Постанова № 13684909, 25.01.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2011 р. № 2а-11719/10/1370

12 год. 01 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Качур Р.П.

За участю секретаря судового засідання Подібки М. З.

представника відповідача Сольвара О. М. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Львіввугілля»в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Лісова»до Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області про визнання нечинним податкового повідомлення рішення, -

ВСТАНОВИВ:

9 грудня 2010 року Державне підприємство «Львіввугілля»в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Лісова» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області про визнання нечинним податкового повідомлення рішення №0010321501/0 від 23.11.2010 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що нарахування штрафних (фінансових) санкцій є незаконним, а оскаржуване податкове повідомленням - рішення підлягає скасуванню, оскільки Шахта «Лісова»є лише відокремленим підрозділом Державного підприємства «Львіввугілля», а відтак не має необхідного для юридичної особи ступеня майнової відокремленості. Доходи, отримані в результаті господарської діяльності шахти акумулюються і належать Державному підприємству «Львіввугілля», яке в подальшому може надавати їх відокремленому підрозділу та забезпечує своєчасну сплату податкових та інших відрахувань.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав суду заяву про розгляд справи за відсутності представника на підставі наявних у справі документів.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю з підстав, що позивач самостійно нараховує податки та інші загальнообовязкові платежі, крім ПДВ та податку на прибуток. Крім цього, позивач має право здійснювати операції за поточними рахунками в установах банків, має круглу печатку, кутовий штамп та бланки зі своїми реквізитами, веде касові операції, що свідчить про податкову самостійність позивача.

Суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній доказів, відповідно до ст. 71 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи в їх сукупності, суд встановив наступні факти та правовідносини.

Відокремлений підрозділ «Шахта «Лісова»державного підприємства «Львіввугілля»зареєстроване 12.03.2003 р. Сокольською районною державною адміністрацією Львівської області, про що свідчить Довідка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 326 від 31.07.2006 року. Позивач взятий на облік Державною податковою інспекцією у Сокальському районі Львівської області 27.03.2003 року за № 344, згідно довідки про взяття на облік платника податків № 7 від 25.01.2011 року

08.11.2010 року ДПІ у Сокальському районі Львівської області проведено перевірку дотримання позивачем вимог п.п. 5.3.1. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за період з 20.08.2007 року по 29.10.2010 року, про що складено акт № 900/150/26359891.

Проведеною перевіркою встановлено, що підприємство позивача в порушення п.п. 5.3.1. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування»сплатило суму податкових зобовязань за платежем збір за спеціальне користування водними ресурсами, збір за забруднення навколишнього природного середовища та збір за користування надрами для видобування корисних копалин із затримкою що є більшою 90 календарних днів.

23.11.2010 ДПІ у Сокальському районі Львівської області, на підставі акта перевірки № 900/150/26359891 від 08.11.2010 року, прийнято податкове повідомлення рішення № 0010321501/0 форми «Ш», згідно якого позивачу встановлено порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання за платежем плата за користування надрами загальнодержавного значення, передбаченого п.п. 5.3.1. п. 5.3. ст. 5 та на підставі п.п. 17.1.7. п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»зобовязано сплатити штрафу розмірі 50% в сумі 123,49 грн.

29.11.2010 року за вхідним № 31/94 позивачем отримано оскаржуване податкове повідомлення рішення згідно штампу на копії супровідного листа № 17375/10/15-216/4239 від 23.11.2010 року.

Приймаючи рішення, суд виходив з наступного.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Згідно п. 1.1. ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платники податків - юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.

Згідно п. 5.1. ст. 5 цього ж Закону, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Згідно п.п. 5.3.1. п. 5.3. ст. 5 цього ж Закону, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно п.п. 17.1.7. п. 17.1. ст. 17 цього ж Закону, У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у п.п. 17.1.1 - 17.1.6 цього пункту, чи ні.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Судом не враховуються пояснення позивача щодо неправомірності прийнятого податкового повідомлення рішення з підстав, що позивач не є юридичною особою, а ДП «Львіввугілля»централізовано забезпечує сплату податків та інших відрахувань, що підтверджується копіями АВІЗО № 2162 від 20.08.2010 року, № 2281 від 31.08.2010 року, оскільки платниками податків, крім інших, є відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.

Пунктом 1.15 Положення про шахту «Лісова»Державного підприємства «Львіввугілля»передбачено, що згідно з чинним законодавством Підрозділ самостійно нараховує та сплачує податки та інші загальнообовязкові платежі, крім податку на додану вартість.

Із поданих представником відповідача копії податкового розрахунку з платежів за користування надрами для видобування корисних копалин за 2009 рік та копії зворотного боку облікової картки платника станом на 31.12.2010 року вбачається, що позивач самостійно здійснював нарахування та сплату податків і зборів (обовязкових платежів).

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобовязані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що позивачем не зроблено.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, з врахуванням ст. 162 КАС України, позовні вимоги Державного підприємства «Львіввугілля»в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Лісова»про визнання нечинним податкового повідомлення рішення № 0010321501/0 від 23.11.2010 року задоволенню не підлягають, оскільки судом встановлено порушення позивачем вимог п.п. 5.3.1. п. 5.3. ст. 5, п.п. 17.1.7. п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Згідно ч. 2 ст. 94 КАС України, судові витрати по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю

Постанова суду набирає законної сили у порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Повний текст постанови складено та підписано 31 січня 2011 року.

Суддя Качур Р.П.