Рішення № 136849043, 26.05.2026, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/964/26

Провадження 2-1304/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2026 року Обухівський районний суд Київської області в складі: головуючої судді Висоцької Г.В., за участю секретаря судових засідань Куник О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному провадженні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулось до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» обґрунтовує тим, що 09.11.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та відповідачем був укладений кредитний договір № 3174350, відповідно до якого відповідач отримав 15000,00 грн. на умовах, визначених договором, позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом на умовах та в терміни, визначені договором. Договір укладено у електронній формі.

ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, надало відповідачу кредит. Відповідач належним чином умови кредитного договору не виконав.

Між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладений Договір відступлення прав вимоги № ККАУ-26052021 від 26.05.2021, відповідно до якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Авентус Україна», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №3174350 від 09.11.2020.

Розмір заборгованості відповідача становить 49200,00 грн., з яких:

- заборгованість за тілом кредиту 15000,00 грн.;

- заборгованість за процентами 34200,00 грн.

Вказує на проведення заходів досудового врегулювання спору - відповідачу було надіслано письмову претензію про погашення кредитної заборгованості.

Тому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 3174350 від 09.11.2020 у сумі 49200,00 грн., судовий збір у сумі 2662,40 грн. та 8000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Ухвалою судді від 23.02.2026 року відкрито провадження по справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час розгляду справи повідомлений належним чином, в поданому до суду клопотанні просив слухати справу у його відсутність та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином шляхом направлення судової повістки про виклик до суду поштовим відправленням про день та час розгляду справи. Про причину неявки суд не повідомив, заяв, клопотань та відзиву до суду не надіслав.

Разом із тим, відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши надані позивачем письмові докази, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 76 ЦПК України визначено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 09.11.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту №3174350, відповідно до умов якого Відповідачу було надано грошові кошти у розмірі 15000,00 грн. на умовах визначених кредитним договором, а Позичальник зобов`язався повернути кредит та проценти за користування кредитом на умовах та в терміни, що визначений Договором.

Сторони погодили істотні умови договору, зокрема суму кредиту: 15000,00 грн., загальний строк кредитування: 30 днів (п.1.4). Знижена процентна ставка 1,81% в день від суми кредиту, застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього Договору (без пролонгації), якщо в цей строк Споживач здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом перших трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку. Стандартна процента ставка 1,90% в день від суми кредиту, застосовується: - у межах строку надання кредиту, зазначеного у п.1.4 цього Договору, якщо Споживач не виконав умови зазначені в п.1.5.1 Договору для застосування зниженої процентної ставки; та у межах нового строку, якщо відбулося продовження строку користування кредитом відповідно до п.4.1.- 4.6 цього Договору.

Загальні витрати позичальника за зниженою ставкою: 23122,50 грн., за стандартною ставкою 23550,00 грн.

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало Відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору.

Однак, Відповідач не виконав належним чином умов кредитного договору

Відповідно до договору відступлення прав вимоги № ККАУ-26052021 від 26.05.2021 року, укладеного між ТОВ «Авентус Україна» (кредитор) та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (новий кредитор), кредитор відступає новому кредитору за плату, а новий кредитор приймає належні кредитору права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними в Реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Факт укладення кредитного договору, а також досягнення згоди щодо його істотних умов відповідачем не заперечується.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання, а в ч.1 ст. 625 ЦК України зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Вказаним Договором про споживчий кредит позичальник зобов`язався повернути отримані грошові кошти та сплатити проценти за їх користування.

Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

ОСОБА_1 усунувся від виконання передбачених договором обов`язків та отримані кредитні кошти не повернув, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитом та відсотками.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсягах і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 204 ЦК України визначено презумпцію правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Пунктом 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України визначено способом захисту цивільних прав та інтересів може бути примусове виконання обов`язку в натурі.

Тому суд погоджується з вимогою про стягнення заборгованості за сумою кредиту у розмірі 15000,00 грн.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості за відсотками на суму 34200,00 грн. суд зазначає наступне.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

У разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст.1050ЦК України строк повернення неохопленої попередніми періодами заборгованості за кредитним договором вважається таким, що настав, а право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Такого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18).

Відповідно Кредитного договору № 3181439 від 11.11.2020, кредит надавався строком на 30 днів із фіксованою відсотковою ставкою за користування кредитом 1,90 % за добу.

Таким чином, суд враховує, що відсотки за користування кредитом нараховуються протягом строку дії кредитного договору або до моменту зміни сторонами строку повернення кредиту в повному обсязі згідно положень ч. 2 ст. 1050 ЦК України, що відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Згідно п. 2.3 Договору позики позичальник має право на продовження/повернення кредиту на таких самих умовах, на певну кількість днів, доступну у пропозиції, відповідно до розділу 6 Правил, для чого позичальник має вчинити передбачені вказаним розділом дії, у т.ч. сплатити комісію за продовження кредиту та певну частку заборгованості по кредиту.

Проте, надані матеріали не свідчать, що позичальник після завершення строку кредиту вчиняв відповідні дії для його продовження, зокрема, сплачував відповідну комісію та/або частку заборгованості.

Поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).

Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.

Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Оскільки строк дії договору кредиту, укладеного сторонами 09.11.2020 визначено у 30 днів (дата повернення 09.12.2020) та не було продовжено, так як відповідні докази у матеріалах справи відсутні, тому суд приходить до висновку про закінчення строку цього договору кредиту. В межах строку дії договору, тобто до 09.12.2020 відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві позику і сплачувати проценти згідно Графіку розрахунків (строк, на який надано кредит - 30 днів). Починаючи з 09.11.2020 відповідач мав обов`язок незалежно від пред`явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її щомісячними платежами.

Таким чином припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене суд вважає, що у цьому випадку до стягнення підлягають відсотки за користування позикою у межах строку дії Договору позики та наводить власний розрахунок таких відсотків.

Сума отриманого кредиту: 15000,00 грн., строк дії договору: 30 днів, відсотки за користування кредитом: 1,90% на добу. Відтак сума відсотків, що підлягає до стягнення становить 8550,00 грн. (15000х1,90%х30 днів = 8550,00).

На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково у сумі 23550,00 грн., що включають 15000,00 грн. заборгованості за кредитом, та 8550,00 грн. заборгованості за відсотками.

Щодо розподілу судових витрат слід зазначити наступне.

Згідно положень ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги щодо стягнення заборгованості задоволено частково то відповідно до ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» слід стягнути сплачений за подання позовної заяви судовий збір пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 1277,95 грн.

Стороною позивача заявлено до відшкодування 8000,00 грн. витрат на професійну правову допомогу.

Відповідно до вимог ст. 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу відноситься до витрат пов`язаних з розглядом справи.

На підтвердження понесених витрат позивача на професійну правничу допомогу надано копію договору № 0107 про надання правової (правничої) допомоги від 01.07.2025, укладеного між позивачем та Адвокатським бюро «Апологет», предметом якого є надання правничої допомоги в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.

Згідно положень п. 2.3 даного договору вартість наданих послуг правничої допомоги за одну послугу складає 8000,00 грн. без ПДВ.

Додатком до даного договору є Акт № 1146 наданих послуг від 13.02.2026 де розмір послуги з правничої допомоги щодо боржника ОСОБА_1 за договором № 3174350 визначено у розмірі 8000,00 грн.

Згідно детального опису наданих послуг до акту № 0107 від 01.07.2025 до договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025 визначено перелік послуг щодо боржника ОСОБА_1 за договором № 3174350 та витрачений АО «Апологет» на надання послуг час.

Таким чином розмір витрат на правову допомогу є підтвердженим.

Відповідно до ч.4,5 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Оскільки позовні вимоги щодо стягнення заборгованості задоволено частково то, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» слід стягнути витрати на правову допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 3840,00 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 526, 527, 530, 551, 610, 626, 628, 629, 634, 638, 1049-1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 13, 77-78, 81, 89, 141, 263-265, 279 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за Кредитним договором №3174350 від 09.11.2020 року у розмірі 23550,00 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 1277,95 грн. та судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3840,00 грн., а всього 5117,95 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто Обухівським районним судом у випадку подання відповідачем відповідної заяви протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи якому повне заочне рішення не було йому вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя Г.В.Висоцька