Рішення № 136846207, 27.05.2026, Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/546/26

Провадження №: 2/343/569/26

Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2026 року м. Долина

Долинський районний суд Iвано - Франкiвської областi в складi:

головуючого судді Андрусіва І.М.,

з участю: секретаря судового засідання - Семків В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Долинського районного суду Івано - Франківської області, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу № 343/546/26, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позицій сторін:

представниця позивача ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" - Соломко А.Г., звернулася до суду із позовом (а.с. 1-9) до відповідачки ОСОБА_1 , в якому просить стягнути із відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором №1548-2505 від 01.05.2025, у розмірі 52 990,63 грн та понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог послалась на те, що 01.05.2025 між ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" та відповідачкою ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем товариства, в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних та програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1548-2505, який підписаний відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором, на таких умовах, зокрема: сума кредиту - 8 500 грн.; строк кредитування - 365 днів; денна відсоткова ставка - 0,918%; комісія за видачу кредиту становить 15% від суми виданого кредиту; кошти надаються шляхом їх безготівкового переказу на банківську картку відповідачки. Також, 14.05.2025, 20.05.2025, 30.05.2025, 31.05.2025 та 10.06.2025 між сторонами були укладені додаткові угоди, відповідно до умов яких, відповідачці було надано ще 5 000 грн., 1 000 грн., 600 грн., 700 грн і 5 600 грн.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачці кредит на умовах, передбачених договором. Натомість, відповідачка ОСОБА_1 всупереч умовам кредитного договору належним чином не виконала своїх зобов`язань щодо погашення кредиту, відсотків, внаслідок чого утворилась заборгованість, в розмірі 52 990,63 грн., яка складається із: 14 965,30 грн - заборгованість за тілом кредиту, 26 290,33 грн - заборгованість за відсотками, 1 035 грн - комісія, 10 700 грн - заборгованість за відсотками, нарахованими на підставі ст. 625 ЦК України.

Представниця відповідачки ОСОБА_1 - адвокатка Зечепіло З.Я. подала відзив (а.с. 93-99) в якому просить відмовити у задоволенні позову. Заперечення проти позову обґрунтувала тим, що:

- матеріали справи не містять факту підтвердження переказу відповідачці кредитних коштів, як і не містить додаткових угод. Банківська картка № НОМЕР_1 їй не належить;

- вимога про стягнення з відповідачки 10 700 грн відсотків, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України, з огляду на п. 18 "Прикінцевих та перехідних положень" ЦК України, є неправомірною;

- вимога про стягнення комісії також є неправомірною, оскільки позивачем не надано доказів про наявність додаткових та супутніх послуг, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

У судове засідання представник позивача ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" не з`явився, хоча про місце, дату і час проведення такого був повідомленим у встановленому законом порядку. В окремому клопотанні (а.с. 78) розгляд справи просив проводити без його участі.

Відповідачка ОСОБА_1 та її представниця - адвокатка Зачепіло З.Я. не з`явились. Остання подала клопотання (а.с. 102, 105) про розгляд справи без їх участі.

ІІ. Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:

18 березня 2026 року ухвалою суду відкрито провадження у даній справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження.

Представниця відповідачки ОСОБА_1 - адвокатка Зачепіло І.Я. 14.04.2026 подала клопотання про відкладення судового засідання, 20.04.2026 подала відзив, а 29.04.2026 і 13.05.2026 подада клопотання про розгляд справи без їх участі.

Беручи до уваги те, що учасники справи в судове засідання не з`явились, суд ухвалює рішення без участі учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, на підставі наявних матеріалів справи, що відповідає положенню ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

З урахуванням того, що розгляд справи відбувся за відсутності учасників справи, датою ухвалення рішення у справі є дата складання повного судового рішення, що відповідає вимогам ч. 5 ст. 268 ЦПК України.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

матеріалами справи встановлено, що 01.05.2025 між ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено договір про відкриття кредитної лінії №1548-2505, який підписаний відповідачкою електронним підписом - одноразовим ідентифікатором А7214 (а.с. 13-18). Відповідно до п. 2.2. зазначеного договору, кредитодавець відкрив кредитну лінію для позичальника шляхом надання позичальнику грошових коштів на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому цим договором. Згідно із п. 4.1., 4.2. договору, загальний розмір кредиту (сума кредиту) за цим договором становить 8 500 грн.; дата надання/видачі кредиту 01.05.2025. Кредит надається позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п. 4.1. цього договору, на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу. Ініціювання безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п. 4.1. цього договору, здійснюється кредитодавцем безпосередньо після укладення сторонами цього договору та надіслання позичальнику примірника договору та додатків до нього у вигляді електронного документа. Кредит вважається наданим позичальнику з моменту списання грошових коштів з банківського рахунку кредитодавця за належними реквізитами для їх наступного зарахування на електронний платіжний засіб, зазначений позичальником при оформленні кредиту. Відповідно до п. 4.11. договору, комісія за видачу кредиту становить 15% від суми виданого кредиту. Згідно із п. 4.17. договору, денна процентна ставка становить 0,918%.

Згідно із додатковими угодами до договору про відкриття кредитної лінії №1548-2505, від 14.05.2025, 20.05.2025, 30.05.2025, 31.05.2025 та 10.06.2025, які підписані відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором (а.с. 48-49, 50-51, 52-53, 54-55, 56-57), їй було надано ще 5 000 грн., 1 000 грн., 600 грн., 700 грн і 5 600 грн.

Відповідно до довідки про перерахування суми кредиту (а.с. 58), на банківську картку відповідачки № НОМЕР_2 було перераховано: 8 500 грн., 5 000 грн., 1 000 грн., 600 грн., 700 грн та 5 600 грн.

Згідно із розрахунком заборгованості (а.с. 59-63), загальний розмір такої становить 52 990,63 грн., яка складається із: 14 965,30 грн - заборгованість за тілом кредиту, 26 290,33 грн - заборгованість за відсотками, 1 035 грн - комісія, 10 700 грн - заборгованість за відсотками, нарахованими на підставі ст. 625 ЦК України.

Таким чином, між сторонами виник спір щодо належного виконання відповідачкою умов кредитних зобов`язань, непогашення заборгованості, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.

ІV. Оцінка суду:

дослідивши письмові докази в їх сукупності, встановивши таким чином фактичні обставини справи, суд вважає, що пред`явлений позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Частиною 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ст. 652 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац 2 частини 2 статті 639 Цивільного кодексу України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. ч. 3 - 6, 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 вказаного вище Закону, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно з ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із наведеного виходить, що будь - який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Вказані правові висновки щодо укладення договору в електронній формі викладені у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19.

Так, суд встановив, що 01.05.2025 між позивачем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено договір про відкриття кредитної лінії №1548-2505, а 14.05.2025, 20.05.2025, 30.05.2025, 31.05.2025 та 10.06.2025 додаткові угоди до даного договору, згідно із якими, їй було надано 21 400 грн кредитних коштів.

Таким чином, сторони уклали даний кредитний договір у формі електронного документу, що відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Водночас зобов`язання відповідачкою ОСОБА_1 належним чином не були виконані, внаслідок чого, з неї на користь позивача слід стягнути заборгованість в частині тіла кредиту, у розмірі 14 965,30 грн.

Стосовно стягнення із відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача 26 290,33 грн відсотків, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що зазначений вище кредитний договір було підписано сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі і відповідач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо його умов.

Кредитний договір містить повну інформацію щодо умов кредитування, а саме щодо суми та періоду надання кредиту і розміру процентної ставки, порядку надання і погашення кредиту, відповідальності за порушення умов договору.

У ст. 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі не спростування презумпції правомірності договору, зокрема в частині умов щодо нарахування відсотків, всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Таким чином, нарахування процентів за користування кредитом відповідають умовам укладеного між сторонами договору та зазначеним нормам права, а також вимогам Закону України «Про споживче кредитування».

Статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

Передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Однак у даній справі судом не встановлено, що позивачем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» було приховано від відповідачки об`єктивну інформацію щодо сукупної вартості кредиту. Розмір процентів за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України.

Відповідачка ОСОБА_1 не заявляла зустрічних позовних вимог про визнання недійсним кредитного договору, в частині визначення розміру відсотків за користування кредитними коштами у зв`язку з його невідповідністю вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», та не надала суду рішення суду, яке набрало законної сили, яким би було визнано даний кредитний договір недійсним повністю чи в частині.

Оскільки суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог, вирішення питання щодо визнання положень кредитного договору несправедливими та зміну або визнання їх недійсними в межах даної справи є неможливим.

Таким чином, оскільки відповідачка щодо правильності розрахунку по відсотках не заперечувала, своїх розрахунків, а також належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження факту виконання умов договору не надала, розмір нарахованих відсотків за даним кредитним договором у розмірі 26 290,33 грн слід стягнути з відповідачки на користь позивача.

Щодо стягнення із відповідачки на користь позивача комісії, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 4 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно із ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Виходячи з аналізу вимог п. 4 ч. 1 ст. 1; ч. 2 ст. 8; ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 щодо застосування ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також стягувати суму несплаченої вищевказаної комісії з відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).

Отже, нарахування комісії у розмірі 15% від суми кредиту та її стягнення кредитором не суперечить закону, а тому комісії у загальному розмірі 1 035 грн слід стягнути із відповідачки на користь позивача.

Стосовно нарахованих позивачем на підставі ст. 625 ЦК України відсотків у розмірі 10 700 грн., суд зазначає таке.

З аналізу положень п. 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України та ст. 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України випливає, що на кредитний договір, укладений між сторонами у справі, розповсюджується дія п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (ч. 1 ст. 14 ЦК України).

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18)).

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX від 15 березня 2022 року, яким, зокрема розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 1, ст. 2 із наступними змінами) доповнити пунктом 6-1 такого змісту: "6-1. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем".

Пункт 6-1 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" виключено на підставі Закону України № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, який набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Також, згідно із Законом № 2120-IX від 15 березня 2022 року розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 40-44, ст. 356) доповнено, зокрема, пункт 18 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

На час розгляду справи в суді, положення п. 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України є чинними.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦК України, основу цивільного законодавства України становить Конституція України.

Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України (ч. 2 ст. 4 ЦК України).

Отже, ч. 2 ст. 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (Рішення від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13, від 16 грудня 2015 у справі № 6-2023цс15). Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69)).

Також Верховний Суд вже робив висновки щодо застосування п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див.: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 вересня 2023 року у справі № 910/8349/22); на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див.: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23)).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить про те, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

- в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

- в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

- у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідачки 10 700 грн відсотків, нарахованих в порядку ст. 625 ЦК України не підлягають задоволенню і такі підлягають списанню позивачем.

Отже, загальний розмір заборгованості за кредитним договором №1548-2505 від 01.05.2025, який слід стягнути із відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» становить 42 290,63 грн (14 965,30 грн тіло кредиту, 26 290,33 грн відсотки, 1 035 грн комісія).

Стосовно доводів сторони відповідачки про те, що стороною позивача не доведено факту належності банківської картки, на яку було перераховано кредитні кошти відповідачці, суд зазначає таке.

Договір про відкриття кредитної лінії було підписано відповідачкою електронним підписом шляхом введення одноразового ідентифікатора, що відповідає положенням ч. 6, 8 ст. 11, ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію".

Наведене свідчить, що відповідачка ознайомилася і погодилася з умовами договору, тобто сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, а подані позивачем паперові копії електронних документів є допустимими письмовими доказами відповідно до вимог чинного законодавства.

За умовами укладеного сторонами договору кредитної лінії, ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» надало відповідачці ОСОБА_1 кредитні кошти, а остання зобов`язалася повернути такі у повному обсязі у строк визначений у договорі.

Довідкою ТОВ "ФК "Контрактовий Дім" (а.с. 43-47) про перерахування суми кредиту підтверджено перерахування кредитором позичальнику кредитних коштів. Такий лист є належним та допустимим доказом факту перерахування коштів відповідачці, адже фіксує операцію "переказу коштів", що була основним об`єктом регулювання Закону України "Про платіжні послуги". Відомості про номер, суму, номер транзакції та реквізити картки отримувача є визначальними даними для ідентифікації та підтвердження здійснення платіжної операції в рамках платіжної системи. Неповний номер картки відповідає вимогам чинного законодавства щодо захисту персональних даних при наданні платіжних послуг та не спростовує факту переказу коштів, який підтверджується даними надавача платіжних послуг. Таким чином, з боку позивача порушень не відбулося, та з урахуванням вимог закону здійснено захист інформації щодо клієнта від третіх осіб.

Сторона відповідачки не надала доказів на спростування вказаної обставини, зокрема, щодо відсутності відкритого на її ім`я рахунку у відповідному банку та/або відсутності перерахування коштів кредитором чи сплати боргу у обсязі більшому ніж вказано позивачем.

Більше того, ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" не є банківською установою, а є фінансовою установою, а тому використання платіжних послуг і надані дані надавача таких послуг є достатнім підтвердженням надання кредиту.

V. Розподіл судових витрат:

відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Вимогами ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №15926 від 10.03.2026 (а.с. 12), а тому, беручи до уваги, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позову і стягнення з відповідачки 42 290,63 грн., що становить 79,81% від розміру заявлених позовних вимог, то, з урахуванням ч. 1 ст. 141 ЦПК України, слід стягнути з неї на користь позивача 2 124,86 грн (2 662,40 грн х 79,81% / 100%) сплаченого судового збору, тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, ст. 3, 207, 509, 526, 611, 626, 627, 628, 1048, 1054, ЦК України, ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. 12, 81, 141 ЦПК України та керуючись ст. 258, 259, 264, 265, 268, 280-289, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" заборгованість за кредитним договором №1548-2505 від 01.05.2025, у розмірі 42 290 (сорок дві тисячі двісті дев`яносто) гривень 63 копійки та 2 124 (дві тисячі сто двадцять чотири) гривні 86 копійок судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення безпосередньо до Івано - Франківського апеляційного суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС", що знаходиться за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 407, код ЄДРПОУ 38548598.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Повне рішення суду складено 27.05.2026.

Суддя: І.М.Андрусів