Рішення № 136848708, 26.05.2026, Бородянський районний суд Київської області

Справа № 939/424/26

РІШЕННЯ

Іменем України

26 травня 2026 рокуселище Бородянка

Бородянський районний суд Київської області в складі: головуючого судді - Герасименко М.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 25 листопада 2023 року між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 103234643, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 4 000,00 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів і можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. ТОВ «Мілоан» умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит на визначену умовами договору суму. Відповідач умов договору не виконала. 26 березня 2024 року між ТОВ «Мілоан» і ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги № 106-МЛ/Т, за умовами якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором № 103234643 від 25 листопада 2023 року. Згідно витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги сума заборгованості відповідача становить 13 290,56 грн, з яких: 3 200,00 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту; 10 090,56 грн прострочена заборгованість за сумою відсотків. Враховуючи вказані обставини, просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 103234643 від 25 листопада 2023 року в розмірі 13 290,56 грн і судові витрати.

26 лютого 2026 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено провести розгляд справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами. Сторонам роз`яснено право подати до суду заяви по суті справи та встановлені строки для їх подання; відповідач відзив на позов суду не направила.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін від сторін до суду не надходили.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 25 листопада 2023 року між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 103234643, який підписаний електронним підписом позичальника з використанням одноразового ідентифікатора 955909, за умовами якого відповідачу було надано кредит у розмірі 4 000,00 грн, загальним строком кредитування 105 днів, який складається із пільгового та поточного періодів; пільговий період складає 15 днів і завершується 10 грудня 2023 року, поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду та закінчується датою остаточного погашення заборгованості 09 березня 2024 року. Пунктом 1.5. договору визначено, що загальні витрати позичальника за пільговий період складають 6,00 грн, загальні витрати позичальника за кредитом за весь строк кредитування складають 12 606,00 грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника за пільговий період становить 4 006,00 грн, а за весь строк кредитування 16 606,00 гривень. Згідно з умовами п. 1.5.2. 1.5.3. розмір процентів за користування кредитом протягом пільгового періоду становить 6,00 грн, які нараховуються за ставкою 0,01% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду; розмір процентів протягом поточного періоду становить 12 600,00 грн, які нараховуються за стандартною процентною ставкою 3,50% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду (а.с.11-16, 17-18, 19, 20).

З відомості про щоденні нарахування та погашення вбачається, що ОСОБА_1 сплатила грошові кошти за кредитним договором № 103234643 на користь ТОВ «Мілоан» у загальному розмірі 1 604,80 грн (а.с. 20 зворотній бік-21).

26 березня 2024 року між ТОВ «Мілоан» і ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги № 106-МЛ/Т, за умовами якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором № 103234643 від 25 листопада 2023 року (а.с.22 зворотній бік -32 зворотній бік).

Згідно витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги сума заборгованості відповідача становить 11 834,56 грн, з яких: 3 200,00 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту; 8 634,56 грн прострочена заборгованість за сумою відсотків (а.с. 32 зворотній бік).

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивач звернувся до ОСОБА_1 з претензією вих. № 23453581/5152 від 23 січня 2026 року про зобов`язання погасити заборгованість за кредитним договором (а.с. 33).

Проте, як вбачається із позовної заяви, така вимога відповідачем проігнорована.

Відповідно до виписки з особового рахунка за кредитним договором № 103234643 від 25 листопадам 2023 року, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» станом на 28 січня 2026 року включно становить 13 290,56 грн, і складається з: 3 200,00 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту; 10 090,56 грн прострочена заборгованість за сумою відсотків (а.с. 21 зворотній бік).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно з вимогами ст. 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст. 1047 ЦК України).

Законом України «Про електронну комерцію» встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За приписами ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 5 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Встановлені судом фактичні обставини у справі свідчать про те, що між сторонами договору досягнуто згоди щодо всіх істотних умов вказаного договору позики, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок , зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договорами або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Вказана норма була введена в дію на підставі Закону України від 22.11.2023 № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24.12.2023.

Пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Згідно з розрахунком заборгованості проценти за користування кредитними коштами нараховувалися відповідно до умов договору.

Однак, з урахуванням п. 17 Перехідних та Прикінцевих положень Закону України «Про споживче кредитування» кредитор мав право нараховувати відповідачу відсотки за користування кредитом: - за період з 25 листопада 2023 року до 10 грудня 2023 року у розмірі 0,01 %; - за період з 11 грудня 2024 року до 23 грудня 2023 року у розмірі 3,5%; - за період з 24 грудня 2023 року до 09 березня 2024 року в розмірі 2,5% в день.

Враховуючи вказані обставини, з відповідача підлягають до стягнення проценти за користування кредитними коштами в загальному розмірі 9 526,00 грн, з яких:

6,00 грн проценти за період з 25 листопада 2023 року до 10 грудня 2023 року включно (15 дні), які нараховані за зниженою процентною ставкою, визначеною у договорі у розмірі 0,01%;

1 820,00 грн проценти за період з 11 грудня 2023 року до 23 грудня 2023 року (13 дні), які нараховані за стандартною процентною ставкою, визначеною у договорі у розмірі 3,50%;

7 700,00 грн проценти за період з 24 грудня 2023 року до 09 березня 2021 року (77 дні), які нараховані відповідно до п. 17 Перехідних та Прикінцевих положень та ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» у розмірі 2,5% в день.

З розрахунку вбачається, що ОСОБА_1 сплатила в рахунок погашення заборгованості грошові кошти в загальному розмірі 1 604,80 гривень.

Таким чином, з огляду на зазначене, оскільки відповідач умови вказаного договору належним чином не виконувала, жодних заперечень щодо цього суду не надала, то суд вважає за необхідне, частково задовольняючи позовні вимоги, стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 103234643 від 25 листопада 2023 року в розмірі 11 921,20 грн (4 000,00 грн (тіло кредиту) + 9 526,00 грн (загальний розмір відсотків) 1 604,80 (кошти, сплачені відповідачем у рахунок погашення заборгованості за договором)).

Щодо вимог про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Водночас, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц.

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано копію договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року, копію акта № Д/15442 наданих послуг від 28 січня 2026 року і детального опису наданих послуг до вказаного договору від 28 січня 2026 року, згідно яких витрати понесені позивачем на правничу допомогу складають 8 000,00 гривень.

Однак, з огляду на складність справи та виконані адвокатом роботи, ціну позову, суд вважає, що заявлена до стягнення з відповідача на користь позивача сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн не відповідає критеріям розумності, справедливості та співмірності, а тому з огляду на зазначене вище та встановлені судом обставини, дійшов висновку про необхідність визначення витрат у розмірі 3 000,00 грн, що буде відповідати критеріям розумності, справедливості та співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Оскільки позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Кредит-Капітал» задоволено частково, то суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати за надання правничої допомоги в розмірі 2 691,00 грн (3 000,00 грн х 89,70 % : 100%).

Також, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування витрат по сплаті судового збору 2 388,09 грн, виходячи з розрахунку: 11 921,20 грн (розмір задоволених позовних вимог) * 2 662,40 грн (сума сплаченого судового збору) / 13 290,56 грн (розмір заявлених позовних вимог).

Керуючись ст. 10-13, 141, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, р/р НОМЕР_2 в АТ «Креді Агріколь Банк», МФО 300614) заборгованість за договором про споживчий кредит № 103234643 від 25 листопада 2023 року в розмірі 11 921 (одинадцять тисяч дев`ятсот двадцять одна) гривні 20 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на відшкодування витрат по сплаті судового збору 2 388 (дві тисячі триста вісімдесят вісім) гривень 09 копійок і витрати на правничу допомогу в розмірі 2 691 (дві тисячі шістсот дев`яносто одна) гривні.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 26 травня 2026 року.

СуддяМарина ГЕРАСИМЕНКО