грн.

Керуючись ст. 5, 6, 12, 13, 14, 81, 141, 258, 259, 263, 265, 273 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», код ЄДРПОУ 42649746, заборгованість за договором про споживчий кредит № 100042684 від 07.06.2021 у сумі 8489 (вісім тисяч чотириста вісімдесят дев`ять) грн. 50 коп., витрати на правничу допомогу в сумі 1013 (одна тисяча тринадцять) грн. 68 коп. та судовий збір у сумі 818 (вісімсот вісімнадцять) грн. 49 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, воно може бути оскаржене в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду в 30-ти денний строк, з дня проголошення рішення. У даному разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом 30 днів, з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Л. В. Подорога