Рішення № 136846742, 14.05.2026, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/641/529/2026 Справа № 641/6771/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2026 року м. Харків

Слобідський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді - Богдан М.В.,

за участю секретаря судового засідання Ананко І.Ю.,

представника відповідача Яковлєвої Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄвроКредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ЄвроКредит» (далі ТОВ «ФК «ЄвроКредит») звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № TDB.2019.0991.1794 від 04.11.2019 року в розмірі 121951,00 грн., судовий збір в розмірі 2422,40 грн., та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 11 200 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 04.11.2019 року між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» (далі АТ «МЕГАБАНК») та ОСОБА_1 було укладено договір про відкриття рахунків, видачу та обслуговування платіжних карток МПС з відкриттям кредитної лінії № TDB.2019.0991.1794 від 04.11.2019 року, який є договором приєднання до правил обслуговування клієнтів за платіжними картками todobank у АТ «МЕГАБАНК». Підписання сторонами цього договору вважається одночасно підписанням правил, у зв`язку з чим правила не підлягають додатковому та/або подальшому підписанню. Договір разом з правилами, тарифами на послуги банку, далі тарифи, вступають в силу для сторін одночасно з підписанням цього договору і складають єдиний договір. Відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленої кредитної лінії на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом.

03.09.2024 між АТ «МЕГАБАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» було укладено договір про відступлення прав вимоги № GL1N426240, відповідно до умов договору АТ «МЕГАБАНК» відступило свої права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» набуло право вимоги за кредитними договорами, в тому числі було відступлено право вимоги за договором № TDB.2019.0991.1794 від 04.11.2019 року.

Крім того 27.12.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» та ТОВ «ФК «ЄвроКредит» було укладено договір про відступлення прав вимоги № 1/12, відповідно до умов договору ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» відступило свої права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄвроКредит» набуло право вимоги за кредитними договорами, в тому числі було відступлено право вимоги за договором № TDB.2019.0991.1794 від 04.11.2019 року.

Таким чином, ТОВ «ФК «ЄвроКредит» наділено правом грошової вимоги до відповідача.

Посилаючись на неналежне виконання ОСОБА_1 кредитних зобов`язань та на вимоги ст.ст. 525, 526, 527, 530, 1050, 1054 ЦК України, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 121951,00 грн., з яких: 43000,00 грн. заборгованість за кредитом; 78951,00 грн. заборгованість за відсотками.

У поданому відзиві представник відповідача адвокат Яковлєва Л.І. просила в задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що дійсно, 04.11.2019 відповідач уклав договір № TDB.2019.0991.1794 про відкриття рахунків та обслуговування платіжної картки з кредитною лінією. Договір прямо передбачає пільговий період до 62 днів (п. 2.2.3) і звичайні річні ставки за користування лімітом 56 % або 48 % залежно від пакета (пп. 2.2.42.2.5). Підвищена ставка 80 % річних допускається лише у разі порушення умов договору з боку клієнта (п. 2.2.6). Обов`язок сплачувати мінімальний платіж і проценти визначений договором (розд. 3; зокрема п. 3.1.2), однак договір не містить прямої та недвозначної умови про автоматичне перетворення нарахованих процентів на основний борг (капіталізацію) і подальше нарахування процентів на таке збільшене тіло кредиту. До початку війни відповідач користувався карткою і своєчасно повертав кошти в межах пільгового періоду через мобільний застосунок банку; спірних нарахувань не виникало. Як вбачається з Виписки, доданої позивачем до позовної заяви, станом на 24.02.2022 «прострочене тіло» відсутнє (0,00 грн). Після 24.02.2022 застосунок перестав працювати, банк перебував у процедурі ліквідації, відповідачеві не було повідомлено актуальні способи виконання зобов`язання за договором та не надіслано належне повідомлення про нового кредитора і його платіжні реквізити. Попри це, банк у внутрішньому обліку почав переносити непокриті суми до простроченого тіла і щоденно нараховувати проценти як за простроченим овердрафтом (за ставкою 80 % річних), а далі списувати нараховані проценти за рахунок кредитного ліміту, що штучно збільшувало тіло кредиту. Саме так, без фактичної видачі нових коштів відповідачеві, тіло кредиту зросло з 7 976,22 грн до 43 000,00 грн. Отже, збільшення тіла кредиту з 7 976,22 грн (29.07.2022) до 43 000,00 грн (02.11.2022) відбулося не через використання відповідачем додаткових коштів, а виключно внаслідок безпідставного зарахування списаних процентів до тіла кредиту. Заявлена до стягнення сума процентів у розмірі 78 951,00 грн є безпідставною. 2122.07.2022 НБУ відкликав банківську ліцензію та розпочато ліквідацію АТ «Мегабанк», що організаційно унеможливило функціонування клієнтських сервісів як банківських каналів. З цього моменту саме на стороні кредитора (ліквідатора/правонаступника) виник обов`язок належно повідомити Відповідача про зміну порядку виконання, надати чинні платіжні реквізити і забезпечити працездатний канал приймання платежів (альтернативу застосунку). Таких персональних інструкцій і реквізитів Відповідач не одержав. Отже, вини Відповідача у допущеній заборгованості немає: він виконував зобов`язання через наданий банком канал (todobank) до моменту його припинення; після початку ліквідації банку не був забезпечений жодним працездатним альтернативним способом виконання і не був персонально поінформований про правонаступника та реквізити. Сторона відповідача вважає позов безпідставним та необґрунтованим та таким, що поданий без належних правових підстав, що є підставою для відмови в задоволенні позову. Крім того, просила відмовити в задоволенні вимог на оплату професійної правничої допомоги.

У поданій відповіді на відзив представник позивача посилався на те, що 02.06.2022 року Правлінням Національного Банку України прийнято рішення № 261- рш/БТ «Про віднесення АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «МЕГАБАНК» до категорії неплатоспроможних». Після віднесення банку до категорії неплатоспроможних Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі Фонд), державна установа, основними функціями якої є відшкодування коштів вкладників і виведення неплатоспроможних банків з ринку, запроваджує у такому банку тимчасову адміністрацію. На підставі вказаної постанови виконавчою дирекцією Фонду було прийнято рішення № 383 «Про запровадження в АТ «МЕГАБАНК» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку» згідно з яким в АТ «МЕГАБАНК» запроваджено тимчасову адміністрацію, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора АТ «МЕГАБАНК», визначені ст. ст. 37-39 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», начальнику відділу запровадження тимчасової адміністрації управління раннього реагування департаменту дистанційного та інспекційного моніторингу діяльності банків Штогріній Ірині Вікторівні. Правлінням Національного Банку України прийнято рішення від 21.07.2022 року № 362-рш про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ «МЕГАБАНК», на підставі якого виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 21.07.2022 року № 506 «Про початок процедури ліквідації АТ «МЕГАБАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку», згідно з яким розпочато процедуру ліквідації АТ «МЕГАБАНК» з 22.07.2022 року по 21.07.2025 року та призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ «МЕГАБАНК» провідному професіоналу з управління активами та ліквідації відділу організації процедур ліквідації банків департаменту ліквідації банків Білій Ірині Володимирівні строком на три роки з 22.07.2022 року по 21.07.2025 року включно. Віднесення банку до категорії неплатоспроможних, запровадження процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку не припиняють дію кредитних договорів. Позичальник зобов`язаний повернути банку основну суму боргу та сплатити проценти у розмірах і у строки, встановлені умовами кредитного договору. Відповідно до посилань у відзиві, відповідач знав про початок ліквідаційної процедури АТ «МЕГАБАНК». У матеріалах справи наявна Довідка про систему гарантування вкладів фізичних осіб (є частиною додатку «Копія Паспорта споживчого кредиту.pdf») за підписом відповідача, де вказана контактна інформація Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, у тому числі адреса, номери телефонів, електронний сайт. Після відкликання банківської ліцензії та початку процедури ліквідації Банку, сплату заборгованості необхідно здійснювати на накопичувальний рахунок, що відкривається у Національному банку України. Відомості про ліквідацію Банку та реквізити накопичувального рахунку розміщуються на веб-сайті неплатоспроможного Банку та на веб-сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Отже, відповідач мав можливість дізнатися всю інформацію про стан заборгованості за Кредитним договором, а також здійснювати погашення заборгованості, не дивлячись на те, що АТ «МЕГАБАНК» перебувало у стані ліквідації. Проте, він поставився несумлінно до своїх обов`язків щодо погашення боргу за Кредитним договором, що стало причиною наявності простроченої заборгованості. Заявник не володіє інформацією щодо неповідомлення Боржника про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором, проте вважаємо за необхідне наголосити, що навіть за наявності - факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання жодному з кредиторів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань. Позивачем разом із позовною заявою було надано розрахунок заборгованості за Кредитним договором та виписки по особовому рахунку, що є належним доказом щодо заборгованості відповідача. Доказів, які б спростовували правильність наданого позивачем розрахунку заборгованості за Кредитним договором, або власного розрахунку, відповідачем не надано.

В судове засідання представник позивача не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача просила в задоволенні позовних вимог відмовити повністю, як такого, що не доведений і не підтверджений доказами, судові витрати покласти на позивача.

Дослідивши матеріали справи, докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідного до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 04.11.2019 року між АТ «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 було укладено договір про відкриття рахунків, видачу та обслуговування платіжних карток МПС з відкриттям кредитної лінії № TDB.2019.0991.1794 від 04.11.2019 року, який є договором приєднання до правил обслуговування клієнтів за платіжними картками todobank у АТ «МЕГАБАНК». Підписання сторонами цього договору вважається одночасно підписанням правил, у зв`язку з чим правила не підлягають додатковому та/або подальшому підписанню. Договір разом з правилами, тарифами на послуги банку, далі тарифи, вступають в силу для сторін одночасно з підписанням цього договору і складають єдиний договір.

Згідно до п. 1.2 договору встановлено, що банк відкриває клієнту: поточний рахунок № НОМЕР_1 в гривні, поточні рахунки № НОМЕР_2 в доларах США; поточний рахунок № НОМЕР_3 в Євро; на підставі отриманої від клієнта заяви-анкети встановленого зразка, а також видає платіжну картку міжнародної платіжної системи картковий рахунок 1 обслуговується за дебетово-кредитною схемою. Картковий рахунок 2 та картковий рахунок 3 за дебетовою схемою.

Також п. 1.3 1.4 договору передбачено, що картка використовується клієнтом для отримання/внесення готівкових коштів, оплати товарів і послуг, а також з метою здійснення інших операцій, передбачених умовами договору та/або чинним законодавством України і не пов`язаних із здійсненням підприємницької діяльності.

Банк має право надавати клієнту на картковий рахунок 1 кредит (встановити доступний ліміт кредитної лінії у межах максимального ліміту кредитної лінії) в сумі та на умовах визначених договором. Кредит використовується клієнтом на споживчі цілі. Операції за картковий рахунок 1 проводяться з урахуванням встановленого на умовах визначених договором. Кредит використовується клієнтом на споживчі цілі. Операції за картковий рахунок -1 проводяться з урахуванням встановленого доступного ліміту кредитної лінії.

Максимальний ліміт кредитної лінії складає 200 000 грн., пільговий період днів 62 дні; базова процента ставка 56%.

Спосіб надання кредиту шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії на Поточному рахунку Клієнта (п. 3 Паспорту споживчого кредиту).

Свої зобов`язання за кредитним договором щодо повернення заборгованості та сплаті відсотків за користування кредитною лінією відповідач не виконав. Згідно виписок по рахунку позичальника станом на 03.09.2024 року у позичальника сформувалась заборгованість перед банком, що складається з заборгованості за кредитом (в тому числі прострочена): 43 000,00 грн, заборгованості по сплаті відсотків (в тому числі прострочена): 78 951,00 грн, а всього: 121 951,00 грн.

03.09.2024 року відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024 року, між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» був укладений Договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги. Таким чином, ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» набуло статусу кредитора за кредитним договором за № TDB.2019.0991.1794 від 04.11.2019 року, укладеним між АТ «МЕГАБАНК» та відповідачем.

Відповідно до витягу з реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються до боржників, до ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № TDB.2019.0991.1794 від 04.11.2019 року в розмірі 121 951,00 грн.

27.12.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» Договір № 1/12 про відступлення прав вимоги.

Відповідно до Додатку №1 до вказаного договору про відступлення прав вимоги серед інших, до ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» перейшло і право вимоги до відповідача боржника за кредитним договором № TDB.2019.0991.1794 від 04.11.2019 року в розмірі 121 951,00 грн.

Всі нарахування, що відбувались до дати отримання ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС», а в подальшому ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ», права грошової вимоги, здійснювались безпосередньо AT «МЕГАБАНК» станом на день відступлення права вимоги 03.09.2024 року.

У свою чергу, ні ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС», ні ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» не здійснювало жодних додаткових нарахувань, умови кредитного договору в односторонньому порядку не змінювало, що підтверджується довідкою та виписками по особових рахунках позичальника.

Як передбачено п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Частиною 1 ст. 513 ЦК України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 516 ЦК України).

Кредитним договором передбачено, що відступлення права вимоги за цим Договором відбувається без отримання згоди Клієнта (п. 3.4.2 Кредитного договору)

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактору письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактору надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мам місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 23.09.2015 у справі №6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України).

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

При цьому ч. 1 ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст.1048 та ч. 1 ст.1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором. Отже, припис абзацу 2 ч.1ст.1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

За змістом ч.1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Договір та анкету - заяву підписано ОСОБА_1 . Він містить податковий номер відповідача, паспортні данні, його адресу, електронну адресу та номер мобільного телефону.

Також міститься підпис відповідача про отримання картки 08.11.2019 року.

Як убачається з виписки по особовому рахунку відповідача на відкритий картковий рахунок згідно кредитного договору було нараховано кредитні кошти, які він використовував, заборгованість за тілом кредиту складає 43 000,00 грн.

Таким чином позивачем доведено факт надання кредитних коштів саме відповідачу. Що також не заперечується і самим відповідачем.

Щодо стягнення відсотків за користування кредитними коштами, суд зазначає наступне.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Позивачем на підтвердження розміру нарахованих процентів надано виписку по особовому рахунку відповідача за період 04.11.2019 року по 02.12.2022 року, та з 03.12.2022 року по 03.09.2024 року, в якій відображено рух наданих кредитних коштів та довідки-розрахунку заборгованість станом на 03.09.2024 року.

Водночас у довідці-розрахунку відображена лише загальна сума без конкретизації строку нарахування, відсоткової ставки нарахування тощо, а з виписки по рахунку також не вбачається розмір відсоткової ставки, за якою нараховувались проценти за користування коштами.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 12 ЦПК України).

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором (постанову Верховного Суду від 30.11.2022 року у справі № 334/3056/15).

Належним чином дослідити розрахунок заборгованості за кредитним договором, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з випискою з особового рахунку позичальника, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок це процесуальний обов`язок суду (постанови Верховного Суду від 03.05.2018 року у справі № 404/251/17, від 05.12.2018 року у справі № 346/5603/17, від 20.07.2022 року у справі № 343/557/15-ц, від 14.09.2022 року у справі № 369/7147/15-ц).

Разом з тим, позивачем не надано детального розрахунку заборгованості по процентах за користування кредитними коштами в межах строку дії договору, тому суд позбавлений можливості перевірити його, оцінити у сукупності та взаємозв`язку із випискою з особового рахунку відповідача, який не в повній мірі співпадає з часом користування відповідачем кредитними коштами. У зв`язку з чим суд позбавлений можливості навести свій розрахунок у судовому рішенні.

Тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення відсотків за користування кредитом.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором № TDB.2019.0991.1794 від 04.11.2019 року підлягають задоволенню частково, а саме в частині стягнення заборгованості за кредитом в розмірі 43 000 грн.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ч. 1 статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При розгляді справи «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04) ЄСПЛ зазначив, що при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі № 826/1216/16 висловила правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123- 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

В позовній заяві ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» просило стягнути витрати на правничу допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 11 200,00 грн.

На підтвердження понесених судових витрат позивачем надано: договір № 1/07 від 01.07.2025 року, який укладений між ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» та адвокатом АО «Альянс ДЛС».

Згідно акту приймання-передачі послуг з правничої допомоги № 12122575 від 14.08.2025 року вартість виконаних робіт, за надання правничої допомоги в суді першої інстанції, становить 11 200,00 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Під час розгляду справи в суді представник відповідача просила відмовити в задоволенні вимог про стягнення витрат на правову допомогу.

Оскільки судом позовні вимоги Товариства задоволено частково, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу пропорційно задоволеним вимогам та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» 3949,12 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача судові витрати банку по сплаті судового збору за подачу позову, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наявність підстав для часткового задоволення позову пропорційно 35,26 % заявленим вимогам, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, на користь позивача підлягає стягненню з відповідача в рахунок відшкодування судових витрат 854,14 грн.

Керуючись ст. ст. 12,13,81,141,259,263,267,279 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ЄвроКредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ЄвроКредит» заборгованість за кредитним договором № TDB.2019.0991.1794 від 04 листопада 2019 року про приєднання до договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank в розмірі 43 000 грн, витрати на правову допомогу в розмірі 3949,12 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 854,14 грн, а всього 47 803 (сорок сім тисяч вісімсот три) грн 26 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «ЄвроКредит», юридична адреса: м. Дніпро, пров. Ушинського, 1, оф. 105 код ЄДРПОУ 40932411.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя М.В.Богдан