Рішення № 136847109, 18.05.2026, Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 636/6771/25 Провадження 2/636/1726/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2026

Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Буніна Є.О.,

за участю секретаря судового засідання Бруславської В.В.,

позивача - ОСОБА_1 та її представника - адвоката Гарківець Л.В.,

представника відповідача АТ «Ощадбанк» - адвоката Солдатенка А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чугуїв цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», третя особа ОСОБА_2 про стягнення безпідставно списаних грошових коштів,

встановив:

У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до АТ «Державний ощадний банк України» про стягнення безпідставно списаних грошових коштів, просила стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 114454,90 гривень та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ у сумі 65292,59 гривень.

Позивач звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою, посилаючись на те, що позовні вимоги мотивовані тим, що позивач ОСОБА_1 є клієнтом АТ «Державний ощадний банк України». 06.09.2023 невстановленими особами без згоди позивача було здійснено 13 несанкціонованих транзакцій з її банківської картки на загальну суму 114454,90 гривень шляхом використання електронно-обчислювальної техніки та перерахування коштів на картку іншого банку. Зазначений рахунок був відкритий для отримання заробітної плати безвісти зниклого чоловіка позивача. Після виявлення списання коштів позивач негайно повідомила банк через гарячу лінію. За її заявою наступного дня органом поліції були внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про вчинення кримінального правопорушення за ч.4 ст.190 КК України, за № 12023221240000960. Надалі позивач повторно звернулася до відповідача із вимогою повернути на її рахунок кошти у сумі 114454,90 гривень, які були списані без її згоди, а також надати інформацію щодо проведених 06.09.2023 транзакцій. Листом від 08.04.2024 року №113.14-16/2494/2024/с відповідач повідомив, що операції через сервіс «Ощад 24/7» проведені коректно, із використанням усіх необхідних реквізитів платіжної картки та одноразових паролів, а тому банк дійшов висновку, що відповідні дані стали відомі третім особам внаслідок недотримання позивачем умов ДКБО щодо забезпечення конфіденційності відповідної інформації. Позивач вважає дії відповідача неправомірними та зазначає, що банк безпідставно ухиляється від відповідальності за несанкціоноване списання коштів з її рахунку, у зв`язку з чим звернулася до суду за захистом своїх прав як споживача банківських послуг та просить стягнути з відповідача суму коштів у розмірі 114454,90 гривень, а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ у сумі 65292,59 гривень.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Гарківець Л.В. в судовому засіданні позов підтримала, просила його задовільнити у повному обсязі.

Представник відповідача Солдатенко А.М. в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, про дату, час і місце судового засідання повідомлялась своєчасно та належним чином, будь-яких клопотань, заяв не надавала.

15.09.2025 від представника відповідача АТ «Державний ощадний банк України» - адвоката Солдатенко А.М. надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив, що позовні вимоги не визнає, вважає позовну заяву необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, у зв`язку з чим просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. У відзиві зазначено, що 23.03.2023 між Банком та ОСОБА_1 укладено Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб шляхом підписання заяви про приєднання № 786235616/230323, на виконання якого позивачу відкрито поточний рахунок та надано платіжну картку. У подальшому, 29.05.2023 позивачу відкрито ще один поточний рахунок на умовах тарифного пакету «Зарплатний» та надано платіжну картку № НОМЕР_1 . Відповідач зазначив, що згідно з умовами Договору комплексного банківського обслуговування клієнт підтвердив ознайомлення та згоду з правилами користування системою дистанційного банківського обслуговування «Ощад 24/7». За даними автоматизованої системи банку, 06.09.2023 через мобільний додаток «Ощад 24/7» по рахунку позивача здійснені операції з переказу коштів на загальну суму 104819,40 гривень на картку АТ «Акцент-Банк» та рахунок у ПАТ «Банк Восток». Крім того, операція на суму 10000,00 гривень проведена на інший рахунок позивача з подальшим зняттям коштів через банкомат банку. Транзакційні SMS-повідомлення направлялися на фінансовий номер телефону позивача. За результатами перевірки банк дійшов висновку, що спірні операції здійснені коректно, із використанням усіх необхідних реквізитів платіжної картки, одноразових паролів та облікового запису клієнта в системі «Ощад 24/7», а реквізити картки, логін, пароль та інші засоби автентифікації стали відомі третім особам внаслідок недотримання позивачем умов ДКБО щодо забезпечення конфіденційності відповідної інформації. Посилаючись на п. 17.3.8 ДКБО, відповідач зазначив, що банк не несе відповідальності за наслідки операцій, здійснених з використанням облікового запису клієнта у системі дистанційного банківського обслуговування, а відповідальність за такі операції покладається на самого клієнта. Також відповідач заперечив проти вимог про стягнення пені, посилаючись на те, що спірні операції не є помилковими платіжними операціями у розумінні Закону України «Про платіжні послуги», оскільки банк виконав належним чином автентифіковані розпорядження клієнта та відсутні докази вини банку у здійсненні переказів.

09.12.2025 від представника відповідача АТ «Державний ощадний банк України» - адвоката Солдатенко А.М. надійшли додаткові пояснення, в яких останній зазначив, що на фінансовий номер Позивачки 27.07.2023 об 11:54:42 надіслано код доступу для входу до мобільного додатку Банку «Ощад 24/7». Також представник Відповідача зазначив, що спірні операції з переказу коштів у системі дистанційного банківського обслуговування «Ощад 24/7» не потребували підтвердження SMS-кодом, оскільки підтверджувалися за допомогою біометричних даних (Face ID/Touch ID) або коду доступу, встановленого під час авторизації (реєстрації) в мобільному додатку. На підтвердження направлення коду доступу виключно на фінансовий номер Позивачки представником Відповідача надано посилання на відповідь оператора мобільного зв`язку ПрАТ «ВФ Україна» від 16.10.2025, отриману на виконання ухвали суду від 24.09.2025. Відповідно до вказаної відповіді ПрАТ «ВФ Україна», за номером телефону Позивачки НОМЕР_2 зафіксовано: 27.07.2023 о 11:54 - вхідний дзвінок з номера НОМЕР_3 тривалістю 43 секунди (голосове повідомлення автоматизованої системи АТ «Ощадбанк» із кодом доступу для входу до системи «Ощад 24/7»); 06.09.2023 у період з 12:16 по 12:25 - вхідні SMS-повідомлення від Oschadbank щодо проведених операцій; 06.09.2023 у період з 18:06 по 21:49 - вихідні дзвінки на номер НОМЕР_4 (гаряча лінія АТ «Ощадбанк»). Представник Відповідача вказав, що звернення Позивачки на гарячу лінію Банку відбулося лише о 18:06, тобто приблизно через чотири години після здійснення спірних операцій, про які Позивачка повідомлена шляхом SMS-інформування, що, на думку Відповідача, спростовує твердження позовної заяви щодо негайного повідомлення Банку про зникнення коштів. У зв`язку з наведеним представник Відповідача вважає, що саме дії Позивачки як власника рахунку та держателя платіжного засобу призвели до втрати та незаконного використання третіми особами інформації, яка дала змогу ініціювати спірні платіжні операції.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно зі Сповіщенням сім`ї від 25.05.2023 № 380, чоловік Позивачки - ОСОБА_3 , під час виконання обов`язків військової служби зник безвісти за особливих обставин та станом на теперішній час вважається таким, що зник безвісти. ОСОБА_1 звернулася до АТ «Державний ощадний банк України» з метою відкриття банківського рахунку для отримання грошового забезпечення та інших належних виплат безвісти зниклого військовослужбовця (а.с. 16).

Згідно з випискою по картковому рахунку № НОМЕР_5 , відкритому в АТ «Державний ощадний банк України» на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 близько 12 год. 16 хв. здійснено транзакції з переказу грошових коштів на загальну суму 114454,90 гривень (а.с. 14-15).

07.09.2023 року ОСОБА_1 звернулась до Чугуївського РУП ГУНІ в Харківській області із заявою про вчинення щодо неї кримінального правопорушення та відкриття кримінального провадження за ч. 4 ст. 190 КК України, що підтверджується протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) (а.с.9).

08 вересня 2023 року за заявою позивача Чугуївським РУП ГУНП в Харківській області до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення за ч.4 ст.190 КК України, номер кримінального провадження 12023221240000960 (а.с. 10).

Листом від 08.04.2024 року відповідач надав позивачу відповідь на його звернення щодо підстав списання коштів з платіжної картки та вимоги про повернення грошових коштів у сумі 114454,90 гривень, згідно з якою Банком не встановлено підстав для повернення грошових коштів, оскільки спірні операції були проведені коректно з використанням усіх необхідних реквізитів платіжної картки, а також одноразових паролів (ПІН-кодів), направлених на фінансовий номер телефону позивача. У листі Банк зазначив, що реквізити платіжної картки, зокрема CVV2/CVC2-код та одноразові паролі для підтвердження операцій, стали відомі третім особам, у зв`язку з чим несанкціоноване списання коштів стало можливим через недотримання позивачем вимог Розділу IX Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. Зокрема, Банк послався на положення п.п. 9.15-9.18 Договору, відповідно до яких клієнт зобов`язаний забезпечити нерозголошення даних картки, паролів та іншої конфіденційної інформації, а також несе ризики, пов`язані з передачею третім особам мобільного телефону, SIM-карти чи використанням біометричних засобів авторизації. У зв`язку з викладеним АТ «Ощадбанк» рекомендував звернутися до правоохоронних органів та Департаменту кіберполіції Національної поліції України для вжиття заходів відповідно до чинного законодавства (а.с. 12).

16 жовтня 2025 на виконання ухвали суду від 24.09.2025 оператором мобільного зв`язку ПрАТ «ВФ Україна» надано роздруківку телефонних дзвінків, СМС-повідомлень, з прив`язкою до базових станцій мобільного телефону з сім-картою НОМЕР_2 за період з 27.07.2023 по 06.09.2025, з яких вбачається, що код для входу в систему «Ощад 24/7» направлено виключно на фінансовий номер ОСОБА_1 . З наданої судом інформації, 27.07.2023 о 11:54 здійснено вхідний дзвінок з номера НОМЕР_3 тривалістю 43 секунди (голосове повідомлення автоматизованої системи АТ «Ощадбанк» із кодом доступу для входу до системи «Ощад 24/7»); 06.09.2023 у період з 12:16 по 12:25 надіслано вхідні SMS-повідомлення від Oschadbank щодо проведених операцій; 06.09.2023 у період з 18:06 по 21:49 ОСОБА_4 здійснено вихідні дзвінки на гарячу лінія АТ «Ощадбанк» (а.с. 68-73).

Проведення вказаних транзакцій підтверджено також витребуваною судом інформацією з АТ «ВСТ БАНК», АТ «Акцент-Банк».

На виконання ухвали суду від 10.12.2025, АТ «ВСТ БАНК» підтвердив, що 06.09.2023 відбулась фінансова операції по безготівковому зарахуванню коштів в сумі 40000,00 гривень на рахунок НОМЕР_6 .

АТ «Акцент-Банк» повідомив, що картка № НОМЕР_7 на яку здійснено перекази, емітована на ім`я ОСОБА_2 , (РНОКПП НОМЕР_8 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 , номер паспорта: НОМЕР_9 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , мобільні номери телефонів: НОМЕР_10 , НОМЕР_11 , НОМЕР_12 , НОМЕР_13 . НОМЕР_14 , НОМЕР_15 ) (а.с. 118).

Статтею 41 Конституції України визначено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Тобто, право приватної власності Позивача є непорушним.

За змістом статей 316-320, 321, 328 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Держава не втручається у здійснення власником права власності.

За приписами ч.1 ст.1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно з частиною третьою цієї статті, Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Відповідно до ч.3 ст.1068 ЦК України банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Нормою частини першої ст. 1071 ЦК України передбачено, що банк може списувати кошти з рахунка на підставі розпорядження клієнта.

Положенням ст. 1073 ЦК України встановлено, що у випадку несвоєчасного зарахування коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта, сплатити відсотки та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідальність надавачів платіжних послуг під час виконання платіжних операцій передбачена ст. 86 Закону України «Про платіжні послуги».

Згідно з частиною першою цієї статті, надавач платіжних послуг несе відповідальність перед користувачами за невиконання або неналежне виконання платіжних операцій відповідно до закону та умов укладених між ними договорів, якщо не доведе, що платіжні операції виконані цим надавачем платіжних послуг належним чином.

Надавачі платіжних послуг несуть відповідальність, визначену цим Законом, за виконання помилкової, неакцептованої платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених цим Законом строків (ч. 2 ст. 86 Закону України «Про платіжні послуги»).

Користувачі мають право на відшкодування в судовому порядку шкоди, заподіяної надавачем платіжних послуг внаслідок помилкової, неналежної, неакцептованої платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених цим Законом строків.

Надавач платіжних послуг у разі виконання помилкової, неналежної, неакцептованої платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених цим Законом строків зобов`язаний на запит користувача, якого він обслуговує, невідкладно вжити заходів для отримання всієї наявної у надавача платіжних послуг інформації про платіжну операцію та надати її користувачу без стягнення плати.

Згідно з частиною восьмою цієї статті, надавачі платіжних послуг несуть відповідальність перед користувачами за помилкові платіжні операції, у тому числі за виконання помилкової платіжної операції на рахунок неналежного отримувача, помилкової платіжної операції з рахунку неналежного платника, платіжної операції з рахунку платника без законних підстав або внаслідок інших помилок надавача платіжних послуг.

Частиною 12 цієї статті передбачено, що надавачі платіжних послуг, що обслуговують платників, несуть перед ними відповідальність за неакцептованими платіжними операціями. У разі виконання неакцептованої платіжної операції надавач платіжних послуг зобов`язаний негайно після виявлення факту виконання неакцептованої платіжної операції або після отримання повідомлення платника (залежно від того, що відбувалося раніше) повернути за рахунок власних коштів суму неакцептованої платіжної операції на рахунок платника, а також сплатити йому пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день від дня списання з рахунку платника коштів за неакцептованою платіжною операцією до дня повернення коштів на рахунок платника. Надавач платіжних послуг зобов`язаний також відшкодувати платнику суму утриманої/сплаченої неналежним платником комісійної винагороди за виконану неакцептовану платіжну операцію (за наявності такої комісійної винагороди).

Частиною 12 ст.38 Закону України «Про платіжні послуги» встановлено, що електронний платіжний засіб, що використовується в платіжній системі, має відповідати вимогам щодо захисту інформації, передбаченим правилами платіжної системи, з урахуванням вимог цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України. Відповідно до частини 20 цієї статті, користувач, якому наданий електронний платіжний засіб, зобов`язаний не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права; не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції.

Згідно зі статтею 67 цього Закону, надавачі платіжних послуг зобов`язані запровадити систему захисту інформації, що має забезпечувати безперервний захист інформації про виконання платіжних операцій та індивідуальної облікової інформації на всіх етапах її формування, обробки, передавання та зберігання.

Система захисту інформації має забезпечувати цілісність, конфіденційність, доступність та простежуваність інформації, що формується, обробляється, передається та зберігається під час виконання платіжних операцій, відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Національного банку України. Надавачі платіжних послуг зобов`язані виконувати встановлені законодавством вимоги щодо захисту інформації.

У разі виявлення порушень законодавства щодо захисту інформації, що містять ознаки вчинення злочину, надавачі платіжних послуг зобов`язані повідомити про це відповідні правоохоронні органи.

Працівники надавачів платіжних послуг зобов`язані виконувати вимоги законодавства щодо захисту інформації під час виконання платіжних операцій, зберігати таємницю надавача платіжних послуг (або іншу інформацію з обмеженим доступом) та підтримувати конфіденційність інформації, що використовується в системі захисту такої інформації, несуть відповідальність за неналежне використання та зберігання засобів захисту інформації, що використовуються під час виконання платіжних операцій, а також за розголошення персональних даних користувачів та інформації, що може бути віднесена до банківської таємниці чи таємниці надавача платіжних послуг, відповідно до законодавства.

Згідно з ч. 5 ст.87 Закону України «Про платіжні послуги» до моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації відповідно до статті 38 цього Закону ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на платника. З моменту повідомлення платником емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента.

Аналогічна норма міститься в п.140 Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженої Постановою Правління НБУ від 29.07.2022 № 164, згідно з якою до моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на користувача.

За приписами ч.3 ст.1092 ЦК України якщо порушення банком правил розрахункових операцій спричинило помилковий переказ банком грошових коштів, банк несе відповідальність відповідно до цього Кодексу та закону.

Відповідно до частин першої та другої статті ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Відповідно до частини другої цієї статті, положення глави 83 ЦК України (набуття, збереження майна без достатньої правової підстави) застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно зі ст.1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

23.03.2023 ОСОБА_1 з АТ «Ощадбанк» укладено Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу шляхом підписання Заяви про приєднання № 786235616/230323. У подальшому, 29.05.2023 позивачу було відкрито ще один поточний рахунок на умовах тарифного пакету «Зарплатний» та надано платіжну картку № НОМЕР_1 .

Згідно пункту 9.13 Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб Банк не несе відповідальність за неможливість завершення ініційованого Клієнтом переказу, окрім як з вини Банку, внаслідок неправильного зазначення Клієнтом реквізитів отримувача, застосування до країни місця проживання отримувача міжнародних санкцій, що унеможливлюють або ускладнюють переказ, порушення банком отримувача строків зарахування переказу на рахунок отримувача тощо.

Відповідно до п. 9.15 Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб клієнт зобов`язаний забезпечити неможливість отримання третіми особами інформації про логін, пароль, картковий пароль, ПІН-код, CVV2/CVC2-код, строк дії та номер платіжної картки. Ризик і відповідальність за несанкціоноване використання зазначених даних покладається виключно на клієнта.

Згідно з п. 9.16 Договору клієнт несе ризик та негативні наслідки передачі третім особам мобільного телефону або SIM-карти, номер яких визначений як фінансовий номер клієнта, а також ризик їх втрати, незаконного заволодіння чи технічного перехоплення інформації, направленої на такий номер телефону.

Пунктом 9.17 Договору передбачено, що клієнт усвідомлює та приймає на себе всі ризики щодо можливості авторизації сторонньою особою у мобільних додатках Google Pay або інших подібних сервісах за допомогою біометричних даних, у тому числі у випадку, якщо на мобільному пристрої збережені відбитки пальців сторонніх осіб.

Відповідно до п. 9.18 Договору будь-яка особа, яка використала біометрію як засіб ідентифікації клієнта для доступу до системи дистанційного банківського обслуговування (Touch ID, Face ID тощо), безумовно вважається Банком клієнтом, а Банк не несе відповідальності за дії такої особи, навіть якщо такі дії оскаржуються.

Пунктом 9.19 Договору визначено, що Банк не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені клієнтом за допомогою платіжного застосунку, який не пропонується Банком.

Крім того, згідно з п. 9.20 Договору Банк не несе відповідальності перед користувачами або клієнтами за невиконання чи неналежне виконання платіжної операції у разі допущення ініціатором помилки в унікальному ідентифікаторі.

Аналізуючи спірні правовідносини в контексті вказаних норм права, суд дійшов наступного висновку.

Пунктом 20 статті 38 Закону України «Про платіжні послуги», встановлено, що користувач, якому наданий електронний платіжний засіб, зобов`язаний: «4) не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції (п.п.4); негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити емітента у спосіб та каналами зв`язку, передбаченими договором між емітентом та платником, про факт втрати електронного платіжного засобу та/або факт втрати індивідуальної облікової інформації (п.п.5).

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, відповідачем встановлено, що ОСОБА_1 ідентифікована Банком як ініціатор переказів, перекази коштів здійснені через систему дистанційного банківського обслуговування «Ощад 24/7». Крім того, для реєстрації (перереєстрації) в системі «Ощад 24/7» необхідно використання номеру телефону Клієнта, прив`язаного до картки (фінансовий номер), коду від Банку, номер картки та PIN-коду до неї. На фінансовий номер Позивачки НОМЕР_2 06.09.2023 у період з 12:16 по 12:25 надіслано вхідні SMS-повідомлення від Oschadbank щодо проведених операцій. Враховуючи вищенаведене, реєстрація Позивачки в системі «Ощад 24/7» здійснена коректно, що можливо лише за наявності реквізитів банківської картки, PIN-коду до неї та коду отриманого від Банку, який був повідомлений на фінансовий телефон Клієнта. Відповідно, дана інформація могла бути відома виключно Позивачці за її обачливої та свідомої поведінки.

Враховуючи зазначене, суд погоджується з доводами відповідача, що саме на позивача покладено обов`язок нерозголошення (нерозкриття) інформації за рахунком, паролів, ПІН-кодів, CVV-кодів, як і обов`язок повідомлення банку в разі втрати, викрадення платіжної картки та розголошення вказаної інформації.

Таким чином, враховуючи, що операція з переказу спірних коштів здійснена у мережі Інтернет з підтвердженням платежу, списання коштів з карткового рахунку ОСОБА_1 відбулося за електронною ідентифікацією електронного платіжного засобу і його користувача, то АТ «Державний ощадний банк України» не повинен нести відповідальність за дані операції.

До зазначеного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 грудня 2020 року у справі №182/5175/16, який узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 05 червня 2019 року у справі № 712/4463/16-ц (провадження № 61-22267св18), від 10 липня 2019 року у справі № 522/22780/15-ц (провадження № 61-23040св18), від 17 червня 2020 року у справі № 201/15185/16-ц (провадження № 61-41264св18).

Відповідно до п. 4 статті 42 Закону № 1591-IX платіжна операція вважається акцептованою після надання платником згоди на її виконання.

Згода на виконання платіжної операції (пов`язаних між собою платіжних операцій) може бути надана платником надавачу платіжних послуг платника особисто, через надавача платіжних послуг з ініціювання платіжної операції або через отримувача (п. 6 статті 42 Закону № 1591-IX).

Транзакції від 06.09.2023 року, проведені АТ «Державний ощадний банк України», щодо переказів коштів з банківських карткових рахунків ОСОБА_1 є належними та акцептованими платіжними операціями.

Диспозиція норм права Закону України «Про платіжні послуги» визначає, що саме наявність вини особи, яка не є ініціатором або надавачем платіжних послуг, в наслідок чого здійснюється списання коштів з рахунку неналежного платника та/або зарахування коштів на рахунок неналежного отримувача чи видача йому коштів у готівковій формі, а тому здійснені, 06.09.2023 року перекази грошових коштів, є належними платіжними операціями, оскільки не спростовані позивачем належними і допустимими доказами.

Крім того, п.7 ст.42 Закону України «Про платіжні послуги» визначає, що згода на виконання платіжної операції (пов`язаних між собою платіжних операцій) може бути відкликана платником у будь-який час, але не пізніше настання моменту безвідкличності платіжної інструкції.

Пунктом 1 стаття 45 Закону № 1591-ІХ передбачено, що платіжна інструкція може бути відкликана: платником - під час дебетового або кредитового переказу до моменту списання коштів з рахунку платника, за умови погодження з надавачем платіжних послуг платника, а в разі ініціювання дебетового переказу - додатково, за умови погодження з отримувачем (п.п.1); платником - до настання дати валютування, за умови надання розпорядження про відкликання платіжної інструкції до кінця операційного часу, що передує даті валютування (п.п.4).

Пунктом 2 статті 45 Закону № 1591-ІХ встановлено, що після списання коштів з рахунку платника або настання дати валютування платіжної інструкції для ініціатора настає момент безвідкличності платіжної інструкції.

Отже, на момент звернення позивача до банку, 13.08.2025 року, що відбулося більше ніж через два місяці, кошти з її рахунків були списані, а тому настав момент безвідкличності платіжних інструкцій.

Таким чином, відповідальність за збитки, яких нібито зазнала позивач, має нести винна особа, яка заволоділа такими коштами, але не Банк, який виконав розпорядження, сформоване від імені позивача на переказ коштів.

Відповідно до п. 1.6, 1.7 постанови НБУ № 22 від 21 січня 2004 року банк здійснює розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів на підставі відповідних договорів і своїх внутрішніх правил здійснення безготівкових розрахунків. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися коштами на власний розсуд.

Кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції.

Згідно п. 1.15. постанови НБУ № 22 від 21 січня 2004 року доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків і зарахування коштів на рахунки отримувачів банки здійснюють у термін, установлений законодавством України.

Відповідно до п. 1.19. постанови НБУ № 22 від 21 січня 2004 року Банк не несе відповідальності за достовірність змісту платіжного доручення. Усі спори, які можуть виникнути з цих питань між учасниками розрахунків, вирішуються ними відповідно до законодавства України.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Тобто, ст. 1212 ЦК України, чітко визначено, що відповідальність за незаконне отримання грошових коштів несе отримувач, а не особа яка обслуговує їх рахунки.

Наведені висновки викладені у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 910/1531/18, від 29.05.2019 у справі № 757/42443/15-ц, від 28.01.2020 у справі № 910/16664/18, від 08.09.2021 у справах № 201/6498/20, № 206/2212/18 тощо.

З урахуванням принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, обов`язок подавати докази покладається на сторони процесу, а суд позбавлений можливості визначати коло доказів з власної ініціативи і зобов`язаний розглядати справу виключно на підставі поданих сторонами доказів і в межах заявлених позовних вимог.

Таким чином, аналізуючи надані докази та даючи їм правову оцінку, враховуючи встановлені судом і наведені вище обставини, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із зазначених обставин, правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, враховуючи, відсутність порушень правил надання послуг працівниками Банку, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 10-12, 76-81, 141, 258-259, 263-265, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», третя особа ОСОБА_2 про стягнення безпідставно списаних грошових коштів - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 (тридцяти) днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Бунін Є.О.

Повний тест рішення суду виготовлено 27 травня 2026 року