Рішення № 136846584, 26.05.2026, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 212/1959/26

провадження №: 2/398/2652/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

"26" травня 2026 р. м. Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Петренко С.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Шаповал Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІЖДИ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Діджи фінанс» звернулося до суду із вказаним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість у розмірі 41586,02 грн., 2 662,40 грн. сплаченого судового збору та витрати на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що 16.03.2020 року між Акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2029626707_CARD, за яким останній отримав кредит в сумі 25000,00 грн. на споживчі потреби, зобов`язалася повернути отримані кошти у встановлений в кредитному договорі строк та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.

15.03.2024 між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «Діджи фінанс» укладено договір факторингу №15/03/24 про відступлення права вимоги за кредитним договором, згідно реєстру боржників було передано право вимоги до відповідача.

ОСОБА_1 свої зобов`язання за даним договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 41586,02 грн., яка складається з 25000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту та 16586,02 грн. заборгованість за відсотками.

Посилаючись на зазначені обставини, просить суд стягнути з відповідача вказану суму заборгованості та понесені судові витрати.

ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» звернулося до Покровського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Ухвалою вказаного суду від 19.02.2026 дана справа надіслана до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області за підсудністю.

Ухвалою суду від 31.03.2026 р. відкрито провадження, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача в позовній заяві просив про розгляд справи без участі сторони позивача, не заперечував щодо винесення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило, а також відзиву не подав.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не надав відзив та позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У зв`язку з цим, суд згідно з вимогами ч. 4 ст. 223 та ст. 280, 281 ЦПК України, вважає за можливе провести заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть учать у справі фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши докази в справі у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

16.03.2020 року між Акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2029626707_CARD, за яким остання отримала кредит в сумі 25000,00 грн. на споживчі потреби.

Позичальник підписанням Заяви-анкети про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» від 16.03.2020 підтвердив, що Сторони домовилися про електронну взаємодію у порядку і спосіб, що визначений договором; визнав, що електронний підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом; підтвердив, що всі наступні правочини та документи, перелік яких визначений Договором, можуть вчинятися сторонами з використанням електронного підпису.

Згідно Договору вказано, що в порядку передбаченому Угодою надає позичальнику Кредит шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії до Карткового рахунку у розмірі, що передбачений Угодою, а позичальник приймає Кредит і зобов`язується повернути суму отриманого Кредиту на умовах, в строки та в порядку , що передбачені Угодою.

Відповідно до договору розмір кредитного ліміту складає 25000,00 грн. В будь-який час строку дії цього договору банк має право змінити розмір кредитного ліміту. Банк має право змінити строк дії кредитної лінії в односторонньому порядку.

Судом встановлено, що відповідачу надано кредитні кошти, відповідно до умов та згідно порядку, визначеним кредитним договором, що підтверджується випискою за розрахунковий період.

15.03.2024 між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «Діджи фінанс» укладено договір факторингу №15/03/24 про відступлення права вимоги за кредитним договором, згідно реєстру боржників було передано право вимоги до відповідача.

Відповідно до Витягу з додатку до договору факторингу №15/03/2024 від 15.03.2024 року ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" набуло права грошової вимоги до відповідача.

ОСОБА_1 свої зобов`язання за даним договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 41 586,02 грн., яка складається з 25000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту та 16586,02 грн. заборгованість за відсотками.

На спростування вказаної заборгованості або ж неправомірності її нарахування, відповідачем належних та допустимих доказів не надано.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обрати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю настання відповідних правових наслідків.

За нормами ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Стаття 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, а також сплати процентів, належних йому, якщо інше не передбачено договором.

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Стаття 513 ЦК України передбачає, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з положеннями статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями ч. 1ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

За таких обставин, зважаючи на те, що ОСОБА_1 не виконав свої зобов`язання за кредитним договором № 2029626707_CARD від 16.03.2020 року, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованості у розмірі 41586,02 грн., яка складається з 25000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту та 16586,02 грн. заборгованість за відсотками, а тому позов підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Водночас, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц.

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано: договір № 42649746 про надання правової допомоги від 01 липня 2025 р.; детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Білецьким Б.М. необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» щодо стягнення кредитної заборгованості від 27.11.2025 року на суму 7000,00 грн.; додаткову угоду №2025486652 до договору № 42649746 про надання правової допомоги від 28.11.2025 р.; акт про підтвердження надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконаних робіт, надання послуг) від 27.11.2025 р. на суму 7000,00 грн.

Однак, з огляду на складність справи та виконані адвокатом роботи, ціну позову, оскільки матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання б яких адвокат витратив значний час, крім того у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають, а тому суд вважає, що заявлена до стягнення з відповідача на користь позивача сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн. не відповідає критеріям розумності, справедливості та співмірності, а тому дійшов висновку про необхідність стягнення таких витрат у розмірі 3 000,00 грн., що буде відповідати критеріям розумності, справедливості та співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати, а саме суму сплаченого судового збору в розмірі 2662,40 гривень та 3000,00 гривень за надання правничої допомоги.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525, 526, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 19, 76-81, 82, 89, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 274-279, 280-282,352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІЖДИ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації, установлене судом, як ВПО: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 2029626707_CARD від 16.03.2020 рокув розмірі 41586,02 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 25000,00 грн; заборгованість за відсотками становить 16586,02 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації, установлене судом, як ВПО: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» судовий збір в розмірі 2662,40 та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 3000 гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 26.05.2026 року.

Суддя С.Ю.ПЕТРЕНКО