Рішення № 136849824, 25.05.2026, Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №559/4494/25

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2026 року м.Дубровиця

Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді: Оборонової І.В.,

за участю секретаря: Волкодав А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» Олексій Поляков звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 та просить стягнути з нього на користь позивача заборгованість за кредитним договором №00-9871184 від 24 липня 2024 року в загальному розмірі 12836,40 грн. Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24 липня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №00-9871184, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит на суму 6555,00 грн, а відповідач зобов`язався повернути отримані кредитні кошти, сплатити проценти за користування кредитом та інші передбачені договором платежі у строки та на умовах, визначених договором.

Позивач зазначає, що кредитний договір було укладено в електронній формі шляхом використання інформаційно-телекомунікаційної системи первісного кредитора та підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав, надавши відповідачу кредитні кошти шляхом безготівкового перерахування на банківську платіжну картку, зазначену відповідачем при укладенні договору.

У подальшому, 20 січня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» було укладено договір факторингу №20012025-МК/Ейс, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив позивачу право грошової вимоги до боржників, у тому числі право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №00-9871184 від 24 липня 2024 року.

Позивач вказує, що відповідач належним чином свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, у зв`язку з чим допустив прострочення виконання грошового зобов`язання. Станом на 01 жовтня 2025 року заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором становить 12836,40 грн, яка складається з: 6555,00 грн - простроченої заборгованості за сумою кредиту; 6281,40 грн - простроченої заборгованості за процентами; 0,00 грн - заборгованості за штрафними санкціями.

Представник позивача у позовній заяві просив розглянути справу без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання, про що свідчить розміщене оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (а.с. 69), у судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Відповідно до частини одинадцятої статті 128 ЦПК України, відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Згідно з частиною другою статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши докази по справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтею 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Судом встановлено, що 24 липня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №00-9871184.

Відповідно до п.1.1 кредитного договору кредитодавець надає позичальнику кредит у національній валюті у формі кредитної лінії на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію, а також виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Згідно з п.1.2 кредитного договору сума кредитної лінії складає 5700,00 грн.

Відповідно до п.1.3 кредитного договору строк дії кредитної лінії становить 360 календарних днів, а позичальник зобов`язаний повернути суму кредиту кредитодавцю в останній день строку кредитування.

Згідно з п.1.4 кредитного договору позичальник зобов`язаний сплачувати проценти у періодичну дату оплати процентів та надалі у визначеній договором періодичності протягом строку кредитування.

Відповідно до п.1.5 кредитного договору тип процентної ставки є фіксованим.

Згідно з п.1.5.1 кредитного договору стандартна процентна ставка складає 1,45 відсотка від суми кредиту за кожний день користування кредитом.

Відповідно до п.1.5.2 кредитного договору знижена процентна ставка становить 1 відсоток від суми кредиту за кожний день користування кредитом та застосовується за умови належного виконання позичальником визначених договором умов.

Згідно з п.1.5.3 кредитного договору у разі нездійснення позичальником платежу не пізніше наступного дня за першою періодичною датою оплати процентів право користування зниженою процентною ставкою втрачається, а проценти підлягають нарахуванню за стандартною процентною ставкою.

Відповідно до п.1.6 кредитного договору кредитодавець одноразово нараховує комісію за надання кредиту у розмірі 15 відсотків від суми кредиту, що складає 855,00 грн, яку позичальник зобов`язаний сплатити на умовах, визначених договором.

Згідно з п.п.1.7.1, 1.7.2 кредитного договору денна процентна ставка за договором визначається залежно від застосування стандартної або зниженої процентної ставки та розраховується у процентах з використанням формул, наведених у договорі.

Відповідно до п.п.1.8, 1.8.1 кредитного договору орієнтовна реальна річна процентна ставка визначена окремо за стандартною процентною ставкою та з урахуванням періоду користування кредитом за зниженою процентною ставкою.

Згідно з п.2.1 кредитного договору кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок із використанням реквізитів платіжної картки, зазначених позичальником під час оформлення кредиту.

Відповідно до п.2.2 кредитного договору позичальник зобов`язується повернути суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом, комісію та інші платежі у строки і на умовах, передбачених договором.

Таким чином, із наведених умов договору вбачається, що сторони погодили суму кредитної лінії, строк користування кредитом, порядок повернення кредиту, періодичність сплати процентів, фіксований тип процентної ставки, розмір стандартної та зниженої процентних ставок, порядок втрати права на знижену процентну ставку, безготівковий спосіб надання кредиту, а також комісію за надання кредиту у розмірі 855,00 грн.

Із паспорта споживчого кредиту вбачається, що до укладення кредитного договору відповідачу була надана інформація про основні умови кредитування, необхідна для прийняття ним усвідомленого рішення щодо отримання кредиту, у тому числі про найменування кредитодавця, найменування кредитного продукту, мету отримання кредиту, суму кредиту, строк кредитування, спосіб та строк надання кредиту, процентну ставку, тип процентної ставки, реальну річну процентну ставку, орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, кількість і розмір платежів, наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання, наявність додаткових платежів та інші істотні умови кредитування.

Із паспорта споживчого кредиту також вбачається, що кредитні кошти становили 5700,00 грн, строк користування кредитом визначався 360 календарних днів, а за надання кредиту передбачався платіж у сумі 855,00 грн. Тому зазначена у матеріалах справи заборгованість за сумою кредиту у розмірі 6555,00 грн охоплює суму кредитної лінії, яка підлягала безготівковому перерахуванню відповідачу, та погоджену сторонами комісію за надання кредиту.

Паспорт споживчого кредиту у сукупності з кредитним договором підтверджує, що відповідач до укладення договору мав можливість ознайомитися з умовами кредитування, розміром платежів, строками їх внесення, загальною вартістю кредиту та наслідками невиконання договору.

Судом також досліджено анкету-заяву позичальника. Із вказаного документа вбачається, що під час оформлення кредиту до інформаційно-комунікаційної системи первісного кредитора були внесені дані, необхідні для ідентифікації позичальника, оформлення кредитної заявки, визначення умов кредитування та зазначення реквізитів платіжної картки, на яку мали бути перераховані кредитні кошти.

Наявність анкети-заяви позичальника узгоджується з кредитним договором і паспортом споживчого кредиту та підтверджує послідовність дій, спрямованих на отримання кредиту: заповнення заявки, надання відомостей, необхідних для ідентифікації особи, зазначення платіжного інструменту для перерахування коштів, погодження умов кредитування та подальше підписання договору в електронній формі.

З довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» про ідентифікацію вбачається, що відповідач був ідентифікований первісним кредитором під час укладення кредитного договору №00-9871184 від 24 липня 2024 року, а акцепт умов договору здійснив із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, направленим на номер мобільного телефону, зазначений під час оформлення кредиту. Зазначені відомості узгоджуються з іншими матеріалами кредитної справи та підтверджують проходження відповідачем процедури електронної ідентифікації і підписання кредитного договору в електронній формі.

Оцінюючи належність та допустимість доказів укладення кредитного договору, суд виходить з того, що такий договір було укладено в електронній формі, а тому факт його укладення має встановлюватися з урахуванням положень Цивільного кодексу України та Закону України «Про електронну комерцію».

За змістом статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій, у тому числі електронній формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин першої та третьої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а використання електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом.

Згідно з частиною другою статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

За змістом статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір є домовленістю двох або більше сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформленою в електронній формі, а електронний підпис одноразовим ідентифікатором є даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до частин третьої, шостої, восьмої та дванадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти та прийняття такої пропозиції другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції у порядку, визначеному законом. Електронний договір, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронного правочину є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Введення відповідачем одноразового ідентифікатора з метою підписання кредитного договору є дією, що відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» та умов самого договору прирівнюється до підписання договору власноручним підписом у письмовій формі. Тому суд приходить до висновку, що кредитний договір №00-9871184 від 24 липня 2024 року був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» та відповідачем належним чином, у письмовій електронній формі, з дотриманням вимог цивільного законодавства та Закону України «Про електронну комерцію».

Подібні правові висновки щодо електронної форми договору викладено Верховним Судом у постановах від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20, від 20 червня 2022 року у справі №757/40396/20, від 04 грудня 2023 року у справі №212/10457/21, у яких суд касаційної інстанції виходив з того, що електронний договір, укладений шляхом використання одноразового ідентифікатора, за умови підтвердження відповідної ідентифікації особи та прийняття нею умов договору, є належним способом укладення договору у письмовій формі.

Факт перерахування кредитних коштів підтверджується відомостями Акціонерного товариства «Акцент-Банк», з яких вбачається, що 24 липня 2024 року на платіжну картку, пов`язану з відповідачем, було зараховано кошти у сумі 5700,00 грн.

Таким чином, кредитний договір, паспорт споживчого кредиту, анкета-заява позичальника, довідка про ідентифікацію, відомості Акціонерного товариства «Акцент-Банк» та рух коштів по рахунку у своїй сукупності підтверджують як факт укладення відповідачем кредитного договору №00-9871184 від 24 липня 2024 року в електронній формі, так і факт фактичного отримання ним кредитних коштів у сумі 5700,00 грн.

Водночас після отримання кредитних коштів у відповідача виник зустрічний обов`язок виконати умови кредитного договору, тобто повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, комісію за надання кредиту та інші платежі, передбачені договором, у визначений договором строк.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа, тобто кредитодавець, зобов`язується надати грошові кошти, тобто кредит, позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику, тобто грошові кошти у такій самій сумі, у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона, тобто боржник, зобов`язана вчинити на користь другої сторони, тобто кредитора, певну дію, зокрема передати майно, сплатити гроші тощо, або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання.

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач у встановлений договором строк кредитну заборгованість не погасив, проценти за користування кредитом у повному обсязі не сплатив, доказів належного виконання договору, повного або часткового погашення заборгованості, оспорення договору чи розрахунку заборгованості суду не надав.

Із виписки з особового рахунку за кредитним договором №00-9871184 від 24 липня 2024 року вбачається, що станом на 01 жовтня 2025 року за відповідачем обліковується заборгованість у загальному розмірі 12836,40 грн, яка складається з: 6555,00 грн - простроченої заборгованості за сумою кредиту; 6281,40 грн - простроченої заборгованості за процентами; 0,00 грн - заборгованості за штрафними санкціями.

Суд враховує, що розрахунок заборгованості відповідає змісту заявлених позовних вимог, узгоджується з умовами кредитного договору щодо суми кредитної лінії, комісії за надання кредиту, платності користування кредитом та порядку нарахування процентів. Відповідачем контррозрахунку заборгованості не подано, доказів неправильності нарахування процентів, сплати боргу чи припинення зобов`язання іншим способом суду не надано.

Судом також встановлено, що після укладення кредитного договору та виникнення у відповідача грошового зобов`язання відбулася заміна кредитора у зобов`язанні.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу одна сторона передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи. Предметом договору факторингу може бути як наявна грошова вимога, строк платежу за якою настав, так і майбутня грошова вимога.

Судом досліджено договір факторингу №20012025-МК/Ейс від 20 січня 2025 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», акт приймання-передачі реєстру боржників, витяг з реєстру боржників, а також платіжні документи щодо виконання умов договору факторингу.

З аналізу договору факторингу, акта приймання-передачі реєстру боржників та витягу з реєстру боржників убачається, що право вимоги за кредитним договором №00-9871184 від 24 липня 2024 року було включено до переліку прав вимоги, які передавалися новому кредитору. Витяг з реєстру боржників містить дані, які дозволяють ідентифікувати саме спірне кредитне зобов`язання, зокрема номер кредитного договору, дату його укладення та розмір заборгованості, право вимоги за якою передано Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс».

Надані позивачем договір факторингу №20012025-МК/Ейс від 20 січня 2025 року, акт приймання-передачі реєстру боржників та витяг з реєстру боржників у своїй сукупності підтверджують факт переходу до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» права вимоги за кредитним договором №00-9871184 від 24 липня 2024 року.

Суд звертає увагу, що реєстр боржників у таких правовідносинах має значення документа, який конкретизує передані права вимоги, оскільки саме у ньому визначається перелік боржників, кредитні договори, за якими передаються права вимоги, та розмір заборгованості за відповідними договорами. Тому наявність у витягу з реєстру боржників відомостей щодо кредитного договору №00-9871184 від 24 липня 2024 року підтверджує, що спірне право вимоги було предметом відступлення та перейшло до нового кредитора.

Доказів того, що договір факторингу №20012025-МК/Ейс від 20 січня 2025 року визнаний недійсним, розірваний, припинений або що право вимоги за кредитним договором №00-9871184 від 24 липня 2024 року не перейшло до позивача, матеріали справи не містять. Відповідачем таких доказів суду також не подано.

За таких обставин суд приходить до висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» є належним позивачем у даній справі, оскільки саме до нього перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №00-9871184 від 24 липня 2024 року, а тому позивач має право вимагати від відповідача виконання грошового зобов`язання, у тому числі повернення суми основного боргу та сплати нарахованих процентів.

Отримання відповідачем кредитних коштів, зарахування їх на банківську картку, зазначену при укладенні договору, використання при укладенні договору контактного засобу зв`язку, який узгоджується з банківськими даними, а також відсутність доказів повернення цих коштів або заперечень щодо факту укладення договору додатково підтверджують реальність спірних правовідносин та наявність у відповідача обов`язку виконати грошове зобов`язання.

Крім того, на час розгляду справи кредитний договір №00-9871184 від 24 липня 2024 року, за яким відповідач отримав кредитні кошти, є чинним та недійсним у судовому порядку не визнавався. Доказів того, що відповідач оспорював цей договір, заявляв вимоги про визнання його недійсним, заперечував факт отримання кредитних коштів або повідомляв кредитора про несанкціоноване укладення договору від його імені, матеріали справи не містять.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що відповідач уклав кредитний договір в електронній формі, отримав кредитні кошти, однак належним чином свої зобов`язання за договором не виконав, кредитну заборгованість та проценти за користування кредитом у передбачений договором строк не сплатив, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість перед кредитором.

За відсутності доказів, які б спростовували подані позивачем розрахунки заборгованості, суд не має підстав піддавати їх сумніву. Також відповідачем не надано доказів на підтвердження належного виконання умов договору, повернення кредиту, сплати процентів, відсутності заборгованості, оспорення кредитного договору, оспорення договору факторингу або погашення боргу перед первісним чи новим кредитором.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованості за кредитним договором №00-9871184 від 24 липня 2024 року в загальному розмірі 12836,40 грн, яка складається з 6555,00 грн простроченої заборгованості за сумою кредиту та 6281,40 грн простроченої заборгованості за процентами, є обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами і підлягають задоволенню.

Що стосується заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн, суд виходить з такого.

Відповідно до статей 133, 137 та 141 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема витрат на професійну правничу допомогу, які за результатами розгляду справи підлягають розподілу між сторонами з урахуванням їх зв`язку з розглядом справи, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 зазначено, що склад і розмір витрат на правничу допомогу входять до предмета доказування у справі та мають бути підтверджені належними і допустимими доказами. Аналогічний підхід щодо необхідності врахування критеріїв реальності, необхідності та розумності витрат викладено у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited проти України».

У матеріалах справи наявний договір про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» та Адвокатським бюро «Соломко та партнери», яким визначено предмет правничої допомоги, обсяг та види адвокатських послуг, порядок їх надання, а також умови та порядок оплати. Додатковою угодою до договору уточнено, що правнича допомога надається саме у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором №00-9871184 від 24 липня 2024 року.

На виконання умов договору складено акт приймання-передачі наданих послуг №20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року, з якого вбачається, що виконавцем були надані правові та юридичні послуги, пов`язані зі складанням позовної заяви, визначенням матеріалів справи, підготовкою адвокатських запитів і клопотань щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів на рахунок відповідача. Загальна вартість таких послуг визначена сторонами у сумі 7000,00 грн.

Матеріали справи також містять копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката Соломка Олексія Володимировича, що підтверджує його повноваження на надання професійної правничої допомоги відповідно до вимог Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Наведені докази у своїй сукупності є належними, допустимими та взаємоузгодженими, підтверджують факт надання професійної правничої допомоги, а також її зв`язок із розглядом даної справи.

Разом з тим, вирішуючи питання про розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з відповідача, суд враховує не лише факт їх документального підтвердження, але й критерії співмірності, розумності та необхідності таких витрат. Суд бере до уваги, що дана справа є типовою за характером спірних правовідносин, не потребувала формування нової або складної правової позиції, значного обсягу додаткових процесуальних дій чи тривалого судового розгляду, а заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу є значною у співвідношенні до ціни позову.

Крім того, суд враховує ціну позову, характер спору, обсяг фактично наданих послуг, типовість підготовлених процесуальних документів, відсутність необхідності у тривалому судовому розгляді та те, що справа не містить складних фактичних або правових питань, які б об`єктивно вимагали значного обсягу часу адвоката.

Аналізуючи докази, надані позивачем на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, їх відповідність критерію реальності адвокатських послуг та співмірності складності справи, враховуючи характер спору, обсяг фактично наданих послуг, витрачений адвокатом час, а також принцип розумності та пропорційності судових витрат, суд приходить до висновку, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 7000,00 грн є завищеним і не відповідає критерію співмірності. За таких обставин суд вважає, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу частково, а саме у розмірі 3500,00 грн, а у задоволенні вимоги про стягнення решти витрат на правничу допомогу у розмірі 3500,00 грн слід відмовити.

Крім того, матеріалами справи підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 2422,40 грн за подання позовної заяви, який відповідно до статті 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача у разі задоволення позову.

Відповідно до частин першої та другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову, на відповідача.

Враховуючи вищенаведене, у відповідності до статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути 2422,40 грн судового збору та 3500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 15, 16, 204, 205, 207, 509, 512, 514, 516, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 626, 628, 629, 638, 639, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055, 1056-1, 1077, 1078 Цивільного кодексу України, статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», статтями 4, 5, 13, 76, 81, 89, 133, 137, 141, 247, 258-259, 263-265, 273, 280-284, 287-289, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором №00-9871184 від 24 липня 2024 року в розмірі 12836,40 грн (дванадцять тисяч вісімсот тридцять шість гривень 40 копійок), яка складається з: 6555,00 грн - простроченої заборгованості за сумою кредиту та 6281,40 грн - простроченої заборгованості за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3500,00 грн (три тисячі п`ятсот гривень).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто Дубровицьким районним судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи, згідно п. 4 ч. 5 ст.265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», місцезнаходження: вул. Алматинська, буд. 8, офіс 310а, м. Київ, код ЄДРПОУ 42986956.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , паспорт громадянина України у форсі ID-картки № НОМЕР_2 .

Суддя: підпис.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Суддя Дубровицького

районного суду

Рівненської області Оборонова І.В.