Ухвала суду № 136849175, 25.05.2026, Яготинський районний суд Київської області

Яготинський районний суд Київської області

Справа № 382/2788/25

Провадження № 2-п/382/7/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 року м. Яготин

Суддя Яготинського районного суду Київської області Нарольський М. М., перевіривши матеріали справи № 382/2788/25 заяву ОСОБА_1 в особі представника адвоката Висоцького Сергія Олександровича про перегляд заочного рішення від 26.02.2026 року у цивільній справі за позовом ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

18 травня 2026 року через систему "Електронний суд" до Яготинського районного суду Київської області звернувся представник ОСОБА_1 адвокат Висоцький С. О. з заявою про перегляд заочного рішення від 26.02.2026 року у цивільній справі за позовом ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відповідно до якої просив поновити строк на подання заяви про перегляд заочного рішення, скасувати заочне рішення та призначити до розгляду. Заява мотивована тим, що 26.02.2026 року Яготинським районним судом Київської області було ухвалено заочне рішення у справі № 381/2788/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яким позовні вимоги задоволено та стягнуто заборгованість за кредитним договором № 548291008 від 17.07.2023 у сумі 37788,24 гривень, 2000 гривень витрат на професійну правничу допомогу та судовий збір у сумі 2 422,40 гривень. Представник заявника зазначає, що про наявність такого судового рішення ОСОБА_2 дізнався з ЄДРСР 26 квітня 2026 року, поштою рішення на свою адресу проживання не отримував. Відповідач не погоджується із даним заочним рішенням, вважає його необґрунтованим та прийнятим без належного сповіщення відповідача про відкриття провадження у справі, а також про дату, час та місце розгляду справи. В той же час, в матеріалах справи також відсутні відомості та докази, на підставі яких доказів працівниками АТ «Укрпошта» зроблений висновок, про відсутність адресата за вказаною адресою. Відомості про повідомлення адресата у відповідності вищезазначених Правил, щодо знаходження у відділенні поштового зв`язку поштового відправлення з поміткою «Судова повістка», тощо - відсутні. З огляду на зазначене, відсутні підстави вважати що відповідач був обізнаний про звернення позивача до суду та свідомо не отримував судових повісток та ігнорував виклик до суду. Як вже зазначалось, копія заочного рішення судом в порушення вимог ст. 272, 283 ЦПК України, не направлялась Відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Про існування рішення та його зміст відповідачу стало відомо з ЄДРСР 26.04.2026 року та в цей день укладено договір про надання правової (правничої) допомоги з адвокатом, оскільки відповідач не є спеціалістом в галузі права. Доступ до справи в електронну кабінеті ЄСІТС адвокат отримав 27.04.2026 року, після чого зміг ознайомитись з матеріалами справи в повному обсязі, що забезпечило можливість підготовки та подання мотивованої та обґрунтованої заяви про перегляд заочного рішення. Дана заява подається протягом 20-денного строку від дня, коли відповідач дізнався про заочне судове рішення (з врахуванням того, що останній день строку припадає на вихідний й в зв`язку з цим строк спливає у перший робочий день) Відтак, 20-денний строк на подання заяви про перегляд заочного рішення пропущений з поважних причин, що не залежали від волі відповідача, та має бути поновлений.

Згідно ч. 2 ст. 286 ЦПК України заява про перегляд заочного рішення повинна бути розглянута протягом п`ятнадцяти днів з дня її надходження.

Ознайомившись із заявою та доданими до неї документами, суддя приходить наступних висновків.

Статтею 284 ЦПК України передбачено, що заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

26.02.2026 року заочним рішенням Яготинського районного суду Київської області позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІТ КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено, стягнуто 37788,24 грн заборгованості, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором; судовий збір у сумі 2 422,40 гривень; 2000 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Із матеріалів справи вбачається, що судові повістки направлялися за зареєстрованим місцем проживання відповідача, а саме за адресою АДРЕСА_1 , від нього повернулися конверти з відміткою "адресат відсутній" (а. с. 122, 132), крім цього, судом розміщувалось оголошення про виклик відповідача на офіційному сайті суду (а. с. 118, 131).

Також суд звертає окрему увагу, що саме ця адреса зазначена представником заявника (відповідача) у заяві про перегляд заочного рішення.

Заочне рішення, про перегляд якого звернувся представник відповідача адвокат Висоцький С. О. ухвалене судом 26.02.2026 року, заява про його перегляд подана відповідачем майже через три місяці - 18.05.2026 року. Крім цього, суд звертає увагу, що як зазначає сторона заявника, що про наявність такого судового рішення " ОСОБА_2 дізнався" з ЄДРСР 26 квітня 2026 року, поштою рішення на свою адресу проживання не отримував, при цьому, яке відношення до справи має ОСОБА_2 суду невідомо. Також, суд зазначає, що ОСОБА_1 уклав договір із адвокатом Висоцьким С. О. 26.04.2026 року, проте лише 18.05.2026 року представник заявника звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення.

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи рішення від 26.02.2026 року було направлено ОСОБА_1 03.03.2026 року, а 30.03.2026 року повернувся конверт з відміткою "адресат відсутній" (а. с. 149).

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (частини третя, четверта статті 284 ЦПК України).

Отже, законодавець встановив темпоральні обмеження для реалізації відповідачем права на перегляд заочного рішення.

Наслідки пропуску процесуальних строків на вчинення процесуальних дій передбачені у статті 126 ЦПК України. Відповідно до частини першої цієї статті із закінченням встановленого законом або судом строку втрачається право на вчинення процесуальних дій. Таке право втрачається в силу закону, тому не потребує додаткового визнання судом. Суд лише констатує пропуск процесуального строку та відсутність поважних причин для його поновлення, якщо була подана заява про поновлення такого строку.

Окремо ЦПК України встановлює наслідки подання документів після закінчення процесуальних строків. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, суд зобов`язаний залишити без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (частина друга статті 126 ЦПК України).

За загальним правилом пропуск процесуальних строків має наслідком втрату права на вчинення процесуальної дії, а для суду настає обов`язок застосувати передбачені ЦПК України наслідки подання документів після закінчення процесуальних строків. Під залишенням документів без розгляду треба розуміти відмову суду давати правову оцінку поданому з пропуском строку документу. Отже, перевірка судом дотримання процесуальних строків при поданні процесуальних звернень учасниками процесу відбувається ex officio.

Як виснувала Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 12 червня 2024 року у справі № 756/11081/20 (провадження № 14-25цс24) , що зміст статей 284, 286, 287 ЦПК України не дає підстав для висновку, що у цих нормах міститься інакший порядок дій суду, ніж той, що встановлений у статтях 126, 127 цього Кодексу.

Тлумачення статей 286, 287 ЦПК України в сукупності із частиною першою статті 288 ЦПК України дає підстави для висновку, що в разі, коли відповідач не довів наявність поважних причин неявки в судове засідання та неподання відзиву, а також не подав доказів по суті справи, суд залишає заяву про перегляд заочного рішення без задоволення.

Для застосування повноважень, передбачених у частині третій статті 287 ЦПК України, суд звертає увагу, по-перше, на подання доказів по суті справи, які потенційно можуть змінити висновки по суті спору, викладені в заочному рішенні, та, по-друге, звертає увагу на існування і доведеність поважних причин, через які відповідач не зміг з`явитися на судове засідання, а також подати відзив, у зв`язку із чим і було ухвалене заочне рішення.

Тобто суд зобов`язаний перевірити дотримання відповідачем вимог статей 284, 285 ЦПК України, зокрема в частині строку подання заяви про перегляд заочного рішення, до прийняття такої заяви до розгляду. Суд не наділений правом, оминувши процесуальну дію щодо встановлення дотримання або порушення заявником строків звернення до суду, перейти до розгляду заяви по суті. Тому правила частини третьої статті 287 ЦПК України щодо повноважень місцевого суду не можуть застосуватися в ситуації, коли відсутні підстави для розгляду заяви про перегляд заочного рішення по суті, та, відповідно, не можуть бути підставою для залишення такої заяви без задоволення.

Водночас відсутність у главі 11 «Заочний розгляд справи» розділу III «Позовне провадження» ЦПК України прямої вказівки на ті повноваження суду, які мають бути ним реалізовані у разі пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, дає підстави для висновку про те, що відповідно до загальних положень ЦПК України про наслідки пропуску процесуальних строків (частина друга статті 126 ЦПК України) така заява має бути залишена без розгляду.

Можливість застосування статті 126 ЦПК України до процедури заочного розгляду справи не суперечить і частині другій статті 281 цього Кодексу, за змістом якої розгляд справи і ухвалення рішення проводиться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

Підсумовуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду констатувала, що інститут процесуальних строків є наскрізним та міжгалузевим інститутом процесуального права, а положення глави 6 «Процесуальні строки» розділу І «Загальні положення» ЦПК України застосовуються до всіх видів проваджень, на всіх стадіях цивільного судочинства, а також поширюються на процедури заочного розгляду цивільних справ, крім випадків, коли відповідними главами встановлені спеціальні правила.

Так само мають бути застосовані й загальні положення ЦПК України щодо подання та розгляду клопотань про поновлення процесуальних строків, якщо відповідною главою, присвяченою заочному розгляду, це питання прямо не врегульовано. Отже, якщо відповідач подає клопотання про поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, суд повинен застосувати загальні положення ЦПК України, а саме статтю 127 цього Кодексу, у якій вказано, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

У вказаній Постанові Велика Палата Верховного Суду констатує, що відповідно до загальних положень ЦПК України про наслідки пропуску процесуальних строків (частина друга статті 126 ЦПК України) заява про перегляд заочного рішення, подана з пропуском установленого законом строку, за відсутності підстав для його поновлення, підлягає залишенню без розгляду.

Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок про те, що оцінка поважності причин пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення належить до компетенції місцевого суду, до якого подана така заява. Наслідком пропуску строку для подання заяви про перегляд заочного рішення за умови відсутності поважних причин для його поновлення, є залишення такої заяви без розгляду на підставі частини другої статті 126 ЦПК України, а не без задоволення.

З урахуванням мотивів, викладених у цій постанові, Велика Палата Верховного Суду, відступаючи від висновків, сформульованих у її постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16 (провадження № 14-74цс21), наводить такі висновки щодо застосування положень статей 126, 127 ЦПК України в сукупності зі статтями 284, 286, 287 цього Кодексу:

- передбачені частиною третьою статті 287 ЦПК України повноваження суду першої інстанції стосуються саме суті заяви про перегляд заочного рішення (зокрема, подання чи неподання відповідачем доказів по суті справи і доказів поважності неявки в судове засідання, на якому було ухвалене заочне рішення) і не застосовуються у ситуації пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення;

- оцінка поважності причин пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та наявності підстав для його поновлення належить до компетенції місцевого суду, до якого подана така заява. Наслідком пропуску строку для подання заяви про перегляд заочного рішення за умови відсутності поважних причин для його поновлення є залишення такої заяви без розгляду на підставі частини другої статті 126 ЦПК України, а не залишення її без задоволення.

З матеріалів справи вбачається, що заочне рішення ухвалено судом 26.02.2026 року. Судом двічі направлялися на адресу відповідача ( яка до того ж співпадає з тією адресою, яка зазначена її представником і на час звернення до суду з цією заявою і підтверджується довідкою про місце реєстрації) судові виклики та повідомлення, а також ухвала суду, які поверталися з відміткою пошти про невручення (адресат відсутній).

Проте, із заявою про перегляд заочного рішення ОСОБА_1 в особі свого представника звернувся лише через три місяці після його проголошення - 18.05.2026 року, тобто з пропуском установленого двадцяти денного строку, що визначено у статті 284 ЦПК України.

Вирішуючи питання можливості поновлення встановленого законом строку звернення до суду з огляду на наведені заявником обставини поважності пропуску такого строку, суд приходить до наступного висновку.

Як вбачається із заяви, на обґрунтування клопотання про поновлення процесуального строку заявник посилається на те, що про наявність такого рішення " ОСОБА_2 " (натомість відповідачем є Вітер І. П.) дізнавсяз ЄДРСР 26.04.2026 року.

Крім вищевказаного, суд зазначає, що рішення по суті спору ухвалено та підписано судом 26.02.2026 року, надіслано до ЄДРСР 26.02.2026 року (в день ухвалення та підписання), зареєстровано в ЄДРСР 12.02.2026, забезпечено надання загального доступу 02.03.2026. Крім цього, до заяви додано ордер про надання правничої допомогу датований 27.04.2026 року, при цьому жодним чином не обґрунтовано подання до суду заяви лише 18.05.2026 року, тобто зі сплином трьох тижнів з моменту видачі ордера.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, розглядається без повідомлення учасників справи.

У ст. 127 ЦПК України не визначено конкретного переліку причин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення процесуального строку. Однак суд, керуючись верховенством права та основними засадами судочинства, повинен надати оцінку наведеним особою, яка подала таку заяву, обставинам на предмет поважності причин та чи не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з урахуванням балансу суспільного та приватного інтересу.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. Причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими доказами.

Отже, вирішення питання про поновлення процесуального строку належить до дискреційних повноважень суду, і у кожній конкретній справі суд має ґрунтовно перевіряти, чи є обставини, на які посилається заявник, такими, що свідчать про наявність поважних причин для поновлення строку.

Частиною 1 ст. 44 ЦПК України встановлено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

У своїх рішеннях ЄСПЛ також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Практика ЄСПЛ також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням процесуальних строків (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

Відповідно до правової позиції, яка міститься у рішенні ЄСПЛ у справі «Каракуць проти України», будь-яке порушення права доступу до суду відсутнє, якщо особа не виявила належної зацікавленості у розгляді його справи. ЄСПЛ у рішенні у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» ЄСПЛ вказав на те, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що його безпосередньо стосуються, утримуватися від використання методів, які пов`язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Вирішуючи питання про поновлення або продовження процесуальних строків, суд має враховувати зміст заяви (клопотання) учасника та вчинених ним дій, уникаючи як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (постанова Верховного Суду від 03.12.2018 року у справі № 904/5995/16).

Відтак, з огляду на викладені вище обставини, не доведено, що він не мав об`єктивної можливості у встановлений строк подати відповідну заяву, до того ж жодного належного доказу на їх підтвердження суду не надано взагалі.

Разом з тим, на осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Під добросовісністю треба розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 року у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем строк звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення пропущено з підстав, які не можно визнати об`єктивними та поважними, оскільки ним не наведено обґрунтувань та не надано доказів існування об`єктивно непереборних обставин, що унеможливлювали звернення до суду у строки визначені законом.

За таких обстави суд дійшов висновку про відсутність поважних причин, що об`єктивно перешкоджали відповідачу звернутися до суд із заявою про перегляд заочного рішення у визначений процесуальним законом строк, а тому установивши відсутність поважних причин пропуску строку як підстави для його поновлення, суд доходить до висновку про відмову у задоволенні відповідного клопотання та залишення заяви представника відповідача про перегляд заочного рішення без розгляду на підставі статті 126 ЦПК України.

Статтею 126 ЦПК України встановлено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Керуючись ст. ст. 126, 127, 253, 260, 261, 284, 353 ЦПК України -

ПОСТАНОВИВ :

У задоволенні клопотання про поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення відмовити.

Заяву ОСОБА_1 в особі представника адвоката Висоцького С. О. про перегляд заочного рішення від 26.02.2026 року у цивільній справі за позовом ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду ухвали в апеляційному порядку, якщо її не скасовано.

Суддя М. М. Нарольський