Рішення № 136847205, 26.05.2026, Кіцманський районний суд Чернівецької області

Справа № 713/3886/25

Провадження 2/718/360/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2026 р. м.Кіцмань Чернівецька область

Кіцманський районний суд Чернівецької області в складі: головуючої судді Масюк Л.О., секретаря судового засідання Харабара А.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТзОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» (м.Київ бульвар Вацлава Гавела, 4, 03124) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позову.

Представник ТзОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Обгрунтовуючи позовні вимоги посилається на те, що відповідно до укладеного Договору №4655886 про надання споживчого кредиту від 16.05.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 , відповідач отримав кредит у розмірі 29900 гривень, строком на 360 днів, шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ "КБ ПРИВАТ БАНК" зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,5 % від суми кредиту за кожен день користування (547,5% річних).

Зазначає, що кредитний договір був укладений в електронному вигляді за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи Первісного кредитора.

Вказує на те, що 24.12.2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» укладено Договір факторингу №24/12/24 від 24.12.2024 року, відповідно до умов якого право вимоги за Договором №4655886 про надання споживчого кредиту від 16.05.2024 року перейшло до ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС».

Посилається на те, що відповідач не повернув своєчасно суму кредиту та нараховані відсотки для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, відповідно до умов Кредитного договору. Таким чином, в порушення умов Кредитного договору, відповідач ОСОБА_1 зобов`язання за вказаним договором не виконав, у зв`язку з чим заборгованість за вказаним кредитним договором станом на 24.12.2024 року становить 144865,65 грн., та складається з: 29900 грн. заборгованість за кредитом; 100015,65 грн. заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п.1.4. Кредитного договору за ставкою 1,5% за кожен день користування кредитом (547,5% річних) за період з 16.05.2024 року по 24.12.2024 року (включно), 14950 грн. - заборгованість за штрафом відповідно до Кредитного договору.

Враховуючи наведене, просить позов задовольнити, стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» заборгованість за Договором №4655886 про надання споживчого кредиту від 16.05.2024 р. у розмірі 144865,65 гривень; а також судові витрати у розмірі 2422 гривень 40 коп. та 10 000 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу

Рух справи та позиція сторін.

Ухвалою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 23.03.2026 року відкрито провадження по справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін

Представник відповідача ОСОБА_1 , адвокат Кодрян Я.Д., скерувала на адресу суду відзив на позовну заяву в якому вказує на те, що ОСОБА_1 є інвалідом другої групи внаслідок тяжкого відкритого проникаючого черепно-мозкового поранення, мінно-вибухової травми (20.02.2024р.), забою головного мозку, перелому скроневої кістки ліворуч з потраплянням кісткових та металевих уламків в мозок, вираженого астеноневротичного синдрому та інших поранень і захворювань, пов`язаних із захистом Батьківщини, перебуваючи на військовій службі.

Відповідно до довідки ВЛК від 24.04.2025 року та свідоцтва про хворобу від 24.04.2025 внаслідок отриманої черепно-мозкового травми ОСОБА_1 визнаний непридатним до військової служби. ОСОБА_1 , через отриману черепно-мозкову травму самостійно себе не обслуговує, має обмеження здатності до орієнтації, пересування, трудової діяльності, що підтверджується рекомендаціями ІПР, наданими експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Згідно витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №439- ОС від 23 травня 2024 року ОСОБА_1 перебував на військовій службі 04 роки 4 місяці 24 дні, останнім днем проходження військової служби вважати 24 травня 2024 року; звільнений з військової служби за станом здоров`я у відставку наказом начальника прикордонного загону №391-ОС на підставі висновку ВЛК про непридатність до військової служби.

Зазначає, що з моменту отримання черепно-мозкової травми (20.02.2024 року) ОСОБА_1 взагалі не може контролювати свою поведінку, у нього постійно присутні нав`язливі думки, тривожність, пригнічений настій, порушення сну, головокружіння, сильні головні болі пульсуючого та стискаючого характеру, що істотно впливає на здатність ОСОБА_1 усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. ОСОБА_2 страждає на такий психічний розлад як ігрова залежність (лудоманія). Зокрема, ОСОБА_2 систематично грає азартні онлайн ігри, а також через мережу Інтернет отримує кредити, грошові кошти від яких витрачає на азартні ігри і тим ставить себе та членів його сім`ї у скрутне матеріальне становище. Переважно вся заробітна плата, бойові виплати у розмірі 100000 (сто тисяч) гривень, які ОСОБА_2 отримував перебуваючи на військовій службі, витрачалась ним для здійснення ставок в азартних онлайн іграх. Так, в період з 01.01.2024 по 23.09.2025 ним було витрачено 5544113,83 (п`ять мільйонів п`ятсот сорок чотири тисячі сто тринадцять) грн. 83 коп. При цьому, основну частину витрат становлять операції на онлайн казино favbet.ua.

Згідно виписки №141 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого за період з 09.12.2025 по 18.12.2025 у ОСОБА_1 наявний діагноз: інші органічні розлади особистості та поведінки внаслідок захворювання, травми та дисфункції головного мозку; наслідки перенесеної ЗЧМТ 20.02.2024 виражений астено-невротичний синдром, лікворно-динамічні порушення.

Враховуючи викладене, матір ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , звернулась з заявою до Кіцманського районного суду Чернівецької області про обмеження цивільної дієздатності свого сина, ОСОБА_2 (справа №718/2653/25).

Враховуючи зазначене, вважає, що слід враховувати, що між ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» та ОСОБА_1 укладено договір №4655886 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 16.05.2024 року після того як перебуваючи на військовій службі ОСОБА_1 отримав мінно-вибухову травму, тяжке відкрите проникаюче черепно-мозкове поранення, забій головного мозку та інші ураження головного мозку та був визнаним непридатним до військової служби, втратив контроль над своєю поведінкою, отримав обмеження здатності до орієнтації, пересування, трудової діяльності. Тому ОСОБА_1 , підписуючи спірний кредитний договір, очевидно не розумів несправедливі умови кредитування. Так, відповідно до умов спірного кредитного договору позичальнику надано кредит у розмірі 29900 грн., а заборгованість нарахована кредитодавцем у розмірі 144865,65 грн., що в п`ять разів перевищує суму наданого кредиту.

Щодо вимог про стягнення заборгованості за процентами вказує на те, що згідно п.11 ч.1 ст.1 Закону України "Про споживче кредитування" споживчий кредит (кредит) - це грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до ч.5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. Вказана норма була введена в дію на підставі Закон України від 22.11.2023 № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24.12.2023р. При цьому, згідно з пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону (яким власне і запроваджено обмеження максимального розміру денної процентної ставки) поширюється в тому числі і на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом. Разом з тим, спірний кредитний договір був укладений 16.05.2024 р., тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому денна процентна ставка у відповідності до чинного законодавства не могла перевищувати 1 %.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Вважає, що умови кредитного договору, які встановлюють денну проценту ставку у розмірі, що перевищує встановлений Законом України «Про споживче кредитування» гранично допустимий її розмір, є нікчемними у відповідній частині. Як вбачається з матеріалів позову спірним кредитним договором (п.1.4) передбачено процентну ставку за користуванням кредитом, яка становить 1,5 % від суми кредиту за кожен день користування.

Так, позивачем, враховуючи вказані умови спірного кредитного договору, нараховано проценти за користування кредитом за період 16.05.2024 року по 24.12.2024 року у сумі 100015,65 грн., застосовуючи денну процентну ставку у розмірі 1,5%, що суперечить вимогам Закону України «Про споживче кредитування», а тому проценти в договорі позики вважаються неузгодженими між сторонами.

За таких обставин, керуючись ч.1 ст.1048 ЦК, вважає, що проценти повинні бути нараховані на рівні облікової ставки НБУ за період з 16.05.2024 року по 24.12.2024 року, а саме: з 16.05.2024 року по 14.06.2024 року 13,5 % річних (29900 грн. х (13,5 / 100) х (29 / 366) = 319, 83 грн.; з 14.06.2024 року по 13.12.2024 року 13 % річних (29900 грн. х (13 / 100) х (182 / 366) = 1932, 88 грн.; з 13.12.2024 року по 24.12.2024 року 13,5% річних (29900 грн. х (13,5 / 100) х (11/ 365) = 121, 65 грн., що становить 2374,36 грн.

Щодо вимог про стягнення заборгованості за штрафом відповідно кредитного договору зазначає, що відповідно до Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 40 - 44, ст. 356) доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який неодноразово продовжувався, востаннє 03.02.2026 р. строком на 90 діб.

З урахуванням наведеного, представник відповідача вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за штрафом відповідно до кредитного договору суперечать наведеним положенням пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України та не підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат, то посилається на те, що відповідач ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи та відповідно до Закону України «Про судовий збір», звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Щодо заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн., то вважає такий розмір витрат завищеним та таким, що не відповідає критеріям розумності й співмірності.

Вказує, що дана категорія справ по своїй суті є нескладною та розглядається в порядку спрощеного провадження без виклику сторін. Фактичні обставини справи є типовими, правовідносини - чітко врегульованими нормами цивільного законодавства, практика в аналогічних спорах є стала й зрозуміла. У поданій позовній заяві не міститься складної аргументації або новел у правозастосуванні, які б потребували нестандартного підходу або значних інтелектуальних затрат. Більше того, позовна заява по даній категорії справ є шаблонною, аналогічні позовні заяви вже неодноразово подавались представником позивача по інших справах.

Враховуючи все вищенаведене, позовні вимоги визнає в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту в розмірі 29 900 грн. та процентів за користування кредитом, визначених на рівні облікової ставки Національного банку України, у сумі 2374,36 грн., а в решті позовних вимог просить відмовити.

Представник позивача ТзОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» Руденко К.В. скерував відповідь на відзив, у якій вказує на те, що відповідно до укладеного Договору №4655886 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 16.05.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 , останній отримав кредит у розмірі 29900 гривень, строком на 360 днів, шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ «КБ «ПРИВАТБАНК» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,5 % від суми кредиту за кожен день користування (547,5% річних).

Щодо застосування норм Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» вказує, що відповідно до положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Відповідач вважає, що він повинен бути звільнений від нарахованих відсотків за кредитним договором у зв`язку із тим, що Відповідача виключено з військового обліку з 24.05.2024р, а 24.04.2024р. призовною медичною комісією визнаний непридатним до військової служби із зняттям з обліку, тобто до дати отримання кредиту.

При цьому Міністерство оборони України у відповідь на запит Національного банку щодо застосування пункту 15 статті 14 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей надав наступне роз`яснення щодо надання пільги військовослужбовцям (а також їх дружинам (чоловікам)), які перебувають на інших видах військової служби. Відповідна пільга таким військовослужбовцям, які проходять службу за контрактом, надається лише за період їхньої безпосередньої участі у зазначених заходах в особливий період. Тому відповідна пільга має надаватися на підставі певного переліку документів та вважає, що пільги передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей не розповсюджуються на відповідача.

Щодо правомірності нарахування відсотків за Договором № 4655886 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 16.05.2024 року зазначає, що відповідно до п. 1.4. Кредитного договору Первісний кредитор нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі 1,5 % від суми кредиту за кожен день користування.

Відповідно до п. 1.2. Кредитного договору, Позивач зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Згідно п.п. 5.4.1. Кредитного договору, Позивач зобов`язаний у встановлений Договором строк повернути кредит та сплатити проценти за користування, штрафні санкції (у разі наявності) та інші платежі, передбачені Договором.

У зв`язку з порушеннями зобов`язань заборгованість за Кредитним договором станом на 24.12.2024 року становить 144865,65 гривень, яка складається з: - 29900,00 грн. заборгованість за кредитом; - 100015,65 грн. заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п. 1.4. Кредитного договору за ставкою 1,5 % за кожен день користування кредитом (547,5% річних) за період з 16.05.2024 року по 24.12.2024 року (включно); - 14950 грн. заборгованість за штрафом відповідно до Кредитного договору.

Враховуючи наведене, просить позов задовольнити.

Згідно положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд вважає, що можливо розглянути справу за відсутності сторін, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, з урахуванням того, що сторони повідомлені про розгляд справи належним чином у встановленому законом порядку.

Вивчивши матеріали справи, розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно дослідивши і оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зважає на наступне.

Положеннями ст. 4 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положень ст.ст.12,13,81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Досліджені судом докази та застосовані норми права.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного Договору №4655886 про надання споживчого кредиту від 16.05.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 , відповідач отримав кредит у розмірі 29900 гривень, строком на 360 днів, шляхом переказу на її платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ "КБ ПРИВАТ БАНК" зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,5 % від суми кредиту за кожен день користування (547,5% річних). Кредитний договір був укладений в електронному вигляді за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи Первісного кредитора (а.с.15-25).

Згідно паспорту споживчого кредиту ТОВ «Лінеура Україна» надало кредит ОСОБА_1 у сумі 29900 гривень, строк кредитування 360 днів, мета отримання кредиту на споживчі (особисті) потреби (а.с.26-28).

Відповідно до інформації ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» вбачається факт зарахування коштів на рахунок відповідача ОСОБА_1 № НОМЕР_1 в розмірі 29900 гривень (а.с.29).

Згідно розрахунку заборгованості у відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №4655886 від 16.05.2024 року станом на 24.12.2024 року утворилася заборгованість, яка становить 144865,65 грн., та складається з: 29900 грн. заборгованість за кредитом; 100015,65 грн. заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п.1.4. Кредитного договору за ставкою 1,5% за кожен день користування кредитом (547,5% річних) за період з 16.05.2024 року по 24.12.2024 року (включно), 14950,00 грн. - заборгованість за штрафом відповідно до Кредитного договору (а.с.30-34).

24.12.2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС», укладено Договір факторингу №24/12/24 від 24.12.2024 року, відповідно до умов якого право вимоги за Договором №4655886 про надання споживчого кредиту від 16.05.2024 року перейшло до ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» (а.с.35-39).

Згідно довідки до огляду МСЕК серія 12 ААГ №804237 відповідач ОСОБА_1 являється інвалідом ІІ групи, інвалідність повязана із захистом Батьківщини (а.с.100).

Згідно медичних документів ОСОБА_1 внаслідок отриманої черепно-мозкового травми визнаний непридатним до військової служби, самостійно себе не обслуговує, має обмеження здатності до орієнтації, пересування, трудової діяльності (а.с.101-108).

Відповідно до інформації АТ КБ «Приват Банк» вбачається, що на імя ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 , на яку 16.05.2024 року було зараховано кошти в сумі 29900 гривень та надано виписку по рахунку (а.с.110-115).

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання(неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частина 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Як встановлено судом, відповідач не повернув своєчасно суму кредиту та нараховані відсотки для погашення заборгованості за кредитом, відповідно до умов Кредитного договору, що відображено у Розрахунку заборгованості, що наявний у матеріалах справи.

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено порядок укладення електронного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Таким чином, включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Правила перебувають в загальному доступі, будучи опублікованими на сайті https://selfiecredit.com.ua/pro-nas//

Отже, між первісним кредитором та відповідачем було укладено Кредитний договір у електронній формі, що прирівнюється до письмової форми договору з всіма правовими наслідками невиконання зобов`язань за договором.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано сторонами, 16.05.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №4655886, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 29900 гривень, строком на 360 днів, шляхом переказу на її платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ "КБ ПРИВАТ БАНК" зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,5 % від суми кредиту за кожен день користування (547,5% річних).

У зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань за вказаним кредитним договором заборгованість відповідача станом на 24.12.2024 року становить 144865,65 грн., яка складається з 29900 грн. заборгованості за кредитом, 100015,65 грн. заборгованості за нарахованими процентами та 14950 грн. штрафу.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що кредитний договір №4655886 про надання споживчого кредиту від 16.05.2024 року укладений у спосіб визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо їх укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Зважаючи на встановлені обставини, суд вбачає підстави для часткового задоволення позову.

Що стосується стягнення нарахованих процентів, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. Вказана норма була введена в дію на підставі Закон України від 22.11.2023 № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24.12.2023 року.

В той же час згідно пункту 1.4.1. спірного кредитного договору передбачено процентну ставку, яка становить 1,5 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.3. договору (360 днів), що свідчить про не відповідність пункту 1.4.1. договору вимогам Закону України «Про споживче кредитування».

Враховуючи що даний кредитний договір був укладений 16.05.2024 року, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», суд погоджується з позицією представника відповідача, що денна процентна ставка у відповідності до чинного законодавства не може перевищувати 1 %, а тому умови кредитного договору, якими передбачено процентну ставку 1,5 % в день є нікчемними.

Однак, у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23 зазначено, що принципи справедливості, добросовісності та розумності передбачають, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори.

Отже, сторони повинні сумлінно та добросовісно співпрацювати з метою належного виконання укладеного договору. Кредитор у зобов`язанні має створити умови для виконання боржником свого обов`язку, для чого вчиняє не тільки дії, визначені договором, актами цивільного законодавства, але й ті, які випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту (частина перша статті 613 ЦК України).

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення кредитного договору на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 9.04.1985 № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 №15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У Рішенні від 11.07.2013 №7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 7 жовтня 2020 у справі № 132/1006/19.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

У дані справі позивач порушує питання про стягнення з позичальника простроченої заборгованості за нарахованими процентами у розмірі, що у 3 рази перевищує розмір простроченої заборгованості за кредитом (29900 грн. заборгованості за кредитом та 100015 гривень 65 коп. заборгованості за нарахованими процентами).

З огляду на зазначене, враховуючи, що заявлена позивачем до стягнення заборгованість за відсотками є непропорційно великою у порівнянні із сумою наданого кредиту, що суперечить принципам розумності й добросовісності та є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором, суд дійшов висновку про те, що розмір процентів за вказаним договором необхідно зменшити до 30 000 грн.

Позивач не спростував обґрунтувань щодо несправедливих умов нарахування розміру відсотків за користування кредитом, зазначивши лише, що перед укладенням кредитного договору клієнта було ознайомлено з його умовами.

Щодо вимог про стягнення заборгованості за штрафом суд зазначає наступне.

Відповідно до Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 40 - 44, ст. 356) доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, пунктом 2 частини 3 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України № 2120-IX передбачено, що цей Закон застосовується до відносин за прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, що виникли у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування. Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який неодноразово продовжувався, востаннє 03.02.2026 р. строком на 90 діб.

У постановах Верховний Суд від 12 лютого 2025 року у справі № 758/5318/23 (провадження № 61-15103св24) та від 06 травня 2025 року у справі №464/2647/22 (провадження № 61-6059св24) зазначав, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за штрафом відповідно до кредитного договору суперечать наведеним положенням пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, та не підлягають задоволенню.

Суд, надавши належну оцінку представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши укладення сторонами договору №4655886 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, укладеним між сторонами 16.05.2024 року та отримання позичальником кредитних коштів; встановивши неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань з повернення кредиту та сплати процентів за користування; враховуючи, що встановлений сторонами договору розмір відсотків є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг, приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ТзОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» та стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором №4829154 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 16.05.2024 року в розмірі 59900 гривень, з яких прострочена заборгованість за кредитом становить 29900 гривень, прострочена заборгованість за нарахованими процентами 30000 грн.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно платіжної інструкції №3659 від 11.12.2025 року при пред`явленні позову до суду позивачем були понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 гривень (а.с.51).

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п.3 ч.2.ст. 141 ЦПК України).

Відповідач по справі ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи (Довідка до огляду МСЕК серія 12 ААГ №804237 ), та відповідно до Закону України «Про судовий збір», звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується ст. 141 ЦПК України, зокрема якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 6 цієї статті).

Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору (такий висновок сформульований Верховним Судом України у постанові від 01 березня 2017 року у справі № 6-152цс17).

Отже, оскільки позов задоволено частково (41,3%), то судовий збір в розмірі 1000 гривень 45 коп. підлягає компенсації позивачеві за рахунок держави.

Крім того, позивачем ТзОВ «Укрглобал-Фінанс» понесено судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10000 гривень, що підтверджується наданими та дослідженими у судовому засіданні доказами.

Статтею 133 ЦПК України, передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Разом із позовною заявою до суду надано Договір №02/08/2024 про надання юридичних послуг від 02.08.2024 року (а.с.43-44), Акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно Договору 02/08/2024 від 02.08.2024 року (а.с.47 зворот), Витяг з реєстру №1 до Акту приймання-передачі наданих послуг №116 від 04.11.2025 року (а.с.48).

Разом з цим, за наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді, через призму критеріїв, встановлених частиною четвертою статті 137 та частиною третьою статті 141 ЦПК України, та враховуючи обсяг виконаних адвокатом Руденко К.В. робіт, суд доходить висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу, надану під час розгляду даної справи в суді.

Суд зазначає, що при зменшенні витрат на правову допомогу також враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20.

Як вбачається із матеріалів справи, правова позиція позивача та його представника була сталою і не зазнавала змін протягом розгляду спори. В описі наданих правових послуг зазначено складання позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором; подання до суду позовної заяви та клопотання про витребування доказів. При цьому, слід зазначити, що по даній категорій справи, правова практика є усталеною, представник позивача особистої участі у судовому засіданні не брав (написав відповідь на відзив).

З урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу та про необхідність покладення на ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у розмірі 8 000 гривень.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 77, 78, 81, 141, 258, 259, 261, 265, 273-279, 280, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , жителя АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Факторингова Компанія «УКРГЛОБАЛ- ФІНАНС» код ЄДРПОУ:41915308; місце знаходження: м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 4) суму заборгованості за кредитним договором №4655886 від 16.05.2024 року в розмірі 59 900 гривень.

Стягнути з Держави за рахунок коштів Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Факторингова Компанія «УКРГЛОБАЛ- ФІНАНС» витрати по сплаті судового збору в розмірі 1000 гривень 45 коп

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , жителя АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Факторингова Компанія «УКРГЛОБАЛ- ФІНАНС» код ЄДРПОУ:41915308; місце знаходження: м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 4) витрати на правову допомогу у розмірі 8 000 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення чи дня складання повного судового рішення.

Позивач ТзОВ Факторингова Компанія «УКРГЛОБАЛ ФІНАНС» код ЄДРПОУ:41915308; місце знаходження: м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 4).

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , житель АДРЕСА_1 .

Суддя Кіцманського районного суду

Чернівецької області Л.О.Масюк