Рішення № 136847785, 26.05.2026, Локачинський районний суд Волинської області

Справа № 154/551/26

Провадження № 2/931/227/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

26 травня 2026 року селище Локачі

Локачинський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Безп`ятко О.І.,

з участю секретаря судового засідання - Левчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

09 лютого 2026 року від позивача через систему «Електронний суд» надійшов до Володимирського міського суду Волинської області позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 12 лютого 2022 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено в електронній формі кредитний договір № 9951062, відоповідно до умов якого сума кредиту становить 15000 грн, проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду - 4350 грн, які нараховуються за ставкою 1% від фактичного залишку кредиту, проценти за користування кредитом протягом поточного переіоду - 45000 грн, які нараховуються за стандартною процентною ставкою 5% від фактичного залишку. 25 липня 2024 року було укладено договір №25-07/24, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі і за договором №9951062. Зазначає, що станом на сьогоднішній день заборгованість за договором відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв`язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість, яка становить 19350 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 15000 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 2850 грн, заборгованість за нарахованими процентами згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 0,00 грн, заборгованість за пенею та/або штрафами - 0,00 грн, заборгованість за комісіями - 1500 грн, інфляційні збитки - 0,00 грн, нараховані 3% річних - 0,00 грн.

Просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» заборгованість за кредитним договором №9951062 від 12 лютого 2022 року у розмірі 19350,00 грн, понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 9000,00 грн.

13 березня 2026 року дана справа надійшла до Локачинського районного суду Волинської області за підсудністю.

Ухвалою судді Локачинського районного суду Волинської області від 17 березня 2026 року відкрито провадження у даній справі, призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 15 квітня 2026 року.

Ухвалою Локачинського районного суду Волинської області від 15 квітня 2026 року розгляд справи відкладено на 07 квітня 2026 року у зв`язку з першою неявкою відповідача у судове засідання та на 26 травня 2026 року.

Представник позивача у судове засідання не з`явилася, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, що стверджується довідкою про доставку електронного документу (а.с. 76 на звороті). Одночасно у позовній заяві просить розгляд справи проводити за її відсутності, не заперечує щодо ухвалення заочного рішення (а.с. 7 на звороті).

Відповідач у судове засідання не з`явився також, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення судової повістки, яка повернулася до суду з відміткою «адресат відсутній» (а.с. 78). Про причини неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань, заяв, відзиву на позов від нього не надійшло.

Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 223 ЦПК України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Зі згоди позивача, а також за одночасного існування вищевказаних умов, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши та оцінивши представлені у справі докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 10 лютого 2022 року ОСОБА_1 уклав договір про споживчий кредит № 9951062 з ТОВ «Мілоан» шляхом подання анкети-заяви на кредит №9951062 в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений на веб-сайті товариства та підписаний одноразовим ідентифікатором R63192 (а.с. 19, 20-29).

Відповідно до умов даного договору кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредитні кошти шляхом переказу на картковий рахунок у сумі 15000 грн строком на 89 днів. Пільговий період складає 29 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 13.03.2022 року. Поточний період складає 60 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 12.05.2022 року.

Згідно п.п. 1.5.1 - 1.6. договору, комісія за надання кредиту становить 1500 грн, яка нараховується за ставкою 10,00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду становлять 4350 грн, які нараховуються за ставкою 1,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду. Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду становлять 45000 грн, які нараховуються за стандартною процентною ставкою 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду.

Відповідно до п. 2.3.1. позичальник має право неодноразово продовжувати та/або поновлювати пільговий період та збільшувати строк кредитування на таких саме умовах, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 правил. Для продовження/поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії передбачені цим п.2.3 договору та розділом 6 правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту (якщо передбачено). Можливі періоди продовження/поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування, максимальні ставки комісії за управління та обслуговування кредиту, що визначається як відсоток від поточного залишку кредиту: 3 дні - 3,00%, 7 днів -5,00%, 15 днів - 10,00%.

Згідно додатку №1 до договору - графіку платежів за договором про споживчий кредит № 9951062 від 12.02.2022 року, дата платежу - 12.05.2022, до сплати: сума кредиту за договором - 15000,00 грн, проценти за користування кредитом - 49350 грн, комісія за надання кредиту - 15000,00 грн, разом - 65850,00 грн (а.с. 23).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 11 цього Закону пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно з ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Частиною 12 ст. 11 Закону передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

За ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та ЗУ «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію").

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

З алгоритму укладення електронного кредитного договору слідує, що без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, який використовується позичальником як аналог власноручного підпису), без здійснення входу позичальником на веб-сайт за допомогою особистого кабінету кредитні договори між кредиторами та позичальником не було б укладено. Таким чином, електронний договір, підписаний електронним одноразовим ідентифікатором, вважається укладеним у письмовій формі з моменту його підписання, тобто ведення алфавітно-цифрової послідовності даних (пароль). Водночас такий договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди щодо істотних умов договору.

Укладення договору підтверджується довідкою про ідентифікацію ТОВ «Мілоан», згідно якої клієнт ОСОБА_1 , з яким укладено договір №9951062 від 12.02.2022 року, ідентифікований ТОВ «Мілоан». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): R63192, який відправлено 12.02.2022 року на номер телефону НОМЕР_1 (а.с. 30).

Отже, договір про споживчий кредит № 9951062 від 12 лютого 2022 року є укладеним з моменту його підписання електронним підписом з одноразовим ідентифікатором R63192, який був направлений на номер телефону позичальника, що підтверджує погодження сторонами усіх істотних умов такого договору.

На виконання умов договору 14 лютого 2022 року відповідачу було надано кредитні кошти в розмірі 15000 гривень шляхом перерахунку на його банківський рахунок НОМЕР_2 за допомогою системи LIQPAY, що підтверджується квитанцією АТ КБ «Приватбанк» (а.с. 31).

Таким чином, ТОВ «Мілоан» повністю виконало свої зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором.

Згідно відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором №9951062, сформованого ТОВ «Мілоан», вбачається, що в перший день кредитування (12.02.2022 року) позичальнику надано грошові кошти у сумі 15000 грн та нараховано 1500 грн комісії. Вподальшому протягом 16 днів з 13.02.2022 по 28.02.2022 здійснювалося нарахування процентів згідно п.1.5.2 договору (на пільгових умовах - 1,00% від фактичного залишку кредиту), а саме 150 грн в день на суму 2400 грн. 04.03.2022 року було застосовано сторно процентів, внаслідок чого суму нарахованих відсотків зменшено на 750 грн. Із 05.05.2022 по 12.05.2022 здійснювалося нарахування процентів згідно п.1.5.3 договору (за стандартною процентною ставкою), а саме 150 грн в день на суму 1200 грн. Таким чином, станом на 12 травня 2022 року заборгованість у ОСОБА_1 перед ТОВ «Мілоан» зі сплати кредиту становила 19350 грн, з яких 15000 грн - заборгованість за кредитом, 2850 грн - заборгованість за відсотками, 1500 грн - заборгованість за комісією (а.с. 32).

Правильність наданих товариством розрахунків заборгованості не спростована відповідачем в установленому законом порядку, вказаний розрахунок суд приймає до уваги як належний та допустимий доказ. У спростування зазначених представником позивача доводів відповідач будь яких доказів не надав.

Відповідно до ч. 1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України).

Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

25 липня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу № 25-07/2024, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступає за плату право грошової вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників (а.с. 33-37).

Згідно акту приймання-передачі реєстру боржників для друку до договору факторингу № 25-07/2024 від 25 липня 2024 року, ТОВ «Мілоан» передало, а ТОВ «Факторинг Партнерс» прийняло реєстр боржників до договору факторингу № 25-07/2024 від 25 липня 2024 року (а.с. 39, 41-43).

Із витягу з додатку №3 до договору факторингу №25-07/2024 від 25 липня 2024 року, залишок заборгованості у ОСОБА_1 на момент відступлення права вимоги за кредитним договором № 9951062 становив 19350 грн, з яких 15000 грн - заборгованість за кредитом, 2850 грн - заборгованість за відсотками, 1500 грн - заборгованість по комісії за надання кредиту (а.с. 40).

Отже, ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло право вимоги до ОСОБА_1 .

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 9951062 від 12.02.2022 року, сформованого ТОВ «Факторинг Партнерс» за період 25.07.2024 по 27.01.2026, у ОСОБА_1 залишок заборгованості зі сплати кредиту становить 19350 грн, з яких 15000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 2850 грн - заборгованість за відсотками, 1500 грн - заборгованість за комісією (а.с. 44).

Однак, заборгованість за договором про споживчий кредит так і не була сплачена відповідачем.

Надаючи оцінку фактичним обставинам справи, суд виходить з таких норм права.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Згідно з ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у тій самій кількості, того самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. У відповідності до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

ТОВ «Мілоан» надало ОСОБА_1 кредитні кошти шляхом безготівкового переказу на його картковий рахунок, що підтверджується квитанцією АТ КБ «ПриватБанк». Таким чином, кредитодавець свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а відповідач, в порушення положень кредитного договору та вимог ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, користуючись коштами наданими йому кредитором, не виконав своєчасно та у повному обсязі свої зобов`язання, передбачені умовами договору, на повернення отриманих коштів, також сплату комісії та відсотків за користування кредитом, у зв`язку із чим у нього утворилася заборгованість за вищезазначеним правочином.

Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, відповідач правом на подання відзиву не скористався.

З огляду на викладене, та враховуючи, що у судовому засіданні знайшов підтвердження факт утворення заборгованості у відповідача перед позивачем за кредитним договором, що суттєво порушує взяті на себе договірні зобов`язання, та невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором про споживчий кредит щодо повернення кредитних коштів, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення, а відтак, з відповідача на користь позивача належить стягнути заборгованість за договором про споживчий кредит № 9951062 від 12 лютого 2022 року у розмірі 19350 грн, з яких з яких 15000 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 2850 грн - сума заборгованості за відсотками, 1500 грн - сума заборгованості за комісією.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь ТОВ «Фінансова компанія «Факторинг Партнерс» витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

У відповідності до ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України)

Згідно з правилами пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Представником позивача до матеріалів справи долучено договір № 02-07/2024 про надання правової допомоги від 02 липня 2024 року укладений між ТОВ «Факторинг Партнерс» та адвокатським об`єднанням «Лігал ассістанс» (а.с. 51-52), прайс-лист надання послуг (а.с. 53-54), заявку на надання юридичної допомоги №2125 від 01.12.2025 року (а.с. 55), витяг з акту № 25 про надання юридичної допомоги від 31.12.2025 року (а.с. 56), з яких вбачається перелік наданих правових та юридичних послуг, кількість годин та вартість послуг, а саме: надання усної консультації, 2 год. - 3000 грн, складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду, 2 год. - 6000 грн, а всього 9000 грн.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року в справі №922/1964/21 також дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №742/2585/19.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат та визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, що за результатами розгляду цієї справи підлягає стягненню із відповідача на користь позивача, суд виходить з принципів співмірності, розумності судових витрат та враховує характер правовідносин, обсяг наданих адвокатом послуг позивачу, складність справи, яка визнана судом як незначної складності та розглядалась у спрощеному провадженні з викликом сторін, необхідність процесуальних дій сторони, реальність наданих адвокатських послуг, подання позивачем заяви про розгляд справи без участі представника позивача та незабезпечення явки представника у жодне із судових засідань, та вважає, що обґрунтованим є розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4000 грн.

Згідно із частиною першою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн.

На підставі ст. ст. 526, 614, 626, 628, 639, 1054, 1077 ЦК України, ст. ст. 3, 11, 12 ЗУ «Про електронну комерцію», керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 77-81, 141, 247, 263-265, 273, 280-282, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за договором про споживчий кредит № 9951062 від 12 лютого 2022 року в розмірі 19350 (дев`ятнадцять тисяч триста п`ятдесят) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі) грн

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», адреса місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, 6, офіс 521, код ЄДРПОУ 42640371;

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 .

Повний текст рішення складено 26 .05.2026 року.

Суддя Локачинського районного суду О.І. Безп`ятко